А я закохана у тебе - осінь..,
В ті золотаві коси на вербі.
У розпорошені ранкові, сиві роси,
І у багряний розсип листя по землі.
Закохана, в красу останньої троянди,
Що так цнотливо доцвітає у саду.
У пахощі дощем розмитої стежини,
Котра веде мене кудись, між споришу.
Люблю вже той останній шурхіт вітру,
Що заблукав десь у семеренкових гілках.
То він її грайливо роздягає наче діву,
Щоб показати всім її красу оголену в снігах…
І той туман люблю, що в'є клубки над ставом..,
Здається так мені мов сонце воду в ранці п'є!
А дикі каченята виросли і всі злетілись в зграю,
Чекають бій годинника, що їм в дорогу час проб'є...
Я так закохана у тебе осінь ...
