Шевчук Ігор Степанович

Поема Духа

                 Пресвятій  Трійці
                 з  ошелешенням  і  любов’ю
                 присвячується



Якщо  в  світліючих  словах
було  повітря
наступним  буде  легкий
                               віддих
і  з  тим  благословенний  подив
і  в  ліру  увійде  —
як  йдуть  народи
й  народів  подих
як  сонце  в  сяйві
як  сонце  в  маєво  —
так  і  слова
по  вірі


слова  любові  —
слова  по  вірі
двоє  втекли  від  звірів
авжеж  вони  —  мої
слова  по  вірі
мов  корабельні  сосни  —
                               дві  —
по  вірі
шумлять  у  вітрі
квітнуть  у  вітрі  і  в  повітрі
любов  —  без  слів!
втекли  із  міста
щоби  моглось  чим  дихать
й  щоби  любов  казала
тихо
що  спекались  —  в  родинах  лиха
бо  все  з  повітрям
входить
і  не  розберись  лиш


о!  це  любов
бо  бач  —  не  в’яне
це  ж  голос  в  місті  —
не  любов
все  деревяне
і  падше  листом
а  ось  —  є  чисте!


спекались  гірших  звірів
точно!  їх  слово
я  оберігав
по  вірі
і  Слово!  —  їх  оберіга  по  вірі!
то  вже  і  слово  —  упаде
моїм  серцям  на  нитках  —
                               і  мій  лист
точне!  —  це  злитки  золоті
сонце  вкидає  в  ліс
й  що  я  приніс
та  бач  й  словА  навскіс  —
у  вишнє
тепліючи  у  Вишнє  подались
як  мирне  ще  живе
і  не  колишнє


я  буду  красить
як  у  Небі  класиків
левкасять
й  вони  свої  —  у  дошку
чи  ж  з  дошки  виступить  любов?
левкасять  емпіреями  як  сонце
ці  низи  у  товщі


і  клеять
і  левкаситимуть  —  знов
поки  лизне  любов
                               вища  Любов!
і  вибухаючі  припаси
ударить  молнія  як  Вишня  —
                               дОбра
і  розпадеться  сонце!
й  блисне  справді  —
образ


удвох  втекли  безумні  ці
ці  вишколенці!
але  і  в  цім
удар  є  Бога!
бо  вони  в  руці
Божа  Любов
і  Божий  Камінь  новий  —  й  гнів
що  плавить  струменем!  —
і  черстве  серце  й  камінці!
коли  неявлено  пала  і  в  слові  цім
навіть  —  у  місті!
все  сірі  джунглі
а  серця  там  —  камінці


що  вас  попалить
й  черствих  класиків
наприкінці
і  дощ  оплаче  вам  сліди
                               на  манівці
свята  любов
із  люблячих
з  Вогнем
подасть  іти  через  Огонь  в  кінці
пекучіш  зовнішньо
тоді  як  внутрі  тихо
гріють-світять  пломінці


якщо  світліючих
вбира  святе  повітря  зрання
то  є  величне
яко  над  морем  Сонце  Правди
й  Духа  зітхання!

27.10.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2021

Освіта

і  уповні
в  зимах  встане  світло?
хто  ж  це
серденько  моє  
питає?
не  роз’їдь  же  й  Ти  —  Весно!  —
мене  привітно
так  як  серденько  моє  розтане
милий  Боже!
й  Ти  це  знаєш


чи  уповні
єси  світло  встане?
і  зарозмовляє  вглиб  —  із  темним  гаєм?
чом  ти,  пташечко,
волосінь  всю  виливаєш
                                   іскротонко!
тонко  —  дбаєш?  
в  кінець  місяця  —  ну  Бог  зна
кінець  дня  чи
               добрий  вечір  —  Бог  зна
із  сосни  та  до  темниці  —
                                 чи  так  коматозно?
тонко-тонкий  глас  —  
як  —  цей
               передній  тормоз!!


чи  він  Бога  просить  
й  не  впливає
він  уже  стоїть
         й  воль  не  хитає...
що  він  знає?
що  —  він  грає?
челенджер?  —  але  то  Бог  зна!
він  притомлений
сиплявий?  —
він
так  тонко  Богу  виливає  —
яко  познах...


чи  ж  я  тормоз?
Бог!  —  Ти  Бог  мій!
Боже  —  Бог  зна...
чи  душа  моя  над  гаєм
битий  я
чи,  Боже,  тонко  не  розбитий
не  дай  Бог!  —  що
я  Тебе  десь  не  розчую...
і  не  проспіваю

23.10.2021,
Київ
Наступного  дня,  в  неділю,  з  причастям  в  церкві  відслужили  молебень  
з  о.  Олександром  на  Подолі  за  одужання  від  ковіду
лауреатки  Шевченківської  премії,  заслуженої  артистки,  діячки
світового  масштабу,  виконавиці  головних  кіноролей  Наталки  Половинки.
Керівники  України  і  інших  держав,  я  не  від  себе  говорю,  від  Неба:
хто  вас  витягне  зі  смерті?!
Думайте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2021

Вись

             Отцю  Небесному
             з  пам’яттю-любов’ю
             присвячується


1

хто  на  що  годен?
і  що  в  Церкві  хто  зможе?
Дух  запитує
і  ще  запитає
стали  осколком  —
невхожі
і  чи  був  хто
обожитись?


творчий  мій  вимір
голубизна!  —
глибина!!
може  даль  —  вимріє
може  поміряє
і  хоч  мало
хто  вимре
три  на  чотири  —
намолена  може  квартира?
синь  що  без  дна?


Божий  мій  спів!!
окликає  він  душі
іще
не  піднімає  тіла?

може  даль  в  тім?
голосна  піснь  Архангела
у  Вогні  піднімає  тіла
гріш  віддав!  —
все  віддав  —
спів  —  остання  це  лепта
була!!!


2

може  десь  катували  —
у  лице  їм
співали
може  де  хто  бувало  —
стріляли  —
у  лице  —
їм  співали?
до  очей  і  не  ...
                 і  не  ...
                 і  не
                             приставало


а  блакить!
Духом  спів  виривало
Дух  —  Огонь
мабуть  важко  в  тілах?
сині  очі  без  дна!
й  що  стріляло
на
коліна  ставало  —  о  Блакить!
і  в  два  боки  попало  —
Дух  без  дна
вибачалися
липке  не  приставало


значить,  тут  є  Начало
значить,  Церква
Що  ж?  тут  піснь  ще  лежить
і  цю  піснь  одспівали
бо  Любов  немала
бо  Любов!  —  кріпче  смерті
бо  ось  легко  зближає  до  Себе
лиш  легкі  тіла!

21.10.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2021

вітер — білі хмарки — …

*      *      *


                       Людмилці  Дружині


вітер  —  білі  хмарки  —
з-за  обрію
прямо  на  мене
в  блакить
чимдуж  
й  швидше
і  швидше!  летять
чи  —
кожне  слово  
шукає  своє  каяття


ми  й  Тобі,  Боже,
чи  годимо?
чи  то  солодко  всім
                   чи  лиш  нам?
ми  соло  Богу  —
                                             солодимо
ми  мабуть  тіні  не  кидаєм
один  від  одного
ми  не  відходимо
ми  з  Людмилою  храм


небо  ніби  безсмертне
нам  дарується  далі!
ось  затих  —  тра-та-та
                                     та-ра-рам
нас  раніше    до  рани
не  по  одному
а  вдвох  прикладали
ми  з  Людмилкою  —  храм!!



то  чи  кожен  у  слові
шукає
               своє  каяття
вітер
білі  хмарки
в  храм
в  сяючий  храм
що  над  нами
швидко  летять

22.10.2021,
ліс  в  жовтні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2021

Не я писав —

                   Слову  Отчому,
                   Премудрості  Отчій
                   і  Силі  Ісусу  Христу
                   посвячується


Досконалість  в  людині  —
Наскільки  митець  в  ній
З’єднаний  з  Духом
І  вчуває  в  собі
Й  по  собі  —  тільки  Руки
                               Бога  Єдиного!


а  не  здрастє  —  космічна  людина
поза  Церквою
поза  Отчою  Силою
остається  ще  гряззю!  змішана  з
                               глиною?..


А  як  хто  не  втеряється
Бог
Настільки  аж  в  Руки...
             хоч  не  хоч  є  такі  шибануті
             творить  круків  і  внуків
             у  Руках  —  і  усі  шибануті
             творить  в  Небі  з  розпуки!  —
             єсть  Божественні  Руки!  —
             я  кажу  а  хто  кається
             що  —  Бог  творить  —  все  більш
                               розпаляється!!

19.10.2021,
свято  апостола  Фоми

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2021

Бог сил

       Поема

                         Єдиному  Спасителю
                         і  Визволителю
                         з  трепетанням
                         присвячується



благодатна  іскра  —
   мов  геній  над  негеніальним
з  Богом  геній  розпалює...
               Бог  забув  вже
                         щодо  печатки
Боже,  Ти  готовий  із
                   моїми  спонтанками?
ну  ж  —  чийсь  низ  то  загасне
                               аж  далі
і  хіба  —  де  все  —  зможе  мовчати?
все  як  завжди,  нічого  цікавого
і  сьогодні  промахнулися
техностартапи!!
нічого  —  і  нічого
з  цікавин  під  небом
і  все  чека    звільнення
і  від  мук
й  хто  не  виправив
в  самого  у  себе!


Духа  полум’я  —
               і  свобода
         й  свобода
                         й  свобода
                         й  свобода!
Слово,  дай  всім  важливе  можливе
а  хай  кожен  в  своє
дивляться,  Боже,  з  Тобою,  —  народи!
Єсть  Бог  сил,  —
Дух  пронизує  жили!


         На  це  не  зважаться
         чотирьохвимірні  і  жодні  літаки
         як  за  Тобою  пролітати
         просто  посипляться  стручки
         чотирьохвимірнії  хмари
         і!  —  удар  печатки!!
         дати  посиплються
         і  хаос  зуби  схоче  —
                           показати
         й  не  ждати
         як  лет  так  і  поет
         Ти  допускаєш?  —
                         що  це
         мене  будуть  перекладати
         середні  лоції  —
         для  читача  середньої  руки
         в  них  же  емоції
         викручуватимуть
                         все  навпаки
         і  Твоя  Велич!  —  вимикатиме
         в  них  моції
         само  собою  що  я  наглий
                               і  нагальний
         я  Твоя  тінь  —  й  для  «ненормальних»  Ти
         завеликий!  Твоя  Велич!!  —
         нам  отаким!
         кого  братимуть  в  лапки?

14.10.2021,  свято  Покрову  Богородиці,
з  причастям,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2021

У вирій

                           Ісусу  Христу,  Слову,
                           присвячується  з  любов’ю


Пригасло  світло
і  примеркнув  жовтень-вир
тепер  незгасніш  в  небеса
                               дивитись
де  радикальніше
ягнятам-перламутрам
                       веселитись!
і  все  піднесення
і  —  райський  мир!
І  Твій,  Боже,  вспокоюючий
мир!

Серцям  піднесеним  у  супокої.
Приносить  зорям
             у  квартирний  вирій
сам  хто  піднявся
                 зіркою  —  простою...

04.10.2021,
віддання  свята  Воздвиження  Хреста

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2021

Чому сонця в душах святих

                   Всепрославленій  Марії,
                   Матері  Божій
                   присвячується  в  любові



о!  —  від’єднаються  хто  снить
ще  сни  трави
о,  сонце,  радуйсь!  —
і  в  тобі  Христовий  градус
ось  кілька  днів
опісля  Покрови
о,  сонце,  радуйсь  —
і  в  тобі  Христовий  градус
хто  у  Христові
закоріненоживий...
ми  з  сонцем  —  радість


тут  так  робилось
із  ступні  у  Діви
в  камінь  ввійшла
шістьтисячградусність!!!
слід  залиша
святих  небесних  радість!!


о  сонце!  ти  —
хоч  і  далеко  відлітаєш
та  є  в  тобі  —
Христовий  градус.

10.10.2021,
свято  прпп  Зосими  і  Савватія,  Соловецьких
чудотворців,
з  причастям

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021

Так! — я літав…

*      *      *


                     Вседержителеві,  Слову,
                     і  апостолу-євангелисту
                     Іоану  Богослову
                     присвячується  в  любові


1

Так!  —  я  літав
І  градус  мій  не  ждав
І  Той,  Кого
я  незабутньо  так  знаходив
Сам  готував  йому
                             народи  і
                   народи
І  так  між  ними
Його  Дух  зростав
                     Любові  й  правди:
                     Вогню  і  знань  —
Струс  небувалий  у  крилатості  —
Свободи!!
Де  ви  знайдете  час?
Бог  його  вбгав  —
І  він  в  час  Божий  переходить!
                           Бо  все  у  серці
                           й  всі.
                           І  Бог  їх  водить!


2

І  градус  є  свободи!!
Що  понад  морем
І  понад  горами
І  морем  із  людей
Та  з  чорним  горем!!


Життя  без  вибухаючих
                               і  вільних  слів  —
В  горі  й  проходить!..
Блаженний  Бог!  —
Блаженне  родження  всіх
                             Його  слів,
Що  вхід  у  вищий  градус
                 вам  знаходить!!!

09.10.2021,
свято  перенесення  мощів  Іоанна  Богослова

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2021

Земля дає таку вже змінену …

*      *      *


Земля  дає  таку
вже  змінену  колізію
терпку
все  це  Голандія  —
без  запаху  й  смаку
в  мені  ж  згори    і  збоку  —
                           духу  дійство
все  буде  в  центрі  —  та  нічим
всі  знову  ж
                 в  центрі  —  та  ніким
я  буду  краплі  духу
                                     як  в  грядки
в  їх  серці  збільшене  крутійство
земля  дає  таку
на  зцілення  —
цілість  художнику
(  Голандія  в  той  час
                           знову  під  воду  )


бо  духу  зцілення
ураз  і  сходу
якщо  не  злий
і  все  у  тебе  навпаки
і  ти  їх  піпаєш  —  де  ж
                                                       ті
художності  смаки
                                 духовнії  смаки...

02.10.2021,  свято
благовірного  великого    князя  Ігоря

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2021

І вам! —…

*      *      *


І  вам!  —  здвобіч  
танок  —  огромищ
їх  небо  зайняло  в  закроми
дивіться  —
кроми  —
в  проритість  як  впірне
                                               грімка  вагонність  —
й  в  наступну  мить
знов  серце  звеселить  —
що  променить
       гірський  вінок
       доріг  і  храмів!
поезія  йде  попід  небесами
припудрена  красивими  домами
і  всім  їм  жить!
чи  ви  —  чи  ліс-багрець  
                                                     дрижить
в  горах  сторчма  так  жить
небо  огненне  хоче  
                                       дати  нями
цим  митям!
й  за  всіма  нами  —
багрець  в  кружіннях...


в  Богові  тра’    жить!
Краса  така!  —
серце  тремтить!

04.10.2021,
віддання  свята  Воздвиження  Хреста

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2021

До Хреста

і  варто  слухать  нині  —
                             лиш  живе!
не  глибше  знайдеш  —
                             не  нове
колись  це  навіть  піснею
прийшло  й  було
А  потім  світ  поліз  
по  часу  стінах
на  головах
і  та  любов  постійна
якої  чути  —  навіть  в  часі  —
                                                             Джерело...
у  мене  
йшло  —  
за  Ним  ішло!  —
й  любить  могло!!


І  як  люблю  я  Джерело
для  інших  і  знецінюється  те  що  буде
тим  більш  —  
що  де  було
а  що  прийде  хай  і  світське
                                         але  не  з  чуда
навіть  церковне  та  не  з  чуда  —
за  кого  Бога  
мають  люди?
«А  ви  за  кого  маєте  Мене?»  —
чудо  любові  у  Христові  не  мине
чи  хочуть  совість  спалить  люди?


най  —  чудо  слова  
                       й  не  мине
Бог-Слово
чудне
день  за  днем

26.09.2021,  з  причастям,
зайшло  
і  на  свято  Воздвиження  Хреста,
і  на  свято  Іоана  Золотоустого

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2021

Це ж Богородиця!

             Пресвятій  Тройці
             з  Пресвятою  Богородицею
             з  любов’ю  присвячується


Сиджу  у  засідці:
усе  життя  —  в  надії
аскеза  —  й  тільки
вона  і  я  —  в  високе
о  Любов  Божа  несказанно  гріє...
О  Любов  Божа  —  несказанна!
й  гріє
й  відступить  —  і  шукай!..
о,  чим  же  блисне
                         в  серці  Вишнє  око!
Молюсь  й  прошу,
молюсь  й  прошу  —
вже  мов  Яким  і  Анна...
в  олтарі  сил    це  несказанне  —
птиці
приносять  пташенят  —
                               осанна!  —
звірі  приносять  звіренят  —
       й  все  ж  несказанне!..
й  земля  —  теж  плід!
                               смирення  —  і  пшениця  —
                               незрівнянне  ж!..


Безплідність  —  в  руці  Божій...
знає  кожен.  Що
Бог  —  спасіння,
                               й  це  —  безперестанно
як  молитва
як  єднання!!  —
Це  ж  Богородиця!  І  Бог  настане!..
Господь  і  Цар  —
і  Слово  —  і  від  Нього
           слова  дар!!

22.09.2021,  свято  —
святих  і  праведних  Богоотців
Іоакима  і  Анни

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2021

Христовий Дух

         Поема


                                         Єдиносущному  з  Отцем  Слову
                                         і  Всеблагословенній  Богородиці  Марії
                                         з  хвилюванням  і  любов’ю  
                                         присвячується


Гой  ти,  голубе!  —  клюєш
                               легший  спориш
і  бере  тебе
мова
мова  легша,  без  слів,
і  це  мова  любові  —
і  як  чую  ,  мова  Духа  Святого  —
і  ти  легшаєш  лиш...


Легшайте,  кияне,  —
не  злітають  важкі;
бо  як  в  Бозі  є  лет
то  ти  легшаєш  лиш
клюєш  ранок  раніш  —
клюєш  легше  —  і  в  Бозі  злетиш
і  як  з  Божої  бачиш  руки  —
що  ніхто  не  подінеться  —
раніш  радісний  —
ти  і  радісний  —  й  радо  легшаєш  лиш


і  летиш  —
ви  всі  в  Божій  руці
притирайтеся  ви  —
притирайтеся  всі!
з  українських  як  і  з  російських  
                                           боків
бо  я  з  Духом  із  юних  мистців
                                               чи  не  з  юних  стільців
притирайтеся  всі!
бо  з  хребтів  я  —  в  Красі!
бо  я  город!
і  я  з  горніх  —  як  з  гірних  —
                                                                               із  Духом  хребтів
і  я  впору:
притирайтесь  в  Красі!
бо  я  город
і  більше  за  город
бо  я  в  Бога  —  і  на  крилах
                                                   і  вгору!
                             і  вгору!
бо  я  з  Божіїх  ніг  —  оближу
                                                                 всенькість
                                         і  —  порох!
то  і  хочу  я  головою  не  в  гордість
корти
корти  і  корти  —  ну  їй-богу  ж,
попьорхнутиє  чи  поперхнуті,
де  ви  з  мене  —  таку  тертку?
знайдете?
я  все  знизу  —
а  Бог  все  зверху
і  рухається  така
збоку
тертка!
Гори  і  Бог,  й  ще  зубатий  я,
зубата  в  Богородичнім  океані
найвихованіша  моя  колія-течія!  —
то  може  скажіте  мені  ви  щось  зверху?


2

Куди  ви,  хмари,  претесь?
Ви  ж  як  мене
під  Богом  побачите  —
зразу  об’єднаєтесь
я  вибачаюсь  —
і  не  помітивши  того
                                       й  цього  —
                             притретесь!
Звідки  ж  це  ви,  хмари,  —  як
не  від  серця  страстей  всіх  —
                                                         беретесь?


Може  до  Бога
вас  ще  не  припре  —
а  мене  припре,
і  тоді  я  очима  витріщусь
а  який  в  Духа  рефрен?
Ой  ти,  голубе,  клюєш
                         легший  спориш
і  легко  в  травах  гориш...
що  бере  
мова  Неба
безслівна  мова  —
мова  любові...


Куди  ти  подінешся!  —
як  Бог  піднімає
то  ти  легшаєш...
і  ось  ця  стежка  є
і  кинеш  ти  погляд  теж  на  стежки
то  чим  нижче  —
города  збільшуються
то  чим  вище  —  города  зменшуються
і  все  для  вишніх
притирайтеся
притирайтеся
ви  ще  не  знаєте
як  і  що  попереду
для  всіх  вершиться
а  стиснувши  зуби  і  злоблячись  —
                                                   не  співається!..
хто  встигне?
хто  здогадається?


найвирішальніше  у  Христі
бо  навіть  Дух  —  Христовий
бо  Він  від  Отця  —
в  Христі
бо  і  янголи  скажуть
спільні  усім
зуби  розтиснуться
відпадають  щелепи
хто  бачить  себе
як  такого  —  що  усвідомивсь
у  Божій  Красі
в  Любові  Божій
і  все  і  всі
усвідомлюється  в  Божій  Красі


3

Жінка-в-Сонці!  сліпучіш  за  блискавку

нас  підносить  —  й  не  спиш!  —

і  все  в  легших  травах  гориш!!
Ой  ти,  голубе,  клюєш
                                   легший  спориш
і  легко  в  травах  гориш...
що  бере  
мова  Неба
безслівна  мова  —
мова  любові...

17.09.2021,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2021

Навіть якщо — то що?. .

*      *      *


                             Матері  Христа  Ісуса
                             з  любов’ю  присвячується


                             весь  світ  волає:  крил  і  неба
                             як  я
                               ("Богословіє")



Навіть  якщо  —  то  що?
Бога  ізрадили  при  Самуїлі.
Бог-то  пасе,
я  допоки  ще  в  тілі;
кожний  каже  зелений  —
«гроші  сильніші  за  мене!»
Хто  биллям  лікував  —
зміг  би  акордеоном,  борщем,  —
Бог  сильніш.
При  Шьмюелі
випросили  царя  зелені...


викинулись  мов  кити  на  берег,
Бога  зреклись,  не  мене,  та  при  мені...
Навіть  якщо  —  то  що?
Навіть  взяв  мене  Предтеча  на  плечі,
то  я  й  орлом  —
                               з  Предтечею...
крила  великі
не  на  землі  підмітати.
І  як  тепер  мені  більше  Христової  —
як  не  в  любові  в  Христі  ширяти??


Крил  відреклись?  І  як
вам  при  всьому
цьому
дотриматись  Слова??

15.09.2021,  свято  Антонія  і  Феодосія
Печерських,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2021

Великий Іоан!

Поема

1

Ось  ти,  що  голову  віддав  
                                 за  Бога,
І  точиш  мед
       і  мед
       і  мед
       і  мед  —
і  більш  нічого!
і  невідомо  хто
десь  за  дверима
і  мед
і  що  створИмо  —  і
не  затворИмо
і  це    н  о  в  е    п  р  и  й  д  е
як  вже  освячена  урина
як  світ  —
що  в  ньому  все  є  поборИмо!
І  ще  —  б  і  л  ь  ш    з  р  и  м  о?
Є  серце  —  що  побіля  Бога  ти
і  я
не  буду
гіркоти  нести


й  не  зможу
згоджусь
що  Бог  не  хоче  —  не  нести


2

Ти  колосальність!
і  здивована  —  людина
і  більш  залюблена  
                     є  середина
і  більш  із  вушками
послушлива  —  і  драйвами  спонтанна
                   середина
Бог  так  як  двигне!!  —
дух  злетить  —
парадоксальне
любить  рідне  вмить
і  сильно  і  парадоксально!
Ну,  де  у  тобі-й-мЕні  —  гіркота!!


Ну  що    
історія  уся?
Кагальність!!


3

Люблю  Бога  собі  по  праву.
А  Бог  ще  любить  й  світ-ораву!
Стійте,  поеми.
Стійте,  стихи.
Це,  може,  ось  на  Іоана  —
світ  лихий?!
Очистяться:
о...  Бог  —  такий...
І  що  вздовж  цих  доріг  —
                     історії  
                     осинові  кілки?
Захід  —  о,  Бог    —  такий...
Схід  —  о,  Бог  —  такий...
За  Іоана    —  щонайсильніше
виллялись  поеми!
Іоан  же  —  інший...
за  Іоана  —  найбуравніші
найвідзігорніші  і  медом
                             славимі
                                                     стихи!!
Боже  правий,
так!
Ти  —  більш  —  Іоановий!!!
Ти,  Боже,  —  зовсім  інший!!!!


й  «ви  всі  задовбані  якісь»  —
ви  в  Бога  світ  украли  —
й  світ  задовбаний  якийсь...
Стійте,  поеми.
Хай  йдуть  вперед
поеми  від  Йоана  —  усі  живі!  —  й  живі  
солодкороджені
                                                               стихи!!
Ай  —
марш!
В  низи!
В  верхи!!

11.09.2021,
усічення  глави  Іоана  Предтечі,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2021

Хронос в кайрос

                 Дуже  серце  хоче
                 присвятити  Пресвятій  Богородиці,
                 Їй  присвячується


                 Важливо,
                 коли  одна  людина
                 наповнює  все  життям...


«Це  —  ми  літні?  чи  вже  осінні?»  —
Нічні  красуні.
Що  то  осінить?
Я  не  казав  вам,
що  вас  жде  смуток.
Поет  з  глибин  вийме  —
виткану  суму!
поки  ж
по  вас  побіг
вересневий  стосунок
поки  все  проникає  –
вересневий  стосунок



В  храм  —
випадаєте  в  щасті  і  в  горі,
ілюстратори...
проходьте,  ще  у  коридорі,
треба  ж  ...
то  темінь  як  сон  насуне
ба!  у  вас  стоїть  вересневий
                               стосунок
поет  проглядає
заглушки  й  форсунки  —
в  суму!  —
оглушені  словом  просунетесь
у  всьому  стоїть
вересневий  стосунок



каштанчики  падатимуть
підскочать  із  шумом

09.09.2021,
Київ
Христова  Церква  –  жити  не  запрограмованим  ніким;
світ  людей  обдурених  –  мати  програму,  мертвість,
і  діяти  запрограмовано...  використаним  –  і  викинутим...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021

ДО ЗІР, КАЖЕТЕ

 

     Поема

                             Животворчій  Трійці
                             з  любов’ю  світлою
                             присвячується


1

Люди,  що  ви  відаєте,
де  є  мед,  —
Вийдіть  півкроку
До  мене  вперед...
Скоро  не  любитимуть
                           власних  дітей!
Вас  же  любили
Ви  подивіться:
он  той  є
               он  той  є
                         он  той  є
           он  та  є
                               і  —  он  те!
Будуть  віртуальненькі
           і  —  не  зовсім  люде
Вони  повивітрюються
І  чим  любити  не  буде!
Вони  розпорошаться  —
більше  —  онлайн  нині  кволі  люди!  —
одні  з  них  згорошаться
он  ідеш  між  люди  —  не  буде  —
                             кволі  є  досі!  —
ідеш  по  горосі!..


і  в  поросі  —  всі
вся  планета  в  поросі
                 в’язне
порох  документів  хто  не  заразний!


Всі!
якщо  чуєте  —
що  на  глибинах
є  в  мені  мед  —
         вийдіть  до  мене!
         вийдіть  до  любові  вперед:
це  ж  до  Христа!
Планета  під  запитанням
коли  ми
мед
питимем?


2

Чим  вам  зайнятись?
А  як  відрізнятимете  —
                 чим  не  зайнятись?
Живе  —  як  живим  є  —  те
                     серце
Благословенне  —
                             життям  і  любов’ю
                               займатись...
Як  ми  займемося  небом  у  мирі?
В  Небі  —  ця  глибина  серця,
                           бо  щирість!!!


Бог!  —  і  побігли
                     по  землях
                     нещирі  кумири
Бог!  —  а  в  вас  слово  —
у  глибині  серця
хто  би  попробував
сяять
й  озватись  нещиро...
«Вийдімо  з  миром!»  —
           хто  точно  знає
           коли
           ми  виходим  не  з  льодом
           а  з  медом  із  храму
           світ  —  король  без  порфири
           і  так  це  багато
ми  світ  одягаємо  златом
бо  ми  —  слово  щире...


3

Чи  ви  любові  вже  не  матимете...
А  любов  є  —  діти  не  зможуть
                               відчувати?
І  хто  за  серце  вас
                             візьме?..
сказать  по  щирості  —
у  всіх  вже  гіркий  мед...
                             А  діти  —  як  ніхто  —
                             так  люблять  щирість!!
А  плакатимуть  за  поріг:
           чому  я  маму  не  беріг?
                 й  чому  я  тата  не  зберіг?
а  тато  плакатиме
за  поріг:  це  до  доріг:
«Чому  я  сина  не  любив?  —
не  виповзу  вже  за  поріг
мушу  —  тримать  відкриті...
щоби  якісь  серця  проникнули
                 й  ввійшли  —
                 щоб  не  смердів  —
                               смертний  моріг...
Чому  я  дочку  не  опам’ятав
                               і  —  не  вберіг!?»


Допустимо  буде  любов  —
а  діти  те  не  зможуть  відчувати??
А  геть  у  світ  тікати!!
А  Бог?
А  Бог!
А  Він  поету  —  подавав,
Бог  же  —  любов...
я  щирість  —  чув
а  дуже  гіркий  у  всіх  мед
а  вийдіть-но  до  мене
                               по  горосі...
хто  як
півкроку  —
     а  вперед...

07.09.2021,  пренесення  мощів  Варфоломея
                               (Нафанаїла),
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2021

Всі в красі!

   

         Поема

                             Рожденному,  несотворенному  Христу
                             і  Цариці  Неба  і  землі
                             Всемилосердній  Марії
                             з  любов’ю  присвячується


1

Скільки  моє  серце  не  огороджуй...
Боже,
Боже,
чи  пошли  по  листочкові
кожному


Але  яке  моє  серце
викликав,  Боже!
аж  відвикнути  сяяти  —
небо  не  може...


І  скільки  мою  душу  не  огороджуй...
Але  як  в  душі  народилась
                               білість!
В  якому  б  він
дневі  —
як  в  білому  тілі...
А  він  біле  сяйво
                           носити  може...  —
і  я  як  брат-вересень
випадаю  за  огорожі!
шукаю
де  серце
         і  в  ньому
         просяять
         можемо!


2

Любов  в  красі  є
     любов  красу
   у  саме  денце  всіє
Вознеслася  ще
вереснева  пісня  Манасії

Прозорості  вступилася
позавчорашня
                   ще
                           волога
В  Прозорості!  —
вам  —  змога  Бога!!


3

тривога  —  це  волога
і  кликнуть
ви  тривожні  —  йдіть  в  кіно
там  є  тривога
там  є  кіно
кіно  і  сонце
а  що  ви  дивитесь  давно
це  сонце  і  кіно...
чи  не  тому  що  відреклися  Бога
ще  закопаються
й  під  землю  —
це  мов  підуть  в  кіно


в  прозорості  ж
є  змога  Бога
і  скрізь  тривога  —  скрізь
волога
мов  підсушитися!  —
знайти  дорогу
й  прозорості  найбільшу  змогу
а  ангели  читають  —
                 а  як  слово  впадатиме
                 під  землю
                 де  вже  всі  є
Бог  всіє
всі  у  красі  є
як  потенційно  всі  —
       в  любові  є!


4

Радість  і  мир,  і  простота,  і  спокій
чи  не  тому  —
                       що  це  любов?
що  це  жнива
і  це  жнива  ясніючі  —  високі
котять  перлини
                   чиїйсь  душі  що  спочива
                   та  й  ожива
котять  перлини
             із  поцілунками
                               глибокими
біла  роса  ці  колоски  поназива...
ми  думаєм  що  це  тільки
                               слова
але  чому  так  просяться  слова?
хто  любить
тайно  слізок  серця
               нахова
Божій  росі
видно  куди  збиратися
допоки
знов  —  сіять  радість  мир
                   і  простоту
                   і  спокій
і  проявляється  Божа  любов
що  завжди  дихає
й  цілує  —  знов  і  знов...
Христос  народиться

04.09.2021,
05.09.2021,  з  причастям,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021

Небесне

                               Вседержителю  Бог-Слову
                               присвячується


Всі  в  небо  духом  проникаєте?
Початку  вересня
хмарки
все  певно  так
         поважно
                   знають
святу  глибінь  нам  відкривають
і  смисл
         там
         більший  за  людський...


а  як  такеє  відкриває
то  —  Хто  такий?


небо  серця  повідкриває
і  плачуть
а  чого  —  не  знають!
і  хочуть
а  чого  не  знають!!


хай  дух  літає
в  Христові  духом  Неба
                               досягають
і  хай  поезія  що  перш  за  все
                         що  вище  думки  —
вниз
           злинає!


Христос  в  поета  вільно  протікає  —
той  літніми  кристалами
                               засяє!
Бог,  Він  не  спить!
Що  ж!  хай  поет  привносить  –  сяйво
                           й  не  всихає!


Поезія  така  є
як  любов  чиста  —
й  не  вмирає!!

