Шевчук Ігор Степанович

Микола ЛукАш — носій генія і поет в житті

 
                                                             Святий  Макарій  Великий  (Олександрійський)
                                                             і  святий  Макарій  Великий  (Єгипетський)  навіть  три  роки
                                                             жили  разом.
                                                             Надто  великі!


                                     Микола  ЛукАш  —  носій  генія  і  поет  в  житті


"Поліглот,  який  за  три  тижні  міг  вивчити  найскладнішу  мову.  Інтелектуал,  який  пам'ятав  взагалі  все,  що  бачив,  почув  або  прочитав.  Дисидент,  здатний  на  мужній  вчинок.  Перекладач,  який  спромігся  іншим  народам  розтлумачити  глибину  творів  їх  літературних  геніїв.  Українець,  який  відроджував  і  розширював  можливості  рідної  мови.  І  при  цьому  чоловік,  який  дитиною  до  4  років  був  німим,  окрім  книжок  нічого  матеріального  не  вважав  за  цінне,  невибагливий  до  побуту,  тонкий  лірик,  дотепний  жартівник,  але  сором'язливий  у  стосунках  з  жінками,  палкий  футбольний  фанат.  

Про  Миколу  Лукаша  казали,  що  знає  30  мов.  А  він  уточнював,  що  добре  —  лиш  18.  Себе  вважав  не  перекладачем,  а  поетом.  Не  згіршим,  аніж  його  сучасники  Ліна  Костенко  чи  Микола  Вінграновський.  Його  улюбленою  лайкою  було:  —  Ви,  перекладачі!  
Маючи  неймовірне  відчуття  слова  та  талант  лінгвіста,  Микола  Лукаш  міг  стати  геніальним  поетом  або  письменником:  його  вірші  з  зошита  інтимної  лірики  "Розмова  
з  нею"  (1963  р.)  вражають  своєю  образністю  та  тонким  ліричним  звучанням.  Проте  свідомо  обрав  переклад.  

Важко  в  це  повірити  та  народився  він  німим  і  до  4  років  не  міг  говорити,  зазнавав  принижень  однолітків.  Лукаш  згадував:  "Я  все  розумів,  але  сказати  нічого  не  міг".  Коли  в  його  рідний  Кролевець,  що  на  Сумщині,  заїхав  циганський  табір,  то  Микола  весь  час  проводив  з  циганчатами.  І  коли  табір  виїхав  з  містечка,  він  зник.  Помандрувавши  довший  час  з  табором  він  повернувся  додому,  набувши  навиків  жабрака...  і  опанувавши  мову  ромів.  Згодом,  вдома,  заговорив  українською.  
До  школи  Микола  потрапив  випадково.  У  перший  клас  пішов  його  брат  Іван.  Микола  долучився  до  брата  і  сів  поруч  нього  за  парту.  Ніхто  його  не  зміг  відмовити  та  згодом  зарахували  на  навчання.  Отримав  дві  освіти  -  історика  і  педагога,  правда,  з  перервою  на  війну.  
Ще  в  студентські  роки  одного  разу  його  запросила  до  себе  однокурсниця  Фаїна,  напів'єврейка-напівгрузинка.  Її  бабуся  необачно  на  ідіш  сказала:  мало  нам  твого  тата-грузина,  а  тут  ще  цей  слов'янин-плебей!  Лукаш  тут  же  відповів  давньоєврейською  і  завершив  на  ідиш.  Бабуся  остовпіла,  а  він  гордо  забрався  геть.

Під  час  війни  двічі  був  поранений.  
Потім  вчителював,  викладав  у  виші,  вчителював  і  працював  у  редакціях  журналів.  Протягом  життя  він  ніколи  не  вдягав  пальта,  за  будь-яких  морозів,  шокуючи  всіх,  хто  бачив  його  вперше.  Коли  Лукаш  вчителював,  якось  його  покликав  директор  школи  і  питає:  -  "Миколо  Олексійовичу,  Ви  матеріаліст?  –  Так,  а  що?  –  А  чого  ж  Ви  поширюєте  ідеалізм  серед  населення?  –  Як?  –  А  от  послухайте,  що  кажуть  у  селі:  "Він  або  святий,  або  з  ним  нечиста  сила,  якщо  він  у  такий  мороз  так  ходить..."  
Для  друзів  і  колег  він  був  не  Микола,  а  ЛукАш.  
"Всє  хахли  і  адінакі  -  Вори  да  ізмєннікі.  Раньше  шлі  у  гайдамакі    А  теперь  -  в  пісьмєннікі".  В  п'єсі  "Народний  Малахій"  Миколи  Куліш  назвав  українців  нацією  "дядьків  і  перекладачів",  нездатних  на  власну  творчість.  Та  Лукашеві  переклади  були  такі,  ніби  вони  в  оригіналі  були  написані  українською.  
Йому  вказували,  що  слід  бути  ближчим  до  оригіналу.  —  Та  я  перекладаю  не  з  української,  а  на  українську,  —  відповідав.  

Переклад  "Фауста"  Гете  лежав  у  рецензентів  три  роки.  Докоряли,  що  його  "Фауст"  стилізований  під  козаччину,  бо  лиш  козаки  зверталися  одне  до  одного  "пане-брате".  А  Лукаш  мовчки  показував  на  рядок  оригіналу  -  "Herr-Bruder".  
Лукашів  переклад  "Фауста"  був  визнаний  Німецькою  академією  наук  найкращим  у  світі.  
Гете  писав  «Фауста»  понад  40  років  і  жоден  перекладач  не  спромігся  перекласти  його  до  кінця.  Утруднювали  переклад  різностиль,  віршований  розмір  та  використання  Гете  брутальної  німецької  лайки.  А  фантасмагорію  другої  частини  цього  шедевру  не  могли  розшифрувати  самі  німецькі  дослідники.  
Лукашів  переклад  тривав  майже  20  років  до  1952  року.  
Він  єдиний,  хто  зробив  повний  переклад  "Фауста".  
Лукаш  наполягав  на  тому,  що  "Фауст",  "Дон  Кіхот",  інші  світові  шедеври  написані  "дуже  німецькою",  "дуже  іспанською"  тощо  –  отже,  й  перекладати  треба  "дуже  українською".  Його  переклади  найчастіше  були  багатші  за  авторські  твори.  
Приміром,  у  Маяковського:  "Шел  я  верхом,  шел  я  низом,  строил  мост  в  социализм".  
У  Лукаша  звучить:  "Йшов  я  верхом,  низом  ліз,  міст  мостив  в  соціалізм".  Він  жив  в  той  час,  коли  українську  мову  спрощували  і  уніфікували  до  мови  московитів.  

А  Лукаш,  навпаки,  вважав  російську  мову  запозиченою  українською.  Й  казав,  що  пора  позичене  забирати.  Навіть  хрущовська  "кузькина  мать"  —  наш  вислів,  і  нічий  більше.  Із  такими  висловлюваннями  він  міг  легко  опинитися  там,  де  кінець  географії  -  на  сибіру  серед  "буржуазних  націоналістів".  
Та  зліпити  з  Лукаша  ідеологічного  ворога  було  непросто.  Бо  всі  мали  його  хоч  і  за  геніального,  але  дивака.  Його  дотепні  діалоги  ставали  легендарними,  швидко  поширювались  і  були  у  всіх  на  язиці.  
В  Ірпені  Лукаш  зустрічає  прозаїка  С.  І  питає:  -  А  що  Ви  зараз  робите?  -  Пишу  мемуари.  -  А  Ви  вже  нарешті  дійшли  до  того  місця,  де  позичили  у  мене  200  карбованців?  
Микола  Лукаш  сварився  з  головним  редактором  "Барвінка"  за  те,  що  цей  дитячий  журнал  почав  видаватися  у  нас  і  російською  мовою.  -  Так  Ви  тоді  грамотно  за  словником  перекладіть  і  свою  назву.  Знаєте,  як  ця  квітка  "барвінок"  називається  угро-фінською  московською  мовою?  -  Ні,  -  здивувався  той.  -  "Могільнік!"  

Видавництво  "Дніпро"  якось  запропонувало  Миколі  Лукашеві  перекласти  "Як  гартувалась  сталь"  Островського.  -  Перекласти?  -  здивувся  той.  -  Для  цього  треба,  аби  автор  бодай  чогось  наклав!  
Іншого  разу  на  загальних  зборах  зобов'язали  Лукаша,  щоб  він  вибачився  перед  М.М.  за  публічну  образу,  пославши  його  в  гузно.  -  Гаразд,  -  каже  Лукаш,  -  добродію  я  Вас  послав,  аби  Ви  йшли  в  гузно,  то  Ви  тепер  можете  із  нього  вийти!  
Один  із  найпотужніших  інтелектуалів  не  мав  ученого  ступеня  і  не  вважав  за  потрібне  його  мати.  

В  Миколі  Лукашеві  поєднувалось  непоєднуване:  він  обідав  у  ресторанах  і  голився  лише  в  перукарні  та  був  байдужим  до  побуту;  вдягався  благенько  та  водночас  екстравагантно;  був  душею  компанії  та  мовчазним  самітником.  Він  виніс  із  дому  газову  плиту,  бо  бракувало  місця  для  книжок  і  величезної  картотеки  української  лексики,  яку  він  зберігав  у  ящичках  означеними  певними  літерами.  У  ящичку  на  літеру  "Г"  він  нібито  зберігав  гроші,  які  не  так  часто,  але  траплялися.  
Якось  зазирнув  у  ящичок  на  літеру  "Щ"  і  побачив  там  живу  мишу.  Дуже  був  сердитий,  що  вона  забралася  не  під  властиву  літеру.  
Знайомі  якось  попросили  його  перекласти  інструкцію  до  якогось  імпортного  товару.  Він  швидко  переклав.  А  коли  запитали,  якою  ж  мовою  написано,  відповів:  —  Я  її  не  знаю.  Мабуть,  котрась  з  скандинавських.  Хоча  мови  знав  на  рівні  діалектів  і  часових  відмінків.  
Коли  партійним  діячам  викрикали  “ура”,  Лукаш  лише  лукаво  посміхався,  бо  знав,  що  в  перекладі  з  тюркської  це  означає  “бий!”.  Коли  кегебістські  провокатори  віталися  з  ним  “Христос  Воскрес”,  Лукаш  відповідав:  “слава  кпсс”.  

Ще  одна  бувальщина,  яка  шириться  інтернетом  як  анекдот,  насправді,  з  життя  ЛукАша,  -  "Було  це  на  пло¬щі  Калініна,  біля  Головної  пошти,  на  зупинці  таксі.  Я  зайняв  чер¬гу  та  й  щось  собі  читаю.  Коли  це  бачу,  двоє  хлопчаків  втислись  переді  мною.  Я  їх  відшив,  читаю  далі.  Дивлюсь,  аж  двоє  дам  пе¬реді  мною  з’явились  поза  чер¬гою,  гадаючи,  ніби  я  не  заува¬жив  їхньої  з’яви.  Я  поглянув  на  них  та  й  питаю:  «Цікаво,  куди  це  такі  гарні  жіночки  квапляться?».  А  одна  з  них:  "А  ми  на  етом  хохляцком  тєлячьєм  язикє  нє  поні¬маєм".  «Хорошо,  я  вам  переве¬ду:  «Куда  вы,  бл*ди,  претесь?».  Черга  репнула  з  реготу,  а  їх  як  корова  язиком  злизала.  Симпа¬тія  черги  була  на  моєму  боці".  

Був  азартним  чоловіком.  Серед  улюбленого:  футбол,  більярд  і  доміно.  "Гляньте  лишень,  -  говорив  ЛукАш,  -  яке  море  емоцій.  Де  ще  чистокровний  русак  після  вдалого  для  динамівців  матчу  може  тикати  в  бік  Москви  дулі  й  щосили  кричати:  «На!..  Викуси!".  
У  ЛукАша  були  юнацькі  пристрасті,  але  по-справжньому  і  безнадійно  закохався  у  студентку  КДУ.  Вона  була  коханням  усього  його  життя.  Більше  він  нікого  й  ніколи  не  любив.  Вона  чотири  рази  була  заміжня  і  мала  четверо  дітей.  Коли  вона  розлучилась  з  третім  чоловіком-п’яницею,  Лукаш  вчергове  сватався  до  неї,  щоб  узяти  її  з  дітьми.  Відмовила,  але  до  самої  смерті  приязнилася  з  ним  і  підтримувала  дружні  стосунки.  "Хто  більше,  хто  менше  ─  ми  всі  Дон  Кіхоти,  Самі  собі  створим  своїх  Дульсіней.  Хоч  це  нас  вганяє  в  сердечні  сухоти,  Зате  піднімає  над  рівнем  свиней”.  

Працював  несамовито.  Перекладав  тільки  з  оригіналу.  
Ніколи  не  перекладав  на  замовлення.  Лукашеві  можна  було  замовляти  виключно  те,  що  він  сам  собі  замовляє...  Але  траплялося  й  йому  байдикувати,  що  у  свою  чергу  породило  популярний  в  творчих  середовищах  термін  “злукАшитися”,  тобто  за  відсутності  натхнення  впадати  в  неробство.  За  це  у  Спілці  письменників  його  називали  безпутним  генієм.  
Після  виходу  у  1964  році  Лукашевого  "Декамерону"  вся  українська  література  розділилася  на  долукашівську  і  післялукашівську.  В  "Декамероні"  Бокаччо,  де  він  відреставрував  українську  мову  середніх  віків,  до  всіх  приказок  і  афоризмів  Боккаччо  Лукаш  знайшов  точні  українські  відповідники  –  переклав  їх  лемківськими  та  бойківськими  діалектами.  

Микола  Лукаш  створив  шість  словників,  зокрема,  словник  фразеологізмів.  
Свого  часу  він  уклав  словник  українських  матюків  "Моя  матюкологія".  Коли  його  не  стало,  його  рідна  сестра,  викладачка  української  мови  та  літератури,  знайшла  цей  словник  і  спалила  його.  За  лист  на  підтримку  Івана  Дзюби,  якого  засудили  за  дослідження  "Інтернаціоналізм  чи  русифікація?"  Лукаша  називали  українським  Дон  Кіхотом.  В  листі  він  написав:  ""прошу  ласкаво  дозволити  мені  відбути  замість  вищевказаного  Дзюби  І.М.  визначене  йому  судом  покарання".  Заяву  не  прийняли.  Але  Спілці  письменників  згори  наказали:  виключити  Лукаша  із  членів  спілки.  Кілька  разів  голосували,  але  не  набиралася  більшість  голосів  за  виключення.  Тоді  його  виключили  наказом.  "Вліз,  як  сліпе  теля  в  яму"  —  звучало  у  письменницькому  середовищі.  

Невибагливий  у  побуті,  непристосований  до  життя,  Микола  Лукаш  виявився  здатним  на  мужній  вчинок,  коли  йшлося  про  гідність  та  честь.  Хоча  і  сам  про  себе  іронізував:  "Гей,  Миколо,  і  охота  з  себе  корчить  Дон  Кіхота?".  Він  таки  був  дисидентом,  але  і  в  цьому  відрізнявся  від  інших  учасників  опору:  легковажний,  самоіронічний  і  дотепний.  Та  й  не  могло  бути  інакше,  бо  перекладач  –  за  своєю  природою  космополіт,  а  за  родом  занять  –  націоналіст.  
У  найскрутніші  моменти  свого  життя  Лукаш  рятувався  гумором  -  писав,  як  він  їх  назвав  "шпигачки".  Закономірно,  що  після  "відлучення  від  Спілки"  його  "шпигачки"  розцвіли  буйним  цвітом.  Після  фактичної  заборони  друкуватися  і  згадувати  його  ім'я  в  пресі  він  вдався  до  своїх  "шпигачок"  і  псевдонім  обрав  собі  відповідний  -  Микола  Нежурись.  *  *  *  Коли  якась  душа  німа,  То  значить  -  вже  її  нема.  *  *  *  У  вас  якийсь  паскудний  звих,  Що  голову  морочите:  Я  пам’ятник  собі  воздвиг,  А  ви  собі  як  хочете.  *  *  *  Прекрасний  цей  світ  тим,  що  інших  нема:  Моя  вільна,  моя  добровільна  тюрма.  *  *  *  Десь  є  Досьє.  *  *  *  Дуже  важко  в  сірій  масі  Не  згубитись  сіромасі.  *  *  *  Він  ще  живе,  старий  пошляк...  Коли  його  вже  трафить  шляк?  *  *  *  Усмішка-відписка,  усмішка-розписка  Ніколи  не  сходить  у  нього  із  писка.  *  *  *  Не  позичай  ні  в  кого  грошей,  Це  розрахунок  нехороший:  Береш  на  день,  на  рік,  А  віддаєш  навік.  

*  *  *  Хто  б  як  там  не  хотів,  
Це  ясно  кожній  миші:  
Часи  уже  не  ті,  
А  стануть  ще  не  тіші.  

*  *  *  Бувають  же  такі  дебіли  —  не  зна,  де  чорне,  а  де  біле!  
Міг  і  таке  утнути:  "Коли  коваль  ковалисі  коваленят  кує,  ковалиха  ковалеві  ковадлом  керує".

Два  десятиліття  вимушеного  безробіття  ерудит  світової  слави  носив  на  барахолку  безцінні  книжки  з  своєї  бібліотеки,  ходив  напівголодним.  Допомагали  справжні  нечисленні  друзі  і  підробітки  під  чужим  ім'ям.  Саме  в  цей  час  у  Лукаша  з'явився  потяг  до  “пляшки-пузашки,  відради  душі”.  Але  навіть  у  цьому  знав  свою  міру  і  дотримувався  певних  принципів:  належну  йому  дозу  горілки  виливав  у  фужер,  примовлячи:  "Ми  з  тобою  не  п’яниці,  цяпати  чарками  нам  не  годиться".  Тільки  у  1979  році  Лукашу  зняли  "заборону  на  професію"  і  знову  дозволили  публікувати  переклади.  Тричі  Лукаша  висували  на  здобуття  Шевченківської  премії  і  тричі  його  кандидатуру  відхиляли.  
1984  року  вийшла  збірка  його  перекладів  віршів  Гійома  Аполлінера  про  яку  він  традиційно  зіронізував,  що  поезії  Аполлінера  "самі  французи  не  можуть  перекласти  французькою".  На  той  час  Гійом  Аполлінер  сповідував  відмову  від  розділових  знаків.  

ВІДПОВІДЬ  ЗАПОРОЖЦІВ  ТУРЕЦЬКОМУ  СУЛТАНУ:  Царя  небесного  харцизе  Високорогий  сатано  Не  годимося  ми  в  підлизи  Жери-но  сам  своє  лайно  Воно  нам  в  пельку  не  полізе  Крамарю  грецький  просмердівсь  Ти  тюлькою  на  честь  ісламу  І  палями  обгородивсь  Швидка  напала  твою  маму  І  ти  в  дрислинах  уродивсь  Подільський  кате  струп’я  вкрило  Тобі  все  тіло  мов  шпориш  Конячий  зад  свиняче  рило  Побережи  дурний  свій  гріш  На  масті  та  святе  курило  (Переклад  Миколи  Лукаша)  
Ще  через  два  роки  з'явилася  остання  велика  робота  Лукаша  –  переклад  п’єси  Вільяма  Шекспіра  «Троїл  і  Крессіда».  Він  започаткував  "барокову"  традицію  українського  перекладу  і  довів,  що  є  постаттю  світового  рівня.  

Перекладацька  спадщина  Миколи  Лукаша  спростувала  московитський  міф  про  "меншовартість",  загумінковість  і  вторинність  української  культури.  Лукаш  не  встиг  закінчити  переклад  “Дон  Кіхота”.  Згодом  її  з  дотриманням  Лукашевого  стилю  завершив  Анатоль  Перепадя.  А  свою  давнішню  мрію  -  здійснити  переклад  "Гаргантюа  і  Пантагрюель"  Микола  Лукаш  уже  не  встиг.  (З  інтернету.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003511
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024

У вірі Матері Божій

           У  вірі    


                         Матері  Божій,  найкрилатішій,
                         святому  Макарію  Великому  
                       (Єгипетському)
                       із  любов’ю  присвячується  


1


Духові  прийде
ще  свій  політ  —
навіть  як  ходити  
по  землі


свій  політ  
прийде  у  серце  асу
чуда  Вічності  садить
у  серці  часу…


може  що  із  громом
і  з  грозою
але  в  серці,
Боже,
я  з  Тобою
бо  любов’ю  —
вслід  —  я  за  Тобою…



тож  «майбутнє»  —  в  небі!  —
милосердя  весь  політ  —
навіть  як  ходити  по  землі!
змилосердившись  у  серці  літ:


свій  політ  прийде  
до  серця  асу  —
чуда  Вічності  садить!
у  серці  часу


дух  із  Духом
а  прийде  політ
але  з  Словом  і  ходити  —
по  землі!
по  Великій  Батьківщині
й  —  по  малій!


2


Я  було  знекриливсь
хотів  Богу  дякувать  стандартно
а  Він  взяв  і  змилувавсь
так  як  крилить  артос


19.01.2024,  свято  Макарія  Великого,
дуже  позамежного  за  життя;
Київ  —
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024

Здорова, …

*      *      *

                     Матері  Божій  —  Цариці  ангелів,
                     спасінню  творіння  й  людей,
                     великим  святим  Афанасію  і  Кирилу
                     з  любов’ю  присвячується  



Здорова,
новою  ця  думка  з  Тройці
здорова  в  загАлі  не  роїться
здорової  в  головах  взагалі  —  не  буває…
а  дві  голови  мов  тая  множина
в  множині  за  визначенням  і  за  світлом
цільності  не
здоганяють
тому  
нехай    і  моргають…



коли  ввись  шваргочу  —
первісно  ж!  —  Бога
це  прославляє
це  ж  шепіт…
і  Матір  Божу
яка  нас  збирає
сильніше
блискавки  й  грому!  —
у  величанні  Її  —
псалом  Ім’я  Її  підіймає!!
Бог-Слово  по  всій  вселенній
для  кожного  слово  має…


все  ж  як  тодішній  первосвященник,
чи  нинішні,
таїнник  Тройці  —
одягів  не  роздирає,
шепоче…  шепоче:
Жива  Божа  Мати  —  і
Живий  Бог!!
Оскільки  все  є  —  Великий
                                                   так  і  прославляється…
ще  й  —  більш  звеличається!
Й  —  більш  —  вже  не  кінчається!
якщо  в  одкровеннях  і  венах,
то  з  словом  так  завжди  —  з  народжень
трапляється…
так  спасаються
не  було  б  лише  кас  —
і  з  Богом    єднаються…


І  Бог  величається!!!


18.01.2024,  свято  —  неймовірних  Афанасія  і  Кирила  
Олександрійських,
і  мною  прославлених,  і  улюблених,
і  молодіючих…
м.  Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2024

Псалом 142. Величальний Богу і Матері Божій

Скаче  готовність  до  слова!..
та  непружність  —  і  все  як  неначе…
тут  тільки  й  бачать  всі  словом
а  без  Слова  —  всі  плачуть
так  світ  Просвічуєш  словом  —
і  як  я  засну?
так  як  премудрість  ітиме  —  
то  як  я  здрімну?



З  слів  пальма  віри  зелена…
от  як  непружність  —  то  все  як  неначе…
сяєш  крізь  мене
сяєш  крізь  мене
і  світ  словом  лиш  бачить
так  як  премудрість  ітиме  —  
то  як  я  здрімну?
так  світ  просвічуєш  словом?  —
чи  як  я  засну?



так  як  з-за  обрію  й  більш  з  видноколу
                                                                                             носимі
як  всі  дзвенять!
всі  що  макнулись  у  Тебе  й  палимі
всі  є  не  глина
і  всі  без  понять
ну  так  як  світиш  в  них  словом  —
то  як  я  засну?
так  як  премудрість  засвічуєш  —
як  я  здрімну??



так  як  не  вниз  —  і  не
сірість
то  ясна  блакить
полум’я  віри
полум’я  віри!  —
догори  і  горить!!
знаю  я  Бога  знаю  і  небо
цього  —  що  більше  —
нікому  не  треба
стане  лососєва  чи  теракотова  
                                                                 ніжність!  —
а  як  ще  їй  жить
та  гармонійність  —
мов  пальма  й  блакить!!
тихо  сочиться  премудрість
і  як  я  здрімну?
Хвиля  морська  —  то  земна  лише
мудрість…
але  в  небесній
є  Дух  —
й  —  не  засну!..


17.01.2024,
свято  преподобного    Антонія  Великого,  
начальника  всіх  монахів,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024

Христос поставить небеса:…

*      *      *


Христос  поставить  небеса:
синє,  і  в  синьому  —  сяйне.
Що  ти  писав!
ти  відчував  мене?
чи  відчував  Його  й  мене?
чи  нас  вже  і  не  розрізняв  —
і  нездоланне  
наперстав  —
і  що  ніколи  і  ніде  
                                           ще  не  писав...


Талант  —  він  топить,
вхопить  —  топить!
він  агресивно  чує  —  на  що
попит!
й  неповний...
й  кличе
в  неповноті  —  і  з  гризьким  кличем!
художник  я  —  із  Чистою  —
               рукою  не  штовхав
я  не  протест
собою  був  —
й  це  підняло  всі  вуха
                     всіх  застав!


а  був  би  то  Павло
й  до  нього  хтось  пристав...
бо  що  страшніше:
кликав  вибухи  застав
                   хвоста  вистав!!
ставив  до  вух
до  слизьких  —  Небеса!..

 
то  я  сумирний  —  і  Христос  
                                                     трима  мене...
що  ти  писав??  —
ти  відчував  мене?
ніхто  не  пікне  десь,
Христос  ще  раз  сяйне!..


13.07.2018,  свято
12  апостолів,  після  лісу

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2024

Натягнута морозом тиша …

*      *      *


Натягнута  морозом  тиша      
                                           це  струна
в  савані  білім      білі  письмена
в  нутрі  —
в  Духа  як  ніби  слово
а  це  любов  одна


15.01.2024,  ліс,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024

РІВНОАПОСТОЛЬНА НІНА

                   Поема  —  двісті  двадцять  четверта


Перш  ніж  душею
просочилася
вся  твоя  змога
перш  аніж  мив  би  сльозою
ці  крихітні  ступні  і  ноги  —
бува  від  Бога:
серце  вигукує  цільну  любов!!
так  як  воно  —
пташеня  у  дуплі...


вірно  ж  —  недобре  без
Богородиці  і  —  допомоги??
недобре  без  Матерньої  любові??
без  —  хреста?!


Це  я  гукав,  млада  дівчино!  —
зовні  проста
та  з  серцевини  —  не  проста


А  Богомати  з  середин  золотих  —
ніби  проста  й  —  не  проста!!
Щезне  —  людська  краса!
це  лиш  попутниця  —  тим
хто  Красою  ізвнутрь  Богом
                                               виповнивсь!..
ти  проходиш  Вірменією...
і  попутниць
красивих
най  би  Бог  і  беріг
злі  лишають  голів...
хто  сягнувши  на  вище  в  красі...
як  не  змусив  їх  заміж
не  завів  за  кінечний  поріг...


і  Христос  —  Оберіг
й  Сам  Красою
ізвнутрь  Богом  виповнив...
Й  віддалився  я,  Боже,
і  слухав
віддалився
у  небо  —  і  слухав...
й  понад  небом  і  морем  —
став  цівницею  Духа...


я  пташок
що  з  дупла  —
я  до  Ніни  любов’ю  гукав!!


і  пішла  по  землі
вже  —  страшна  пошаскуха
а  я  ще  не  грузин!
а  я  в  небо  —
і  слухав
і  що  зорі  в  траві
а  я  слухав
й  понад  небом  і  морем  —
став  —
цівницею  Духа!!


перш  ніж  мив  би  сльозою
твої  крихітні  ступні  і  ноги...
Буває  ж  від  Бога!!!


