Я не втомився, я боровся.
Присвячується Роману Ринзаку.
Знову затуманило, дощить
Що ти мій, синочку, наробив?
Біля хати стежечка блистить
Він проклятий орок тебе вбив.
Я, матусю, землю захищав
Свою рідну, солов’їну, чуєш?
Тай в боях нікого не лишав,
Хлопці все розкажуть, ти почуєш.
Ще учора обіцяв я, подзвоню
Гради били я не піддавався.
Рашист нещасний вцілив, як в броню,
Бився, мамо, вчора, я не здався.
Як Болехів? А сестрички, мамо…
Берегти Вас буду, як завжди.
Я не знав, пробач, що піду рано
Ти чекай, мене, ти чуєш, жди.
З висоти, як янгол, берегтиму,
Тай дощем в садочок прилечу.
Знов присядем, мамо, під хатину
Обійму ще раз, тай відлечу.
А сльозу, ти чуєш, не пускай,
Посміхайся, мамо, тай гордися.
Бився я, рідненька, за свій край
За країну рідну помолися.
26.11.2022.
ID:
966851
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 28.11.2022 11:48:56
© дата внесення змiн: 28.11.2022 11:53:10
автор: Володимир Олійник
Вкажіть причину вашої скарги
|