03,    04.  09.2021,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2021

Якщо не сказати, продовжуватиметься війна

             Якщо  не  сказати,  продовжуватиметься  війна

В  зрілому  мозкові  людини  при  різноманітнних  станах  її  
панують  цілком  певні  діапазони  електромагнітних  коливань.  

Освоєні  більшістю  і  частково  вивчені  стани  людини:  
Ритми  мозку:  Діапазон,  Гц  (хвилі  людини):  (стан  людини):  
Дельта  0,5  –  3,5,  сон  
Тета  4  –  7,  тривога  
Альфа  8  –  13,  спокій  
Бета  14  –35,  розумова  робота  
Гама  33  –55,  емоційне  збудження  

Маловивчені  і  малоосвоєні  стани  людини:  
Ро                            вище  мислення  
Сігма                творчість  
Ета                        осяяння  
Епсілон      яснобачення-пам’ять  
Омега            найвищий  стан  

Найбільш  важливі  для  виживаня  в  тваринному  світі  
альфа-хвилі  і  тета-хвилі  набуваються  раніше  інших,  
в  ранньому  дитинстві.

...Якщо  не  сказати  —  продовжуватиметься  війна,  нижчий  шлях  регулювання.  
Носії  геніїв  можуть  іти  проти  хвороби  усіх  до  вищого  шляху.  
Єсть  духовні  знання  вищих  стосунків,  здержування  безуму;  
до  найвищих  мало  хто  прийшов.  
Не  траться  на  подолання  інертності  —  суспільної,  літературної,  політичної  —  все  одно,  
це  один  рівень  енергоінформацій  природи,—  
поведешся  —  і  наберешся,  
невільно  станеш  бездарним  в  загальній  посередності  
і  гіпнозі-паралічові  людей  в  наростаючій  всеодинаковості  життя;  
в  природі  за  цим  —  безпристрасні  відповідності;  
подолай  себе  —  
дійди  до  святості.  
Вмісти  все  —  
і  зостанься  вільним.  

Грудень  1987  р.,  з  «ТРИВАННЯ  ЗАПОВІТУ»  книги  «Деміург».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2021

ТРИВАННЯ ЗАПОВІТУ ( З книги "Деміург" продовження і закінчення)

Тривання  заповіту  (  продовження  і  закінчення):

V.    Надихання  обставинами  і  вищими  енергоінформаціями.
Перший  практичний  крок.
1.
         З  наперед  підігнаними  ідеями  народжувати  упорядкування  світу  –  невірно.

2.
         Вірне  духу  –  що  народжується  у  вищій  енергоінформаційній  сфері  і  мозкові  із  вищих  енергоінформацій  світу,  що  «тільки-тільки  появляється»,  вперше  перетинається  в  одному  і  перетворюється  у  відмінне.

3.
         Записування  –  це  не  тільки  реалізація  накопиченого,  але  й  порив  сферою  і  вищими  мозковими  діапазонами  (структурами),  до  співдержання  енергоінформацій  вищих  градієнтів  світу;  тривання  на  більш  високому  рівні  ускладнює  організацію  людини,  оптимізує  структури  зв’язків,  концентрує  енергоінформації  і  піднімає  психізм  на  більш  високий  рівень.
         Таке  надихання  обставинами  і  вищими  енергоінформаціями:  музикою  ближніх  і  віддалених  зчеплень  світу,  що    склався  і  твориться.
         Без  натхнення  не  буває  ведучого,  навіть  серед  групки  людей.

4.
         Записане  у  вірній  стрункості  і  чистоті  викликає    почуття  позамежної  правильності  в  розвинених  особистостях,  почуття  любові  –  в  зріднених,  оживлення  –  у  близьких,  тривоги  –  у  нижчих;  наведені  слідом  на  сферу,  співдержателі  близького  настроюються  і  пориваються  в  напрямкові  ведення.
         Слід  пахне  чистотою  первісних  проникнень  духу;  далі  –  признання:  "  Не  винуватий,  браття,  не  я  писав,  Бог  писав".
         Щоб  жити  у  вищому  –  не  можна  нічого  говорити:  отримавши  із  сказаним  доступ,  засмічують  і  збивають  із  чистих  джерел  духу,  стягують  і  прив’язують  до  бездарної  машини.
         Розмовляючі  політики  –  це  ляльки,  в  снах  і  потім  наяву  їх  шарпає  за  язики  і  за  члени  нижчий  світ  нитями  енергоінформацій  і  вони  практично  перебувають  в  ньому  без  виходів  до  вищого,  загіпнотизовані  і  гіпнотизують,  ні  про  що  не  здогадуються,  не  знають,  як  вірно  йти.
         Вищий  тип  свідомості,  що  ввімкнувся,  діє  –  відходячи.  Напрямком.

5.
         Той,  хто  зачепився  за  висхідний  потік,  не  доказує,  а  вказує  напрямок  –  відходом.
         На  кожному  досягненому  рівні  духу  все  відмінне  від  попереднього:  енергоінформації,  хід,  вихід  до  більш  високого,  наперед  не  знаний;  правильно  іти  «не  розуміючи»  по-старому,  без  нижчих  обмінів.
         Ті,  що  поза  духом,  перебувають  в  атомарно-грубоматеріально-психічних  машинах  безуму,  що  остались  і  продовжують  варити  під  різними  іменами  в  усі  часи  рабів  і  панів,  котрі  вважають,  що  позбавились  цього,  що  позбавитись  легко  після  –  хоча  б  одного  –  примикання;  потім  не  можуть  мати  знань  духу,  калічать  дітей,  калічать  душі  і  мізки.

6.
         Доктринаризм  і  релігія,  що  зупиняє,  неприкладні  до  вищих  рівнів  організацій  (вихованняя).
         Виховання  особистостей  і  суспільств  партійними  і  непартійними  повторювачами-попами,  що  одне  єсть  в  природі,  невірне,  якщо  інерційно-гіпнотичне.
           Потрібно  мати  дар  і  «поза  всякими  порівняннями»  силу  мислення,  щоб  запідозрити  це  і  вирватися  із  все  і  всіх  затягуючої  хворої  машини  дурману  –  в  шкільному  віці.  Без  програмацій,  цільним  характером  (картиною  т.з.  біополя).
         Така  «страшна»  для  недуховних  (втягених  в  машини)  правда  безпристрастної  природи  з  її  безумовними  законами,  але  це  –  правда.

7.
         До  повідомлень  по  рівнях  (знаннях  духу)  і  їх  носіїв  вірно  приходити  самому  по  ходу  зсередини  себе:  здобувати  знання  –  і  звіряти  пізніше  із  записаним  ними:  метою  єсть  розвиток  особистості,  характер  наростання  могутності,  методів,  засобів  і  навичків  самовдосконалення  і  підйому  по  обломках  попередньої  своєї  самоорганізації,  знаннях  своїх  і  інших;  що  стає  життєвою  істиною,  діалогом  всього.  Все  інше  –  споживацтво.
         Інше  –  не  народжує  особистості,  вірного  ходу,  звучання,  котре  відвертає  загальнолюдську  хворобу  з  її  намаганням  зняти  особистість  стадом.

8.
         Майже  всі  люди  перебувають  в  родовому  безумі  –  в    несвідомому  гіпнотичному  сні,  що  ніколи  не  закінчувався,  що  взаємовикликається  роботою  мозків  на  нижніх  діапазонах  хвиль  0,5  –  3,5  Гц  («Сон»),  4  –  7  Гц  (Сприйняття  неприємності,  тривога»),  8  –  13  Гц  («Спокій,  готовність  до  дії:  агресії  чи  втікання»)  –  найбільш  важливих  для  виживання  в  несвідомій  природі,  що  об’єднують  гіпнозом  так,  як  прості  організації  об’єднуються  в  масиви  реверберацією  автохвиль.
         Не  маю  права  обдурювати  їх  –  розмовляючи  довго,  як  зі  здоровими,  як  тими,  що  вміють  справлятися  з  автохвилевими  процесами,  які  придушують  розум,  особисту  волю,  пам'ять,  вищі  діапазони);  як  з  тими,  що  мають  структури  вищих  діапазонів,  що  народились  в  духові  і  справляються  із  застраханим  спадком  стадних  тварин  (зі  спадком  для  тварин  від  ще  нижчих  рівнів,  і  для  нижчих  –  від  іще  інерційніших).
         Отямитись  людям  не  дозволяють  не  одні  безумні  уряди  і  засоби  масової  інформації  (самогіпнозу),  а  весь  світ  за  ними  –  психічний,  біологічний,  клітинний,  молекулярний,  атомарний  –  в  ритмах  єдиного  поля  фундаментальної  взаємодії.
           Панування  низьких  діапазонів  енергоінформацій  людства-звіра,  що  зрісся  з  рівнем  хаотичного  несвідомого  в  єдності  всього  світу,  закінчується  з  розвитком  вищих  (духовних)  діапазонів  енергоінформацій.
         Всякий  шлях  розвитку  світу,  що  самовдосконалюється,  є  насильницьким  і  веде  по-нижчому,  крім  шляху  духовного  звільнення  людини  для  формування  структур  вищих  діапазонів  енергоінформацій,  отримання  духовних  знань,  ведення  духом  і  –  сходження.  То  –  вищий  шлях,  єдино  вірний  духу.
         Інший  шлях  –  низхідний.
         Без  ведення  духом  низький  світ  рухається  частковостями,  що  зіткуються,  енергоінформаціями  блукання,  повторів  і  інерції.

9.
         Момент  переходу  людини  в  гіпноз  низького  –  непідконтрольний:  нерозвинений  не  знає  про  це,  не  може  чинити  опір,  коли  в  нього  ввійде  і  вчепиться  вібраціями-кігтями  низьке,  -  він  не  має  структур  вищих  діапазонів  мозку  і  не  витіснить  автохвилі  гіпнозу  з  себе,  не  вижене  з  інших;  далі  людина  не  відповідає  за  себе,  за  свою  мову  і  дії  –  говорити  і  діяти  її  заставляє  нижче,  це  воно  діє,  переварює  людину,  в  ньому  вона  знаходиться  більшість  часу:  або  людина  переварить  час  і  підніметься  організацією  сфери-душі  по  вищих  енергоінформаціях  на  недосяжний  рівень  –  або  час  переварить  її  за  своїм  ритмом  (звучанням).
Не  має  смислу  суд  над  людьми  і  кара.
         Для  них  прокинутись  нелегко.  Душею  і  мозком  прокинутись  нелегко  –  без  внутрішньої  роботи,  потрясінь  і  ретрансляторів  вищих  вібрацій.
         Влада  безуму  і  (відповідна)  умовна  влада  нездоланні  без  носіїв  духовного,  безумовного  впорядкування.
         Цього  не  знають  лікарі,  що  лікують  і  калічать,  і  формальні  керівництва  країн.

10.
         Є  тільки  рівні  організації  природи,  їх  взаємодії  і  взаємоперетворення:  вищі  –  впорядковуючі  духом,  і  силові  нижчі  –  придушуючі,  або  виштовхуючі.
         Нижча  організація  не  може  описати  вищу,  але  піднімається  і  стає  вищою,  поївши  енергоінформаційно  вищого;  народи  вдячні  тільки  тим,  хто  жертвує  ради  них  собою,  турбується,  віддається  для  виникнення  в  них  вищих  діапазонів;  а  з  ними  –  активації  душі  мозків,  звільнення,  радість.
         Ось  суть:
         Всі  діапазони  енергоінформацій,  –  нижчі,  вищі,  –  взаємостирають  сліди  протилежного  в  енергоінформаційній  сфері-душі,  відкриваючи  кожен  себе  відповідним  градієнтам  зовнішнього  світу.
         Тих  клавішів,  що  відкриті,  торкаються  пальці  відповідної  музики  оточення;  нижчі  самі  і  відкривають  і  натискують  –  гіпнозом  низьких  автохвиль,  переважно  закладених  зчепленнями  ранішими.
         Єсть  тільки  музика  світу,  що  легко,  чи  тяжко  торкається  пальцями-мислеобразами  струн  душі  і  мозку  людини,  творить  її  і  твориться  нею,  –    вібраціями  творить  себе  всесвіт,  духовними  енергіями  творить  світ  Бог.
         Важлива  висотність  точок  збудження,  їх  настроєність  для  яснобачення.
         Надмірне  тривання  на  більш  високому  рівні  духу  «висушує»  людину,  на  більш  низькому  -  з’їдає  її  психічну  могутність  і  лишає  її  ведіння  духовного  (т.з.  «везіння»),  на  критичних  –  глушить  душу    і  душа,  як  всяка  закрита  система,  іде  до  виродження.
         Правильним  для  людини  є  перебування  на  своєму  рідному  рівні  в  діалогах-співзвуччях  з  близькими  за  держанням  поля.
         Не  бути  з  тими,  що  не  со-держать  поля:  нема  со-держання  (змісту).
         Який  рівень  духу  людина  поступово  переслідує,  який  переслідує  її,–  як  вона  вловлює  перероджує,  –  перероджується,  –  тим  стає.

11.
         Правильно  виправляти  себе,  а  не  весь  світ,  котрий  не  під  силу,  не  по  знаннях.
         Пізнаєш  себе  –  пізнаєш  світ.
       Вдосконалювати  себе  –    трудніше  нема  нічого;  тому  лінивіші  намагаються  виправити  інших;  повчати  інших  –  це  від  незнання  і  зупинки.
         Хто  вдосконалює  себе,  той  взнає,  що  світ  виправляти  не  потрібно  так,  як  він  вважав  внизу.
         Вдосконалений  взнає  мудреця  за  світлом  душі.
         Чим  стійкіше  ведення-провертання  вищих  впорядковувачів,  тим  стійкіше  яснобачення  їхніх  душ.
         Наддовершений  взнає  про  зрідненого  на  другому  кінці  світу.
         Світ  не  знає    і  не  повинен  знати  упорядковувачів  хаосу.
         Шлях  –  мученицький  напочатку  –  радісний  для  тих,  хто  зачепився.

12.
         Нерозвинений  мозок  дитяти  має  острівки  фрагментарностей,  що  самонавчаються,  з  некріпкими  зв’язками,  що  поступово  оптимізуються;  поступово  до  5  років  формуються  структури  низбких  діапазонів  хвиль;  пізніше  –  наобляються  жорсткі  (нетворчі)  алгоритми,  програмації  забабонів  минулого  через  т.з.біополе  тих,  хто  його  оточує:  дитина  ломається  присутністю  людей  минулого  через  біополе.
         З  діапазонами  хвиль  розумової  роботи  дитина  частково  піднімається  над  тваринним  світом:  автохвилевий  гіпноз  несвідомого  переривається  на  певний  час  роботою  вищих  діапазонів.
         Гнучкість  і  творче  самоуправління  у  вихованні  –  головне,  тобто,  чутливе  взаємовиховання.
         Рівень  більшості  людства  –  це  зіпсоване  дитинство  мозку  і  душі;  це  найбільше  підлягання  процесам  реверберації  автохвиль  страху  –  з  найменшим  перериванням  їх  вищими  діапазонами.
         Я  заберу  у  вас  дітей.  Не  руками.
         Неправильні  теорії  абсолютів,  демократії,  «рівної  рівності»  –  нема  знань  природи  людини  і  світу,  виховання;  без  знань  і  організації  рівнів  втрачають  покоління,  чередуються  тупості  виправляння  світу,  а  не  себе;  «люди»  не  ломають  жорсткі  свої  колії  мізків  для  самовдосконалення,  для  знань  духу  і  правильного  світогляду.
         Діти  найменш  схильні  підлягати  забабонам;  вбивають  душі  дітей  в  усьому  світі,  роботизують  їм  мізки  за  своєю  подобою  люди-роботи,  що  не  можуть  знати,  як  позбавити  себе  від  своїх  колій  в  голові,  що  не  стираються  в  реальній  природі  –  від  розкручених  грубоматеріально-психічних  пошкоджених  машин  всього  втягнутого;нема  гіршого  виховання,  ніж  машинне  пошкоджене.
         Дитинство  мозку  в  дорослого  влаштовано  так,  що  людина  найменш  розуміє  просте.–  Що  чуже  забобонам,  закладеним  в  мозок  в  дитинствій  поглибленим  папугами  пропаганди,  установами,  засобами  масової  інформації.
         Короткі  тривання  на  високому  не  часті  у  «вищих»  керівників,  «начальників»,  «суспільних  діячів»,  а  при  родно  частіше  бувають  в  тих,  кого  вони  називають  «простими»  –  при  розривах  стереотипних  зв’язків  мозку  при  потрясіннях;  потім  повертається  тюрма-машина  низького  автоматичного  гіпнозу-сну.
         В  душах  нерозумних  партійних  письменників  єсть  каламутні  бачення  при  концентрації  психічних  енергоінформацій;  це,  майбуть,  найгірші  серед  людей:  через  неміч  вийти  до  знаннь  духу,  через  боягузство,  через  «славу»  і  гроші  блудять  людей…

13.
         Людина  приходить  до  розуму  тільки  з  виходом  із  загальної  спадкової  хвороби  людей.
         Люди  не  готові  до  цього,  вони  виросли  в  цій  родовій  хворобі,  дихають  її  повітрям.
         Дух  простоти,  вищий  дух  викликає  в  неготових  головний  біль  і  відразу,  як  чисте  розріджене  повітря.
         Доведенні  звільненням  аж  до  непереварювання  психікою  –  прийдуть  і  скажуть:  "Зв’яжіте  нас,  заберіте  назад  свободу".
         Ті,  що  піднялися  в  духові  за  рахунок  фамільного  виховання,  або  дарів  духу,  не  гризуться,  –  вони  будуть  гинути,  жертвувати    собою  низам,  що  гризуться;  вони  знають:  вся  природа  священна;  якщо  хтось  гризеться  –  це  низ.

14.
         Низьких  можна  відризнити  без  особливого  духу:  вони  говорять  про  «свої  власні  матеріальні  інтереси»:  без  високого  духу  люди  не  знають,  в  чім  їх  істинні  інтереси  у  всьому  бутті  –  більшому  за  людське.

15.
         Соціальні  теорії  минулого  єсть  минула  (шкідлива)  програмація,  я  сказав.

16.
         Музика  світу  руйнує  людей  і  культури  і  складає  по-новому:  близьке  до  близького.
         Людина  має  свою  організацію  енергоінформацій  –  ритм  звучання,  що  змінюється.
         Погано  звучать  нечисті  –  з  пануванням  тваринного  устрою,  погано  пахнуть  в  духові.
         В  житті  вища  натура  присипається  нижчою,  –  пробудження  нижчої  і  виростання  –  рідкісне  явище.
         Тонка  організація  може  ставати  творчо  неплідною  після  народження  дитини  і  природного  опускання  матері.
         Звучання  (колір)  людини  створюється  її  рівнем  духу,  чистотою  тіла  і  духу,  знанням  законів  світу,  якістю  оточення;  склад  їжі  грубо  змінює  звучання  («душа  бреше»).
         Першопочатки  звучання  особистості  вище,  ніж  партій  і  народів.

 17.
         Безумовні  закони  природи,  –  безумовна  музика  світу,  не  обдурюйте  далі  людей;  це  єсть  єдина  справедливість  світу.  Милосердя,  довготерпіння.

18.
         Носії  вищого  –  поети  з  геніями-  універсумами,  справжні  центри,  що  вміщають  всі  рівні  духу;  політики  ж  ,  що  поставили  себе  в  центр,  розкладаються;  за  природою  своєю  їм  не  під  силу  підняти  надра  душ.
         Найвищий  дух  –  основа  всіх  освоєнь  людини.
         Тим,  хто  зачепився  за  дух,  вірно  йти  за  ведінням  духом  у  відповідності  з  особистим  звучанням:  співзвуччя,  гармонія,  розрив,  стрибок  до  співзвуччя  з  більш  високим.
         Співзвуччя  єсть  ступінь  взаємовходження  близькьго.
         Гармонія  єсть  найбільш  здорове  (економне)  находження  в  обставинах  і  енергоінформаціях  створеного  і  нествореного  світу,  що  зчепились:  як  низьких  (більш  силових,  енергетичних),  так  і  вищих  (більш  духовних,  інформаційних).
         Розрив  –  це  очищення  від  зв’язків,  що  віджили.
         Енергоінформаційні  повідомлення,  що  готують,  підйом  психіки  на  більш  високий  рівень  організації,  одержуються  (співдержаться)  в  резонансах  з  вищими  рівнями.

19.
         Енергоінформаційний  резонанс  мозків  і  мислительних  складових  енергоінформаційних  сфер  (тобто,  розуміння)  відбувається  у  відповідних  структурах  при  співпаданні  хвиль  прийому-передачі  повідомлення,  якщо  приймаючим  вже  співдержиться  його  частина  (що  назріла  як  результат  внутрішнього  життя),  що  і  підготовило  структури  одинакового  з  передаючим  діапазону.
         Вище  не  попадає  неготовому  –  не  співдержиться,  не  отримується.
         Така  безпристрасна  тяга  впорядкування.
         Так  справедливий  поет,  що  передає  людям,  без  засмічення  від  себе,  невідомий  для  них  хід  вищої  і  нижчої  природи.  Геній  говорить  йому;  геній  один-єдиний  говорить  правду.  Не  для  середнього  розуму.
         Для  духу.
         Не  скоро  розберуться.
         Взаєморозуміння  можливе  при  близьких  рівнях  розвитку.  Єднає  –  закон  резонансу  (розуміння,  а  в  духові  –  чуттєзнання,  любов).

20.
         Резонанс  чуттєвих  складових  енергоінформаційних  сфер,  що  близькі  одна  одній,  їх  взаємовходження  і  обмін  енергоінформацією  (здорове  кохання)  єсть  велика  подія  космосу,  що  перероджує  все  підйомом  до  найвищих  діапазонів  і  виходом  з  існуючих  границь  в  нескіннченність.
         Чи  зрозуміють,  чому  завжди  роблять  і  усвідомлюють  менше  того,  що  могли  б?  що  шукало  виходу?
         Хто  йде  в  любові  і  подвигом  перемагає  інерцію,  той  народжує  все:  і  неможливе,  таке  стійке  ведення  вищими  діапазонами  енергоінформацій.  Таке  життя  за  перевагою.  Так  високий  просітлює  духом,  перероджує  безпосередньо  і  вслід.
         Так  осяває  випромінене  світло  і  залишений  «в  повітрі»  слід.
         Те,  що  сказав,    прониже  одиниці  і  народить  їх  чистим  світлом  вождів.  Люблячих.

21.
         Духовна  любов  (рівень  небесної  любові)  вище  будь-якого  освоєння.
         Майбутні  носії  народжують  геніїв  високими  рівнями  любові  і  розуміння.
         На  найсвітлішу  душу  і  голову  корону  земну  не  насадиш,  геній  і  корона  несумісні;  було  б  це  обдуренням  людей  в  найпотаємнішому  –  як  держати  душу,  куди  іти  і  як  вірно  іти,  що  головне.

22.
         Головне  в  людині  душа.
         Якщо  людині  насильно  змінити  енергоінформаційну  сферу,  вона  стає  зовсім  іншою  людиною  з  тим  же  мозком.
         Часткове  виродження  самого  чуття  особистості  спостерігається  в  нездоровому  коханні  і  агонії  його  загасання,  що  викликається  розполовиненням  сфери;  далі  –  муки  перебудови  для  того,  хто  остався  придушеним.
         Така  доля  більшості  жінок.
         Жінок  не  допустили  до  знань  духу  і  духовної  любові,  не  давали  в  житті  духовної  складової,  покалічили  душі.
         Коли  жінки  оволодіють  знаннями  духу,  вони  більше  доведуть  себе  до  високості,  аніж  коли  лютіше  за  всіх  бунтують  і  при  цьому,  як  завжди,  більше  всього  утримують  існуюче.
         Рівень  розвиненості  шару  суспільства  визначається  його  духовним  рівнем,  культурою  самовдосконалення.
         Кожен  духовний  рівень  має  свою  енергоінформаційну  поведінку  і  природний    стосунок  з  жінкою.

23.
         Не  проти  грошей,  влади  і  хіті  до  жіночої  краси  не  можуть  встояти,  –  підсудні  і  нещасні  судді  не  відають,  що  ними  говорить,  –  а  не  можуть  змінити  того,  що  складається  раніше  в  духові  усим,  події  ж  приходять  автоматично,  нещастя  –  невільно  і  нерадісно,  заздалегідь  відчутні.
         Говорю  тут  не  очищуючим,  але  доступним.
         Задовго  до  проявлення  неблагих  подій  на  копилі  минулого  не  можна  давати  виводити  себе  з  глибинної  ясності  і  спокою  всіх  своїх  центрів  (фізичного,  вітального,  емоційно-вольового,  розумового  і  духовного),  щоб  не  спуститися    і  не  попасти  в  зчеплення  низької  музики;  людина  чує:  вгору  вона  йде  в  духові,  чи  вниз.
           Тих,  що  не  піднялись  на  вищі  (духовні)  діапазони,  пережовує  гризня  несвідомого:  гризуться  низи,  що  зрослись  з  мінералами,  з  грубоматеріальним  здоганяючим  минулим.
         Правильно  –  підніматися  самому  і  з’єднуватися  з  народами  якісно  вище,  піднімаючи,  а  не  наслідуючи  народи.

24.
         Жінці  необхідні  знання  духу,  інакше  вона,  більш  близька  несвідомій  природі,  у  вирішальній  мірі  стирає  нестриманістю  негативних  посилок  своїх  те,  що  зародилось  в  сферах  вищими  діапазонами  і  одержує  нижче  –  біди,  нещастя,"тяжкі  випадки",  неведіння  вищим.
         Правильна  –  добра  позитивна  воля  чоловіка,  подвижництво  його  пошукового  духу,  в  гармонії  з  жіночим  духом,  консервативним,  обживаючим.  Цілокупно  на  висоті  –  дух,  що  творить  все.  Принизивши  душі  жінок,  чоловіки  не  піднімуться,  не  піднімуть  дітей.
         Суспільству,  що  знаннями  духу  не  народило  кожного  творцем,  не  справитися  з  інформаційним  бар′єром  –  вирішальним.
         Ви  об’являєте  себе  посьміховиськом  для  народу,  називаючи  себе  «верхами».
         Що  ви  робите,  засунувшись  в  ящики?  –  твердите  незнання  духу.
         Знання  духу  народжують  людину  в  духові,  вільною  і  творчою,  знімають  рукоблуддя  розчавлюючих  «верхів»,  що  і  гіпнозі  машин.

25.
         Механічна  передача  духовних  знань  тим,  що  не  дросли,  неправильна,  віддала  б  катастрофами.
         Духовні  знання  подвигаються  духовною  любов’ю.
         Науковці,  що  не  взяті  нею,  єсть  продуценти  сили  і  насильства,  мозкові  фашисти,  що  не  усвідомлюють,  чи  приховують  свою  пошкодженість.
         Такі  майже  всі.
         Нема  справжньої  волі,  нема  свободи  синтезу  і  польоту-становлення  світу  –  як  без  крила  знань  духу,  так  і  без  крила  розумових  вібрацій.
         Звільнення  –  це  розрив  звя’зків  закріпачених  мізків  злетом  серця  і  розуму.
         інше  –  ні  серцю,  ні  розуму;  в  цілому  нема  еволюції  душі.
         Але  хто  покинув  тюрму-машину  –  той  сам  вище  в  одержуваному,  аніж  ноcії  будь-якої  інформації  (не-енергоінформації)  в  тюрмі  (наприклад,  академіки  з  їх  неволею  душі  і  мозку,  з  несвободою  духовної  любві).
         Духовна  любов  можлива  при  звільненні  людини  від  закріпачень,  при  вільних  енергоінформаціях.
         Без  духовної  любові  сходження  нема:  ні  людини,  ні  народу,  ні  людства,  –  сказано:  нема  резонансу  з  вищим.
         Кібернетика  (формальна  тільки-інформація)  єсть  допоміжне,  формальне;  і  без  вірного  світогляду,  що  змінюється,  вона  зациклюється,  вбік  відводить  людей  –  носіїв  живих  енергоінформацій.

         Пам’ятайте  розумом  і  душею  різницю  між  інформаціями  і  енергоінформаціями,  пам’ятайте  завжди.
         Так  розділиться  все  на  світі  на  любов  і  нелюбов.

         Єсть  тропи  з  порогами  і  бар’єрами.
         Скажуть  ті,  що  не  доросли  до  любові:  все  підкорити  тільки-інформації,  щоб  справитися  з  інформаційним  бар’єром.
         Знайте:  вірний  хід  –  вищий  енергоінформаційний  (духовний),  він  природний,  звільнює  від  розчавлення  низьким  гіпнозом,  веде  душу  від  хвороби  до  переродження  душі  і  всієї  людини,  до  духовної  любові,  до  яснобачення,  до  радості  повноти  життя  –  і  подоланні  інформаційного  бар’єру.
 
         Неправильно  –  приймати  вогні  за  око  сонця  духу,  ніхто  нічого  не  знає:  залишивши  машину,  давати  їй  свій  слід  –  це  намотувати  суміш;  де  суміш  –  там  пекло,  неведіння  («невезіння»).
         Життя  –  все  зовсім  інше,  аніж  знають  і  говорять-гіпнотизують;  люди  не  вороги  собі,  вони  не  знають.
         Незнаючі  бояться  смерті  –  природно.
         Хто  ні  разу  не  вилітав  душею  через  голову  і  не  сприймав  несказанне  –  для  того  все  це  тільки  слова.
         Безсмертя  власної  душі  і  справжні  інтереси  для  її  підйому-еволюції  –  відкриються  дозрілим,  як  плід;  невірно  нікого  ломати  передчасністю.  Страх  смерті  –  єдине,  що  сковує  світ  і  кожну  незнаючу  людину.
         Страх  смерті  –  жене  біос,  біжать  і  пищать  від  страху.
 
             Знання  про  безсмертя  душі  зробить  всіх  іншими,  дасть  глибинний  спокій  центрам  людини  —  звільнені  центри  врятують  її:  атмосфера  могутніх  думок  розжене  нижчу  атмосферу  самогубства  душ.
           Самогубства  душ  —  єдино  остерігайтеся.
           Перший  практичний  крок  —  підняти  світогляд  і  вже  без  страху  реорганізовувати  суспільства  якраз  в  напрямкові  природи:  по  вертикальному  підйому  духу  —  шарами  відповідно  рівням  духу.  Організація  по  вертикалі  духу  йде  шарами:  такі  мозок,  душа  людини,  планета  і  світ;  реорганізовувати  за  знаннями  природи  людини  як  вона  є  —  це  для  здоров'я,  любові  і  єднання  нерівної  рівності  природи  як  вона  є.
           Такий  природний  енергоінформаційний  порядок,  майбутнє,  еволюційний  хід.

26.
         Не  зупиняйтесь,  переступайте  границі,  дозрівши  —  не  бійтесь  розривів  із  шаром,  що  склався:  більш  висо  ке  безпристрасно  зоставляе  тих,  хто  зупинився  в  пере  слідуванні,  а  нижче  дожене  і  зломає.
         Допоки  я  не  зміню  світогляди  світу,  будуть  говорити,  що  виховання  душ  і  мізків  дітей  не  вдається.

27.
 
           Кожен  розрив  і  підйом  —  вирішальний  для  стійкості  сфери-душі  і  її  гнучкості.
         Не  стане  вистачати  частинок  горизонтального  зв'яз  ку  —  відійди  і  очистись,  любов'ю  укріпись.
         В  стражданні-руйнуванні  себе  попереднього  і  в  рухові-рості-народженні  нового,  в  новому  співзвуччі  —  до  нової  гармонії,  і  далі  —  в  стійкості  духу.
 
28.
 
         Підключення  до  вищих  правильні  в  заграничній  чистоті;  «благодіяти  механічно»,  в  ширину  —  неправильно:  тимчасове  низьке  з'їдає,  засмічує  ясність  аури.  Знайте  числа  клімато-часів,  і  те,  за  котрим  з'їдають.
         Нема  ні  добра,  ні  зла;  єсть  вірне  і  невірне  сходження  по  рівнях  організацій  з  їх  способами  взаємодії,  що  складають  єдину  музику-картину  світу.
         Те,  що  йде  вірно,  саме  ведення  до  радощів  через  звільнення,  люди  називають  добром.
         Те,  що  іде  невірно,  самі  биття,  що  зводять  з  духовного    шляху  сходження,  люди  називать  злом.
         Вихід  за  межі  того,  що  склалось,  до  духовного  чуття  з  вищими  градієнтами  енергоінформацій  (початок  щастя)  є  рух  вірний.
         Реалізація  духовних  процесів  на  базисі  своїх  вищих  енергоінформаційних  центрів  в  лад  із  заграничним  звучанням  гармонійної  музики-картини  світобудови  (щастя)  єсть  найбільш  повне  існування.
         Тимчасове  колапсування  з  вищих  рівнів  у  обмежену  оболонку  свого  стійкого  рівня  (кінець  щастя)  єсть  природне  самозбереження  психіки.
         Переддвір'ям  щастя  єсть  порив  душі  до  вищого.

