Наблукалась, доню, розкажи,
З ким ділила радості-печалі?
Серце моє іноді скавчало.
А вікно міняло вітражі.
Збиті ноги, спалені мости,
Зламані, обвуглені надії,
Біля ганку купкою склади.
Дріб’язок тут маю, ним радієм.
Пирогам, наваристим борщам,
Вишні, що шкребеться до оселі.
Дюнами блукала по пустелі.
З того кварцу виплавимо храм.
Зірвуться чи сльози, чи дощі.
Зросте сад, весну свою зустріне.
Час нові наріже віражі,
Вкрутить необуздану дитину.