| Сторінки (1/49): | « | 1 | » |
Чому так крає серце, душу
зневіра, смуток і журба?
Вкраїно, я зізнатись мушу:
ти є поплічником раба.
Раба оного. Супостата,
що від далекого бугра.
Ти ним ще вчора тричі клята.
А нині? Мрії і марá?
Твоя надія – то облуда,
тенета злого павука.
То пазурі кондора-крука,
який на тебе спогляда.
Не пий водиці від криниці,
що злом напоїть із цебра.
Відкинь чужії умасниці,
що не несуть в собі добра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2019
Будешь жить, как царь, царицы,
лишь имей ты две вещицы:
симпатичный с виду лик,
изворотливый язык.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818793
рубрика: Поезія, Поэтические афоризмы
дата поступления 24.12.2018
Мчимся мы,
что табун лошадей,
полем жизни, по кругу, в квадрате.
Стадо праведных и упырей,
Спотыкаясь в грехах и разврате.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818792
рубрика: Поезія, Поэтические афоризмы
дата поступления 24.12.2018
Жизнь достаточно сурова.
Не надейсь на богослова.
Чтоб она была толкова,
выверяй свой шаг и слово.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818678
рубрика: Поезія, Поэтические афоризмы
дата поступления 23.12.2018
Если Вы зажаты в клетке,
хоть скачи, хоть не скачи,
прыгнуть выше той отметки
не помогут и врачи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818677
рубрика: Поезія, Поэтические афоризмы
дата поступления 23.12.2018
Во, какая мелодрама...
В нас заложена программа.
Будь ты Путин иль Обама --
Все мы здесь, а будем – тама!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818504
рубрика: Поезія, Поэтические афоризмы
дата поступления 22.12.2018
Не вставай в обиды позу.
Каждому во всём есть доза.
Каждый видит то, что видит.
Каждый слышит то, что слышит.
Ты не слышишь и не видишь?
Тебе, видно, не дано!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818503
рубрика: Поезія, Поэтические афоризмы
дата поступления 22.12.2018
Часто водится в кругу людей мирских:
бвинять во всём, и всем грубя.
Прежде, чем искать пороки у других,
поищите их сначала у себя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818389
рубрика: Поезія, Поэтические афоризмы
дата поступления 21.12.2018
Тщеславие беда и грех наш плотский.
Из-за него всю душу вывернуть готов.
Быть может, Вы - Цветаева и Бродский.
Но, точно, Вы – не Пушкин, не Крылов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818388
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.12.2018
От возмездия негоже
скрыть за балаклавой рожу.
Если изверг - не поможет...
Неотвратный суд всем Божий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818266
рубрика: Поезія, Поэтические афоризмы
дата поступления 20.12.2018
Если телу хочешь рай,
Душу дьяволу продай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818262
рубрика: Поезія, Поэтические афоризмы
дата поступления 20.12.2018
Жизни путь довольно сложен.
Каждый движется как может.
Кто шары все в лузу ложит,
Кто барахтается в ней.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818144
рубрика: Поезія, Поэтические афоризмы
дата поступления 19.12.2018
Среди нормальных – он нормальный,
Средь ненормальных - ненормальный.
В том и признанье, и беда.
Во всём виной тому среда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818143
рубрика: Поезія, Поэтические афоризмы
дата поступления 19.12.2018
Сила есть - ума не надо.
Были люди - стало стадо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818079
рубрика: Поезія, Поэтические афоризмы
дата поступления 18.12.2018
Мирские требы и желанья одинаковы,
Но, способы их достижения различны.
Одни в законе, что картинка лаковы ,
Другие для закона - неприличны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818078
рубрика: Поезія, Поэтические афоризмы
дата поступления 18.12.2018
Хочу заполнить обращения пробел
Заблудшему, превратному понятию.
Когда возьмём такое, например.
Вот обращение на "Вы" – принЯтое.
И форма вежлива и оборот звучит.
На "ты" – считается невежливо сугубо.
С чего же Богу говорим всегда мы "Ты"?
Врагу грозим: "Иду на Вы".
Со злостью, грубо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817869
рубрика: Поезія, Поэтические афоризмы
дата поступления 17.12.2018
Иль не знают, правда, должностные лица?
Демократия с анархией сестрицы.
Разница лишь в том, кто выгоду имеет.
И от пирога - кто больше "поимеет".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817867
рубрика: Поезія, Поэтические афоризмы
дата поступления 17.12.2018
Что же так вот ты своротился вдруг?
Не пожил бы дольше?
Алые цветы,солнца жёлтый круг
не увидишь больше.
Там, в сырой земле, свой, земной, уют.
Вечное блаженство.
В нулевом числе обретёшь приют
и навеки членство.
Нам же, милый, за тобой
в очередь стояти.
Кто один, а кто гурьбой -
все мы, ясно, вразнобой
будем умирати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817726
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.12.2018
Печальна человечья участь
быть одиноким для себя.
Осознавая это, мучась
и никого уж не любя.
Знать то, что никому не нужен
и не бывать уже добру.
На ниве жизни в хлад и в стужу
стоять былинкой на ветру.