29.
         Грубоматеріальне  життя  —  це  колапсування  до  тяг  низхідних  вихорів,  що  ведуть  до  інерційних  рів  нів.
         «Вбивання  часу»  єсть  приховування  гіршої  суті.
         Правильне  —  економічне  звільнення  і  звільнення  від  минулих  нижчих  зчеплень  в  напрямкові  сходження:  психічному,  духовному.
         Після  недуховної  революції  весь  рух  зчеплених  —  недуховний,  через  незнання.
         Підсилений  —  знищенням  носіїв  вищих  і  звичайних  обдарувань,  природною  боротьбою  етносів  і  їх  попів  —  скорботних  носіїв  етнічних,  зоологічних  рівнів,  гризні  низів.
         Щоб  остатися  самими  собою,  вірними  духу,  не  опус¬каються  і  жертвують  всім  ті,  що  народжені  в  духові  і  мають  знання  духовного  впорядкування,  і  ті,  що  мають  народне  почуття  порядності  і  цільний  характер  (кар  тину  аури).

ЗО.
Духовні  стани  правильно  берегти,  як  зіницю  ока,  щохвилинно:  дивитися,  хто  прийшов,  від  вищих,  чи  від  нижчих,—  якщо  ще  нема  передбачення  майбутнього.
Розвинений,  не  ввімкнувши  захист,  в  товаристві  гру  бих  не  почуває  себе  самим  собою,  з  нього  витягують  не  його  слова,  понижують  здатності  душі.
Низькі  люди  (і  психічно  травмовані)  особливо  за  ставляють  іншого  зразу  ж  прийняти  роль,  що  йому  на  в'язують,  як  вони  уявляють  світ  і  його  в  світі:  для  таких  єдино  важлива  психічна  влада  негайно,  щоб  встановити  ролі  так,  щоб  придушити  іншого  для  видирання  з  провалля  по  ньому.
           Психічно  пошкодженим,  людям  низької  душі  і  людям  без  коренів  пам'яті  не  приходить  в  голову,  що  безпам'ятність  між  здоровими  —  це  дикість,  непотріб  ність,  бо  у  стійких  все  зовсім  інше:  спокійне  почування  душі  і  поважні  стосунки,  засновані  на  запасі  здоров'я  душі,  на  стійкості  особистості,  на  духовних  знаннях  чи  на    здоровому  народному  сприйнятті.
Трудніше  за  всіх  євреям,  що  не  мають  народу  біля  землі,  коренів  культури;  цей  процес  убивчий  і  для  вищих  і  для  нижчих.  Неправильне  насильство;  вищі  знання  —  це  єдине  милосердя  щодо  всіх  людей.  Всім  духовним  дам  знання  для  нового  світогляду:  ним  ряту  ватимуть  всіх  з  любов'ю.
 
31.
Я  не  буду  мати  ніякого  відношення  до  існуючого,  крім  божественного.
Прийде  мить,—  якщо  будуть  відводитись  невірно,—  я  розповім  все  своє  життя,  нехай  спробують  стати  поряд.

32.
Підключення  нерозвиненої  до  розвиненої  сфери  загрублює  останню,  понижує,  зв'язує  і  роз'їдає,  що  дає  збої  творчої  функції.
Зв'язок  атомів,  біопсихохімічних  ансамблів,  потоків  випромінювань  і  полів  взаємодії  —  взаємопродовжується.
Шкідливі  —  попадання  сферою  в  промінь  свідомості  хворої  або  паразитуючої  душі,  що  вміє  впізнавати  і  на  строюватись;  ще  гірше  —  попадання  в  хворі  маши  ни.
Вищим  можна  бути  тільки  незнаним.
Заставляння  грати  «метушливі»  ролі  людей  з  психіч  ними  придушеннями,  розслабленнями,  відхиленнями  і  створення  собі  теплого  самопочуття  за  рахунок  відбору  енергії  інших  єсть  передтеча  слави.
Слава  —  це  найгірше  з  існуючого:  не  тільки  вампірізація  тепла  душ  в  некерованій  машині,  що  розкручується,  але  й  духовне  блудіння  інших,  несвобода  тих,  що  славляться,  і  їх  жертв  в  нерозривних  зчепленнях.
Виривання  гіпнозом  енергоінформацій  інших,  вкорі¬нення  цього  уявленнями,  мислеобразами,  думками,  а  потім  —  незмінними  ролями,  коли  «верхи»,  що  розкла¬лись,  невільно  вимагають  все  більше  і  більше  «крові  душ»  для  себе  і  тих,  хто  приєднався,  і  машина  невіль¬ників  розкручується,  втягуючи  все  —  до  руйнування  –    ось  що  роблять  з  віку  у  вік.
Чим  хвора  людина.
Така  схована  від  людей  всіма  «розумниками»  суть:  пограбування  душ  під  різними  найменуваннями,  приводами,  умовностями.
Горе  силовим  утворам,  що  грають  ролі,  дають  безу  мовній  суті  умовні    імена,  займаються  блудом.
Начальники,  що  придушують  інших  —  хворі  люди.

33.
Погано  народам  в  зчепленнях,  що  затягуються.
Депресії  розмотують  «прості  люди»  між  тими,  що  ще  не  мали  зривів  психіки,  поміж  природою;  так  виліко  вують  свою  душу  в  товщах  народу,  підвищуючи  тим  хімічний  захист  мозку,  покращуючи  ритми  і  психосома  тичний  настрій  всього  себе  і  своїх  близьких.
Якщо  задихаєшся  —  іди  до  пастухів.
 
34.
Легко  бути  у  вишині,  я  знаю,  що  це,  я  сказав.

35
Що  не  взаємодіє  з  носіями  геніїв  —  іде  в  биття...
Учитель  розуміння  і  любові  викликає  рух  до  впоряд  кованості,  порядності,  ясності.
Розвинені  прийдуть  до  знань  духу  раніше,  ніж  інші,  це  природно,  кожен  матиме  природне  місце  в  духові;  сьогоднішнім  людям  найтяжче  змиритись  саме  з  цим:  знайти  і  знати  своє  здорове  справжнє  місце  в  природі.  Та  на  цьому  будуватиметься  нове.  На  знанні  природи  людини.  І  місця  в  космосі.  Як  вони  є  насправді.
Ніхто,  якщо  знає  природу  людини,  не  живе  одним  народом.
Багатство  вогню  душ  нескінченне,  шукайте.
         В  тих,  хто  відрізняє,  що  єсть  що  в  духові,  особливі  взаємодії.
Знають,  хто  є  хто.
Скрізь,  де  бувають  люди,  взаємовідтискуються  сфера  ми,  відкриваючись  вищому  чи  нижчому.
На  найвищих  діапазонах  стають  присутніми  скрізь;  подібно  цьому  стан  творчості  вміщає  всі  попередні  діапазони  хвиль.
 
36.
         Духовні  знання  не  руйнують  общинність,  колективізм,  релігію:  вони  якраз  є  тим,  без  чого  впорядкуванням,  любові  і  вірним  організаціям  не  бути.
Входячи  в  клімати  як  вони  є,  знайте,  що  будуть  натис  кувати  на  клавіші,  але  чи  зіграють  вами  нижче,  чи  ні  —  від  вас  залежить.  Воля  —  в  вас.
Наївне  життя,  яке  не  знає,  яким  повітрям  воно  ди  хає;  гине  все  незнаюче,—  як  далі?  що  відбувається?
Цільні  гори  викличуть  ненависть  недуховних,  бруд  них,  грубоматеріальних,  що  обманулися  в  своїх  мізках.
Міщанство  (колапс  душ)  перетирає  всіх  на  дрібних  через  втрату  орієнтирів,  через  втрату  пам'яті  і  шостого  чуття  —  в  духові,—  як  іде  еволюція.
Суспільства  Європи  і  майже  всього  світу  йшли  в  устрій  міщанський  і  прийшли,  засмоктались.
Народжені  в  особливі  часи  покоління  за  природою  своєю  не  мають  коренів  глибинної  пам'яті  і  схильні  до  тотальних  приєднань  до  загальноприйнятого,  до  фашизму  психічного;  їх  психізм  страждає  при  проти  борстві  стада  і  особистості;  не  кажучи  вже  про  тих,  що  страждають  невротичними  реакціями  через  травми,  і  про  страждаючих  від  найменших  відхилень  вбік  від  рівноваги  їх  уявлень  про  світ.
Стадні  люди  називають  носіїв  геніїв  психічно  хво  рими,  носії  геніїв  знають  про  родову  психічну  хворобу  стадних.
Насправді  ж  і  те,  і  друге  —  різні  прояви  єдиного  цілого  поля  відповідно  рівням  духу  і  своїй  природній  поведінці  на  кожному  рівні  (своїй  «правді»).  Носії  ге  ніїв  з'єднують  небо  і  землю  і  дають  мить  впізнавання:  що  ніщо  не  є  іншим.
Язики  полум'я  окислення  білків  піднімуть  театр  жи  вих  мерців  у  п'ятому  акті  —  після  зміни  ритму  всесві  ту  —  і  заснуть  нічогонезнаючі.
Учитель  молодший  за  учня:  молодість  душі  залежить  від  оновлення,  обміну  з  найвищими  сферами  і  градієнтами  поля.
Поля  вищих  енергоінформацій  новородять  душу  і  тіло.
І  навпаки.  Хімізм  тіла  і  душі  найшвидше  стариться  полями  низьких,  тертям  душі  з  ними.
Любов  може  пробити  колапс  душі  і  витягнути  з  «  повільної  смерті».—  Інакше  життя  проживають  не  як  душа  хоче,  а  як  їх  живе  низьке:  не  вони  живуть,  а  їх  живуть.
 
37.
Політики  найменше  серед  всіх  знають  сфери  природонаукового  і  духовного,  вони  покликані  низьким  інстинктом  висловлювати  безумні  машини,  які  їх  і  обмежують,  і  дають  ролі.
Арифметичний  підрахунок  голосів  —  неправильне  ведіння:  недуховне.
Мало  в  мене  апостолів  духу.
Правильна  —  обраність  від  природи,  а  не  прикликаність  людьми.
Літератори,  журналісти,  уряди,  інститути  держави,  чиновники,  вчені,  революціонери  один  наперед  другого  підхоплюють  безум  несвідомого,  знаходяться  в  ньому:  раби;  бездуховність.
Політичні  зусилля  без  знань  ще  більше  розладять  емоційно-вольові  імпульси  народів,  зістарять  душі,  дезорганізують  дух,  що  люди  називають:  народити  зневіру.
 
38.
Старий  ритм  не  зміниться  до  1996  року.
Воля  —  це  життя  відповідно  особистому  рівневі  духу.
Надсвідомо  усвідомлена  необхідність  —  це  дозвіл  діяти  тільки  за  вищими  знаннями,  з  найменшою  нега  тивністю  наслідків  для  всіх  зчеплень.  На  вищих  рів  нях  —  знання  майбутнього,  ведіння  вищим,  спокій,  тер  піння  і  мовчання  в  досягненнях.
 
39.
         Затягування    функцією  —  віддає    зниканням    гнучкості  і  особливостей  особистості,—  протилежне  психічній  сконцентрованості,  самому  сходженню.
         Підйом  свідомості  —  рух  до  єднання  з  більш  високим.
         Ведучі  в  духові  дають  смак  життя,  з  ними  найвище  світове  багатство  духу  і  радість.
         Сходження  кожного  знаходиться  в  зв'язку  із  сходженням  всіх  і  всього:  щоб  піднятися  вище,  правильно  підімати  вслід  наступний  рівень.
         Той  учитель,  хто  поведе  серцем  звірів  і  дітей.
 
40.
Коли  народові,  із  задушеним  старими  зв'язками  ду  хом,  явиться  хоча  б  один  носій  вільний  і  знаючий  —  в  цю  мить  стануть  смішними  невільні  кровопивці  наро  ду,  втратить  загальнообов'язкову  силу  складнохаотичне.
Засобам  масової  інформації  стане  менше  справи  псу  вати  смак  і  ціле  життя  живих.
Засоби  масової  інформації  —  це  протези,  замінники  розвитку  людини,  розсадники  гіпнозу  і  убивці  худож  нього  синтезу;  це  убивці  творців  —  не  дають  розвива  тись  всередину:  в  душу  і  дух  самостійний.
Тваринна  хіть  підсилена  цим.
 
41.
Розпутай  душі  —  зітри  нижче.
Переори  мізки.
Зорай  народ  —  інакше  не  кидай  зерен.  Будеш  проклятим  за  біль  переродження  мізків  до  ви  щого.
Відходь  у  вище,  не  стирай  досягнене  в  тобі.
«Поети-комуністи»  рівні  «поетам-капіталістам»,  це  відхід  з  чистоти  сприйняття,  з  вищого.
Хто  допустив  одного  разу  нечесність,  відхід  з  чистоти  в  грубоматеріальність  наперекір  природі,  що  вела  йо  го,  —  лишається  природно  найвищого  духовного  веден  ня:  чистих  Божих  джерел.
 
42.
Горе  носієві  вищого,  що  явився  народові,  якщо  не  знав  чисел  часу;  біда  тому  народові.
 
43.
Суперечності  між  привитими  «ізмами»  і  власним  розвитком,  навичками  і  знаннями  духу  дають  трагедії  мозку  і  душі.
Трагедія  людей  з  привитими  «ізмами»  —  повторюється,  розчавлює  всіх;  завжди  невірно  обходились  з  гнучкістю  душ  і  мізків.
Не  із  записаних  іншими  схем  говорю,  в  них  крупинки  знань,  я  із  своєї  практики  говорю  незначне,  щоб  не  поламались  психіки.
Виривайтесь  в  дитинстві,  поки  не  запрограмували  і  не  відвели  від  волі  і  щастя.
 
44.
Перші  приносять  себе  в  жертву  звірові  усвідомлено,  як  правило.
З  носіями  геніїв,  «небажаючими»  жертвувати,  зчеп  лення  поля  обходились  так,  що  надовго  відбивали  ба  жання  в  очевидців  стати  ясновидцями;  всьому  в  природі  є  відповідні  енергоінформації  із  законами  взаємодій  між  рівнями.
 
45.
Ясно,  чого  їм  це  варто  і  що  витримують  їхні  душі.
Найбільша  шкода  —  застарілі  помилки:  світогляди,  доктрини,  релігії,  уряди,  політики,  що  масою  волочуть  застарілу  ієрархію  цінностей  і  прямування  людей  до  них,  установки,  програмації,  машини,  трагедії,  ме  тушню.
Того,  хто  говорить  духом,  будуть  заставляти  сказати  домашнє,  болотяне:  ти  з  нами,  ти  говориш  з  нами  —  ти  теж  болото  і  тварина.
 
46.
Де  ти  будеш  —  люди  будуть  стрибати,  як  рибини  на  сковорідці;  відійди,  коли  з'їдять  тебе  ті,  що  почали  прокидатися,—-  мерці  ще.
Сила  викликає  протисилу.
         Духовна  любов  єсть  найбільша  здатність  духу,  безу  мовний  рух-народжуваність  космосу.  Без  любові  нема  ходу  в  живу  душу.  Душа  страждає  без  рівної.
 
47.
Ніколи  нікого  не  допускайте  закрити  верхні  ходи  сфери-душі.
 Не  допускайте  придушувати  психізм.    Недопускайте  збивати  вогонь  геніїв,  і  не  ждіте  п'ятого  акту.
Хто  являється  з  вогнем  правди  —  спускає  на  себе  із  зчеплень  всіх  собак  світу,  без  чийого-небудь  підступу:  природа  діє  безвідносно  понять,  люди  ні  в  чім  не  ви  нуваті.
 
48.
Мозкова  рівність,  що  примірялась  за  основу  устрою  суспільств,  неприродна.
Музика  світу  гармонійна,  низ  єсть  основа  гармоні  зації.
Музика  силова  виходить  із  еволюцій  тіл  і  в  тіла  по  вертається.
Тіло  —  для  творчості,  опора  сходження  душі.
Довершена,  чиста,  вища  музика  —  виводить  на  верх  ній  шлях;  засмічення  такої  музики  веде  до  биття,  руйна  ції,  хаосу.
Мудрий  завжди  відповідає  чистотою  на  будь-яку  дію.
Вірно  не  відкриватися  низькій  музиці,  не  брати  її  на  себе,  щоб  не  передавати  заразу  далі.  Бруд  той,  що  в  душі.
 
49.
Дітей  несвідомо  вбивають  минулі  за  нестерпну  чистоту.

Стадні  руки  автохвилевих  процесів  вдушуючі,  але  короткі.  Відкинь  їх  —  і  воля.
Відкинути  вдушуючу  хворобу  дорослих  від  дітей  вірно  настроюванням  дітей  на  вищі  енергоінформації,  вільні  знання  духу.
Мало  кому  можна  торкатись  дітей.
Єсть  тільки  вищі  (обдаровані,  світлі,  легкі)  і  нижчі  (тяжкі,  бездарні)  —  вони  єсть  тільки  взаємовідповідності  рівнів  енергоінформацій  світу,—  єсть  боротьба  тільки  між  обдарованими  і  нездарними,  а  кожного  підтримує  і  гріє  тільки  близьке  його  душі  і  розуму.
Тому  не  підходьте  до  дітей.
Не  калічте  далі  дітей,  я  сказав.  Серця  —  не  власність.
Заберу  у  вас  дітей.
При  мені  живому  і  при  несучих  співзнання  ви  говорите  «ізми»,  не  освоївши  і  школу  поета.
 
50.
Нижчелюдське  і  вищелюдське  живуть  за  нелюдськи  ми  законами,  з  іншими  со-вістями  і  по-ведінкою;  нема  м'язів  вірніших,  аніж  духовні,  що  зміцніли.
Якщо  до  тебе  навідується  стид  за  свою  психодуховну  могутність  (чи  неміч)  —  ти  ще  людина  і  не  порвав  зв'язку  з  людьми.

Грудень  1987  р.

VI.      Дойдіте  до  св’ятості
Не  переживайте  за  свої  книги  і  дітей,  якщо  вони  ві  докремились  і  живуть  самостійно:  несучих  в  своїх  структурах  еволюції  світу  і  свого  рівня  не  мине  свій  шлях  в  припливах  і  відпливах  думки,  духу  і  буття.
Говорю:  як  відкрилось  душі  вище,  так  людина  піде  в  обертаннях  вищого  і  нижчого,  поневолюючись  часовими  ритмами  чи  ні.
Так  піднімаються  і  опускаються  книги-сліди,  періода  ми  знаходячи  відгуки  в  спорідненому;  люди  мовлять  про  часткове:  що  кожна  книга  має  долю.
Люди  бояться  говорити  про  головне  —  про  себе,  про  свою  душу,  відчуваючи,  що  в  недовершеному  житті  де  що  в  людях  непідконтрольне  їм:  невільно  випроміню  ється  і  сприймається,  вчеплюється  і  придушує  їх  самих;  необхідно  остерігатися  жорстоких  закріпачень  своєї  душі  і  мозку  від  їх  уявлень  і  гіпнозу,  що  затягує.    
Тому,  що  є  незакріпачене  майбутнє  і  єсть  долі  лю  дей  у  відповідностях  природі;  єсть  високий  дух  і  бачення  ним  майбутнього,  управління  майбутнім;  і  єсть  весь  світ  —  невірно  зорієнтований.
Весь  світ  мучиться  без  високого  духу,—  світ  без  бачення-чуття  майбутнього.
Правильно  —  мати  духовне  знання  подолання  себе  попереднього  для  подолання  ритмів  і  бар'єрів  при  сходженні.
Правильно  —  знати  рівень  кожної  записаної  книги  і    природних  відповідностей;  вірність  —  щоб  вела  до  людини-бога.
Політики  в  цьому  ні  при  чім,  вони  підвищуються  самообдуренням,  ненасправді,—  не  дякуючи  своєму  вищому  дарові,  сходженню  в  духові,  самовдосконаленню
своєї  організації  і  впорядкуванню  світу  духом  і  знан  ням;  будучи  залишені  крісел  і  гіпнозу  місць  —  зовсім  жалюгідні.
Неправильно  —  вимагати  «нової  психології»,  «нового  мислення»,  «нових  суспільних  відношень»,  не  ска  завши  людям  про  низькоінформаційний  гіпноз  і  пси  хічні  машини,  що  склались  і  не  дають  людям  змінитись,  про  природу  гіпнозу  цього,  його  збудження,  хто  може  справлятися  з  ним  і  як  справлятися.
Це  найперше  в  ділі  —  сказати  про  цей  гіпноз,  навчи  ти  невільників  позбавлятися  розбещення,  що  накопичу  ється,  очистити  їх  від  програмацій  для  вищого  світо  гляду.  Раніше  така  робота  підмінялась  переведенням  країни  у  війну,  в  біди.
Якщо  не  сказати  —  продовжуватиметься  війна,  
нижчий  шлях  регулювання.  
Носії  геніїв  можуть  іти  проти  хвороби  усіх  до  вищого  шляху.
Єсть  духовні  знання  вищих  стосунків,  здержування  безуму;  до  найвищих  мало  хто  прийшов.
Не  траться  на  подолання  інертності  —  суспільної,  літературної,  політичної  —  все  одно,  це  один  рівень  енергоінформацій  природи,—  поведешся  —  і  наберешся,  невільно  станеш  бездарним  в  загальній  посеред  ності  і  гіпнозі-паралічові  людей  в  наростаючій  всеодинаковості  життя;  в  природі  за  цим  —  безпристрасні  відповідності;  подолай  себе  —  дійди  до  святості.  Вмісти  все  —  і  останься  вільним.

Грудень  1987  р.

VII.  Текучість  твоя
Центруй  висхідне;  стань  сонцем  духу.
Відринь  духом  гіпноз  світу-звіра  і  не  являйся,  підніми  надра  до  любові,  народи  в  духові  —  або  тебе  перекинуть  і  наречуть:  політиком,  або  гірше  —  літератором.
З  відходом  найвищого  приходять  біди,—  залиши  про  держання  світу.
Багатодовершеному  невірно  об'являтися:  невірно  давати  ім'я  записаному.
Ведення  текучості  людини  далі  вище  —  іншими  диханнями  людино-богів.

Березень  1988  р.

VIII.  Пісня  в  польоті
Європейці  в  розпиленості  думки  в  бік  матерії  часто  задовільнялися  сирівцем-пливуном  на  цьому  запущеному  "огороді".
 
Отже,  впродовж  століть    (насправді  –  МОЖЛИВОСТІ  у  ВІЧНОСТІ)  отримували  загнивання  думки,  жахливо  заплутаної,  і  відпадання  від  прямоти  цільною  духу,  який  в  єднанні  з  Небесним  Духом.
 
Думка  всього  світу,  привита  європейською  наукою  про  матеріальний  свіг,  пахне  некерованим  плавуном.  що  самозноснться:  все  далі  від  Бога,  і  має  часове  ім'я  цпвплізапії,  кінцевості.
 
Отже,  гниль  атмосфери  їхньої  є  їхньою  радістю,  в  ній  вони  є  дійсні  мастаки  –  і  не  знаюгь,  що  інші  не  хочуть  захворіти,  ну  не  хочуть  здорові  заразитись  -  і  все.  Ні  для  чого  це  керованим  Духом  в  їхній  практиці    єднання    молитви    і  богомислення.
 
Один  письменник,  що  не  мав  чистого  верха,  мусив  з  безвладного    духом  генія  визнати  Європу    могильними  плитами  і  цілувати  їх  з  вдячністю.  Чоловік  вискочив  з  безодні  завдякн  цвинтареві  Європи...
 
А  сотні  мільйонів  душ  не  прагнуть,  не  хочуть  і  не  знають,  як  вилізти.  Ще  каліки  в  Тройці  І  холуї,  а  -"Не  хочу!"
 
           Отже,  мислення  не  навчене  на  практиці  переходити  в  здорову,  все  більш  животворну  цільність.  Це  не  є  справою  теорії,  а  лише  практики:  єднання  одухотворенного  мис  лення  і  одухотвореним  серцем  (в  рівновазі!)  в  одну  цільність  в  духові  внутрішньої  людини.(Так,  як  в  практиці  святих).
             Здорова,  гармонійно  зцілена,  і  звернена  до  вищої  досконалості    –  піднімається  душа  Св.Духом  в    правильному  творенні,  до  живішої  єдності,  до  Живоначальної  Пресвятої  Тройці.
Священник  Павло  Флоренський  кількома  рядками  слів  прояснив  неможливість  механічно  матеріальної  Європи  і  її  намагань  заставити  Бога  дати  інтелектуальне  пояснення  істини  і  світу.
 
Як  видно  навіть  по  думці,  Бог,  щоб  не  творити  роботів,  дав  свободу,  а  самочинно  хворі  однобокістю,  фашиствуючі  вчені  відкинулись  від  любові  Небесної  і  –  суха  скукотища,  яма  розпаду.
 
Як  видно,  в  нескінченній  Божій  любові  всі  мислячі  полегшено  усміхнуться,
 
Мислителі,  митники  і  філософи  князя  світу  цього  мають  відстати,  з  погляду  безпеки  їхньої,  від  провідника  Духу,  шо  являє  силу  Животворної  Пресвятої  Тройці.
А  хто  практикою  віруючий  і  вже  випробуваний  Богом,  і  знає  місце  і  джерело  слова  кожного,    нехай  запитає  владного  Духа  про  мене  по  духу  своєму.

1998  р.

 
IX.  Океан  Божої  Матері  і  Христа
 
         Говорю  тільки  про  те,  що  добре  знаю,  що  дав  Бог  сягнути  ділом  і  словом.
           Святі  бачили  духом  з  Духом  Святим,  але  є  у  мені  бачення  краще  і,  можливо,  перспективніше  –  бачення  словом…  З  практики  моєї  говорю,  сказали  б  –  духовної,  проте,  точніше  –  художньо-церковної.
         В  чім  річ?
         Унікальне,  єдино  неповторне  (  в  любові)  місце  –  цільно-свідоме  –  після  Баха  і  Моцарта  –    моє:  нероздільність  творчості  і  життя  на  церковне  і  світське.  Решта  не  закидала  провалля  між  світським  і  церковним.  І  тому  не  вигодувала  кров’ю  свойого  життя  і  творчості  нових,  майбутніх  людей.
         Матері  Божій  і  Христу  завдяки  це  відбулося.
         Не  руйнуйте  новий  океан  –  океан  Божої  Матері  і  Христа,  цільність  настарану  Ними,  точніше  –  Ними  зі  мною.
           Полюбіте  наскільки  зможете  і  як  зможете  ваш  вихід  в  океан  Богоматері  і  Христа.
         Недосконала  поки  ще  моя  любов,  –  я  є  художник,  звісно  –  не  ангел.  Проте  художність,  як  вказано  Ними,  бачить,  бачить  тепер,  і  це  є  щастя.
         Серце  в  любові  співа:  не  посоромив  Христос  ні  одного,  хто  всі  надії  поклав  на  Христа,  -    ось  слову  Його  неможливо  нічого  заперечити,  
як  Він  і  сказав  на  Землі.
15.11.2010  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923980
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021

З 1987 р. : наближується знищення людей від інформацій кібернетичних

                                               «Люди  поруйнувались  інформаційно.»  (Ліна  Костенко,  
                                                                                                                                                                                     недавно).

(Далі  з  «Тривання  заповіту»  книги  «Деміург»):

43.
Виривайтесь  в  дитинстві,  поки  не  запрограмували  і  не  відвели  від  волі  і  щастя.

25.
Духовна  любов  можлива  при  звільненні  людини  від  закріпачень,  при  вільних  енергоінформаціях.  
Без  духовної  любові  сходження  нема:  ні  людини,  ні  народу,  ні  людства,  –  сказано:  нема  резонансу  з  вищим.  
Кібернетика  (формальна  тільки-інформація)  єсть  допоміжне,  формальне;  
і  без    в  і  р  н  о  г  о      с  в  і  т  о  г  л  я  д  у,  що  змінюється,  
вона  зациклюється,  
вбік  відводить  людей  –  
носіїв  живих  енергоінформацій.  

Пам’ятайте  розумом  і  душею  різницю  між  інформаціями  і  енергоінформаціями,  пам’ятайте  завжди.  
Так  розділиться  все  на  світі  на  любов  і  нелюбов.  

Єсть  тропи  з  порогами  і  бар’єрами.  
Скажуть  ті,  що  не  доросли  до  любові:  все  підкорити  тільки-інформації,  
щоб  справитися  з  інформаційним  бар’єром.  
Знайте:  вірний  хід  –  вищий  енергоінформаційний  (духовний),  
він  природний,  звільнює  від  розчавлення  низьким  гіпнозом,  
веде  душу  від  хвороби  до  переродження  душі  і  всієї  людини,  
до  духовної  любові,  до  яснобачення,  до  радості  повноти  життя  –  і  подолання  інформаційного  бар’єру.

Організація  по  вертикалі  духу  йде  шарами:  такі  мозок,  
душа  людини,  планета  і  світ;  
реорганізовувати  за  знаннями  природи  людини  як  вона  є  —  
це  для  здоров'я,  любові  
і  єднання  нерівної  рівності  природи  як  вона  є.

31.  
Я  не  буду  мати  ніякого  відношення  до  існуючого,  крім  божественного.  
Прийде  мить,—  якщо  будуть  відводитись  невірно,  —  я  розповім  все  своє  життя,  нехай  спробують  стати  поряд.

32.
...Виривання  гіпнозом  енергоінформацій  інших,  вкорінення  цього  уявленнями,  мислеобразами,  думками,  а  потім  —  незмінними  ролями,  коли  «верхи»,  що  розклались,  невільно  вимагають  все  більше  і  більше  «крові  душ»  
для  себе  і  тих,  хто  приєднався,  
і  машина  невільників  розкручується,  втягуючи  все  —  
до  руйнування  –  
ось  що  роблять  з  віку  у  вік.  
Чим  хвора  людина.  
(1987  р.)
-------------
Відповідь  архиєпископа-хірурга  геніального  святого  Луки  (Войно-Ясенецького)  
щодо  сталінського  вождізму:
“Зло  неискоренимо  общественными  институтами,  усилиями  любой  власти.  Своей  Кровью  и  Телом  Своим,  которых  мы  причащаемся,  Он  дает  нам  силы  в  борьбе  со  злом,  к  очищению  сердец  наших...  Вот  почему  Он  для  нас  —единственный  Святой  Вождь.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021

З днем знань і весни!

Весни  духовної,  бо  без  неї  не  утворюється  любов,
любові  хочуть  всі,  і  прагнуть  любові,  це  ж    знання  без  любові  —
не  до  добра.
(Далі  з  «Тривання  заповіту»  книги    «Деміург»)

49.
Дітей  несвідомо  вбивають  минулі  за  нестерпну  чистоту.

Стадні  руки  автохвилевих  процесів  вдушуючі,  але  короткі.  
Відкинь  їх  —  і  воля.
Відкинути  вдушуючу  хворобу  дорослих  від  дітей  
вірно  настроюванням  дітей  на  вищі  енергоінформації,
вільні  знання  духу.
Мало  кому  можна  торкатись  дітей.
Єсть  тільки  вищі  (обдаровані,  світлі,  легкі)  
і  нижчі  (тяжкі,  бездарні)  —  вони  єсть  
тільки  взаємовідповідності  рівнів  енергоінформацій  світу,—  
єсть  боротьба  тільки  між  обдарованими  і  нездарними,  
а  кожного  підтримує  і  гріє  тільки  близьке  його  душі  і  розуму.
Тому  не  підходьте  до  дітей.
Не  калічте  далі  дітей,  я  сказав.  
Серця  —  не  власність.
Заберу  у  вас  дітей.
При  мені  живому  і  при  несучих  співзнання  ви  говорите  «ізми»,  не  освоївши  і  школу  поета.

12.

   ...  Гнучкість  і  творче  самоуправління  у  вихованні  –  головне,  тобто,  чутливе  взаємовиховання.
         Рівень  більшості  людства  –  це  зіпсоване  дитинство  мозку  і  душі;  
це  найбільше  підлягання  процесам  реверберації  автохвиль  страху  –  з  найменшим  перериванням  їх  вищими  діапазонами.
         Я  заберу  у  вас  дітей.  Не  руками.
         Неправильні  теорії  абсолютів,  демократії,  «рівної  рівності»  –  нема  знань  природи  людини  і  світу,  виховання;  
без  знань  і  організації  рівнів  втрачають  покоління,  
чередуються  тупості  виправляння  світу,  а  не  себе;  
«люди»  не  ломають  жорсткі  свої  колії  мізків  для  самовдосконалення,  
для  знань  духу  і  
п  р  а  в  и  л  ь  н  о  г  о    с  в  і  т  о  г  л  я  д  у.

         Діти  найменш  схильні  підлягати  забабонам;  вбивають  душі  дітей  
в  усьому  світі,  роботизують  їм  мізки  за  своєю  подобою  люди-роботи,  
що  не  можуть  знати,  як  позбавити  себе  від  своїх  колій  в  голові,  
що  не  стираються  в  реальній  природі  –  
від  розкручених  грубоматеріально-психічних  
пошкоджених  машин  всього  втягнутого;  
нема  гіршого  виховання,  ніж  машинне  пошкоджене.

