| Сторінки (4/344): | « | 1 2 3 4 | » |
Чоловік – це така штука,
Що працює на «відмінно»,
Але щоб він жінку слухав,
Треба любить його неодмінно.
Я свого люблю, звичайно, -
Він дістане все для мене.
Тож до свята я негайно
Побажання висловила потаємне.
Приголубила завзято,
Ніжно так поцілувала.
«Хочу Вінника на свято…», -
Тихо на вушко сказала.
Нащо мені знов ті квіти,
Нащо ті прикраси!
Залишаться в баби діти –
Будем ганджубасить!
Візьмем Вінника під руки,
Зробимо з ним «селфі»,
Відірвемося по повній
Удвох на концерті.
Але так зроби, коханий,
Щоб це був сюрприз,
І щоб ніхто не дізнався
Про цей мій каприз.
Чоловік послухав мовчки,
Кивнув головою,
Розстібнув комір сорочки
Й погодивсь зі мною.
Вранці з’їздили до мами
(Лишили там дІток),
Поздоровив тещу зять
Букетом із квІток.
Роз’їхались по роботах
Й на корпоративи.
Увечері всі в турботах
З’явились в квартирі.
Я помилася, прибралась,
Накрутила коси…
Кажу: «Милий, я зібралась!»
…А він віник приносить.?
Весь нарядний і красивий –
Аж цвіте і пахне,
І чомусь такий щасливий,
Що ось-ось і …ахне!
Я дивлюсь на нього й плачу –
Від щастя, напевно, –
Що поставлену задачу
Виконав …. Даремно.
А він сльози витирає,
Цілує й голубить
Й на колінах заявляє,
Що мене лиш любить.
Що тут, жіночки, казати?
Маєм те що маєм.
Більшість чоловіків про Вінника
Нічого не знає.
Вони знають про роботу,
Про найменшу гайку,
Про рибалку і охоту,
Про пляшку і чарку.
Про політику ще знають
Й трохи про погоду,
Та уявлення не мають
Про жіночу природу.
Тож коли ви чоловіку
Даєте вказівку,
Краще приліпіть до лоба
Точну роздруківку,
В якій по пунктах написано,
Де знайти, що взяти,
Щоб бажання було здійснено
Ваше точно в свято.
Нехай ваші чоловіки
Краще вас пізнають,
Хай радують вас довіку,
Хай люблять й кохають,
І здійсняють всі бажання
Й потаємні мрії,
А весна – до дасть кохання
І до дасть надії!
07.03.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829189
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 16.03.2019
слухати пісню http://music.i.ua/user/9479871/114432/4540387/
Віє вітер між дерев,
Аж хитаються гілки,
Скрипить тужно старий клен,
Шелестять про щось листки.
Приспів.
А ми удвох з тобою
Сидимо під вербою
І слухаєм, як серце
У грудях стукотить,
І дивимось, як хвилю
Вітер над водою
З нашою бідою
Пробує гонить.
Віє вітер, аж свистить,
Очерет донизу гне.
Треба щось із цим робить,
Це так просто не мине.
Приспів.
А ми удвох з тобою
Сидимо під вербою
І слухаєм, як серце
У грудях стукотить,
І дивимось, як хвилю
Вітер над водою
З нашою бідою
Пробує гонить.
Віє вітер над селом,
Розганяє скрізь хмарки.
«Хай би вже хоч як було» -
Шелестять весь час листки.
Приспів.
А ми удвох з тобою
Сидимо під вербою
І слухаєм, як серце
У грудях стукотить,
І дивимось, як хвилю
Вітер над водою
З нашою бідою
Пробує гонить.
17.01.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829069
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 15.03.2019
Слухати пісню http://music.i.ua/user/9479871/114429/4540381/
Чекає туриста дорога
Туристи – народ особливий,
Вони здивувать можуть всіх:
В буденному бачать красиве,
Помилки перетворять на сміх.
Турист де посій, там і вродить,
В смислі, що не пропаде.
Доля туриста скрізь водить
Там, де він щастя знайде.
Приспів:
Чекає туриста дорога,
Яка пролягла від порога
Й веде його в нові світи.
Турист не чекає підмоги
І стелиться шлях йому в ноги,
Який він повинен пройти.
Дорога буває нелегка,
Буває маршрут непростий.
Турист – він, як той лелека,
Мандрує крізь різні світи.
І хоч в нього томляться ноги
І тіло пронизує втома,
Його кличуть нові дороги,
Його не утримати вдома.
Приспів той же.
Туриста захоплюють гори,
Туриста приваблює ліс,
Туриста притягує море, -
Турист цікавиться всім.
Можна сходити в Карпати,
Можна поїхати в Крим,
Але треба знати:
Дороги усі ведуть в Рим.
Приспів той же.
Туристу приємно усюди,
Де його ступить нога.
Туристові вірять всі люди
І кожен допомагав.
Справжній турист не лишає
Друзів своїх у біді,
Труднощі з честю долає
І у житті, і в путі.
Приспів той же.
15.08.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829067
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 15.03.2019
Альбом із фотографіями нашими
Тримає пам’ять ніби на замку.
Ми стали набагато старшими,
Проживши більш, ніж половину на віку.
Альбом відкрию й юність пригадаю,
Коли життя кипіло через край,
Й відразу в нереальність потрапляю,
І легко так, ніби потрапив в рай.
На сторінках його побачу друзів,
Порину в спогади, згадаю що було,
Коли ми разом вчилися у вузі.
…Відтоді тридцять років відгуло.
Від спогадів приємних молодію
І знов стаю таким, як і колись,
І у душі надіюся і мрію,
Щоб зустрічі із друзями збулись.
26.02.2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828959
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2019
http://music.i.ua/player/9479871/114429/4540372/
Душа туриста проситься надвір,
Аби піднятись до високих гір,
Аби сходити з друзями у ліс,
З тими, що в дитинстві разом зріс.
Так хочеться посидіти в траві,
Щоб відчуття і враження - нові,
Й відчути носом аромат димку,
Й зварити щось поїсти в казанку.
Душа туриста – це людська душа,
Що проситься у пісню й до вірша,
Аби торкнутись трохи до краси
Чистої, як крапельки роси.