27.01.2021,
Київ

9
Для  чого  народились  ми?
Бог  дає  книги?  
Про  ці  Божественні  книги  говорили  дійсно  найсильніші  поети.  Говорив  на  Пленумі  Київської  організації  НСПУ  Іван  Михайлович  Дзюба,  про  що  збереглися  матеріали  в  «Літературній  Україні»,
а  також  про  його  слова  —  є  в  телепередачі  «Плеяда»  з  телеведучою  Людмилою  Лисенко.  А  обговорення  першої  книги,  якого  чекали  такі  совістливі  віруючі  поетки  як  Ірина  Жиленко,  не  було.  Мені  Ірина  Жиленко  казала:  «Ми  сподівалися,  що  буде  велике  обговорення  книги  «Деміург»».
Все  здрібніло!
Велике  не  зазвучить  в  болоті.  У  21-у  столітті  соціально-мережне  сильно  здрібніло  —  йде  вже  явне  розмежування  тих,  що  повернули  на  180  градусів,  з  Христом,  від  остаточного  зболочення.  Люди  вбиті  інформаційно.

Прагнення  чи  не  у  всіх  —  влізти  в  дрібність,  підігнутися  під  дрібність.  «Якщо  в  своїх  скорботних  молитвах  Ольга  Седакова  права,  то  Швеції  нема»,  —  сказала  поетеса-шведка…  Тобто,  Ліна  Костенко,  Ігор  Шевчук  (якщо  точно  —  Бог  і  Богородиця  в  ньому),  Тетяна  Майданович,  Микола  Воробйов,  Василь  Герасим’юк,  Михайло  Григорів,  —  цільні,  явні  християнські  поети  (!),  і  ще  поети  інші,  —  і  їх  не  слухають,  то,  запитується,  є  в  них  Христос?  Якщо  поети  ось  ці  —  праві,  то  не  тільки  Швеції,  континентів  нема!!

(див.:  "З  природної  его-фортеці  —  до  Джерела  Христа:  поворот  на  180  градусів",
КП,  Ш.І.С.,  розділ  Проза)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024

Довго сніжинки літають

               Поема


                         «Або  земля  ущерть  —  або  політ
                             ущерть!
                             відірвіть  од  серця
                             смерть!»  
                                                             (З  поеми  І.Ш.)


1

Не  розуміють  —  як  це  —  любити
Христа?
діткам  —
любові  хотіти??
як  нам  —
на  крилах
летіти??
а  ви  підіть
запитайте  діток
і  ви  до  зір  підлетіте
де  сердечнії  свідки:


й  промовлять:
діток  питайте
і  ви  —  спробуйте  і  політайте
людина  з  хребтом
і  звільняйтесь
надія  хай  в  вас  
вироста  —
й  зі  страху  не  здригнеться  серце!
і  не
вирвуть  в  вас  в  серці  —  Око  Христа!
й  вашу  руку  —  з  руки  Христа...

 
Ранок  співає
росою  дух  став...
Зворушеність
зрушення  —
здвиг  і  настав!


2


Хто  що  питає?
я  ж  бо  подав  
«Сферу  геніїв»  —
де  любов  людська,
і  як  в  Божу  зростає...


страх  накривають  —
і  в  небі  літають
зі  страху  і  небо
стає  рябе
або  ти  його
або  він  тебе


але  ти  очищуєш  небо  —
світове  небо  —
і  вслід  тобі  зіроньки  сяють!!


росою  дух  став
проте  скільки  тут  розіб’ється
як  не  любов    Божа
і  Око  в  мені  
Христа!
Висота.
В  серці
є!  —  висота.


3


може  любов  наша
й  мала  літати
й  має
мала  розтати
віхола
віхола
віхола
землю  вкривати


довго  сніжинки  у  небі  —
літають!
страх,  що  в  землі,  —
покривають
вийде  вже  сонце  —
дивуватись  
віднині
нашим  словам
що  чекають  —
в  твердині!


білії  крила
білі
         біло  накрила
біла  наснажная  сага
крила  білі
й  все  —  білість


сад  —
білість  саду
       глісада  —
й  гілки  білі  й
                         милі
біла  наснага
крила  й  крила  —  й
                                                   всі  білі
страх,  що  в  землі,  
покривають
і  любов  —
в  небі  довго  літає...

 
4


Ім’я  Твоє
солодке!
у  серці
слово
Твоє  —  в  безпеці


хай  я  кіпчиком
обіпрусь  об
стасидію
ті  що  не  люблять  Тебе  —
злидні...
любиш  мене
аж  за  смерть  й  за  секреції!
й  слово  вже  є  —
в  безпеці


слово  —
не  знаєм
хто  і  читає:
слава  лиш  Божа
               є  в  серці


Боже,  наляжеш  й  на  все  (!)  це
Боже  це  все...
Ім’я  Святе  в  безпеці


хай  попрацює
часу  молот!
мене  ж  і  проймає
солод


солод
аж  в  залоз
секреції
яке  солодке  
тоді
усе  це
у  с  е    це!  —
і  ім’я  моє
в  безпеці!


17.02.2018

6

Благодать,  відвідавши  людину,  подає  все  те,  що  потрібно  їй.  Благодать,  буває,  відходить:  вона  хоче,  аби  пішла  до  церкви  ця  людина!
Все  життя  людини  має  стати  життям  в  Христі,  благодаттю  —  запалавши  в  церкві!
Душа  людська  знає,  що  не  один  я  зараз  говорю,  більш  —  благодать.  Мені  ніби  це  не  зовсім  потрібно.  Потрібно,  щоб  Христос  у  вас  вкорінювався  й  розвивав  вас.  Щоб  у  вас  була  благодать,  щоб  ви  ставали  більш  творчими,  удачливими  і  щасливими.

Бо  я  до  цих  пір  послушливо  перебуваю  у  соціумі  в  невідомості,  таке  моє  вибрання.  Це  так  мене  Бог  схотів  сховати,  інакше  я  не  писав  би  багато.

І  це  все  заради  вас.
Заради  вас  на  тих  місцях  конкретних,  куди  Він  покличе...  Він  нікого  не  насилував  і  не  буде  насилувати.  
Добровільно  все  і  з  любові.

Але  ж  потрібно  загорітися  в  серці!
Слово  «запалитися»  зустрічається  часто,  де  появляється  новизна  і  художність.
Якщо  благодать  не  зрушить  у  вас  щось  з  місця,  нічого  не  зміниться.
Й  не  проясниться.  
Без  запалення  нічого  не  буває.
І  взаєморозуміння  потрібне,  це  ж  —  взаємобуття!  
Ми  є  в  світі  мислеформ,  
слід  добре  всіх  розуміти,  
розумітися  на  необхідному,  
бо  прийдеться  перероблювати,  
не  встигати  або  
нести  витрати  зайві!

Не  творитимеш  як  слід  —  Бог  і  люди  відішлють  на  периферії  займатись  нижчим  чимось.  Не  найвищим  —  про  що  наша  мова,  до  чого  й  Бог  тебе  кликав.

Чи  ще  й  зараз  тебе  прикликає…
Треба  йти  в  нове,  незважаючи,  що  світ  в  стані  ось  такому;  
бо  насправді  всі  потребують  оновлення.  Це  правда.  
І  Бог  якраз  через  тебе  хоче  робити  це.
Він  робить  через  конкретних  людей  завжди.  Не  через  недозрілих,
 а  через  кількох  людей  робить  завжди,  в  усіх  століттях.  
Приносить  нове.

За  Христа  не  слід  механічно  агітувати,  бо  нове  —  живе,  воно  дихає,  запалює,  люди  загоряються,  і  тоді  це  само  собою  є,  що  Вогонь  Христовий  поширюється.

Благодать  приходить  і  відходить,  приходить  і  відходить.  

Був  такий  період  в  мене  також.  Духовний  отець  говорив  мені:  «Потрібно  за  собою  спостерігати,  що  саме  благодать  підтримує,  що  —  ні.  Треба  вже  відпускати  щось  земне,  
чого  благодать  не  хоче.  Очищуватись,  одухотворювати  себе».  Треба,  щоб  духовне  долало  природне.

Так  було  в  усі  часи  з  усіма  християнами,  так  є  до  цих  пір,  той  самий  процес.  
Людина  народжується  сирою-земною  —  а  треба  стати  Божественною,  із  благодаттю.  

З  постійною  благодаттю!!

Благодать,  коли  вона  є  постійно,  має  пронизувати  не  тільки  душу,  але  і  тканини  тіла,  в  останню  чергу  —  кістки.  Це  відомо.
Така  людина  дуже  береже  благодать!  Тому  не  бере  участі  в  жодній  грі.  
Те,  що  мучить  людину,  всякі  помисли,  всякі  турботи,  пристрасті  —  
загнуздуються  і  зменшуються.
Благодать  же  —  єдиний  вчитель.

Навчає  —  чого  люди  не  знають,  не  навчать.
Псалмоспівець  Давид  сказав  про  себе:  я  став  мудрішим  за  вчителів,  
бо  мене  вчив  Бог,  а  не  люди.  

Благодать  навчає  не  тому,  що  на  землі  тільки.  Так,  вона  підготовлює  все  в  людині,  аби  людина  не  зійшла  з  розуму.  

Благодать  піднімає  до  найвищих  знань  —  як  вона  відає.  Вищий  світ  (надмисленний)  —  він  же  не  в  формах.  Цільний  духовний  світ  —  і  ієрархія  згідно  якості.  
Те  все  діє,  інакше  без  благодаті  я  не  зміг  би  написати  27  
щоразу  неповторних  поетичних  книг  
(42  книги  поезії  —  на  тепер,  2020  рік.  —  І.Ш.).

Можу  зараз  пояснити  з  допомогою  цифр.
2  чи  3  поезії  з  душі,  уявою  працюючи,  ще  може  людина  народити  —  нібито  в  темі  Христа  і  Церкви  Христової.  Але  це  й  все.
Але  якщо  в  неї  нема  Христа  у  внутрішнім  серці  в  постійній  благодаті,  хоч  би  що  не  робила  із  своєю  душею  (недуховною!),  вона  нічого  не  в  силі  сама  написати!  
Люди  без  благодаті  називаються  нерозумними  серцем.  Відчуваєте  жах?..

Так  і  статистика  показує.

У  всіх  поетичних  піснях,  що  про  Різдво,  Великдень,  Богородицю  і  святого  Миколая,  і  ін.  —  народні  слова  і  народні  наспіви,  з  серця  народу.  Чисті.  Правдиві!
Професійні  поети  та  композитори  —  бідні,  на  180  градусів  до  Христа  не  повернулись.  Дві-три  речі  слабкі,  
чуттєві  сублімації,  
Церква  не  прийняла,  
допустила  кілька  речей,  
і  ніхто  про  них  не  знає,
 й  головне,  ніхто
в  світі  й  не  хоче  таких  знати!!
Й.С.  Бах  —  то  виняток.

Слабкість  в  тім,  в  чому  людина  некомпетентна.  

Переконливий  приклад:  поет  Богдан-Ігор  Антонич  написав  одну  поезію  про  авіаційний  політ,  —  але  краще  б  він  не  писав.  
Бо  хто  зсередини  знає  політ  і  що  то  є  бути  пілотом,  то  є  таке  особливе  вибрання,  
а  якщо  людина  не  в  цім,  ліпше  б  вона  про  це  не  писала.  Бо  буде  неправда.

А  в  своєму  покликанні  Антонич  —  справжній  поет,  по-своєму  великий.
Така  ж  справа  щодо  Церкви  і  Христа.  Страшніша.

«Дорого  —  та  мило!  Дешево  —  та  гнило».
Після  навчань  щодо  вилізання  з  болота  —  Христос  подарував  мені  
постійну  благодать!

(див.:  "З  природної  его-фортеці  —  до  Джерела  Христа:  поворот  на  180  градусів",
КП,  Ш.І.С.,  розділ  Проза)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024

ДзвОни

                           Тій,  що  виїзджувала  мене
                           як  норовистого  дикого  мустанга,
                               наївного,  присвячується  з  любов’ю



1


Линьте  дзвіночки
золоті  від  серця
         й  срібні
хай  тонко  линуть
тонким
             хай  потрібні…


ось  дуба  описав
                           для  зим…
від  чорноти  до  білизни  —
                               я  з  ним



Линьте  дзвіночки
золоті  і
срібні
найбільше  в  світі
мізер
—  в  серці  —
всім  потрібен



В  сердечності  моїй
я  соло  днів  возив
від  темноти  до  світизни  —
всім  світлістю  грозив…
                   я  —  з  Ним


Линьте  дзвіночки
золоті  і
 срібні
я  з  Нею  в  глибині  —  в  безсмерті…
а  кола  мого  часу…  вигулькну  —  
                               нарібні…



2


От  як  ми  
по  струнах  Бога  
потрапляєм  —
лиш  в  удачу
ох  як  тонко
серцю  з  серцем
дзвонИть  в  дзвони  —
               неледачі!!


11.01.2024,  ліс,
Київ  —  
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2024

Акорд — під небосхилом

                 Поема


                             Господу  Богу-Слову
                             з  любов’ю  присвячується


1


так  Ти  
заглибив
ції  дні
що  й  мені  добре
в  глибині
не  в  однині
бо  Ти  на  глибині


нема  більш  суперечок
нема  запитань  —
недоречних
ми  варим
чай
в  ці  дні
               бульки  із  вод
               бульки
               із  вод
               що  у  Вогні


такий  Ти!  —
Сам  Прекрасний  —
в  глибині...


2


сніги!  —  яка  любовна
простота
побігла  —  біла  бігла
                               німота
 
й  ось  сніг  розтане
й  води
любо  глянуть
в  кохане  небо
голубінь  кохана


бездонність  неба
і  полів  вологий  свідок
ніжний  —
сповиток!


весна!  але  біжать
                                 ще
                                 води
і  небо  серцем
видить
ці  походи
природи  безконечнії  ісходи!
любов!  —  де  бігли  ці  потоки
там  діти
квітів  стрічки  —  
         і  знаходять...
акорд,  акорд!
під  неба  ходом


3


усе  одно
як  бачить  —  і  кохати
так  я  не  зміг  —
акорд
небес
не  розвивати!


так  я
занесений  під  ліс
в  потоці  днів
і  мов  —  люстерце!
 
і  могли  бачитись
із  висот  —  небо
із  глибин  —  серце!


4


Єсть  Бог!  —
як  олівець
мене  тримати
і  цілувати
в  серце  —
Божа  Матір!
так  всі  слова
до  раю  зможуть
вилітати...


08.02.2018,
ранок,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2024

Погляд на статтю Ліни Костенко «Геній в умовах заблокованої культури» (1991 р. )

                                                                                                               Неуперелжене  бачення:

                             а)  Росія  вступає  в  третій  рік  війни  ослабленою,  деградованою  і  
                                       безрадісною.  (  Через  рік  -    ця  згибельність  збільшиться  рівно  
                                                 НАПОЛОВИНУ,  
                                                 кінець  -    побачите!)

                               б)  Зимовий  наступ  рф  на  64  відсотки  вичерпаний...  
                                                       (не  виправити  цього,  бо  це  з  духу)
                                                 нічого  їм  не  вдасться!
                                                   
«…І  це  ж  навіть  не  замкнутість.  Це  заблокованість.  ...  Заблокованість  була  
потрійна.  
Перше  —  це  приналежність  до  держави,  яка  —  мов  той  міфічний  Кронос  —  
поїдає  своїх  же  дітей.  Росія,  як  ніяка  інша  держава,  переслідувала  
своїх  власних  геніїв,  то  що  вже  казати  про  колонію,  якою  була  Україна?  
Це  було  друге  коло  заблокованості.  І  третє  витворилося  само  собою  
як  результат  цієї  подвійної  біди.  Занепадав  сам  характер  нації,  
вічно  переслідуваної,  вічно  приниженої,  —  це  виробило  не  кращі  риси  
в  її  характері...

Три  зашморги,  що  душили  українську  культуру,  —  великодержавний,  
що  душив  усі  підкорені  й  прилеглі  народи,  
колоніальний,  що  душив  власне  колонію,  
і  самі  українці,  які  вже  й  самі  багато  чого  блокували  хронічною  
нерозв’язаністю  своїх  проблем.
І  це  чудо,  що  нація  в  такому  становищі  все-таки  вижила,  все-таки  пручалася  і  нарешті-таки  прориває  всі  три  кільця  своєї  трагічної  заблокованості...»  
(Ліна    Костенко)

Лариса  Івшина,  ред.  газети  «День»:
«Зараз  у  нас  страшний  виклик  —  війна,  але  і  великий  шанс.  І  Ліна  Василівна  часто  заперечує  якісь  постулати  і  стереотипи,  каже  про  те,  що  ми  не  маємо  те,  що  маємо,  —  ми  маємо  те,  що  дозволили...  Вона  —  не  просто  Поет.  Вона  ще  й  великий  практикуючий  Філософ».

«Ліна  Костенко  не  мала  політичної  програми,  не  виголошувала  гасел,  але  вона  втілювала  ідею  України  —  живої,  духовно  здорової  та  цілісної»  
(Сергій  Йосипенко,  доктор  філософських  наук"

«І  знов  сидять  при  владі  одесную.  Гряде  неоцинізм.  Я  в  ньому  не  існую».  
Ви  хочете,  щоб  вона  вийшла  назустріч  тим  самим  неоцинікам,  таким  «проукраїнським»,  до  синьо-жовтого  німба  над  стриженими  голівками?  
Та  ж  ні,  таке  не  трапиться,  не  може  трапитись.  Сказала  як  одрізала:  
«Мій  обрій  там,  де  вас  немає».  Немає  вас  там,  і  говорити  ні  про  що...

В  одному  із  давніх  уже  віршів  Ліна  Костенко  дякує  вечірньому  сонцю,  
дякує  за  день,  «за  цю  потребу  слова,  як  молитви».  «Я  тільки  у  слові  жила»,  —  
ну  як,  як  це  пояснити  людям,  що  звикли  сприймати  світ,  
читати  світ  за  картинками?
Та  й  кількість  пустопорожніх  слів  (фільмів,  картин,  звуків...)  зростає  
із  моторошною  швидкістю.  А  слово  Поета  має  зовсім  іншу  щільність  —  
входячи  в  побутові  стра-тосфери,  воно  миттю  розігрівається  й  світиться,  
навсібіч,  на  все  Небо  і  всю  Землю.  
«Це,  може,  навіть  і  не  вірші/
А  квіти,  кинуті  тобі»,  
а  власне,  кожному,  хто  чує,  хто  бачить...»  (Сергій  Тримбач).

Олександр  Польченко,  м.  Сімферополь:
«Коли  ти  все  життя  живеш  в  оточенні  брехливого  інформаційного  простору,
 який  применшує  твій  народ  і  тебе  —  як  його  маленьку  частинку,  
просто  бери  і  читай  Ліну  Костенко.  І  хоча  вона  завжди  була  
поза  «екраном»,  людиною  не  публічною,  її  твори  чекали  з  нетерпінням,  
знаючи,  що  там  можна  знайти  правдиве  й  високе  слово.
…Літературознавці  вже  давно  її  охрестили  живим  класиком.  
А  найголовніше,  що  Ліна  Костенко  та  її  поезія  для  нас,  
народу,  стала  моральним  авторитетом,  тому  що  геніями  
не  призначають,  ними  стають.»

Вона  для  мене  у  ці  дні  —
як  моє  серце  у  мені!
                       («Берестечко»)
Ліна  Костенко  пише  серцем,  яке  в  неї  сміється,  плаче  й  болить.  І  біль  поетеси  знаходиш  у  своєму  серці.  Ідеш  за  нею  і  шукаєш  в  її  поезії,  як  «лікувати  біль»…
Якби  ж  «правителі»  читали  своїх  поетів!

Володимир  Панченко:
«Головний  же  «нерв»  творчості  Ліни  Костенко  —  це  обстоювання  права  
на  неповторність  людини,  
хоч  якими  б  жорстокими  були  обставини  довкола  неї.  
Вона  належить  до  тих  мужніх  митців,  які  володіють  
талантом  зберегти  свою  внутрішню  свободу  всупереч  
тотальній  несвободі,  з  якою  багато  хто  ладен  змиритися.  
Їх,  таких  митців,  не  може  бути  багато.»

І.  М.  Дзюба:  «  У  поезії  Ліни  Костенко  головне  –  це  утвердження  людини,  утвердження  людського  благородства,  утвердження  здатності  мислити,  
здатності  сприймати  життя,  красу  природи.

…ще  і  погане,  важке  є  найпомітнішим,  вражаючим,  найбільш,  так  би  мовити,  доступним  для  свідомості.  Але  треба  цьому  протистояти.  І  треба  знаходити  інше  –  те,  що  дає  сили,  дає  сили  бути  собою.

…Так  що  оця  її  сила  духу  –  це  теж  урок  великий  для  усіх.»  

Ольга  Седакова,  слово  на  фестивале  «Преображенс-кие  встречи.  
Имеющие  надежду»:
«…Когда  ты  видишь  человека,  который  чем-то  увлечен,  который  не  придавлен  
к  земле,  у  которого  что-то  впереди  и  выше,  —  вот  он,  конечно,  и  другим  
может  внушить  эту  надежду...  
Надо  видеть,  потому  что  жить  среди  потухших  людей,  
надо  быть  сверхчеловеком,  чтобы  выдержать  такое.  
Так  что  общество  нужно,  нужны  редкие  встречи,  
а  еще  лучше  и  не  очень  редкие...».

Я  сприймаю  універсально  і  універсально  кажу:
Південь  —  теплий,  соковитий,  переповнений  дарами,  співаючий  любов’ю,  дзвінкими  квітами,  персиковою  шкірою,  розвитком  пластичних  можливостей,  надмірних  сердечних  спроможностей,  піснями,  високою  поезією,  небом  височезним  —  й  пронизане  все  й  всі  Любов’ю  Божою!  Тут  найкраще  християнам,  
що  народились  вже  з  великою  силою  духу!

На  півночі  краще  тим,  хто  лиш  має  розвивати  силу  духу.
Є  всесвітньознана  країна  —  Київська  Русь,  що  оживає,  вона  направду  
живе  серед  згаданих  «потухших  людей»  —  їх  більшість  в  світі.  

Тому  тут,  в  Богоматір’ю  вибраній  Київській  Русі,  в  другому  Єрусалимі  
і  живуть  згадані  творчі  надлюдини.  Так,  вони  несуть  людям  такі  
великі  хрести  поетичності  зі  Слова,  
які  ще  не  приходили  до  уяв  від  самого  створення  світу,  
оскільки  і  не  приходять  до  уяв,  і  не  належать  уявам,  
тільки  Самого  Бога  бояться,  на  яких  Він  дивиться  —  
«на  смиренних,  трепечучих  Моїх  слів»,  як  Він  Сам  сказав.

«Північне  прийшло  пограбувати  культурний  і  квітучий  південь»  —  
одвічно  було,  
і  таким  же  буде  Армагеддон:  
північних  і  південних  природ  не  виправити…  

Як  казав  апостол  Павло:  як  дітям  кажу;  та  хоч  хотів  би  хто  
почути  глибоке  і  неуявне  —  є  ще  такі??

На  Півдні  в  земному  квітучому  краю  чи  в  раю  Бог  благоволив  народитись  Богоматері!!

Тому  —  з  цього  життя  за  перевагою  —  ми  кажемо:  справжня  культура  —  ЦЕРКВОКУЛЬТУРА,  не  ренесанс  (плотяна)!

Наприклад:
Вона  для  мене  у  ці  дні  —
як  моє  серце  у  мені!
                               («Берестечко»)

Про  що  мої  коментарі  є  на  РІСУ:

igorshevchuk  |  3  листопада  2016,  12:31
Що  є  справжня  культура?  Брати  участь  в  тім,  що  перемогло  час  і  смерть.  
(  В  серці  стріснулось,  просвіт  є  ...)  Є?  Культура  вища,  справжня  церковна,  —  
Святий  Дух  через  мої  художні  образи  сіє  Христа,  що  ви  вигнали  з  Церкви...  
Культура  в  Церкві  —  в  елементах  вічності  (кажу  понятійно,  аби  засвоїли!);  
в  слідах  з  художніх  образів,  через  які  втрапляють  у  вище;  в  натяках,  
які  для  введення  в  гірне,  —  все  є  і  все  інше...;  
в  свободі  справжній  —  а  це  тільки  в  Христі,  —  вільних  весь  світ  
ненавидить,  бо  в  тюрмі;  в  волі  й  силі  Отця,  знанні  й  творчості  Сина-Слова  
і  любові  і  звершенні  і  освяченні  Духом  Святим!  

Поезія  з  Духу  Святого,  щастя  духовне  (не  щастя  нестійке  тремтяче  
матеріальне),  
також  середня  і  велика  міра  любові  (вірте  ап.  Іоану  Богослову),  
ангельська  церквокультура  —  виганяють  страх  смерті,  який  жене  світ  
дрібно-метушливих  до  загибелі.  

В  поезії,  щасті,  любові,  справжній  культурі  —  завжди  доторки  вічності  
до  душі:  душа  стає  великою,  люблячою  і  світлою,  й  щезає  страх  смерті.

igorshevchuk  |  3  листопада  2016,  12:26
Царство  Боже  перемагає  природу  і  історію,  але  Христос  відкрив  його  через  них...  Через  них,  але  в  культурі  тих,  кому  Він  проповідував.  
Увага,  отже,  ще  раз:  в  культурі  тих...  Христос  перемінив  весь  світ,  
бо  християни  «зірвали»  давню  культуру,  саме  тому,  що  БУЛИ  В  НІЙ,  а  дякуючи  Христу,  Главі  Церкви,  —  і  над  всім.  
Христос  в  культурі  перемагає  все.  
І  так  тоді  було,  і  зараз  є,  бо  «Христос  сьогодні,  вчора  і  завжди  Один  і  Той  же».  
Одне  знання  Царства  Божого  може  зірвати  й  повинно  робити  це  щодо  будь-якої  неоновленої  культури,  —  і  ставити  її  перед  Христом!!

Ісус  Христос  преображує  культуру,  а  не  просто  природу  (біологію):  
Христос  перемагає  вирішально  —  в  культурі.  
Культура  —  характеристика  для  християн...  

Мій  найбільший  досвід  життя  з  Ісусом  Христом  дозволяє  Христу  преображувати  Духом  Святим  і  природу,  і  Церкву  Свою  —  художніми  образами  в  справжній  новій  ЦЕРКВОКУЛЬТУРІ.  Бо  художні  образи  —  з  гірнього  (не  з  уяви)  світу.  
Ви  бачите:  ідеальне  втілене  тутешніми  фарбами,  ритмом,  часом  і  простором  —  
воно  зриває  світську  ренесансну  псевдокультуру:  
Христос  серед  нас.  Ці  образи  діють  невідкладно.

Богослів’я,  що  відірване  від  церквокультури,  —  це  пусті  слова,  
оскільки  тільки  одна  церквокультура  може  явити  всю  красу  
земної  «поразки»  і  духовної  перемоги  Христа.

igorshevchuk  |  3  листопада  2016,  12:15
Як  звірі  можуть  принести  дітей  до  Христа?  Церква  ж  розкультурена,  культура  розцерковлена.  Звіром  може  стати  навіть  монах,  начисто  залишений  культури!  Зазирніть  у  глибину,  бо  в  глибині,  де  генії,  нема  суперечностей.  
Інші  поверхові.  Отже,  вони  часто  в  озлобленні...  Як  люди  мучаться  і  мучать  інших!!  

А  ви  пропонуєте  майже  камінь  замість  хліба:  богослів’я  наукове,  
яке  є  за  суттю  неточністю,  неправдою...  
Як  в  усьому  проглядає  невігластво  і  некультурність!!  
Ви  ж  навіть  мучите  оцим  всіх  тих  дітей,  що  тут  згадуються...
А  ви  ж  в  глибині  хочете  теж  любові...  Любові  і  правди.  І  розвитку  —  щоб  не  сидіти  ніби  в  провінції.  Провінційність  –  річ  духовна...