И ждать, когда наступит время,
на мясоеда или в пост,
под завывание и пенье
остатки Я снесут в погост.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817725
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.12.2018
Был некий бражник. Водку пил.
Но, каждой стопкой славил Бога.
И часто каялся, просил
Христа простить его, благого.
Господь повеле. И предстал
раб Божий пред вратами рая.
И в рай войтить он пожелал,
но там, на вратях, не пущают.
С того толкатиси зачал.
Из-за ограды Пётр спроси:
«Толкёшьси ты с каких начал?
Чего ты хощешь? Огласи.»
Он рече: «Бражник я есмь аз.
Прошу по Божьей благодати
открыть и мне до раю лаз.
Хощу и я там пребывати.»
А Пётр: «Таким зде не войти.
Зде только праведных чертоги,
кто не грешил и на своем пути
всегда был верен только Богу.»
Он рече: «Тамо кто еси?
Глас слышу, имени не знаю.»
«Я Пётр. О, Господи, спаси.
Апостол я. У рая восседаю.»
«Ещё не пели петухи,
как трижды ты Христа предал.
А мне – за малые грехи?..
Ведь я Христа не предавал.»
И Пётр в смятении ушёл.
А бражник пуще возжелал.
По раю мимо Павел шёл
у врат себя он задержал.
Совсем маленько помолчал.
Потом возьми и вопроси:
«Толкёшься ты с каких начал?
Чего ты хочешь? Огласи.»
Он рече: «Бражник я есмь аз.
Прошу по Божьей благодати
открыть и мне до раю лаз.
Хощу и я там пребывати.»
А Павл: «Таким зде не войти.
Зде только праведных чертоги,
кто не грешил и на своем пути
всегда был верен только Богу.»
Он рече: «Тамо кто еси?
Глас слышу, имени не знаю.»
«Я Павел. Господи, спаси!
В раю за верность пребываю.»
«А помнишь Павл в часы лихи
Стефана камнем побивал?
А мне – за малые грехи?..
Я никого не убивал.»
И Павл в смятении ушёл.
А бражник пуще возжелал.
К вратам Давыд-царь подошёл,
Что здесь, по близости, стоял.
Своим вниманьем снизошёл.
Узнать в чём дело пожелал.
И глас Давыда прозвучал
елейно-трепетно еси:
«Толкёшься ты с каких начал?
Чего ты хочешь? Огласи.»
Он рече: «Бражник я есмь аз.
Прошу по Божьей благодати
открыть и мне до раю лаз.
Хощу и я там пребывати.»
Давыд: «Таким зде не войти.
Зде только праведных чертоги,
кто не грешил и на своем пути
всегда был верен только Богу.»
Он рече: «Тамо кто еси?
Глас слышу, имени не знаю.»
«Давыд я. Господи, спаси!
В раю за верность пребываю.»
«А Урию, его жену,
не ты ль бесчестил и терзал?
А мне – за малые грехи?..
Я никого не убивал.»
Давыд в смятеньи отошёл.
Ушли Никола, Соломон.
Тут сам Иоанн Богослов
поставил бражнику заслон.
«Толкёшься ты с каких начал?
Чего ты хочешь? Огласи.»
Он рече: «Бражник я есмь аз.
Прошу по Божьей благодати
открыть и мне до раю лаз.
Хощу и я там пребывати.»
Ответ: «Таким зде не войти.
Зде только праведных чертоги,
кто не грешил и на своем пути
всегда был верен только Богу.»
Он рече: «Тамо кто еси?
Глас слышу, имени не знаю.»
«Я Иоанн, кого спроси.
В раю за верность пребываю.»
«Любяй друг друга.» Ты, Лука,
ведь не напраслину писали?
Была неправедна рука,
когда сие вы составляли?
Жду разъяснений. Может даш?
Запрет – любовь и доброта?»
Иоанн рече: «Сей есть наш.»
И с сим отвёрз ему врата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777318
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.02.2018
Сказала мне вчера жена:
«Такие нынче времена…
Чтоб излечить какую хворь:
Гастрит, трахит, застуду, корь
К врачу, смотри ты, не ходи.
И это правило блюди.
И утвердись скорее в нем.
Что мы не заем – всегда врём!
Ты от него быстрей «чеши»
И лекаря иль доктора ищи.
Иначе, выскочат прыщи
Или «нечаянно» умрёшь!
Тогда ищи его, свищи -
Его ты больше не найдёшь.
Ведь доктор- то от слова дока,
Что значит мастер, не сорока.
А лекарь?
Он, понятно, лечит…
Но, врач?
Вас может изувечить.
Ведь смысл - в словах.
Ни взять – ни дать.
Ведь слово врач - от слова врать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747839
рубрика: Поезія, Юмореска
дата поступления 26.08.2017
Вижу лет-то Тебе многовато.
И не воин, не в форме солдата.
Но, чего-то, видать, не палата
раз не знаешь, что ждёт нас расплата!
На готовое хочешь?
В Европу?
И готов целовать её в попу?
Растерялся в безликой толпе?
Сочиняешь для глупых припев?
Ну, а как же тот сыр?
