Немає змоги вільно линуть мріям, –
Обплутала життєва метушня думки,
Зламали ніжні крила буревії,
Що підганяють в небі синьому хмарки.
Та все ж твої обійми уявляю
І відчуваю лиш на мить твоє тепло…
Пробач, що я без тебе так страждаю, –
Палке кохання узяло мене в полон.
Немає меж у почуттів, коханий.
Хоча б росинкою в долоню упади!
Не ігноруй тяжкі мої зітхання, –
Ковток повітря можеш дати тільки ти!
Тебе немає поряд – порожнеча…
Літає в ній, як попіл, мій живий вогонь…
Стараюсь не вдивлятися у небо, –
Бо гірше так бракує погляду твого.
Пірнаю у роботу з головою, –
Розлука отруїла серденько моє.
Хвилинку кожну в мріях я з тобою,
Та, шкода, згодом це видіння розтає.
26.04.2016