Давно я вже осінній лан кошу,
Смакую тим, що за життя надбала,
Буває, що й сльозу гірку пущу,
Тож рукавом утру її недбало.
Та повторити шлях свій не берусь,
Бо неповторне вже не повторити,
Покірно власній долі підкорюсь,
Аби, лишень, у світі ще пожити.
Любить життя – сакральна таїна,
Пізнать яку не кожному під силу,
Не замінити й келихом вина,
Не передати силу волі сину!
Життя любити – це також талант,
Адже любов’ю живиться й планета,
Тримай її щосили, як атлант,
Аби вона не збилася із лету!
27.05.2023.
Ганна Верес Демиденко
Дуже життєдайно, з такою могутньою і вистражданою мудрістю, що карбує вислови в формули! І вчасно, крім ненависті до ворога,нам ще багато чого любити і нашу країну, і нашу незламність і наших близьких та рідних.Спасибі!!!
Дякую Вам сердечно, друже Миколо. Ваші коменти кращі за мої вірші. Вони надихають і зобов'язують писати якомога краще. Спасибі Богу, що маю такого ДРУГА.
