| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
тваринка їсть свою блювоту
радіє і продовжує роботу
робота в неї одіозна
у цьому вона дійно віртуозна:
вдавати з себе рідкісну гидоту-
у чаті чавкати свою блювоту
тваринці сумно наодинці
лиш дохлі таргани в його хатинці
колись в макітрі щось і жи́ло
але невдаха здав усіх на мило:
а сам живе, у чаті, як в шпаринці-
жує свою блювоту наодинці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759719
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.11.2017
Сюжет простий: Воно і світ навколо.
Воно, звичайно, цього світу пуп.
Нема тут новизни, лиш правда гола.
Вірніше, розглядаємо ми труп.
На перший погляд все з Воном в порядку:
читати вміє, часто має сенс,
дотепно мовить, вивчило колядку,
одна біда-з людьми Воно, як пес.
Побачить сильного-хвостом метляє,
боїться, що по ребрам надають,
а слабшого, Воно завжди кусає:
нутро убоге звички видають.
Воно радіє здобуттям прогресу,
окутий в сітку інтернету світ,
дозволив мати анонім-адресу,
відкривши шлях гидоті до орбіт.
І тут, на сайті, теж Воно кружляє.
І навіть пише вірші про любов.
Повірити в цинізм свій умовляє,
радіє, як дотепно "уколов".
Та як би тим паскудам не жилося,
укрившись лицемірством, як рядном,
усе ж у нашім світі повелося:
завжди Воно залишиться Воном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759020
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.11.2017
Собачий Хвіст, що ще махав Хрущову,
усе своє життя прожив при інституті.
Навчившись в очі зазирати Слову,
він їх повторював в своїй собачій скруті.
Собаче діло, як відомо всім, нелегке.
Але Собачий Хвіст терпів суворість.
Він обирав із Слова лиш слизьке і гидке
і тим плекав свою хвостату мудрість.
Та час минав і Хвіст зарозумівся.
Одного разу, поївши кинутих котлет,
в ту саму мить наш Хвіст переродився,
нарешті осягнувши: насправді ж він Поет!
Поперли "перли" з Собачого Хвоста,
Складалися вірші до збірок хвостосамих
і, пісню розпочавши з нового листа,
він раптом став одним із кращих копійчаних.
***********************************
Ось так, складаючи огидні вірші,
собачий Хвіст ще і досі при Поезії
Ну то й що? Вони ж вилазять із душі!
Які до Метра ви маєте претензії?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737146
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 09.06.2017
Піднявся зранку в лісі шум і гамір
Збирається вся звірина під дуб
А все тому, що Лев озвучив намір:
Створити перший ультра-правий клуб.
-Я Лев, я-цар і добре знаю світ!
Ми будемо всі жити по-новому
Не може, ну хоча би й сліпий Кріт,
Запхати своє рильце до ліскому.
Не може Ворон каркати на всіх
Є хижаки, а є смачні закуски,
Тому від хижака втікати-гріх!
Хто проти клубу-тим начистим гузки
Всі хижаки на право станьте,
Ми з вами приймемо закон,
А решта-стуліть писки, цитьте!
Хто рот відкриє-той шпійон.
Ми, ультра-праві, не потерпимо шпійонства!
Всіх наших ворогів-прогнати з лісу!
Я Лев-ваш цар! Взірець породи й судочинства!
Тут вам не демократія! А зараз слово Лису.
Старий і хитрий Лис паскудний,
Що дитинчат безпомічних у лісі крав,
Холуй і Левом неосудний
(За те, що часто разом з Левом їх тягав)
Ступив вперед і отаке промовив:
Закон нам дозволяє брати! Позаяк,
Для того, щоб жилося в лісі добре,
Ми, ультра-праві, придумали ніштяк.
І хто відмовиться від нього, той помре.
Усі повинні прославляти ультра-правих,
Та, раз на тиждень, нам віддавати молодняк
І не яких небуть сльозливих і жилавих,
Але найліпших! Чи наймолодших, накрайняк.
Тут слово спробувала «взять» Сова
Вона хоча і птиця, але звісно хижа
-У мене є питання, навіть два:
З слоном, що робимо і хто його подужа?
Почухавши макітру, Лев нарешті видав:
-Слона приймаємо в наш новий ультра-клуб
Щоб кожен в лісі ультра-правих поважав
Нам представник потрібен, хто не душогуб.
Він наглядатиме, як ми тримаєм слово
І в лісі всім підтвердить, що ультра-праві чесні.
Як хтось своє порушить слово (випадково)
Спостерігатиме, а ми того порвем на кусні.
На галявину виплигує сімейка скунсів,
Що їх обох терпіти можуть лиш вони самі:
-Потрібно запровадити правило доносів,
Щоб кожен день «доклад» робили усно і в письмі!
Вимагаю:-провадив далі монолог свій Скунс
-Заборонити кликати мене «вонючка»!
Це для моєї психіки серйозний дисонанс.
Дружину ж називати панночка, не сучка!
У коло звірів виповзає Черепаха-
Стара, глуха, в своєму панцирі, як в танку.
І чується чийсь тонкий голос-та це ж Блоха!
Котрий обрав собі конем «стару бляшанку».
Всі знали: Черепасі все по-барабану
Вона нікого не боялася у лісі
Сховає ноги й голову до свого жбану-
Нізащо вам і не дістатись до бабусі
Блоха, малий і безпощадний кровопивця,
Обрав в посібники її давно
Вона завжди ховала наглого сміливця,
Котрий кров лигав, як смачне вино.
-Я вам скажу, шановне панство, своє слово:
Мені начхати і на вас, і на ваші збори.
Мені, що ви, що травоїдні-однаково!
Ви-дурні і прете на червоні семафори.
Ще додам: бегемоти, носороги і бики
Зібралися в велике-превелике стадо
За пів-години будуть тут і вам намнуть боки
А я спостерігатиму. Звичайно ж радо!
Яка мораль? Її нема.
Вигадуйте самі, як хто захоче
У мене ж думка є одна:
Свій мати розум і відкрити очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737032
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 08.06.2017