З глибини часу, який ми колись провели разом.
Я згадую твій образ, що як весняна квітка зараз відкривається в мою пам'ять
І де ти і де я маю бути в цьому світі, щоб бути разом назавжди?
Але я так сильно тебе люблю.
Бо мені здається, що я бачу світ твоїми очима,
Але я так сильно люблю тебе.
Бо я шукаю тебе вночі по зірках і вдень по хмарах, а Ти, здається, торкаєшся мене подихом цього вітру і кажеш мені, що любиш мене,
Але я так сильно тебе люблю.
Що ти як гарна історія з чистими думками і ніжними словами, які приносять розраду моєму болю,
Але я так сильно тебе люблю.
Бо я не можу і не хочу забути тебе, моя любов
Тільки на цьому пустирі життя, де я опинився, я бачу сни минулого, де ми з тобою були разом - Щасливі,
І ось це життя, яке тепер відгукується спогадами і кількома митями, які ми прожили разом - колись давно?
Надія на те, що я побачу тебе знову в новому світі, підтримує мене зараз, щоб я не заснув у смерті.
Там, у новому світі, ми будемо в раю, де наша любов буде вічною.
Бо в цьому світі я втомився чекати на тебе, моя кохана. Ти зі світла мого життя згасла, як зірка, і тепер я жадаю відпочинку зі сном, глибоким, як смерть.
Адже кожен день повторюється, а ночі кохання губляться і забуваються назавжди,
І ось десь у тебе твоє життя, а в мене моє життя, і де ти і де я, коли Бог звів нас разом, щоб любити однією думкою,
І яка прекрасна ця таємниця, коли ми в одному погляді читаємо наші почуття, наші думки,
Віддати все, що в мене є зараз, щоб побачити тебе і знову бути разом, як в юності, коли я вперше подивився в твої очі і побачив твій біль і твої мрії.
І ми зрозуміли з одного глибокого погляду, що кохаємо одне одного.
І зі сльозами на очах я попросив тебе залишитися зі мною, щоб ми могли стати сім'єю назавжди.
Але ти пішов за своєю мрією і одного ранку полетів на крилах літака в далеку країну.
І я не знаю, чому там ти мене забула
І я залишився один у цьому житті зі сльозами на очах і порожніми спогадами.
І зараз у моєму домі вікна і двері відчинені, і світло повного місяця висвітлює мої спогади про тебе, що загубилися в минулому, яке ніколи не повертається,
А на світанку місяць, зірки, з твоїми блакитними очима зникають і розчиняються в чистому небі,
І літній вітер, що вранці входить до моєї оселі й обдуває мене росою пагорбів, полів, і з ароматом квітів я сплю глибоко, наче в передсмертному сні, - де сни про тебе потьмяніли й скінчилися,
І життя, як сон пустельний де, зникли - дні з ночами, і місяці з прекрасними порами року... раз і назавжди вичерпалося те, що я любив найбільше... і ще більше... було втрачено....
І в це спекотне літо я відчуваю самотність у серці та холод у душі, який біль, коли надія любові згасла, пішла і залишилася тільки втрата назавжди?
Ні Надія без смертна, я вірю, що побачу тебе знову в Новому Світі, це істина тримає мене зараз, щоб я не заснув буто в смертному сні
Там, у Новому Світі, ми будемо в раю, де наша любов буде вічною.
Бо в цьому світі я втомився чекати на тебе, кохана моя, бо ти зі світла мого життя згасла, наче зірка, і тепер я жадаю відпочинку глибоким сном, подібним до смерті.
І в покинутій хаті самотній чоловік, як я, - розуміє, що нічого не розуміє в житті .
ID:
968648
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 18.12.2022 13:11:33
© дата внесення змiн: 18.12.2022 13:11:33
автор: Valentino
Вкажіть причину вашої скарги
|
