Влаштували конкурс в лісі, щоб вибрать найкращих.
Готувались всі ретельно, не було ледачих.
От зібралися ранененько, стали придивляться. А зійшло-
ся чималенько. Кому ж всміхнеться щастя?
Вийшла першою Лисичка в новій вишиванці, із кора-
лями на шиї… влаштувала танці. Хвостик вправо, хвостик
вліво, лапками дрібоче, посміхається ласкаво. Перше міс-
це хоче. Лиска шубку гарну мала, їй аплодували, а скіль-
кох вона загризла – те не рахували.
Потім Вовк на сцену вийшов. Він клацав зубами і сер-
дито так дивився. Правда був без мами. Та всі знали, хто
є мама і хто його тато, то ж голосували дружно, як за де-
путата.
Тут на новій іномарці (чуть не в’їхав в сцену) молодий
Ведмідь приїхав. Подобавсь він Пантері. А вона була в жю-
рі разом з гарним Левом. Говорили в лісі всі, що й той був
кавалером.
Всі дивились на Ведмедя. Він лиш посміхався та притопту-
вав чомусь. В цьому й було щастя. Бо сказали: «Які лапи…
і яка усмішка!» Ото ж третім був Ведмідь, називали «Міш-
ка».
А на сцену вийти більше не дали нікому. Білки, Зайці, Їжа-
ки поплелись додому. Міркував кожен, чи він там не поми-
лився? Бо ж не один після цього сльозами умився.
Поховалися й сиділи у дрімучій хащі, бо робили що хоті-
ли всі оті «найкращі».
Мудро, Надійко! Образно...Так нині і у нас, кожен лізе через перелаз...Що хоче, те й творить... О,як шкода....жахлива така й не одна мить...
Гарного дня Вам і натхнення!
Мудро, Надійко! 
Образно...Так нині і у нас, кожен лізе через перелаз...Що хоче, те й творить... О,як шкода....жахлива така й не одна мить... 