Так хочеться проснутися в траві,
Щоб крапельки роси – по голові,
Щоб небо синє тонуло в очах,
Щоб вітер вигнав із душі весь страх.
Душа туриста пам’ятає все
Й покірно свій рюкзак весь час несе,
Аби ми пам’ятали про любов,
Яка нас заставляє жити знов.
Так хочеться ще сто доріг пройти
І по життю кохання зберегти,
Щоб разом цінувати кожну мить,
Яку нам доведеться ще прожить.
18.02.2016
http://music.i.ua/user/9479871/114429/4540371/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828956
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 14.03.2019
Життя людське бере початок з жінки,
Коли вона народжує дитину,
І долю пише з чистої сторінки,
І береже від бід усю родину.
Цю жінку називають просто: «мама»,
Вона в людини кожної – своя,
Відколи почалася з Єви і Адама
Біблійної історії людської течія.
Мама одна-єдина в цьому світі
Пов’язує людину із життям.
Як з пуповиною в утробі діти,
Ми з нею зв’язані невидимим чуттям.
Я відчуваю цей зв’язок всім серцем,
Куди б не їхала дорогою чи йшла,
Весь час і всюди вірним охоронцем
Нас супроводжує скрізь мамина душа.
Я вдячна мамі за усе, що маю,
І за все-все, що мені дала,
І щоб не сталося в житті, я знаю –
На мене мама не тримає зла.
Спасибі, моя мамо, за турботу й ласку,
Якою мене огортала ще дитям,
Спасибі, нене, за дитинство й казку,
Спасибі, люба мамо, що дали мені життя.
Пробачте, мамо, за нЕдоспані ночі,
За красну молодість, віддану мені.
За мрії, що нездійснені, дівочі,
І за тривоги, й за страхи у сні.
Я дякую також своїй бабусі,
Яка підтримувала маму і мене.
Я у бабусі мудрості учуся
І радості, що сум з життя жене.
Ви мої рідні, мої найдорожчі
Дві жінки у моїм житті.
Нехай лиш радістю світяться в Вас очі,
Ви мої любі, праведні й святі.
Я Вам бажаю здоров’я багато
І довгих-довгих літ життя зі мною.
Вітаю щиро від душі зі святом –
Із 8 Березням, Вас любі, із весною!
26.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828894
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 13.03.2019
Сучасна веснянка
1. Прийшла весна! Весна прийшла і всі радіють.
І усім людям принесла в душі надію,
А ми веселу усім пісню заспіваєм,
Нехай музики нам скоріше підіграють.
Бринить душа як та струна, що на гітарі,
І серце дзвінко стукотить, ніби фанфари,
А під вікном, а під вікном - коти співають,
Це значить, що весна прийшла! І всі це знають!
2. Прийшла весна, прийшла весна - прийшла усюди -
І по-дитячому весні радіють люди.
Промінням сонячним обличчя й душі гріють
І щоб прийшло скоріш тепло, як завжди мріють.
Весна прийшла. Ми цю весну давно чекаєм.
Тепер нам стало не до сну і ми співаєм.
Нехай лунає в наших душах кожна нота
І не страшна тепер нам будь яка робота.
3. Бо ... додала усім весна нової сили!
Це все весна, це вона все робить красивим.
Тому весною нам не можна не співати
Про те що любимо і хочемо кохати.
Любіть весну! Вона прийде і завжди буде
У вас натхнення до життя і віра в чудо.
Нехай весна у нас пробуджує бажання
І хай у кожного в душі живе кохання!
2006 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828893
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 13.03.2019
Спаскудився світ і нема вороття,
І люди дрібні, і діла їх нікчемні.
В буденній щоденні своїй метушні
Згорають усі їх зусилля даремні.
Спаскудився світ. Здешевіло життя
І вперлося тупо усе лише в гроші.
Люди без грошей ніби чумні,
Руки впустили, як з тяжкої ноші.
Спаскудився світ і застигло буття,
Час все біжить, але ми всі на місці:
Одні лиш потреби у їжі і в сні,
Люди з села, а живуть ніби в місті.
Спаскудився світ і немає пуття,
Всі хочуть на шару або щоб задарма.
Цей світ вже давно потонув в брехні -
Обман і брехня в цьому світі як карма.
Спаскудився світ. Бо нема співчуття,
Нема розуміння, немає терпіння.
Діагноз невтішний, прогнози сумні -
Люди в суспільстві згубили сумління.
Спаскудився світ, бо нема каяття
Вірувань безліч, але мало віри,
І в міжконфесійній отій маячні
Немає примирення, а лиш наміри.
05.04.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828726
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.03.2019
Вірш написаний ще в 2010 році, але був загублений.
Опаскудився світ і нема вороття,
І люди мілкі, і діла їх нікчемні.
У щирім зізнанні нема каяття,
Їх лиця сіренькі і погляди темні.
В буденній щоденній своїй метушні
В житейських проблемах застрягли по уші,
Пісні не співають давно вже гучні,
Серця збайдужіли, зачерствіли душі.
Усім і усюди байдуже на те,
Що коїться в світі, в країні, у домі,
Для більшості правило діє просте:
«Моя хата скраю, мене нема вдома»
Немає просвіту у їх головах –
Забиті вони корисними думками,
І здійснюють завжди свій вибір крізь страх,
Навіть коли голосують руками.
Добрих людей підмінили «свої»,
Рідні і близькі здаються чужими.
Ціняться тільки багатства твої
І люди з зв’язками й місцями за ними.
Вирішують все блат і зв’язки,
Чиновницькі підписи вище закону.
Урахуються всі особисті думки,
Якщо в тебе вистачить грошей і хрону.
Хрінь якась вийшла у світі у цім,
Смисл загубився в служінні народу.
Держава права гарантує усім
Але не усім гарантує свободу.
Може, й не треба свобода, хто зна,
Коли у суспільстві у моді зітхання.
Народу потрібно лиш хліба й вина,
І потім - видовищ, а не покаяння.
2010 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828725
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.03.2019
Ми живемо у світі,
Заповненому вщерть,
Де похорони важливіші
За просту людську смерть.
Коли помре людина –
Душа не помирає,
І навіть домовина
Душі не заважає
Піднятися угору
І відлетіти в небо
Без часу і простору,
Як виникне потреба.