         Дитинство  мозку  в  дорослого  влаштовано  так,  
що  людина  найменш  розуміє  просте.–  
Що  чуже  забобонам,  закладеним  в  мозок  в  дитинстві  
й  поглибленим  папугами  пропаганди,  установами,  
засобами  масової  інформації.
         Короткі  тривання  на  високому  не  часті  у  «вищих»  керівників,  «начальників»,  «суспільних  діячів»,  а  природно  частіше  бувають  в  тих,  кого  вони  називають  «простими»  –  
при  розривах  стереотипних  зв’язків  мозку  
при  потрясіннях;  
потім  повертається  тюрма-машина  низького  автоматичного  гіпнозу-сну.  
(1987  р.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2021

Свіжість лісу

                     Всеблагій  Богоматері
                     вдячно  присвячується



Свобода  лісова!
Ну  що  тобі  сова
                           всува?
Щоби  було  —  можливе!!
Без  тупиків,
         як  це
         бува.
Оце  —  свобода  лісова!
Душа  —  знає  глибінь!
                       і  це  важливо...
Убив  ти  вік??
             й  чи  все  —  пропік?
             а  що  ж  оточує?  —
                 у  жилавих...
     Й  чи  ти  
     дракону  —  зуба!  —
     виломив???
Важливо  —  що  Христова  Церква  є  жива.
І  там  завжди  онлайн-оффлайн  бува...
Й  таки  —  бува!
Чи  ти  злякаєшся  —  бо  ж  несподівано!  —
                 з  ялини  аж  шеберхнеться  
                                     сова?
Хо-
хо.
Ов-ва!  Ов-ва.
Важливо  —  що  й  концерт  бува:
ти  чи  підеш?
Хо-
хо!!
Ов-ва.
Сміється  ж  ліс
це  є  —
свобода  лісова!

29.08.2021,
літургія  післясвята  Успіння  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2021

Не підробиш цього!

                   Пречистій  і
                   Преблагословенній  —  присвячується


І  не  підробиш  це.
Ніхто  сам  не  помолодіє!!
Що  є  поезія  —
А  це  єсть  літургія...
І  медом  —  Твої  впишуться
                               події!
На  серці  і  світліє  —
й  молодіє,  —
все  благодать!  —
як  мед  —  у  серці  діє!!


Та  й  досить  —
тут  —
хто  Бога  серцем  просить:
ніби  не  сильні  медоноси...
Ніби  не  кріпкі  —
                               ніби  майже  осінь.
А  я  цілую  серцем
так  —
як  вмію
Надію  із  надій
одну  неосоромную  надію



За  поворотом  пасіка,
Й  ніхто  повік
сам  не  помолодіє!!
Які  ж  уста  серця
                               Твого!!
Медова  смуга  надвечір’я  —
                               потемніє,
Та  вічна  —  Ти,
Ти  завжди  молода!
Я  навіть  не  запитую,
                             що  буде  далі.
Ти  —  захват!
я  в  захваті
я  —  в  горнім  захваті!
і  мене  тягне,  палить!!
і  жалко  —  хто  не
в  вертикалі!
всіх,  хто  залишиться  тут  на  землі,  —
                               шкода...

28.08.2021,
з  причастям,
свято  Успіння  Богоматері

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2021

ДО УСПІННЯ ЇЇ

               Смак  підсушується,  хана  земним


Перш  ніж  Фома-апостол  в  Гефсиманію
Зайшов  –  власне,  в  точило,
В  гріб  Богоматері  –
бо  з  Індії  Фому  неясно  як  носило,  –
Встав  третій  день  від  поховання...


І  чую,  це  він  став  в  цю  ж  мить  –
святим!
Він  –  висох:
чи  те  згадав,  що  воскресіння  Господа
неясно  в  нім  ішло...
Язик  й  дно  віч  –  все  всохло
в  нім  і  перед  ним:
Ніде  –  й  в  дні  гробу  Тіла  не  було!
 
Так...  плащаниця!..
Так?!  плащаниця  оце  ж...  перед  ним!  


Мій  Гефсиманський  смак!
Єрусалимський  стиль...
Фома,  не  знаю  як,  сам  підсушивсь  –
він  мусив  стать  святим.
Мій  Гефсиманський  з  Діви  смак  –
Єрусалим  і  спів  святий.
І  Господь  знає  –
а  хто  як?  –
мій  підсушився  стиль...


А  хто  від  цього  став  святим?
Ні  хтось  десь,  і  ні  я.
Швидше  комп’ютер  всохне  ставши,
він  зміну  стилю  в  вишнє  чує  завши...
Не  те,  не  те  вже  благочестя,  як  колись...
І  це  ми  так  чути  Марію  –  дожились!..


Точило  є  –
для  витискання  соку  із  маслин.
Нічого  більш  не  взнаєте,
це  я  сушусь  один.
І  всі  б  ви  кінчили  це  брудне  діло
й  сушили  б  смак  і  –  стиль!!


І  вам  палали  б  душа  й  тіло
на  зготування  Переходу:  і  маслин,
овець  і  кіз,  й  навіть  людей,
що  ходять  у  «Святе  святих»...


І  ось,  те  тіло,  там,  як  це
промовила  Сама,
Інакшим  єсть!  –  рудиментів  нема.
І  завжди  серце  в  теплоті  сухій
горіло  б!
А  з  мене?  Не  чекайте  
земний  епос.
 
Оце  –  святі:  Божественнійший  Ерос...
А  тут  про  епос...
Та  чуєте  ж:  це  –  сміх!!
Божественний  ви  сміх.

19.03.2007

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2021

І бігали — з обличчями в драже і бігають — …

*      *      *


                         Всецариці,
                         Богородиці  Марії
                         з  трепетом  і  любов’ю
                         присвячується


І  бігали  —  
з  обличчями  в  драже
                                           і  бігають  —  
з  обличчями  в  драже
і  розум  мій  у  серці  вже  —
                 тисячоліттями
і  бачте  скільки  буркунів  —
на  спинах  днів!
це  тих  що  в  голові
а  не  бур’ян  буркун
і  світ  в  дикість  процвів
то  —  на  глибинну  правду
                                                                   зголоднів!!
Блаженні  всі  голодні  і  спраглії  правди!
Любові  хочете?
Вдихнуть  вас  твори  —
                             свиснуть!  Бога  камеради!
Й  лупні  —  Бога  камеради!
Пишу  у  клекіт  правди!
                                                                 Бога  ради,  —
дерева  ці  стояли
дерева  ці  стоятимуть
                         кричатимуть
                         співатимуть
під  вашую  движуху  безпорадну!
Все  і  згорить,  що  є  не  чудо  —
                                         що  не  з  правди,
І  ви,  як  писано!  —  спасетесь  —
як  в  огні
як  чрез  огонь,
всі  ваші  кінчики  чуттів
                                                   дрижатимуть  в  вікні
що  все  проплачено
але  не  передбачено.  Богом  блаженство  те
не  передбачено!  —
щоб  неправдиві  —  і  спаслись
                     в  огні!..
Дрижіть  і  ви  в  мені!!  —
               як  тут  художність  з  правдою
                                     ясні...
Так  чи  ні?  художність  із
                                         любові  —
                               сама  глибінь  в  мені!!
А  в  вас?  —  думки  людські,  сумні!
Скільки  цих  грив
         від  буркунів!  —
                   на  спинах  днів...
Дихтіть,  і  кучери
розчісуйте
спрямляйте
аби  у  серці  виявить  —
Бог  —  Огонь  що  поїдає,
і  губи  ваші  поцілує
щоби  запричитали  —  що
                                           любов  живе  в  Огні!!

27.08.2021,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2021

Танцюйте й плачте кожним днем

                                     Слову-Світлу,  Христу,  
                                     і  Вселенському  Патріарху  Варфоломію
                                     присвячується  з  теплотою  духу  з  Духом


Чим  більше  любиш
і,  люблячи,  нового  бачиш
о  Боже  —  Ти  —  мене  —
тим  більше  із  сльозою  слів
тим  більший  із  росою  —  спів
а  —
усе  інше  прохідне




   чи  йому  вистачить
   Тебе-й-мене?


усе  це  бачення  —
воно  
є
неземне
це  краплі  бачення
все  інше...
прохідне
Твій  кріпкий  досвід
       в  мені-й-світі  
       не  мине!!  


і  Ти  є  Таїнство
і  розчиняюся  і  тану  в  Євхаристії
й  танцюйте  й  плачте  кожним  днем!
«Вийдімо  з  миром!»  —
п’ятками  зблискують  —
                           у  прохідне...
А  з  усіма  —  Твоє  Єдине  і  конкретнеє  одне!

21.08.2021,
після  онлайн-зустрічі  
з  Вселенським  Патріархом  Варфоломієм

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2021

Преображення серця

         Поема


                               Спасителю,  Слову,
                               що  все  збудовує,
                               з  трепетанням  присвячується


                           no  koment
                           лиш  безсмертя  живе  —
                           із  Руки  написавши!
                               Поезія  «Вичинка  і  дублення»  (Любов  над  усе)


1

Слова,  що  богоосяянні,
знайдете  ви  —
                               у  Богородичному  океані,
де  я  дозрів  —  до  блискавичного
                               письма
у  яснім  небі  —  раз!
                   і  в  Небі  зблиск  —
                         і  для  низів  —  пітьма...


Нема.
Й  нема.
Кого  нема?
Нема  Перервності.
                       «Христос  —  прийде!!!»
як  гостро  любить-боліть
                               за  людей...
все  зосталось  для  каяття
Не  повторити  трепетної  атмосфери
як  для  любові
зачинить  всі  двері


2

Мій  дух  спокійно
дивлячись  ув  вічі
рокам  —
роки  —  в  вічність  —  кладе!  —
Христос  прийде!



хоч  щось  —  а  добре  я
створив  вже  для  людей...
воззріть  —  так  люблять  Слово
                               й  Матір  Божу
                               рідко  —...
й  далі  любов  моя  літа  —
       а  світ  на  сковорідці...



А  скільки  з  Неба
земля  —  світлих  цих
плодів
світлих  спасінь
розпалена
зведе?
Кому
коли  іде?..
і  дух  наскрізний  —
це  світло  відає,
це  які  люди  різні!


Хай  Спас  спасе  і  яблука.
І  плід  сей  —  дивлячись
пресвітлим  Оком!  —
в  серця  впаде
і  в  білий  світ  введе
й  в  вічність  введе!
Христос  —  прийде  ж!


3

Христос  заради  світу  і  людей
і  запалив
в  серці  —  Свій  День!!
Христос
прийде!


це  я  весь  час
в  молитві.
А  як  цих  всіх  людей  любити  —
як  —  не  заради  них
молитись  і  творити??


Створив  мене  й  дитиною
й  світла  дитина
                               в  світлі  —
каже  так  до  дітей-людей:
Христос  —  прийде!!


І
трішки  стало
ніби  ясно  в  світі.

18.08.2021,  на  свято  зайшло,
19.08.2021,  з  причастям,
свято  Переображення  Господнього  на  г.  Фавор

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021

Хто з райських і вознесень і принесень…

*      *      *


Хто  з  райських  
                         і  вознесень  
                               і  принесень...


Господар  той  запланував
                   зібрать  після  обіду
а  ми  обнесли
за  —  
15  —
і  —  ні  сліду


                   о,  ми  обнесли
                   за
                   15!
                     і  ні  сліду!


                                                 Стоп.  Стіймо.
                                                 Дихайте  тихше,  діду:
     вони  злетять
     а
     я  поїду


звук  опустивсь
                                   в  шпаках
як  дим  десь  —
               до  запічка
шпаки  звучать
   як  в  осінь
         річка

17.08.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2021

Ось прилетів вже … (закінчення: АБО ПОМРЕ ПОМИЛКА, або - молодь. )

                       Стихія  і  поет

                       (продовження,2)

8.

Для  країни  найголовніше  зараз  —
змінити  застарілий  світогляд  і  створити  світогляд
найвищого  рівня  узагальнення:  світового.
Як  цього  досягти?
Новою  картиною  знань  природи  людини  і  світу,  що
змінюються,  і  новим  місцем  людини  в  світі.
Чого  саме  не  було  в  змісті  і  застарілій  формі  матеріалізму?
Принципово  змінюється  питання  духу  і  духовності,
безсмертя  душі.  Дух  так  чи  інакше  розумівся  раніше  як
містика.  Духовність  —  як  ідеальна  форма  кристалізації
суспільного  досвіду  і  практики,  виражена  з  допомогою
оперування  знаками  в  системах  значень  (наука,  література,
мова  і  ін.)  в  результаті  людської  свідомої  діяльності.
Іншими  словами,  була  духовність  —  розумова  річ,
виціджена  на  практиці  з  п’яти  людських  почуттів  і
виражена  знаками  (те,  що  намальовано,  надруковано  і  ін.).
Значить,  духовність  —  це  бездуховність  (без  духу).
Значить,  живого  духу  нема.

В  останньому  двохтомному  труді  «Ленінська  теорія
відображення  в  світлі  розвитку  науки  і  практики»
(Софія,  1981  р.)  нема  головного  —  переходу  кількості
в  якість:  нема  природи  духу  і  духовності,  стихій,  людини
і  Космосу.  Цікаво  подивитись,  як  явища  відірвані  від
природи  і  відсунені  на  загальні  епітетні  місця.  Яке  вже
тут  спільне  благо?!
Дух  і  духовність,  безпосереднє  формування  стихій
природи,  що  визначає  саме  життя,  —  без  грунту!  Та  це  ж
неперевершена  трагікомедія  всіх  часів!
Чудовий  час  і  місиво  для  духу.
Тепер  я  зауважу  вам,  великі  носії  духу,  безсмертні
дослідики  і  поети,  що  результат  вашої  праці  як  бачите,  —
сьогоднішнє  виродження.
Те,  що  ви  створили  шедеври  і  говорили,  що  чули  Бога
і  записали,  —  обдурення.  Те,  що  ви  виростили  для  цього
наймогутніші  енергоінформаційні  сфери,  свій
геній-дух,  —  містика.

Псевдопоети,  псевдоінтелігенція  і  псевдоепоха
дивляться:  чого  це  Шевчук  перероблює  все?  І  не  можуть
зрозуміти,  в  якому  вони  становищі.  Що  жоден  науковець,
літератор,  селянині  робітник  не  створять  свій  геній,
якщо  не  переродити  думку  і  життя.  Не  створить  —
в  знущанні  над  землею  і  духом.  І  чому  поет,  якщо  вже  він
«помилково»  вирішив  допомогти  людям  і  спустився
з  висот  поезії,  перероджує  думку,  ігноруючи  переробку
особистого  складу  ЦК  Компартії  чи  інститутів.
Рано  ще  сміятися,  небесні  мої,  колись  наївні!  Ось,
виявляється,  як:  «  Ленінська  теорія  відображення  грає
еврістичну  і  прогностичну  роль  в  розвиткові  сучасної
науки  і  соціальної  практики.  Ця  роль  здійснюється
як  свідомо,  так  і  стихійно:  дослідники  «відчувають»
дух  діалектики».

Дослідники  зворушливо  «відчувають»  дух  діалектики.
Не  відчувають  безпосередньо  весь  духовний  діалог
світобудови,  а  «відчувають»  абстрактний  продукт!
Звідки  ж  взятися  геніям!  Ха-ха!  Нехай  обмежений
розум  і  підпадає  під  власну  програмацію,  під  помилки.
Природа  навчить.  О,  все  глибоке!  Дух  —  не  вигнати
з  народу,  як  і  з  мови.
Не  гармонійному  генію,  а  обмеженому  розуму
віддано  совість!  А  життя?  Справжня  стихійність,
особливе  безпосереднє  чуття  світового  духу  —  поза
життям    і  його  орієнтацією  в  світовій  стихії.  І  хто
орієнтує,  ви  подумайте!  Ось  це  —  трагікомедія.
Прекрасний  матеріал.

І  Шевчук  «опускається  з  Неба  на  землю»  —  оновлює
думку:  чому  так  ось  розуміти  духовність  —  це  пітьма.
Це  і  є  першопричина  потемніння  живої  духовності
і  всенародної  деградації.
Тепер  ви  зрозуміли,  безсмертні,  що  є  життя?
Духовність  є  здійснення  діалогу  в  єдиному  взаємозв’язку,
взаємовпливові  і  взаємоперетворенні  всієї  матерії
на  всіх  рівнях  організації,  в  тому  числі  і  на  рівнях
органічного  світу  і  духовного.

Далі.  Ствердженням  духовності,  об’єктивно  існуючої
в  природі,  є  відкриття  природознавством  єдиного  поля
фундаментальної  взаємодії  матерії.  Духовність
необхідно  поширюється  і  на  попереднє  тваринне,  що
існує  донині  в  людині,  на  тваринно-рослинний  світ,
на  всю  природу.
Кажучи  просто,  духовність  є  безпосереднє  знаходження
в  єдиній  поступвій  висхідній  градації  матерії,
від  інерційної  —  до  духовної.  Світовий  дух  —  єдність
взаємознаходження  всіх  рівнів  природи  з  їх  станами,
властивостями,    і  законами  взаємовпливу:  вищими
(Світлий  дух)  і  нижчими  (темний  дух).  На  кожному
рівні  —  відповідний  закон  взаємоведіння  природи
(своя  поведінка).
(Людьми    в  о  д  и  т  ь  —  чим  же  вони  винуваті?)

Як  йшла  наука  до  відкриття  єдиного  поля  взаємодії  матерії?
Пропускаю  великий  ряд  відкриттів  єдності  матерії.
Перехід  фізики  від  сил  далекодії  до  полів  був
революційним  кроком  до  прозріння  картини  світу.
Після  нових  підходів  виникла  теорія  єдиної  матерії,
саморегулювання  і  самооптимізації  матерії.
Відкриття  природознавством  єдиної  фундаментальної
взаємодії  і  наступне  розуміння  сил  природи,  котрі
вважались  різними  силами  (гравітація,  електромагнетизм,
сильні  і  слабкі  взаємодії),  як  різних  виявів  одного  і  того  ж
єдиного  поля  взаємодії  матерії,  вимагали  експериментальних
підтверджень  —  в  усіх  ланках  взаємодії.
Експериментальні    підтвердження  слабких  і
едектромагнітних  взаємодій  отримані  недавно  в  Женеві
(W-частинки  в  1982  р.,  Z-нуль  в  1983  р.),  електромагнетизму
і  біополів  живих  об’єктів  —  значно  раніше,  гравітації
і  біополів  людей  —  також.  Строгій  науці  недостатньо.
А  вичерпаності  експериментів  не  існує.  Зупиняєтесь?
Матеріалізм  отримує  нову  картину  світової  природи
і  нове  місце  людини  в  Космосі.  Матеріалізм  змінює  свою
форму  в  зв’язку  з  новим  змістом,  іманентно  вбираючи,
ущільнюючи  і  піднімаючи  на  якісно  вищий  рівень  і
подоланий  гегельянізм,  і  печерний  матеріалізм.  Все  і  всі
теоретично  розставляються  на  свої  місця,  відповідно  духові,
згідно  природному  розвитку.

Змінюється  метод:  з  розумової  діалектики  перероджується
у  вищий  —  універсальний.
Кажучи  просто,  підтверджено  народне  знання,  розлите
по  всьому  народові:  «Всі  під  Богом  ходимо.»  Тобто,
життя  і  діяльність  кожної  людини  в  кожну  мить  залежить
від  того,  як  думають  і  почувають  себе  всі  інші  і  вся  природа,
що  вже  є  і  має  бути.  Народ  передчуває  майбутнє  своїм
великим  тілом  і  душею,  впливає  на  майбутнє  і  готує  його  вид.
Народ  несе  на  собі  все,  а  кожна  думка,  не  будучи  навіть
сказана  вголос,  діє  на  все  так,  як  і  сказана  вголос.
Підсвідомість  —  на  підсвідомість.  Клітина  —  на  клітину.
Ось  чому  важлива    к  о  ж  н  а    л  ю  д  и  н  а.

Важливий
стійкий  резонанс    в  с  і  х    на  світлий  дух.
Все  залежить  від    к  о  ж  н  о  ї    л  ю  д  и  н  и,
бо  сьогодні  кожний  кривий  крок  —  до  катастрофи.
Народ  чи  етнос  гинуть  тоді,  коли  втрачають  шосте  чуття  —
чуття  духом  Бога  і  природи.  Що  і  відбувається  зараз.
Тому  реорганізація  життя  Союзу  (Радянського  –  І.Ш.)
неминуча.

Буде  новий  світогляд  —  будуть  нові,  справжні  цінності
і  добровільне,  усвідомлене  спрямування  людей  до  них,  тобто,
цілком  нове  ненасильницьке  життя,  високий  дух,
справжній  вихід  в  Космос  —  душами.

Майбутнє  народу  залежить  від  спільного  поля  духу.
Зібраний  і  піднятий  дух  чи  ні  —  ось  що  вирішить  долю  світу.
Пробудження  спільної  психічної  енергії  людей  —  така  ж
стихія,  що  й  будь-яка  інша,  але  еволюційно  вирішальна.
Перемагає  не  химера  історії,  темний  Мамай,  пангерманізм,
сіонізм  і  ін.,  а  перемагає  свідоме.  Високий  дух  чи  ні  —
ось  що  вирішить  все.  Усвідомити  —  перемогти.

Об’єднаний  світлий  дух  людей  і  думка  їх  творять  майбутнє,
а  воно  —  їх.  Це  дійсна  жива  соціальність  —  щомиті  твориться
майбуття  духом.  Знаряддя  спільного  духу,  спільної
психічної  енергії,  гармонія  її  з  вищими  організаціями  матерії  —
те  вирішальне  знаряддя,  яким  все  перетвориться.  До  вищого
світу  є  перехід  тільки  через  духовну  революцію.  До  її
перемоги  перевагу  буде  мати  тваринне.
Де  нині  вищий  світогляд?

Філософія  нині  —  жебрачка,  жалюгідна  сестра-вампір  поезії,
колись  повнокровної.  Сучасна  філософія  наукоуподібнюється.
Новий  світогляд  —  планетарний  —  вже  попадає,  як  світло,
до  носіїв  геніїв.
Що  сьогодні  роблять  філософи?  Що  вони  можуть  робити?
Негеніальні  мислителі  ніколи  нічого  важливого  не  створять,
вони  не  в  природі  таких  речей.  Вищі  розуми  йдуть  шляхами,
які  недоступні  в  духові  для  нижчих.  Філософи  не  працюють
в  високому  духові,  працює  —  поет.  Це  принципово  різні  рівні
і  різні  речі.

Найважливіше  для  вдосконалення  кожної  людини  —  не
проміжні  істини  духу,  а  сама  праця,  процес  праці,  що  привів
до  них,  все  те  подолання  незнань,  що  пройде
в  найрізноманітніших  областях.  Бо  тільки  величезна  власна
праця,  тільки  цей  власний  хід  в  муках  і  радощах  дає  людині
оригінальний  аромат  особистості,  наповторні  особливості  і
врешті  свої  навички,  а  навички  несподівано  відкривають  шлях
до  плодів  значно  вищих,  аніж  думають  попередньо.  І  дух
піднімається  до  вищого!

 І  загартовується,  стає  безстрашним.
Ось  в  такому  ростові  й  дозрівання  кожного  й  всіх  —  зміст
життя  людини  і  всіх.  Зміст  життя  людини  —  піднімання  в
духові  до  космічного  розуму  і  піднімання  з  собою  людства.
Людина,  отримуючи  з  підйомом  духу  тонку  психічну
організацію,  сьогодні  найшвидше  може  бути  знищена  старим
оточенням,  низькою  темною  інерцією.  Особливо  зараз.  Поезія
в  підпіллі,  мистецтво  придурюється,  бо  приречене,  наука
загальмована  стоянням  соціальних  наук  і  соціуму,  матінка-лінь,
люди  обдурюють  самих  себе,  знищують  землю  і  світлий  дух.
Чи  здійснюють  сьогодні  філософи  величезну  всеосяжну  роботу
в  живій  поезії,  в  науці,  в  мистецтві  і  філософії,  в  фізичному  труді?
Ні.
Який  же  їх  власний  процес  подолання  перешкод?
Обмежений.
Які  навички?  Мізерні.  Який  приклад  подають  іншим?  Не  на  благо.
Збіднені  філософи  сьогодні  —  міщанство,  паразити  на  тілі  й  душі
народу.    І  паразити  не  проти,  щоб  велике  життя  народу,  велику
пам’ять  і  великий  досвід  вкласти  в  обмежену  ложу  науки  —
в  одну  з  багатьох  форм  суспільно  свідомості  —  і  в  офіційну  систему,
тобто  в  малу  пам’ять  і  малий  досвід.  І  духовність  вони  визначили,
як  формальну,  тобто  мертву.  Яких  же  геніїв  духу  вони  могли
створити?  Вони  дійсно  низькі  духом  і  знаннями.

Далі.  Чому  ви,  вузькі  спеціалісти,  войовничі  і  милі  діячі  з  окремих
областей,  такі  немічні?  Ви  в  природному  принципі  організації
неправильні.  і  якби  знали  більше,  то  не  захотіли  б  і  не  змогли  б
зоставатися  в  окремому  —  у  вузькому.
Чому  ж  ви  всі  тягнетесь  до  «самодержця»  Шевчука?  —
Тільки  філософи,  тільки  літератори,  тільки  політики,  тільки  науковці,
тільки  творці  мистецтва,  тільки  робітники,  тільки  землероби,  —
тільки  вузькі.

З  якої  такої  причини  Ви,  пане  Сол  Кріпке,  займаючись  філософією
на  службі  в  буржуазії  США,  боїтесь  остатися  філософом-
посередністю?  Ви  займаєтесь  філософією  —  і  вже  цим  визначено.
Аналітична  філософія  не  буває  живою  поезією,  живим  духом
і  багато  чим  іншим  в  одночасному  живому  зчепленні  (синтезові),
як  живий  метод  пізнання,  —  якщо  не  хочете,  освоєння
перетворенням  себе  і  світу  в  бік  високої  духовності.  І  внутрішнє,
і  зовнішнє  звільнення  людини  для  ось  такого,  об’ємного,
найзначнішого  мистецтва  освоєння  життя  —  це  і  є  звільнення
людини  в  бік  високого  духу.
Бо  всякі  звільнення  людини  —  політичні,  економічні,  наукові,
емоційно-вольові,  мислительні,  психічні  —  це  все  задля
звільнення  душі  і  духу  людини,  для  переходу  до  вищих  духовних
взаємин  між  душею  і  Космосом  (отже,  й  Богом).

Я  знаю,  що  над  Вами,  як  таким  ,  що  не  знайшов  справжньої
точки,  сміється  буржуазія-хаос.  Ви  зрозумієте,  що  це  справедливо.
Сміється  над  Вашою  неволею,  незнанням.  Сама  вже  вона  —
сміх  ніби  Божий,  а  над  Вами  сміється.  Не  знайшли  Ви  знань,
головної  точки.

Слов’янський  етнос  вигодував  поета,  не  розуміючи.
Але  це  є  єдиним  способом  самовираження  всіх  людей.
Ним  вони  взнають,  що  вони  хочуть  сказати,  і  всі  і  все.

9.

Буде  духовна  революція.
Першими  під  її  очисну  дію  підпадуть  Україна  і  Індія.
Духовна  революція  буде  планетарним  потрясінням
людського  духу.  Підготовка  її  вже  практично  розпочалась
з  вивченням  природи  людини  —  як  вона  є.
Наукова  революція  стала  на  перехід  до  духовної.

Природознавство  надто  повільно,але  все-таки  дало
відкриття,  з  яким  матеріалізм  неминуче  змінить  свою  форму.
Необхідною  умовою  переростання  наукової  революції  в
духовну  стало  стояння  філософії  обмеженого  матеріалізму,
що  закріпачувало  всі  науки,  всі  культури  і  все  життя.
Достатньою  умовою  революції  духу  стане  утворення
планетарного  духовного  світогляду  із  справжніми
інтересами  всіх  людей,  коли  вивчать  природу  людини
і  світу,  зберуть  світлий  дух  і  висвітлять  атмосферу
випромінювань  Землі,  всіх  психік.
Без  духовної  революції  (як  відповідності  еволюції  з  її
спрямуванням  до  космічного  розуму)  зупинити
потемніння  атмосфери  психічних  випромінювань
Землі  неможливо.
Для  цього  необхідна  депрограмація  психік  від  застарілого,
від  самих  себе  застарілих,  попередніх.  Вищий,
духовний  шлях  —  це  просто  еволюційний  шлях,
тому  єдино  доцільний  і  правильний.  Без  революції  духу
зупинити  розпад  єдності  людської  і  космічної
неможливо.

Тому  прикрашати  застаріле  недоцільно  —  жодному
народові.  Без  планетарної  духовної  революції  діяльність
будь-де  буде  розпадною.  Без  переходу  до  культури,  до
духовної  революції  всі  попередні  діяння  йдуть  не  на
благо:  якщо  не  еволюція,  то  інволюція.

Розвинена  людина  будь-якої  нації  все  своє  життя  жертвує
собою  задля  нижчих  за  розвитком.  Майже  весь  час  її
купає  купіль  брудного  темного  духу,  —  людина  тільки
інколи  стає  сама  собою,  душею  чистою  і  високою,
ніби  згадує  —  хто  вона.
Все  це  є  різні  стани  матерії  з  різними  законами  поведінки
на  відповідних  рівнях  духу.
Люди  атрофувались  духовно  настільки,  що  стали  небезпечними
для  правильності  розвитку    в  с  ь  о  г  о.
Розвинені  люди  знають  тепер  —  що  з  ними  можуть  зробити.
Духовна  революція  направляється  на  вивчення  природи  людини,
на  первісність  духу  і  духовності,  на  зібраність  світлого  духу,
на  подолання  ним  темного  інерційного  духу,  який  поневолює
людей,  на  просвітлення  атмосфери  випромінювань  Землі.
Тобто,  на  подолання  світу-тюрми,  що  навалюється  на  тих,
хто  виривається  в  творчість  в  будь-якій  сфері  діяльності.
Перед  багатодосвідченою  в  своїй  темноті  буржуазією  і
псевдокомуністами  стоїть  і  гине  думка  в  її  сьогоднішньому
вигляді.  Так  чи  інакше,  проте  скрізь  молодих  носіїв  геніїв
знищує  дух  старого  життя,  старе  поле.
Буржуазія  має  право
посміхатися,  дивлячись  на  всезростаючу  повсюди
посередність.

Народ  каже:  святі  люди  світлі  не  аскезою,  а  недопусканням
анархії  в  духовній  ході,  тобто  дисципліною  духу.  Сьогодні
не  дивна  розумова  анархія,  в  киданнях  і  безвиході  котрої
весело  утверджується  неминучість  Страшного  суду.
Самовикриваються  —  поспішаючи  в  старе.

Дивно:  покалічені  руки  біля  Богом  поставленої  поетичної
руки.  Дивно:  виродження  літератури  в  форму  меча  і  роз’єднання
ним  себе  і  своєї  думки  з  думкою  інших  народів.  Творці  інерції,
пітьма.  Метушня  через  незнання.  Невже  нікому  не  ясно,
в  Чиїх  руках  зберігається  неформальний  порядок?

Всі  моделювання  вибухових  критичних  процесів  —
неправильні:  вони  не  поширюються  на  духовність,  для  них
невідомий  дух,  душа,  Космос.
Вся  пошлість  сьогоднішнього  життя,  апаратів  управління,
літературного,  філософського,  а  за  їх  прикладом  і  неправди
інші  —  до  катастрофи.
Пошлість  —  світове  міщанство  і  буржуазія.  А  над  всіма
народами  розповзається  не  «бездуховність»,  ні,
 а  темний  дух  —  пляма  в  психобіосфері,  РАК  КЛІМАТУ.
Духовна  революція  і  реорганізація  життя  —  або  катастрофа.
Або  ПОМРЕ  ПОМИЛКА    —    або  молодь.
Проти  посередності  в  народу  є  одні  зцілювачі  —  носії
геніїв,  а  в  природи  —  переведення  на  НИЖЧИЙ  РІВЕНЬ.

Дійсно,  нехай  прийдуть  до  духовної  революції  і  старші,
й  молодші,  старих  молоді  поважають,  але  від  майбутнього
не  відмовляться.

В  природи  є  єдино  правильний  шлях,  всяке  відхилення  від
якого  недоцільне  і  регулюється  природою  нещадно  і  без
умовностей.
Є  в  природі  пряма,  проста  правда.
Потрібно  не  атрофувати  людей  в  духові,  а  загартовувати
й  розвивати  дух  заля  чуття  ним  правди.
Духовність  існує  задля  чуття  шляху  правильності  —
відповідності  природі.  Шлях  людський  —  в  світлій  спільній
духовності  як  етапові  еволюції  до  вищої  форми  життя.
Відступитися  від  правди  духовності  —  значить,  стають
можливими  всякі  звірства,  вмертвлення  людей  і  народів,
землі  і  душ:  все  так,  як  в  нижчій  організації  матерії.
Масове  вмертвлення  людей  стає  тоді  необхідним  для
виправлення  ухилу.
Люди  поза  високою  духовністю  —  поза  життям,
поза  законом  високості  і  цілком  божевільні  щодо
правильності    в  с  ь  о  г  о.  Запам’ятайте:  не  зачіпайте  низького
своїм  духом,  думкою  і  словом,  бо  забруднить  і  засмокче.

