Рік по тому крізь сито ліниво просіюю спогади про минуле літо,
Намистинами сліз на пам'ять чутливу нанизую дописи, фото і відео,
Та якщо хтось улюбленим втратам моїм зловтішається, він ще той політик,
Я ще скільки всього не встигла відчути, пізнати, і скільки всього не відвідала.
Одягнувшись у траурне звичне вбрання, я з колекцією квитків на матчі,
У кіно, на концерти, також з жетонів в столичне метро - ностальгії засновниця.
Рощумієш тепер, що у Стівена Кінга бестеселери і не такі то лячні,
Мій щодениик - роман любовний китайською з грифом "ніколи таке не повториться" .
Меж немає безсилля, і скільки вже можна, а скільки вже буде?
Небеса кам'яні, я хочу ще жити, я хочу любити, творити поезію,
І з коханим співати й з такими, як ми, на Донбас-Арені "Червону руту",
Щоб нарешті батьки онукам зраділи! Хіба я прошу так багато й підлесливо?
Я не знаю, чи все це колись перестане пухлиною у мені боліти,
Я не знаю, мою країну колись чи судилось узріти від щастя розквітлою.
Рік по тому крізь сито ліниво просіюю спогади про минуле літо,
Намистинами сліз на пам'ять чутливу нанизую дописи, фото і відео...