Стус  Василь  —  на  зустріч  пам’яті  його  приходить  20  людей...  
Ольга  Седакова  заблокована  почасти,  
Ліна  Костенко  —  чи  вона  у  Львові  не  заблокована  почесно?  
Ігор  Шевчук  заблокований  скрізь.  Єпископи  в  медалях.  А  ми  ж  творимо  «нове  небо  і  нову  землю,  де  правда  живе».  
Не  лєпо?  

Краса  —  не  символ  правди,  як  помилково  ствердив  Тарковський  Андрій,  
а  краса  —  це  пережиття  Христа,  ось  Його  і  одкровень  Святого  Духа  про  Тройцю  і  творіння  уникають  всі…  Ось  правда  Божа,  якій  зрадів  би  сам  апостол  Розуму  —  Павло.
 
igorshevchuk  |  20  листопада  2016,  15:28
Християнська  культура,  де  Бог-Слово  —  Центр  всього  і  визначає  все  життя,—  отож  буває  так:  духовно-художні  твори  —  підсушують  смак,  
піднімають  атмосферу  до  більш  небесної,  духовної.  
Думками  можна  вгледіти  —  як;  чому  —  теж!  
Я  зразу  ж  вимагаю  й  передбачаю  в  Вас  оригінальність  мислення,
 і  от  Ви  могли  б  бути  біля  мене?!  Чи  не  казав  Ромен  Ролан?  Про  неминучість  опусканнь  земних  до  соку  і  вологості  –  після  перенапружень  висотами,  Божим  словом,  Центром  –  
Бог  Словом?

Ренесансна  культура,  де  у  центрі  світу  не  Бог,  а  людина,  і  ось  такий  гуманізм  зберігає  її  в  гріховності,  
і  воло-гість  —  зростає,  
й  далі  загинання  смаку  до  земного  грішного  способу  життя,  
і  диявольське  –  збільшується.  
Стає  можливим  зоологічне.  

І  Ви  запитуєте  —  хто  вбиває  світ?  Ви.  Не  великі  художники,  що  додають  високого  смаку.  
Хоча  знаєте,  що  лише  великий  художник  в  силі  подати  благо,    
їх  зрікаєтесь,  відкидаєте  Христа-Слово  в  них,  
відходите  від  Христа…  
Від  смаку…  
З  президентами  обшаторюєте  все.

Духовний  смак  прищеплюється  і  культивується!  
В  церквокультурі  ось  ці  твори  —  вперед  і  назад  у  всі  віки,  
як,  до  речі,  і  Христова  Церква!  

*      *      *
                         Богу  Слову  присвячується

Утрата  зору  –
то  схиля  до  цифри.
Є  цифра  –
буде  і  пітьма.
Хто  бачить  в  морі  рифи,  
вічні  рифи  –
то  щастя  і  
корона  то
сама!

Як  не  з  Христом  –  то
сінема*…

03.12.2016

*  «Рухомі  картинки»,  пастки  як  кіноплівки  соціальні,
вторинні  форми  в  голові...
Дороз*яснюю:  
їх  називають  слайдами,  ще  -    скельцями  калейдоскопу,  обмеженими  плівками,
що  є  в  голові  як  наслідок  психічних  сприйнять,  ними  користуються  аналогічно  шаблонам-копилам,  вони  заважають    чи  й  унеможливлюють  сприйняття  справжні,
якими  бачать  поети,  образотворчі  мистці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2024

В ХРАМІ НА СВЯТО БОГОЯВЛЕННЯ

                             Життєдавцю  Христу  Ісусу
                             і  Богородиці  Марії,  що  Світло  породила,
                             в  любові!



Добре  душі  моїй  знати  —
це  не  Середземномор’я  і  не  Емірати
добре  серцю  веселитись-грати
тільки  Бога  знай  —
храм  —
це  прямо  рай!
А  як  очі  молодіють
на  обличчі  звеселілім
то  це  ж  в  серці  Огонь  гріє!
Гарно  душі  моїй  грай!!
                   РПЦ  зітхне  без  Криму.
Світ  не  гримне  —
я  не  гримну
завбільшки  в  Цейлон  весь
                                                               римою
прийде  слово  —  прямо  з  Корабля
(  «якого  коробля?»)  
Блакить!
І  небо  і  земля!
Всі  біля  мене
хай  відпустяться  душею.
Бо  це  я  з  Ним  і  з  Нею.


Бо  Ти  заглибиш  в  глибину
                         єднань  —
                         за  грань  —
                                       де  пощезає  слід  
                                       і  слів  і  знань


06.01.2024,  свято  Хрещення  Господнього,  
Богоявлення,
з  причастям!
07.01.2024,  Собор  Іоана  Предтечі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2024

З Святим раєм

                   Христу  Ісусу,  Духу  Святому,
                   Матері  Божій,  що  Бога-Слова  породила  
                   в  любові    



Не  в’язки  знань!!
а  прагнення  
всіх  прагнень
й  бажання  
всіх  бажань!  —
з’єднатися  з  Тобою  —
розв’язка
всіх  питань!!


й  жива  вода—
без  колихань  —
нарешті  ця  Твоя
Присутність
як  світлий  день
і  дня  Твойого
світла  рань!


Вершина  всіх  бажань!!
то  є  лиш
вранішня  молитва  —
і  в  Небо
з  світлом!  —  слова  лань!!
і  Дух  вітається  —  заграє!
мов  з  символічних
слів-як-знань


поки
не  вичерпається
в  любові  —  з  Святим  раєм
свята  потреба
й  слів  і  знань

Дай  Боже
цілувань  і  цілувань
і  цілувань!!


05.01.2024,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2024

Одягання облачень дитинств — залежить від Надсвідомості!

           Поема


                             Отцю  і  Сину  і  Св.  Духу,
                             Всеблагословенній  Богоматері
                             Любов’ю  присвячується



так  починаєм
чути
де  благодать  —
де  більш    де  менш
заходить  в  уди
де  мали  б  бути
                               люди
це  так  почує  радість  в  дні
якою
це  почується
в  мені
як  слово  має  стати  літургією?

Єдина,  —  може,  —  царина
де  з  Словом
й  в  слові
кріпиться
вона  —
ти  от!      мистецтво
де  Бог  —  хоче  наповнить  світ
і  я  люблю  
сповнюю  світ
і  —  вмить
і  радість  золота  цих  слів  —
весь  світ
і  навіть  вжахкуюсь
                                                   в  повіт-просвіт  
та  й  в  літургіях  
лісу
золотий
одвіт

й  ця,  може,  царина
й  чи  в  слові  кріпиться  
вона
та  в  радості  дитинств  –  все  є
мистецтво
дитинств  всекореневий  світ!..


вільною  —  радістю!  —
сповнюю  —  світ!!


Радість  мов  би  моя  душа
душа  і!  —  на  горі  —
                               хитає  шат
у  радості  в  Схід  Слова  і  пашать!
недосконалий  —  
                             в  слово  так  не  вируша
любов!  любов!  —  це  й  
генію  душа
(боїться  хто  —  то  є  любов?)
де  більш    де  менш
ввіходить  в  уди
і  мали  б  —  чути
бути  
           люди…


невже  кому  за  море
           вирушать
о  Світла  Божа  Мати!
куди
у  темінь
без  любові  
вирушать!
в  посічених
коріннях
догори
донизу  —
хіба  душа?
пахнути  буду
пахнути  —  Богу
як  незнане  чудо
дитиннозрілая  душа
Краса
бо
стане  терпко  й  Небесам
пахнути  Богу  —
це  що  мить  —  не  знане  чудо!!


04.01.2024,
Київ  —
третій  вибір  Богоматері,
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2024

Що може трава?

*      *      *

                     Слову  в  любові  присвячується

Що  може  трава?
Яка  —  росте  у  правах?
Може  —  соки  в  цілунках-підскоках
цехам  хлорофілу  що
                               Бог  їх  ладнує  в  дивах
в  квітах  світу
і  так  тій  людині  що
                                                 в  Бога  права
і  от  тільки  дивляться
нерожденні  слова
на  небо  високе
Боже,  поцілуйтеся  в
                                                       хоку
Вертикальний  
Цвіт
Золотий
Вітер


03.01.2024,
Київ  —
другий  Єрусалим
Хоку-відгук  друга  мого  Назара  на  "Китайським  дворам"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2024

Сила одкровення

                   Сину  Божому,  Слову,
                   через  якого  постало  все,
                   з  любов’ю  посвячується


                                   У  діалектиці  одкровення
                                   іманентність  нам  дозволяє
                                   іменувать  трансцендентність.
                                                                                   (Лосський)


О!  одкровення!  —
між  Словом  і  світом
і  я  —  всередині  його…
викусіть  з  мене
з  любові  півсвіту
коси  в  вас  дибки  чого?


склад  я  для  зустрічей!
з  недомовлянь  вся  історія
може  вам  прийде  фаст-фуд??
вельми  пристойна  повнота  категорій
                   а  я  —  над  категоріями
взагалі  усміхаюсь  —
в  сяєві  чуд!


одкровення  —
не  знає!  відомого  «цього  всього»  —
                         терпіть!  —  «зовнішнього»


О  одкровення  —  комусь!  —
                         у  любові  і  вчусь
яко  глашатай
о  скільки  зустрічей!  –  
всередині  його
о-го-го-го!
реальність!
велика  історія!  —
коси  в  вас  дибки  чого!!


30.12.2023,  зайшло  на  свято
Йосифа-обручника,  псалмоспівця  Давида,  Якова-брата  по  плоті!
і  святої  Меланії  Римлянки  (молодшої),
Київ  —
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024

Окалина

                   Великому  Серафиму  Саровському  
                   з  любов’ю  присвячується


Як  добре  доторкнутися
взаємно  —  з  ним
що  то  у  плоті  був  сам
серафим!!
Вогонь!!  —  й  від  серафічності  
                         сповзе
той  що  був  леп
той  що  налиплий  чорнозем
й  так  щоб  не  пряв  свій
                         жаль  і  гнів
коли  вправляюся  на  дні
у  серці  —  вогнянім!!
сильно!!  вправляюсь  —  у  Вогні!!
де  з  меблів  —  лиш  сліди  окалини
де  думка  в  дріб  поткнулася  
хай  на  старе  чи  зле
торкаючи  —  що  спалене
                                 велике  й  чимале


Любов!  —
яка  обрала  і  мене
співаючи
поезію,  яка  і  не  мине


02.01.2024.  свято  Великого  Серафима;
вранці  після  акафіста;
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024

Пруг Поема

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2023

Багато говорити нам? (Кн. "Із молодої чаші неба", Л. Бережна, І. Шевчук)

Хіба  багато  говорять,  як  є  любов?
Чи  зміг  хто  затулити  рота  жінкам?  чи  сиротам  і  вдовам?  
Затулити  рота  можна  тільки  любов’ю  —  цілуючи!
Цілуючи,  цілуючи  і  цілуючи.
Іще  казати:  не  спіть?
Чи  то  ви  спати  хотіли,  як  кохали??

Цілували,  цілували  і  цілували!
Багато  говорили,  як  перестріла  любов?  Ні!  Дивилися  в  очі.  Мовчки,  вражені  глибинами  душі.  Вражені  глибиною  душі  —  вічність  простежують.  
Так  дивлячись,  дивуючись,  трепетно  знаючи,  
що  не  могли  б  так  побачити,
 і  на  поле  поезії  більш  перейдемо.  
Так  то  перейшли,  або  —  переходитимуть.  —  Цілуватимуть  Вічність,  і  такі  там  —  доторки!

Типи  шепочуть:  «І  що  він  в  ній  побачив?»  
«Що  він  в  ній  знайшов?»  —  дивуються.  Здивовує  —  любов.  Що  знайшов?
Бога.
Любов  аналогічна.  Аналогічне  ж  бачить.
Бог  —  Любов,  Дух.  Любов  прозирає  духа  з  Духом  Небесним,  піднімає  в  Небеса!
Слово  бачить,  поезія  ж  не  цифра  —  аналог!

Любов  виймає!

Всю  цілісність  збирає  —  розпорошену  —  в  єдиному  серці.  І  спрямовує  вгору  до  Бога.  «Піднесімо  до  Бога  серця».  У  Музиці  —  Поезії  —  Літургії.  В  служінні  Христу.  
Отоді  щастя  й  радість!
«Радістю  хочу  всю  твар  наповнити».  Хто  це  сказав?  Бог.  Давно.  Бог  в  вас.  Та  Бог  Ісус  Христос  —  через  нас,  як  ми  через  Нього.  Летить  в  Небо  любов!..

Уневістити  душу  Жениху  Богу—  єдиний  спосіб  всю  твар  радістю  наповнити!!  З  духу  з  Духом,  словами  нової  мови  з  Любові  і  Поезії.  Повнотою  синтезу!!!
Бо  щастя  майже  ніяке  —  то  земне  щастячко,  тремтить  повсякчас,  мерцающе,  дрижить.  Хірург,  якщо  в  нього  руки  дрижать,  —  нездалий  хірург.

Повнота,  що  являю,  є  щастям!..
Бо  давно  лишився  шепотів,  підморгувань,  що  в  головах,  —  покивань  головами,  що  повзають.
Універсальність  геніальна  є  щастям.  
Є  повнота.  І  що  скажу?  
Божественний  геній  робить  те,  що  мусить:  
чи  не  апостол  Павло  любовно-геніально  мусів  «вийти  заміж  душею  за  Жениха-Слова»?  аби  вполонити  вселенну  Слову-Богу?  Блиск!  єдиний  порив-і-вирив  —  то  ж  не  побіг,  щоб  накинути  платки  на  роти  замужніх  жінок  і  вдовиць.  
Справляється  Ерос  Божий  з  городською  еротикою.  Бо  Любов  в  Небі,  і  справжньо  градуюча  любов  —  в  Небо  летить!!

І  що  з  покликанням  моїм?
Було  забув  —  нагадав  Христос:

«Я  вже  цілий  місяць  поблизу  тебе  і  —  це  мені  не  заважає  писати.  Раніше  я  і  кількох  днів  нікого  не  міг  біля  себе  витримати,  бо  заважало  писати...»  (Я  —  Людмилі  в  1991  році,  місяць  після  знайомства).  До  тридцяти  років  не  знав  я  жінки.

Це  ніби  медаль  Людмилоньці  видав.  А  вона  мені,  до  моєї  долоні  —  свою,  другу  долоню  —  для  наливання  Христової  теплоти.
Що  дають  нинішні?
Німці  —  дають  роботу,  і  нівелюється  тевтонський  дух.
Давні,  просто  задавнені  євреї  —  гроші.
Як  це  самодостатнім  є,  матеріалізм  й  віталізм,  —  недуховний  шлях,  це  не  летіти  з  любов’ю  й  духом  до  Неба!

Плоть  і  дух  витісняють  одне  одного,  «одне  другому  похітливі»,  і  слово  Слова  знімає  протиріччя  плоті  і  духа,  похітливість  їхню  скрізь.

Нам  же  з  тобою,  Людмилко,  є  Богоматір  Співспасительницею:  словом,  просуваючими  молитвами,  преображенням.
Невільні  поети  корисні,  але  мало.  Вони  земні.  Вільні  —  де  Дух  Святий  віє:  в  Церкві,  в  Христі  Ісусі,  все  Ним  постало  —  Ним  рятується,  все  —  через  Слово.
Слово  поезії  —  звільнене  не  в  «убогі  і  немічні  первні»  —  Святим  Духом  в  Слові-Христі.

Найпотрібніший  лет  —  від  людини  плотяної  до  другої,  Христової!!

Християнин  по  землі  ходить,  та  серцем  і  душею  він  в  Небі.  Амінь.  Я  вводжу  в  храм  Поезії  Людмилу  не  якось  галантно,  а  світоглядно  і  з  любов’ю,  людяно  і
 з  розкриленістю,  
нехай  кожне  серце  підноситься  до  Господа!  
02.01.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001880
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2023

Постановка золота в свідках

               Постановка  золота  в  свідках
               (спочатку  перемога  —  в  дусі!)

                           «Господь  бо  –  справедливий,  любить  правду»  (Пс.  11,  7).  
                           «І  він  –  наш  мир»  (Еф.  2,  14).


Дай  мені  розширитися  так  глибоко
передовсім  серцем  —  де  Твоє  Око…
О    благодатні  передчуття…
єсть  благодатнії  передчуття
як  Ти  дихаєш
в  ледь  переконливе  й  справжнєє
«Я»
слово  світ  отверзає  —  
а  як  в  духові  на  висоті    т  е    
                                                       і  не  вгасає
Боже,  дух  в  них  не  спочиває
й  прибігають  —  із  каяттям
Ти  Джерело    океанів  і  рік    Життя


вода  життя  
витікає  з  любов’ю  —  із  слова  Христа  
Ти  Джерело    океанів  і  рік    Життя!
серце,  окрилься  злети
                                                         за    т  и  м
думко,  окрилься  у  світ  золотий


         чи  сильні  ознаки
         низового  наступу…
         …однак,  о  однак:  
         зображення,  
         створені  нейромережею,  
мають  досить    «запаху  ху  —  
                                                           пластику»


треба  розорювать  спрозорювать  —  ці  перепони
і  побачить  —  що  все  сміття
Ти  Джерело    океанів  і  рік    Життя!
О!  натхненне  єсть  «я»
серце,  окрилься  злети
                                                       за    т  и  м
думко,  окрилься  у  світ  золотий


справжнє  рішення  —  за  Суддею  Небесним
тільки  омитись
і  золоті  кульки  від  сердець    до  сердець  полетять!
Ти  Джерело  любові  і  рік    Життя!
Ця  перемога  вже  в  золоті  є:
                         золотим  крила  дає…
і  —  чи  могли  б  те  казати??
серце,  окрилься  злети
                                                         за    т  и  м
думко,  окрилься  у  світ  золотий!


свідків  Прислав  —  показати…

27.12.2023,  третій  день  Різдва,
Київ  —
другий  Єрусалим

Тільки  мистецький  художній  показ,  а  тому    особистісний  показ  
цілісної  картини  —  Бог-людина-і  світ  —  вбиває  невиліковну  хворобу  
усього  світу,  секуляризм  (!),  бо  показує  людину  як  творіння  —  
в    єдності  картини,  вона  впізнає  в  картині-збірному  дзеркалі,  
що  вона  син  Божий  царсько-священичий,  обдурений,  відведений  від  Христа.
«…бо  маєш  бути  свідком,  що  любов  сильніша  за  всяке  зло,  там  найбільше  присутній  Бог,  там,  де  людина  схиляється  над  потребою  іншої  людини.  
Що  мотивує  людину  позбутися  страху  за  своє  життя  і  прикрити  іншу  людину.  
Чим  відчитує  цей  надприродний  горизонт?»  (Капелан  з  фронту)
Натхненне  від  Христа-Слова    є  справжнім…  іншим  зарадити  собі  неможливо.
Їм  неможливо  виявитись  на  Небі.  Навіть  оце  знання  невідоме.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2023

Бог сил

                             Першомученику  Степану
                             з  любов’ю  і  в  трепеті  
                             присвячується



Вже  в  кого  й  Пасхи  добігає
Свята  молитва  й  схід  заграє
Молитва  крила  в  небо  простирає
Гримить  прослава  Богу  і  світає!!
Степани  —  що  в  цей  день  сягають,    Бог  зсилає.
Недремна  ще  є  музика!!  Й  яса  —
                                                                                               святая.

Бог  сил!  Він  захотів  і  небо  вкрив.
Всепередбачте,  й  що  прийде  Бог  крил!


27.12.2023,  свято  першомученика  Степана,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

Світ  заганяють  в  наркотизм  віталу.  Свого  роду  наркотик.  На  вас  заробляють,  починаючи  з  оживляжичків  статевості  естради.  
Диявол  —  одним  гроші  і  повну  смерть,  вам  —  смерть  духовну.  Думайте  серцем.  Проривайтесь!    


З  молодості  усвідомлюю  те,  що  дух  мій  —  особняком  й  внутрішньо  осторонь  світової  поетики  й  на  недоступній  глибині-вишині.  Я  із  себе  створюю  нову  цільну  людину  нової  поезії-музики.
 Геть  підриваю  слизьку  смердючу  світолітературу:  принесу  Христа,  світло.
 
Любов  і  внутрішня  потреба  рухають.  На  славу  Божу!  

10.07.2010  
(Зі  статті  "Сила  Духу  Небесного",  див.:  КП,  Ш.І.С.,  розділ  Проза)

"Стаття  29  Декларації  (ООН)  безпосередньо  постулює,  що  кожна  людина  має  «обовʼязки  перед  суспільством,  лише  в  якому  можливий  вільний  і  повний  розвиток  її  особистості»,  це  відчиняє  двері  для  колективістських  ідеологій."  Ріхард  Герцінгер.  
(Вони  калічать  свободу  і  любов)!
Ще  гірше,  коли  ідеології  затуляють  Христа  Живого.  Ідеології  -    мов  залізна  сіть  на  тілі,  яке  Христос  ростить.  -  Це  все  відоме,  не  я  відкрив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2023

Псалом 141. О як низався Тобою…

                         Слову,  що  стало  плоттю,
                         і  Пренепорочній  Матері  Божій  
                         з  великою  любов’ю  присвячується



О  як  низався  Тобою
у  небі…
о  як  небесність  —  твереза  тверезість!!
а  я  мов  з  вогнем  сулія
ключ  мій  у  дусі  і  до  Тебе  поезія
щось  може  з  шепотом:
                       «Знов  правий  Ти,  а  не  я…»


Хто  цей  СОБОР?
Йосип-обручник,  Давид  і  брат  Яків!
і  хто  я?
Ось  у  Собор  Її  —  в  Світлі  відкрилась,
ще  б  одну  мить  —
і  душа  де  б  моя?
і  тоді  де  любов  моя  —  чи  вовік  просія???
Господи  й  Боже  всіх  сил,
Боже  всіх  крил!
і  небесних  і  в  плоті  всіляких!
знову  до  Тебе  звільнилась  поезія:
щось  ще  може  шепотом:
                     «Боже,  знов  Ти  правий,  а  не  я…»


Боже,  що  ж  дивуватись,  —
що  підсушилась  моя  сулія!
І  шукаю  любов’ю
                   і  —  «Боже,  знов  правий  Ти,  а  не  я…»

Господи,  яка  невимовна  велич  
                                                                                           Твоя!!!!


26.12.2023,  другий  день  Різдва  —
СОБОР  Пресвятої  Богородиці,
м.  Київ  —
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2023

Сам Христос

Як  в  небо  крилатість  коня
мій  Бог  в  мені  розум
                             підняв!  і
прийняв
мій  день  мов  шнуркує
                               під  —
                                           вічність
тому  така  Вічність  щодня



Христос  в  моїм  серці  щодня
у  небі  від  щастя  дзвенять
                                                                   і  дзвенять
все  Бог  обійняв
                       мов  підкови  і  крила  пойняв
Сам  Христос!  
                         в  моїм  серці  —  
                                                             щодня…


24.12.2023,  Святвечір  напередодні  Різдва,
м.  Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2023

Псалом 140. У Різдво — в Любові

                       Співбезначальному  Синові
                       Безначального  Отця
                       з  радістю  і  любов’ю  присвячується



Христе,  світ  в  диві  й
Ти  створював  мені  моменти
літали  тайком  і  правдиво
позументи  і  інструменти
й  вони  —  які
все  розуміли  —
й  питали:
у  чому  все  ж  діло??



і  я  не  макнув  так
тіл
душ  розумових
             у  мед  мій  любові
             у  мед  Твій  любові
і  так  без  любові
                       в  них
                       щось  в  світі  
                       згоріло
                       або  провалилось
                       або  —  
                       пролетіло
де  я  все  служу  Тобі  сміло!!



і  впали
позументи  і  інструменти
І  так  я  люблю  Тебе!  —  сміло!
«ми  ж  чуємо  —
чом  би  у  даль  не  сказати?  —
         як?  як?»
та  ви  уже,  звикли?
«у  чому  все  діло??»
мусонам      пасатам
і  став  я  Твоїми  —  словами
                                                     казати!
І  так  я  люблю  Тебе!!  —
                                           по  що  —  декламанци?
У  ХРИСТІ  УСЕ    діло.


23.12.2023,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2023

Пробудження і поміч

                   Спасителеві,
                   Лицю  другому  Святої  Трійці,
                   Христу  Ісусу,
                   і  Богородиці  Марії
                   присвячується  з  любов’ю


                             Бог  в  поміч!



місяць  де  
                       над  клунею
                                   це  написав??
«виривайтесь  і  —  з  полону
                                             й  сильних  страв
                                             і  тварних  справ»
город
город  —  у  тумаані
                                                   й  хто  б  те  знав!


тож
чи  з  снігом  в  полі
чи  без  снігу  в  полі  —
                                                   хоч  би  зір  
                                                   і  дух  на  волі


бо  як  з  Нею  земля  й  Небо  —  й  Світло  —      
                           злинуть
то  яка  душа  
не  відчуває???
Яко  древніх  Бог  карав
так  —  
тепер  Любов  спаса  людину
і  спасає


а!  —  алкоголь
в  совіцьку  дірочку  збігає
з  снігом  в  полі
чи  без  снігу
в  полі
               хоч  би  зір  і  дух  на  волі


22.12.2023,
передсвято  Різдва  співає
і    м.  Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2023

В передріздво Христове

                       Младенцеві  Ісусу
                       і  Богородиці  Марії
                       з  трепетанням  присвячується  
                                     з  любов’ю



світло-
             сіре  графітті
вздовж  в  лісі  стежки  розписало
й  —  радіє  у  світі!..

і  радості  
не  переведу…
чого  я  іду
                           по  льоду
і  радість  раптово  настала
гаразд  —  в  усім  бачить  Христа
Христос  і  тут  бути
не  перестав



гаразд  —  цвіте  вічне  й  зелене
навчітесь  і  з  передмістя  і  з  мене
йде  зелен-ялівець
і  вічність
ще  не  кінець    плющам  зеленим
і  юка  мовить  через  мене
теж  
зеленим
і  хто  би  наперстав  
вічне  Ім’я  Христа  —
якби  не  чув  в  серці
моїм  Христа
                                     Вогонь  в  устах  —
                                     слово  Христа!



Я  пишу  —  земне  небесному  
не  заважає
чи  пишу  —  ніби  дух  забиває
роти  закриває
душевний  масив  —  він  чує  духовне?
                                                         себе  перемагає?
Все  Бог  знав
ще  й  мене  «напередвзнав»
синиць  повзиків  білок  дятлів  —  шляхетних
Бог  чи  я  виламував  білі  штахети
в  перед-юності  —  так  водила  допитливість
і  новизна!
а  масив  хоч  душевний  —
цей  масив!  —  крутизна…
всіх  нас  Бог  й  вивів  в  ліс
все  це  Бог  в  ліс  заніс
Миколай  —  батько  менший:
Миколаєвий  ліс  чи  духовний  
                                                                 цей  ліс?
може  й  бачиться  хто  перестав
ніс  у  ніс
і  уста  ув  уста
це  гаразд  —  в  усім  бачить  Христа!


І  мене
й  все  це  Бог  —  і  я  бачу  синхронність  —
Він  до  лісу  приніс!


21.12.2023,  продовження  передсвята  Різдва,
ліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2023

Війна проти Бога!

                       Безсмертному  царю,

                       теслі  колишньому,

                       з  великою  любов’ю  

                       присвячується


1


Чує  —
стамеска  зчеше
чує  —  сокира  теше
що  ближче  до  Бога?
слово  у  серці  



дух  промчиться  серцями  —  тьох-тьох
                                                 й  світові  легше
дух  й  розділиться  по  серцях  багатьох  —
                         й  не  стане  меншим
світло  що  йде  крізь  Младенця
живить  кожне  серце
зась  для  думок    
і  знаємо  серцем
про  все  це
Дух  і  я
ми  служимо  словом  у  серці!


2


В  росію  зійдуть  кольорові  трагедії
бо  всі  без  Христа
творці  стали  глиною  —
а  всі  без  Христа  —
і  задні  й  передні
і  яму  копає  кожна  п’ята
й  немає  в  ній  смислу
без  смислу  —  це  вже  без  хребта!
творці  як  без  правд  —  стають  глиною
і  залежі  
збулькнули
пластелиновії
пластелинові
бо  вже  без  Христа!


