Ти сьогодні приснився востаннє.
Звідки знаю? З думок тихо йдеш...
Сон сьогодні - з тобою прощання.
Все згоріло до тла, без пожеж.
Я стомилась, надія вбивала
і убила таки... вже нема...
Хоч не довго, та все ж я чекала -
осінь завжди міняє зима.
Ти сьогодні приснився, не треба...
Хай слова всі застигнуть навік,
хай їх вітер несе вище неба,
нехай їх не почую повік.
Не почую... Хіба ж ти щось мовив?
Поміж слів я читала рядки,
малювала в уяві розмови,
тільки іноді сльози - разки
десь губились, тікали, зникали.
Коротеньке "привіт" без "бувай".
Думки сонце тобою стрічали.
"Головне, ти лиш тільки чекай..."
Ти сьогодні наснився востаннє.
Звідки знаю? Не знаю. Ідеш?
Поміж слів загубилось прощання...
Все згоріло до тла... без пожеж.
