Де захід той? Коли багряне сонце,
Зануриться у море й зашипить.
І ми, неначе знову незнайомці,
Сором'язливо ринемо у мить.
Де ті світанки? Що зустрінем разом,
Коли набридне бути в самоті.
В шалений час, пізнавши смак екстазу,
Коли потрапимо? Скажи мені!
Де теплі ночі, що проведені у мандрах,
І дні, до ниточки промочені дощем.
Коли вийдемо в космос, не в скафандрах,
То збожеволівши згорим, не тим вогнем.
Не тим вогнем, що залишає рани,
Не тим - подарував що Прометей.
Це полум'я подібне до нірвани,
Стріляє влучно, ніби Курт Кобейн.