подвійна  зарплата!  —
Толстой  це
вказав
свої  ще  своїх
згорнуть  в  рів
так  не  стало  й  тебе
розумовому  ирій  —  виїхати
                                                       чи  вмерти
над  дітьми  так  мов  звиснуть
жовтії  
перси
«штурмують  перси»
«тебе  пораховано»
«тебе  зважено:  легкий!»
«перси!»  —  в  серці  рука
                                               у  художника
хто  ці  горді?  проти  Христа
і  —  любові…


Тому,  
Валтасаре,  чи  ти
не  чув
що  сталось  було  —
з  Навуходоносором?
Буде  —  Божа  перемога!


Сталось  —  війна  проти  Бога.


17.12.2023,  з  причастям,  
20.12.  2023,  передсвято  Різдва  Христового,
м.  Київ  —
третій  вибір  Богородиці
і  другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2023

Є в світі …

*      *      *


                     Слову,  через  Якого  все
                     постало,
                     з  любов’ю  присвячується



Є  в  світі  проза  з  пів  продажних  
уст  
і  кожен  буде  ще
на  цій  горі  спокус
бо  є  й  Ім’я  Ісус  
Життя  і  Істина  і  Шлях  —
о!  це  Ім’я  Ісус!  
і  кожним  словом,  що  виходить
з  Божих  уст,  
я  і  живу  
й  світ  від’їжджа  до  прірви
наяву!
і  відповза,
а  Бог  зважав  
й  зважа:
«Не  можете  Богу  й  мамоні
все  ж  служить.»
світ  не  мене
послухає
у  серці  —  скарб!


Бо  моє  серце    ось  —
в  нім  світло  й  тиша:
в  нім  Христос!!


Цієї  ночі
здав  екзамен
це  світу  з  мене  з’їхать
довелось!


щоб  з  кожним  словом,  що  виходить  
з  Божих  уст,
Життя  і  Істина  і  Шлях  —
Ісус…


16.12.2023,
м.  Київ  —  
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023

* * *

                   Преблагословенній  Діві  
                   Богородиці
                   з  любов’ю  присвячується

                   радуйся,  бо  Ти  пристановище  для  душ  готуєш;
                   радуйся,  для  вірних  несумнівна  похвало;




Я  не  спалив  нікого
Але  все  життя  моє  —
                               вЕсь  звіт…
живитися  більше  Богом  —
спаси  Господи  —
й  словом-огнем
відтворювать  всесвіт…


просвіти  ввільняють  волю
тепер  так  додому
що  лиш  випадають  коми!..
хай  сонце  іде  по  чиємусь  
                                                             полю


сенси
хай  йдуть  —  (!)  
і  з  долею…


15.12.2023,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2023

Псалом 139. В Різдво Христове

                       Младенцю  Ісусу  Христу
                       присвячується  в  любові



З  тих  пір,  як  народилось  Слово
в  ніч  і  день,
знає,  не  знає  він,  хто  в  Істині  
іде,  —
в  поезії  конгеніальний  рід  гряде,
хто  Істину  полюбить  більше,  ніж  
себе
він  виривається  в  Едем
він  відпускається  з  земних
пісень!
він  любить  врешті  більше  —  ніж  це  небо
голубе…
хто  Істину  так  полюбив  —  що
більше,  ніж  себе!!
Він  в  Слові  вже  в  таку  Любов  
                                                                     прийшов
його  цілують  і  ліси  й  поля
його  цілують  —  і  небесна
і  своя  земля
він  плаче  –  що  знайшов  таку  Любов!!


Крила  від  радості  
і  крила  у  Любов!..


13.12.2023,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2023

Псалом 138

                       Отцевому  Слову
                       і  Всесвятому  Духу
                       присвячується  з  любов’ю



Поезія    —    Палац  огрому
де  Богу  я    це  я  —  в  Тобі
                                             я  вдома!
Тобі  ж
теж  тиснуть  непоезії  —  
                                             комори?
               і  зубками  у  них  гризуть  —
                                   трублІж!  
                                   шаторять!


З  Тобою  я  це  я!  в  Тобі  —
                                   знов  вдома!
Носим  поезію  —  огромлений
                                                   Палац  огрому
сухі  сухих  —
кості  гримлять  —
тому  сухих  виносять  з  дому
а  жирні  глушать  звук
пізнай  мене!!  —
Тобі  про  мене  хоч  нове
                                             відомо?
Христе,
пізнАюся  —  бо
                   я  в  Тобі  —
                   я  вдома!!
Звідси  десь  зникли  янголи  —
бо  були  дикі?
за  слухом
все  ж  відроджується  —  музика  в  музИках!
проза  —  це  несерйозне,  це  підпілля  ще  й
                                                                                           в  коморах
поезія  —  народжене  в  Тобі,
               і  Дух  —  веселість!
                       й  все  без  горя!!


12.12.2023,  свято  —  з  Божою  смиренністю  Спиридона
Тримифунтського!
Київ  —
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2023

Поезія зі статті

*      *      *

Починалось  Духом  в  Діві,
Й  завершиться  Дівою...
Коли  це  не  був  правдивим?
Ні,  –  питаю,–  я?
не  був  правдивим?
Лиш  до  Діви  наближатись  –
Зачинають  слуги  дяблові
гарчати...
(Душе,  отже,  досить  тумкать,
кінчай  пити  з  недотумками,
держи  думку...)
В  чому  сила  –  з  Христа  слова?
У    с  м  и  р  е  н  н  і    і    в    л  ю  б  о  в  і,  –
В  тім,
чого  не  мають  ці  чортове...
хладні  ходять  та  стужають
поклади  мертвоголові!
оддадуть  все  –
ріки  –  брови,
мертвість  газу  –  скучність  мови...
все,  мільярди!  цих  –  і  всіх,
знатних  –  сірих,  мудреців  –
і  ріку  крові...
щоб  забув  –  десь  Дух-Огень!!
і  Марія!  –  Богоплід,
найбільший  і  найвищий  плід  Його,
Огня-Любові!!!
То  невротичнії,  то  –  нервотичні
жучать  міста
та  жало  думки  злої–  в  нерви
другам  тичуть:  щоб  газ
ішов  –шкварчав
паралітичний!!  –
ого  досягнення...
Інакше  й  не  угріємось,  –  так  кажуть...
нащо  Марія?
То,  душе,  не  зумкай...
Ти  зрозуміла?
найважливіш  –  тримати  думку
і  до  огня  любові
піднімати...
й  підніматись–
огнем,  в  Огні!
Огонь  підхопить
і  посилить  Божа  Мати.

В  любові  Божій  зникають  страхи,  надзвичайно  важливим  це  є  .  Творчість  з  любові  –  світла  .  Вона  приносить  первинну  Радість...  яка  є  завжди  –  і  з    глибин  все  просвічує,  й  дихає...  Варто  тільки  торкнутись  її  мистецтвом  і  поезією,  чи  молитвою...  
Твір  справжній  –  молитовний  рух  світлого  духу  в  серці  і  душі!..
(Див.:  Клуб  поезії,  розділ  Проза,  Ш.І.С.,  "Бог-Син  діє"  )

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2023

Щастя — за піднесений стан душі більше (з Божою поміччю — розв’язування антиномій)

                         Слову  Божому  
                         і  Духу  Божому
                         з  любов’ю  і  вдячністю



Напруженості  —  і  потуги  
о  потуги
аж  до  небеснійшого  Друга!

Перетини  світлих  аскез  —  
                                                             зблиск  —  
                                                             вічність…
                               сірих  —  години…


                   і  о  якими  пальмами
                   пальмами  першості
                   вітами  першості
                   світлими  й  сірими
                                       гладить  людину?
Послух  —  з  любові,
от!  і  слух?
летіти  чи  іти?  але  пройдинось
годинно-речовинний  жор
але  щоб  не  розбивсь  і  лад-мажор…


і  плодоноснійші  потуги
аж  до  небеснійшого  Друга
                                                                 з  другом
і  стане  в  серці  —  Другий


і  все  здогадується  у  любові
і  гладится
і  гладиться  —
                         Любов’ю
щастя  
що  проникло  в  жили  з  кров’ю


10.12.2023,  Євангеліє  про  10  прокажених;
з  причастям!
м.  Київ  —
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2023

ото би трохи досягнути тиші…

*      *      *


ото  би  трохи
досягнути  тиші
Сам  Дух  слова
свої  під  шкірою
                 напише


ось  як  ми  входим
з  словом  любові  й  саду  —
правда  ж?  —
як  ми  спрагло  —  до  саду  —
то  ж  несадове  —
стало  й  лишилося  позаду?


лишилась  ззаду
і  китайська  Ухань
річ
влада  речей
і  —  проросійська  ругань


Отцеві  в  тайні
           помолиться  —
тепер  би  швидше
в  двері  до  каплиці


тільки  ясніючії  лиця
тільки  слова  —  як  птиця
тільки  душа  —
                     за  ними  —
                               птиця

і  духом  відшарується
й  в  дух  —  
                                     зазвіздиться


09.12.2023,
Київ  —  
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023

Псалом 137 Колообертання в щасті

                 Слову  Отця
                 і  Богородиці  Всеблагословенній
                 духом  моїм  присвячується  з  любов’ю

                         воно  таке,  його  потрібно  побачити  почути  
                         обдаруватися-обдарувати  заразитися  —
                         воно  зі  Спасителем  в  усьому...



Коли  моя  особистість
виходить  над  європейців
а  з  Духу  така  правда
і  я  відрубую  запинало  уяви  —
Світло  Боже  усе  і  усіх
                                                     роз’яскравляє
ходить  веселість  під  шкірою
ходять  м’язи  великої  віри


одні  веселі  під  шкірою
другі  хай  тихі
                     й  лунають  піснями
                     над  шкірою  із  шкірою
                     і  —  чіпають  
                     в’яскравлюють  


                     якісь  чую  явища


08.12.2023,
Київ  —
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2023

Псалом 136. Отцевий Миколай

                   Отцеві,  що  на  Небі,
                   і  Миколаю  —  найшвидшому
                   й  найлетючішому  —  присвячується  з  любов’ю



І  з  душі  б’ють
пружні  стебла  —
принести  зерно  добра…
Сонце  —  більш  сонць!  —
дотепність  —  Миколай!
мить  —  і  ура,
і  одяги  Вогню  услід
я  ледь  зібрав…



що  це,  навчання?  —
з  відчування  якості  добра?
життя-поезія
поезія  в  житті
й  лиття:  Небесного  Отця  пора
поезія  з  жарінь!  —  пиття  горінь…
і  дар-любов  найнижчим  —
найвищий  старт  вгорі…
і  нагорода  і  віддача  угорі
                                     у  якіснім  добрі


й  пиття  жарінь  —  й  найбільший  жар  життя  —
                                                           й  пиття  горінь:
                   серцям  —  віддача  угорі:
речі  трухлявіють
             люди  —  киш!  —  випаровуються
в  молекулах  на  много  квадракілометрів
                                                                                               з  танка…
поети  ж  не  подібні  Миколаю  —  з  непідійманням  нижніх  —
                                                                                             можуть  й  зачекати

Отець  трясе  любов,  держить  світанки  —
поезія  в  житті
багаті  встигнуть  це,  віддати?
будуть  і  всі  багаті  —  всі  й  без  любові
якщо  низи  строкаті  —
                 небеса  стрясати


Ось  є  Отець:  ось  в  Миколаї…
і  найгарЯчішу  поезію  життя  зібрав
се  начування  якості  любові  і  добра


06.12.2023,  свято  найлетючішого  Миколая;
з  причастям,
День  ЗСУ,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці…
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2023

Псалом 135

         Псалом  135


О  свята  Варваро,  —
                     Дар  —  й  удар!
Ти    звільняла  схмарений  мій  розум
розбивала  схмарений  шлейф-розум
а  з  Христом  як  з  Сонцем  цей  удар  з-за  хмар!!!  —
й  як  моя  поезія  —
                                                   всю  світу  прозу!!!
так  як  я  на  світ  —  вважав


за  те  мені  не  стало  вороття
Христос  —  Життя!



заплакали  і  хмари  —  зла  іржа
так  ще  я  і  на  
                       іржу  зважав
         де  межа
         де  холод
         землі  розум  пересмикувався  й  —
                   мов  сичав  іржав:
                                                           це  ж  залежавсь!
скрипів:  а  є  межа?..



а  Ти,  Слово,
Ти  це  й  Давидові  казав?  —
                                         не  буду  Я
                 за  тебе  вкалувать
                                       спрацюєш  —
         й  виявиш  себе  в  біді
                                                     в  воді
       майже  знеславлений
                     тоді  —  завопієш
і  —  витягну
і  так  за  кожним  разом
отже  за  кожним  разом
і  як  з  біди  Я  витягнув  —
то  тим  Мене  й  прославиш…



цікаво,  що
підійме
лиш  Божа  Слава  
в  серці…
все  може  Слава!
і  смертю  смерть  Він  подолав!
от!  ворога  убила  Слава!!!
Спілкуємось  !  —  із  слави  в  славу
тримаючись  за  Тебе:  за  Державу  —
                                                                               Життя!!!
Тріюмфи  повноти  Життя!  —
немає  смерті…  Христос  —  є  жительствуюче  Життя!


світе,  затям
хотів  би  я  тобі  подобатись  —
не  Спілкувався  б  …


04.12.2023,  свято  св  вмц  Варвари,
Невісти  Христової  прекрасної;
Київ  —  
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2023

Це слово в сльози —…

*      *      *



Це  слово  в  сльози  —
й  сльози  словам  світять
вишня  Любов  —
це  ж  друг  один  завітній


я  захотів  би  
туди  крил
де  Ти
Ти  знаєш?
це  я  в  Тобі,
а  Ти  в  мені  перебуваєш


мов  сонця  пальці
ніби  відчиняють
                                               й  світять
не  йде  тілесність  по  очах  —
більші  душі  просвіти…


вишня  Любов  —
й  Ти  Друг  один  завітній?
як  це  є  лоскітно
це  стрім  для  світу
і  —  сльози  словам  світять


30.11.2023,  свято  апостола  Андрія  Первозванного;
з  причастям,
м.  Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023

Псалом 134

       


                                 Діві-Матері  Марії
                                 присвячується  з  любов’ю



Що  невідомо  серцю  і  уму
Слово  Твоє  —  лиш  слово  вічне
Обіцянки  й  дари  Твої  —  це  невідкличне
Словом    загашуєш  проказу  і  чуму
злі  демони  зайшли  крізь  сон  часу:
чи  не  відмовлюсь  я  від  ЗСУ?  —
інакше  смерть!  Що
їх  морально  вбило?  І  чому?  —
слово  Твоє  —  крізь  мене  вічне:
обіцяная  Перемога  ЗСУ  —  є  невідклична!!



І  чи  приходило  ще
де  й  кому
що  Ти  візьмеш  у  слово  всю  зиму
голот,  бурю,  урагани,  тьму!  —
                           в  душу  людську  німу
словом  винищуєш  німоту  і  пітьму
Слово  Твоє  —  й  є  слово  вічне!
обітниці  й  дари  Твої  є  невідкличні
і  спалахами  як  приходять  —  і  кому…



Бо  що  народи?
роблять  для  себе
роблять  під  себе
чуму,  даремність  і  пітьму  —
Бога  відкинувши,
без  Світла.
Глибоко  їм  теплом  війну.
Безбожжя  і  насиджує  війну
й  пробуджуються  —  у  війну!



І  Царська  сила,  і  люблю  Весну!!

Ба!  я  не  з  цього  сну.


29.11.2023,
Київ  —
другий  Єрусалим…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023

Як трудно втрапити в Храм світла …

*      *      *

                               Богу-Слову  
                               і  Пресвятій  Матері  Божій
                               присвячуєтсяз  любов’ю



Як  трудно  втрапити
                   в  Храм  світла  сутності!
й  зовсім  не  трудно  
             розродитися  —  писати!!
й  радість  моя  в  Присутності
                                   і  від  Присутності
й  нічому  
радості  не  відібрати…



а  сонця  сходи  і  в  трепет  захОди  —
від  доброго  генія
                                   і  в  душу
                               природи.


28.11.2023,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2023

Псалом 133. Отверзання

                                   Духу  Святому,  що  нас  творить  
                                   вільними  особистостями  у  Ісусі  Христі,
                                   і  апостолу  Андрію  Первозванному
                                   присвячується  з  любов’ю



Виявити  хто  ми  є
й  такими  бути.
Тут  Андрій-апостол  
                         і  сказав:
                                                   все  є  —  інакше!!
Він  в  Лаврі  знову  тут
і  блискавка  з  мощей  глави
о  —  це  серйозніше  ніж  я  і  ви
і  є  —  і  вб’є  неначе…
ви  я
ви?  я?  —
але  отверзлося  —
ні  дати  і  ні  взяти!  —
і  серце  у  серпа
і  в  мені  гостра  благодать
                                               стане  тупа?
інакшим  —  дасться  серцем…
чути!..



інакшим  —  це  Христос!  —
                                               тут  Всемогутній!  —
                                               так!  Всемогутній!
Бо  все  вже  відбулось…
Усе  у  Слова  плані  й  відбулось:
явивсь  Христос
                         я  інструмент
                         ідуть  усі  народи
                         на  блискавичні  і  незаперечні  сходи
                         до  Сонця  правди
                         вони  вбудовані  в  душі  моїй
                         які  я  з  Ним  —  ми  завжди  вдвох  —
                         найперш  знаходив

в  тім
Неба  блискавичний  
                                                       гострокутник!!



як?
о?  ріллі  непереверненою  бути??
З  живої  блискавки
з  глави  —
ми  мов  відсутні
а  виявити  хто  ми  є…  це    б  у  т  и


26.11.2023,
Київ  —
другий  Єрусалим…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2023

Псалом 132. Прямо хльостає

                                             Іпостасі  сяйва  Отчого  —
                                             Вседержителеві  Ісусу  Христу,
                                             і  Всеблагословенній  Богородиці  Марії
                                             присвячується  з  любов’ю



Так  веселий  я  з  неба  —
вічне  йде    й  за  сьогодні
так  веселі  ці  зубки  в  озимих
                                       ці  розмови  в  озимих
так  веселі  ці  зводи  зводи  любові
                                             зводи  народні
перекушую  я  ці  заводи  народні
                                                         в  трунку  зим
                                                                     зводи  зим
з  світла  —  радість  моя  це  я  з  Ним!



Так  веселий  я  в  небі
                                   за  визначенням
                                   за  життям
                                   надпогодний
дзвін!
дзвони
радість  моя  що  —
в  с  е    з  Ним!!
я  лиш  завжди  про  це!!
я  за  зміну
                             погоди
за  —  розігнення
тих  що  зігнулися  згідно
               з  погодою


я  породження,
спів!!  –
що  так  й  розгинає  в  свободність
мов  солодке
мов  ллє  —  солод  в  горло!
бо  ж  крилате  
співати  є  —  орло!!


25.11.2023,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2023

В дитинні поезії

Я  вернуся  в  дитинство
стану  в  Дитяті  —
звідки  йде  Світло
всі  куди
ми  вертаємось
є  Божі  свідки


всі  ми  огранені  в  слово
які  у  польоті  наїдки?
всі  ми  приплавлені  —
ніби  як  вставлено
нам
чи  хто  переситивсь
і  випав
ніби  вистріливсь  —  звідти  —
не  любить  він  світла
                                           із  Світла…


тільки
далі
лишають  летіти  цих  свідків!


якщо  вас  і  піймають  —
й  ви  знову  на  Київтранспас  —
розкажіть
що
воскрес  Бог  Христос!  —
бо  це  Він  мене  —  спас…


і  чи  буду  я
кинутий  у  електронні  наїдки?


я  вернувсь  —    у  дитинство…
і  вростем
в  Боже  світло


22.11.2023,  в  серці  свято  Вхід  в  Храм  Пресвятої  Богородиці,
Київ  —
другий  Єрусалим!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023

Мов із кущів в усіх вушка ( ДУХ БОГА В УКРАЇНІ СВІТ ПЕРЕМАГАЄ)

                                       Пресвятій  Богродиці
                                       і  св.  великомучениці  Катерині  –
                                       невісті  Христовій  премудрій
                                       присвячується



Бог  серце  відкриє
                               для  духу
Не  в  розумоблуді  —  у  вчинках
Поезія  нам  безпричинно
і  б’єтся  у  серці  —  в  машинах
як  тиснуть  машинно  —  в  машину
душевних  трясе  мов  причинних
удар  в  лоб  як  трясця  —  світ  вслід
                                                                     за  почином…



й  так  мов  із  кущів  в  усіх  вушка
від  вітру  тримай
                                   капелюха  —
яка  стріт!  які  чуйні  вуха!!
і  вгору  глянь  —
                                         враз  і  обсмалить  за  круком
щось  схоче  —  із  слухом
й  поезія  в  серці  —  за  слухом
іскра  й  перемога  
над  лоном  полону  —
                                   це  крила  є  з  духу
душевних  трясе  мов  причинних
все  б’є  з  безпричинних
і  гляне  Бог  в  серці  —
для  духу  —
відчинить



І  терпко  й  наснажно  —
Небесна  Вітчизна!  —
і  хід  тчеться  в  душах
                     й  в  земній  ще  вітчизні…
о  —  вчинки!!
хід  —  вчинків


24.11.2023,  свято  святої  вмц  Катерини!
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023

НА СВЯТО ВВЕДЕННЯ В ХРАМ БОГОРОДИЦІ : Рік!

           Рік!    


І  кому  це  казати?
Обніму  я  цю  пам’ять
півторарічну  свою,
дитяти…
а  чи  —  дворічну  дитяти


краще  б  гладили  стіни
свої  величезні
спіймали  несуть
                   на  вАги  —
         важити?  ні,
                                         сфотографувати,  —
ні!  —  протест!!!
як  би  в  серці  —  не  розплескати  Небесне…


в  серці  Небо
ще  б  і  землю  нову  і  чудесну!
                     …я  це  й  творю…

А  що  противага  їх  —  мене  на  вАги??
мене  вабить  Відвага!  —
чи  підтягує  зоряно  Землю?  все    скресне…
бо  ще  є  в  мені  цільність  —
                                                                         Небесна!
ці,  що  тягнуть,  


                                                             вони  чи  чудесні??


це  як
гак
щоб  піднять  світ  на  пробу  —
що  ти  взагалі  тут  робиш?
може  лажа
українських  діток  —  тут  гробиш?


може  світ  у  нетривкій  пробі
«бо  таких  є  Царство  Небесне»  —
                                                                                           Христос
а  сьогодні  отець:  
«  в  таких  ще  є  Царство,  це  їхнє  Небесне»


що  й  кому?
й  це  —  розказати?
як  Ти  встигла  —  дворічну
                                                                 Себе  показати…
і  в  сандаликах  в  гірнім  Єрусалимі  —
 з  цікавістю  
                         ще  шурхотіти…

я  поллю  вас,  
співи  квітів,  мов  діток…


в  Небі  виситься  Божая
                                                   Мати
й  в  серці  —  сліз!!!
є  ще  рік  —  Іоакиму
і  Анні
Тебе    —  обіймати!..


21.11.2023,  свято  Введення  в  Храм  Богородиці,
після  Літургії  
і  слова  отця  духовного;
День  Гідності  та  Свободи,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2023

слово меду, повітря і крил — не зродити…

*      *      *

                 Пресвятій  Трійці
                 і  солодкій  Цариці  Марії
                 присвячується  в  любові



слово  меду,  повітря  і  крил  —  не  зродити
це—    апостоли  —
так  і  літати  й  ходити?
це  є  Огнь  молодий
Небо  гріти
й  лиця-маски  затрамбовані  досвідом
                                                                           не  опалити
серця  не  опалити
В  Слова  —  хист  молодити!
по  всьому  кажу
я
апостолів  —  не  підробити…

намащую  солодом  не  випадково

25.10.2023,
Київ  —  
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2023

Удари блискавками в небі чистім

Поема

                 Діві-Матері  Преблагословенній
                 з  любовʼю  і  сподіванням
                 присвячується


1

Нам  розпочати  б    
що  я    —  крилатий!


                                       «гала-гала-гала
                                         гала-гала-гала
                                         гала-гала-гала
                                                                         ган?»


світ  не  може  так  —  як  я  —
                               промовляти  

                               Блакить!
                               Сонце!
                               Золота  лан!
                               В  серці  розтулю  уста
                               Христу-немовляті!!!


Так  заглушив  я  занесений
                                               часом
                                               бурʼян
Блакить  з  неба!  —
І  Золотий  лан!
і  як  тут  схочуть
                     морфологічне
                                   звільняти?
як  я  вже  здув
                                     з  серця  бурʼян?
світ  завжди  морфологічний  і  пʼяний!


світ  —
не  може  —  
так  як  я  —  промовляти  —

                     довічні  блискавки
                     навіки  пʼяному!
                                                   Блакить!
                                                   Сонце!
                                                   Золота  лан!
                                                   В  серці  розтулю  уста
                                                   Христу-немовляті!!!


Літаючим  —  і
справи  веселі!
Нарешті  над  сметануванням  ранку  —
пробилося
підбилося
                               моє  масЕлко


нарешті  над  селами  —
ні  Твій  тільки  й  ні  мій  тільки  хід
пробилось                                      спонтАння
                                                                     веселе


бо  день
як  баран
упирається  рогом  в  майбутню  веселку!


Мені  —  аби  баранами
                                           не  хотіли  всі  буть
                         бо  не  райдуги
                         ангели
                         як  просвітлення  суть
                         мою  творчість  до
                         Тебе  несуть!

Ти  —  Памʼятаєш:
коли  юний  я
спускався  з  Небес
під  час  сну
           в  мене  ангели  слово  
                     з  легкістю  й  скрипом  набуте  —
                               раз!
                                   (не  дай  Бог  що  ще  зробе…)
                                 Й  це  чимраз,
й  не  памʼятав  його  —
пам'ять  порожня  всього  лиш  могла
це  збагнуть!..


й  от  тепер  коли
уподібнююсь!  —
Ти  не  наполягаєш  премудро:
от,  ти  більш  не  молодий…
Бо  хто  ще  щО  екнув?
Три  Богослови  в  Церкві  —
                       і  всі  три  —  поети!!!
Боже,  врятуй  ме-е-е!!!!



Нам  би  світ  
тручати
що  
ще  от  —  крилатий!..


і  все  вище  я  
підлітатиму
поезію  й  Тебе  —  це  не  поясниш!
лиш  показати
лиш  
напрямком
в  крилам  привітно  —  й  помахати…
перпендикулярний  злет  —  це    що  тУт
ще  злітатиму
і  молодітиму
а  молодітиму  —
                                                 тож  відлітати!!

Та  хто  тут  молодого  стЕрпить…


2


БлискавкИ  —
хто  в  серці  —  не  розсердять!..
хочу
милосердя  для  усіх,
й  собі,
і  Божого  ще  милосердія!  —
от  Бог!  в  кінці  солідно  підпер
всі  завершення  сфер…


3


Серце,  Богине!  Наповнення  радості  в  краї!


Незримо  в  чистоті  —  і  рани  заживають!
І  з  радощів  хвала  у  краї!..
Де  б  в  очах  серця  —  глинища?..
                                                                 Що,  —  описовість??
Блискавка!  —  єдина  освітлює
                                   совість!
Мати-  Богиня,  Чиста  в  чистім  Космосі  переповнює
                                   Повість!


4


Бога  закопали…
Коли  Місяць  повня…
Іде  Сонце  вповні…
Коли  совість  —  повність?
Бог  —
коли  хоче  відкопує
                       со-вість


21.  10.2023,  Димитрівська  поминальнпа  субота;
22.10.2023,  з  причастям!
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2023

Вічність з художності ж

                                     Для  поетів  це,
                                     присвячується


І  словом  зір  і  Схід*
і  Захід  кличмо  —  в  свідки…
молитись  звідки?  і  зарібки  звідки?
З  небес  вишниргуєм  куріпки
і  холод  вкриє  теплоту  в  півкіпки…
й  поля  —  розтиснені  долоні
                                                     у  спочинок!  І  в  зарібки…
і  словом  зір  і  Схід
і  Захід  кличмо  —  в  свіч  ми!..
ми  ж  вічні!



