Моя пісня була розстріляна, її катували вогнем.
Вона хрипіла змученою римою, тонучи у баюрі.
І знову рвучись до бою, ставала мені мечем.
Моя пісня уже не боїться ворожої кулі.
Вона воскресає щоразу з сонцем
Голосом нашої злості, горя і втрати.
Моя пісня без слів іде добровольцем.
Зрозумійте: не вміє вона програвати.
І там, де криниця отруєна кров'ю,
Де квіти бачили сльози дітей,
Там бринітиме пісня, перед якою заклякне ворог.
Він перед нею, чуєте, сльози проллє.
Її буде складати вітер, коли заніміють поети.
А світило її почує і випалить вас ущент.
Кажу ж: моя пісня просто не може померти.
Й пильнуйте: вона вже оспівує вашу смерть.