ім’я твоє забуте двійником
із тріснутого дзеркала_ всі ролі
нарешті вільні від свободи волі_
торкнешся/ні зміїним язиком
налитого по осені плода
невідворотньої жертовної спокуси_
>
за що купив себе за те й продав_
від каяття до першого укусу
життя, прожите кимось/десь/колись_
>
в наступній грі пильнуй_ не помились_
молись схрестивши пальці, дми на воду,
не рвись із ланцюга на срібло й вроду,
йди навмання, тікай чужих слідів_
>
навчишся/ні ходити по воді_
засвітишся прозрінням/згаснеш криком_
наступний “ти” в одному з чорних вікон
на тлі, позбутому непослуху тіней,
в скланому нелінійному сюжеті,
з фіналом, передбаченим зачином,
злочинно оглядаєшся на себе
й ховаєш розпач під ілюзій фільтр_
