сублімований відчай крадеться за межі контролю_
перелякані тіні форсують мілкий рубікон_
бо на камінь коса відтепер, а не воля на волю,
і веб-камери дивляться зверхньо, як очі ікон_
>
ці відлюддя плоди, ці слова ні про що обережні_
за дешевими фільтрами макові зерна зіниць_
що не погляд то ниць_ безвідносність та беззастережність_
швидше в сутінь / у шпари / під схови бетонних спідниць_
>
злийся з шумом шумеру_ відвіку понині і прісно
в гущі буднів навгад резонують розбиті серця_
мертві славлять мерця, опускається чорна завіса,
кожен перший сюжет – хитрий вузол початку й кінця_
>
вгрузли спогади в дно, все одно що чекатиме далі_
танцювати на жалі / чавити святим черепи_
в центрі сцени не ти_ ти закляк на щербатій емалі ,
в концентраті зі сліз та отрути святої ропи_
