Воскресає природа. Воскресає земля. І радіє тому
усе живе. Та не всяка душа відчула Воскресіння Христа. Хто
хресною дорогою йде, той воскресіння зустріне своє.
За Христом на Голгофу йшло небагато людей -
жінки мироносиці ( його мати, сестра його матері, Марія
Клеопова та Марія Магдалина) і улюблений учень Христа -
Іван. Лише вони під хрестом стояли.
Страх, зневіра, розпач, відчай розпорошили
учнів Христових. Вони тікали з Єрусалиму, бо злякалися,
щоб і їх не спіткала доля Христа.
Що їх чекає тепер? За ким підуть, хто спасе їх
від римського поневолення? Розгубленість, смуток, тривога,
розчарування опанували ними.
Слухали учні Христа про те, що належить йому
страждати, вмерти і на третій день воскреснути. Та не чули,
а чи не хотіли тому повірити. Вони хотіли змін і всю надію
покладали на Христа. Та те, що стається вони не сприймають.
А це веде до безвиході. Та, що " у людей неможливо, Богові
все можливо". ( Ів. 19.26).
Жінки мироносиці першими побачивши відвалений
камінь і порожній гріб, почули слова ангела " Не бійтеся! Ідіть
і сповістіть моїх братів, щоб ішли назад у Галилею, там мене
побачать" ( Мт. 28.10). І вони, зрадівши, побігли сповістити
про це учнів. Жінки мироносиці першими відчули радість
Христового Воскресіння і передають її іншим.