остання напнута струна
між мозком та байдужим серцем,
прозора крижана стіна,
крил кажана дошкульне скерцо_
>
фрактальна мішанина тла,
бліда зеленоока жниця_
коса в правиці_ чи мітла -
вже вічність як нема різниці_
>
і передражнює себе,
і ототожнюється з тлінням,
збиває чорне павутиння,
свічадо кігтями шкребе_
>
партак троянди на плечі
на кривобокій хрестовині
двох перехрещених мечів_
подвійне дно пандори скрині_
>
цей шепіт_ що за комір сніг,
навскач думки / тремтячі вії,
плач янгола і сміх повії
збивають тінь з козлячих ніг_