а  весь  нарід  Землі  —
сам  без  Христа  —  невічний!..
Була  ж  задумана
між  Богом  і  Землею  —  споконвічно  —  Жона
Не  як  ми  вміємо,
а  що
й  для  Кого
серцем
сіємо…


20.10.2023,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці
*  -  щодо  Китаю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2023

На грані вибуху псалма

                     Тій,  Якій  я  старанно
                     десятиліттями
                     притирав  характер,
                     але  притирався
                     тільки  мій,  —
                     присвячується
                     з  любовʼю



ТихО-тихо.  Жовто-жовто.  Мокро-мокро.
А  в  палісаднику  горіння  —  ці  морози!
І  рвіння  духу
із  вриванням  оком  —  в  рінь
                                                                   глибоку!  —
тут  і  згаса  творіння
й  засинає  людський  розум



Я  завжди  з  Нею!
Вам  в  моїм  серці  говорити.
Я  пробиваю  стелі
Горю  і  сплавлюю  дно  океанів  й  мудрагелів
Інакше  б  воно  косо  
                                               йшло  в  оселі
люди  би  стали  вже  не  люди
                                                         а  бандити
інакше  —  блиск  у  Небо  вселюю!!
інакше  й  світ  весь  заєднавсь
Її  шукаю
я  веселий
й  настала  ця  людина  —
я  пробиваю  стелі
я  і  —  веселий


20.10.2023,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2023

Псалом 129 (оновл. ) і Псалом130

Псалом  129.  Правда  Христа  —
правда  й  Павла

               Первоверховному  апостолу  Павлу  —
               з  натхнення  його  присвячується


Ми  вільні  щоб  носити  Духа  слави!
Війна  ж
хто  був  ким  виявляє…
але  і  зайве  обтинає!!
В  серці  і  ми  —
цим  спонукаєм  духа
й  Бог  
проникає!!


Ми  серцем  обрізаєм  —
Бог  гострить  розум
і    гострить  —
і  словом  себе  й  інших
обрізаєм!
І  що  іще  чекає?
І  любимось
навзаєм…
Тільки  любовʼю  
Бог  взаємність  проявляє!
                                                       Тепер
не  із  звичайних  почувань
і  дум
мов  ранені  ми  —  виникаєм!!
Якщо  нам  Сонце  правди
туман  на  серці  розсуває  —
то  так  зірки
й  з  небес
знімаємо!!  


Що  зробить  Слава
з  цим,  рашезагалом?
Господь  же  —  дух,
там  зорі  більш  ніщо.
Ми  здібні  —
ми  в  серці  з  Господом,  —
ми  з  слави  в  славу!
нас  не  витримують  лукаві!


04.10.2023,
08.10.2023,  з  причастям,  після  автобуса,
м.Київ  —
другий  Єрусалим


Псалом  130

                       Богу-Слову
                       і  Матері  Божій
                       з  любовʼю  присвячується


СтАрці  і  вроджені  богослови  —
на  них  Бог
находить  –
не  дути  їм  Богу
в  очі  полови…
а  тут  в  серці  Дух,
любов,
і  незвідані  серцем  слова…
Діво-Мати,  яка  Ти  —  жива!!!


вважавсь  хто  совою  —  й  загнув
дзьоб  на  мишей  —
дай  йому  вишку
видай  більш  —  танкер
         і  дай  тягти  шельф…


а  тут
мною  світ  переверне  —
                   Любов?  чи  слова?
Мати  присноблаженна,
живих  слів  многоженства  —
а  яка  Ти  жива!!!


й  хто  там  наміривсь
іти  на  вишку
дай  йому  ще
дай  хоч  інтелігентно
дай  йому  правду  —
                             і  вибух  і  щем!!
Дай  ще!
І  ще!
Щедрість  царя—
             периферію  вивищує!
тільки  б  не  плакали!


пальці  по  струнах
явно  не  думали
хто  в  серці  юний!  
Жне  в  жнива  жниво
і  комарів!
тільки  б  подумали  —
Діва  юна  вгорі!!!


Тільки  б  у  вічне
не  втрапить
годиною
стала  б  веселою
дзвінка  людина  —
мав  би  предмет  буть
щоби  серце  так  грів…
та  що  тут  предмет!
Слово  в  серці  дзенить,
а  не  двінкості  у
комарів!
Діва  юна  —  вгорі!
А  тут  в  серці  Дух-
Любов
і  Богонезвідані  досі  слова!
Ти!  
О  Ти!!  —
яка  Ти  —  жива!!!!

08.10.2023,  з  причастям,  в  автобусі,
м.  Київ  —
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим

"У  духовному  житті  все  вирішує  правильний  вибір
 мети.  
Якщо  ми  не  здобуваємо  благодать,  
нам  не  вдасться  вийти  за  межі  мислення,  яке,  
навіть  нехай  дуже  благочестиве,  є  лише  діяльністю  нашого  розуму."  
(монах  Симеон  Афонський)  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2023

Сталося на Покров

                   Покрову  Божої  Матері
                   і  Дню  захисників  і  захисниць
                   присвячується  з  любовʼю



Не  ми  вибираємо,
Бог  вибрав  нас,
і  вчора,  і  нині,
і  повсякчас



і  те,  що  Сказала
«Я  люблю  тебе»  враз  —
то  Вічність
сказала
Вона  любить
щоб  Слава  засяяла
                                                       в  нас!
Вона  покриває  
Вона  творить
й  цей  час!!
І  є  геноцид  —
у  сусідів,  це  він  щодо  нас:
все  вкрали  у  нас
тепер  хочуть  всіх  зразу  ж  і  вбити
співи  суті  в  собачості  у  своїй  —  утопити
соловʼїв  й  райську  мову  Українську  душити
і  усе  своїм  дрантячком  смердяківським  (!)  —  
укрити
саму  згадку  про  українців    не  залишити!


Й  щоб  Бог,  Правда,
не  пізнав    оцю  правду  
високую  в  нас
й  не  вдихнув    «Я  люблю  усіх  вас!!!»
Як  ми    пізнані  Ним  —
так  ми  Слово  —  пізнаєм!!
От  приходить  вже  час  —
він  –  наш  час!!  Вона  покриває!!  
Мати  творить  все  –  враз,  і  всіх  —  враз!!


01.10.2023,  свято  Покрови,
з  причастям!
м.  Київ  —
третій  вибір  Богородиці!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023

Світло, що дозволяє Поема

Світло,  що  дозволяє

Поема

                   Трійці  Пресвятій
                   із  Пресвятою  Богородицею
                   з  любовʼю  присвячується



1



Грім  і  блискавка!  —
хмарами  Ти  наш  Бог!
Неземна
й  неспівставна
Твоя,  Боже,  Любов!
і  така  солодка
що  я  —
відлітаю!!
мені  так  солодко
що  мов  від  чогось  щезаю…
та  від  Тебе  я
не  щезаю
а…  в  дар  слів  чи  втрапляю?
мені  так  солодко!!!
а  що  дар
слів  такий
маємо  —
іншим  людям  бо-бо!..


це  так  солодко
що  я  втрачаю
слів  відомих  немає!!
А  як  слів  я  не  маю,
від  того
зовсім  людям  бо-бо!..
так!  —  скандально!
що  я  Тобі  вже  —  й  більш  впокорений


більше  скажемо  —
Небесне  незадоволене…
а  менш  скажу  —
грім  і  блискавка!  —
риють  під  мої  українські  корені  —
що  це  я  тут
від  пʼятачкових  народів  приховую???
бачиш  —  народи  незадоволені?..
як  іще  надихатися  вічністю?
диханням  в  Дихання…
любовʼю  в  Любов…


серцем  в  Серце…
притягальний  Центр  —  Бог,
Ти  є  одна  Новина!!
притягальнійший  Центр
із  осель    споконвічних!
що  Тобі  тут  здумають
розуми  паралітичні?!
так  не  вміють  тепер
глибину
Небес
сторожити


щоб  мені  в  Тобі  жити  б!
вічно  горіти  б!  —
вічно  зоріти  б!
світ  не  вміє  
ум  вперити
у  Висоту  —  і  оперити
і  Тобі
в  звуках  шерехів
так  служити!
дух  оновлено  —  забігали
літери!!  —  за  слова  —
                 і  по  старожитностях!
й  не  кожне  слово
літері  і  доручати
більш  —  диханням
в  Дихання
серцем  —  в  Серце…
в  вічність  зоріти!  —
в  вічність  горіти!



2



От!  яка  Ти  —  Велична!!!
Світ  не  знає  таку  Тебе!!
От  я  висунусь  —
8  мільярдів
здивувались  й  —
безязикі…
дуже  дух  іде  Серцем  —
дуже  серцем  я  дикий!!


й  кому  підпорядкований?
а  —  порятівна
і  без  дна
одна-єдина
страшна
Новина!!
Тому  в  Цариці
тільки  й  бачиться
що  Новизна:
це  Бог  —  Вічний!..
як  мені  з  такою  Тобою  
жити…


як  же  Тебе  до  повноти  —
небесніше  любити??
А  яке  слово
Височинам  долучити?
вічність  зоріти  б!
вічність  горіти  б!
хто  в  світ  огненний
приліпився
то  мабуть  він  зігрівся  
                                                     так
я  в  нім  
без  Тебе  —  
аж  ніяк



Як  хто  на  Тебе
серцем  задивився,
той  вже  від  Тебе
й  просвітився!
Ти  —  непомітно…



А  хтось  —  дивився  —
серцем
умʼякшився…
мені  без  Тебе  —
цього  й  не  було  б…
був  натяк:
бо  от  —  без  Тебе  —
й  всі  шляхи
                                         не  так!
без  Тебе  —
світ  би  предстояв  би
Новині?
Й  без  Тебе  —  як??
Весь  змаг  цей  —  на  Тобі!
Зійшлися  на  Тобі  —  Небо  й  земля!!!
В  Тобі  прекрасності
і  дари
в  Тобі  —  прекрасності  
усі!  —  
           Божі,
Небесні
і  земні!
Ангельські,
Й  духи  що  в  Огні,
просто  в  огні!
За  Тебе  —
ну  немає  красивішої,  о  ні!!!
хто  умом  вбачив,
я  ж  —  очима!  бо  любовʼю  зрячії!!
Як  би  мені
в  Тобі  зігрітись
(гарячоплазмовим  нам  холодно,
нам  —  це  й  Давиду  збулось:  холодно?..)
не  буть  розчавленим
у  плівковім
«кіні»?


Щоб  не  згоріти
Й  Величчю
Не  опинитися  роздавленим!  —  чого
Ще  і  не  сталось
В  оні  дні.
Серцем  плачу…
І  маргарити  й  перли  слів  —
Тебе,  Богиню,  осипаю!
Об  Божі  обпікаюся  пісні!


Бо  так  Тебе
Люблю
Кохаю!!  Й  це
Не  нормально
Мабуть  ще  мені…
Зате  яка  нормальність
і  у  Вишині  —
й  зеркально  —
дні  на  дні!..


Об  Божі  обпікаючись  пісні…
люблю
й  —  з  Тобою!  день  при  дні.
 Ти  не  лише  —  свята,  Ти  —
більш  Богиня  !!
святі  —  допоміжні,
й  співи  рясні!!!



3



О  слух…
Углиб
іти  —
то  ж  —  від  природності  хотінь…  
й  подалі  від  земних
понять  –
що  так  уми  мертвлять…
от,  
це  урочисте,  сонце  звичне,  
сонце,
й  ти  наводиш  тінь…
більш  —  не  розпарення  і  лінь
бо  в  серці  Світло  чисте…



     Й  Правда:
Без  дна
Єдина  і  одна
Є  Новина!
й  мій  слід  дитинний
і  смиренний
в  слові!
Це  станеться  —
світу  без  Тебе,  Діво,
колись  земна  Маріє,
і  —  аж  ніяк…
й  в  бурях-увивинах
й  в  суді  любові
я  вже  запалений
—  маяк
тільки  тому  що
хоче
Божа  Мати!..
диханням  в  Дихання…
серцем  у  Серце…


25.09.2023,
26.09.2023,  свято  євангелиста-орла  
і  апостола  любові  Іоана  Богослова;
м.  Київ  —  третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2023

У вірі й вирі проривається Любов

У  вірі  й  вирі  проривається  Любов

Особлива  поема


                         Пресвятій  Трійці
                         із  Пресвятою  Богородицею
                         з  любовʼю  присвчується


1



Поет  мов  птах!  —
у  небі  ж  і  свій  спів  пролий!
І  він  від  цього  —  запалився
                                                                                 золотий…


що  ж  просто
і  що  в  Бога  просим  —
               хвилюється  від  крил  золоте
               просо!


вірю  в  заспів
що  йде  за  здобно-коржевим
і  я  ожив
і  знов  у  суть  —  палким!
бо  знов  із  Нею
                   йду  в  любові
                           просто…


2


О,  те,  що  любиш,
так  робити  —  мов
                                                   співати!

                                             мов  —  в  те  одне
що  Серце  Церкви
                             Божа
                             Мати!!


води  живлющої
                       мов  хочуть  надпивати
і  вітром  чистоти
                         так  хочуть  надихатись
і  само  серце  спрагло  
й  так  схотіло  —
щоб  любовʼю  напуватись!
а  ще  любовʼю  надихатись
й  той  слід  би  вздріли
щ  о  б      С  е  р  ц  е      у    л  ю  б  о  в  і      н  а  с  п  і  в  а  т  и!!!



і  то  не  мельком
й  не  на  пів
але  би  бачив
слід  —
мов  спів
що
встиг  і  небо  й  землю
                                         обʼєднати
могутній  дуб
своїм  корінням
хотів  Небо  розтрясати  —
із  землі  блискавка!  —
по  ньому  били  —
           блискавки!!
то  з  Неба  звикли
чомусь  теж  одповідати
тремтіли  мов  сліди
                                   всі  діаманти  рос
і  змушували  лист
із  передсердя  лексиконом  напувати!
я  сперечавсь  із  Нею!



й  при  всіх  небесних  і  земних
зорях-очах!
немов  втрачавсь!
я  тим  є,
чим  і  є!  —
й  тим  нині
завдяки  лиш  благодаті
а  Бог  розсуджував…
й  мирив!
і  в  «Медах  Божих»  —
аж  за  причастям!  —
пальцем  —  накивав
(  «а  як  погасну?
Ти  —  Вибух  в  мені!
Віями  зір  закриюсь  я,
що  у  мені?»)
я  так  любив
я  так  кохав
що  й  небозвід  не  спав!



3



Високу
Чисту
в  правді  і  любові
непохитну
цю  загадкову  Матір!


Бог  вчив:  у  Серці
співи  неухильні  
покладати
тепер
вже  й  вам  усім  у  світі  —
не  поухилятись!..
варто  лиш  кожному  наткнутись
не  спотикаючись  стрічу  почати!!


Цариця!!!  Неба  і  землі!!
єдине  місце  —
         щоб  —  стрічатись!!!


23.09.2023,
24.09.2023,  з  причастям!
16  неділя  після  Пʼятдесятниці,  
Київ  —  третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2023

Псалом 128. День ангела

Псалом  128.  День  ангела

                             Святому  благовірному  князю  Ігорю
                             Київському  і  Чернігівському
                             з  любовʼю  присвячується



Тому  що  я  з  Словом  —
Мені  ангельський  ранок
І  небо  відкрите
З  тьми  жодної  рани


До  олжі  ми  не  змушуєм
І  є  ангел  небесний
І  радість  по  душах  —
Як  сонце  
                           по  плесах!


І  взір  полудневий  —
І  в  дня  є  криштальність!
Ми  зримо  проллємо
З  незримого  далі


19.09.2023,  свято  благовірного
князя  Ігоря  (по-новому),
21.09.2023,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2023

Псалом 127. Вічність

                       Образу  Отця  —
                       Богу-Слову
                       з  любовʼю  й  новим  словом
                       присвячується



З  мистецтва  слова,
що  при  мені  вже  —  та
знічувалось  суверенним  буть,
й  зі  мною  —  порятівно-світлодеспотичним!
я  кличу  в  вічність!!


Бо  дати  дух  —
нагодувати
душу
й  також  її  тіло,
тож  й  товстий  світ  їжу  ротам
носитиме
худенькі  —  ми,  на  от!  слова  —  великі!!
та  ми  несхитні
як  в  непохитнім  так  є  ділі
звертаємось  до  Бога  своїм  ликом
нам  слово  Боже
є  —  благовістиме:
ми  —  український  дух!!


Та  слухаємо  в  трепеті  —  Дух  Божий
бо  все  минає
Дух  Божий  —    Вічний
тож  дух  —  вічність
та  що  всім  психіки  й  психологічне?
Вже  в  Року  грецькому  —  минущостей  немає!
Як  міцно  вріс  в  Христа  —
То  хто  ту  —  психологію  —  приймає?
Хіба  Христос  про  недуховне  де  навчає??


З  мистецтва  слова
що  при  мені  вже  —
та!  —
знічувалось  
суверенним  буть!
й  зі  мною  —  порятівно-світлодеспотичним*!
це  лиш  про  слово!
двоє  в  одному  серці
кличем  в  Вічність!!!


10.09.2023,
м.  Київ  —  другий  Єрусалим
*  -  тут  -    "Is  pola,  eti  despota!"  (спів  церк.)
"Переживання  антиномічності  великих  форм  —  зближує  з  Христом,  щадячи  таким  чином,  вас  і  піднімає…
Множини  різних  схем  і  теорій,  як  такі,  що  походять  з  різних  точок  спочаткових,  —  це  доказ  тріщин  світобудови.  Сам  розум  розколотий  і  роздрібнений,  і  тільки  очищений  ум  в  серцях  святих  і  праведних  —  дещо  цільніший:  в  ньому  зростаються  тріщини  і  осколки,  хвороба  буття  заліковується,  рани  затягуються,  наскільки  сам  він  є  органом  світу,  що  оздоровлює…

Вся  справа  в  Христі  і  Богородиці:  у  пережитті  й  освоєнні  цілісності  творів  для  становлення  у  Вічності.
Слава  Богу,  я  доніс  цю  думку  до  людських  свідомостей,  хай  просто,  задля  зручності.
Зрозумілість  і  любов  (світло  і  теплота)  —  одно  на  висоті-глибині  і  творить  все."
("Хто  може    -    усвідомте  антиномічність  і  спасіться"-  в  КП  розділ  "Проза"  І.Ш.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2023

Псалом 126

                       Святим  і  праведним  Іакиму  і  Анні,
                       родителям  Богородиці  Марії,
                       з  любовʼю  і  глибоким  шануванням
                       присвячується



хто  має  духа
аби  Духа  слухать,
той  народився  звище
й  чує  духом
і  бачить  серцем
і  роздмухав  —
іскру  у  полумʼя!    
бути  б  —  навік  в  Любові  Божій!
смиренним  серцем!


Було  пресоване,  засоване,
закидане,  заховане…
а  от  Дух  виховав  —
цей  торжествує!  що  спасеться!!
Бо  любить  Бог  того,
в  кому  свобода  є  —  на  все  це!..


Перенесеться
з  слави  в  славу  —
бо  збільшується  лиш  
вся  слава  Божа  в  серці!!


09.09.2023,  свято  праведних  богоотців
Іакима  і  Анни;
м.  Київ  —
другий  Єрусалим

"Я  звідти,  в  тих,  хто  був    т  а  м,  перехоплюватиме  дух,  бо  я  з  Ісусом,  ця  перевірка  догматичності  свідомості  отак  і  постає.
Можна  глибше  —  і  простіше:  з  досягнень  Богоматері.
Ліпше  загорітись  —  спастися,  аніж  написати  про  слово  від  Слова  хорошу,  але  холодну  статтю.  Любов  Божа  зрадіє.

І  як  же  ви  підете  на  оці  первісні  незачепані  скелі?  Бо  ж  відкриється  релігійна  єдність  народам,  що  має  основу  —  Духа  Святого,  веселість.
Ви  веселі?
Чим  більша  любов  Христа  і  Богородиці  —  вищі  і  досягнення,  антиномічні  страждання  і  підйом,  —  тим  вище  блаженство,  повнота  (що  і  є  щастя):  і  що  казати?
Тож  взиваємо:  Ісусе,  Царю  над  царями,  Ісусе,  Владико  над  владиками…"
(Із  втупного  слова  до  книги  "Новий  Єрусалим",  див.:  в  Клубі  поетів  розділ  "Проза"  І.Ш.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2023

Коротко про

                     Ісусу  Христу,
                     Спасителю  світу  
                     присвячується  з  любовʼю


Не  крадіть  у  вдів,
сиріт,  солдатів  —
хто  вас  зможе
в  небі  оправдати?


Стовп-любов
тримає  небо  як  зарплата.
Зникне  це  —
всім  треба
з  неба  випадати.


09.09.2023,  свято  богоотців  Іакима  і  Анни;
Київ  —
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2023

Різдво Матері Божої

Різдво  Матері  Божої  


                     Пренепорочній
                     Діві-Матері  Марії
                     присвячується  з  любовʼю  



Народилась  —
всіх  ясніша  зір
Народилась  —  найкрасивіша  із
                                                                                         гір
як  Ти  вільно  землю  —  онебеснила!!
а  —  Рука
Тебе  
і  путь
у  небі  креслила!..


Вересень  —  то  дивний  єсть  
Початок
в  мене  відчуття  —  не  закричати  б
а  —  Рука
ще  
путь
у  небі  
й  Небі  креслила
а  Ти  крочком  —  землю  онебеснила!!!


Бачила  вже
Сина  і  розпʼятого,
але  і  Воскреслого!
Сина  Божого  у  Твоїй  плоті,
але  і  в  прославленій  цій  плоті  —
                                                                   вже  Небесного!!


Вересень  живий  —
                 живий  і  теплий
і  в  мішках  красивий  і  дотепний
став  я
як  тополя  серед  степу


що  я  Небу  пИшу?!
Як  маленькою  Себе  в  горах  вказала  —
впали  
всі  майбутні  зали…
я  Тебе  ув  серці  —  не  залишу!!!


07.09.2023,  зайшло  на  свято  Різдва  Богородиці;
м.  Київ  —
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2023

НА РІЗДВО БОГОРОДИЦІ — Таїна спілкування

                           Дверям  зі  Сходу,
                         Якими  мало  прийти  і  прийшло
                         до  нас  Слово,
                         Матері  Божій  
                         присвячується  з  любовʼю


                                       «Де  скарб  твій,  там  і  серце  твоє…»
                                                                                                     (з  Євангелія)


Про  що
така  мова?
Про  що  суперечка?
бо  є  і  гречкові,
а  є  дуже  гречні!


Вся  справа  у  серці…
В  нім  Скарб  —  і  всі  речі!!
То  хто  обпечеться?  —
об  гарних!  об  гречних!


Об  вічних!  до-речних!
служителів  Слова!
Художньо  —  єс!  поперечно:
з  землі  —  і  до  неба!


Це  Духом  —  між  плечі
геть  повзаючим  до  полови
про  що  як  безкрилим?  
Ми  духом  спілкуємось…
Про  що  журна  мова??


І  звідки  всі  виповзли?
Чи  точно  ви  з  Богом?
Ми  духом  спілкуємось
задовго  до  звершення  всього!
Кому  Син  є  сховище?..
Чолом  обпікаєтесь  знов??
Із  чол  піє  здуте  й  надуте  становище…
А  з  нас  —  лиш  любов!


Хвилюється  світу  чорнильниця
На  глас  із  до-речних  основ
У  нас  є  Очільниця  —
Премудрість:
Цариця  й  Любов!!


08.09.2023,  з  причастям,
Свято  Різдва  Богородиці;
м.  Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2023

Все, востаннє востаннє — востаннє! апогей…

                 Молодій  вічно
                 і  радісній  вічно,
                 що  7  секунд  
                 Слави  Її  в  2005  витримав,  —
                 Богородиці  Діві
                 присвячується!


1


Все,
востаннє
востаннє  —
востаннє!
апогей
апогей
апогей  —
Сонце,  гей!
Боже,  серце  новим  —
                   в  мені  стане!!

і  для  Тебе  —  і  для  людей
серце  вересня  —  серце
                                                         слухняне
брат  мій  з  іменем  вересень
       — брат  —  цілунок  єсть  мій
аж  вискакуватиме  —
               із  —  грудей!
Благословення  Господнє
на  вас!
і  наш
               в  гарячому  серці  —
               прибій!!



2


Хто  прочеше  мене
                         і  розчеше
Океан  наш,  що  з  рук  Її
             в  Небо  шовковий…
і  квіти  любові
і  квіти  любові
що  ж!  є  в  щасті  шовковість…


щастя  —  в  вічній  любові
лиш  свобідна  любов  є!!


океан  —  Любові


03.09.2023,  
з  причастям,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2023

Душа

                     Любові  серця  мого
                     Матері  Божій
                     і  прпп  великим    Антонію  і  Феодосію
                     Печерським  присвячується



Й  як  зникне  дзеркало
«себе»!..
Бо  втягували  сонячне  тепло
ну  як  шкафи  —
або  тонованеє  скло…
то  й  віддається…
а  висвіркне  —  у  що  є
у  внутрішнє  —  у  
«антискло»  —…
Бо  підійшли  ви  до  шкафа  й  згадали:
«Слава  Небу!
Що  цей  хоч  трішки  є  земним…
А  чим  же  пише?»
не  бийтесь  в  дзеркало
ви  в  серці!  —  і  піде  зовсім  інше!
прозрілий  ангел!  —  хто  б  ви  не  були…
і  щоб  тут  не  було…
Дух  —  Він  не  плаче
та  й  не  вломився  б,  —  напролом!
Він  —  молиться…
ми  пищимо  в  день  Знань,
а  що  б  —  пізнать  себе??
                                                 й  чи  є  ми  в  списках…
Бо  от!  
прийшов  би  живописець
поставив  би  вас  —
від  себе  вище  
біля  шкафа  —
і  свою  руку  вставив  в  своє  серце!
й  що  то  напише?
І  —  як  би  з  вами  діла  шились?..
І  от  чернець-іконописець
і  Світла  руку  вставив  в  своє  серце!
і  пише…


той  —  мав  би  вашу  душу!..
цей  —
може  покаже
хіба  оце
це,  що  від  вас  би
залишилось…


з  усією  глибиною  Бога!


02.09.2023,
Свято  прпп  великих  Антонія  і  Феодосія
Києво-Печерських!..
м.  Київ,
другий  Єрусалим…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2023

Зʼявилось явище-Київ!

     Зʼявилось  явище-Київ!


                       Божому  Сину
                       Ісусу  Христу
                       і  Пресвятій  Матері-Діві
                       з  любовʼю  присвячується



От  звідки  взяти?
час  —  тюрма,
чи  
дар
і  календар?
Найцікавішим  є  питання
для  нездар
кайрос
чи  хронос?
Дитину  народила  лише  Мати?
я  встав
щоб  європейці  полягали
якщо  захочуть
щоб  чуби  по  думках  встали!
тож  —  «відділив  Бог  світло  від  пітьми.»
світло  —  це  розум
                               не  раціо  діоптрій


                               ви  тьма  —
                               ви  плідність
                               ви  можете  прорости  з  прози!
Ви  воли,
чи  пів  воли?
           такими  ви  були…



як  Бог  спланував  наступ,
не  дасть  Він  мені  впасти  —
й  за  світло  ви  взялись
пробили  діл
                         дарма  що  напаслись  —
і  розкрутилися
і  змʼязувалися
       мов  українці  щоб  не  впасти
й  знялись  —  мов  в  небеса  гімнасти!!