Зійдуться друзі й рідні
Разом на панахиду –
І багаті, й бідні –
Без пафосу і стиду.
Підтримають в біді,
Підставлять плече й спину,
За столом по обіді
Наллють усім чарчину,
Згадають добрим словом,
Помоляться за впокій.
Ми всі тут – тимчасово,
У смерті смисл глибокий.
17.02.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827622
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.03.2019
Цей світ споживчих інтересів
Змінює кожного із нас,
Хто користується прогресом
І хоче мати все і враз.
Не так то й просто опиратись
Спокусі легшого життя
І всупереч все ж не здаватись,
Зберігши гідність й почуття.
На жаль, не всі із нас – герої:
Хтось впав у гріх, а хтось – у грязь,
Хтось зупинився у спокої,
А хтось проліз і став як князь.
Від жадібності люди сліпнуть,
Від влади черствіє душа
І тоді легко й просто звикнуть
Вимірювати все в грошах.
Там де була в декого совість,
Давно повиростало щось
Взамін на вигоду і користь
І так з байдужістю зрослось.
Люди не знають краю й міри,
Їм все чогось не вистачає.
Цей світ приречений без віри
Бо прощення і каяття немає.
03.03.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827621
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.03.2019
Кохана, моя люба, ніжна, мила,
Найкрасивіша із усіх красивих,
Одна така - єдина в цілім світі,
Твоя усмішка - краще всіх привітів.
Любов моя лише до тебе лине,
Твій образ ніжний мене не покине,
Бо ти тепер - назавжди в моїм серці,
Адже любов - сильніше навіть смерті.
Приспів.
Люблю тебе, кохана, знов люблю,
Любов моя - сильніша від розлуки,
І крізь душевні і тілесні муки
Вона пала сильніше від вогню.
Люблю тебе – тебе люблю, люблю!
Люблю за все на світі найсильніше
І хочу знову впасти поскоріше
В твої палкі обійми без жалю.
Любов, моя кохана, рідна нене,
Ти створена такою лиш для мене,
Тебе, рідненьку, господиню дому,
Я не дозволю ображать нікому.
Ти зіронька ясна у моїй долі,
Тобі весь віддаюсь з своєї волі
І дуже хочу, щоб щодня й щоночі
Я міг дивитися у твої очі.
Приспів.
Люблю тебе, кохана, знов люблю,
Любов моя - сильніша від розлуки,
І крізь душевні і тілесні муки
Вона пала сильніше від вогню.
Люблю тебе – тебе люблю, люблю!
Люблю за все на світі найсильніше
І хочу знову впасти поскоріше
В твої палкі обійми без жалю.
08.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2019
Пісня "Турист"
У світі багато є
Незвіданного й красивого.
Воно твоє й моє,
Усе - для життя щасливого.
А щастя людське - то мить,
Яка всіх єднає й зближує.
Багаття, яке горить
Й теплом своїм пронизує.
Приспів: Іде в похід турист.
У туриста до всього хист, -
Його вабить безліч тем.
повтор.На місці він не сидить,
двічі Бо не може
Без походу жить.
Природа лягла до ніг
Людині у всій красі своїй
Й відкриється сто доріг,
Для тих, хто на них покликані.
Проляжуть стежки в траві
Туристськими маршрутами,
І в небо злетять пісні
Мелодіями призабутими.
Приспів: Співа завжди турист,
У туриста до всього - хист.
Його вабить безліч тем.
повтор. В поході він не мовчить,
двічі Бо не може
В нім без пісні жить.
Палатка одна для всіх,
На всіх одна каша вариться,
І посмішка, й щирий сміх,
Поможуть з бідою справиться
І в спину не так пече
Рюкзак, що здавався каменем,
Якщо поруч є плече
Друга, то вибір правильний.
Приспів: Здолає все турист.
У туриста до всього - хист,
Його вабить безліч тем.
повтор. Уміє турист дружить,
двічі Він для друга
Зможе життя прожить.
Туристом всяк може стать
Без будь-яких там обмежень
І ролі не грає стать,
І літ рахувать не треба.
Потрібно лише одне
Бажання і трішки волі,
Щоб звідать в житті усе
Випробуваннями долі.
Приспів: Турист - завжди турист!
У туриста до всього хист, -
Його вабить безліч тем.
повтор. На місці він не сидить,
двічі Бо не може
Без туризму жить.
2000 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826510
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 22.02.2019
Бува, здається, що все не так,
І ми негарні,
І у державі суцільний бардак,
Й люди погані.
Здається, що обирають не тих –
Не дуже гідних,
І що у церквах немає святих,
А в сім’ях – рідних.
Але не може такого бути,
Щоб все – погано.
І висновки робити по суті
Ще надто рано.
Всі люди добрі і хороші.
Кожен для себе
Має сім’ю, і дім, і гроші,
І все, що треба.
Ніхто з людей собі поганого
Не побажає.
Усе своє від незнайомого
Оберігає.
Всі люди різні – добрі й хороші –
Чорні і білі,
І копошяться, як в пір’ї воші,
В своєму ділі.
Але в одному всі люди різні
Таки похожі:
Порушують заборони грізні
Й закони божі.
Всі люди, добрі і хороші,
Часом бувають,
Що про темний бік душі
Своєї не знають,
Тому по людськи не завжди,
Буває, діють
І самі проти такої біди
Нічого не вдіють.
Єдиний вихід, один шлях
Й дорога -
Знайти в собі хоч трохи віри
У Бога.
Бо лише віра дає надію
На справжнє чудо,
Вдихне життя, окрилить мрію
Наповнить груди,
І, ніби світло посеред ночі,
Проріже морок.
…Ніхто не буде брехати в очі -
Хто ж собі ворог?
А коли спаде із очей туман,
Тоді стане видно,
Що погане все - лише зло й обман -
Для людей огидно.
Люди скрізь однаково хороші
І не погані,
Просто під гнітом своєї ноші
Здаються негарні.
Кажуть, що інколи, якщо здається,
Треба хреститься,
Просить прощення і, як ведеться,
Молиться.
Кожен із нас може, як Прометей,
Жити не гірше,
І тоді добрих й хороших людей
Стане побільше.
