За мотивами Редьярд Кіплінг «Книга Джунглів»
Серед сонячних променів в листя мареві
Серед Джунглів - жорстоких і праведних водночас -
Жив людське дитинча - Жабенятко, Мауглі -
І гарячі вогні пломеніли в його очах..
В Джунглях Часу нема - тільки простір Вічності,
Поглинає усе навкруги - ген за саму смерть..
Понад Часом тут Літо в його величності
Чи вологе,зелене - чи в спеці усе сухе
Тут цвіте море квітів з їх ароматами –
Легкий морок від запахів лине аж до небес..
Навіть квіти тут хижі - усе нагадує -
Хочеш жити - вбиватимеш - або уб’ють тебе..
Та панує скрізь мудрість старого Пралісу
Джунглів вічні Закони свято шануються тут
Суміш плину життя з рівноваги й хаосу -
Як річки йдуть у море – зливається в Абсолют..
Чи лежить в зелен-гіллі безпечний Мауглі
Чи іде полювати - треба,такий Закон -
Сповивається спокоєм і - нірваною ..
А Багіра з Балу стережуть це життя - чи сон…
------------------------
Саме в сні він побачив між ночі в тропіках
Як гойдається в ліжку з тонких гнучких ліан..
І тримає ці гойдалки в сильних своїх руках
Чудо - Жінка ..В її волоссі й очах - дурман..
Мала гарну поставу, дивилась лагідно -
Так хотілось зігрітись, втонути в очей теплі..
І сказала йому - А ти хочеш,Мауглі,
Я тебе віднесу поза простір небес й землі?
І гойдання, і злет - і повітря в легенях..
Свіжість неба і лісу захватом в груди б’є..
І із зелені - в небо - і знов – до зелені -
Жабенятко в стрімкім польоті - весь Всесвіт п’є !
Дивна жінка з’являючись - знову танула,
Все ж надійно тримаючи ниті усіх світів..
І у сні тому ясно пробачив Мауглі-
Що вона є - Майбутня, котру вже майже зустрів !
Він прокинувся вранці в щасливій усмішці..
Відчував себе всіми Джунглями, чув їх зов..
Та тепер вже знав,що зустрітися мусить він
З довгокосої жінки силою і теплом
Так казав голос крові - чи може - сама Любов!
.
Якщо Ви себе з ним ототожнювали-Ви теж володієте гіпнозом? 
Тільки не гипнотизуйте,будь ласка!