згадай як лущили копита черепи_
дай тиші час пірнувши на глибини_
боги валилися колоссям під серпи
і кров була на смак як сік калини_
>
рвуть орачі холодну плоть землі,
ревуть жерці на чорному кургані,
рої ворон біснуються в гіллі,
іскриться снігом сіль на вічній рані_
>
нічийний плач_ сухі роти криниць_
космічний шум - до срібних скронь лещата_
блищать в зіницях коси блискавиць,
лящать в серцях зневіри коліщата_
>
в імлі по вінця шепотів мерців_
не варті сміху блазня запоруки_
ятріє лють сльозою на лиці,
до сонця довга тінь здіймає руку_
