Побите місто стоїть,
Силою тих, хто вище.
Побите місто не спить,
Крізь очі дахів дише.
Написане не зітреш,
У купі цеглин тиші.
Побите місто чекає,
Звуків, що з нього вийшли.
Вимірює час доби,
Що тягнеться безкінечно.
Прохає - ти тільки прийди,
Щоб знову стало безпечно.
Зітри ці нікчемні спогади.
Співай, щоб тремтіли легені.
В піснях неустанної молоді,
Що так і лишились зелені.
Прошу, вже не треба сліз,
Всі вулиці вмиті ними .
Тут відчай блукає скрізь
З очима порожньоскляними.
Дивись, це - спальний район,
Лежить на землі нижче.
Це дім? Ні - це полігон.
Піди, роздивись ближче.
Роби свою справу, чуєш?
Я буду покірно стояти.
Колись ти все відбудуєш,
Усе, до останньої хати.
А ось і дев'ятий поверх,
Й не думай дивитись у низ.
Не чекай поки висохне порох,
Підпалюй...і не барись.