В мышеловке...
Аль, не ведомо божьей коровке,
как народ продают за бугор,
подкормив всех бездельников хор?
Ну, и как же сейчас - "незалежність"?
"Вже непотріб і вам - не належність"?
Иль то были всего лишь цитаты?
Так под зад ей. Отдайте им ...
Штатам
Иль Союзу с названием "Евро",
что нас любит,
наверно, безмерно.
И никак не дождётся он нас
захудалый пополнить запас.
Ты "вождям" своим в хитрые лица
погляди и скажи: " Не блудницы".
А не сможешь сказать, так беги.
Честь по чести свою береги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747838
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 26.08.2017
Коли наруги вже терпіти досить,
подумай, що говорить Йосип?
«Когда ловят шпиона или изменника, негодование публики не знает границ, она требует расстрела. А когда вор орудует на глазах у всех, расхищая государственное добро, окружающая публика ограничивается добродушными смешками и похлопыванием по плечу. Между тем ясно, что вор, расхищающий народное добро и подкапывающийся под интересы народного хозяйства, есть тот же шпион и предатель, если не хуже.»
―Иосиф Виссарионович Сталин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747747
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.08.2017
Твоими мыслями я ранен!
Когда собрался умирать,
Так в деле важном будь исправен.
Чего тут – думать и гадать?
А, наперво, помойся в бане,
Чтобы грехи дочиста отодрать
И не смеялись марсиане,
Когда предстанешь ты, как тать.
Сходи к куме. Я знаю: целовал.
И почини ты ей кровать,
Что ты по слабости своей сломал.
Тебя ей больше - не видать!
Подумай, что с собою взять:
Пол литру, чаю, коровай,
Чтоб было чё в гробу пожрать.
Всё лишнее – бомжам роздай.
Поешь побольше колбасы.
Там, знаю точно, не дают.
Да, не забудь ты сбрить усы,
А то тебя там - не примут.
И шибко очень не спеши.
Смотри, чтоб не пошли дожди.
Отметку ставь, чтобы тебя нашли !
Ложись у гроб - и молча жди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747391
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.08.2017
Розумна людина ніколи не скаже на себе, що він розумна, а на іншого, що він дурень.
Дурень, навпаки, завжди каже, що він розумний, а всі інші - дурні.
Якщо людина сказала на себе: " Який же я дурень" - значить ця людина розумна.
Нерозумний завжди на інших каже дурень, щоби на нього не подумали.
P. S. Розумний і освічений - це різні поняття. Розум - природний дар від Бога, а освіченність - надбання від людей.Так, розумна людина може бути і неосвіченною. І навпаки. Освічений дурнем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747389
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 23.08.2017
Шо увидел намеднЯ
Среди белого-то дня?
Недалече от базару
Мужику разбили фару
На машине «Мерседес».
Вот бы не было чудес?
Да ведь он и виноватый,
Этот дяденька богатый.
Становитесь на зарядку,
Расскажу всё по порядку.
Все, как надо.
Было дело.
У меня тряслось всё тело.
Надорвал я даже попку.
На дороге была пробка.
Уперёд нема проезду.
Ни проезду, ни объезду.
Впереди – худой, как глист
Молодой мотоциклист.
Дальше - лошадь у телеге
С погоняйлом в пьяной неге.
Ну, а дальше – «Мерседес».
Всех попутал в пробке бес.
Долго все в большой печали
Ожидали и молчали.
Вдруг коню приснилось чё!
Цап худого за плечо.
Конь молчал, а все – заржали
И от смеху оземь пали.
А худому не до смеху.
«В рожу ты ему заехай!» -
Кричит дядька-«Мерседес»,
Золотые зубы скаля.
Худой.
Еле шаля-валя,
Молча с мотоцикла слез.
И коню с размаха - в рыло!
Конь рвонул с большушей силой
Всю телегу с фарой в стык.
Погоняйло на земь - брык!
Ну, а фара вся - в лепешку!
Так случилось понарошку.
«Мерседес» чесал затылок –
Получил он на ужинок.
Ну, а в пробке снова ржали.
Вы такого не видали?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747174
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 22.08.2017
Хочу и не могу склонения понять.
Увидел воробья - давай его склонять.
Хвост у него на -ей, а у неё на –иха.
В единственном числе - закручено как лихо.
А по родам. Такая птичка, как синица.
Всем нам давно известная сестрица.
Как мне назвать мужского рода птицу?
По-итальяно? Господин Синниццо?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747172
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 22.08.2017
Человек и зверь – отличны.
Чем?
Нам ответ всегда об этом нужен.
А ответ давно известен всем:
тем, что человек бывает хуже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746463
рубрика: Поезія, Остроумные, современные эпиграммы
дата поступления 17.08.2017
Мій кращий друг в поневіряннях
шляхами правди і обману.
Тобі невідомі страждання,
що вніс в наш край чужий Обама.
Брати і сестри - горе нам!
Родів чужих раби благії.
На муки віддані катам –
Всіх звабили слова лихії.
Із волі холуїв, скопців
по розуму, моралі і основам,,
з подачі юдо- мудреців,
життя в країні ніць не стоїть.
