Ой, яки́й шале́ний ві́тер...
Чо́рне не́бо, чо́рні кро́ки...
Трави́ ни́кнуть, пла́чуть кві́ти,
Ве́рби гну́ться з круч висо́ких...
"Ба́чиш, ні?..шале́ний ві́тер?
Що нако́їв...що зроби́в..
Чо́рний ко́лір йде у сві́ті,
Де проні́сся, де ходи́в...
Б'ю́ться бо́лем, пла́чуть трави́
Рву́ться ду́ші та серця́
Ви́йшло все життя́ із прави́л....
Вся гори́ть моя́ земля́!
Де мій бра́тик, вби́тий ска́жеш?
Зна́єш де тепе́р тату́сь?
Скі́льки ли́ха...го́ря вра́жень...
Жи́ти зно́ву, зно́ву вчусь...
Чу́єш, ні? шале́ний ві́тер
Хо́чу знов хо́дить по са́ду...
Скі́льки ще ти бу́деш ви́ти?
До бабу́сі хо́чу..в ха́ту...
Де був сад, таки́й квіту́чий...
Ще не цвів одни́м лиш бо́лем
Со́нце ся́яло блиску́че
Де я з брато́м бі́гла по́лем...
На́що здув зе́млі вітри́ла?
Се́ред всіх приро́ди див...
На́що ві́тру бути́ в силах,
Що́би ли́хо він роби́в...
Чу́єш, ні? ...кричу́ до не́ба!
Поверта́й, де во́рог бро́дить
Шлях воро́жий сте́рти тре́ба!
Со́нце на́ше схо́дить...Схо́дить!"
...Так шале́но ви́є ві́тер...
Трави́ кро́в'ю всі зали́ті...
Гну́ться дере́ва та ві́ти...
Со́нце, схо́дить у блаки́ті!
"Чу́єш, Со́нечко в Краї́ну
Ти́ші дай та сад квіту́чий
Го́ді сме́рті та руї́ни...
Про́мінь ся́є, хай пеку́чий!
Са́ду б ли́стя шепоті́лись...
Розліта́вся ві́тром ше́піт,
Я́сні́ зі́рочки́ світи́лись
Усміха́лися на небі.
Ла́гідно гілки́ нагну́лись,
Шо́вком, м'я́ко у доло́ні...
Трави́, щоб ру́ки торкну́лись
Смі́хом си́на, смі́хом до́ні.
Со́нце, сяй нам у блаки́ті!
Про́мінь свій, життю́ дару́й
Жовти́м ті́м, сліпі́ть щоми́ті...
Все життя́м знов поцілу́й!
Спра́вді, ва́жко це для со́нця?
Чи я про́шу забага́то?
Не́бо, сад та дім з віко́нцем...
Ді́ти по́руч, Ма́мо з Та́том..."...
____________________________
...Як, шале́но ві́тер ви́є...
Трави́ кро́в'ю всі зали́ті...
Чо́рна хма́ра не́бо кри́є...
Чорни́м ли́хом у блаки́ті...
Ве́рби гну́ться з круч висо́ких...
Чо́рний ко́лір йде у сві́ті...
Чо́рне не́бо, чо́рні кро́ки...
...Ой, яки́й шале́ний ві́тер...