08.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826509
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.02.2019
Пісня «Україно, вставай!» http://music.i.ua/user/9479871/114432/4540407/
Нам держава свою виявляє турботу,
Та цінуйте життя, а не місце й роботу.
Конституція нам гарантує всім рівність,
Не давайте нікому топтать свою гідність.
Україно, вставай – скільки можна терпіти,
Щоб у злиднях жили наші люди і діти,
Одним – все, іншим – зась! Де ж справедливість?
Україно, вставай, не надійся на милість.
Приспів:
Україно, вставай! Вставай, Україна!
Хай в історії новій не буде «руїни».
Україно, вставай, піднімайся, народе,
Дехто хоче у тебе забрати свободу.
Україно, вставай, бо заграли вже сурми,
Зачекалися щось за бандитами тюрми.
Україно, вставай, розправляй свої крила,
Бо терпіти наругу людині несила.
В нас законів багато, та вони як дишло:
Куди перший поверне, туди взяло й вийшло,
А за правдою в суд не варто ходити –
В кого більше грошви, тих не будуть судити.
Ще не факт, що зайти можна в будь які двері,
Головне – що запишуть вам на папері.
Пан суддя розтлумачить букву закону
І підпише свій вирок: «Відправить на зону»
Приспів той самий
Зрозумійте ви, люди, в Україні присутні:
Без держави у вас відсутнє майбутнє,
Постарієте швидко всі ви з роками,
Ваші діти по наймах підуть батраками.
Якщо ми не зупинимо дикі реформи,
Зміст перетворень свою втратить форму.
Пора зрозуміти, що ми - і є влада,
І мусимо всьому цьому дати раду.
Приспів той самий
23.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826081
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2019
Пісня «А у березні починається весна».
Зима скінчиться уже скоро,
Розтануть геть усі сніги
І перетворяться на море,
З якого потечуть струмки.
І разом з буйними вітрами,
Що освіжають душі нам,
Вслід за веселими струмками
До нас повернеться весна.
Приспів.
А у березні, а у березні починається весна.
А у березі, а у березі розпускається верба.
Порозганяють вітри хмари
І нам відкриється блакить.
І сонце землю, як у храмі,
Своїм промінням освятить.
Земля наповниться любов'ю
Від його світла і тепла,
І оживуть надії знову,
І у душі не буде зла.
Приспів.
А у березні, а у березні починається весна.
А у березні, а у березні прокидається земля.
Все починається з любові,
Куди б не повернув прогрес.
Вона живе у кожнім домі,
Де вірять в чудо із чудес.
Весна приносить віру в чудо,
Дає надію до життя
І люблять березень всі люди,
Що додає краси жінкам.
Приспів.
А у березні, а у березні починається весна.
А у березні - 8 Березня - свято для жінок і мам.
2000 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826080
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 19.02.2019
Туристична оптимістична пісня
Природа кличе у своє лоно –
Пора рушать у турпохід.
Пакуй рюкзак, намет - рулоном
І вирушай під сонця схід.
Турист іде з життям у ногу.
Він вибирає свою дорогу:
Маршрут нелегкий, шлях непростий -
В путі-дорозі щастя знайти.
Приспів: А для туриста потрібно мало:
Аби лиш сонце уранці встало,
І щоб погода йому сприяла,
Й дорога легко з-під ніг втікала.
Горить багаття, тріскочуть дрова,
У казанку кипить вода.
Буль-буль - і каша вже готова.
Агов, туристи! Всі сюда!
А всі туристи - натуралісти,
Бо люблять на природі їсти;
Щоб пахло димом усе і всюди,
Тоді турист щасливим буде.
Приспів: А для туриста потрібно мало:
Щоб була каша й шматочок сала,
Окраєць лісу і клаптик неба, -
І більш нічого йому не треба.
Біля багаття сидять туристи –
Усі в натурі авантюристи.
Лунає пісня, звучить гітара
І комарів літає хмара.
Турист готовий все терпіти,
Аби схід сонця лиш зустріти,
Щоб милуватися красою
І молодіть щораз душею.
Приспів: А для туриста потрібно мало,
Аби лиш пісня не змовкала,
Весела вдача і вірне серце
Повірте, друзі, як добре все це.
Приспів (для повтору): А для деяких туристів потрібно мало -
Всього грам триста й шматочок сала,
Та ще півлітра, щоб прохмелиться,
І компас, щоб з путі не збиться.
2001 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825994
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 18.02.2019
Пісня туристична, трішки ностальгічно-лірична
(в стилі Б. Ш. Окуджави)
Настане пора – ми облишим домашні турботи,
Зберемо рюкзак і підемо в туристський похід,
Щоб трохи розвіяти сум і нудьгу від роботи,
І щоб, хоч на мить, утекти від проблем та від бід.
Приспів: Ми місце знайдемо,
Бівак розіб’ємо,
Розчистим на місці завал,
Щоб серед природи
При першій нагоді
Собі влаштувати привал.
Настане той час, коли все, що було, не важливо:
Важливо лиш те, що в цю мить і в цей час поруч є.
І все, що довкола, здається якимсь особливим,
І хочеться вірить, що в цьому є щастя твоє.
Приспів: Палатку поставим,
Багаття розпалим,
Наллємо води в казанок,
Заваримо кашу
І пісеньку нашу
Затягнем під дим до зірок.
Хай дим від багаття здіймається високо вгору,
Хай пісня туристська об’єднує наші серця
І сповнює душі любов’ю до рідних просторів,
Хай радість і щастя усмішкою сяє з лиця.
Приспів: Візьмемо гітару
Й мелодію стару
Відразу згадає струна,
А пісня лунає, -
Серця звеселяє, -
Нехай не змовкає вона!
15.08.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825739
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 17.02.2019
http://music.i.ua/user/9479871/114432/4540409/
Я дивлюся на тебе, кохана,
Коли поруч зі мною ти спиш,
Бо як тільки настане знов ранок,
Ти від мене, мов пташка, летиш.
Розлучає на день нас робота, -
Електрички, маршрутки, метро,
І як в пісні звучить кожна нота,
В мелодії - наша любов.
Приспів.
Я чекаю на тебе, чекаю
І без тебе щоночі не сплю.
Я тебе усім серцем кохаю
І всією душею люблю.