Тут нашим людям холокост
ввели правителі-євреї.
І українцям на «погост»
давно прокладені алеї.
Скажи Григорич, як нам бути?
Христа прогнати і любить Іуду?
Служити Каббалі, Талмуду?
І людям далі спину гнути?
Гаркавити і на показ
служить Мемфісу, Мізраїму?
Чекати далі, як для нас
ще глибшу вириють могилу?
2015 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746462
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 17.08.2017
Дума про правду.
( З приспівами і плачем.)
Частина I. Приспіви.
За бугром сплели нам накид
для нечуваних подій.
Поділили:
Схід і Захід.
"Розділяй і володій".
"Тер-р-рористи!" -
аферисти
заходилися горлати,
забуваючи навмисно,
хто послав кого вбивати.
Ти, Богданку, вбий Івана,
бо Іван – то є москаль.
Буде в нас маца різдвяна
і багато причандаль.
Ой, козаки, ви козаки,
встали б пращури вусаті.
Чому мало вас?
За те.
Розплодилися носаті.
Доки ви тут хизували,
що такі ви є козаки,
тії всеньке розікрали -
вам дістались голі сраки.
Частина II. Основна.
Чужаки, шахраї, брехуни
Україну деруть, розривають.
Чорні птахи, смертей віщуни,
пошматованим краєм літають.
Хто тут свій, хто чужий – не про нас…
Зомбувальники знають…
І діють.
Свій свого б'є на смерть по всяк час,
а чужі розумняки радіють.
Сатаніють на горі людськім
козакú не козацького роду.
Рідна ненька у них - Ізраїль,
а Вкраїна - для жиру і шкоди.
Матері загубились в пасткáх
зомбувального рідного краю.
І в згорьованих чорних платках
молять Бога: "Хай Бог покарає".
Та даремно вони в молитвах
все до Бога благають і мліють.
Доки влада в чужинських руках
в нас не буде ні на що надії.
Схаменися! Не будь як баран.
Стули вуха. Не слухай спокути.
Краще втретє пішли на Майдан.
Щоби волю нарешті здобути!
2015 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746351
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 16.08.2017
Вчера ещё – сверкающий отель,
вином и яствами заставлен ужин.
Сегодня – поле, слякоть и метель.
И в чистом поле никому не нужен…
Вчера – фанфары, тосты, похвальбы:
"Хай будэ!",
"Будьмо!" и
"Гэроям Слава!"
Сегодня – лишь мольбы, и да кабы
сильнее вжать себя в окоп-канаву.
На уши давит ревище стволов…
Душа, как заяц - близкие разрывы.
И страх, и жуть, что не сносить голов.
Туманны и тоскливы перспективы.
"Огонь, огонь!" – напрягся весь комбат.
-«Стреляй, ведь это звери, а не люди!»
В руках вдруг вздрогнул грозно автомат,
постфактум вражеских прелюдий.
Смешалось всё: и кровь, и снег, и грязь
в смертельный йогурт, чёрную сметану.
Поднялся в рост, в отчаяньи смеясь,
с душой подобной жуткому органу.
И наземь пал.
Накрыло облако.
Теперь един лишь Бог его осудит.
В ушах звенело детство далеко:
"Павлуша снова горлышко застудит».
И где-то в стороне стонал комбат:
его сознанием кружила вьюга.
Над головой чужой отборный мат:
"Ну что? Ты получил своё, зверюга?"
На завтра.
Трупами забиты рвы,
второго или третьего, призыва.
На корм, для пропитания червы,
отправились "свои" и те - "чужие".
И снова на майданах филиппки:
"Хай будэ!",
"Будьмо!" и
"Гэроям Слава!"
Ведь наставленья мамы не цепки:
"Не прикасайся, Паша, будет вава.»
А в затаённых офисах, в тиши,
Зловещи тени и шуршат "талмуды".
Довольные считают барыши,
Да плотоядно скалятся иуды.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746349
рубрика: Поезія, Патриотичные стихи
дата поступления 16.08.2017
На земле мы лавры не сыскали -
Полетели мы в космические дали.
На земле всего так много, густо
За умом летим туда, где пусто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746179
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.08.2017
(Всім нашвикоруч перелицьованим діячам поетики і культури)
Буває різне у природі.
Наприклад:
виродки в народі.
До вас звертаюсь, небом кляті!
Завжди вам люди винуваті?
Сьогодні ви - вже українці?
А вчора?..
Мовчки,
поодинці,
як ті поганії ординці,
пошану, славу добували
й грошей побільше загрібали
собі у пельку, а не всім.
Бо ж мову рідну забували,
й перед братами хизували
московським «говором» своїм.
На разі брешете без міри
ви, знахабнілі лицеміри!
То ж ви, бува, позабували,
як Україну продавали
гуртом і в роздріб,
щоби одержати чини?!
Чи вже не чуєте вини
ви перед Ненькой, бузувіри?
«Без мила лізли»,
а нараз?
Страждальців корчите?
Вас - заставляли?
То може скажете кого?
Скажіте – де?
Скажіте – хто?
