(Заслуженому працівникові культури, самодіяльному композитору-пісняру, поету, УКРАЇНЦЮ)
Петре Івановичу, друже дорогий,
У твоїх венах кров козацька грає.
Дарма, що гадь мокшанська навкруги,
Не панувати їй у нашім краї.
Ім’я тобі дароване – Петро,
Тверде, неначе вікове каміння,
Творити здатне музику й добро,
В руках селянських – не одне уміння.
Мов дзвін, звучить і прізвище – Скубій.
Від діда-прадіда несеш його із честю.
Любові стільки вручено тобі,
Що не дозволить вже душі зачерствіть.
Отож укотре, друже, повторюсь:
Ні перед чим, ніколи не здавайся,
Нехай розквітне Україна-Русь,
І зазвучать нові пісні і вальси!
9.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
ne: 