Я без тебе не можу лишитись
Ні хвилини, ні дня, ні на мить,
Хочу я в твої очі дивитись
І свої дні з тобою прожить.
Задивлюсь в твої стомлені очі
І порину у їх глибочінь,
І на крилах любові охоче
Піднімусь у саму височінь.
Розжену всі хмарки над тобою
І розвію по вітру твій сум,
Все погане пущу за водою,
Щоб розвіялась тінь важких дум.
Приспів.
Я чекаю на тебе, чекаю
І без тебе щоночі не сплю.
Я тебе усім серцем кохаю
І всією душею люблю.
Я без тебе не можу лишитись
Ні хвилини, ні дня, ні на мить,
Хочу я в твої очі дивитись
І свої дні з тобою прожить.
Обійму тебе, мила, за плечі
І притисну до себе твій стан,
А у грудях, як клекіт лелечий, -
Серце стукає як барабан.
Пригорну тебе ніжно до себе,
Поцілунками вкрию усю,
І нічого мені більш не треба,
Тільки б бачить усмішку твою.
Приспів.
Я чекаю на тебе, чекаю
І без тебе щоночі не сплю.
Я тебе усім серцем кохаю
І всією душею люблю.
Я без тебе не можу лишитись
Ні хвилини, ні дня, ні на мить,
Хочу я в твої очі дивитись
І свої дні з тобою прожить.
04.11.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825738
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 17.02.2019
Життя так швидко проминає,
Що ніхто із нас не помічає…
День за днем
Час собі іде,
Ми спішимо:
Їдем чи йдемо.
Вранці – кава,
Звечора – чай.
Спочатку привіт,
А потім – прощай.
Все непомітно так минає,
Що ніхто із нас не помічає,
Як навколо нас життя буяє
І щоранку так красиво знову сходить сонце,
Щоб до нас заглянути в віконце.
Щодня – на роботу
Своє тіло несем,
Вдома – турботу
Родині даєм.
Спитають друзі:
Як справи, старий?
Весь час у напрузі,
Ще ніби живий.
Все непомітно так минає,
Що ніхто із нас не помічає,
Як навколо нас життя буяє
І щоранку так красиво знову сходить сонце,
Щоб до нас заглянути в віконце.
Отак й живемо
У цій метушні:
Свята ждемо,
Рахуємо дні,
Вночі одним оком
Глянем на зорепад
І так, ненароком
Озирнемось назад.
Де все непомітно так минає,
Що ніхто із нас вже не помічає,
Як навколо нас життя буяє
І щоранку так красиво знову сходить сонце,
Щоб до нас заглянути в віконце.
Так красиво сходить сонце,
Щоб до нас заглянути в віконце.
16.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825703
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 16.02.2019
Зіроньки на небі
Світять лиш для тебе,
Світять лиш для тебе –
Ти повір.
Ти облиш зітхання,
Загадай бажання,
І повір в кохання,
І про нього мрій.
Приспів.
Ти чекай на кохання, чекай,
І його звідусіль виглядай.
Твоя зірка засяє в пітьмі
І освітить дорогу мені.
Місяць – ясний легінь –
Високо у небі
Для одної тебе
Буде лиш світить.
Він дурить не вміє,
Не втрачай надію,
Вір у свою мрію, -
Легше стане жить.
Приспів.
Ти чекай на кохання, чекай,
І його звідусіль виглядай.
Твоя зірка засяє в пітьмі
І освітить дорогу мені.
Люба моя, мила
Дівчино красива,
Ти – одна єдина
В світі й на землі!
Як зірка маленька,
Ти – близька й далека
І знайти нелегко
Тебе уві імлі.
Приспів.
Ти чекай мене, люба, чекай,
І мене звідусіль виглядай.
Твоя зірка засяє в пітьмі
І освітить дорогу мені.
17.01.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825496
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 15.02.2019
Пісня «Три миті солодких кохання»
Є три солодкі миті у кохання,
Які усім закоханим слід знати.
Перша з них – це на любов чекання,
Коли ми можемо лише зітхати.
В пориві почуттів і нетерпіння,
В нестримнім потязі бажань
До нас приходить певне розуміння,
Що краще хоч раз спробувать, ніж ждать.
Є друга мить кохання – то любов,
Коли два тіла й дві душі сплелися
В єдиний і міцний живий клубок,
Що над буденністю своєю піднялися.
І будуть разом в радості, і в горі
Свою любов на міцність провіряти,
Терпіти біль розлук й німі докори,
Щоб потім своє щастя довіряти.
Пройде любов, як в’януть пізні квіти,
І помідори висохнуть на пні.
У третю мить ми зможем порадіти,
Коли згадаємо прожиті разом дні.
Ми пригадаємо кохані й милі очі,
Погляд яких нас ніжно чарував.
Згадаємо і ті безсонні ночі,
Коли на крилах нас несла любов.
21.01.2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2019
Ще буде зима,
Ще будуть і сніг, і морози,
І вітер холодний остудить не раз нашу кров,
Й того, що нема,
Уже не повернуть нам сльози,
Якщо в нашім серці зміліла любов.
Ще буде усе:
Зачинені двері й дороги,
І прірва помилок, яку нам прийдеться пройти.
Весна принесе
Нам у душу надію, й тривоги
За те, щоби повінь не знесла мости.
Ще буде життя!
Ще будемо рАзом радіти,
І сонцю, і небу, і першій зеленій траві.
Не треба ниття!
Дасть Бог, знов народяться діти,
І всі повернуться додому здорові й живі.
21.01.1991р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825365
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2019
Ще один день дістався до кінця
Услід за сонцем, що торкнулось небосхилу,
Лишивши на хмарках, як острівцях,
Сонячні зайчики і - ще щось важливе.
Так день за днем стелився битий шлях,
Яким вели незвідані дороги
Крізь сумніви і подоланий страх
До, хай маленької, та все ж перемоги.
Настане вечір і промайне ніч,
Всі відпочинять і уранці знову
Засяє сонце в сотні тисяч свіч,
Щоб показати нам дорогу нову.
20.09.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824808
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.02.2019
Не треба гратись з почуттями,
Бо можна викликати звіра
В тих, що кохають до нестями,
До тих, хто має недовіру.