І де була така вказівка?
Бо може зна про теє «Спілка*...»?
На Україні ж українське
завжди було, а не англійське,
не «мериканське» й «німчурu».
То ж - «не гоніть ви нам мурu».
І не кажіть:
«Нас - «з о бі1 ж а л и».
Бо все своє на той час мали.
Не тілько мову,
а й – усе!
Театри були, були школи
І люд балакав як хотів.
Чого ж ви брешете по тім,
що вам забороняли мову?
Погляньте ж навкруги наразі...
Повсюди західна зараза
заполонила все і всюди.
А люди наші?
Н а ш і люди?!
Оті двогорбії верблюди.
Впряглись в ярмо, немов воли.
Чому ж не чути щоб ревли?..
В ярмо впряглись...і на чужого.
І на свого, і головного,
що мyштрить нас на іхній кшалт
і, навіть, до якого Бога
іти - указує дорогу...
Здіймайте ж галаси і гвалт!
Гвалтуйте цюю тему нову!..
Пораду я хотів би дати,
Аби до розуму призвати,
До істин і понять відомих.
Щоб ѓірку чашу не іспити,
Спочатку того, як плюватись,
В собі тихенько розібратись...
І з сорому людського
додолу оч1 опустити,
і вже н і к о л и ! не трубити,
про честь забувши і про сором..
* Мається на увазі «Спілка письменників України».
2010 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2017
Кто Вы, неизвестная?
Куда Вы?
Снова с́обралИсь идти в отель?
Ну, дела-а.
Какие у Вас нравы?
Каблуки, помада да «Шанель».
Макияж, фигура – безупречны.
От бедра хода – «куда ни шло».
На лице улыбка, вид беспечный.
«Все по делу» - если б не грешн́о.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746057
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.08.2017
(Экспромт.)
Народ.
Один – сопит,
совсем молчит.
Другой – неистово ревёт,
кричит!
Кроваво месиво…
Вороны…
И огнь, и кровь, и смерть, и стоны!
Кто защитит
и женщин, и детей
от мыслей бреда,
ужасов страстей?
Кому нужны сейчас мы – старики,
умом и телом хилы мужики?
Уже не в силах правду отстоять,
когда беснует молодая рать...
А где же наши гордые орлы?
Или совсем ещё малы курлы?
Да, нет же.
Стерегут "с в о ё" добро.
Они - стервятники уже давно!
Труп СССР, пожрав на шару,
от жирного и сытого навару,
отрыгивают где-то на канарах,
дразня нас тем, что в шароварах.
2014 год.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746053
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.08.2017
Не пришлось долго маяться дурью
От безделья и прочих утех.
Единичный пример бескультурья
Нынче стал бескультурьем для всех.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745883
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.08.2017
«Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують...
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають...»
Т. Шевченко.
Вкраїно, ненько, наші долі
переплелись.
Багато солі
Удвох ми з’їли.
Все спізнали
І подружились.
Мо, й навік?..
І йдем одним широким полем.
Хай, що не кажуть, а твій біль
ятрить мене жагучим болем,
бо непокоїть тая сіль,
що з’їли ми удвох поволі.
Перлино світу! Що з тобою?
Вже не чаруєш ти красою
славетних лицарів своїх.
Гнилі ставки.
Гнилі річки
течуть нітратними полями,
неначе в тій страшенній казці.
І радіацій «ржаві» плями
синів твоїх по злій указці
вже запроваджують до ями.
Куди піти?
Куди подітись?..
Росою праведною вмитись...
Ми - недолугії раби,
мутанти підлі й безхребетні.
Для чого в світі живемо?
Щоб пити кров
і «жрать» ковбаси?
Лихі діла нести?
А мо?
Нащадкам зробимо припаси,
а потім тихо помремо?..
Вже все зробили.
Горе! Горе!
Брат братом знову нивку оре.
До поту крові.
Ще й ганя,
щоб більший шмат отшматувати
собі у пельку пирога.
А тре - то й буде катувати,
якщо не так ступне нога!
То, що ж це робиться сповна?!
Та, схаменіться! Це ж війна!
І нами править божевілля.
Ми – самоїди!
Камчадали!
Самі себе їмо спроквола.
Й тим більше радості й надій,
чим гірше робиться довкола!..
Це ж – розум з’їхав!
Боже мій!
І недарма під серцем тисне,
Бо вже гримить.
А може й блиснуть.
Страшної сили буревій
зламає все, безжалісно змете:
і правих, і не правих.
Всіх загорне у безвість.
Спалить!
І смерть посіє між братами...
Хай пам’ятає, хто лукавить:
« Ходити темними ходами,
де треба ясність – самогубство».
1996 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2017
Уж если убивать тебе и страсть, и мило,
Так чем ты лучше кровопийцы Чикотило?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745747
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.08.2017
Где море пеной пенится,
где ветр на море женится,
в загадочную ночь.
Гуляли летом б́́́́арины,
младые и подвялены,
что отдохнуть не прочь…
Прибились к ним по случаю,
од голода измучены,
подр́остки белолицые.
Два по родству ничейные,
благие и елейные,
с загаженными лицами.
