| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Що ж, хоч на мить, та вдалося вирватися. Втеча не вважається втечею, якщо повертаєшся. Нехай це буде просто спроба. Що б там не диктував стукіт коліс - я повернуся. Знаю. Знаю, що повернуся. Мить пролетить, залишивши за собою шлейф спокою, та і він з часом зникне. А я. Знаєш, я змінилася. Тепер мені не потрібна мить. Тепер у снах ввижається лиш вічність. Уже вдосталь назбиралося уривків, секунд. Я колекціонер, якому до чортиків набридла його колекція.
Та і що? Лиш на мить вдалося оминути ці кляті перегони із часом. Можливості, обставини, естафета вбий двох зайців отримай ще трьох. Насправді все просто. Все настільки просто, що єдиний вихід - з головою пірнути у власну складність. А там десь хвилин за 10 до прибуття залишається одне питання - чи це саме те місце, в якому так прагнеш опинитися?
Так. Раптово і довгоочікувано водночас, проте ліс, гори, повітря, небо - саме та втеча, яку я так хотіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742255
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2017
Якщо ти не знаєш хто ти, значить ти ніхто. І тікай не тікай від питань, ти все одно залишаєшся ніким. Якщо ти не знаєш де ти, значить місце не твоє, і люди не твої, або ж ти для людей не та.
Якщо ти не знаєш хто ти, то на пошуки і вічності не вистачить, а на вічність якраз зараз попит і давай спробуй увірвати собі хоч шматочок. Бути ніким або ж всім і зразу. Влаштувати своє життя як вийде і за лаштунками залишити все що більше не потрібно. А що потрібно, що взагалі тобі потрібно?
Якщо ти не знаєш хто ти і байдуже тобі де ти, то яку ж відмазку придумаєш на цей раз і за що тебе цей раз пожаліти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742254
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2017