І випустивши з під контролю
Свої емоції в образі,
Можна зруйнувати долю
В своєму гніві, як в екстазі.
І жалкувати буде пізно,
Коли зруйновано мости,
Лишається тільки нарізно
Й навіки просто розійтись.
10.02.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824807
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.02.2019
Сучасна жінка, ти емансипована,
Харчуєшся продуктами готовими
І користуєшся досягненнями новими,
І носиш не спідницю, а штани.
Жінка сучасна, ти - цілеспрямована,
На працю, як комп'ютер, програмована
І вся така ти техногенізована,
Але не втратила своєї ти краси.
Сучасна жінка, ти всьому научена,
Волосся твоє хімією кручене,
Лице твоє малюнками прикрашене.
Які ховають зморшки від життя.
Жінка сучасна, ти така освічена!
Квітами і лаврами увінчана,
Навіки вічнії з весною ти обвінчана
Й не втратила ще ніжні почуття.
Сучасна жінка, ти зробилась вільная.
У шлюбі ти - дружина добровільная
І участь з чоловіком в тебе спільная:
Дітей своїх глядіть-ростить удвох.
Жінка сучасна, ти не зобов'язана,
Нічим до чоловіка не прив'язана
І доля твоя вперед не заказана.
Та тільки жінка може зберегти любов.
Жінки, Ви найрівніші із усіх,
Ніхто тепер Вас кривдити не сміє.
Не продавайтесь в рабство для утіх,
Хай Вас любов облагородить і зігріє.
Жінки, Ви найвільніші за усіх,
Ніщо для Вас в житті - не перешкода.
Але біблійський залишивсь за Вами гріх
Й обтяжує життя Ваше свобода.
Жінки, Ви найдорожчі для усіх.
Ніхто Вас в світі замінить не може,
І хоч в цій галузі науки - значний успіх,
Дітей отримувать з пробірки - не дай боже!
ВИ - Жінки - найкращі поміж всіх,
У Вас є і краса, і врода,
І Вам дано кохати - це не гріх,
Це так розпорядилася природа.
2007 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824462
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 07.02.2019
Ми знаєм все від «А» до «Я»
Про те, як крутиться Земля,
І навіть знаємо, чому
Проходить світло крізь пітьму.
Але не можем пояснить,
Чого нелегко в світі жить.
Ми знаємо, що у природі
Усе залежить від погоди
І знаєм точно й достовірно,
Що все у ній – закономірно.
Але трапляються дива,
Яким пояснення нема.
Ми втілили свої знання
В різноманітні відкриття
І захотіли світ змінить,
Щоб легше в ньому стало жить.
Але в собі змінити щось
Нам досі так і не вдалось.
Давно доказано, що світ
На трьох китах вже не стоїть
І знають діти всі малі,
Що людей повно на землі.
Але пояснення нема,
Чому ж людина так сама.
Ми, щоб в природі панувать,
Знання примушуємо працювать,
А щоб технічний йшов прогрес,
Підтримуємо пізнання процес.
Ми знаємо багато що,
Але без віри ми – ніщо.
2008 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824461
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.02.2019
Навіщо ви фарбуєтесь, спотворюючи лиця,
Тим більше – в ранній юності – куди воно годиться?
Навіщо ви чіпляєте сережки в ніс чи в уші?
Ви думаєте, зовнішність – прикрасить ваші душі?
Навіщо ви малюєте із себе ікону?
Природу ж не обдуриш, у ній все по закону -
Зміст внутрішньо наповнює і виражає форму,
Дану від народження і так вже неповторну.
Душа дається Богом і тіло тут не винне.
Краса ж – вона не вічна і дуже швидкоплинна.
Найкраще у людині лиш те, що є природне,
І не завжди красиве те, що сьогодні модне.
Душу не сховаєте під макіяж чи маску
Й за гроші в нас не купите доброту і ласку.
Якщо вже ви фарбуєтесь, то значить треба знати,
Що у вас від інших є чого ховати.
21.01.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824330
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.02.2019
Давайте називати речі всі своїми іменами,
Щоб не обманювати хоч самих себе,
Щоб лише істина стояла поміж нами
Яка єднатиме й мене, й тебе.
Давайте називати речі всі своїми іменами,
Щоб правильно вела в житті дорога.
Любов – це стан душі в ставленні до когось, чи до мами,
До рідних, чи до друзів, країни, чи до Бога.
Давайте називати речі всі своїми іменами,
Щоб не блукати в своїх почуттях.
Якщо кохаєшся зі своїм коханим,
То це – не в ліжку, а на все життя.
Давайте називати речі всі своїми іменами,
За змістом добираючись до слова.
Займатися коханням чи любов’ю - з вами?
Займатись може полум’я і дрова!
Давайте називати речі всі своїми іменами,
Щоб відрізнить від задоволення екстаз.
Той, хто кохає Вас, не бігає за Вами,
Лише закоханий не може жить без Вас.
Давайте називати речі всі своїми іменами,
Щоб точно і напевно про все знати.
Любов – для всіх, кохання – між коханими,
Є – «закохатись» і «кохати», немає - «розкохати».
23.04.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824325
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2019
Напишу тобі вірш,
У якому зізнаюсь в коханні,
Й розкажу тобі, як тебе ніжно і вірно люблю.
І не менш і не більш:
Затамую свій подих в чеканні,
І чекатиму мить, коли скажеш мені «I love you».
Зупиню тобі час,
Який мчить скорим поїздом,
Щоб ти встигла купити квиток у потрібний вагон.
Хай співає для нас
Соловейко пісні над гніздом,
Щоб душа розцвітала твоя, як красивий квітучий вазон.
Присвячу тобі мить,
Яка дасть тобі радість і щастя -
Два крила, на яких ми удвох злетимо в небеса.
Я хотів би прожить, -
І надіюсь, що це мені вдасться, -
Лиш з тобою одною разОм, щоб творить неземні чудеса.
08.04.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2019
Закоханість дуже боїться розлуки,
Та поки у нас серце стука,
Не боїться розлуки любов.
Розлука закоханість кидає в муки,
Роз’єднує тіло закоханих й руки,
І гормонами збурює кров.
Любов у розлуці – сильніша,
І навіть на відстані – більша,
Бо сила кохання росте.