"Бычками"* рты обкурены,
а лбы у них нахмурены.
С глазами Богородицы,
горящими в жару…
Пресыщенные яствами
и с чувствами прекрасными,
под пенный алкоголь,
устроили им б́арины, с рассудком остаканенным,
большое угощение.
Нежданно, исподволь…
Наелись несмышлёные
от дара изумлённые,
сей барской доброты.
И для запаса прочности,
припаса большой точности,
набили животы…
А те, что понаехали,
забрали всё, уехали,
оставив лишь тоску…
Два по родству ничейные,
благие и елейные,
в погибельных мучениях катались по песку.
"Бычки"* - окурки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745746
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.08.2017
Она, что «гений красоты»
И совершенство - да и только.
Отнюдь - желанья не чисты,
Как испражнения помойки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2017
Плывём…
(У каждого судьба своя).
По отмелям пучин и перекатам.
рекою жизни-бытия,
согласно выданных мандатов.
Страшимся, словно это яд
или - какие святотатцы,
когда шестёрки выстроятся в ряд
иль, случаем, число тринадцать.
Дорогу кошка перейдёт,
с пустым ведром нечаянно молодка,
картина в доме упадёт,
на кухне, со стола, слетит селёдка.
Ах, всех примет не перечесть.
Они нелепые, странн́ы.
Но, надобно нам всем учесть,
что все они - от сатаны!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745608
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.08.2017
Жил...
Любил...
Да уж всё позабыл.
Где и что?
Всё с трудом понимаю.
Оглянулся вокруг – я один.
Серый волк, что отбился от стаи.
Нет людей, нет народа, страны.
Лишь оскалы вокруг волкодавов.
Всё не явь, а ужасные сны.
Наяву крах устоев и нравов.
Голубок, голубок, ангелочек,
Принеси мне зелёный листочек
И водицы.
С отравой!
Испити.
Чтобы сердце навек усипити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2017
(Экспромт.)
Народ.
Один – сопит,
совсем молчит.
Другой – неистово ревёт,
кричит!
Кроваво месиво…
Вороны…
И огнь, и кровь, и смерть, и стоны!
Кто защитит
и женщин, и детей
от мыслей бреда,
ужасов страстей?
Кому нужны сейчас мы – старики,
умом и телом хилы мужики?
Уже не в силах правду отстоять,
когда беснует молодая тать...
А где же наши гордые орлы?
Или совсем ещё малы курлы?
Да, нет же.
Стерегут "с в о ё" добро.
Они - стервятники уже давно!
Труп СССР, пожрав на шару,
от жирного и сытого навару,
отрыгивают где-то на канарах,
дразня нас тем, что в шароварах.
2014 год.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2017
[i]
«Отак німота
запалила
Велику хату.І сім’ю,
Сім’ю слов’ян
роз’єдинила
І тихо, тихо упустила
Усобищ лютую змію».[/i]
Тарас Шевченко.
Дурили нас: «Кудись йдемо...»,
Що вже –
«Вельможні і багаті...».
І не узріли, як ярмо
оті погоничі пархаті
вдягли на шиї ваші кляті
й на наші, з вами, заодно!
Наразі ж - «маєм те, що маєм».
Все НАШЕ -
«Прахом поросло»,
в кишенях злодіїв осіло.
А ми - як теє чересло,
куди штовхнуть - то там і сіло.
То ви вже маєте усе,
продавши
нас за ті «доляри»?
Наразі вас те не спасе,
бо вже нависли чорні хмари.
І бачу я
тюремні нари,
що вам історія несе.
О, недолугі і блудливі!
Збагніть – багато нас лежить
по цвинтарях.
А ви ще живі?
То – тимчасово.
Час злетить...
І враз - зупиниться на мить
по ваші душі полохливі.
І вас вже скоро однесуть
без каяття і жалю.
Знаю,
що час спливе, роки пройдуть...
І знову в нашім ріднім краї
людськеє щастє засіяє.
А вас – навіки проклянуть!
За те, панове- «демократи»,
що до вовків –
по вовчі вили,
народ продавши супостатам.
Чужим богам
лоби молили,
і нас цькували
брат на брата.
По вашій милості
і смерть,
і муки,
і всі страждання маєм
доти,
доки новії кармелюки
нас не очистять від підлоти,
узявши в руки
га-а-арні
ДРЮКИ!
1996 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2017
Надвеч́ор-то дождичек
краплет по чуть-чуть.
Чтой-то мне не можется.
Не могу уснуть.
Косточки-т на ножечках
ломят и болят.
Пальчики-т на рученьках
лён не теребят.
Личко стать морщинисто,
свет из глаз потух.
Глас воабще прерывистай
и глуха на слух.
Чтой-то защемилоси
у мене в грудях.
Чуть не удушиласи
прям-то на людях.
Нонче, свет мой Ваничка,
буду помирать.
Наша внучка Аничка
буде погребать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2017
( без диспуту)
Можливо, свині ви великі,
можливо, вже зробились дикі.
Зажирували животи?..
Не тяжко вам завжди нести
щоранку їх в Верховну Раду,
туди, де засідає влада?