Які  ви  нерозумні  —  як  сумні!..
не  варті  українців,  навіть  сплячих
йде  серце  з  розумом  в  гармонії
і  ви  —  цього  торкаєтесь  
                   у  сні?
мить  —  серце  плаче…
І  після  сну  —
чи  ангел…

серце  без  світла  (без  Христа)  —
це  кінь!  сліпий…  позичений…
розум  без  серця  —  не  Пегас!!
що  летить  в  зорях!
у
гармонії  просвітленій…
агов!!  —  музичні!..


молітеся  за  всіх,  святі  Антонію
і  Феодосію  Печерські,
небесні  ангели  
терплячі…

Антоній    —  сонце,
яке,  сяючи,  —  всміхається!!!
І  Феодосій  —  милість  Божа,
яка
нами
переймається!..


Ти  Світло  Розуму,
Ти  —  Мати  Божа,
нас  осяюй  в  цім!!!


01.09.2023,
передсвято  прп  великих  Антонія  і  Феодосія
Києво-Печерських,  серце  гукало!
м.  Київ  —
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2023

Вісь Поема

       Вісь      

       Поема    

                 Єдиносущній  і  нероздільній  Трійці,
                 вищій  всіх  ангелів  Матері  Божій,
                 вдячний  за  спасіння,
                 в  любові  присвячую



Ця  держава  Твоя
єдність  міста
єдність  хорів
єдність  війська  —
як  ангельський  сей  цвях
і  сяє  в  нас  
і  в  бурях  важливісінький  —
єдність  гармонії!!  —
це  злагода  й  краса
і  Центр  у  християнськім  місці!!
і  я  у  цвясі  
цвях  —
світу  електрику  
трансформувати  —
і  бити  цю  скажену  благовістям!!
міг  би  жить  з  Богом  в  золоті  —  а  тут  весь  фіолет
характер  отакий
що  є  такий  поет
є  знахідка  у  світу
я    центр
а  трансформоване  вже  передмістя!



Слово!  я  є  заміс  Твій
а  я  руками  серця
світ  Твій  мІшу
що  тісто
має  вискочити
крізь
завісу  —
в  світла  нішу!!
дай  сильніших  —  цікавіших!!
І  руки  Матері  спасають  —
                                                                   в  часу  річці!!



Я  ж    Боже  світло,  давши,  —
викликаю  в  переніссях!
я  ж  гриф
пряма  струна
я  ж  помічник  —
за  струнний  геній?
і  повісять!!
і  часослов  читатимуть
я  гратиму  —  у  місті
куди  всім  пересісти  
в  вічний  дотик
зрячого  і  до  сліпого

язик  не  скорописець  —
                           як?  і  з  чого??
вічний  —  гнотик!  —
вселенна  горить  радістю!
                                                   ув  Бога!!


31.08.2023,  після  Літургії,
Київ  —  
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2023

Жнива

                         Преблагословенній
                         Люблячій  Матері  Божій
                         із  здивуванням  і  любовʼю  присвячується



Кожен  своє  у  Бога-Слова  дожинає.
Терпіння  в  слові…  новизна  є…
і  два-три  слова  обіжне
й  два  слова
смисл  життя
торкатись  обіцяє:
чом  —  не  торкнулися  Мене?
автора  зараз  викидають
і  з  площ  і  з  станцій
й  поникають
й  стоїть  обідраний  хай  чоловік
і  вулиці  ті  переходять  хай  
                                                                     на  інший  бік
і  уникають
хоч  де  стояв  той  чоловік


Та  хай!..
Материки—  патерики…
не  мертве  хоч  полите  —  а  живе!
Відрив
відрив  —  як  постріли!  весь  світ  —  нявки?
орел  –  як  з  Божої  руки
орел  —  лиш  з  Божої  руки
над  ним  життя  —  нове!  —
Христовії  віки



я  плачу  серцем
і  заплачте:  в  цім  —  нікОли…
всім  було  нІколи
                     і  ненароджені  глаголи
в  них  не  жили  —  ніколи
блискучий  цей  орел
                   і  вибухами  в  нього  кола
             від  нього  пружні  
                                             пліднощі
                                                             і  сходить  —  соло!
і  в  ньому  
є  Христовий
солод!!



дай  Боже
щось  так  й  на  загал
не  музику  що  інфантильна
як  звільнена  з  своїх  начал
не  вулики  вбивати  —  а  плавити
                                                                           ментал!
Не  мізки  шпирхати  —  
                   а  преплавлять  ментал
бо  вулики  —  це  і  загал!!


29.08.2023,
після  Успіння  з  причастям!
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2023

Відчувайте де коли й до Кого…

 Поема

                     Пресвятій  Трійці
                       із  Пресвятою  Богородицею
                       з  любовʼю  в  трепетаннях  присвячується



Бо  хто  з  нас  є  Сонце  —
й  тополя  край  поля?
і  плавають  Небом  —
хліби  на  роздоллі?


чи  праведні  очі
хоч  з  чимось  в  неволі?
от!  Ти  це  і  хочеш  —
щоб  радість  і  щастя  —  і  доля!..
Ти  птахом  сокочеш  —
і  птаха  на  крилах
жде  радість!  І  щастя!  І  воля!


Ти  ж  книга  пророків!
і  в  тому  —  читомо
і  в  крилах  —  читома!
і  небо  і  простір
і  книга!  —  в  мені  це  як  вдома
і  я  в  небі  —  вдома!
Бо  Ти    скрізь  —  є  вдома!
Ти  воля  є  —  врешті,
причал  —  що  збулися…
й  знайдуть  Твоє  серце
гаряче  —  
прийдешні!
Ти  корінь  в  зітханнях
                             щасливого  листя
земля  —  у  навчаннях  
полита  бʼє  зеленню  —
і            перелистана!
Така  в  моїм  серці!!!!  —
не  хочеш  буть  виставлена…


І  знову  —  навчання
Веселка
веселка
веселка
та  й  то  не  остання
дається  —  
мов  суть  в  коромислах  —
бо  в  полі  й  клечання…


І  слава  всіх  сущих!  —
хто  в  полі
і  в  небі  —
Красо!  Невсипущих!  —
поет  не  спить
в  Тебе!
І  так  освятитись  —
це  залпом
на  Тебе
дивитись!
дивитись!


Цвісти  —  і  коритись
Мов  залпом  —  заслАння
і  —  нІ  з  ким  миритись
та  й  не  видно  їх  —  з  ким  це  миритись
одне  лиш  від  Тебе  —
               одне  осяяння!!!


27.08.2023,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2023

Гідне насичення думок таємницею — так — як все…

*      *      *


                   Сяйву  слави  Отця
                   Господу  і  Богу
                   Ісусу  Христу  в  любові  присвячується



Гідне  насичення  
думок  таємницею  —
так  —
як  все  бачу
Гідне  продавлення  філософій
Трьома  в  Одиниці…
хто  я?  в  очищенні  —
люблять  і  плачуть…
хто  я?  лиш  крила  —
шелеснуть  поривом  любові
я  літаю  з  Тобою  один  на  краю
ангелів  світла  і  людськості  крові
в  образ  шехіни  —  облак  Божий  —
здійняв  —  й  обійми  мої  крила
як  повітрям  віддачі!!



Дух  як  іде  й  вільно  
й  звільна  глаголиться  —
світ  хай  хулить?
так  він  молиться?
дуже  вільна  ця  мить
мить  висот
й  ледь  досяжна  околиця…


тільки  вірою  Богові
звірів,  птахів  віддаю
Хто  повірить  в  
літаючу  душу  мою


26.08.2023,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2023

Блаженні гнані понад прірвою тряскою …

*      *      *


                     Пресвятій  Трійці
                     із  Пресвятою  Богородицею
                     вільно  з  любовʼю  присвячується



Блаженні  гнані  понад  прірвою  
                                                                   тряскою    
під  крилом  Духа
                             ще  не  явленим  Собою…
та  в  святім  зерні
так  вже  перейнятим  мною
щоб  дар  зерняти
був
мною  присвоєно-засвоєним…


щоб  мене  ведено
по  Небу  як  по
полю
щоб  спільно  підійняти  зір
що  я  так  солодко  ллю  мед
                                                     який  йде  —  Волею  —
і  в  серці  радість


…хоч  там  в  застіллі
затремтять  зачатки  скрилень
ті  розглядатимуться
ті  заглядатимуть:
                         чому
                         насправді  раді…
сама  ж  енергія  від  Трьох
підзірним  всесвітом
нікого  не  зневолює!


…як  усі  вибрали  ще  в  Бога  —
Долю…
будь  —  зміна  мислення!
до  Бога  —
каяття
Аж  тут  вирує  в  сік    війна-й-життя
хто  ніц    ні  згори,  збоку
й  ні  зі  споду
назавжди  значену  зовні  свободу!!
сміливо  тим  кажу  таке  життя


я  маю  ліпшу  внутрішню  свободу
в  Христі  й  з  Христом  лиш  вроджену  свободу!..
і  живу  внутрішньою  благодаттю
та  й  ведений  лиш  в  вільнім  серці
неба  знаттю


то  й  притягаються  свобода  з  благодаттю
хай  розціловуються  —
і  свобода  з  благодаттю  є,
свобод  —  лиш  внутрішнє
                                                 є  розкриття!..


І  з  Духом  я
пішов
на  ваше  покриття


Бо  Трійцю  Святу  й  не  сховаєш,
і  Сонце  й  Місяць  —
люблять  Бога
               все  життя!!


Бо  вони  теж  летять
як  ми
у  Одиницю  що  із  Трьох
й  вільно  пахтять!


Заллєм  вам  меду
з-за  життя!!!?


25.08.2023,
Київ  —
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2023

як Твоє слово світає

*      *      *


                   Святій  Трійці
                   і  Всеблагословенній  Владичиці,
                   Приснодіві  Богородиці  Марії
                   з  люблячим  словом  присвячується


як  Твоє  слово  світає  
це  як  роса  землю  пʼє  
                     земля  роси  пʼє
іншого  погляду  не  буває
іншого  світогляду  не  буває
бо  й  людина  —  «не  є»!



ось  й  любов  земна  прилітає
                         і  відлітає
і  ми  щедро  безсмертя  даєм
а  любові  лиш  нитка
це  на  ній  Твоє  слово
           моє  серце  цілує
           — й  слово  —  є
очі  в  очі  
               серце  в  серце
пливе  земля  навзаєм!!


22.08.2023,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2023

Виявлення Слова

                         Слову  Божому,
                         Господу  і  Богу  нашому
                         Христу  Ісусу  
                         з  любовʼю  присвячується



О,  Тобі  сяє?
О!  Тобі  любе?  —
моє  особисте  відношення?
Боже,  як  злину  на  крилах  духу  —  і  лину
аж  напруженість  в  —  що  вибирають  
                                                                           от
                                                                     поміж  добром  і  злом!
Господи,
покрий  мене  однаково:  й  людину
і  поета  що  пре  надзаконні
                               і  законносвітліючі
                                               ясні  приношення!  —
Боже,  покрий  відношення
бо  є  пара  із  уст  моїх!!
бо  йде  й  радість  із  уст  моїх
бо  як  в  Духові  —  то  ніхто  не  скаже
                                                               що  відношення
                                         натертого  і  притягального  не  було!!


бо  Ти  не  випадеш  із  уст  моїх  —
поки  ще  чують  тепло!!!



Зрозуміло,  що  бачиш  згори  —
надзвичайні  пенати
Ти  —  Особистість
я  —  особистість
Ти  ж  це  виявиш  —  кріпке
                                     особисте  відношення
Ти  щезаєш
бо  Ти  
кличеш  і  тягнеш!  —
бо  я  прагну!  —  в  більш
внутрішнії  кімнати
є  любов  —  прийде  слово!
Слово  —  милість!  сяйво  Любові!  —
в  серці  —  всіх  світів  прощення!!
Бачать  —  слова  Твого  не  сховати!!


20.08.2023,  з  причастям,
Київ  —  
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2023

Слово-діло

                       Любові  у  Трійці  Святій,
                       що  Матір  Божу  створила
                       за  благодаттю  Богом,  —
                       в  любові  присвячується  



Кріпкі  в  мені  справи
в  час  і  мить  приносу  —
страх  і  кріпкий  трепет  для  людської  слави!
Божа  слава  вічну  радість  вносить!!



той  хто  встигне  —  більше  просить,
слава  Матері  —  на  стик  любов  приносить
й  суть  вивітрюється  перед  згірклим  носом…
нам  же  в  Світ
відкрилося  вікно  іконою!
навіть  незвитяжно  й  безборонно

й  слава  рамі
в  рамі  людські  міліграми
світло  ж  всім  йде
мудрецеві  досить


18.08.2023,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2023

Небес золоте жито

                   Пресвятій  Трійці  безконечній
                   і  Верді  
                   в  його  73  —
                   з  любовʼю  непроминущою  присвячується



Слово  на  вигінку  —
блиск  над  стернею  
в  простір  —
простір
знав  в  колосі  творчість…
очі
що  в  віях  запилені
поле  вбирали  ходками  —
добро  ще  побачать  очі.
Немає  остуджень  —
не  чується  кашель
йдуть  з  полів
перші  хліби  молоді
перші
неожорстчені  каші.



Першість
справді  шукає  пори!
В  порціях  творчість  —
                                     в  заколесену  творчість
творять  мурахи    з  низів  догори
тільки  в  жнив  єсть  мовчання
тільки  з  жнив  йде  Голос
Той,  Хто  серйозність  творив  —
коли  небо  і  землю  творив!  —
створив  нам  цей  простір  Колос!!


17.08.2023,
Київ  —  другий  Єрусалим

Бачити  духовними  очима  серця    -

перевага  і  перемога  християн:  більше  за  силу...

Тому  вам  підтвердження:
мені  технічно  відключили  саму  можливість  відповідати  на  коментарі
і  коментувати  інших  -  також  (давно)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2023

Але і: що?. .

         *      *      *


                               Сяйву  слави  Отчої  —
                               Господу  Ісусу  Христу
                               присвячується  з  любовʼю



Але  і:  що?
                           й    —  навіщо??
винесіть  раду  свою  —  засОнчити
                                                             в  верхнім  повітрі
винесіть  раду  —  провітрить  —
                                         на  свіжому  вітрі
я  ж  то  яснію  —  душею  свічуся
                                                             в  цейбічнім
духом  єднаюся  
                               в  цім    
                                         з  потойбічним
хай  це  лице  —  мимо  
                         хмар
                         й  потрясе  —  Бог  є
                                                             вічний…



злітатимуть  в  ніжності
                                             ріки  різнії
                       і  дух  в  різноріччі
поезія  —  сяєвом  —  
                                         єство  горить  свічкою
                                         любов  —  горить  в  річці
я  вічний  —  в  мені  горить  Огонь  
                                         вічний
                                         я  не  в  протиріччі
                                         і  не  в  протиріччях


13.08.2023,  з  причастям;
Київ  —  третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2023

Март

                         Святій  Трійці  із  Святою  Богородицею
                         і  святій  вмч  Катерині  
                         з  радістю  присвячується



Це,  отже,  я  кажу  сьогодні!  —
щоб  вам  не  вірилось
думкам,  
                   які  холодні,
бо  вам  не  вийти  із  безодні
як  те  і  було  до  Христа,
щоби  не  стало  й  вам  запізно,  —
вогонь  в  розжаренім  залізі!!
бо  вже  вогонь  Його  в  мені  постав!
бо  я  було
сприйняв
вогонь  той  вічний
що  вибурхнув  із  Катерини
                                                                             в  серафічності!!
яка
лежить
в  язиках  плавлень    —
це  мов  би  у  каміннях  —
а  більш  —  на  Камені  Предвічнім

і  ця  свята  періхореза*
заставить  всіх  посходить  ув
                                                   всепломінних  лезах!!
Тут  впалять  її  ті,  що  на  протезах!  —
й  почують  річ
що  Камінь
дав  всепломеніючій  ґенезі
слідів  —  чи  дів!  —  христорадіючих
відстежень!


хоч  незлиянно
але  до  неї  й  слова  —
коб  то!  —  
                               всЕ  ж  ви!..
до  неї  й  фірмана-як-охоронну  грамоту…  це  раз-за-разом…
ще  би    булли!  —
щоб
холодом  
панів-магометан
з  світу  не  здуло!..
Ви  —
Або  очима  вже  промартесь
Або  в  серцях  прожартесь!..
як  Вона  йде  —
за  ким  великомучениці  
як  не  за  Дівою??


чого  вам  ще  чекати?
марта?


10.08.2023,  свято  ікони  «Одигітрія»  (Водителька  в  путі);
Київ  —  третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим
*  -  проникнення  плоті  в  Божество  (в  благодать  Духа)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2023

Святий Пантелеймон — лікує…

                     Пресвятій  Трійці,
                     Пресвятій  Богородиці
                     і  св.  Вмч  і  цілителю  Пантелеїмону
                     з  любовʼю  і  правдою  присвячується



Хто  своїм  образом  в  славі
               тебе  світлозорим  поставив??
Той,  Хто  походить  з  Отця,
в  Славі  вічній
                         Джерела  слави!!!


ось  ти  був  зранений,  о  Любовʼю
                                                                     Христа  найсолодшого
ось  пізнав  я  це  —
                               неізреченне!  —  в  серці  Любов
               від  розпʼяття  від  Отчого!


Глянь,  на  мосту  я
дві  прірви
одна  підганяє,  реве  ще  й  виштовхує!!


                             й  тим  —  штовханням  —  змагає…


Христова  Любов  нагорі
             все  терпить  —
мене  вполоняє
                               і  тим  сліпі  пристрасті  все  ж
               неспівставно  вгашає…


09.08.2023,  з  причастям,
свято  вмч  і  цілителя  Пантелеймона;
м.  Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2023

Як я на крилах — вітер піснь колише…

*      *      *  


               Пресвятій  Трійці  із  Пресвятою  Богородицею
               радісно  з  любовʼю  
               присвячується



Як  я  на  крилах  —    вітер  
                                               піснь  колише
бо  —  
куди  вище??
Усе,  на  що  чекав  Єдиний  Він,  —
                                                                         в  Марії!
Ми  проспіваємо  удвох  —
про  що  
Любов!  —
у  висі  голубії
і  все  —
на  що  чекав  Всевишній  Бог
й  здійснилося  в  Марії!!



на  що  чекали
зорі
тії  —  й  тії!



Й  Південний  Хрест  чекав
Марії…



чекали  води!
щоб  хреститись  —
                           це  оновитись


лиш  оновитись  —
запустити  мрії  молодії!!
Тільки  на  радість
Ще  зрадіють  люди
І  піднесе  всю  правду
Бог  —  як  твій  полудень!!
на  що  чекали
зорі
тії  —
й  тії:
оскільки
прагнули


очі  із  зримого
з  небес
—  на  Небо  —
і  добром  сяяли  —
від  бачень  всіх!  —
Очі  Марії…


Хвилюються  під  зором
що  в  Красі  —
схвилюються  народи!..
і  ті,  що  понаймають  їх
зі  сподів,
і  племена  людей,
і  яснії  народи,
і  всіх  неясних  мислень  води!
і  їх  сердечні  переходи  —
так  як  лиш  Бог
                               їх  водить!!


Питай  за  себе
куди  вище
як  я  на  крилах  —
з  Богом  пісня
в  Небі  —
дише!!


08.08.2023,
післясвято  успіння  Ганни,  матері  Марії;
Київ  —
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023

І після інфопотопу…

*      *      *


                             Успінню  Ганни,  
                             матері  Марії,  
                             присвячується  з  любов*ю



І    після  інфопотопу
Бог  виграє  в  свят
і  після  потопу  
була  в  Ноя  —  веселка
і  після  потопу  буде  Бог  а  не  я
і  незримо  
щось  у  соловʼях…
Бог  прославиться  в  слові!!  —
Бог  зобов’яжеться
Словом
і  Воно    —  веселе!!
і  світ  як  стела!


07.08.2023,
свято  успіння  Ганни,  матері  Марії;
Київ  —
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2023

Людиновгодний дід Шекспір

Людиновгодний  дід  Шекспір


                       Божому  Сину-Слову,
                       що  через  Нього  все  постало,
                       з  любовʼю  присвячується



«думки  нас  творять  боягузами…»  —
мов  розписався,  він  сказав,
бо  вже  не  з  волею  Христа  —
персткий  —  писав…
Бо  вже  не  мав  —  Світла,  волі  Христа
Пітьма!
Пітьма!
у  Західній  Європі
світла  —  це  —
волі  вже  нема!
І  він  на  сцену  виліз  аж…
нездарний  паж
безвихідність  —  він!  —  
                                                                                 безпросвітність!..
яким  він  любим  став
для  зрадника  —
                               усього  цього  світу…  


жіночий  розум…(?)      обживальність!..


«думки  нас  роблять-й-тролять!  —  боягузами»
«Христа  зцуралися…  але  ми
будемо
так  й  далі.»  —
в  думках  про  це  —
не  з  Богом  в  вертикалі!
«В  думках  про  це  ,  не  вимовиш    т  о  г  о  !»  —
Тертя
знав  
Данте
і  в  Церкві  —  в  ницих
він  викликав
чи  виривав
вогонь!..
час  —  трясогузка!
і  бочки  соку  бурякового…
але  ж  це  сцена  й
тут  зі  
сцени
ми  в  підгузках!
а  ріки  крові  —  то  ми
вичавим
ті  зі  Старої  ще  Європи  —
всі  —
боягузи


07.08.2023,  
свято  успіння  Ганни-матері  Марії,
Київ  —  третій  вибір  
Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2023

До Бога і від Бога в спеку — плавиш ментал??

                   Це  Сину  Божому,  Богу-Слову,
                   і  Богородиці  Діві
                   присвячується  з  любовʼю



Чи  є  зараз  до  Бога  —
гуки?
Хіба  ще  потопаємо?
І  в  родах  слів  —
                                 тіснота  ,  муки?
Брак  виношень?
Плідні  —
напруженості
із  релігій  й  до  науки
зорі  з  небес  сяйнуть  —
жаби  в  водах
                                     закумкають…



схопюють  зовні  —  в  нас  —
це  мов  в  зорі!  —
і  плескіт  радості  у  нас  —  і
                                                     звуки…
це  що  є!  —  в  Божі  руки
ми  подаємо  
з  серця  руки…


тоді!  —
й  тоді
якраз  не  знаємося  більше  на  воді…


06.08.2023,
свято  Бориса  і  Гліба;
Київ  —
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2023

Розум — і має бути розсудливість

Хто  дбає  розум  —  дбатиме  й  
                                                 розсудливість
всі  люди  українські  —  світу  судді
здоровий  глузд  —  уникнуть  хай  емоцій
та  й  інтелекту  накидного
що  мов  той  ключ:
на  розмір  —  ріжки…
й  тримання  звичного:
     мов  в  недолугім  віці…



Почуй,  ти!  Світе!
Перший  потік  —  із  серця  інтуїція!
І  далі  —  то  так  само
як  й  з  традицією:
що  обновляється…
і  Бог  
не  напира  на  дикцію…
тверезе  є  знання  речей:  це  український  глузд!!


Хай  того  в  світі  запече…
хто  він?  біжить,  Бога  в  серці  немає,
і  —  правила,  і  загнуздання  вуст…
І  потічково  йдіть!  заправити  сорокауст!  —
нехай  тече
і  хто  живий  —  імʼя  того  Церква  
Христова
прорече!!


06.08.2023,
свято    Бориса  і  Гліба;
Київ  —
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2023

Чи до сповідальниці прикутий?

                   Святій  Трійці
                   із  Святою  Богородицею
                   в  любові  присвячується



Це  й  тільки  є:
не  балабонити  —  а  очищатись!
Звідки  взяли,  що  можете
так  пізньо  словестовитись,
а  зір  із  Богом  не  єднати?
Хай  істину  любити
а  не  літо  —
це  в  мізках  не  розплавитись  —
й  таки  не  знаєте  чому  радіти
і  як  ваш  буде  ум
любовію  —  бриніти?..
і  як  розпеченим  умом
щось  не  означити
чи  й  не  прогавити?..
у  яку  шапку  може  одягнуть  
                                                         вас  літо!


Що  —  може  —  світ?
це  з  мене  літом  сходять  явища
і  от  —  Божественне  що  сокровенне
і  лиш  —  в  Присутності
і  в  диханнях  що  плодом  спіє
через  мене
і  любить  —  і  цілує  та  й  іде
ба  навіть  в  явленні  не  може
                                                   отже  буть  не  сокровенним…
я  залишаюсь  ніби  для  занять!
Але  вже  як  дитина  —  без  понять
їх  не  утворюю  —  щоб  ум    не  вполонять!
і  шкуру  ідола  —  з  ума  не  наставлять!
Авжеж  неловкістю
й  ті,  що  були  з  понять,  —
                                           знімать!
чи  вас  любов  не  троне?
чи  ж  лиш  —  ходив  Присутній  —  безборонним?
це  не  знання  а  доторк  що  не  заборонено
хай  дотик  й  Вічність  вмить
                                                                   не  в  забороненні
щоб  на  любов  не  кинулася  маска-бряк
що  є  в  любові  так  —  чи  що  не  так!


Це  ж  більше  вже  з
Очищеною,  з  Нею…
між  нами  і  розквітнуть  ніжні  образи…
Й  мої  терпіння  —  від  моїх  ще
поневолень…
та  й  погляди  із  ідей-волень
із  Божої
й  моєї
рукозмикань-дозволень!!!


05.08.2023,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2023

Тоді відпурхується із лілей в крилах жар-птиці…

*      *      *


                 Сину  Божому,  Матері  Сина  Божого,
                 пророку  великому  Іллі
                 присвячується  з  любовʼю



Тоді  відпурхується  із  лілей  
                         в  крилах  жар-птиці
Гладенько-рівне-і  відкрите  —
                                             й  пломениться
Що  мені  миле  —
     в  світі  те  відкрилось  миле
О  добре,  Господи,
бути  мені
у  Твоїх  крилах!!



А  як  мені  на  Богородицю  дивиться!!?
Ревність  по  Богу  —
і  могуття  у  зигзиці
й  відблиск  в  лицях
Любов!  й  Любов  Твоя!  Любов  Її!
чом  в  яснім  небі
Світла
блискавиці?!


02.08.2023,  свято  пророка  Іллі-славного!
м.  Київ  —
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2023

Дух Іллі

           Духовному  отцеві  Олегу  Маланяку  
           з  любов’ю  присвячується



Будь  в  глибині
так,  в  глибині  —
в  ці  теплі  дні
в  Господі  слави
де  в  сонці
                     в  небі  і  
                                         отавах
як  повідочки
тчуть  управи:
Слово  схиляє
й  слово  править!..


Бо  Бог  богів
і  Цар  царів
й  Владика  всіх-усіх  владик
на  верх  просвітлений
й  на  низи  дикі
і  в  прикликаннях
й  в  кличах  слави
зіходить  —
Слово  схиляє
слово  править!..
Я  не  лукавлю.


Слово  —  Сонце  схиля
і  слово
в  серці  править!..


02.08.2018,  свято
великого  Іллі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2023

Золоте жито пре у добре небо! —

*      *      *


               Святій  Трійці
               із  Святою  Богородицею
               з  любовʼю  —
               розключенням  простору  —  присвячується



Золоте  жито  пре  у  добре  
                                                               небо!  —
Мій  Бог  схиля  в  підпахвини
                                       золото  в  стеблах!
Я  знаю  —  за  що  люблю  світу  Бога,
Я  знаю  що  я  Богу  руку  піднімаю!
Боже,  любове  моя,  світло  раю  —
я  знаю  —  так  як  сонце
                                               не  вмираю!




Початок  є  в  любовнім  золоті  —
                                                       кінця  немає!!
хто  смикне  корінь  —  смикне  на  початок
як  неба  син  —  на  всьому  я  лиш
                                                     зОлота  печатка
                   пилок  хай  золотий
                   небес  сягає…
                   в  любовнім  полум’ї  кінця  немає
любов  ув  повній  ложі  —  Небо
                                         підпирає!!


