ПІДІЙШОВ МАЛЕНЬКИЙ ПЕТРИК, І ВЗЯВ ДІДУСЯ ЗА РУКУ.
П е т р и к.
(повчаюче)
Не плач, дідусю, бо розбудиш татка. Він дуже втомився, поки прийшов до нас. Нехай відпочиває, завтра будемо гратися, поїдемо разом на рибалку. Добре?
Д а н и л о П е т р о в и ч.
(ледве вимовив)
Добре, мій любий синочку.
А в т о р.
Притиснувши онука до серця, Данило Петрович, беззвучно ридав всім своїм єством, кожною клітинкою. Серце розривалось від болю, та мусив «не будити татка».
Тараса в останню дорогу прийшло провести все село. Цвинтар був весь заповнений людьми. Прощались, плакали. Тарасів однокласник Іван, що втратив руку в Іловайському котлі, але залишився живий, не витримав і вилив свою душу.
І в а н.
Тож, прокидаймось, українці,
Геть розірвемо те ярмо!
Бо горя випили по вінця,
В очах, неначе, в нас більмо.
Коли ми станемо всі разом
В двобої, наче щит живий,
То подолаємо заразу:
Той путінізм гнилий, кривий,
Його брехню усю в ефірі.
За гріш – за руські копійки!
Ви – продаєтесь, хижі звірі,
Безбатьченки і байстрюки!
Брехня – без страху, без зупину!
У вас «свобода» – на брехню?
Лишати родичів дитину
Й життя попалену стерню!
Б а ть ко.
(плачучи, ковтаючи сльози)
Всі спам’ятаймось, браття милі!
До Бога вдаймося усі!
Щоби не впасти нам в могилі,
А бути в Господа в руці. –
Бо Він лиш – нам за оборону
Від кровопивців, бандюків,
Як уклякнемо біля трону
До ніг Отця усіх Світів.
І згине той, мокшанський привид,
Що людську кров, як воду п’є,
Брехнею завше Бога кривдить,
Брехню за правду видає!
А кодло все оте, зміїне,
Що плодить він отут, у нас, –
То разом з ним пропаде, згине,
Бо вже гряде Господній час!
ID:
940432
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 16.02.2022 20:56:38
© дата внесення змiн: 16.02.2022 20:56:38
автор: Тріумф
Вкажіть причину вашої скарги
|
