| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Ось і все. Ось і знову стіна.
Ось і знов глухий кут розкриває обійми.
Я стою перед ним. Я сьогодні сама
Із собою веду без кінця моновійни.
Ось і все. Ось вже ніч на моєму порозі
Тихо стукає в такт із пришвидшеним серцебиттям.
І я радо впущу. Я перечити ночі не в змозі -
Лиш вона принесе в подарунок мені забуття.
Ось і все. Ось вже вкотре фінал.
Ось я вкотре на фініш виходжу з двобою.
І дивлюся на світ через призму дзеркал,
Та не бачу того, що отам за стіною.
Ось і все. Невже знову провалений план?
Ось і знов голова вибухає пустими думками.
-
Я сьогодні сама. Я розкрила обман,
Бо побачила небо безмежне над нами.
©Olga Durkalo
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844547
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 09.08.2019
День огортає НІЧ -
Між ними коротка межа...
Зняла вона шаль із пліч,
І голою стала душа.
Блукаючи там, поміж зливами,
Де усе просочилось спокутою,
Вона завжди була щасливою,
Та чомусь усіма забутою.
Добре схована між руїнами,
Де минуле витає у просторі,
Вся просякла словами-стрілами,
Хоч старими, та дуже гострими.
Не шукала, як стати сміливою,
Наче в текстах старих пісень.
Вона завжди була щасливою,
Адже ніч огортає ДЕНЬ!
Olga Durkalo
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2017
Поміняю наголоси в словах
І розвію новітні тенденції -
Видаю тепер свій альманах
Без права на індульгенцію.
Розвінчаю сучасні реалії,
Обміняю секунду на терцію...
І забуду про всі баталії,
Що в моєму таїлись серці.
Я не знаю, як жити праведно,
Я не знаю, але й не мушу!
Наплювати тепер на правила,
Що мою закували душу.
Не сумую в хвилини відчаю,
Не корюся чужій конвенції,
Я сама тепер все вирішую...
Без права на індульгенцію.
© OLGA DURKALO
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735158
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.05.2017
Пора гуманізму розтанула,
За рівність боротись не вигідно,
Кишені дзвенять капіталами,
А мозок дурнею замилений.
Кладуть собі німби на голови,
До святості хочуть рівнятися.
Та міцно в кайдани заковані -
Їм більше з колін не піднятися
Живуть лиш фантомами вимислу
І корчать із себе нескорених.
В думках вони ангели з крилами,
На ділі - лиш групка знедолених.
Намірені жити по правилах
Шукають собі однодумців,
В думках вже літають за хмарами,
На ділі - лиш групка безумців.
Серця їх покриті металами,
А душі давно вже знесилені...
-
Кишені дзвенять капіталами,
А мозок брехнею замилений.
© OLGA DURKALO
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735017
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.05.2017