Недосяжні  для  інерційної  пітьми  тільки  носії  високого  духу.
Ось  —  крок  до  Бога  і  поезії,  що  є  ще  в  незіпсаваних  дітях.
Це  слово  —  тільки  маленька  підготовка.
Варвари,  яскраві  кров’ю  Сонця,  буде  новонародження  в
Слові.

Не  плюйте  в  джерела  небесні  —  не  підривайте  джерела
статтями:  джерела  ваші  слабкі.
Прости,  Велика  Природо,  що  опускався.  І  тим,  що  освячував
теорії  водогону,  захиляв  Красу.  Я  з  собою  забираю
серце  і  найвище  Джерело.  Дар  Бога.

Грудень  1984,
січень,  лютий  1985  р.,
м.  Київ
Так  духом  бачу,  в  зв'язку  з  оновленням  вселенної  в  кожні  8  років,  річ  ця  виходитиме  вперед
в  потребах    для  оновлення  духу  в  Сині  Божім,  Слові  Отцевім...то  через  Нього  все...16/07/2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2021

Ось прилетів вже … (продовження, ст. "Стихія і поет")

*      *      *

Пророк  від  Бога  —
то  й  слова  від  Бога.
Ось  прилетів  вже
чорний  лебідь  —
пуштун-Афган  —
тож  Індія  повірить  в  себе
поету  —  дано  було  слово
як  перша  така  
змога
і  —  слово  —  не  марнується
у  Бога.


Тож  Індія  повірить  в  себе
і  в  США
й  оскільки  в  неї  є
крилатая  душа
й  в  поета  Слова  теж  —
крилатая  душа
і  буде  Україні  вічна  перемога.
З  усього  цього.

16.08.2021,
Київ
             Стихія  і  поет

           (продовження,1)

6.

Індуїзм  і  марксизм  —  це  дві  однобокості  єдиного
освоєння  світу,  універсуму.  Але  методом  цілісності
універсуму  живе  й  творить  носій  генія  духу,  поет,
що  не  вичерпується  нічим  відомим.
Не  існує  в  природі  методу  діалектичного  пізнання  і
методу  освоєння  світу  духом  у  чистих  видах,  ізольованих
один  від  другого.  Історично  культурою  експериментів,
абстрактного  мислення  і  розумовим  методом  діалектики
пізнання  володіє  переважно  Європа.  Історично  самобутньою
культурою  духовного  і  мислительного  освоєння  світу  і
методом  літання  духу  володіє  переважно  Індія.
Зараз  вже  йде  взаємопроростання  культур  експерементальних
наук  Заходу  з  духовними  Сходу.
Відмінності  виникали  на  історичному  грунті  і  в  духовності:

1)  «зовнішній»,  по-марксистськи  —  ідеальній,
2)  «внутрішній»,  по-індуськи  —  безпосередній.

Видно,  що  негеніальність  —  це  пережиток,  хаос,
сміх  Космосу.

Хто  з  європейських  носіїв  геніїв,  якщо  вони  ще
зостались,  сховавшись  од  всезмітаючого  загальноприйнятого
потоку  мислення,  встане  на  весь  зріст  і  скаже,  що
бачення  серцем  —  не  є  основа  творчості,  а  ігри  неносіїв
геніїв  —  не  «натяжка»?  Але  бачення  серцем  —  це
опосередковане  баченням  духом,  так  звана  «внутрішня»
духовність.

Хто  з  індуських  носіїв  геніїв  (каналів  вищого  духу)
встане  і  скаже,  що  знакова  думка  в  системах  значень
ніколи  не  була  на  його  шляху  збудником  натхнення
і  піднімання  психіки  до  високого  духу  й  самовдосконалення?
Але  думка,  передана  в  знаках,  —  це  елемент  так  званої
«зовнішньої»  духовності.

Але  ж  це  тільки  іскри  мого  випробування  вас  на  стан
геніальності,  всього  лиш  геніальності  в  межах  епохи,
і  вам  це  ясно.
Тоді  другий  крок:  чому  ви  до  цих  пір  мовчали?

Але  ж  лозунги:»Марксизм  —  це  все»  і  «Індуїзм  —  це  все»  —
є  однією  і  тією  ж  реакційністю  темних,  випробуванням
на  інший  стан:  не  планетарний.  Хто  з  вас  може  пройти
випробування  на  стан  держання  поля  гармонійного
генія-універсума?

Як  ще  доносити  знання  генія  духу  і  саме  знання  про  це
знання,  якщо  не  тим,  що  творити  слід  у  високому  натхненні
н  е  д  о  с  я  ж  н  о  г  о    духу  і  залишати  сліди  духу?  Тоді  вони
«вистелені»  так,  що  сонний  дух  людини,  попавши  в  їх
фокус,  «скипає»  і  піднімається  сам  до  того  ж  стану,  —
прямо  стає  частиною  вищого,  і  тільки  це  має  значення.

Все  інше  засмічує  дисгармонією.
Як  же  ви  живете  в  засланні  в  середнього  розуму
посередностей  з  їх  атмосферою  дисгармонії?
Чи  може  бути  вам  —  там  —  ясним  хід  життя?

Марксизм  на  своєму  історичному  грунті  в  рамках
нинішньої  форми  матеріалізму  ніколи  за  своєю
природою  не  вимагав  відхилень  від  картини  світу,
що  змінюється.  Але  відхилення  були,  що  лежить
в  самій  основі  діалектичного  матеріалізму.
Основна  вимога  діалектики  пізнання  —  розглядати
кожну  конкретну  істину,  як  зчеплення  всіх  конкретних  умов,
що  означає  наближення  пізнання  себе  і  світу  до
закономірностей  його  розвитку.

Індуїзм  не  раз  замикався  на  націоналізмі.  В  основі
освоєння    світу  духовним  методом  —  та  ж  вимога
конкретності  істини  в  процесі  отримання  знань
безпосереднім  знанням-чуттям  в  духові.
Метод  приведення  життя  до  відповідності  Космосу  —
основа  зближення  Сходу  і  Заходу.
Самооптимізація  динамічного  самоосвоєння  всієї
матерії  в  діалогові  —  єдиний  метод,  універсум.  Єдність
мети  життя  в  природі,  суміжність  мети  життя
з  метою  природи  —  спільна  основа.

Крок  від  однобокості  до  універсального  методу
зробить  Захід  —  історично.
Крок  від  однобокості  до  універсального  методу
зробить  Схід  —  історично.

7.

 Серйозна  робота,  що  змінюється,  не  передбачає  повчання
інших.  Хто  не  працює,  той  учить  інших,  втягуючи  їх  в
інерцію  повторень.
Навчаючи  —  вчись.  Бо  природа
високого  духу  вимагає  головного  —  здійснення  роботи  
к  о  ж  н  и  м    для  вдосконалення  себе  і  інших.  Бо  хто
не  працює,  той  не  світліє  і  «їсть»  світліших,
залишаючись  нижчим  за  організацією.
Вийти  вперед  в  градації  —  значить  віддавати  світлий  дух.
Кожна  світліша  організація  матерії  знаходиться  в  зв’язку  із
іще  більш  високою,  для  котрої  вона  темніша.  Низькі
організації  матерії  несуть  на  собі  відтиски  ще  більш  темних.
Тепер  ясно,  кого  паралізують  страхом  смерті  сліди  низької
«муки  матерії»?

Ясно,  що  є  кігті  низу,  інерції?
Ясний  зміст  життя  людей,  як  вдосконалення  себе  і  інших?  —
і  навіщо?
Ясно,  що  смерті  для  людини  нема  —  в  такому  розумінні,
як  прийнято  нині?
Ясно,  що  вдосконалення  затримується  страхом  смерті?
Ясно,  що  страх  смерті  —  від  всякого  чіпляння  за  власність
аж  до  бажання  слави  —  є  одна  найвизначальніша  сила,
що  жене  світ  в  безумі,
тобто  по  коридору  низьких  енергоінформацій,
з  кітів  якого  виходу  нема?
Ясно,  що  тільки  у  високому  духові  низький  дух
стирається  і  тому  тільки  любов  зцілює  і  одкриває
вищий  світ?

Ясно,  що  душа  є,  а  смерті  нема,  як  обриву?
Ясно,  що  значать  ці  справжні  знання  для  поневолених?
Ясно,  що  настає  нове  життя  —  не  технологічне,
а  саморозвою  душі  і  духу  людини?
Можна  передбачення  майбутнього  і  керування  ним
назвати  й  так,  як  назвало  природознавство:
«випереджаючим  відображенням»;
це  власивість  природи  давати  кожному  за  його  станом  душі  —
відповідним  духом,  котрим  він  творить  події.
Поет  не  може  бути  зрозумілим.  Хто  пояснює  свій
талант  —  той  самовикривається,  підриває  струми  своєї
природи,  стає  неплідним.  Що  і  відбувається  завжди
майже  з  усіма.  Хто  з  носіїв  генія  скаже,  що  зараз  праця
на  Україні  серйозна?

Поет  принципово  не  може  засуджувати  будь-що
в  матерії:  вона  на  своїх  рівнях,  а  на  кожному  —
природне  своє  ведіння  (поведінка).

Хто  з  вас  знає,  що  робити?  Просте  примирення  з
поетом,  який  наперекір  всій  країні  і  безвихідності
попередніх  росте  і  зріє  до  високого  «духу  бога»  —
може  бути  тільки  всенародним,  переломним,  бо
жодна  психіка  не  може  стати  поряд  і  витримати  це.
За  принципом  відповідності  духу.

І  чи  серйозно  це,  що  поет  має  право  переродити  все
творчістю,  всю  думку  і  все  життя  всіх,  але  різко
підняти  до  «духу  бога»  психіку  конкретної  людини  —
не  має  права!  Щоб  не  зломати.
Ясно?  Що  милосердя  —
враховувати  реальний  рівень  духу.

Далі.  Правильність  формування  планетарного  напрямку
розвитку  —  небувале  в  житті.  Вже  є  в  країні
вульгаризація  досягнень  Сходу.  Не  могло  бути  здорового,
природного  і  переконливого  шляху  єднання  Сходу
і  Заходу.  Бо  ніхто  справжній  не  міг  прийняти
застояної  думки  радянської,  що  обмежувалась
посередностями,  дискредитувала  ідею  спільного  блага,
справжнього  «комунізму»  —  нерівної  рівності  природи.

Єврейський  етнос  нині  в  найскладнішому  стані:
необхідне  розуміння  і  любов  до  нього.  Євреїв
тисячоліттями  гнали  всі  по  світу,  громили,  переслідували  —
і  в  них  найбільша  память  страху,  бо  ніким  не  були
люблені.  Їх  зображували  напівлюдьми.
І  тільки  Гоголь
першим  художньо  показав  єврея,  як  гідну  людину.
Вже  Лев  Толстой  пояснив  тенденцію:  що  ж,  відтіснили
нас,  євреїв,  до  лавок,  ми  візьмемо  до  рук  гроші,  а  тоді
і  вас.  Бо  єврейське  вірування  приземленіше,  порівняно
з  християнським,  пониженіші  також  світогляд  і  побут,
тому  й  чіпкіші  до  земного  життя.
Як  всередині  етносу,  так  і  міжетнічно  гризуться  —  тільки
низи,  що  зрослися  з  зоологічними  і  геологічними
планами  буття.

Не  гризуться  тільки  духовні  верхи,  що  піднялися  в
духові  або  за  рахунок  інтелігентного  виховання,  або
вродженої  еволюційно  високої  душі.
Буржуазія  —  є  продовження  безуму:  родової
хвороби  людей.  Низькі  вібрації,  пропускання  через  серце
торгу  і  грошей,  власницьке  почуття  –  цим  все  сказано
для  знаючих.  Страх  смерті  —  ось  які  вібрації  носять
незнаючих  темних  людей,  гризуть  низи  і  роблять  все,
що  ви  бачите,  й  за  що  вони  чіпляються.
Єврейська  буржуазія  (буржуазія  США  і  ін.)  з  її
«богообраністю»  вимагає  цілком  природно  свого
законного  середовища,  щоб  залишилась  невідомою
природа  людини  як  вона  є,  і  природа  високої  духовності
з  її  ясним  спокоєм  і  вказуванням  природного  місця
кожної  людини  в  духові,  хто  є  хто  в  світі.
Важливе  ось:  відома  «впертість  єврейської  думки»  —
яка  вона  сьогодні?  Єврейський  образ  мислення,
властивий  носіям  етносу  —  який  він  сьогодні?
Де  єврейські  носії  геніїв?

Важливе  ось:  з  новим  світоглядом,  зі  справжніми
цінностями  настане  реорганізація  життя  така,
що  всі  уявлення  зміняться,  всі  сьогоднішні  втратять
силу  загальнообовязковості  і  стануть  смішними,  —
то  де  носій  генія  в  країні,  який  не  віддасть
єврейський  етнос  і  думку  —  буржуазії  і  —
на  загибель?

Генезис  єврейського  етносу  —  стихія,  котра,  маючи
центр  в  єврейській  буржуазії  з  її  застійним  духом,
впливає  на  світовий  дух,  в  котрому  все  вирішується.
На  той  дух,  що  не  визнаний  комуністами:
нинішні    «комуністи»  і  буржуазія  —  одне  і  те  ж  в  природі.
Це  серйозна,  прихована  від  євреїв  і  від  всіх  річ  —
недуховне  користування  єврейською  буржуазією
генезисом  свого  етносу.

Торг  (буржуазія  і  псевдокомуністи)  як  тяжкий  пережиток
не  переживе  приходу  світлого  всепланетарного
світогляду,  поля  духовності,  духовної  революції.
Торг  не  може  не  знати,  що  ні  духу,  ні  думки,  ні  ритму
Космосу  ніхто  не  може  зупинити.
Торг  не  може  не  знати,  що  Шевчук  мав  право  сказати
необхідне,  але  не  заграничне.
Вібрації  страху  виганяються  думкою  і  любов’ю;
єврейска  інтелігенція  —  фермент  думки,  без  чого
не  буває  спільного  блага.

Нехай  нижчі  вдосконаляться,  пізнають  і  розкажуть
іншим  те,  чому,  якби  євреї  поневолили  світ,  загинули  б
євреї.  І  було  б  ще  одним  сміхом  більше.

Шевчук  не  ворог  нікому  і  нічому.
Весь  світ  —  поетовий;  всьому  є  своє  місце,
не  більше  і  не  менше.

Я  маю  дух:  застосування  в  низах  протиприродне.
Що  даю  початком  духовної  революції?  1)  право  на  юність
наперекір  старим  заслугам,  2)  право  на  необмеженість  знань,
3)  право  перемогти  вищою  думкою  нижчу,  4)свободу  духу.
Жодна  людина  не  заявила  даних  забезпечити
теоретично  і  практично.  А  це  ж  —  дрібниці
в  порівнянні  з  життям  в  недосяжному  духові.

Не  можу  торкатися  в  духові  з  посередностями.
Я  працюю  в  духові  і  живу  в  Богові;  то  є  недосяжність
поета  для  низьких.

Говорю,  що  не  маю  права  зраджувати  Святий  Дух.
З  мого  кроку  країна  може  зробити  кроки  до  світла
духу.
                 (продовження  буде...)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2021

Ось прилетів вже …

*      *      *


Пророк  від  Бога  —
то  й  слова  від  Бога.
Ось  прилетів  вже
чорний  лебідь  —
пуштун-Афган  —
тож  Індія  повірить  в  себе
поету  —  дано  було  слово
як  перша  така  
змога
і  —  слово  —  не  марнується
у  Бога.


Тож  Індія  повірить  в  себе
і  в  США
й  оскільки  в  неї  є
крилатая  душа
й  в  поета  Слова  теж  —
крилатая  душа
і  буде  Україні  вічна  перемога.
З  усього  цього.

16.08.2021.,
Київ

           Стихія  і  поет
           Грудень  1984,
           січень,  лютий  1985.
                               Геній  Божественної  ясності  —  явище  природи  духу  —
                               з  високих  енергоінформацій.
                               Поетові-богові,  якщо  він  народився  і  рано  пізнав,
                               сховався  і  став  носієм  генія,  не  тяжкі  народи.
                               Не  має  права  мислитель-поет  убити  в  собі  сонце  духу  —
                               досягнення-політ.
                               Ніхто  не  знав  і  не  міг  знати,  хто  єсть  поет-мислитель:
                               розуміння  можливе  на  близьких  рівнях  сходження;
                               енергоінформаційний  резонанс  відбувається  на  однакових
                               частотах  полів  в  структурах  відповідості,  що  вже
                               співдержать  споріднене.

1.

Індії  необхідно  допомогти:
необхідно  підтримати  Індію  думкою.
Думкою  не  вбивається  самобутність  і  незалежність.
Індія  —  самобутній  спосіб  життя  і  самобутня  культура;
вершина  їхня  —  думка.
Англійці  і  з  ними  вся  цивілізація  Заходу  переконались,
що  їхня  духовна  експансія  не  задушили  корінної  культури  Індії.
Думка  Індії  пробудилась  від  знайомства  із  Заходом
і  розвивається.Імперіалізм  з  цього  (1984)  року  буде  робити  все,
щоб  роз’єднати  Індію  і  вбити  її  дух.
Чому  це  так?
Західний  грунт  вперше  масово  втратив  душі,  котрі
кинулись  до  світогляду  Індії,  до  новоутворення  сект,
звульгаризованих  культів  з  грунту  Сходу  і  ця  нецільність  душ
чекає  правильного  виходу...
Необхідно  вберегти  Індію  думкою  планетарного
масштабу,  нею  ж  переродити  всю  планету.
Перемога  вищої  думки  над  нижчою  відбудеться  тільки
на  планетарному  рівні,  котрого  не  сягають  нарости  на
неортодоксальному  індуїзмі  і  західництві.  Вже  відбувається
взаємопроростання  світоглядних  знань  з  духовних
освоєнь  Сходу  і  експерементальних  знань  Заходу.
Нижче  цього  —  планетарного  —  рівня  необхідно
звершилася  б  катастрофа.
В  світі  вмирає  духовність.
Чому  вмирає  духовність?

2.
Середня  людина.
Її  передбачали.
В  Росії  мовчки  обійшли  її  найбільш  обдаровані  в  духові
люди,  окрім  надсовістей  Гоголя,  Толстого  і  Достоєвського.
Передбачався  феномен  XX  віку  —  посередність.  Вік-виродок
для  носіїв  високого  духу  ставав  неминучим.  Неминучим  —
після  самозвільнення  непросвітлених  людей,  придушених
в  житті  і  духові.  17-й  рік  —  вихід  темних  мас  на  простір
життя,  прояв  законної  в  собі  стихії,  до  цих  пір  не  зрозумілий
цілком  жодною  людиною.
Середня  людина  напустила  свій  дух,  визначила  як  і  чому  бути,
в  усіх  діяльностях  створила  свою  атмосферу,  своє  середовище,
свої  безвилазно-глибокі  колії  інерційних  психічних  випромінювань.
Вся  еволюція  пішла  на  поводі  в  середньої  людини.  Не  зрозумівши
цього,  загинули  всі  несередні.
Середня  людина  —  це  та,  котра  не  здійснює  сходження  до
високого  духу,  людина  з  утилітарними  знаннями,
напівзнаннями,  що  найгірше.
Середня  людина  сформувала  за  образом  і  духом  своїм
утилітарні  покоління.  За  тишею  посередності  виросла
буря,  бо  для  самотворення  духу  народу  немає  нічого  більш
відразливого,  аніж  застій  посередності.
Буря  наближується,
бо  пошкоджені  розуми  —  це  шлях  до  атастрофи.
Сьогоднішній  шлях  посередностей  —  шлях  до  катастрофи.
Це  хворі  люди.
Депрограмацію  сформованих  утилітарних  калік,
оновлення  самого  шляху  думки  і  реорганізацію  життя
здійснять  нові  люди-боги  на  землі:  вони  вже  є.
Про  середню  людину  потрібно  сказати,  щоб  кожна  людина
знала,  що  про  це  знають.  Буде  знати  правду  про  себе  —
зможе  розуміти  світ  далі.  Строго  —  це  необхідний  перший
крок  до  одужання.
Кричали  завжди:  «Ліки!  або  ні  слова  про  хворобу!»
Це  минуле  (зле).  Кричали  ті,  що  не  знали  природи  людини  —
як  вона  є.
 І  нині  не  знають,  як  зцілювати  правдою,  Святим  Духом.
Суть  проста:  носії  середніх  діапазонів  духу  не  допускають
до  народу  носіїв  вищого.  Вони  не  винуваті:  така  взаємодія
вібрацій  в  самій  природі.  То  все  ляльковий  театр  на  нитках
низького,  котрий  нічого  з  природи  людини  і  Космосу
не  знає,  бо  є  рабом,  а  не  вільни  духом.  Нижче  не  знає  вищого.
Чому  вмирає  духовність?
Найвища  духовність  пропала  із  загибеллю  всіх
найвищих  поетів  і  мислителів.  Поети  як  пророки  і  водночас
центри  кристалізації  культури  загинули  від  низьких  вібрацій,
отримуваних  від  темних  думкою  середніх  людей.
Найвищі  і  найтонші  поети  —  одиниці  ясновидців,  що  чули
Бога,  —  не  змогли  вижити  в  каламутних  потоках
напівпросвітленості  і  темряви  зіпсованих  людей.  Поетові
з  його  вирощеним  світлим  духом  просто  фізично  стає
нестерпним  опускання  в  темний  дух,  —  це  першопричина
руйнувань  і  вмертвлювань  душ  і  тіл  поетів,
до  цих  пір  напіввідома.
Вирвавшись  в  заграничне,  повертаючись  в  надра  і
піднімаючи  їх,  не  витримують  в  собі  боротьбу  всього  народу,
всіх  стихій.
Мова  йде  про  вождів,  богів  на  землі.
Поетів  убили  недальновидністю,  вважаючи  й  до  цих  пір,
що  шлях  у  майбутню  гармонію  з  Космосом  лежить
на  основі  філософії  і  науки.  Це  закономірно  в  середовищі
темних.  Правильно  зробили,  що  вибили  очі,  котрі  дійсно
бачили  в  духові.
Загинули  найдуховніші  поети,  не  ставши  в  природну  точку,
в  невідомості,  звідки  давали  б  світу  «материнську  вібрацію».
Повторюю,  не  в  точку  практичної  формальної  влади,  а  в  ту,
що  знаю  я.
Це  прелюд  всіх  трагедій  і  щастя  —  просвітити  інших,
коли  твоє  просвітлення  в  той  час  для  тебе  —  убивче.
І  особливо  —  просвітлення  твоєю  думкою  тієї  частини
народу,  що  мав  розумовий  зсув  в  однобокість.
Ця  частина,  середні  люди,  утилітарні  каліки,  породжує
життя  подібне  собі,  грибами  темного  духу  сіється
над  землею  і  знищує  здоровий  народ.  —  Потрібно  тоді
знати  рівень  недосяжності  в  духові  і  думці.  —  Хто  з  вас
може  мати  справу  з  пандемією  найнещаднішою  —
в  духові?
Як  утворилась  організація  життя  і  світогляду,
котра  вмертвлює  народ?
Де  найбільш  рання,  корінна  помилка  в  розвої  життя,
що  привела  до  однобокості  життя,  до  вмирання
світлої  духовності?

3.
Праця  мислителя  —  праця  світова.
В  природі  нема  ізольованих  «ідей  Заходу»  та  «  ідей  Сходу».
В  природі  є  принцип  невпинного  оновлення  життя  в  зв’язку
з    у  с  і  м      б  у  т  т  я  м.
Сказане  далі  справедливе  для  усіх  мислителів.
Я  скажу,  що  тим,  хто  мислитиме  надсильно  й  оригінально,
 слід  чекати  ударів  і  в  серце,  і  в  голову.  Не  символічних,
і  не  від  урядів,  а  психічних,  з  єдиного  поля  взаємодії.
Тим  сильніших,  чим  більшої  кількості  людей  зачіпається
психіка  «за  живе»  і  чим  більше  ви  змінюєте  їх  уявлення  —
розбуджуєте  енергію.  І  вбивчі  удари,  коли  піднімаєте
за  собою  надра  всього  народу.
Вбивання  мислителів  на  рівні  психічних  енергій  —
законне,  в  законі  природи,  у  властивості  матерії
спорідненій  свідомості  —  в  змінюваності  матеріальних  полів
з  допомогою  матеріальних  агентів,  що  йдуть  від  процесів
мислення,  кажучи  просто.  Дух  —  у  зв’язку  з  матерією.
Ось  це  розряджання  на  свою  душу  і  серце  всіх  потенціалів,
що  накопичились  від  повторювань  загальноприйнятих
мислеобразів  нижчими  —  справа  поетична.
Правильно  буде  брати  аналіз  на  поезію  в  кожній  діяльності  —
скрізь  є  співвідношення  творчого  (світлого)  й  інерційного
(темного).
Тільки  розвіювання  в  духові  загальноприйнятого  блискаючою
думкою  веде  до  звільнення  інших  від  тієї  пітьми,  бо  на  справі,
безпосередньо  висвітлює  розум  і  душу,  відкриває  вищі  центри  —
піднімає  розумово-психічні  стани  інших.  Вирощує  генія.
В  цьому  сенс,  це  є  подальшою  еволюцією  людини,  котра
направлена  у  вищий  дух.  Концентрована  думка  —  наймогутніша  сила.
Потрібно  ПІДПІЛЬНО
одкривати  в  собі  оригінальні  центри  мислення,
щоб  було  чим  концентрувати  непереможну  оригінальну  думку.
Якщо  ж  милитель  не  буде  злітати  над  стихією  загальнолюдського
потоку  мислення-сугестії,  в  нього  в  результаті  буде  виходити
те  ж  саме,  що  й  в  інших,  —  зачарована  посередність.
Буде  середня  людина,  вбивча  для  носіїв  вищої  мислі.  Заклекоче  —
а  виходить  так,  як  в  інших.
Так,  як  в  середовищі-смітті.
Потрібно  мати,  що  називається,  художню  душу.  Слід  мати
особливі  поетичні  проникнення  духом  генія.  —  Для  початку.
Функція  урядів  —  бути  урядами.  Уряди  йшли  і  будуть  іти
за  вождями  духу  й  думки,  бо  уряди  —  невільні,  вони
визначаються  середньою  людиною  і  для  неї  природно
створенні  нею  ж  таки.
Кожному  періоду  часу  відповідає  свій  тип  таких  діячів.
На  старших  сидить  час.
Люди  мовлять,  що  втомились  від  самих  себе;  втомлених
не  слід  запрошувати  на  передній  край  мислі,  де  гинуть
найдужчі:  природа  не  знає  умовностей,  знає  свої  закони.
Україні  і  Індії  слід  допомогти  розвоєм  думки,
ви  вже  знаєте  чому.  Піднімає  тільки  вищий  дух,  перемагає
тільки  вища  думка,  в  кожної  з  них  свої  носії.
Це  праця  не  урядів    і  не  партій,
це  праця  одиниць  найвищої  генерації  життя  —
одиниць  з  обома  крилами:
чистою  духовністю  і  чистою  думкою.

4.
Суверенність  поета  починається  з  вічності.
Краще  народитись  поетом.
Поетом  —  потрібно  народитись.
Поет  —  посол  Неба,  випад  з  майбутнього.
Найголовніше  для  нього  —  вирватися  з  народу
і  дійти  до  Бога,
з’єднати  Бога  і  народ.
Поет  зразу  ж  бачить,  з  ким  має  справу,  з  яким
співвідношенням  світла  і  пітьми,  змінюваності  та  інерції.
Ненародності  поета  нема;  закрившись  від  емоційно-вольових
полів  народного  середовища,  поет  втрачає  розвиток.
З  іншого  боку,  не  вміючи  відірватися  від  народу  і  піднятися
в  духові,  щоб  з’єднатися  з  народом  щоразу  на  більш  високому
рівні,  він  —  не  поет.
Не  вміючи  підніматися  до  Бога  і  опускатися  до  народу,  щоб
очищувати  народ  від  слідів  нижчоъ  організації  матерії,  він  —
не  поет.  Бути  в  народі  цілком,  або  цілком  відірватися
від  народу  —  значить,  ні  разу  не  бути  поетом.  Поет
проводить  ясність  через  себе,  як  провідник.  Чим  ближче
розвиток  поета  до  Бога,  тим  більше  він  не  тільки  провідник,
а  й  творець.
Свавілля  творче  поета  визначається  природно  тими
вібраціями  народу  і  Космосу,  якими  він  живе.
Народ  раптом  чує  поета,  коли  один  Бог  говорить
устами  поета.  І  тільки  тоді.  Все  інше  не  має  значення.
Коли  через  поета  говорить  Бог  —  народ  чує,  чує  нутром.
Чує  —  якщо  поет  сам  іде  за  Богом.
Поет  повинен  вказувати  своїм  ходом  —  куди  і  як  йти
народу,  як  думати  і  що  робити.
Народ  ніколи  не  ходив  і  не  піде  за  розумовими  доказами,
бо  розумові  докази  для  нього,  —  у  великому  тілі  якого  є
всі  знання,  то  нісенітниця.  Народ  ходив  і  піде  тільки  за  Богом  —
так,  як  чує  своїм  нутром.
І  він  відрізняє  своїм  великим  нутром:  хто  ж  його  чистить,
нутро  народне?  Хто  чистить  великого  звіра?
Поет  визначає  «по-божому»  ще  не  створений  світ,  що
шукає  нової  форми,  і  цим  він  —  творець  того  життя,
яке  буде,  ще  втілиться.
Поет  —  око  духу,  самопросвітлення  зору  завдяки  даній
йому  властивості  чути  Бога  і  завдяки  знанням.
Поет  —  центральний  активний  вузол  перетворення  всіх
вібрацій  від  носіїв  освоєнь  природу  в  наймогутнішу  —
художню.
Середні  люди  не  зобов’язані  псувати  напівзнаннями  матеріал
поета  ще  до  творення,  а  також  ніхто  не  може  завадити  йому
чути  Бога  в  творенні.
Як  діють  плоди  високого  духу  і  сам  дух  безпосередньо?
Тільки  біля  найвищого  носія  духу  і  його  плодів
спадає  з  очей  пелена  і  кожен  бачить  духом  світ  і  хто  він  є
сам  ,  і  чого  вартий  він  і  його  попередні  клятви.  Буде  рухатися,
чи  зрадник  руху,  лінивець.  І  бачить,  що  в  світі  є  одвіку  сили  —
високий  талант  до  Бога  і  наївний  жах  буття.  Високий  талант
своїм  духом  розкриває  пелюстки  серця  і  мозку  кожної  людини
під  промені  любові  всього  світу.  На  мить  переводить
непідготовлену  людину  в  стан  всевидіння,  єдності  з  Космосом,
після  закінчення  цього  —  знову  тільки  автоматизм
сприйняття,  гіпнотичний  сон,  психологічні  бар’єри.
Ось  що  творить  благородне  мистецтво  і  думка,  являючи
шлях  в  безсмертя  —  звільнення  від  неволі.
Високий  дар  духу  і  в  житті  запускає  від  носія  до  сердець
людей  ниті  вищих  вібрацій  —  розкриває  високому
безпосередньо  і  прямо.
Чи  це  не  мука  для  людини?  —  обпікання  Красою  і  Божою
благодаттю  серед  принуки  фізичної  і  духовної  на  землі?  Це  ж
не  придушення  людини  сугестією,  навіюванням,  невисокою
думкою,  гіпнозом  посередності,  а  дія  єдино  правильна  —  духовним
(ненасильним,  резонансним,  любовним)  подвижництвом.
Тільки  так  милосердно!  Ось  глибина.  Все  мистецтво,  література
і  мисль  —  це  сліди  від  вищої  організації  матерії.  Все,  що  від  Бога.
Поетичні  проникнення  —  первісний  корінь  здорової  природи
творчості.  Дух!  проникнення  духом,  —  розум  добудує.
Птиця  свідомості  —  з  двома  крилами  найвище  летить.
Найбільше  нерозуміння  в  мистецтві  —  те,  що  мистецтво,
ніби-то,  мислить  образами.  Мистецтво  строго  космічно  працює,
як  поезія,  живе  в  природі,  як  здорове  самооновлення  життя,
самотворення  попереду  життя,  відповідає  на  коливання  життя
і  Космосу  і  йде  попереду  —  в  майбутньому,  в  примірці  нового.
Носії  вищого  духу  знають-чують  в  духові  ще  ніким  не  відкриті
закономірності  перетікання  матерії  і  передають  їх  духом  для
нижчих.
Сильні  духом!  —  ось  глибина  майбутнього.
Пророки  живуть  тільки  в  майбутньому,  живуть  в  його  одягові,
перетворюють  його  духом,  а  сьогоднішні  люди  розуміють  цю
таїну  так,  що  то  мислять  блискітки  одягу,
такі  собі  образи-моральності.
Сьогоднішні  нічого  не  розуміють.  Об’явився  звідки.
Ніхто  з  тимчасових  не  пробував  ходити  за  плугом-генієм
поета:  найвищі  сили  є  поза  тимчасовими  (взаємнонелюблячими,
невільними,  земними)  моральностями  сирих  людей.
Видно,  як  небагато  потрібно,  щоб  самовикритися  неносієві
генія.
Посередності  паразитують  на  авторитеті  Леніна  і  його
некомпетентності  в  художності  (Святому  Духові).
На  практиці  після  нього  ця  обставина  найшвидше    повела
до  самогуств  і  катастрофи.
Ленін  не  створив  головного  в  теорії.
Абсолютузувати  Леніна  —  неправильно,  повторювати  —
катастрофа.
Необхідно  розвивати  світопогляд  підніманням  на  вищий  рівень
знань  природи  і  Космосу.  Видно  ті  місця,  на  котрих  зупинявся
посередній  розум,  не  проходила  смертна  думка.
Поет  запалює  нове  сонце  духу  —  і  жодна  людина  не  йде
в  темряву.Такий  закон  духу.  Поет  —  спирається  і  повинен
спиратися  на  світовий  дух-розум  і  на  народи.  Це  —  великий
поет  вічності.  Біля  нього  держави  ворушаться.
Він  рухає    в  с  е.
Псевдопоет  спирається  на  офіційний  малий  досвід.
Маленький  псевдопоет  стверджує,  що  він  є  ідеологом
партії  —  і  не  розуміє,  чому  він  реакціонер.  Вічності  усміх
ласкавий.

