до кісток проймає душу шепіт_
на пісок без сили впала тінь_
вигорів колаж з рандомних сепій
в епіцентрі віщих сновидінь_
>
персонаж заходить за лаштунки :
погляд повз / навиворіт пейзаж_
вкотре з кола пекла репортаж
у кривавій гамі з крику мунка_
>
чорні оригамі над церквами_
навісна еклектика думок_
далі – збій кармічної програми_
в прірву неба йти_ за кроком крок_
>
їсть самонацькована свідомість
пам’яті прокислої нектар_
скручений спіраллю тротуар,
пасік сіробока нерухомість_
>
вишкір звіра / посмішка мерця,
вишкіл двійника з вікна - свічада_
в розгалудженнях епічного кінця
мить - агонізуюча цикада_