Закоханість же у розлуці згасає,
Бо тіло на ласки і близькість чекає,
Для неї розмови – пусте.
Закоханість інколи можна пробачить,
Бо мінусів просто в людині не бачить,
А бачить лиш свій ідеал.
Кохання ж недоліки бачить і знає,
Але той, хто любить, на них не зважає,
Бо ставить коханого на п’єдестал.
Закоханість можна і квітами вразить,
Закоханих легко і просто образить,
Бо думають тільки про себе.
Справжнє кохання з любов’ю подруги,
Кохані з любов’ю живуть друг для друга,
Кохані пробачать усе, якщо треба.
Так, люди всі прагнуть кохання й любові,
Спочатку закохуються, до чуда готові,
Й гартують свої почуття.
Закоханість, може, й перейде в кохання,
Якщо подолає всі випробування
І зробить любов смислом життя.
15.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2019
Мене любов ненависті не вчила,
Хоча й обламувала мій запал не раз.
Щоразу за собою в даль манила
Й за спиною враз виростали крила,
А потім манівцями десь водила
Й бажання видавала як наказ.
Мене любов у ніжності навчала,
Щораз показуючи тренінг-майстер-клас.
Так лагідно і ніжно обіймала,
Солодкими вустами цілувала,
Піснями солов’їними співала
Й світанками стелилася для нас.
Мене любов на вірність провіряла -
Зрадою пробувала в профіль і в анфас,
Розлуками нас екзаменувала,
Листи писала здалеку й чекала,
Ревниво на порозі зустрічала,
Коли минав в чеканні довгий час.
Мене любов ненависті не вчила,
Бо всупереч й на зло всьому любила.
22.03.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2019
Нестримний вир життя, цікавий, незбагненний,
Обставини якого в нас будять відчуття.
Щоб розібратись в них, у серці в нас, напевно,
Народжується щось внаслідок сприйняття.
Осмисленість всього того, що відбулося,
Нам відкриває сутність багатьох речей,
Й те, що на перший погляд нам здалося,
Складає філософію всього буття людей.
І кожний новий день дає нам шанс щоразу
Можливості для втілення величного чогось,
Тож експериментуйте з бажанням й без наказу,
Щоб світле і прекрасне з вірою збулось.
13.03.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823774
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.02.2019
За що загинули ті люди, в яких стріляли на Майдані?
За що страждають ті каліки, які отримали там рани?
Чому сьогодні через рік за всі життя їхні віддАні
Живуть безкарно і при владі, ті, що були відповідальні?
Чому розслідування справ, пов’язаних з Майданом, якісь дивні?
Чому всі докази тих злочинів розтанули десь в часоплинні?
Чому високо посадовці дали втекти всім тим, хто були винні?
Чому ж у цій країні люди чекати справедливості повинні?
Коли ж накажуть можновладців тих негідних,
Які дозволили силовикам знущатись з наших рідних?
Коли ж почнуть нарешті нагороджувати гідних,
А не наближених до влади у регаліях осіб ригідних?
Чи довго нам чекати того часу, коли в ради
Не потраплятимуть негідники і просто гади,
А всі – без винятку - державні керівні посади
Займатимуть лиш ті, в яких нема цієї вади?
Кому ж були потрібні на тім Майдані жертви
І хто дозволив людям там героями померти?
Кому сьогодні вигідно звеличувати мертвих
Й замовчувати те, що факти – річ уперта?
Хотілося б поставити Майдану знак окличний,
Та тільки виникають тут питання риторичні:
Чому у нашій владі порядок хаотичний,
А наслідки - типові і категоричні?
20.02.2015
Бо ...
Немає совісті в людей,
Які дорвалися до влади,
Високі зайняли посади
І хочуть мати більш грошей.
Бо там, де совість в них була,
Щось виросло у них на тілі,
А потім випливе на ділі,
Що інше все – лиш бла-бла-бла.
14.02.2016
PS.
Діагноз владі ясний, однозначний:
Ампутувать, не варто лікувати.
Їй на державу і народ - начхати,
Через рахунок в банку семизначний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823596
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.02.2019
Війна розпочинається у душах
З неприязні, з ненависті, з відрази,
З брехнею, яка ллється через уші,
І постріли лунають не відразу.
Війна живе з ненавистю у серці,
Затьмарює наш розум і наш мозок,
Коли хтось іншому бажає смерті,
Спрямовуючи мимоволі хід думок.
Війна зростає в мозку як цунамі,
Бажання і думки стають мотивом
Здолати прірву заздрості між нами,
Штовхаючи до дії підлість хтиво.
Війна стає реальністю у світі,
Як ворогують між народами країни,
Брязкаючи зброєю як діти,
Підштовхуючи світ до нової війни.
29.01.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823404
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 30.01.2019
Ми всі з одного кореня
І в жилах наша кров
Не може буть підкорена,
Поки живе Любов.
Не може буть підкореним
Нерівний серця стук,
Коли та кров крізь скроні нам
Відстукує Час мук.
Та й Час пливе нескореним,
Відміряний давно, -
Повільно, то прискорено, -
У Простір все одно.
А Простір викривляється
Й бунтує нашу кров,
Немов би нахваляється
Розвіяти Любов.
18.07.1990
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823194
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.01.2019
Спливає час, минають дні і ночі,
Біжать роки - їх нам не повернуть, -
Та є хвилини найдорожчі,
Які в житті ніколи не забуть.
Їх пам’ять наша вперто зберігає,
Щоб ми не забували головне:
Усе у цім житті минає -
І добре, й радісне, й сумне.
Та залишається лиш те,
Що для людини є святе.
22.02.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823193
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.01.2019
У світі, де живуть істоти,
Що ходять лиш на двох ногах,
Над ними владу мають доти,
Допоки є в їх душах страх.
Але і ті, що мають владу,
Бояться теж не менш за них,
І саме через цю їх ваду
Багато в світі справ страшних.
Продажність, підлість, лицемірство,
Брехня відверта і наклеп,
А також заздрість і блюзнірство
Складають коло їх потреб.
Без цього жить вони не можуть,
Вони без цього - пропадуть,
Вони подобу свою божу
І душу - чорту продадуть.