Туди, де теревенять про народ
і розливають ріки вод
про те, як тяжко нам живеться?..
І урізають все (нейметься)
для нас, щоби собі додати
і далі ліпше жирувати
на нашім горі і біді,
на «хлібі з сіллю і воді»!..
Гребете мовчки, поодинці.
Невже ви, хлопці, українці?..
Хозар ви гірше, яничар,
данайців, що приносять дар.
Яка ж вас породила мати?
Дай Бог повік вас не спізнати!
Вся ваша братія – орда,
народу нашому біда,
що свій народ всякчас грабує
й собі маєтки все будує.
А нам все плеще язиком
і напускається на ком…
Колотять воду і багно,
вже більше двадцять літ.
Давно.
Щоб дурників їм наловити.
Інакше їм не в змозі жити.
Народ спізнає супостатів
і будуть на огріхи мати!
Мітлою скопом до європів,
поганою, і животи , і попи -
всіх «добродіїв» відмете!
А сам подумає про те,
Як ми раніше добре жили:
всі рівні були і дружили!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2017
Чому барашка ти?
Не умка.
(Байка.)
«Берегитесь лжепророков,
которые приходят к вам
в овечьей одежде,
а внутри суть волки хищные.»
( От Матфея, гл.7, ст.15.)
Вовкам сутужно жилось в лісі.
Не те, що горобцям у стрісі...
Або - барашкам у кошарі.
Все наяву - а не в примарі.
Поїсти, пити і тепло
завжди є, буде і було.
Не треба їм зайців ловити,
на місяць з голодухи вити.
Хрумти сінцем і думай думку,
чому барашка ти? Не умка.
І маючи велику владу
вовки зібралися на Раду...
На місяць дуже довго вили,
доки достатньо було сили.
І так, і сяк, і всяк рядили,
І, накінець, все ж порішили:
«Ми –хижаки, ми є еліта,
то ж їсти маємо досита.
В теплі купатись, добре спати,
Лишень, як їсти працювати!
Щоб все оце ми з вами мали,
тре, щоб овечки не признали,
що ми їх люті вороги,
а думали, що ми боги.
Прийшли од лиха рятувати,
від всяких напастей спасати...
Щоб одурить дурних без міри,
одягнемо овечі шкіри».
Так порішили й так зробили.
Й в кошарі надто довго жили...
Пройшли і дні, і літочки…
А від барашків – кісточки.
І за кошарою, й в кошарі...
І наяву, а не в примарі.
Отак завжди усім буває,
хто «от Матфея» не читає,
завжди про себе лише дбає
І про отару забуває.
Барашкам хочу раду дати
аби до розуму призвати:
«Хрумти сінцем і думай думку,
Чому барашка ти? Не умка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2017
(В назидание.)
В сумрачное утро,
блистая перламутро,
скользили по окошку
капельки дождя.
Какие мы красивые,
весёлые, игривые.
Вот носики попудрим
и - можно за вождя.
А над капелью сверху вниз
в зад́уме хмурился карниз:
«Из-за капели свету не видать».
И глянула хозяйка,
чистюля, не лентяйка.
Давай-ка окно тряпкой протирать.
И что же подитожилось?
Пищали и карёжились
пока не уничтожились
весёлые, игривые.
И - самые красивые!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745072
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.08.2017
Мої сирітські повоєнні...
(Вихователю, педагогу, вчителю дитячого будинку
с. Лебединка, Марії Власівній Воронянській , а, також, всім сиротам повоєнних років присвячую!)
Мої сирітські повоєнні
на щастя й радість не рясні.
Які часи були тісні?..
Злиденні були і нужденні,
одноманітні і буденні.
Та щирі були
і – натхнені !
Я часто бачу вас вві сні …
Я знову тут, мій рідний краю!..
Де серцю тую міць узяти,
щоби порив душі здержати?..
Ніхто не скаже.
Й я не знаю.
Думки сплелися…
Заридаю…
І вже з полегшенням згадаю
про те,
чому вже не бувати…
Над Ятранем* хатки біліли …
А, в теплім мареві, поля…
І вздовж дороги – тополя
стрункими свічками стриміли
й легенько листом лопотіли
так, ніби піснь яку бриніли.
Ніким не збагнену.
А, я?..
Малий хлопчина
без притулку!..
Один із тисяч.
Сирота.
Один, без мами,
вигляда з-за рогу вулиці.
Мов вурка!
Чи хліба кине хтось, чи булку,
оглянувшись, мерщій до шлунку
відправлю похапцем.
Біда.
Біда над нами чатувала.
Дарма, що скінчилась війна.
На цій землі була ціна,
яку вона ще вимагала.
Бо не нажерлась.
Готувала
кривавих оргій з діток малих
за їх допитливість.
Сповна!
І лютувала в тихім краї,
бо полишила за собою
для смерті і каліцтва зброю.
В долинах і степах, і в гаї,
Зеленій Брамі* – пам’ятаю.
Про це я вам розповідаю.
Труну несли ми за труною…
Дітей малих, малих сиріт,
немало згинуло в ті роки!
Котрі були поодинокі.