5.
Так  ось.
Корінна  помилка  —  однобокість  філософій  XIX  і  XX  століть.
В  їх  основу  панівно  покладено  обмежену  науку  і  онтологічні
зв’язки.  Ясно,  що  в  них  нема  природи  духу  і  духовності,
людини  і  Космосу,  ненаукових  культур  творчості,  самої
цільності  буття.  На  це  вказав  М.  Бахтін.
Однобокість  філософій  XIX  і  XX  століть  —  це  наслідок
спільного  ходу  еволюції  середніх  віків  і  обставин  звільнення
самої  науки.  Наука,  не  досліджуючи,  наперед  заперечила
існування  душі  людини.  Це  —  головне  з    у  с  ь  о  г  о.
Д.Ліхачов  вказує  на  науково-технічну  революцію,  як  на
причину  бездуховності  і  катастрофи.  Це  неправильно.
НТР  —  не  причина,  а  другий  наслідок  поряд  з  першим  —
«бездуховністю».  Обидва  наслідки  вказують  на  свій
спільний  корінь.
Там  помилка  в  корені  —  в  філософіях  XIX  і  XX  століть,
в  тому,  що  в  основу  світоглядів  панівно  лягли
позитивстські  теорії,  що  базуються  на  гносеологізмі.
І  я  знаю,  як  «рішуче»  прикрашували  їх  онтологічними
звя’зками.
Ціле  життя  всі  чесні  розуми  лоскотало,  що  живе  випадає
з  уваги.  Що  поети,  виявляється,  були  недосяжними  у
вловлюванні  змін  в  Космосі.  Що  так  званий  містицизм
встигав  і  встигає  швидше,  ніж  наука.  Що  гинуть  носії  геніїв
і  розкладаються  душі  людей.
Для  глибокого  дослідження  природи  людини  і  світу
ні  наукових  підтверджень,  ні  тонкого  художнього  дару
особисто  в  Леніна  не  було.
Наука  і  розумова  діалектика  пізнання  переплітаються
між  собою  і  практикою.Ця  єдність  за  своєю  природою
допускає  помилки,  принципово.  Сьогодні  настав  час  не  її,
а  носіїв  геніїв  і  думки.
Наука  набрала  панівного  значення  згідно  з  світоглядом.
А  сама  наука  що  таке?
Наука  обійшла,  обминула  цілий  материк  явищ  біосу.
Обминула  явища  безпосереднього  зв’язку  між  людьми
і  Космосом.  Будучи  обмеженою,  філософія  заперечила
наперед  все,  що  є  живою  природою  духу  і  духовності.
Є  багато  підтверджень  обмеженості  сьогоднішньої  філософії
і  дефомування  нею  природного  ходу  наук  на  всіх  їх  шляхах.
Це  є  вже  знаходження  сьгоднішнього  життя  поза  првильністю
розвитку,  в  інволюції.
Той  факт,  що  наука    і  філософія  обминули  найголовніше,
викривив  сам  спосіб  мислення  до  панування  диференційного
(роз’єднуючого),  знищив  інші  підходи  до  находження
життя  як  природної  ланки
єдиного  цілого  буття  матерії.
Зараз  наука  повернулася  до  раніш  обійденого  материка
біосу,  до  вивчення  природи  людини  і  Космосу.  Головне
вирішується  не  на  рівні  наукових  ідей  і  тенденцій  світу.
Головне  —  глибше,  в  корені:  в  підходах  до  світу.
Чому  наука  зацікавилась  суттю  людини  —  тим,  за  що
весь  час  вбивали  шукачів?  Чи  не  ясно,  що  без  цього
неможливий  природний  розвиток  світу?  Чи  не  ясно,  що
донині  панівна  тенденція  технічного  розвитку  —  допоміжна,
а  настає  духовний  розвиток  самої  людини,  якісно  новий
підхід  до  світу?
Згідно  яких  космічних  законів,  крім  земних,  економічних,
стає  неминучою  градація  людства  від  землі  до  Неба:
від  поневолення  нижчими,  темними  вібраціями  до
звільнення  вищими,  світлими?  І  вирішальне:  хто  зможе
знаходитись  в  зв’язку  з  носіями  геніїв  духу?
Якщо  хтось  з  літераторів  мовить,  що  світ  врятує  моральність,
то  це  утопія,  це  прекрасне  побажання,  він  говорить,
що  йому  не  вести.
Вузькі  знання  забавно  шукають  в  собі  виходу  з-під  загроз  —
не  у  великій  природі,  яка  регулює  себе  нещадно,  згідно
своїх  законів,  помимо  нерозумних  і  підневільних  людей.
Всеосяжні  космічні  знання  і  любов,  що  їх  одкриває,  —
ось  шлях.
Вузькі  спеціалісти  з  вузькими  знаннями  не  знають,  як
і  навіщо  їх  переплавляє  в  огні  високого  синтезу
одиницями  життя.  Такими,  якими  їх  створила  природа  і
вони  —  самих  себе.
Наука  не  врятує  світ  від  катастрофи,  наука  сама
потребує  допомоги.  Всі  однобокі  світогляди  стоять
перед  переходом  до  якісно  вищого  рівня  узагальнення  —
світогляду  планетарного  братства  розуму  і  любові.  Іншого
шляху  нема,  я  сказав.    Зміст  життя  —  очищуючись,
піднімати  душі  свої  і  всіх  до  космічної  свідомості.
Підкреслюю  загальне  заблукання:  не  керівний  апарат
вимагає  свого  оновлення,  а  все  життя  країн  і  світу
вимагають  свого  оновлення  і  з’яви  носіїв  найвищого
дару  Бога  —  для  цього.
Не  тільки  переорганізація  господарського  і  керівного
апаратів,  чого  прагне  компартія,  а  повна  і  цілковита
переорганізація  і  переродження  всього  життя  світу  —
з  метою  стати  кожному  на  своє  місце  в  природі.
Атрофуватися  в  знанні-чутті  світового  духу  —  зась.
Зі  старим  світосприйняттям  і  низькою  організацією  —
катастрофа,  перетягне  нижча  ланка  природи,  старе
поле.  З  новим  світоглядом  і  організацією  життя  —
шлях  без  катастрофи,  переважить  вище  поле  космічного
розуму.
Дійсно,  для  народу  нема  нічого  небезпечнішого,  ніж  стара
помилка  і  відсутність  нового  вождя.  Після  Леніна  помилка
в  філософії  ніким  не  виправлена,  філософія  якісно
не  піднята  ніким.
Помилка  проявилась  найтяжче  в  тому,  що  жоден  носій  духу
не  зібрав  в  собі,  не  синтезував,  і  не  забезпечив  своїм  життям,
і  не  вказав  (крім  частково  генія  М.Бахтіна)  на  те,  що  до
філософії  потрібно  йти  від  більшого.
Хто  знає,  що  це  таке?
Про  це  пізніше.
В  результаті  однобокості  світогляду  побудоване  однобоке
життя  народів  і  в  результаті  всіх  —  неоптимальний  шлях
розвитку.  Бо  втрачено  високу  духовність  і  правильне
космічне  життя  душ  людей.  Втрачено  найвищі  особливості
вільних  особистостей,  все  зуніфіковано,  свідомо
зтоталітаризовані  і  пошкоджені  до  границі,  основи
космічної  людини  зруйновані  настільки,  що  народи
ще  навіть  не  знають,  що  з  ними  зроблено.
Це  прекрасне  поле  діяльності  для  мене.
Ясно,  філософ  не  може  бути  філософом;  може  —
поет,  не  зв’язаний  земним  духом.

Світ  ловить.
Ясно,  що  через  часових  отуплювачів  поет  вимушений
ізолюватись  від  темного  духу  утилітарних  калік;  щоб
допомогти  народу,  кожен  день  він  повинен  пройти  крізь
леза  сірих  полів  утилітарних  людей,  порізатися  об  їх
енергоінформаційні  сфери.
Нема  нікому  необхідності  підтвердити  себе  —
побажанням  для  поета  відректися  народів  і  стихій.
           (продовження  буде...)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2021

Чого це ви проти Христа і Богоматері?

От  —  політикам  відрізано
                   верхи
                   і  низи
й  в  них  все  протікає...
Меркель  їде  казитись
                   і  тільки  казитись
хто  про  це  знає?
вона  про  це  знає?
може  вискочити  із  борозни?
не  може
вже  й  не  казиста
бо  не-казистість...
якісь  не-духовні  люди
і  птаха  незряча  над  ними  літала
вона  якась  використана  —
                                               як  недосконала...
От  німці
окремі
до  нас  —  окликались:
прийдіть,  українці!
з’ясніть  цілу  сліпість:  без  Христа  ми
                             і  ні  дольки  Христа
й  вже  без  Христових  храмів!!
Ввійдіть,  українці!!  —  шакали
                   тут  в  душах...  шакали!  
і  попід  небесами
шкарлупи  пусті  —  із  шакалами!
вона  ж  про  тіла  комсомольські
                                               тут  відповідала
ніяких  душевних  якостей
ніяких  Христово-духовних  —  радостей!
ви  смішні
Володимир  й  Ангела  речуть
вони  —  недосконалі...
повирубуйте,  кажуть,  ліси
повитлумлюйте,  кажуть,  зірки
все  вгашайте!  —
станьте  бездарними  як
                                               усі  наші
відрікайтесь  Христа!  —  як  ми
                                                                         відрікайтесь
плюньте  на  Небеса
як  ми  плюнули  соковито  —
                                       на  вас  в  душі  ваші
крилаті  —  але  ваші
та  й  в  полон  до  нас  

здайтесь!


То  ви  —  увійдіть
і  з’ясніть,  українці!

14.08.2021,
перший  день
Богородичного  посту...  КИЯНИ  ВНЕСЛИ  СВЯТІСТЬ  ДО  ЄВРОПИ:
                     Знайомтесь!  АГАТА  КИЇВСЬКА  королева  Англії.  
Дружина  короля  Едварда,  донька  Великого  Князя  Київського  Ярослава  Мудрого  і    Інгігерди  -  доньки  шведського  короля  Улофа  III.  Агата  Кіївська  мати  Едгара  Етелінга  -  короля  Англії.  Старша  дочка  Агати  Маргарита  обвінчалася  з  шотландським  королем.  Четверо  синів  Маргарити  стали  в  свій  час  королями  Шотландії.  Маргарита  -  королева  Шотландії,  внучка  Ярослава  Мудрого  стала  першою  шотландською  святою.  Дочка  Агати  Матильда  була  королевою  Англії,  прабабусею  легендарного  короля  Річарда  Левове  Серце.  
Рідні  сестри  Агати:  
королева  Франції  АННА  Ярославна,  дружина  короля  Генріха  І;  
королева  Угорщини  АНАСТАСІЯ  Ярославна  (Аґмунда),  дружина  короля  Андраша  І;
королева  Норвегі  ЄЛИСАВЕТА  Ярославна  (Еллісіф),  дружина  короля  Гаральда  III  Суворого,  потім  дружина  короля  Данії  Свейна  II  Данського.  
Рідні  брати  Агати:
князь  ВСЕВОЛОД  Ярославич,  чоловік  принцеси  Марії,  дочки  імператора  Візантії  Костянтина  IX  Мономаха  (1046),  від  шлюбу  народився  Володимир  Мономах;
князь  ІЗЯСЛАВ  Ярославич,  чоловік  принцеси  Ґертруди,  дочки  польського  князя  Мешка  II  (1040);
князь  СВЯТОСЛАВ  Ярославич,  чоловік  німецької  графині,  внучки  цісаря  Генріха  II,    імператора  Священної  Римської  імперії;
князь  ІГОР  Ярославич  чоловік  німецької  принцеси  Кунігунди,  графині  Орламіндської;
князь  ВОЛОДИМИР  Ярославич,  чоловік  німецької  графині  Оди,  дочки  великого  графа  Ліпольда  фон  Штаде.
В  літописах  згадки  про  королеву  АГАТУ  датовані  1066  роком.
(В  ті  часи,  на  місці  Москви  квакали  жаби,  в  лісах  бігали  дикі  мокші)
ПАМ'ЯТАЙ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2021

І я спахнув як луг… Світлизни скільки виссано!. .

*      *      *


                 Вседержителеві
                 і  Діві  Марії
                 світло  і  з  любов’ю  присвячується


І  я  спахнув  як  луг...
Світлизни  скільки  виссано!
Молока,  Боже,
з  небес  скільки
                               виссано!
Все  мені  в  світло
                             на  писку  написане!



А  я  пив  —  золоте  —
Тополин  скільки  виставлено
Сторінкам  із  небес  стільки
                               виставлено
Все  світло  йде
             з  ликом  тиснеться  —
                               все  як  написано

14.08.2021,
свято  Маккавеїв,
початок  посту  Богородичного

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2021

Градуси ліствиці Якова - на шляху Богородиці

Градуси  ліствиці  Якова  -  на  шляху  Богородиці
Анотації:

Книга  художніми  засобами  подає  природу
Космосу  і  людини  такими,  як  вони  є,  не  зважаючи
на  ідеології,  державні  окови,  невігластво  і  на  те,
хто  її  читатиме  і  як  захоче  сприйняти:  саме  
натхнення  духом  потребує  первісності  сприйняття
записувачем  в  чистоті  і  неупередженості  —  цим
самим  книга  готує  шляхетність  і  неупередженість
читача  (нового  читача,  з  самостійним  підходом).
                                                                                               «Деміург»,1992

Потрясаюча,  —  що  аж  хочеться  притиснути  до
грудей,  а  ще  —  побачити  на  міській  площі  або  в  не-
існуючому  поки  що  космічному  театрі,  драма-
містерія,  правдивіша  всякого  життя:  ось  незабутнє  
враження  від  цього  космосу.  Це  перевірено  кількома
 щасливими  —  її  гідними.
Друга  книга  поета  вміщує  тільки  цю,  тринадцяту  
за  рахунком,  поему,  бо  поставити  щось  іще
поряд  —  неможливо:  дія  відбувається  на  корі  
півкуль  України  і  Росії  та    в    н  е  з  н  н  и  х
п  р  о  с  т  о  р  а  х.
                                                                                               «Цар  духу»,  1992

Книга  надихнута  Нескінченністю.
Світло  в  вас,  як  сказано.
Необхідність  —  народитися  звище,  в  духові.
Не  повірите  —  не  взнаєте;  не  взнаєте  —  не  повірите.
                                                                                                 «Третій  завіт»,  1994

Четвертий  збір  плодів  пророка  —  як  молитва,  що  є  провідником  між  надприродним  та  земним,  новим  храмом  Бога,  який  Самотвориться...  
Тут  богословіє  —  те  світло,  що  біля  самого  Вседержителя,  для  чого  немає  назв,  що  сліпило  дерзновєнних  святих,  що  впускає  в  себе  неземну  поезію  і  нею  натякає,  вводить.  Найубивчіше  для  вєтхого  світу  —  художнє.  
Можливо,  ви  пережили  милосердну  усмішку  його.
                                                                                                                                         «Богословіє»,  1996

Священник  Павло  Флоренський  кількома  рядками  
слів  прояснив  неможливість  механічно-матеріальної  
Європи  і  її  намагань  заставити  Бога  дати  
інтелектуальне  пояснення  істини  і  світу.
Як  видно  навіть  по  думці,  Бог,  щоб  не  творити  
роботів.  дав  свободу,  а  самочинно  хворі  однобокістю
фашиствуючі  вчені  відкинулись  від  любові  Небесної  
і  –  суха  скукотища,  яма  розпаду.
Як  видно,  в  нескінченній  Божій  любові  
всі  мислячі  полегшено  усміхнуться.
                                                                                               «Впадання  в  Тройцю»,  2000

Все,  що  навколо  нас,  і  Син  Божий  Ісус  в  серцях,  –  наявні  в  цім  виданні.  Пресвята  Богородиця  Марія  займає  в  серцях  царське  місце.  Вічність  і  дні  теперішні,  природність,  болі  людські,  небесність  і  земні  страждання  –  все  спішить  увінчатись  правдою  поета.  Він  з  тих  душ,  котрі  невіддільні  від  Бога-Творця  і  світотворення.  Любов  і  правдиве  життя  –  основа  творчості  і  шляху…
                                                                                                                     «Дві  книги  з  Єдиного»,  2005

В  цій  книзі  борються  два  першоначала  Господнього  світотворіння:  вище  –Небесне,  вічне  –  і  земне,  стихійне.  Господь  Христос  рятує  в  серці,  освітлюючи  душу;  спохмурена  гріхами  сумна  частина  душі  запекло  відтягує  до  земного.  До  світлого  духу  піднімає  слово  з  глибини  серця  –  де  Любов:  Ісус  і  Пречиста;  правда  є  простою  –  тільки  любов  спасе.  
                                                                                                                                                           «Поле»,  2005

В  книзі  «Меди  Божі»  є  літо,  сонце,  бджоли  Божі  —  
люди  під  Сонцем-Христом.  Пасіка  ця  на  Землі.  
Є  Мати  Божа,  вона  спасає  наші  душі,  бо  —  Вічність.  
Поет  на  задньому  плані.
                                                                                             «Меди  Божі»,  2006
 
В  цю  книгу  ввійшли  поезії  з  натхненності  Ісусом  Христом  і  Божою  Матір’ю.  Це  означає:  боротьба  внутрішня  з  зовнішньою  стихійною  людиною  очистить  серця,  душі  й  навіть  тіла  всіх  тих  сміливих,  хто  виконуватиме  слова  Ісуса  в  житті,  як  сказано  в  Євангелії,  в  животворчости,  в  радіснім  творенні  християнського  життя.
Ісус  і  Марія  в  серці  в  нас,  відважні…  
Бруд  зіскочить  геть.  Радуйтесь!
                                                                                             «Співуча  благоверша»,  2007

…Поезія,  якщо  вона  з  Першоджерела,  забирає  душу  читача  до  руки  Божої…  тримає  –  в  собі  й  водночас  в  душі  –  сотні  секретів,  таємних  зцілень
й  тайн-ходів:  живе-зцілююче…  невловиме,  як  благодать.  
Христос  перемагає  любов’ю  –  переможе  весь  світ.
                                                                                                     «Кораблі  в  небеса»,  2007

Книга  «Ода  радости»  вся  зі  світла  й  любови.  Книга  відповідає  своїй  назві:  радости  без  світла  Христового  нема:  і  в  творінні,  і  навіть  в  природі:  все  є  ,  а  радости    і  любови    нема...  а  тут,  в  книзі  і  в  серці,  благодать  єсть:  і  природа,  і  творіння  співають  хвалу  Богу...
Радуйтесь  і  веселітесь,  бо  велика  нагорода  на  небесах
                                                                                                                                   «Ода  радости»,  2008

Це  –  дванадцята  за  рахунком  книга  поета.  Анотацію  прочитаєте  в  назві:  хто  завжди  має  в  серці  сповідання  Христа  –  Сина  Божого  і  з  цим  живе,  той  –  щасливий...
                                                                                                                 «Щасливий  ти,  Симоне»,  2008

Розквітне  серце,  якщо  посадили    –  мов  древо  зелене:    корінням  в  любові.  
Добре  гілкам  на  древі,  з  листям  –  і  шумом,  і  квітом!  
В  древо,  яке  усамітнене,  часто  б’ють  блискавиці.  Радіймо!  З’єднані  у  цілому  світі,  цім  і  тім,  будуть  плоди  золоті  –  златі  на  древі.  Любімось!
                                                                                                                       «Златі  на  древі»,  2009

Давид  житиме  вічно,  бо  він  —  у  Вічності.  Псалми  —  третя  за  силою  дії  реальність,  після  Причастя  і  Ісусової  молитви.  Цим  сказано  все.
Псалми  авторські  —  на  розгляд  палаючих  духом  —  від  серця!
                                                                                                                                           «Псалми»,  2009

Книга  в  серці  тане  простотою  картини  природи,  Бога,  людини,  любові  і  музики  —  їх  добра.  Зі  злом  тепер  воюють  зло,  та  тут  є  ще  добро.  І  автор  неухильно  передає  останнє…  хоча  б  не  спрямовує  очі  на  сановників:  Бог  явно  спасає  ранішу  книгу  «У  небі  на  свободі»  для  Неба  —  доброти  і  простоти…  Не  дивно,  що  серце  звернене  до  Бога,  а  ще  —  дружини  й  найближчих  друзів.
                                                                                                                                   «У  небі  на  свободі»,  2010

Любов  рухає  не  лише  світилами  з  небозводу  —  ще  більш  поетами.  Від  Бога  сіють  чисті  й  добірні  зерна  любові,  доброти,  також  розуму  Христового  в  людей  світу.
І  не  про  все  це  книга  «Зерна  вертикалей»,  а  такою  є  вона.  
                                                                                               «Зерна  вертикалей»,  2010

Книга  являє  дійство  Бого-космічного  ансамблю  живих  світів.  Втрапляючи  душею,  відкритою  світлу  Бога  Христа,  притягнете  живу  партитуру  згори  і  прозвучите  музикально.  Слово  ж  упокорює  музику.  Якщо  не  виповнюєте  слово,  —  важко  спастись.  А  якщо  не  підготуєтесь  і  зупините  дійство  —  не  прийде  слово...  
Маленький  натяк  диву  цьому  —  голограма.  Більший  натяк  —  спогляданя.  Краса  в  очах  того,  хто  бачить.  
Виховання  правильної  свободи.
                                                                                                       «Музика!»,  2010

Книга  повертає  вічність  Божого  буття.
Оце  й  все.  Дякуючи  Матері  Божій,  Її  любові  і  премудрості.
                                                                           «Вісімнадцята  Весняна»,  2011

Доля  книги  «Чи  мені  дихати  не  стидно…»,  дев’ятнадцятої  за  переліком,  буде,  мабуть,  дуже  щасливою:  поезія,  що  є  в  ній,  гармонійно  й  парадоксально  поєднує  дитинне  сприйняття  первісного  буття  природи,  Бога,  космосу  і  людей  —  
з  мудрою  мовною  перевагою  зрілого  поета.  
                                                                               «Чи  мені  дихати  не  стидно…»,  2011

Книга  перекладів  Псалмів  звернена  до  читачів  з  високим  рівнем  самоусвідомлення,  з  прищепленим  духовним  смаком,  з  вимогливими  етичними  і  естетичними  запитами  окормлення  душі,  з  музикальним  і  поетичним  слухом,  —  для  сприйняття  досі  не  бувалих  переваг  перекладу:  ритмічної  і  тональної  ясності  у  чистоті  горіння  духу,  багатої  сучасної  української  мови  перекладача:  мови  його  матері.
                                                                                                   «Псалми»,  2012

«Чим  гірший  час  —  тим  вище  слово».  
Автор  любить  Бога  і  весь  світ,  і  всіх  сучасників,  які  зірвали  драму  в  трагікомедію,  що  зробило  можливим  народження  люблячого  художнього  слова  —  зрячою  любов'ю.  
Один  з  найвищих  синтезів-збудувань  на  камені  Ісуса  Христа  не  відкидає  жодного  природного  первня,  зате  цілком  по-новому  народжує  і  влаштовує  нові  плоди,  цілком  небувалі  у  
міжнародній  духовній  спільноті.
                                                             «Пятки  любові  над  Страшним  судом»,  2012

Ангельськи  висока,  чиста,  і  витончена,  і  м'яка  ось  ця  —  двадцять  друга  —  поетична  книга.  До  таких  же  читачів  звернена  вся  вона.  Таке  її  коло.
                                                                                                                       «Голос  самшитовий»,  2012
 
«Готове  серце  моє,  Боже...»
Хто  знає  любов  Божої  Матері,  або  її  повноту?  Святі  не  наважувались  це  стверджувати.  Її  повнота  –  як  в  Бога.  Нема  нічого  випадкового  в  житті,  як  і  в  творчості  любові  Божої.  Розпад  Псалма  –  тим  і  є  пізніші  жанри.  Немов  Мати  Божа  стоїть  найвершинніша  –  і  не  може  не  заторкувати  всього  універсуму  творіння,  вогнем  і  світлом  проноситься  усіма  піснями  серця.  Свята  любов  Її.  Три  псалми  є  тут,  Її  натхнення.  Сповідання  Христа  і  Матері  Божої  –  від  вогню  і  світла  Їхнього  не  встоїть  ворог,  якщо  чіпляється  за  вас.  Ось  для  цього  самоусвідомлення  –  книга.  
                                                                                                 «Цілься,  серце»,  2013

Суть  книги  така:  «В  світлі  Твоєму  побачимо  світло».  
У  Велику  суботу  і  Великдень  (2013  р.)  автор  був  наповнений  Світлом,  в  натхненні  Божественнім  духовно  відчув  початки  поем,  тональність,  великий  Ритм  від  Тройці,  пропорції,  таїну  великого  дихання.  
Читач  відчує,  що  людина  одна  не  змогла  б  написати  таке,  що  властиве  Тройці:  нехай  хто-небудь  напише  три  поеми  за  три  дні...  або  й  всі  дев’ять  впродовж  трьох  місяців
                                                                                     «Вибух  епіфаній»,  2013

Книга  Ігоря  Шевчука  «Живе  в  мені  Христос»,  двадцять  третя  за  рахунком,  христоцентрична,  радісна  і  церквоцентрична,  є  символом  віри,  втіленим  в  художніх  образах  зі  стилем,  який  із  внутрішнього  серця,  з  осердя  таємниці  структури  художнього  поета  і  особистості.  Особистості  у  неповторнім  єднанні  з  Ісусом  Христом,  чого  і  від  інших  чекає  Отець-Бог.  
Книга  з  матеріалів  сайтів  автора;  розрахована  на  тих  читачів,  яких  Христос  подасть,  як  раніше,  так  і  надалі...
                                                                                               «Живе  в  мені  Христос»,  2014
 
В  екстремальній  обстановці  людина  пізнає  себе,  свою  справжню  суть  і  природу.  
Зараз  Вибух  в  огні  іде,  саморозкриття  Пресвятої  Тройці.  В  ковчег  огненний  Христос  Бог  запросить  тих,  хто  чисті  серцем  і  розумом  не  діти.  Господь  очищує  від  «совєтськості»,  буде  ще  —  від  шовінізму.  Перемінить  світ  весь.
Не  можуть  писати  вже  поети,  зметені  ураганом.  Зате  пізнані  від  Христа  приносять  слова  із  найвищого,  цілком  невідомого.
Така  ця  книга.
                                                           «Огненний  ковчег»,  2014

Книга  сприяє  поетові  перебувати  невідхідно  в  білярайському  стані.  
Тим  любов  Ісуса  Христа  і  Божої  Матері  проникає  в  вірні  серця  —
їх  спасає.  Так  робить  книга.
                                                                             «Біля  раю»,  2014

В  любові  є  властивість,  притаманна  лише  їй:  бачити  або  поступово  прозрівати,  відкриваючи  внутрішній  світ  коханої  людини.  Яка  вона  неповторна!
В  коханні  пробуджується,  вивільняється  і  піднімається  істинне  Я  людини;  шукає  в  другій  людині  її  істинне  Я,  бо  любов  є  шляхом  духовного  і  художнього  зростання,  також  свободи  і  творчості.  Палаючи,  піднімається  до  найвищих  буттєвих  рівнів,  чому  любов  і  є  найвищою  здібністю  пізнання,  власне  —  золотого  пилку  безсмертя...  Такою  є  і  книга  ця.
                                                                                           «Із  молодої  чаші  неба»,  2015

Книга  художніми  засобами  показує  преображення  життя  і  поета  в  Церкві  Христа,  в  живому  досвіді  віри.  Вона  написана  тому  не  з  уяви,  а  з  глибокого  серця  в  натхненні  від  Христа  і  Богоматері,  вона  церквоцентрична  і  Богоцентрична.  
Жива  антиномічність  людини,  природи,  богослів’я  і  світогляду  знаходить  розрішення  в  Богові  через  Боголюдину  Христа  і  Його  Церкву.
                                                                                                         «Новий  Єрусалим»,  2015  
 
Любов  рухає  не  лише  світилами  з  небозводу,  а  і  людьми,  і  природою  живою
і  «неживою»,  і  діалогом  людей  з  Богом.  
Любов  —  ясновидіння  християн:  головне  не  сила,  а  бачення.  
Про  це  тридцята  книга  автора.
                                                                                   «Богом  бачать  —  правду  пишуть»,  2015

Весь  зміст  книги  поезій  «Собор»,  що  виллявся  у  відповідні  витончені  і  великі  поетичні  форми,  здобутий  з  натхненності  Божої  у  внутрішнім  серці  поета.  Художні  образи,  подані  Богом  в  серці,  не  містять  земних  енергій:  їх  нема  в  «безповітрянім  просторі»  неземного  світу;  вони  без  домішок  із  сублімацій  статевості,  бо  взяті  не  з  уяви.  
Чим  можуть  стати  дуже  корисними  духовним  читачам  з  Церкви.  
Книга  розрахована  на  духотворчих  читачів,  які  суть  на  терені  Церкви,  та  на  тих,  що  їхня  творчість  і  духовне  ведення  приведуть  до  великої  віри  в  Христа-Слово.
                                                 «Собор»,  2016

Творити  тільки  з  любові  до  Пресвятої  Трійці  і  Святої  Богородиці,  а  також  до  Христових  святих,  жити  за  перевагою  благодаті  Духа  Святого,  а  не  духа  земного,  повернути  Ріку  –  це  прилюдно  повернути  всю  творчість  до  Церкви  
і  її  Джерела-Христа.  Поеми  і  поезії  так  і  чинять  в  книзі.  Поеми  підказують  про  знаходження  ходу  в  усьому  і  знаходження  плодів  з  цілого.
                                                                                                                       «Повернути  Ріку»,  2016

Поет  як  безумець,  бо  не  користується  головою,  духом  високо  літає  з  поміччю  Божою;  а  матеріалістичний  земний  дух  —  чим  більш  старається  обновитися  та  звільнитися  від  важкого  минулого,  тим  більш,  як  жінка,  затримує  його.
Але  невидимий  вічний  світ  добра  отримує  перевагу  в  самому  центрі  роботи  волею  Божою  поета  Христового  —  в  болоті.  Та  і  Христос  –  на  передньому  краї  преображення  матерій  золотом  серця  –  у  волю,  визволення,  перемогу.
Хай  щастить!  Зі  Святим  Духом  у  матерій  веселий  вид…
                                                         «Сліпучо-біле  —  і  зазолотіло»,  2016
 
Благодать  вийшла  вперед  стосовно  співтворця-автора,  бо  все,  що  в  Ісусі  Христі,  виявляється    Духом  Святим.  
Бачите  це,  бо  любов  Христового  поета  до  Бога  Слова  виразилася  найбільш  яскраво  в  цій,  тридцять  четвертій,  книзі.
Як  і  в  першій  книзі,  так  і  в  цій  основна  якість  поезій  —  універсальність.  І  це  видно,  починаючи  від  повних  сили  і  ваги  поем  і  закінчуючи  найпростішими  дитинними  поезіями  —  найнедоступнішими  для  написання.  
Із  ціломудренним  «дитячим»  баченням.  
Тому  відновлена  картина  Бога,  людини  і  космосу.
                                                                                 «Бог  серця  мого»,  2016

В  екстремальній  обстановці  людина  пізнає  себе,  свою  справжню  суть  і  природу.  
Зараз  Вибух  іде,  розкриття  від  віку  прихованих  таїн  Пресвятої  Тройці  і  сотворіння  —  Духом  Святим.  Дух  знає  —  що  в  Бозі,  дух  людини  —  знає,  
що  в  людині;  дух  життєвий  відає  —  що  в  космосі.  Взаємодіючи  й  розкриваючи,  Слово  і  Дух  являють  повноту  картини  Бога,  людини  і  космосу.  
Книга  тому  —  явище  пророче  і  художнє,  передає,  показує.  
Екстремальники  її  читатимуть,  у  століттях  шумітимуть  верхівки  людства.
                                                                   «12-поемність  Майдану»,  2017

