Вона будувала палац із цигаркових пачок, будувала плани, засновані на можливостях інших людей. У своєму маленькому замку Вона побудувала склеп, в якому лежали Її шанувальники, замуровані в ці сигаретні пачки. Цілий світ на кістках сотень молодих чоловіків. Тютюновий дим був її філософією. Вона могла палити сигарети одну за одною, Вона жила у своєму ефемерному світі чарівних димних завитків. Іноді мені здавалося, що в такі моменти час навколо неї завмирає, щоб вона могла вдосталь насолодитися кожною сигаретою.
І Вона була чарівна у своїй димній пишності. Вона змінювала тисячі образів: від чудової богині до граціозної мегери, але лише одне в ній завжди залишалося незмінним - довгий мундштук з ароматною сигаретою на кінці.
Лише одиниці чули Її важкий грубуватий шепіт у темряві шовкового ложа, і я був одним із них. Донедавна я пишався цим і цінував цей досвід як щось неймовірно важливе. У ті далекі ночі я намагався запам'ятати кожен сантиметр її шкіри, я обережно гладив її тіло кінчиками пальців, намагаючись навіть не дихати, і тепер я знаю точне розташування кожної родимки на її чудовому тілі. Колись це здавалося чимось важливим, а тепер вона лежить переді мною у відкритій труні з чортовою пачкою цигарок, закладеною під руки. Трунальник постарався на славу: Вона все так само прекрасна, як і того злощасного вечора.
Я дуже сумую про те, що рак легень розлучив мої пальці з її чудово ніжною шкірою.