Не знає те великий світ!
Не розповість Вам жоден гід.
О, Боже, Боже, скільки літ
вмістилось в пам’яті глибокій!..
Поміж ярами і степами,
як намальована картинка,
село велике - Лебединка*.
А ось і я.
І звісно - самі.
Крадуся боязно ярами,
городом, парком і садами.
Худий, як трясця, як – жердинка.
В лахмітті тому, що дісталось
від попередніх пацанів.
Таких же, як і я - «панів»!
Дісталось, а можливо – вкралось.
Можливо, в дитбудинку далось.
Не дуже те запам’яталось.
Та то дарма. Не треба слів.
Не в тому річ. Не в тому справа …
Було фортуною і щастям,
як щось і десь вдавалось вкрасти,
обвівши сторожів, облаву.
Тоді нам було - «чивотало»*:
Поїсти досхочу, на славу,
чогось поживного і в сласті …
Я згадую. Було давно …
В далекі повоєнні роки.
Всі наші необачні кроки.
Як вперто бились за «мандро»*,
за краще місце у кіно.
І за нажите барахло.
Дубасились в лице і в боки …
За зраду всім «робили темну»*,
накинувши великий плед.
Від сну будив «велосипед»*.
І «шкарбанами»* потаємно
ми визначали суть проблемну,
що зародилась в нас взаємно.
Життя було у нас не мед …
Дверима нам було вікно.
Туди завжди ми були вхожі.
Ну, а дахи були нам ложі,
з яких дивились на панно.
Живе, строкате полотно,
задовольняючи нутро.
І все дразнили перехожих.
Ми на дахах відпочивали.
Там - недосяжні і великі!
«Ясир»* ділили на «партики»*,
що перед тим ми десь украли.
По «фені скопом всі бодали»*.
І рáзом всі «оркестром грали»*.
Галасували наче дикі …
Щоб нас настроїти на лад,
бо не були ми еталоном,
ті, вихователі-дракони,
все «лікували» нас від вад.
В лінійку шикували, в ряд.
То різками «ласкали» зад,
то в злобі - били нас ослоном!..
І лупцювали всіх до крові…
Завжди ми мали мордування
за всі дитячі пустування.
За наші справи витворові,
за те, що були гонорові,
эа інші дії нездорові.
Таке вже було виховання.
За те і ми - не дуже вдячні,
за їх потуги неудачні.
Завжди не слухали порад,
зі зла – курили самосад,
кривили пики недвозначно
і матюкали їх пресмачно.
Та об’являли їм джихад.
Мабуть, ще довго ми б «бомжились» …
Раптово скінчилась «бузá»*.
Ми всі зігнулись, як лоза.
І враз усе те припинилось.
Що було, десь-то покотилось,
як тільки Ви у нас з’явились.
Бо Ви наповнили пузá.
Не тільки їх, а й наші душі.
Добром і світлом, і теплом
на бистрій течії веслом
ви вигрібали на аркуші
серед суцільних хащ і глуші.
Життя вдихали в наші уші.
Від Бога були нам послом!
Я пам’ятаю той у сквері
зелено-шовковий лужок…
Де, посадивши нас в кружок,
і в зовсім дружній атмосфері,
спокійно, в лагідній манері,
до світла відкривали двері.
Нам про життя вели урок …
Ми – хулігани й рецидиви,
босяк і ледар, «обормот»,
вас слухали, відкривши рот.
І уплітали Ваше чтиво,
всіх знань, понять велику силу,
про різні невідомі дива.
Лікуючись від нечистот.
Наразі згадую ту днину.
Часи поразок, перемог,
часи прозріння і тривог,
як світла Ви несли лучину …
Своєю вдячностю данину
я віддаю Вам всю глибúну.
Людина, вчитель, педагог!..
Ятрань* - річка на Кіровоградщині. Впадає в річку Синюху. Оспівана Т.Г. Шевченком.
Лебединка* - село, в якому в післявоєнні роки знаходився дитячий будинок для безпритульних дітей.
Зелена Брама* - назва лісу на Кіровоградщині, де точилися запеклі бої.
На жаргоні безпритульних:
«Чивотало»* - дуже добре.
«Мандро»* - хліб.
«Робили темну»* - тому, хто провинився темної ночі, накидали плед і всі гуртом били.
«Велосипед»* - тому, хто спав і не хотів вставати між пальці ніг вставляли папірець і підпалювали. Рухи його ногами при цьому нагадували їзду на велосипеді.
«Бузá»* - творити непослух.
«Ясир»* - вкрадене або здобуте.
«Партики»* - частки кожного із здобутого...
«По фені скопом всі бодали»* - балакали на своєму жаргоні.
«Оркестром грали»* - імітація гри духового оркестру.
Одні постійно повторюють: «Блін, блін …». Другі : «Пів бліна, пів бліна …».
Треті: «Тумба, тумба…»
Четверті: «Іста, іста, іста драта …»
П`яті в такт: «Ростуть віники на бані, шевелить вона губами …»
Якщо всі будуть це промовляти розмірено і одночасно – враження таке, ніби грає духовий оркестр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2017