🪷🪷🪷🪷🪷🪷🪷🪷🪷🪷🪷
Бачила в житті не раз,
Як втішає дитя мати:
Бере ніжно на руки маля
Та починає колисати.
Чула, як співа пісень
У садочку в тінь присівши.
І сміється вже з дитям
Личко цілуючи миле.
А коли дитя підросте,
Читає казки вечорами
Про сварливу бабу
І царевича Івана.
Про чудо жар-птицю
Та усяку небилицю.
Милий для дитини
Голос материнський.
Слухає уважно,не перебиває
У казкових мріях витає.
Пригорнувшись до грудей
Тихо-мирно засинає.
Бачить сни маля казкові
Де нема страждань та болю.
Сни яскраво-кольорові
Маминої сповнені любові.
Валентина Онищук