крізь жовтого листка складну структуру
вивчаєш неба бляклі градієнти
роздерши з вишкіром тонку овечу шкуру
і припинивши фальш експерименту
з дослідженням бурхливих середовищ
собі байдужих мимобіжних тіл_
>
ліниві вояжі осінніх бджіл_
гіркі тумани / срібні кислі роси_
ні слів, ні дій, ні хліба, ні видовищ_
коли зустрінеш ту, що має косу,
наклепану з квітучої весни,
вхопи за каптур, тихо поясни
кого хто мусить мати на увазі
у грі без правил, глядачів та меж_
>
зітри останні докази з мереж_
в довершеній заклякни рівновазі
спустошивши токсичний вміст півкуль_
>
нуль / одиниця / одиниця / нуль_
рівняйся на ніщо, стань тінню тіні,
пірни на дно, де бродить чорна піна
нашептаних химерами бажань_
>
не озирайся_ йди_ прозорим стань_
не мрій / не сподівайся / не проси,
на всі питання_ зайві і нудні
відповідай скупими “так” і “ні”
і в мить, коли затихнуть голоси
завий про щось своє на повний місяць_