Джерело  спасенне,  як  вказував  пророк  Ісайя,  б’є  
з  Неба,  рікою  наповнюючи,  тече  в  книзі,  в  усьому  світі.
Бог,  людина  і  космос  —  в  єдиному  зцілюючому  твориві.  Художнє  відкриття  можливим  стало  завдяки  виявленню  художнього  цілого,  
що  зцілюватиме  в  істинному  Я  приведених  Богом  читачів.
                                                                       «Із  Джерела  спасенного  ріка»,  2017

Радість  читача  буде  нетлінною  через  цю  книгу,  яка  забирає  його  від  усього,  що  знали.
Бо  і  Церква  майже  нічого  не  знає  про  Святого  Духа.  
Життя  Святого  Духа  в  творінні,  життя  Тройці  і  Богородиці  є  в  цій,  
тридцять  сьомій,  книзі  в  поезіях  і  в  дванадцяти  поемах.
                                                           «Нетлінну  радість  вам  передаєм»,  2017

Суть  книги  —  повнота  життя  в  Богоспілкуванні.  
Як  палить  сонце,  коли  нема  хмар,  так  і  серце  —  коли
нема  хмар  пристрастей.  Як  сонцю  радіють,  так  і  огню  чистого  серця.  
В  ясний  день  —  в  яскравому  світлі  багато  видно.  Видно  радість  і  щастя  
на  лиці  цієї  книги,  як  і  її  автора.  
Спішіть  намагнітитись  чи  «заразитись»  її  щастям,  
                                     «Любове,  чом  огненне  Слово?»,  2018

Ця  книга  являє  радість  живого  досвіду  у  спілкуванні
поета  з  Богом.  Звідси  й  радість  у  спілкуванні  із  даними  –  
знову  ж  таки  Богом  –  людьми  та  й  космосом    в  цільності.  
Бо  всім  потрібно  ставати  поетами,  захоплюючись  Любов’ю  Божою,  здіймаючись,  щоб  світ  не  впав  до  ями,  женучись  у  сліпоті  до  біологічного  
і  душевного  комфорту,  закривши  очі  щодо  світла,  
«що  з  висоти  сходить  –  від  Отця  світла».
                                                                                   «це  Я  тебе  люблю»,  2019

Він,  Сонце  правди  і  любові,  —  на  крилах
підносить  всіх,  хто  бажає,  до  Себе,  —  в  любові.
Книга  ця,  сорокова  за  ліком,  окрилює,  сприяє  звільненню,  та  й  щасливо  нагадує,  що  значить  це  число  в  біблійному  світлі...
А  тому  вона  звернена  до  всіх  як  —  «...Тобі  приносимо  за  всіх  і  за  все».
Мова  її  поезій  близька  до  літургійної.
                                                                                         «40-книжжя  від  Сонця  правди»,  2019

Після  попередніх  сорока  книг,  ніби  сорока  років  ходіння  пустелею  пристрастей,  ця  книга  розгоряється  чистою  вранішньою  зорею  і  свідчить  правду,  сказану  царем  Давидом:  «...оновиться  яко  орля  юність  твоя».
                                                             «Що  вибив  промінь  на  кришталь  свободи»,  2020
 
Безодні  нікуди  не  щезли.  
Є  творіння,  котре  упале,  є  зряче  серце,  якщо  в  нім  є  розум,  але  не  в  голові.  
І  є  безодня  неродження  псалмів  опісля  царя-псалмоспівця  Давида  —  
і  до  наших  днів.  
Бог  зготовив  серце  відповідне  тепер.  
Що  робити  з  серцем  —  людині?  Бог  над  безоднями  проводить.  
«Господи,  спаси  мене!»  —  всерйоз  волати  в  крайності  безумовній.  
                                                           «Ігоря  псалми  (Молодість  серця  жить!)»,  2020

     Якби  ви  схотіли  випити  океан,  чисто  дихаючий
багатством  поезії  в  свободі  і  цілковитій  свіжості,  —
реально  оцінили  б,  яке  слід  знайти  в  собі  безкрає
здоров’я  і  око  духа  і  душі,  воно  ж  єднає  людське,  
надлюдське  і  Божественне...
     Ось  книга  є  цим  позамежжям  в  художній  точності  —  
від  проникнень  духовних  в  єдності  серця  і  розуму.
     Полюбіть  це  нове  і  в  собі...
                                                                             «Весна  проїздом»,  2020

Ця  книга  присвячена  Святій  Трійці.  
Свята  Трійця  —  та,  що  про  Неї  не  слід  досліджувати  і  навіть  самому  не  слід  дивитись,  а  лиш  —  з  допомогою  святих,  як  нагадує  Церква  Христова.  
Це  я  конкретно  натякнув:  що  є  суттю  і  предметом  цієї  книги.
                                                                                         «На  блискавці  спокійно»,  2020

     Радість  земна  дрижить  і  пропадає.
     Безпристрасність  —  найперше,  що  очікується  від  читача.  Внутрішнє  омолодіння  на  другому  місці.  
     Читача  нічим  не  потрібно  підпирати:  адже  радість  і    веселість  неземні  
не  пропадають,  дякуючи  Ісусу  Христу  і  Матері  Божій,  натхненникам  книги.
                                                 «Незмінне  вічне  —  веселе»,  2021

 
В  поетичній  книзі  цій,  сорок  шостій,  добре  видно  —
все  забезпечує  Бог,  все  творить  Бог,  а  поет  дякує,  що  
Бог  його  підготував  до  співтворчості,  зробив  ніби  більш  
живим  і  працездатним.  
Саме  це  чекає  і  на  читача:  Бог  підготує  його,  —  і  він  вмістить.  
                                                                                         «Розсуваючи  зорі»,  2021

Нелегко  людині  любити  Бога,  як  тут  стільки  іграшок...  
І  буде  попит  дітей-людей  на  правду,  бо  неправда  згорить,  —  
вони  це  знатимуть.
А  в  Матері  Божої  є  неспівмірність  з  вселенною,  
адже  Вона  Мати  Сина-Сонця.  
В  цім  суть  цієї  книги,  бо  ще  рік  назад  автор  вважав  неможливим  
навіть  поглянути  на  подвиг  святої  Марії  Єгипетської  так,  
щоб  доторкнутись  всерйоз  і  змінитись.  
І  ті,  що  будуть  щирими  і  поціновуватимуть  тільки  щирість,  
прийдуть  до  цієї  книги  «во  врем’я  біле».
                                                         «Во  врем’я  біле»,  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2021

Музика просто руйнує натури й культури…

*      *      *
                               Сину  Божому  і
                               Діві  Марії  
                               присвячується


Музика
просто
руйнує
натури  й  культури
майже  —  без  шкіри
деруться
по  спині
грай  що  Божественний  —  срібний  –
тут!  —  людський  розум
                                               вже  більш  не  потрібний
більша  Любов
поглинає  і  лине!!
більше!  
Не  плаче  вона
не  зітхає
музика  буде!  ані  плакати  —
                                       їй  —  ні  зітхати
музика  се  водворяє
до  Божої  Хати
саме  народжує  слово
музика  —  чудо!!
                                             їй  не  плакати
                                             і  не  зітхати!!!
ахкає  —  в  Бога  —  є  кратер
кожнеє  серце
се  годне  співати
в  такт  потрясати  світи  резонатором.

22.07.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2021

Псалом 80

Не  притягайте  більше  комуністів
Бо  з  грудей  світу
більш  нове  іде
З  земних  легень  від  них  вже
бура  кров  іде!
Як  вони  є  —  то  в  кожнім  місці
зіпсутість  —
(бо  ви  не  знаєте?)
бо  викликають  патогенність
в  душі  земельній,
й  в  душах  всіх
і  почорніння  аж  до  генів!
всяк  ближчає  до  Бога  геній.
І  битись  вам
з  цією  хворою  природою
і  день-у-день
і  ніч-у-ніч
і  день  —  у  ніч
говорю
бо  ближчає
до  Христа  геній!
Вам  гинути  в  змаганнях  —
                               посеред  буревіїв
Христовий  розум  переповнює
                               як  ніби  мій  —
Не  я  Його!
я  монастир  гірський
я  ж  з  Христа  здібний
сам  монастир
сам  преподібний
понадихаю  в  модулі  спасінь
Хто  ж  бігає?
по  землях  тінь:
«минуле»  —  і  «майбутнє»  —
тінь!!
часово-просторове  —
сама  тінь!!
Христос  —  є  Сонце...
І  хто  то  —
прості  урки  у  хотінь?
Хреста  не  хочете?  не  схочете??
Хвости!  нажерлися!  —  нічого
                               більш  не  знаючи
                               й  муркочите?
я  ж  з  Христа  здібний:
понадихаю  модулі  людських  спасінь!!
чи  омертвлять  вас  види?
та  й  вийдете?
подригаєтесь
чи  ви  лежали  б  в  жалах  у  хотінь?
а  які  види!
хто  й  що  із  того  вийде?


19.07.2021,
станція  Рихальська

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2021

Ми сойки з помойки?

                 Святому  Великому  Серафиму
                 Саровському  з  любов’ю
                 присвячується


А  я  люблю  тебе,  Святий  Великий!
Любов  ти  мав  —  свою
у  часи  дикі!
Але  ж  в  мені  все  ті  ж
                               лісові  зойки...
бо  сойки  —
внутрішніше  більш  у  ліс  —
як  знаємо  —  відтиснуті!  —
з  пляжів  помойки...


У  тебе,  серце,  серце  —  чисте-чисте...


тож  і  мене  —  внутрішніш  сойок...
ти  ж  богослов!
(а  всі  ослово  —  пасово!)
ти  ж  говори!  —
(якби  ж  то  слухалися  богословів,
не  було  б  слова  у  софістів.
Данте)  –
що  є  любов  до  тебе  —  особиста!..


хто  особисто  тебе,  мене  любить  —
той  все  для  тебе  й  зробить  —
і  той  тебе  не  вгробить!
Як  от  тобі  ще  за  життя  робили  —
Христу  робили!!!
то  ж  й  мені  роблять


а  вже  за  сойками  —  дикий  малинник...
о  Слове!  о  Серафиме!  ви  ж
не  спускаєте  там  слину!
тут  навіть  Серафима  —  вже  не  поминають...


А  Радонежський?  —  то  десь  в  лісі    —
                               і  іже  з  ними...
чи  все  начальство  —  там  і  тут  —
в  духовній  комі??


а  далі  за  малинником  —  ведмідь...
я  з  ним  так  же  й  знайомивсь  —
                               хотів  посісти  той  малинник,
та  він  —  і  це  було  ж!!  —  гукнув
                               гукнув
                               гукнув
                               і  близько  так  гукнув  —
й  побачив  мою  спину!
А  я  люблю  тебе,  Святий  Великий,
і  прямо  дають  в  небо  вихід.


Місцеві  там  на  батьківщині  —
вони  й  тугі  від  паленої
                               і  від  спалень  —
на  великість...
і  тут  і  там  всі  дикі!  —  дикі!
Ради  Христа
і  ради  слави  Імені
із  лісу  вискочимо
ради  серця  з  серцем  іволги  —
пора  їм  і  змінитись!..

01.08.2021,  з  причастям,
свято  прп  Серафима  Саровського

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2021

Очі, оказія така! переживається — …

*      *      *

                               Пресвятій  Богородиці
                               з  любов’ю
                               присвячується


Очі,  
оказія  така!  переживається  —
у  корені  —  лиш  язика...
мов:  віднімуся...
               чи  відсохну  тихо...
і  витягнувсь  ти
як  —  оса
сонце  над  землями  гаса
сонце  й  над  гривами  гаса  —
сонце
й  над  —  космами
                                           гаса!—
це  все  краса
чи  вже  початок  лиха?
То  що  б  вже  не  хотіло  —а  уродить!!
То  липень!  і  перевіряється  природа!
то  й  що  —  що  сипляться  пісок  й  порода...
то  Бог  усе  й  мацне  
а  Бог  так  гріє  —  й  пісня  злив!
                                                         у  огороди!!
всяк  випне  груди!  випне  груди  —
                                                                                               а  уродить!!
Це  Бог  і  вкоренив
               до  свого  язика
а  хтось-то  думав  жить
                               в  окорочках
і  спав  й  не  знав  —  чого  
                           почав  він  липам
і  хлинула  вже  повнота  —  така
а  міць!  —  що  й  в  цього  глипа  —  в  будяка  –
неперевершена!
краса  яка!!
чи  —  то  початок  лиха?
Чи  треба  визнать  —  Бог:
і  брат  —  це  липень??


хто  й  не  схотів!  —
злизав  накал
і  —  відійшов  —
до  своїх  хмар
так  як  і  Бог  —  сховав  словесника...

20.07.2021,  
станція  Рихальська

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2021

Добрий сон

                     Сину  Божому
                     і  всіхнатхненниці  Марії
                     з  любов’ю  присвячується


Можна  спати.
Як  праведниці.
На  горі  щастя...
дух  праведності  —
він  до  свого  лине
сон  добрий
він  —  звеличує
людину...


а  десь  далеко
додолу
зігнані
години...


і  душа  й  тіло  —
як  в  дитини.


Давид  йшов  вище
і  минув  еон
«Своїм  улюбленим  
даєш  Ти  сон...»
Лиш  Богосонячність
найбільша  висота
                                 й  озон
Він  —  Центр  
і
Слово.
Він  —  
надсилає
слово
в  сон.

22.07.2021,
станція  Рихальська

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2021

Де не чекаєш особливе щастя —…

*      *      *


                               Легкості  свободи  в  Христі  —
                               в  щасті  присвячується


Де  не  чекаєш  особливе  щастя  —
                                                                       зустрічає
літо  качає  здухи
                             і  качає
метеликів  аж  —  слава  Богу!..
                                                 вистачає


Прекрасне,  ти  
                                       хоч  знаєш
                                                                     де  витаєш?
В  вітрилах  ти,  на  крилах  —
                             сонце  і  вітер  !
                                                                       напинають!
В  квітучім  краї!
Ви  в  квітучім  краї!
Але  незриме  й
                     невідоме
           над  плесом  приліта
                                 та  й  відліта  без  втоми...
           і  кличе  як  —  кудись...
                                                                                         додому


Й  що  всі  фіксуєте
                                           тут
                                           дітки
що  ви  фільмуєте  тут,  дітки,
о,  як  ви
                 втомлюєтесь...

22.07.2021,
станція  Рихальська

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2021

Язичник — в християнство

                                 Богородиці  
                                 і  рівн.  ап.  вел.  кн.  Володимиру
                                 в  день  хрещення  Руси  присвячується


Потрібна  людському  тілу  душа?
Потрібна  душа,  й  більш  —
                             державі  душа.
Хрещений  батьку  Києва,
                                               міст  навкруги
                                                                             й  народу,
Підем  і  візьмем  жінку  
                                                             з  Царгороду  —
Стожильний  дух
                                 все  позбирав
                                 всіх  підібрав  —
                                                                           і  виріша!..


О,  давній  князю,
путь  малоязичний...
Хай  в  небо  коси
тягнуть  ті,  що  там  великі!
Хай  —  грім  литавр  —
хто  й  де  витав!  —
і  путь  —  хай  тягне!  —
й  виясня
у  зірній  тьмі
                                   все  всіх  —
хто  дикий  є  у  них
хто  більш  великий!!


Так  до  великого  спішить
                                                                       ще  більш  велике
і  ковила  так  проясня
це  ти
продовження  коня!..


Є  відповідь
на  все  —  щодня
це  —  віра...
Бог  все  розташував
                                     й  так  позбирав
що  словом  є  й  Гора
і  словом  ці  укуси  комара
і  —  те
що  підказав  ти
більш  слово  не  згора!


Світлом  Христос  зорітиме
Космос  —  горітиме...

28.07.2021,
день  пам’яті  Великого  Володимира
і  хрещення  киян  в  р.  Почайна

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021

Пілігрими

 


Господи!  в  своїй  небесній
                               цій  господі
що  движиш  Ти
і  океани
і  народи
у  Твоїм  вічному  сьогодні!!
Ти  бачиш  всі  серця  —
                               й  твориш  погоду
й  ножа  з  вечірнього  повітря
Ти  твориш
перед  холодним  фронтом  —
                               перегрітість
зрізає  він!!  —  та  й  підійма
сумирні  башти...
цілюючі  сліди  Твого  письма!


Сильніш  ножа
серця  літаючих  і  віруючих  —
                               слід  вража...
І  чи  все  кінчено?  нема  такого
в  Твоєму  світі!
То  движиш  Ти  —
                               і  окаени
                               і  народи
у  Твоїм  вічному  сьогодні
і  —  Господи!  —  любов  сердець
Ти  воскрешаєш!
на  золотих  хмаринках  відлітають
може  не  бувши  чи  зворушені
                               чи  годні
щоб  руки  цілувать  Твого
                               письма...


Світ  в  квітах?
їх  ніби
вже  й  нема...
Є  —  хід  в  Тобі,
а  не  в  Тобі  —  катма!

14.07.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2021

Вже Бог святеє літо розливає…

*      *      *

                                         Назару  і  Лесі  Романюкам
                                         присвячується  з  любов’ю  
                                         в  Христі  Ісусі


1

Вже  Бог  святеє  літо  розливає...
О...  рано
               в  саду  іволга  співає...
І  так  як  в  серці  Бог
Він  спонукає  —
зажити  раєм...
                             о  зажити  раєм!
І  в  чиїм  серці  Бог  —
він  не  вмирає.


Чи  він  співа—
чи  в  серці  іволга  співає  —
Полине  світом  —«Будь
                                                     щасливим!»
                                         «Будь
                                           щасливим!»
Були  б  вже  зливи  —
та  є  тонкії  розмиви...
то  зріє  плід
що  Бог  безсмертям
напуває!


2

Таяться  перші  в  лугові  прокоси.
Вже  в  них  і  світла  досить  —
                                               і  повітря  досить...


Так  завжди  я  —  з  листа  —
світ  не  зіжмаканий!
Чи  я  молюсь?
от  —  сонце  молиться  між  маками
свіжості  чується
на  все  є  свіжість  —  жити

дубка  в  міжтрав’ї  не  скосити

06.07.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2021

Ода милосердю Христа

Поезія!  спрямляє  путь  подія!
вломився  Бог  чи  вшурхотів
та  низькому  —  надія!


Спрямля  Дух  кості
знає  Дух
і  кличе  «Авва,  Отче!»  —
як  Вітець  хоче  —
Отець  в  високості  .
Не  зна  людина  це
                               коли  щаслива
О  половіюча  жовтіюча
                               вже  ниво
як  в  серці  і  любов  —  і
ціломудренність  вже  сіє
хіба  не  знаєш  ти  що  —  нива
                               і  є  нива?
Хіба  не  вміщуєш
щоб  буть
щасливою...


Є  не  чудо  —  і  горить
і  все  згорить
Бо  музика  у  серці  —
от!  горить
все  музика  народить
в  серці  —  у  ту  мить
й  не  зирячи  обіч  —
у  Найпрекрасніше  зорить
поезія  —  чудА
тож  чудо  —
з  Трійцею  —  щоб  говорить*!!

09.07.2021  —
14.07.2021,
Київ
*  -"Пізніше  усвідомлюєш,  що  музикально  (вібраційно)  зловив  і  висловив  зміст  образів  раніше,  ніж  визначив  розумово.  Так  завжди:  тільки  стихія,  ніяких  завдань  наперед  і  тоді  –  правда  позамежності.
                               «...висне
                               в  лоні  хмурніючих  Анд»
Ріка,  розстелені  гірські  хребти,  велика  висота  (плавний  величний  політ)  –  першобачення  і  прив’язка  в  ошелешеності,  виховання  нового  життя  («висне»).  Це  все  –  між  словами,  поезію  не  переповісти.
«Ріка  висне»  –  плаває  і  хитається  не  літун  з  крилами,  а  горизонт;  ріка  (добре  помітна)  отримує  волю.
Над  Андами  не  літав.  Не  Памір,  не  Кавказ  і  не  Крим  –  щоб  не  приближувати  несвоєчасного  патріотизму.
Що  говорить  фонетика?  Домінанта  «і»,  «а»,  особливо  –  «а»  під  наголосом.  Відповідно  синій  колір,  червоний,  –  час  ближче  до  вечора.  Вирішення  кольором  продовжується  далі  в  комплексі.
Наступна  строфа  –  легкість,  іронія,  яка  йде  від  знання  що  є  що  і  відторгнення  земного  блуду  енергіями.  Вісники  нової  краси  і  зв’язку  не  можуть  не  усміхатися  над    незграбними  ідеологами  споживання.  Бо  –  очищення  в  польоті,  щось  тонке  озонне  на  тілі  –  і  відкриваються  очі  духу  в  горах."  (1983,  трактат  "Небо  і  поет",

ні  в  кого  я  не  читав  і  близько  подібного  синтезу-любові-універсуму!!  -    нині  лиш  підходять  вісті:  знав  мислитель  російський  чи  аргентинський  якусь  дрібку,  а  Седакова  мовчить,  бо  це  синтез  Христового  поета...  Отак  люблять  Тебе,  Христе.  Павло  ж  виховав  апостола  Петра!!)
14.06.2021.
"Прекрасне  –  спокійне,  величне,  непоказне,  знає,  що  відомо  тільки  йому."  (І.Ш.)
"Мистецтво  непідвладне  розуму,  воно  інтуїтивне.  Його  осягнення  приходить  перш  розуміння  розумом.  Те,  що  не  прекрасне,  —  не  мистецтво."  (Хорхе  Анхель  Ліврага)
"Єдиний  вихід  для  України    –    духовне  зростання!"  (Владика  Венедикт,  США)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2021

Думи звільняють від зв'язаності всіх всезагальністю нерозуміння

Думу,  о  Слове,  
перешли-пошли  
                                     ту  мені
що  Ти  увійшов  в  Небесах  
                         за  завісу!..
Дивно  танцюють
повітряні  струмені
Хата  танцює
                         край  лісу



Думи  як  в  серці  висотні  —
                                               і  в  хаті  високі  —
                                             Небесні  —  і  спільні  —
тож  кругом  хати
усе  аж  танцює!
                               бо  вільне...

06.07.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2021

Апостолам Петру і Павлу

                     Першоверховним  апостолам  
                     Петру  і  Павлу
                     з  любов’ю  присвячується


1

Досить...  Так?  досить?
В  мені  хрестоцвітні
В  мені  й  пустоцвітні
Від  Бога  углиблені  роси


Від  Неба  уставлений
Як  кісся  і  коса  у  покоси
Впускаю  повітря
                                   в  недосить-і-досить


До  річки  —  
             прокоси
Й  до  неба  —
                       прокоси


Хоч  небо
хоч  річку
                           в  двоколійку
                             приносить


Розширена  річка
Злітай,  качко,  —  космос!
В  розширене  серце
тремтке  суголосся
Дух  вносить...


2

І  диханням  вибриниш
Ти  хочеш  —  Ти  вибереш
З  торкань
геніальності  струни  —
І  очі  веселі  і  юні!


Краса!  —  там  цілуються
квітучі  медовії  віти
квітучі  пуншуються  —
цілують  їх  
леготи  вітру!..

08.07.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2021

Різдво напам’ятало липень

                               Діві  Марії
                               і  Божественному  навчителю  Павлу
                               присвячується  з  любов’ю


Про  Різдво  добре  —
                               мовній  решті
Цей  липень  вимовився  знову!
Поміж  малинами  й  черешнями
Півні  підносять  часослови!



І  трави  —  й  душний  дух  —
                               люцерни!  —
З  благословіннями  одними!  —
Небесним  атмосферам  —  зерна,
І  їх  же  дух  —  поміж  земними!..



Під  золотою  під  габою
Золотих  слів  духовний  осмос  —
Бо  Ти  є,  Боже,  просто  з  мною,
Вкладуться  з  неба
                               в  літо  косми.



У  кому  Божа  воля  й  сила  —
той  турбоздвиженням
всім  дух
підносить!

10.07.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2021

Слава Тройці

                         «...  і  пізнати  Христову  любов,
                             яка  перевищує  знання,
                             щоб  ми  були  наповнені
                             всякою  повнотою  Божою.»  
                                                                           (Еф.  3:  19)


Вічний  Боже!
                             може
Ти  це  —  в  серці  хлипав?
чи  пропру  я  це  в  юдолі
через  всю  крамоль?
сонце  а  чи  цар  —  тож  круль  —
ще  десь  блиска!  —  де  за  двадцять  і  
                                                                     один  нуль-нуль
абись  Ти  чи  хлипав...
царським  даром
                                       тиснуть-тиснуть
                       тротуари
царським  ароматом  —  царські  липи!!



Господи!  то  благозволь
це  все  умикнуть  до  воль
чи  хотів
               чи  міг  подобатися  людям  —
                               хто  Тебе  списав?
хто  ще  не  кричав  і  не  тікав  —
це  неізреченно  возтіка
жительствующе  в  віках  в  словах!  —
                             мечах!

30.06.2021,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2021

Різдво Богородиці Марії

                               Внесення  нових  вимірів  в  Церкву  Христову



                               Що  це  —  створення  того  простору,  в  якому  твій  власний
                               художній  світ  міг  би  бути  видимим?

                                 Культурний  простір?  Поразка  в  найбільшій  глибіні  життя...

                                 В  тобі  одному  єднання  Церкви  і  культури  —  більше,  ніж  в  пророках?
                                 Мало,  теж  поразка!..

                                 Христово-художній  континіум-універсум  з  Божим  генієм?  Вже  ближче,  це  
                                 добре.

                                   Вищий  світ,  в  нім  розчиняються-щезають  знання,  молитви...

                                   Любов  Божа,  в  Ній,  мов  у  палітурку,  зшиваються  уривки  любовей!

«Бог  знає,  що  єдиним  способом  нас  спасти,  зцілити  нас  зсередини,  є  нас  полюбити.  Не  існує  іншого  способу.  Знає,  що  ми  стаємо  кращими  лише  приймаючи  Його  невтомну  любов,  яка  не  змінюється,  але  змінює  нас.
Лише  любов  Ісуса  перетворює  життя,  зціляє  найглибші  рани,  визволяє  від  хибного  кола  невдоволення,  гніву  та  нарікань.»  (Папа  Франциск)

                                                       Різдво  Богородиці  Марії

Коли  Ви  не  Моцарт  і  у  Вас  таки  не  страшне  релігійне  почуття  —  Ви  живете  не  за  церковним  календарем.  Не  переживайте:  Ви  ж  не  живете...  Є  вершина  витонченого  аристократизму,  гумору  і  «любові»:  Ви  «добровільно»  творите  те.  І.Ш.

«Ум  був  в  Небі  переважно  —  і  опадати  до  земного,  до  світових  культур  не  хотів,  Дух  Небес  так  вчинив  при  «Деміургові»,  на  початку  творчості!  Також  —  і  нині.  Творчі  можуть  відчинить  через  це  безмір.»  (І.Ш.)

Більшає  Моцарт  —  коли  меншає  Сальєрі...  і  світу  кращає.  Без  Богородиці  всі  лишень  Сальєрі...
Хто  любить  Христа-Бога  —  не  може  не  любити  Богородиці,  Цариці  Небесної.
 
Смертельна  боротьба  була  в  історії  задля  істинної  правди:  за  найменування  Її  Богородицею,  а  не  Христородицею.  Переміг  Бог:  величають  Богородицею  всі  традиційні  релігії  і  найбільші  конфесії.
Диявол  приступав  до  багатьох  монахів  Афону  (це  описано),  обіцяв  всякі  пільги  й  полегшення  їм  —  за  відмову  від  Богородиці.  Не  зрадив  жоден.
На  Ній  стоїть  весь  чернечий  Афон.

Те  ж  диявол  і  мені  пропонував.
Поезія  серця  —  живе  і  говорить,  щаслива,  найпереконливіша!..  Поезія  найщасливіша  і  найпереконливіша  —  є  «найзаразливішою»!!

Маючи  найвище  —  ні  краплі  не  розплескуйте!
Щоб  загорілись  інші,  холодніші,  гори;  в  мільйон  раз  сильніше,  бо  якщо  ні,  то  хто  дасть  в  дар  найгарячіше  і  найвище  тобі??
«Ігор  не  упускає  жодної  молекули!»  (Наталка  Половинка-Колісник).
Чують  —  більш  вибрані  Богородицею...  (А  що  ви  без  Неї?!)

Вагнер  з  усіма  мінусами  надмірної  гармонізації  на  середніх  голосах,  великий  носій  генія  —  не  розплескував  ні  йоти,  хоч  мав  вулкан!!  Почуйте!

В  Богоматері  всього  найбільше:  найлюблячішого,  найглибшого  і  найвищого.

Класики  працюють  —  в  третій  реальності,  хоча  не  всі  вони  про  це  і  відають.  Боже!  Спасе!  неізреченна  премудрість  Твоя  і  до  всіх  милосердіє...

А  Ви  далі  —  без  Богородиці?!  В  ментальчику,  посіченому,  як  неглибокі  протестанти?  Речників  першої  реальності  в  художниках-пророках  —  п’ять  чи  шість:  Вона  над  ними  просто  неспівмірно!  Що  печете?  ...  Тих,  що  знають  їх  серцем  —  кілька  десятків...
Важковаговики  вони,  випадають  з  ряду  усіх,
ці  найчистіше  поєднували  поезію  з  музикою,  як  Вагнер,  наприклад.  Інші  —  в  інших  данностях  і  умовах  чи  «ваговій  категорії».

Хто  любить  музику  ради  музики  та  ще  є  і  творцем  її  —  це  вимагає  більше,  ніж  віддання  всього  життя  свого...

Хто  любить  поезію  багатогранну  і  живу-преживу  і  творить  її  —  вона  забирає  всю  увагу  і  сили...
 
Хто  любить  музику  і  поезію  і  водночас  є  носієм  генія,  який  творить  і  його  з  ними  воєдино  і  водночас,  наприклад,  Вагнер,  він  може  згоріти...

Чи  зможете  передчувати,  що  стануть  Ваші  очі  молодими  в  6о  літ  —  від  життя  душі,  від  серця  палаючого-найдобрішого,  найбільш  від  молитви,  і  найвизначальніш  —  від    палаючої  любові  Богородиці?..
Той  не  згорить,  хто,  маючи  все  перераховане,  навіть  більш  має,  любить  Марію  всім  серцем,  всією  душею,  всіма  думками,  всіма  силами  —  це,  значить,  Її  поет.

Ісусе  Христе,  любове  моя,  щоб  це  перераховане  мати  —  треба  беззавітно  і  для  світу  незносно  любити  Тебе!!  Амінь.  Так  як  Ти  любиш  мене  і  художніх  титанів  —  слід,  щоб  і  ми  так  любили  всіх-всіх  людей,  всіх  віків,  що  в  нас  є  направду...

Ніхто  так  як  Ви,  Христе  і  Маріє,  не  розширює  душ  і  мистецтва  життя,  —  всіхперемирююче.

Проте!  «Всяке  розширення  життя  зв’язане  з  новими  спокусами  і  новими  видами  розладнання  гармонії  душевного  життя»  (В.  Лосскій,  ж.  «Путь»,  1925  р.).
Виховання  в  християнській  моралі  —  забезпечує  гармонію  в  церквокультурі,  видко  по  мені,  зцілююче-творчому.

Отже,  є  перевірка  відкриттів  соборним  розумом  і  досвідом  Христової  Церкви...
Тільки  на  терені  Церкви  дія  дарів  Духа  і  найпалкішої  любові  Христа!

Як  вам  сказати  поки  що  не  поетично,  ніби  на  пальцях,  але  проникливо?
Поки  що  не  художністю,  яка  через  мене  є  від  Христа.  Через  неї,  з  одних  страшних  її  масштабів,  душі  прямо  вмирають  злому…    Тоді    чи  відроджуються,  чи  просто  переорюються…  засіваються,  доброму  оживають…

Є  така  міра  присутності  Христа  і  така  любов…  як  схоже  бува  і  в  чистім  коханні…  що  ви  знаєте:  хочеться  всякого  добра  саме  тільки  коханому  —  а  не  собі…

Слави  бажається  тільки  Боголюдині,  Христу,  не  собі.  Про  це  є  і  в  світовій  поезії.
Та  жоден  поет  України  і  всього  світу  ще  не  зміг  сягнути  міри,  аби  перемогти  пристрасть  людської  слави.

Перемогти  бажання  слави  людської,  що  не  від  Бога,  і  ганебні  вполонюючо-смердючі  пристрасті,  осяятись  світлом  Христа,  —  ось  що  вподобав  Бог,  подвиг  в  духові...
 
З  Божою  поміччю  я  те  роблю,  й  тому  Мати  Божа  надихнула  вже  21-у  книгу,
з  потрясаючою  поемою,  а  в  ній  надпровідністю,  яка  є  в  Єремії,
Бог  подає  милосердно  художніми  образами  Своє  явлення  в  явищі  слова;
ясно  —  через  форми  і  в  світ  форм,  і  через  формотяги:
бо  інакше  від  прямої  Присутності  згорить  людина…
а  може  й  колись  світ!!

Подумайте.
В  мене  ж  не  сила  пророка  Іллі  чи  Іоана  Предтечі.
 
«Геній  робить  те,  що  повинен,  а  талант  —  що  може...»  (хтось  з  науки).

Ви  будете  просто  ходити  і  дрижати,  прямо  трястись  —  що  відкриває  Бог.
19.09.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918228
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2021

Жити б!. .