Бо влада, місце і кар’єра
Складають сенс всього життя
І їхніх інтересів сфера
Обмежує їхнє буття.
Вони придумують закони,
Що дають владу над людьми,
І не існують перепони
Перед великими грішми.
Вони обожнюють багатство,
Тому привласнюють добро,
А звичайне казнокрадство
Перетворили в ремесло.
Вони придумують причини,
Що здатні виправдати все,
Знайдуть і докази, і винних,
Та це усе - іще не все.
Їх не хвилює ні моральність,
Ні справедливість власних дій,
Ані за них відповідальність,
Ні корисливість своїх мрій.
У них своє поняття правди,
Бо правда в кожного своя!
Вони праві в усьому й завжди
І в них чудова є сім’я.
Проте вся справа не у тім,
Що має владу хтось чи ні,
А річ у тім, що між двоногих
Багато є на них так схожих,
Що геть непросто розібраться,
Чого вони найбільш бояться.
Можливо, це нам лише здається,
Але давно вже так ведеться,
Що в світі, де живуть істоти,
Які на двох ходять ногах,
Над ними владу мають доти,
Допоки є в їх душах страх.
1999 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823054
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.01.2019
Нема пророків – сказано було, -
Ні в себе вдома, ні в сусідській хаті,
Лиш книжка пише, що з ними було:
Ніхто не хоче з ними справу мати.
Нема пророків. Впало десь зерно,
Що мудрістю людською проростає,
І виросло б, якби не дурило
Яке шлях світлу тінню заступає
Нема пророків, бо прийшло воно –
Середнє посередництво до влади.
Поклало світлу думку попід скло,
Убило віру і створило ради.
…Нема пророків, як і не було,
Бо мало віри й скрізь панує зло.
1999 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823053
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.01.2019
Я іду й заглядаю у очі
Серед натовпу різних людей.
Лише згадую вислів пророчий:
Не зустрінеш пророків ніде.
Не зустрінеш ніде, бо немає
Ні у себе в Вітчизні, ні там.
І нікого ніхто не питає,
За які це гріхи тепер нам?
Не зустрінеш пророків. Не треба
Вже нікому пророчі слова.
І не моляться більше до неба,
Не лякає і ночі діра.
Не хвилює минуле й майбутнє –
Всі живуть лиш сьогоднішнім днем,
І від самого січня до грудня
Цілий рік кінця світу ми ждем.
Скільки можна чекати месію?
Скільки можна знущання терпіть?
Скільки можна живити надію
І собі дати раду не вміть?
Скільки можна обіцянкам вірить?
Скільки можна ще вірить в добро
І про рай на Землі знову мріять,
Де добро переможе все зло?
Я іду і вдивляюся в очі,
Намагаючись душу відчути.
Розумію, що вислів пророчий
Нам давно вже пора всім забути.
06.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823044
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.01.2019
«Ніхто не розділить з тобою ні волі, ні віри,
Лиш хліб твій поділять і кинуть зацькованим псам…» -
Прочитав я у книзі колись в Стефурак Неоніли
І той вірш назавждиꞌ просто запам’ятав.
Поетеса хотіла сказати, про що й написала,
Намагаючись нам у словах головне донести,
Що і волю, і віру подарувати людині замало –
Кожен з нас має сам особисто до цього прийти.
Це як істина в першій інстанції, взята в народу:
Неможливо зробити вільну людину з раба!
Тільки кров’ю і потом можна здобути свободу,
Ну, а віру людині несе покаяння, а не боротьба.
Я дивуюся людям, які продають свої душі
За посади, за славу, за гроші, чи за чудеса.
«…І будуть писатись мені неприкаяні вірші,
Потрібні хіба що метеликам і небесам».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823043
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.01.2019
Я бачив сон,
де ти і я
злились, як ноти, в унісон,
і став я твій, а ти – моя.
Здалось мені,
що я і ти
у тому сні –
як два світи,
що поміж очі
з протиріч
летять навстріч
крізь усю ніч,
щоб об’єднатися навік,
не відкриваючи повік.
У другім сні
знов я і ти
проснулись вранці,
щоб піти
в свій власний світ
на цілий день,
де як привіт –
луна з пісень
між гуркоту різних доріг,
і де любов, як оберіг,
яку ми мусимо знайти,
щоб знов змогли я і ти
побачити разом той сон,
де ми співаєм в унісон.
15.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2019
Мені наснилося вночі,
Що я лишивсь один
В темній кімнаті при свічі,
Спинивши часу плин.
Застигли образи, як тінь
Від світла на стіні,
Ніби відбиток сновидінь,
Які живуть в мені.
Здалось на мить,
Що я не спав,
І не свіча поруч горить,
А я згораю сам.
Чи то наснилось, чи здалось –
Не ясно до пуття, -
З швидкістю світла пронеслось
Усе моє життя.
Раптом мене хтось розбудив
Між непорозумінь.
І хтозна, що я залишив:
Світло від себе а чи тінь?
24.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822128
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2019
Поезія – це музика душі,
Коли тремтить у римі слово,
Відсіюючи зерна від полови,
І на папері постають вірші.
Зерно те – смисл, який ховає мова
Між сказаних промов і різних слів,
Промовлених в буденній метушні,
Можливо, вже не вперше і не ново.
І кожен вірш – то спалах світла духу,
В якому відблиск образу застиг.
Поет побачити той образ встиг
Й, відчувши його смисл, довірив слуху.
І полилася музика з душі.
…Отак, буває, інколи з’являються вірші.
***
Поезія - як музика,
Вона буває різна, всяка.
Буває схожа на сонетний благовіст,
Бува задумлива, серйозна чи ніяка.
Її мелодія у кожному звучить,
У ритмі серця – то гучніш, то тихше, -
Коли приходить та благословенна мить
І з кожним подихом народжуються вірші.
Вірші - як люди: кожен має зміст
І кожен має смисл, який ховає слово,
Що у житті в буденній метушні
Звучить уже невперше і неново.
І ось слова шикуються в рядки,
Шліфує думка кожне слово в римі
І з під пера за помахом руки
Враз застигають звуки галасливі.
Але щоб написать бодай якісь вірші,
Потрібно вкласти в них хоч часточку душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748105
рубрика: Анонс, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2017