01.08.2023,  свято  легендарної  Макрини,  сестри  Василія  Великого;
свято  Великого  Серафима;
м.  Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023

"Поет неба і землі", — можемо ми сказати про Бога, якщо дослівно перекладемо з грецького текст Симв

"Поет  неба  і  землі",  —  можемо  ми  сказати  про  Бога,  
якщо  дослівно  перекладемо  з  грецького  текст  Символу  віри.  


Світ  не  є  погана  копія.  До  Христа  оце  (що  світ  —  погана  копія)  неминуче  стверджував  Платон,  згодом  неоплатонізм,
врешті  неправильно  запозичені  в  бл.  Августина  відношення  Фоми  Аквіната.
Не  кажіть  понижень  і  неправд  на  світ  Небесного  Отця,  створений  для  повноти  і  радості  спілкування  з  Богом  і  обожнення  по  благодаті.  
Заблукується  всякий  розум,  
який  не  стоїть  на  Логосі  (це  домобудівниче  Слово,    Ісус  Христос).
Дивіться:  «Догматичне    богослівʼя*»:
Кожна  твар  має  свій  "логос",  свій  "сутнісний  зміст".  Отже,  каже  святий  Григорій  Богослов,  чи  може  існувати  щось,  що  не  стверджувалося  б  на  Божественному  Логосі?  Немає  нічого,  що  не  ґрунтувалося  б  на  "смислі  всіх  смислів"  —  Логосі.  Все  було  створено  Логосом;  саме  Він  надає  тварному  світу  не  тільки  той  "порядок",  про  який  говорить  саме  Його  ім'я,  але  і  всю  його  онтологічну  реальність.  Логос  —  це  Божественний  осередок,  звідки  виходять  ті  творчі  промені,  ті  властиві  кожній  тварі  "логоси",  ті  "неперехідні"  словеса  Божі,  які  одночасно  викликають  до  буття  все  створіння  і  закликають  його  до  Бога.  Таким  чином,  кожна  тварна  істота  має  свою  "ідею",  свій  "сенс"  у  Бозі,  у  задумі  Творця,  Який  творить  не  за  забаганням,  але  "розумно"  (і  в  цьому  ще  одне  значення  Логосу).  Божественні  думки  —  це  споконвічні  причини  створених  істот.
"Двох  світів  не  існує",  —  рішуче  заявив  він  (бл.  Августин  –І.Ш.)  у  своїй  праці.  Тим  не  менш,  його  вчення  про  ідеї,  що  містяться  в  самому  бутті  Божому  як  визначення  сутності  і  як  причини  всього  створеного,  утвердилося  в  західному  богослов'ї  і  посіло  значне  місце  в  системі  Фоми  Аквіната.У  православ'ї  ж,  навпаки,  видається  немислимим,  щоб  Бог  у  своїй  творчості  задовольнявся  "  реплікою  "  на  свою  власну  думку;  зрештою  —  на  Себе  Самого.  Це  означало  б  позбавити  створений  світ  його  оригінальності  та  самоцінності,  принизити  творіння,  отже,  і  Бога,  як  його  Творця.  Адже  вся  Біблія,  
і  особливо  книга  Іова,  
Псалми,  
Приповісті,
підкреслює  досконалу  і  чудову  новизну  творіння,  
перед  яким  радісно  вигукували  ангели;  
творіння-благословення  книги  Буття,  
творіння-ігри  книги  Премудрості,  
"цього  дивовижно  створеного  гімну  всемогутній  Силі",  
як  пише  святий  Григорій  Ніський.
Тільки  поезія  може  уявити  нам  цю  таємницю;  саме  тому,  
що  поезія  прославляє  і  не  претендує  на  пояснення.  
Трійця  первинна  по  відношенню  до  будь-якого  існування  та  будь-якого  знання,  які  в  ній  знаходять  своє  обґрунтування.  Трійця  не  може  бути  осягнута  людиною.  Вона  сама  обіймає  людину  і  викликає  в  ній  славослів'я.  Коли  ж  ми  говоримо  про  Трійцю  поза  славослів'ям  і  поклонінням,  
поза  особистим  відношенням,  
дарованим  вірою,  
мова  наша  завжди  невірна.  (!!!)
Святий  Григорій  Богослов,  найбільший  богослов  Пресвятої  Трійці,  міг  говорити  про  цю  таємницю  лише  у  формі  поетичній,  
бо  лише  поезія  здатна  
в  словах  явити  потойбічне.      (!!!)
Таємниця,  про  яку  говорить  тут  термінами  Плотіна  святий  Григорій  Богослов,  розкриває  перед  нами  за  межами  всякої  логіки  та  всякої  метафізики  іншу  сферу  буття.  Тут  віра  живить  думку  і  підносить  її  над  її  межами  до  того  споглядання,  що  має  на  меті  участь  у  Божественному  житті  Пресвятої  Трійці.
Тому  лише  методично  "деконцептуализируемая"  запереченням  думка  може  говорити  про  таємницю  особистості,  бо  цей  до  якоїсь  природи  не  зведений  "залишок"  
не  може  бути  визначений,  
але  лише  показаний.  (!!)
 (Поезія,  музика,  мистецтва)
Особисте  можна  "вловити"  тільки  в  особистому  спілкуванні,  
у  взаємності,  аналогічній  взаємному  спілкуванню  Іпостасей  Трійці,  
в  тій  розкритості,  яка  перевершує  непроникну  банальність  світу  індивідуумів.  
Бо  підійти  до  особистості  означає  проникнути  у  світ  особистий,  одночасно  замкнутий  і  відкритий,  
у  світ  найвищих  художніх  творінь…  (!!)
Святий  Кирило  Олександрійський  говорить  про  пишність  Божественної  сутності,  що  виявляє  себе.  Невпинно  повторюються,  відображаючи  сяйво  сліпучої  краси,  світлозорі  терміни,  які  тут  аж  ніяк  не  метафора,  а  вираз  найвищого  досвідченого  споглядання.
Якщо  вжити  аналогію  (але  в  цій  аналогії  криється  весь  зміст  творіння),  цей  дар  подібний  до  щедрості  поета.  
"Поет  неба  і  землі",  —  можемо  ми  сказати  про  Бога,  
якщо  дослівно  перекладемо  з  грецького  текст  Символу  віри.  
Так  можемо  ми  проникнути  в  таємницю  створеного  буття:  
творити  —  це  не  означає  відображатися  в  дзеркалі,  
навіть  якщо  дзеркало  є  первинною  матерією;  
це  також  і  не  означає  даремно  подрібнюватися,  
щоб  потім  все  знову  в  Собі  зібрати;  
творити  —  значить  викликати  нове;  
творіння,  якщо  можна  так  висловитися,  —  це  ризик  нового.  (!!!)
*  -  В.  Лоський  «Догматичне  богослівʼя»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990026
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2023

Християнин до Політехнічного

                 Всенепорочній  і  Всеблагословенній
                 Цариці  Неба  і  землі
                 Діві-Матері  
                 з  любовʼю  присвячується

Не  ховав  я  життя
ніби  то  всі  ніби  в  Лісі  років!!  
ви  зі  мною
хто  піднятий  від  гною
не  в  розхрИстанні
а  в  світлі  у  небі  на  віки  віків!..



Ато  ж  кажуть:  ми  в  лісі
а  не  чуємо  тіні  лісів
але  в  тім
що  з  дугою  —
перевисанням  —  з  такою
піднято  лиця!  
а  там  світло  Небесне
з  Христових  іде  —
поверхів!..



А  це  все  є  від  віри
вибух  —  я-я-Я
звірі  в  нірках?
в  нірах??
прийнять  —  щоб  пройнять??
Боже!  мум-мум  сумум:  це
навіть  не  юність
в  юності  я  —
вище  
Косих  капонірів!!



в  Політехнічному  —
була
нещадна
сімʼя!!!




бо  був  Ти
і  це  не  ядерність
а  із  Тебе  над  ядерно
стирчав
тільки
я


27.07.2023,  день  народження  зорі  України,
співачки  Христової  —  Наталі  Половинки;
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2023

Щаслива груша!

                   Святій  Тройці
                   із  Святою  Богородицею
                   в  щасті  присвячується



І  я  непорушно  дивлюся  на
                                                         Непорушного
це  мають  упасти
                               спілі
                                     подарункові  груші
це  все  що  ми  маємо
з  Богом
ці  вмиті
і  в  росах  повиті
і  те  я  в  них  дбаю
і  дбати  те  мушу
ці  груші
що  душам  були  б
соковиті



і  буде  незахитАнною
знову  ця  груша
що  й  більш  непорушно
вдивляюся  у  Непорушного!



       ще  я  непорушно  дивлюся  на
                                                                                     Непорушного
       це  хочуть  упасти  —
                                         спілі  солодкі  груші…


26.07.2023,  свято  Собору    Архангела  Гавриїла,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці…
другий  Єрусалим!

       У  всіх  не  вистачає  хвали  Богу  -    від  нестачі  
       внутрішньої  роботи,    отже,  радіння  в  Ньому:

Хвалити  (  чи,  якщо  хочете,  цінувати)  Бога  –  означає  не  спати,  
увійти  до  світу  дійсності;  
а  не  цінувати  Його  –  це  позбутися  великої  радості…  
...коли  ми  служимо  Богові,  Він  відкривається  нам.  

...але  в  тому,  що  Сам  Він  давав  Себе  людям,  коли  вони  це  робили…

...що  всяка  радість  сама  собою  переходить  у  хвалу,  
якщо  не  стримаєш  її  з  боязкості  і  делікатності.  

особливо  часто  і  багато  хвалять  найпокірливіші,  
найздоровіші  і  найрозумніші  люди,  
хвала  –  
словесне  вираження  душевного  здоров’я.  

...він  (Псаломщик)  робить  рівно  те  ж  саме,  що  робить  людина,  
яка  говорить  про  предмет  своєї  любові.

Мабуть,  ми  так  хвалимо  те,  що  нас  радує,  
бо  хвала  не  лише  виражає,  але  і  доповнює  нашу  радість,  
доводить  її  до  повноти.

...радість  їх  неповна,  якщо  вони  цього  не  скажуть.  

 ...«славити  Господа  і  радіти  Йому».  
Свого  часу  ми  дізнаємося,  що  це  –  одне  й  те  ж.  
Повна  радість  і  є  хвала.  
Але  без  зусиль  радості  взагалі  не  буде  
(духовної;  а  природна    -    дрижить  і  швидко  минає…-І.Ш.)

Я  хочу  сказати,  так  буває  зазвичай;  є  і  інші  хвилини,  
і  в  деяких  —  дійсно  блаженних    душ  —  їх  багато.

А  якби  смертна  людина  могла  гідно  вихвалити  
найвище  на  світі,  
душа  її  досягла  б  вищого  блаженства.

Коли  я  думаю  про  це,  я  розумію  християнське  вчення  
про  те,  що  ангели  і  блаженні  душі  славлять  Бога  на  небесах.

Щоб  уявити  собі,  про  що  говорить  це  вчення,  
ми  повинні  припустити,  що  ми  переповнені  любов’ю  до  Бога,  
ми  просто  витримати  не  можемо  такої  любові  і  радості,  
вони  ллються  з  нас,  хльостають.

Автор:  Клайв  Стейплз  Л’юїс  (тут  з  сайту  «ДивенСвіт»,    дуже  скорочено,  
бо  так  хочуть  поезія  і  —  крилаті  слова!)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023

ЩО ОЗНАЧАЄ ХВАЛИТИ ГОСПОДА: (від душевного до духовного — Льюіс, вміє переконувати: чо

ЩО  ОЗНАЧАЄ  ХВАЛИТИ  ГОСПОДА:  
(при  переході  від  душевного  до  духовного  —  Льюіс,
вміє  переконувати:  чому  —  ліпше  стати  християнином)
 Кла́йв  Сте́йплз  Лью́їс  —  про  справжнє  значення  хвали,  яку  маємо  віддавати  Богові.
ЧИ  БОГ  ПОТРЕБУЄ  НАШОЇ  ПОХВАЛИ?

 …Що  ми  хочемо  сказати,  коли  кажемо,  що  «картина  заслуговує  захоплення»?
 
Ми  хочемо  сказати,  що  захоплення  –  правильна,  адекватна  реакція  на  неї,
 
і  якщо  ми  так  не  реагуємо,  ми  безглузді  і  сліпі,  

більше  того  –  нам  же  гірше,  ми  багато  втрачаємо.  

Те  ж  саме  можна  сказати  і  про  красоти  природи.  

Звідси  я  і  йшов,…поки  не  зрозумів  того,  що  треба.  

Хвалити  (  чи,  якщо  хочете,  цінувати)  Бога  –  означає  не  спати,  

увійти  до  світу  дійсності;  а  не  цінувати  Його  –  це  позбутися  великої  радості,  

а  врешті-решт  і  усього  взагалі.  

Жалюгідне  і  убоге  життя  тих,  хто  не  сприймає  музики,  

або  ніколи  не  був  закоханий,  або  ні  з  ким  не  дружив,

або  не  любить  читати,  або  не  радіє  уранішній  прохолоді,  

або,  як  я,  не  цікавиться  спортом…

Але  це  не  все.  Бог  не  лише  заслуговує  захоплення  і  хвали,  

Він  велів  нам  хвалити  Його.  Я  цього  не  розумів,  поки  не  збагнув:

 коли  ми  служимо  Богові,  Він  відкривається  нам.  

Не  усе,  не  завжди,  але  дуже  багато  хто  «красу  Господню»  бачить  у  храмі.  

Навіть  в  юдаїзмі  суть  жертвопринесення  була  не  в  тому,  

що  люди  давали  Богові  тельців  і  агнців,  

але  в  тому,  що  Сам  Він  давав  Себе  людям,  коли  вони  це  робили;  

у  нашій  же  літургії  це  набагато  виразніше,  просто  фізично  відчутне.  

Жалюгідну  думку  про  те,  що  Богові  в  якомусь  сенсі  потрібне  наше  поклоніння,…

 спростовують  слова:  «Коли  б  я  зголоднів,  то  не  сказав  би  тобі»  (49:12).  

(Бо  і)  я  не  чекаю  від  мого  пса  похвал  моїй  книзі,  
і  не  від  всякої  людини  мені  приємна  похвала.

Але  головного  я  ще  не  розумів.  Я  мислив  хвалу  як  похвалу,  схвалення,
 
яке  хтось  комусь  виражає.  Мені  не  спадало  на  думку,  

що  всяка  радість  сама  собою  переходить  у  хвалу,  

якщо  не  стримаєш  її  з  боязкості  і  делікатності.  

Світ  тільки  і  робить,  що  хвалить  і  славить:  закохані  вихваляють  коханих,  

читачі  –  улюблені  книги,  спортсмени  …

 Я  не  раз  помічав,  що  

особливо  часто  і  багато  хвалять  найпокірливіші,  

найздоровіші  і  найрозумніші  люди,  

а  неповноцінні  і  безглузді  хвалять  рідко  і  мало.  

Хороший  критик  знайде  що  похвалити  в  недосконалій  книзі;  
поганий  викреслює  з  літератури…

Якщо  відняти  надзвичайні  обставини,  можна  сказати,  що
 
хвала  –  

словесне  вираження  душевного  здоров’я.  

Абсолютно  не  важливо,  уміла  вона  чи  ні;  

багато  любовних  віршів  так  само  жахливі,  як  гімни.

 Ще  я  помічав,  що,  коли  ми  хвалимо,  ми  вічно  просимо  до  нас  приєднатися:

 «А?  Правда?  Ні,  правда?»  Коли  псаломщик  просить  усіх  хвалити  Господа,  

він  робить  рівно  те  ж  саме,  що  робить  людина,  

яка  говорить  про  предмет  своєї  любові.

Мабуть,  ми  так  хвалимо  те,  що  нас  радує,  

бо  хвала  не  лише  виражає,  але  і  доповнює  нашу  радість,  доводить  її  до  повноти.  

Не  заради  лестощів  закохані  повторюють  один  одному,  як  вони  красиві,  –  

радість  їх  неповна,  якщо  вони  цього  не  скажуть.  

Коли  відкриєш  нового  письменника,  
неодмінно  потрібно  розповісти,  який  він  талановитий;  
коли  несподівано  побачиш  прекрасну  долину,  просто  неможливо  мовчати;  
коли  почуєш  хороший  жарт,  треба  ним  поділитися.  

Звичайно,  (прозовими)  словами  усього  не  передаси.  (!!)

Ось  якби  написати  прекрасні  вірші  (  !  )  або  чудову  музику  (  !  )

або  картину,  наша  радість  була  б  ще  повнішою.  

А  якби  смертна  людина  могла  гідно  вихвалити  найвище  на  світі,  

душа  її  досягла  б  вищого  блаженства.

Коли  я  думаю  про  це,  я  розумію  християнське  вчення  

про  те,  що  ангели  і  блаженні  душі  славлять  Бога  на  небесах.  

Це  зовсім  не  те,  що  «піти  в  церкву».  Наша  «служба»  –  дуже  слабка  подоба,  

ми  тільки  намагаємося  там  славити  Бога…  

Щоб  уявити  собі,  про  що  говорить  це  вчення,  

ми  повинні  припустити,  що  ми  переповнені  любов’ю  до  Бога,  

ми  просто  витримати  не  можемо  такої  любові  і  радості,  

вони  ллються  з  нас,  хльостають.  

У  шотландському  катехізисі  сказано,  що  призначення  людини  –  
«славити  Господа  і  радіти  Йому».  
Свого  часу  ми  дізнаємося,  що  це  –  одне  й  те  ж.  

Повна  радість  і  є  хвала.  

Коли  Господь  велів  нам  хвалити  Його,  Він  велів  нам  Йому  радіти.

…ми  налаштовуємо  інструменти.  Це  може  доставити  чималу  насолоду,  

але  тільки  тому,  хто  хоч  якось  провидить  симфонію.  

…  і  навіть  найсвятіші  наші  обряди  –  обіцянка,  репетиція…  вимагають  праці,  
а  радощі  можуть  і  не  дати.  

Але  без  зусиль  радості  взагалі  не  буде.  

«Виконуючи  релігійні  обов’язки»,  ми  риємо  канали  в  пустелі,  

щоб  воді,  коли  вона  з’явиться,  було  де  текти.  

Я  хочу  сказати,  так  буває  зазвичай;  є  і  інші  хвилини,  

і  в  деяких  дійсно  блаженних  душ  їх  багато.


Автор:  Клайв  Стейплз  Л’юїс  (тут  -  з  сайту  «ДивенСвіт»,  скорочено,  бо  так  хочуть  поезія  і  —  крилаті  слова!)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989611
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2023

Псалом 125

                         Святій  Трійці
                         із  Святою  Богородицею
                         в  щасті  і  любові  присвячується!



Огненний  Дім  —
в  псалми  мов  дім!
як  же  не  випасти
й  не  руйнуватись  в  тім
як  от  —  і  —  чисто  жити  в  нім?..
Любов  Божа  свідома  і  пругка  —
і  обіймає  за  верха
любовний  світ  —
через  любові  всіх
ривка!
О  сило  Божа  пломінка!!
всепереконлива  така!!


Нехай  то  будуть  ниви  прощ!
Нехай  там  будуть
                   хмари  й  дощ
                   в  житті  огненного  материка!
Бо  тут  є  покаяння  —
а  тоді  —  в  Небі  міць  тривка!
Як  берегти  нам  Бога-Слова  дім?
терпко  умившись  —
чисто  жити-й-жити!
Боже
Боже  Елогіме!!
Тільки  була  б  
                                           Її  свіча!
що  світло  все  запалює
й  мене  стріча!
А  була  в  Сонці  —
я  не  зміг  в  Її  очах,
ну  щоби  довго,  —
хто  б  зміг  в  Її  очах?
але  ж
у  Вічності  
все  ж
не  зачах
й  в  сонці  малому  не  зачах!  —

бо  сонце  й  зорі  —
на  Жіночих  цих  плечах!..

І  мудро  слово  Ти  почав…
як  то  почав…
бо  хто  б  мене  від  Жінки-в-Сонці
відірвав  —

це  ж  від  очей  
Ти  відірвав??
Любов  ця  
отака  —  тривка  в  роках!!
і  наді  мною  є  Твоя  рука!..
як  я  дерусь  до  Тебе
або  і  часом
хочу    —  лиш  до  Тебе!
я  —  зможу  в  Небі!!!
Так  що  кличуть  «Повернись!..»
а  Ти  є  Бог  —
тож  Вічність  вводиш
через  вись!!
й  тоді  держись
і  вже  молись!

І  в  звізди  росяні  встають  —
колеса  щастя…  встануть  колись!..


21.07.2023,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2023

Псалом 124

А  як  пращі
працюють  на  світ
ЗСУ,
Київ,
і  —  з  президентів  —  один  ще!  —
це
в  руках  Божих  найкращі.  
В  правді  спасіння!  —
всі  цінять.
Кремль  —  це  пропащі…
Через  те,  що  не  можу  
казати  неправди,  —
Господи,  як  дитина  кажу  —
зроби  всіх  праведниками!!
Застав  бісів  лизати
розпечені  сковорідки    —
щоб  злі  язики  відчули
чого  не  збуджуватись  їм  розжареною
Христовою  правдою!!!


Тільки  так  на  контрасті
усі  запіють  раді  —
спечені  ж  поховаються  в  спечені  пащі…
яка  солодка  правда  
піє
над  ще  не  пропащими!..
Ось  нащо  спіє  Твоя  висота!!
Ніяковіють
і  піють  злі  язики  в  хащах?


20.07.2023,
Київ  —
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2023

Спіткання-й-доторки… Михайлу Григоріву — поету Божому

Спіткання-й-доторки…


                         Михайлу  Григоріву  —  поету  Божому
                         із  здивуванням  глибоким  в  серці
                         присвячується



Я  вас  впізнаю  
й  зі  спини
Станьте  світлу  поета  
лицем  до  лиця  —
Й  що  буде  світлом
те  —  я  впізнаю!


17.07.2023,  на  щастя  ця  велика  спека!
Київ  
«Ти  і  магнітні  бурі  переварюєш-ласуєш,
і  велику  спеку,  -  творчо  діє  .»  (Людмила-дружина!  )

Тут  послухайте
https://www.youtube.com/watch?v=PjR9MEIF2mc
Михайло  Григорів  читає  на  Літакценті  три  поезії
 "Озвалися  в  чеканнях  квітки..."
Мати  Божа  назвала  мені  його  -    поетом  Божим...

Це  в  останні  пекельні  години  липня  2015  року!  Дивіться-вважайте:

                 Стаття  "Неймовірний  поет  Михайло  Григорів"
1

Це  є  вічна  поезія.  Безсмертна!

див.:  https://www.youtube.com/watch?v=PjR9MEIF2mc

2

Поезія  —  не  лише  в  любовних  пошлюбуваннях  слів,  поезія  —  в  Богові,  людині  і  світі,  врешті  —  в  космосі  всього  творіння,  протестанти  відкинули  космос  —  і  цим  від-кинули  самих  себе!..
«Відсоток  поезії»...  присутнім  є  в  усьому,  в  Житті...
Поет  Михайло  Григорів  є  близьким  вічним  поетам,  неважливо  —  чим:  
точкою  вибуху,  родженням-збудуван-ням  живих  організмів  слів  
чи  таїнництвом  в  Слові...
Цьому  земних  понять-категорій  нема.  (!!)
Поезія  —  найвища  діяльність...  вона  вводить  слідами:  вогонь  в  слові...  векторіальністю  голосних...  музикальною  тональністю...  звільненням  духу...  чи  натяками  тільки,  —  у  Нескінченність.  
Родить,  отже,  в  організмах  
з  позамежною  точністю!
Що  ж?  
Звільнює  Михайло  Григорів,  але  нікого  не  «форматує».  Чуєте  і  знаєте.
Аристократизм?
Є  і  будуть  аристократи  духу,  в  Тройці...
 
Дозволить  сказати  Михайлове  добре  серце:  поезією  говорили  б  усі  —  було  б  їм  добре!..  Обличчям  говорить,  це  —  факт.
Уважніше:  жити  б  Поезію  всього  життя!  

Вважте:  що  мова  вулична  —  мова  упалого  творіння...  

Завважте  Бога  у  собі!  така  мова  —  каліч  побіля  поезії.  
«...в  Отця  багато  місць...»  Поезією  раює  він,  Михайло!..  Григорів  лик  шукає!!  
Дайте  свободу  іншим:  верніть  поезії  себе  —  справж-нього.  Щасливого!

3

При  чім  Аристотель?
Найсвітліше  і  найтепліше  говорити  доцільно  —  в  найтемнішій  і  найхолоднішій  космічній  д-д-дірі...
Коли  час,  вибраний  Богом  як  розгортка  пам’яті,  душить  все  й  усіх,  невмолимий,  пробачаюсь,  хто  не  чув,  його  невмолимий  інструмент  Плутон  чавить  главсуддів  
і  главнафт  на  м’ясо,  таких  чавитиме  й  скрізь,  бо  є  відповідність...
Жодної  з  природ  не  обійти  ж...  

Тож  відповідайте  —  чи  Христу  Ви  відповідаєте?..
Ліна  Костенко,  Микола  Воробйов,  Михайло  Григорів,  —  найтепліші  й  найрайськіші  Божі  поети,  —  поетом  потрібно  народитись,  —  чи  здогадуєтесь?  Таким  таїнникам  Тройці  —  теж,  особливо:  з  домовленістю  зі  Словом,  тому  ні  ангел,  ні  народ  не  сперечатиметься,  як  народ  в  біді...

Люблять  вони  вас?
От  дивіться.
Від  Бога  говорю  і  я  про  них.  Зеркальна  відповідність:  у  найтемнішій  народній  біді  правильно  просяяти  світилам  найсвітлішим  —  умовим  світлом  задля  чулих  душ.

Відбувається?  Відбувається!
Любить  Христос  вас?
Вони  й  народились  відповідно  духу,  тож  як  з  геніями  надформного  рівня  —  йшли  усім-всім  режимам,  пасткам  і  небезпекам  всупереч,  з  Огнем!  
Не  прогинались.
Не  завдяки  йшли,  а  всупереч  —  
і  дякували  Богу!  Благословили:  здирали  заблукання  
з  першої  природи,  не-Христової,  самодолалися  —  
та  й  ішли  у  другу,  рідну,  духовну.
Самозреченням  йшли.  Люблять  вони  вас?  
Бог  любить  вас?

І  ви  не  уявите,  бо  є  те  вище  уяви.
Неуявні  уми  Григорій  Палама,  Василь  Великий,  Павло  Флоренський  —  подібне  те  все  знають.

І  всі  найчистіші  уми  також.  В  серці.  

Тож  перед  чоловіком  Аристотелем  якийсь  пройшов  пунктиром...  І  Аристотель  так  і  взнав:  в  поета  чисте  серце,  особливе  повинно  бути...  Хоч  навкруги  пекло!..

Очистіться,  очистіться  і  очистіться.
Вони  вийшли  вперед,  гріють,  світять  і  втішають  собою  і  Богом,  що  зробив  для  них  все,  і  час.  Зоряний  час.  
Й  чисте  серце.

Зоряний  час  їхній,  —  для  чого  народились,  вийшли  вперед,  гріють.  
«Паспорти»  їхні  в  них  на  лицях,  —  усміхнені.  
Світлі  думки  —  зі  світлих  душ.  Душею  Бог  тримає  лице.

Лик  праведних?
Попросив  Бог  піти  в  це,  нелегке,  «Ми  підемо  туди»  —  визвалися,  тепер  Слово  і  сприяє...  
Подвиг  стає  —  явним.  Нафту  відпускають.  Подвиг  —  явлений.  Істинно.
Аристотель  відпочиває.
Поети!!  Видні,  —  
тепер    явно.
 
4
Ми  підемо  в  найбільшу  з  глибин  з  поетом  Михайлом  Григорівим.
Якщо  нас  зводить  з  кимось  чи  на  небі,  чи  на  землі,  —  в  живій  Божій  тканині,  —  значить,  Дух  пізнає  якісь  відповідності  для  Задуму  Його.

