не загуби слід звіра в листя золоті_
цю нитку аріадни у прийдешнє_
як вкопаний_ під ліхтарем_ на холоді_
ніч вперто смокче душу з-під одежі_
>
чи це рука мерця штовхає маятник,
чи так акація торкається до місяця_
за мить бездонну варто вічність згаяти,
в масиві битих вікон свічка біситься_
>
відспівано вовками літо бабине
відсіяно думки, промито істини_
пустих очей примерзлі виноградини
іскряться на невизначеній відстані_
>
не загуби слід звіра_ в хащах пам’яті
трясеться тінь пропащої спокуси_
схилившись_ вкрившись каптуром_ на паперті
чекаєш сонця першого укусу_
