Не високосний,начебто звичайний,
А скільки викликів приніс у світ.
Скоріше назвуть як аномальний,
Вже липень, та не хоче сонце гріть.
Усе дощі-буває день нема,
Вже як закон-разок в неділю,
Хоч не болить від думки голова,
Що сонце все на пні спалило.
Дощило весну і червень ряснокап,
Он колоски вже просяться в комору.
Хліба полеглі,десь нашкодив град,
Пора б закрити дощову контору.
Нелегкий іспит для городів і садів,
Гниють черешні,полуниця потерпає,
Застій у стані помідор і огірків,
А він полоще,а він все заливає.
Від бур"янів немає порятунку-
Не встигнеш виполоть,як знову наче ліс,
Міцні рослини-вищого гатунку,
Як би ж то хліб так швидко ріс.
Та і на пляжах- малолюдно і тривожно,́
Сезон пройде,а відпочити не устиг.
Ціни на послуги,накручують безбожно,
Де взятись радощам від реаліїв таких.
Як не крути,а все ж рік незвичайний.
Сюрпризів безліч,але це ще не всі,
Ще невідомо,чи буде урожайним,
Курчат рахують у осінні дні.
На жаль зелені помідори - не найбільше наше горе.
Зупиняються атомні електростанції, бо дешева державна енергія - не цікаво владі. Цікаво - дорога вугільна, чи закордонна. Енергія дорога - товари неконкурентноспроможні - промисловість лягла - молодь не має змоги реалізуватися як інженери чи технологи, реалізується як наркомани і алкоголіки...
А це вже глобально по всьому світі-зайві роти багатим не потрібні.
Для того є віруси,голод.ціни на комунальні.мізерні пенсії(а от суддям підвищили аж на 15000грв-у них тепер 85000грв,достойним людям і достойна пенсія)маленькі зарплати.міграція за кордон,тобто рабуємо на чужі країни і т.д.
