Без Тебе жити я уже не вмію...
До Тебе все було якось не так...
Про щастя у коханні звісно мріяв,
Та відшукати не вдавалося ніяк...
Були захоплення, гіркі розчарування -
Лиш віра в Бога зберігала душу.
Продовжую робити я зізнання,
Пробач мені, що спокій Твій порушив.
Та в Бога цього Ти сама просила,
І в сон мій теж прийшла не випадково.
Кохання розбудила, моя мила,
Як рання пташка - співом світанковим!
Без Тебе я майбутнього не бачу,
І сьогодення виглядало б сірим.
Гріхи Господь, напевно, нам пробачив -
Дав шанс на щастя - Великоднє диво!
Вір в наш політ - дає кохання крила -
Натхнення в творчості, наснагу у роботі.
В мені Ти чоловіка розбудила,
Що любить у підтримці і турботі.
Тебе навчив по-справжньому кохати,
З онлайну вже виходиш неохоче.
А ще Ти лагідна і ніжна матір,
Від материнства сяють щиро очі!
Твоя довіра - краща нагорода,
За те терпіння, що в добрі посіяв!
Вона взаємністю у душах наших сходить!
Без Тебе жити я уже не вмію...
17.05.2023
