СИНДРОМ
Даремно думаєш, що викликає гнів
Твоя байдужість і твоє мовчання.
Не гніваюсь я зовсім, тільки сум і біль
Плетуть з мережива думок страждання.
Не винен ти у тому, що забракло слів
І не знайшлося зайвої хвилини.
У всьому винна я й постійний смуток мій,
Що родить ряд емоцій негативних.
Це почуття руйнує вперто всі зв’язки
І методично убиває приязнь.
Це ти мені пробач, будь-ласка, за гіркий,
Від спілкування ненавмисний присмак.
Іще не пізно! Нанівець зведу синдром,
Оздоблю храм душі осіннім листям,
Нехай там збережеться приязні ядро,
Думки солодкі й перспективи чисті …
15.09.2016
