U_UU_UU_U//U_UU_UU_U;
Поезії берег далекий,
що ближчим ніколи не стане,
Так манить мій розум сьогодні
і кличе мій дух безупинно,
Та я удаю незворушність,
обличчя моє скамяніло.
Невдалий вітія безрідний,
стою у човні без надії,
А всюди хвилюється море,
будечности море холодне.
Бувало по юности ранній,
шукав я у небі натхнення
І мріяв колись я сміливо
про зорь вогняних величавість,
Бажання достатньо, здавалось,
аби зацвісти самобутньо,
Та я помилився жахливо,
(бо дар необхідний не менше,
А дару не мав я ніколи),
тому обірвалися мрії.
Мені сумувати й надалі
у човні своїм не обридне –
Хоча розумію напевне,
що прийдуть безсмертні поети,
Яким усміхнеться Всевишній,
які береги поетичні,
Такі недосяжні для мене,
так легко і швидко підкорять, –
Адже все життя пролетіло
посеред морів гореносних.