що в небі зір, що на очах монет_
вуста обпечені молитвою, чи оцтом_
інтуїтивно зрозумілого пророцтва
натужно розтлумачений сюжет
лягає чорним на стерильний сніг_
>
як під косУ колОсу впасти з ніг_
освячені_ чи ні_ тремтячі тіні_
непослух бо спокуту переміг_
вовки чи вівці ці вінці творіння
що манівцями плутають сліди_
>
зіниць ніщо під товщами слюди
цілющих сліз, не награних, як прісно_
і сумніву в лещатах тиші тісно,
і тілу холодно в статичному об’ємі
забутому немилосердним духом,
байдужому до смороду кадил_
>
що в небі зір, що в пам’яті могил_
на паперті зруйнованого храму
вдивляєшся у віри чорну яму,
чіпляєшся за згаслі імена,
й ховаєшся, приборкавши відразу,
під маску криворотої погорди_