Який  склад  духу  в  поета  М.  Григоріва?  інтенції?  які  особливості  дихань  його?  
Це  з  царства  духу,  можливостей...

Всі  втрачають  можливості...  Щастя  потрібно  творити,  бо  як  же  тоді  споживати,  
пере-живати  щастя??  Михайло  Григорів  —  приклад  для  нас.

Геніальні  поети  все  своє  життя  ідуть  —  хоч  не  хоч,  а  —  супроти  всіх.  
Всіх  зносить-таки  загальноприйнятим,  бо  не  використовують  
цих  можливостей,  з  Неба  і  Духу.  
«У  всіх  гинуть  можливості».  Давно  сказано.

Є  привід:  є  склад  духу  самоусвідомленого  поета,  художника,  так  мовлять  —  
«до  мозку  кісток».
Він  же  все  життя  —  мов  проти  водоспаду,  який  зносить.  Втрачають  можливості...  
Духу,  раю  веселого.  
М.  Григорів  реалізував  —  що  інші  мали  б:  неповторне  єднання  з  Богом  —  в  Промислі.

Що  відбувається  тут  і  зараз?  Зцілення  Вас  до  єдино-неповторності,  можливість  цього,  і  всіх,  хто  читає  з  нами.
«Іскріть»,  прошу!  Маєте  —  іскру  Божу.

Духові  досить  волі  доброї  й  іскри:  хоча  б  іскра  в  духові  геніальності  —  
й  спільність.  Шкарубкість  дару  слова.  Брати,  чи  одна  родина  і  рівень,  —  
геніальні  в  Духові  Божім.
По  ходу  побічними,  немов  у  музикальній  композиції  другими  домінантами  (хто  не  геніальний  —  те  ще  не  відає),  прояснюватимуться  
вам  свої  місця,  
виповнювати-метеся.
І  —  в  «органічно»  ваше.

Видно,  що  в  цього  поета  особливість  —  в  люблячій  духовній  силі.
І  ніщо,  крім  сильного  люблячого  Бога  (і  всіх)  духу,  не  зведе  у  ціле,  
художньо  єдине  найвіддаленіші  порядки  вловленої  і  
переданої  реальності,  реальної  краси.  
Велич  —  ознака  і  Краси  присутнього  Бога  в  творі.  

Позамежність,  як  для  звичного,  доступного  бачення,  тут,  
в  першому  його  творові,  читаному  поетом.
Але  другий  твір...  вслухайтесь...  якщо  промовити  мені  можна  хоча  б  чимось  про    т  е,    трудновимовне  «м’якше  світло»  —  твір  зразу  ж  милосердніший...  не  буду  катего-ричним...  мабуть,  Духовим  милосердям.
Про  т  е    зсередини  ким  сказано  кілька  слів?  Оцінити,  так,  —  це  можливо:    т  е    —  чути,  чують,  що  воно  —    т  е.
А  Надсвідомість,  «розширене  серце»  —  за  апостолом  Павлом?  
Павло  «як  дітям  казав:  зробіть  ваше  серце  розширеним»,  просив!  
Тому  що  далі  ніхто  без  цього  нічого  не  зможе  у  геніальному  з  антиноміями  (протилежностями)!  Бо  чи  не  всім  кагалом  у  світі  прийшли  в  нову,  —  
та  була  окультною  Атлантида,  схопила  за  бороду...  —  
на  цей  раз  земноментальну  і  окультну  —  
тезово  наукову  можливість  швидкої  загибелі  Землі.  
Зрозуміло,  чому?  
Трохи  здогадуєтесь.

Ніхто  —  і  ніщо,  ні  євреї,  ні  неєвреї,  ні  греки,  ні  негреки  вас  не  спасуть:  
Богом  не  передбачено.
 Передбачено:  
ведення  в  Христі,  ведення  Духом  Святим,  —  
двома  рука-ми  Отця.

Духом  Святим  робиться  нетезовість  (розумієте:  непартійність,  неєретичність  і  несектантськість,  
нерозкіль-ність)  
і  можливості  таких  поетів,  зцілюючих  
у  щораз  вищий  «організм»,  
ведеться  пізнане  Духом  Святим.  
 
Бо  кажу,  я  в  Єдиній  Церкві.
З  віком  Бог  відкриває  головне  підготовленим  Ним  поетам.  І  не  поетам  також.

Недосвідчені  накидають  дзен  геніальним  поетам  Михайлу  Воробйову,  Михайлу  Григоріву,  чи  спробують  Ліні  Костенко  (будь-кому  —  душевність  дешеву  нерелігійну  Японії,  ще  з  Китаю...  соціалістичного).  Вони  християни,  розп’яті  в  серці,  проти  водоспаду  гнилого  все  своє  життя-творчість,  і  духовно-художні,  сягаючі  
чи  не  всього  —  і  драматизованих  антиномій,  
послухайте,  вони  страшніші  за  всіх  бувших  —  
кияни  проти  загибелі  світу.  (!!!)

Ви  не  знаєте,  що  Бог  створить  у  Київській  Русі.  
Кияни  проти  загибелі  смислу  і  проти  брехні  всього  світу,  —  
Бог  тут,  Бог  допомагає  нам  з  вами!

Конкретно  доводить    т  е    Бог:  
у  другому  творі  поетом  знайдена  єдино  точна  форма,  відповідність  змісту  
і  тонкої  форми...
Результат:  
чи  не  абсолютне  м’яке  світло.  
Звертаєте  увагу:  мова  там  ніби  про  входження  присмерку,  
тобто  зменшення  вечірнього  освітлення  лісу,  
на  фізичному  рівні.
Чи  можливо  хто  знає  —  що  є  художнє  ціле?

Художнє  ціле  сяє.  

Воно  не  з  одного  рівня,  
з  різноманіття  складових  частин,  
та  кожна  частина  підсвічує  всіх  і  цілісність.  
Твір  сяє  нетутешнім  світлом,  спокоєм,  
миром  неземним:  присутність  Духа,
 котрий  при  стрімкому  втіленні  Ісуса  Христа  
був  і  творив:  такі  ознаки  Бога-Духа.  

Не  заперечиш.
Бо  сяє  не  форма  (!!),  як  помилково  вважають,  
сяє  любов  Духа,  бо  відсутність  любові  (зло)  не  сяє.    (!!)

Не  дано,  нема  такого,  можуть  
підроблено  ніби  світитись,  
земним,  ніби  світлом.
Якщо  ви  не  з  практики  служіння  Богу  в  духовному  плані  —  
мабуть,  справжньому  поету  духовно-художньому  Григоріву  Михайлу  
так  ніхто  доброго  не  промовив.  
Він  голодним  залишився.  
То  не  є  справедливість.  


В  другому  творі  ідеально  точна  форма,  аж  страшно  казати.  
Відкрийте  очі  духовні  серця  —  дивіться.  
Широко  відкритим  поглядом  дивіться  на  все,  
в  глибині  все  сяє  внутрішнім  світлом  світу!  (!)
Ви  тепер  додумаєте,  
чому  людину  охороняє  Отець,  Син  Божий  і  Дух  Святий  —  
і  закони  мистецтва  в  поезії!

Інакше  ніхто  і  не  зміг  би  творити.  (!!)

Не  дерлися  б  крізь  свою  природну  людину  —  догори,  в  Дух,  
якби  не  ліпше  вгорі,  з  Богом.

Скажемо  для  всіх,  що  в  євреїв,  в  світовій  давній  релігії,  так  равини  кажуть,  —  
є  заповіді  любити  батьків  і  тварин  любити,  
бо,  кажуть,  це  основа  —  милосердя  і  справедливість.  
Спасіння  від  євреїв  приходить,  так  сказав  Месія.  
Релігія,  світ  і  людина  —  антиномічні,  з  двох  протилежних  природ,  
і  йдуть  люди  до  досконалої  любові,  
або  хоч  її  початку,  через  боротьбу  протилежностей  в  єдності.  
Або  схочете  читати  антиномічні  художні  твори,  
що  зберігатиме  всіх  і  зніматиме  боротьбу  протилежностей,  або...
Бо  Бог  всілякі  застояності,  гріхи,  онтологію  змінює  
чи  знімає  ще  й  іншими  способами.  Розум  земний  —  
антиномічний,  тільки  любов  вбиває  рассудок.

Враження,  що  пропоную  Вам  застрелитись?  Не  Вам,  а  рассудку.  
З  любові  до  вас  —  створив  притруднонеможливонестерпну  «щілину»,  
професіоналам  відоме.
Ось  —  світло.  
Любов  —  основа  Творця,  і  —  Його  творців,  і  —  творіння!
Є  ось  Михайло  Григорів,  поет  від  Бога:  
приводом  для  заглиблення  —  його  Бог  обрав.
Не  заперечиш.

5

Одного  разу  звучала  музика  Й.  Баха,  гралась  на  фортепіано...  Ввімкнув  «ЛітАкцент»,  натиснув:  Михайло  Григорів  читає  свої  поезії.  Теж  важливе  —  виконання...
Дивіться.
Звучав  Бах-старший...  Бах  і  сміття  не  живуть  разом  
в  серці.
Тихо  зазвучав  Михайло  Григорів,  в  першому  творі.  Не  розчув  слів  я.
Так  схотів  Бог,  музика  звучить  і  —  поезія.  Не  вчув  художніх  образів...  зате  
дух  відчув  
цілісність  внутрішню  як  якість...  
внутрішє  ціле,  з  нього  художнє  ціле...  
скажемо:  облак  світлої  консистенції,  
хоча  б  для  натяку.
В  чім  і  чистота  експерименту  Божого,  
щоб  ви  побачили,  а  ми  всі  навчилися.
Вловив  те,  що  —  до  звуку,  або  так:  
до  порогу  розгортання  і  одягання  
у  художні  образи  в  словах.

Те,  про  що  в  статті  1984  року  «Небо  і  поет»:  вловлюєш  смисл  звуку,  
що  долинув  до  внутрішнього,  перш  
аніж  визначив  розумово  й  розклалось  на  поличках.  
Повідомлення  ніби,  
що  відбувається-відбулось    т  а  м.  Надихання  Боже.  Що  суть  до  реалізації  
в  світі  формному.  
Іноді  —  «зерно»  в  серце,  кажуть  композитори:  
а  від  нас  робота  надалі,  
знайти  ідеальну  форму  —  і  все  необхідне.

«Молитовним  рухом  в  серці  внутрішнім»  називають  чернеці.  
Ніхто  завадити  не  може,  якщо  іде  так.  
Синтез  високий  вам  буде  цікавий?  Йде  все  до  нього.

За  все  треба  полюбити  поета  Михайла  Григоріва.  За  таку  ласку  від  Бога.  
Полюбити.  Люблять  —  то  й  не  знають,  за  що.  
Врешті  Бога  в  вибраному  Михайлові,  неймовірному  поетові.

Полюбите  Михайла  Григоріва.  Уважають  тільки  одного  мого  друга,  режисера,  —  нехороший,  він  дає  людям  виконати  контрольне  завдання  вдома!  але  без...  всяких.

Прослухайте  третій  твір  Михайла  Григоріва  на  «ЛітАкценті»  і  —  вмістіть,  засяйте,  подивіться  в  дзеркало.
Візьміть  —  невикривлений  образ.
Баха  з  Богом.
Любов  світу.
Любов  Духа  хай  буде  з  усіма  вами!
Своєю  рукою.
30.07.2015
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2023

В подкасті духовних знають — всі пʼяні!

В  подкасті  духовних  знають    —    всі  пʼяні!


                     Неувядній  Троянді
                     золотого  літа  нашого  —
                     Прекрасній  Матері  Сина-Слова
                     з  любовʼю  і  творчо  присвячується



Зріли  жнива  —  косіння
стволів  росіянів
Просто  як  помста
Просто  «Цусіма»  —
невʼянуча!


і  підгорає  з  війни  із  Японією
просто  жде  смерть  росіянів
темні  впадуть  —  стволи  на  росіянів
а  всі  —  бережіть  людей!
Небо  накинеться  —
нелюдів  більше  не  стане
липень  —  багатий!  —  в  липні  всі  п’яні!



І  всі,  навіть  хворі,  бережіть  людей
липень  не  чорний
дак  й  не  червоний
в  денці  липневому    —
                                                 гумори  чорні!
                   «…біле  тіло  —  чорне  тіло,
                   біле  тіло  —  чорне  тіло…»
ось  так!!  рукастий!  —  хмари  розгорне
пригорне…
а  схочуть  украсти  —  нелюди
а!  всі  —  бережіть  людей!..
(словами  не  ріжте)  ох!
                       Жнива!!  
стерні  і  ніжність
                 і  збіжжя…


17.07.2023,  Лесі  Романюк  (м.  Львів)  —  зірки  України
з  флористики  —  день  народження!
Київ  —
другий  
Єрусалим!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2023

Псалом 123

                 Євгену  Юхниці  присвячується



Серед  оманливого  літа  ви!  —  
здіймайтесь  духом!  
Євген  Юхниця  от!  7  літ  мене  друкує  
чому?  Бог  правих  серцем  чує.  
інші  зловонять  як  корова  —  із  надутим  
здухом...  
Бог  їм  не  входить  і  ні  в  серце  
і  ні  в  вухо...  
бо  Бог  все  бачить  —
слово,  Його,  блокує  —
хто?    Вся  земля  блокує,
незрілі  люди
тож  незріла  влада  —
так  це  звікує…
йде  вибракування...  


15.07.2023,  
сонність  йде
на  Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2023

Псалом 122

             Залужному  Валерію  присвячується

                       "Крах  —  злу  в  Росії."  (Пс.:  І,  121)


Немає  таких  сил  людських  -
які  змогли  б  спасти  росію:
вона  сама  благає  смерті
і  лиця  їхні  стерті
чи  й  імена  на  Небі  стерті...
Що  смерть?!-
це  -  вічні  смерті!..
Бог  хоче  ще  душі  -  засІяти

15.07.2023,
Київ  -
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2023

Бог дає

Поема


                     Пресвятій  Богоматері  і  
                     дванадцяти  апостолам  Христовим
                     присвячується    натурально,
                     як  ми  присутні  є!



Буде  неясним
і  мов  скутим  говоріння
як  серцЯ  —  камінь!
й  мов  говориш  до  каміння…



Сіли  —  в  суді  —  із  помпою!!
А  підняло  їх  —
Виявляється  за  мить
Як  бомбою
Виявляється  —  що
Цей  Павло  із  бомбою



Встав  —  цар  і  скочили  —
правитель!
Верніка  —  і  
тисяцькі!..
і  кращі  з  міста  —
а  в  очах!!  —
ха,  катакомбне!!



Нормальним  треба  небагато  —
Лиш  серце  й  дух  —
Й  вирує  свято!!!
яке!  там  свято!..  —
запрошених  в  суді  багато…



І  відрулили,  —
вбік  чи  —
куди  —  біси  пролИли…
майже  безоко
говорили




Це  треба  так  спустити!!
Павла  із  мук  —
Й  все!  —
Відпуститись  й  …
І  з  цих  кайданів  одкріпити  б  …
геть  Павла?..  явно
зараз
відпустити…




я  кажу  лиш,  що  і  Павло,
що  мало  наступити:
не  зайве,  те  й  в  Мойсея
і  до  нього  й  після
нього
що  було
бо  там  й  пророки
все
бо
окрім  мене  й  посполитих


…Павла  би  можна  відпустити…

     —  Ти  божевільний!!!


—  Не  божевільний,
                                         Фесте
                                         превелебний,
             Чи  правда  Назарянина
                         пронеслась  мимо  тебе?

             А  від  величності  Агриппи,

             якому  я  найбільш  говорю,

             це  не  втаїлось:

             бо  не  у  закутку

                           це  діялось  й  водилось…


— В  пророків  віруєш,
царю  Агриппо?
Знаю,  що  так.



— Павле!!  тебе  багато!!

                       б    а    г    а    т    о  !!
Тут  християнином  стану
                           з  таким  типом!..



—  Тільки  б  ви  стали  —  християне  !!
мов  я
так  щоби  і  без  цих  кайданів…



А  кращі  з  міста  —  в  сволок:
Боже!  що  краще?  —  вмерти
з  совістю?  
чи  з  всього  цього  —
чи  від  грипу??


А!..  бігайте  посутні!
а!  —  вільний  вітре!  —
Сонце  —  аж  на  кутні!..
ще  —  сонце  і  —  звільняє…
Боже!  звільняєш…
бо  лиш  присутніми  
                             дух  скутий…
добропорядні...!
(Боже,  «гади»  —  викидаєм?
я  співтворець…
а  Ти,  Боже,  —  
в  с  е    знаєш…)
я  —  манускрипт,
лиш  інструмент…
чи  Ти  для  них
і  мною


Вічність  граєш??


13.07.2023,  
свято  дванадцяти  апостолів  Христових,
Київ  —
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2023

Куби

                 Святій  Трійці,
                 Святій  Богородиці
                 і  святим  першопрестольним  
                 апостолам  Петру  і  Павлу
                 з  любовʼю
                     в  смиренні  присвячується!



Якби  ти  не  Павло
за  що  б  тебе  Бог
                                               продержав…
Чистеє  серце  —
край  мій
піль  аромати
зривань  Твоїх  знань,
край  —
пахтистість
від  Тебе  моїх  подержань!..
якби  це  не  любов  —
за  що  б  Ти  і  словом  вражав!


йдеш  з  таких  показань?  —  й  Ти  щезав…
Ти  не  тюрма!
як  недально  —  й  не  
буде  держав!!
І  над  нами,  словʼянами,  кінь
заіржав  —  
захід  осклабивсь  —  гнилі  зуби  усім
                                                                                           показав!
Давши  плоди,  плоди  слів  —  Ти
й  на  Себе  вказав!..
Бах  але  й  Моцарт  —
кому  серце  і  розум
життя  але  й  Пасху…  Ти
проніс  нас!



і  на  ниточці  в  вузлик  —  бувший  обрив  
і  звʼязав
бо  Ти  не  Бог-музика
Ти  Бог-Слово!
а  що  ж  тут  Павло  —  коб  не  правда  і  розум,
й  не  компетентному  в  слові…
та  Бог  знав
і  Павла  й  Дім    —  держав…



Чи  возив  тебе,  Павле,  ще  ослик?
Люди  стали  автобусами?
Це  розум  пропив  себе  і  заіржАвів!..


Люди  пливуть  заодно  з  декораціями…
люди  гризтимуть  вже  планети?
але  є  іще  слово  й  поети!
ймуть  невидимі  павутини  ШІ-держав
світ  неживих,  —  
Павле!  —як  нема  Христа  внутрішньо
то  значить  тюрма-ШІ    зовнішньо!  —
і  Петре!  я  б  —
на  вашім  пульсі
руку  в  Церкві  тримав!!
захід  заскабивсь  й  осклабивсь!..
куби  порожні  свої  показав


кінь  —  як  живчик  таки
                                                                         заіржав!..


12.07.2023,  свято  первоверховних
апостолів  Петра  і  Павла;
з  причастям,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці!
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2023

В піст апостольський…

                       Першопрестольним
                       апостолам  Петру  і  Павлу
                       присвячується  з  любовʼю



Чи  камінцями  й  палицями
ті  спішили
первопрестольних  
забивати,  —
щоб  нині  влітку
всі  грішили??
повідповзали  —  забуватись…
Бо  що  є  пам'ять  в  голові  —  
не  в  серці?..
Мізки  в  розплавленні
Й  донизу
Опускатись…
Святі  апостоли
Могли  і  дати  благодаті!!
Й  що  вам  засіють  тилові  й  картаті?
Не  море  краще  —  ліпша  благодать
Є!
Не  спека  краща!  —
світ  сухий  безблагодатний  …
й  наших  артА  бʼє!!



Що  вами  всіють?
Чи  не  тому  так  діл  посіє
страшними  зеками  з  шевронами  посіє
безблагодатна  і  диявольська  росія??


Чи  не  тому,  що  у  Пости  
чинила  так  само  росія??
Чи  не  тому  весь  світ  —  безбожність?
Це  пам’ятає  кожен?
Це  любить  кожен?


звір  наповзає  —  звір  й  відповзає…
А  кого  любим  —
тих  ми  памʼятаєм…


11.07.2023,  передсвято  святих
первоверховних  апостолів  Петра  і  Павла,
Київ  —
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2023

ПОЕЗІЯ — Й ЗМІНИВСЯ СВІТ

Поема


               Господу  Ісусу  Христу-Слову
               з  любов’ю  присвячується


1


Дякую,  Боже,
дав  розкритися  літу  —
розкрилося  літо...
Відчинив  єси  двері
балконні  —
майнули  —
над  світом
а  ми  пружні
мов  м’ячики  пружні  
у  лісі
на  лузі
і  всі  дружні
усі  трави  пташки
бо  ми  друзі!



Дякую,  Боже!
за  свічення  щастя  —  і  ясність!!
так  ми  й  внутрішні  двері  ловили
щось  вважали  
у  диханнях
але  Бог  —  це  свобода  й  прекрасність
але  в  захисті  крил  Твоїх  
хмари  ми  і  птиці  стрімкії
багатьма  поверхами
нижче
             нижче
вже  Київ



а  до  Тебе  ми  ближче
напахчені
душі
близькі  є!
і  розкрилилось  літо
й  розчинилося  —  літо
й  розчинились
ми  
в  літі
як  це  сонце  у  світі



Як  це  сонце  у  світі!!
Ти  —  любов
діти  квіти  і  птиці
ми  любов  тільки  маєм
а  любов,  мабуть,
все  проникає!



2


Кріпкі  ми!
Кріпкі?
Бог,  що  в  нас,  —
                                           Кріпкий!!!
Бігли  б  ми  досі
по  землях  куріпками.
Хто  —  висоту  запасає?
Дух  серце  має,
тиждень  —  день  випасає,
а  так  щоби  Дух?
В  Духа  —  Краса  є!!



3


Так  ми  у  світі!
Ми  в  любові  і  в  літі,
слава  що  вільна  —
                                                     літає!!


20.09.2019,
ранок,  Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2023

Ми з Богом, Матірʼю Божою — і переможемо!

                     Наймилосерднішій  Всецариці
                     Діві  Марії
                     присвячується  в  любові  і  радості!



Ми  чавим  нелюдів  в  диму  —
                   злютовано  —  але  й  згуртовано  —
Країною,
перемагає  Бог!!
в  руках  Його  —
перемагає  й  Україна!!
Спокуса  словом?  —  як  кому.


а  ви  всі  хрипко
ви  на  дні
копита  у  сечі
і  в  кОрчах
Грім  —  на  вас
                   виллявсь  Божий  гнів!..
вас  викриває  —  Божа  Творчість!!!
й  уважно  —  накриває  українська
                                                 творчість!..

ви  в  кОрчах
й  всі  разом  заморочені
світи  зламалися
і  тріщини  вас  ссуть
від  смерті  глибшої  —
вас  темні  сили  не  спасуть
єресіархи  —  вас  замежно  ссуть…

Ми  чавим  нафту  з  «королів»!!!
Йде  Армія!  —  вас  скине  в  Страшний  Суд!
Бо  праведна!  —
світ  чи  хотів?  повзе  на  Суд!

Лиш  —  милосердний  Бог
Рішає,  чим  кого  спасуть.


Тож  Серцю  Церкви  всі  себе  ввіряють!
Наймилосерднішій!
Її  —  всі  знають.

         хто  не  знає?..


09.07.2023,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2023

Помста? Поема триста пʼята

                   Пресвятій  Трійці
                   із  Пресвятою  Богородицею
                   з  любовʼю  і  натхненням
                   присвячується!



Отче,  що  з-за  горизонту
чи  з-за  темені  єси,  —
дай  я  хоч  постану  між  дворами
вже  просочуюсь  втрачаю  часу
                                                                             раму
дай  хай  плечі  вчують  —
                         храм  я  і  ув  Храмі…
як  Ти  думаєш  —  я  творю…
                                                   бо  Ти  з  нами
Отче  наш,  й  не  стямлюсь  —
і  над  київськими  куполами
Ти  одягнеш  небо  для  краси!!!


чую  тягну  смисл  —
як  стовп!!  —
                                   бо  має  !  змисли  храмові!..



тепер  однаково  —
в  небо  буть  стрімчатим
аби  хоч  стричати
тепер  впали
в  майбутті
           всі  мазохістські
                       ШІ-жарти…
схоче  хто  молитись  
гостро-довго  —
     вже  не  довго  
     стовпом  стати!..

гостро  так  як  я
тоді  
не  зможе  й  нагинатись
чи  до  кого  і  схилятись…
так  як  в  Небі  Бог
                                       я  скульптор  —
перед  Церквою  стоїть
не  спроба  вибачатись!!  
Тільки  
плакати  й  стояти!..



Господи
прости  мені
мов  немовляті
Церква  не  домолюється:
мало  молиться.
Як  це  розмовляти
про  що  домовлятись?



так  ось  немовляті
добре
як  безгласому
і  в  сльозах  стояти!



Вполовину  —  все??
або  напів…
я  святе  —
з  Тобою  —  можу
дбати!..


Ти  би  теж  —  тут
чи  не  остовпів!
я,  бувало,  
як  поможу  —
всі  хочуть
втікати!..
не  хочуть  більш  бачити…
або  з  того  соромно?
(що  спогадується?)
і  спішать  —
зникати!..



це  ж  чуття  стовпа  —
не  на  хвилину
й  добре  —
коли  згори  Світло!!
ти  не  скульптор?
буде  з  тебе
глина!


Добре  це  між  скульпторами
між  стовпами
у  сльозах  творити  й  —
в  сльозах  жити!!


Щось  ШІ  аж  заспішив  так  —…
в  прах
вірних  носити?
чи  біля  стовпів  
не  зможе?
в  Небі  спів  лишити?


Господи,
нема  з  ким  дихати…
тільки  Мати  Божа  —  надихає  жити
і  любити!



Отче,  що  з-за  горизонту
чи  з-за  темені  єси
дай  я  хоч  постану  між  дворами
вже  просочуюсь  втрачаю  часу
раму
дай  хай  плечі  вчують  —
храм  я  і  ув  Храмі…
як  Ти  думаєш  —  я  творю…
бо  Ти  з  нами
Отче  наш,  й  не  стямлюсь  —
і  над  київськими  куполами
Ти  одягнеш  небо  для  краси!!!


чую  тягну  смисл  —
як  стовп!!  —
бо  має  !  змисли  храмові!..


08.07.2023,
Київ  —  
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2023

Третя соната «Незабувана»

                         Святій  Трійці  
                         із  Святою  Богородицею  —
                         любовʼю  присвячується



Для  мене  що  досить
що  Ти  з  роду  Давидового
я  вживлю  в  поеми  такі  ж  краєвиди!  
я  грів  тілом  диких
да!  грів  з  років  юних  —  великих!!
грів  зразу  ж
мовчки  —  озера  і  ріки
і  гріючи  й  далі  ввіходив  в  озера  і  ріки!
і  далі  пищатимуть  ріки  —
                                                         забігши  як  вени
             а  вени  —  як  ріки  —
втисну  я  їм  рештки
       Ойкумени  і  геніїв!



2



А  грітиму  Сонце  мале
нехай  воно  бУрхає
і  кида  любовʼю  в  зелених
це:  хай  —  Тобі  буде  любовʼю  із  мене!!
те  ж!  хай  будуть  погляди  всіх!
                       згори  й  знизу
                       від  Землі  і  від  Неба
нехай  в  них  Вогонь  зійде
а  в  краєвиди  —
серця  види  Давида
а  із  мене  —
Радість  
до  Тебе
в  льолі  малій  миловидній
щоб  обнятись  навіки
живі  будуть  ріки
й  нехай  зрима  з  них
                                                   пара  зІйде!!  —
якщо  з  мене  любові  
не  чутно!!  краєвидам…



3



Коли  серце  моє  —  з  тектонічними  зсувами
       неописувано  —  Неописувана!!
       незабувано  —  Незабувана!!


06.07.2023,
зайшло  на  свято  Іоана  Предтечі,
Київ  —
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2023