***
самотність одинокості твоя
у сховку ночі скрапленої тиші,
як ти мовчиш, - я слухаю, тут я,
і навіть в тиші цій тебе не лишу,
облишмо осінь, хай собі мина,
її, змертвілу, грудень відспіває,
як буде тризна, - вип’ємо вина,
вина ж не наша – істини немає
в німім узбіччі на межі зими,
а ми невільні, вільні в божевіллі,
чи ж нам боятись витівок пітьми
і зустрічати досвіток в похміллі,
торкаючись устами білих скронь,
як до нестями туга заголосить,
тримай мене у човнику долонь,
і вже не зимно, а про осінь досить.
16/09/21