           Поема  проста

1

У  диханні  Твоїм  неізреченно  —  жити  б!
Та  тільки  серцем
                     з  серцем  говорити
І  в  очі  Твої  лиш  —  зоріти
і  зоріти!!
То  мов  жаріти...


Не  ангел  я:
Дух  дав  від  Себе  дар  —  творити!
Ти  —  Поетеса  з  словом  
                       золотим!
О  —  мені  бачить  би,
                               лиш  в  диханні  і  жити  б!!!
Твій  обрій!  він  —  збільшить  заняття
                                                                                 усім  святим...


2

Стояли  б  штакети  —  плакали  б  —
                                                                             штакети
Стояли  б  солдати  —
                         плакали  б
                         солдати
Зайти  з  сліпучого  двору  —  темний  таки
                                                                                   ти  і  хата
ти  стовп
ти  грязь
мабуть  мрець  —
моральної  сили  немає  очі  
                                                 на  Неї  підняти
загорілося  б  будь-яке  посвідчення
                                       чи  папірець  —
так  Її  любиш!!!
й  не  можеш  очі  до  Неї  підняти!!!  грязь!..


ти  мов  якийсь  інтернатний
ти  житель  землі
то  чи  всім  буде,  жителі  земні,  —
не  стане  моральної  сили  очі  до  Неї
                                                                                               підняти?


та  й  все  будете  відчувати
що  Вона  вас  любить
і  усміхається  до  вас  —  але...
не  ваші  «багатства»  плачуть
плачуть  солдати
плачуть  штакети
все  одно  це


3

Став  я  щасливим  —весь  світ  
                                               відчужився...
ви  не  зможете  на  Світло  
                                                                         дивиться
мазохісти  з  мазохістами!  —
аби  лиш  щасливий  не  появився
а  то  Бог  дасть  подружаться  —
й  ви  не  зможете
на  Світло
дивиться...


4

Чи  мені  б  зараз  реально
             8  —  9  секунд  устояти??
                               «дах  поїде»?
Це  могли  б  іще  відновляти!
5  —  7  секунд,  ну,  вдруге,  зміг  же!!
Зрозумійте  —  що  те  очі  не  ріже...
Ні,  очі  —  не  ріже!
Це  ж  Любов...  це  ж  в  Сонці  Правди,
це  ж  в  Бозі  —  камені  наріжнім...
Це  може  розірвати!!


Ото  й  нас  спаса  —  Божа  Мати...


5

І  в  очі  Твої  лиш  —  зоріти
й  зоріти!  То  мов  жаріти...
І  дихання  неізреченне  —  жити...

27.06.2021,  з  причастям,
                                               Свято  всіх  святих,
28.06.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2021

"Можу глибоко мовчати. 1978"

От  тоді  є
глибоке  мовчання
коли  Боже
торкання
і  тоді  я  чую  що
                               люди
і  всі  чують
                   що  —  люди
це  усюди?
швидше  —  усюди

а  коли  не  буде
Божого  доторкання
світ  говоритиме
         а  —  чи  усюди?..

26.06.2021,
віддання  свята  Пресвятої  Трійці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2021

Христовий розум

     Поема


Се  серце  і  любов  готові
Сказать,  що  є  —  
Ти,  Любов  —  Ти,
і  ти  є,  поглинаюча  Христова
вся  пам’ять-і-любов,
це  ти,  Божа  Любове!!


А  людськії  думки  —
це  мрець,
мрець  мозку  —  охраня  себе,
він  бачить  свій  кінець!    


І  ось  ви  —  в  безперервність...
єсть  і  первні
і  твар  у  колесо  —  горіть
                                                       і  крутить  первні
усім  первням  кінець
аж  раптом  ця  Христа  любов  —
ось  це  Перервність!
                           то  блисне  привідним  
                                                                                       ніском
то  Небо  у  мені
втне  ангелом
а  я  і  підкоряюся  —  баском...


Ком!  ком!  —  німецький  управдім  —
                                                                                                         горіть
горіте,  білки  в  колесі,
бо  ж  горять  первні
горіть  у  кожнім  нім
і  нерозумнії  (без  благодаті)  бо  не  в  Христі
та  й  розріз  літа
у  розрізі  всі  по  бабах  —
то  я  вас  з  Вибуху  
                                                     бабах!!!  —
знову  перервність!!
мов  іскри  із  очей  —
то  квантові  скачки  —


бабах!!
лежать  всі  просвітлілі  в  городах!..


Бігайте,  в  літі,  в  музиці  у
                                                 городах
Я  тут  тромбну  —
                                                 що  пожаліє  Бах!!
то  вже  не  треба  більше  по  бабах
вже  може  в  ямі
                                         оркестровій  —  знає
                                                                                       птах
як  має  рить  страховисько  
                                                             сердець
і  куди  —  рить
що  ж  —  музику  без  слів??
я  всім  —  зміню  оперення
і  пурхатимите  із  музики  
                                                           нагої  —
ув  мене  —  як  сліпа  краса!    —
щоб  знали  слово  ви  благоє  —
                               біжучи  —
по  долинах  —  і  по  горбах  —
по  передгір’ях  —  і  шпилях  —
втративши  смисли  —  і  на  гірне  брали  шлях  —
в  вельвети  вбравшись  —
що  по  дорозі  вас  —  побачив  Бог,
сякались
був  герой  —  але  слабо...


сумління  були  прихорошені  —  слабо...
пора  перервність
розп’ясти  на  древі!


Бо  ви  —  обривки...
й  дух  у  вас  —  уривч...
Бог  —  Дух!!!  —
природу  переплавить  й  пропалить
Спас  Сам  прийшов,
                           прийняв?
Й  страшний  післанець  у  Руках  —
                                                                     горить  і  діл,  й  поли...
а  товчі  товчія  —  то  в  двері
то  —  цього  ще  на  древі!  —
                         це  в  мені  Бог  —
                         й  з  Неба  перервність...


і  захитались  міліон  відкруток
захвилювались  знов  —  і  знову!  —
похвилювались  й  там  і  здє
                                                                           і  тутки
а  дудки!
Христовий  розум  —  не  відкрутка
деякі  з  них  й  не  знають  —  про  що  мова...


Христовий  розум  —  глас  поезії
все  нехристове  роблять
                                                   вузькі  розуми
замість  поезії  —
                       ніхто
                       ніщо
                                 не  зробить!
Єсть  Бог  і  Космос!!!
                                 посунулись  важкі  опосуми...


і  похвилюється  в  цім
міліард  відкруток
і  знову
й  знову,  —  
                                         нема  цього  у  людській  плоті!..
Як  без  Христа  —  то  проститутки!
вам  дудки!  —
Христовий  розум  —  то  Любов
                   любов  не  встеж
                 як  її  встежиш?
                 усі  в  підглядачі  —  то  і  ви  теж?
не  їжа  це!  й  не  вами  самохвалена
відкрутка...

Христовий  Божий  розум  —  
це  Любов  —
     без  меж!!

26.06.2021,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2021

Ода мовчанню

                                               Святій  і  Пречистій,  Данте,
                                                 не  зовсім  точному  в  питанні    заслуг,
                                                 завжди  з  любов’ю  присвячується


Заслуг  не  можна  чимсь  інакше
                                                           зупинити,
одним  лиш  цим:
мовчати
і  любити...


І  Схід,  і  Захід  будуть  червоніти,
що  взнавши  це,  —
так  не  схотіли
жити


Вже  тануть  полюси
Бог  в  середину  вводить
ще  не  зіпсуті
мовчазні  народи


Калитки  
і  матраци
і  пожитки
якщо  поставити
їх
в  вертикаль
не  дають  дихати
і  не  знання  —  в  блаженство
                                         злинуть  знов.
У  вертикаль
затягує  й  оберіга
і  оберта
і  поглина  любов
й  рушійна  сила  —  це  любов!!


Як  Захід,  світ  спинити?
Та  як  мені  б  мої  заслуги  —
                                                               зупинити??
Мовчати  —  і  молитись
і  любити.


Ще  більш  ожити
від    Слова.

23.06.2021,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2021

Джміль — в літі

Я  в  літі
розчинитися  можу
в  звиток  зібрати  можу
взяток  узяти  гожий
і  я  джміль
я  —  неможливий
по  науці  —  не  повинен  літати
може  тому,  що  наук  я  не  знаю,  —
тому  я  літаю...
вушка,  квіти!  вушка,і  діти!  —
якщо  в  Богові  не  гудіти,
як  можна  літати?
тому  —  злітаю
і  в  славу  Божу,  і  на  сторожу  —
і  сам  Зів  Левиний
                                                           можу  —  відкрити!
і  тоді  скільки  в  таненні  –
квіточок  —зірочок  —
діточок  —  умних  маргаритів!
І  скільки  в  реєстр  зірний!  —
в  маєстати  Божії,
аби  постати...
а  якби  я  закашлявся
якби  я  не  гудів
я  перестав  би  Богу
рай  тут  воскрешати!!

23.06.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2021

Зайшло на свято Трійці: Хвала Вседержителю!

         Поема


                               Слову-Богу  і  Діві  Марії
                               з  любов’ю  присвячується


1

Зберіг  я  ...  не  пухкі
й  без
лез
уста:
нема  спасіння  без  Христа
нема  бо  —  Джерела...
лишив  кількох  —
яких  не  вбили...
все,  що  вселенна
у  той  час  змогла,  —
носив  ще
                               брили...
і  мене  на  фіали
не  пустили...


страшно  сказать!  —
           не  опустили...


І  тих  не  вбили  —
бо  не  змогли  убити!
Культ  мертвих...
Онтику*  пріч
а  чи  тектонні
                               чотиботи
але  звалив    Ти...
Крила!!  —  сміх
                               і  річ
за  них
і  —  з  них...
чо’  —  їх  не  збити!
Служити!    Діва
Крила    Любов’ю  й  подала!!
але  й  любов  така!  (без  зла).
                               Пала!
                               Хвала!


2

Вже  маю  добре  серце

В  серці  —  Бог,  й  Цариця  Неба,

і  святих  плеяди!

о  це

Любов!

і  аромати  вічні

і  троянди



А  світ  старіє.

І  —  нема  принади.

О,  як  дивитися?

І  як  все  нюхати?

Усе  розпадне.

                               Й  цей  вихід  —
Й  небесний  звід  зрадів

І  Бог  зрадів

Ось  це  поет  —  то  так  поет

Опісля

зрілості  не  постарів  —
                               внутрі  помолодів!!

О  захват  в  Діви  —  і  в  небесних
                                                                       дів!!


І  молоді  ж  —

о  молоді  ви!!!



3

О  Зірко  на  небеснім  кресі!

Від  Тебе  —  земне

щезне

й  думки  щезнуть

Це  Ти,  Любове,  що  небесна

як  Ти  воскресла

й  я  воскресну

у  Царство

дивитимусь  я  безсловесний



Два  Сонця

у  одній  Любові


14.06.2021,
15.06.2021,
Київ
*-  онтологічні  зв’язки

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2021

Серце віддане Богу

                 Поема  духовна                        

                                                               Богородиці  Марії
                                                               і  Божественному  Й.-С.  Баху  
                                                               з  любов’ю  присвячується!


1

Нема  вже  піклування  колюхів,
Тому  не  глушать  вони
                                         Божих  слів,
глаголів  і  —  Божественних  стихів.


І  сильний  німб,
бо  чистий  лімб  —
ніщо  з  рептильних  більш
не  входить  й  не  єднається
                                   у  нім!
Христе,  любове!
це  —  Твій  розум
                   не  грози
се  блискавки  і  грім
в  безхмар’ї  голубім!!



то  згине  анонім  —  а
чи  не  згине  анонім
він  все  й  ніхто
є  в  світі  цім
                         і  тім  —
Господь  і  Слово
в  Світлі  золотім!!!


2

І  я  як  з  кадуба  загув
                                     і  загудів!
я  вибив  верхню  кришку
                                                       бочки  днів!!
Єдиний,  що?  —  я  змолодивсь  —
                                                           помолодів!!
Й  що  я  скажу
кусючим,  в  дні  артистам?
Здобудьте  золотко?
в  мені  —  світло  й  насіння?
як  я  з  неволі?
дух  ясен!  —
ум!  —  безхмарний!  —
                                       чистий!  —
то  я  відображаю  Воскресіння!!!
Що  я  —  як  тут
відобразилось  Воскресіння?!


Душе  Святий,  в  П’ятидесятницю
зійдеш?  так!  —
я  прошу  —  зійди!
ці  дуже  точнії
                                     ще  й  тонкії  сліди!
у  —  назавжди!
із  назавжди  —  мені  мовчати?
й  ручкою  махати
і  вбігли  б  й  не-махатми,  і  махатми


3

О  око  віри  —
помічати  й  розуміти  —
у  мене  чуб
в  вас  кантик  губ...—
вже  дим  валує  на  усьому
                                                                 світі
сльоза  —
як  вилізли  з  печер  всі
                                           сталагміти  —
їх  помічають  й  починають
                                                                 розуміти


чим  більше  помічає  хто  —
він  більш  плекає  і  надії...
а  все  розпізнане  іще  грізніш
                                                               зачне  диміти!
і  я  вас  розумію
і  Той,  Хто  в  вас,  все  розуміє  —
але  ж  —  усе  диміє!
жива  виплекується  лиш  надія!!
і  —  більш  плекаємо  надію!
тож  бачимо  —  вже  любимо!!
                                                         в  диму  і  дії!..


Ні,  скажуть,  —  терпіння
дає  досвід,  вже  досвід  —  припасує
                                             і  надію...
Вже  темність  лиже  —  леза  губ...
і  —  о  мій  геній!  і  —  о  мій  чуб!
Господарем  усьому  Син!  —  Бог!  —
                                         це  ж  і  ваш  Любий?
допоки  сльози
мов  печерні  сталагміти
                                                     не  вийдуть  —
й  не  помічають  й  не  починають
                                                           розуміти


4

Сльозо  погідного  повітря,
о  ти  —  жива
в  тобі  Краса
о  в  тобі  шлях  на
                                                         небеса
торкнулась  промінцем  як
                                                 ніби  вістрям
то  й  серцем  чую
у  мені  роса
любов  —  Краса


о  земні  душі
ніяк  не  зашкодять
не  вип’ють  із  небесних
                                               душ
допоки  не  закаламутять
воду

12.06.2021,
13.06.2021,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2021

Так думаю, що я…

*      *      *


                               Преподобному  Антонію,
                               наставнику  з  Ближніх  печер,
                               з  радістю  присвячується


Так  думаю,  що  я
                         (чи  аз)  —
духовний  м’яз
й  любов-життя  качаю
з  малобуття
у  спів  Життя
далі  вже  направляючі  із  веж
справді  Антоній  —  із
Ближніх  печер  —
веселе  Пульсуюче  сонце!
це  видно  —
й  мене
доставляти  любов
всім  всім  всім
напоумив  він  теж!!


Не  правові  поля  качаєш
і  не  свої  права  качаєш
любов  качаєш  —  життя  вінчаєш...
розумію  з  осликом:
                               на  любові  життя,  відчайне!!


Чи  Бог  від  нерозумних  ховає
чи  Богоматір  долонями  червоними
                   вуха  й  слух  затуляє?
були  запитання?


Зробишся  серцем  —  лиш  усміхаєшся...

12.06.2021,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2021

Боже . Поема

                       Богу  улюбленому  
                       Ісусу  Христу  
                       в  любові  присвячується


1

ногами  босими  
ідем  по  глиці
зі  спин  світлішаєм
бо
світлішають  лиця


як  мало  людей  
доходить
до  пасіки


дитинством  вщасливиться
і  небом  вмиться!


2

поет  щастя
божого-божого
заради  цілого
можливого  кожному!


заради  доспілого
можливого  з  кожним
дух  в  щасті  —
в  божім-божім


Кого  надбаєм?
і  дні  перехожі
зарання  не  знаєм
як  ідем
по-божім


3

був
за  кордоном-й-межами
а
голубінь
незалежна


був  я
за  межами  (з  тілом?
без  тіла?)
а
окликалось
доспіле!


був  я
улюблений  вітром
й  дощами  —
але  я
чув  це  —

вощане...


дід  із  бабунею  —
їх  знали  люди
як  діти  в  сіни  —
і  діти
є  чудо
і  сіни  —  є  чудо!!


вощаність  комор  —  є  усюди
сиротам  й  вдовам  —
не  дивлячись
хто  ми
Бог  є  відомим!  


Бог  —
вся
медовість!!
або  ж  —  то
хто  
ми?


4

Крок  вільний  —  щастя!
крок  як  за  краєм
вільний  дух  —
знає
вільний  дух  —  перемагає!


Голос  божий
голос  цей
з  тілом
скажи  слово
бо  окликнеться
доспіле!

05.07.2017,
дорога,  сонце

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2021

Іноземцям — з руки, що тут така Слава Божа?

   


                               Святому  Луці  Кримському
                               з  надією  і  любов’ю
                               присвячується


І  ви  візьміте  пальму
                               в  руки
якщо  перемогли
послані  муки
бо  пальму  так
скеля  землі  стискає
що  —  виривається  вона  в  небо
                                                                                                   безкрає!!


бо  бачать  це  й  хвилюються
                               науки!
лиш  звуки
в  них  —  з  небес  —  перебігають...
Софію,  мудрість  —  за  інтуїцією
духа  і  сердець  —
переживають!

11.06.2021,  свято  святителя  Луки
(Войно-Ясенецького)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2021

Мудрість Божа переможе

                         Сину  Божому  на  Вознесення
                         з  любов’ю  присвячується



Чиста  любов  йме  джерельність:
це  Бог  пам'ятає.
Чистим  солов’їним  трелям
Чиста  мова  співчуває.


Все  багатство  одягає
мудрість  із  любові
бо  не  снить  любов  —
сердечно
в  Богові  п’є
                                                             слово!


Як  Ти  мене  начуваєш  —
один,  Боже,  знаєш
перемога  —  тріль  за  гаєм
Бог  в  себе  вбирає


Жаль  що  музики  не  стане
о  Ти,  Боже,  танеш
і  рахманне  небо
встане
в  жилавий  світанок

10.06.2021,
свято  Вознесення

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2021

Сонце — і я. Поема

       


           Поема


                               Пресвятій  Трійці
                               з  Пресвятою  Богородицею
                               в  любові  присвячується



А  нижня  «вата»
потягнулася
до  протирічних  вияснянь
а  верхнє  небо  —
геж
розмите  —  й  незаснуле
о  сонце,  ти  над  всім!  —  засяй!!
і  —  Істино  над  всесвітом,  —
просяй,
лиш  не  тріщало  б  —
й  те  «майбутнє»
й  те  «минуле»
і  протягну  тертям  народів  деміургічного
                               плаща
й  хмарам!  чи  їм  —  не  час
щоби  між  тілом  неба
                               і  землі
аж  зайве  свіжістю
подуло
сховаюся  —  я  від  собачої  французької
                               й  собачої  німецької
і  буду  в  опиналі  люблячої
                               і  розробленої  —  грецької
не  кажучи  —  я  небо  й  землю  зрушив

зворушений  навзаєм  слоганом  —
                               просвітів  і  їх  заворушень...


о  Христе!  спрягай
                         в  розломах
                         волошкові  душі
й  вогненні  —  й  жаркі  душі!!
і  сік  зелений  музику
                 хай  вдушує
я  потерплю  —
й  ще  —  мушу!



2

І  вдень  —  це  я  тут  ходжу
                           і  люди  ходять!
о,  всі  що  згодні  є
                               на  музику  журну,
в  словах  поезії  я  помяну,
які  нижчі  —
                               нижче  Богу  годять
й  заводи  і  пляци
й  материки
й  сади  у  голубій
                             гліцинії
й  ослаблі  хмари
що  ввечері  посперечаються  ще  з  синню
й  так  посклубкуються  —  що  ввечері
                               й  вночі  з  дощами  ходять!


Так,  вища  є  погода,
але  скипають  в  Чехії  черешні  —
                               і  хай  їм  вихід  буде!  —  і  догода...
На  який  смак  мене  знаходиш?  —
і  на  які  зір  і  бік
як  Вседержителя  —  знаходжу?
Все  ввись  —
й  все  у  ріки  —
і  у  виснулі  народи?!



3

Й  Меркурій,  що  заретроградивсь,  —
й  цей  сонний
в  коридорі  Твоїм  —
ходить?
І  Ти  вдихнув  —  й
мене  вдихнув
і  одшкрібаю  і  верхи  —  і  хну
                               з  природи?


Це  дух  літає  —  Ти
                           лишень
                           Око  по  мені  —  проводиш!
І,  о!  находи!
й  ну  —  походи!!

09.06.2021,
після  Літургії,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021

Любов Хрестителя

                                   Улюбленому  Іоану  Хрестителю
                                   з  вдячністю  присвячується



І  скільки  та  правиця
указала:
це  є  Христос!  —
нічого  не  стяжала
й  роздавала  —...
бо  Він  же  —  ось...
І  Він  не  втомиться  казати:
нічого  не  стягати  —
й  роздавати...
І  кожного  рука,  любов  би  мала,  —
о  блискавко  з  Небес!!  —
вогонь  Небесний  привітала  б!
вогонь  Небесний...
й  оскільки  все  є  одягом  вогню  —
то  і  рукою  й  на  руці
в  одязі  їжі  —  роздавала  б!
в  одязі  слова  —  роздавала  б  —
хвали  роблять  немислиме  і  ці  —
єдино  тій  Творящій  вся  і  всім  Руці!!


Й  наскільки  моє  око  указало
й  ще  ніби  слово  указало  —
не  це  єсть  —
є  любов    Хрестителя,  хто  при  Лиці
у  Царя  Слави!!!
ось  тому  й  в  слова  —  промінці!..

07.06.2021,
третє  знайдення  глави  Іоана  Хрестителя

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2021

НА СВЯТО ВЕЛИКОГО ІОАНА: "З ним я…"

*      *      *

                                             Великому  Іоану  Предтечі
                                             з  любов’ю  присвячується


З  ним  я  пірнав  —
а  яка  у  нім  
глибина!!!
на
яких
він
глибинах!!!  —
коси  чорніли
що  були  
в  сивинах...

ах!
за  словом  
Єдиним...
о  я  люблю
живе
й  молодече!!
це  він  
був  в  горах
на  горах
так  і  в  глибинах!  —
говорить!..
так
ось  —
люблю
Іоана  Предтечу...
12.06.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2021

Книжний дар

   
   Поема

                             Єфросинії  Полоцькій
                             з  любов’ю  —  неймовірною
                             вдячністю  присвячується


1

Дати  ще  дівчинці
з  княжого  роду
вічну
бурунячу  з  Царства
Небесного  —  воду!..


Господи!  я  і  стовпи
не  гикаєм
я  із  стовпами  —
                               до  Тебе
тікаєм
тікаєм
тікаєм
весь  цей  світ
відкидаючи  —  з  ходу!!!
Бо  це  на  мене
подивилась
з  стовпа
у  обличчі  веселім
                               і  в  славі  —
та
                   що  знала  —
хто  буде  ув
                               справі  —
бо  на  неї  цей  дар  —
дар  від  Бога  упав!!
Дар  цей  книжний  упав!..


Предиславо,  лебідко,  княжно,
серце  добре!  ти  з  ікони*  —
           і  я  —  аж
           розтав!!!
Єфросиніє,  серце,  кохана  Небес,
ти  у  Бозі  свята!..


2


Ті  що  втекли
ті  світ
цей  зігрівають


Ті  які  ловляться
ще  в  філософії
впадають


Ми  розціловуєм!
ми  розціловуємо
               квіти!
Завдаток  благості  Твоєї
це  є  початок
               літа


мої  слова
це  в  Єфросинії
ще  піднімають  над
               цим  світом
й  чиїсь  слова  —
ще  підіймають
над  цим  світом
початок  благості  Твоєї
                     це
є  початок  літа


3


а  є  слова
це  як  моря
і  крізь  моря  всіх
протягають
а  —  чи  від  моря
                     відривають?


ті  що  втекли
ті  у  любові
бо  ті  любов’ю
світ  весь  зігрівають


мої  слова
у  Єфросинії  —
це  в  Радості!
аж  в  Світлі!!
               ми
виціловуємо  квіти
бо  плоди  радості
всіх  достигають!..


Чи  я  хоч
світ  цей  памятаю?  —
       Любов  так  втягує  до
       свого  Краю!!


05.06.2021,
свято  Ігумені  Єфросинії  (Радості)  Полоцької
*  -  в  Дальніх  печерах  Лаври,  в  молодості  моїй

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2021

і не запитують як туди…

*      *      *


і  не  запитують  як
                 туди  втрапить
й  готові  подорожувати
                                 в  чистоті  —
вже  відпустили  
                           трапи


і  не  готові  в  видивах
                                         ледь  в  грязі
і  відпускають  й  потерпають  
                         в  них
                         ще  ті  —
як  і  їх  князі


нечисті  не  пройдуть
                 в  жодному  разі
й  готові  подорожувати  
                                     в  простоті  —
не  у  відказі


і  як  любові  острови  
                                         літають
є  ті  що  не  в  каналах
                           не  в    -заціях
їх  —  відчувають


а  їм  могли  б  відбабахкать  —
                             урочисто!
справа  не  ...    ця
а  —  непримітно  стають
                                   чистими...

03.06.2021,
ранок

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2021

Лімб чистий

   


Доторки  душ
доторки  до  сердець
там  пахне  кущ
може  раїв  живий  вінець


чим  більша  тайна
тим  вище  і  поезія
цілунки  —  й  оживання
любов  —  що  є  й  спочатку
і  є  в  підтримці  —
і  в  наших  прагненнях
до  Істини  насамкінець


доторки  книг...
доторки  друзів...
цілунків  мить...
любов  —  в  небеснім  колі
                               як  на  лузі...
і  все  до  Істини  стремить!


І  перша  думка  —  до  Христа!
і  чистий  ти...
й  світ  в  прямоті  постав

31.05.2021,
01.06.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2021

І знає Бог …

*      *      *


                                         Наталці  Половинці  —
                                         Божій  співачці  і  акторці
                                         присвячується


І  знає  Бог  
як  жалко  богоборчих
що  думали  сади  свої  місити
клячать
буквально
«не  можете  ви  ще  вмістити...»
й  земля  закриє  їхні  очі
і  сиплю  позамежну  творчість
у  позамежність
         спахне  слово  —
         скільки  точне

31.05.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2021

О, виходить, як глянути – я вже на шляхах…

О,  виходить,  як  глянути  –  я  вже  на
шляхах
далеких  і  високих  водночас!
Не  чекай  помочей  від  когось.
А  Він,  наближуючи  момент,
притискує
мене
явно  натякає,
що  витисне  Він  із...-
попустити  треба...-
із  мене  схоже  і  зміст
і  форму...


в  цій  Величі  туманній!
Так  і  я  ж  –
за  представимість  цілого!!
Ні,  я  доб’юсь,  Боже!
представимості  художньо-цілого!!
Блискавичні  удари  –  удари  непо-вторні!
Так  підігрів,  божу  атмосферу,
то  хто  тепер,  Боже,  пригорне?


пригорне  Тебе  при  цілому?..
при  таких  палких  жилах...
О,  дозріва  оригінальне!
з-за  глибин  Його  з’являється  унікальність,–
або  можливість...

Дивиться  Бог  і  нею  пізнає
мене,  я  бачу  туманне  Його:
не  скажи:  величний  божий  задум,
ніби  Промисел...
хто  це  скаже??
О,  я  справлюсь
з  непомірним  всього  найкраще,
але  не  станем  спини  латать:
тримайсь,  Боже,  бо  найкраще  –
спонтанний,
ні  Тобою  ні  мною  –
хрещусь  –  непередбачений  хід!!

і  справді  неймовірний  результат!..

нехай  в  зглибних  хрящі  не  тріщать...
Гарячий!
трепетно
гарячий,  гарячий  звір  –
трепечучий  з  форм!!


то  Тобі,  Сину,  не  студіозуси  –
рветься!
пала!  рветься!
зараз  жахне  по  п’ятах,
на  землі,  Твоїх,  –
стане  Тобі  зовсім  не
до  віртуозності!..


А  мені  б  солодкого  колача!  –
скоро  буде  нам  –  як  в  себе
я  скрізь  вдома!
о  як  добре,  Боже,  невідоме...
сице  –  словом-з-духом  –
душа  моя  Тебе  велича!!


упразднися  тьмо  в  свіжих
й  нових  днях!
розрішітеся  підодіяльно  узники  на  ночах:
як  Марко
голий  од  Господа  утікав!
я  вас  напоятиму  грудьми
мов  Марія
того  клірикового  –
що  зачах...


першозданну  життєпроникливу  велич  –
душе,  величай!
я  тобі  покажу,  життя  в’яле,
самоусвідомлення  художника  –
від  крутого  від  Христового  плеча!!
щоби  тілько  світ  святий  не  закричав!


вип’ємо,  Боже,  аби  це  мобільні  з’їли
(в  стиду)  з  пуза  задзвонили
довжникам...

Вип’єм  –  ми!,  Бог  ти  мій,  отже,
до  дна
мені  можливого!
вип’ємо
щоб  не  чіплялися  з  відомого...
Дух  –  й  черезжильно:
дух  у  жилах  і
по  жилах!!


Бач,  в  кутку  –  мов  щось  живе  –
заворушилось...

Внутрішній,  що  набухає,  жар-жар–
жар!!–  управ...
аби  більше  сих  не  набухав!
–  Кого  шукаєте?–
Ісус  в  добрі  пита:
і  то  се  так  –
по  той  бік,  й  сей  бік
творища,  щоразу...(!)
Й  Папи  мовчать  (?!)

це  й  папірці  мовчать.  Бо  –
блідолиці  дивляться  –
«торчат»...
храмові  «газди»

дивуються  оплавленим
тональністю
дитинною
частинам:
єдиною...

це  папірці  бо  винуваті
серця  порваті  й  неєдині:
«Оце  –  Людина!!»  –
розкрив  порив  добра
цей  крик  в  Пилатові!
Бо  жінка,  Клава,  трохи
цим  водила,
що  без  паперу,
у  грудині:
є  –  для  чогось  воно  є...
дано  непередбачливій  людині:
Чого  ж  не  бачать  ці  художньо-цілого?

Не  люблять  Христа.
От  би  сказав,  прийшов,  Син:
це  плавлене  й  оплавлене
сердечне  ціле  –
більше
аніж  в  папері  є...

Ціле  –  більше  суми  частин:
Як  так?
поет  Христа  єсть  двері:
любов  Сина,  Отця  і  Духа  –  на  всіх  більш!
Ціла  й  жива  –  Любов!!
та  любитесь  ви  понятійним,  і  віруєте  понятійним,
тож  мисль  вся  в  понятійність
і  опускаєтесь  в  постійність
сих  адських  антикрил...

Чого  б  Бог  за  любов  цю  кришку
не  відкрив!?
Та  всі  –  тікать  від  Данте,
справді  духовних  ієрархій...

Залюблення  моє  вражаюче  –  до  пекла  я
не  посадив
й  душі...
Бог-Син,  мабуть,  мене  любив.
Всі  без  страху  вже  нині?
Немає  страху  у  Христа  людині...

Вся  безхарактерність,
ця  безхребетність,  лжа  –
вам  не  до  крил,  –
самі  бо  те  зробили,  –
навчилися  Христа  реформувати...(!)
А  що  захтіть  природі  –  вздорови-тись:
відрегулюватись?
їй  захтіть  спастись?  Кого  ж  то  виріжуть??
Підтягую,  бо  розвіваються,  поли  плаща:
здасть,  не  здасть  екзамен  чиновник  і  єпископ?

Слів  нема,  як  остерігаюсь  Діву  засмутити!..
Диявол  за  Її  милість  і  надихання  мстить
і  більш  лютує,
як  загибель  свою  чує...
Вона  ж  стоїть  вище  над  колишнім  місцем  Денниці,
цього,  через  заздрість,  Вбивці...

Спаситель  і  Співспасительниця  спасають  нас  усіх.
Слава  їм.  І  любов  наша.
Амінь.

6.05.2009  –  свято  св.Георгія  Переможця

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2021

На глибині немає протиріч

         На  глибині  немає  протиріч

         Поема


                               Отцю  Небесному  і  Сину
                               і  Святому  Духу,
                               і  святому  Миколаю
                               з  трепетом  присвячується


Пан
чи  не  хан
ти
крайньо  вийди  із  хати.
Треба  вийти  із  хати
дайте  мені
написати
Бог-Отець  з  Миколаєм
в  зірному
небі...
Ангели  йдуть
їх  любов
в  зірнім  небі
жити  і  жити
і  надихатись...


Треба  добром  надихати!
бо  від  благодаті
забудеш  світ
просто  окаті
з  кошлатої  хати...


як  вище  даху  підняло
і  вище  хати
ви  у  собі  і  в  Миколаєвій  вже
благодаті
в
«теперішнім»
й  «майбутнім»    і  жорстокі
до  себе  ви  не  будьте
мов  стародавнії  пророки
бо  є  тепло  —  це  ви  у  благодаті
духом  покликані  —
словом  підняті
і  доручили  Миколаю
і  мені
його  писати!..
де  вже  немає  і  релігій
і  конфесій
єсть  Миколай
і  ви  в  його  процесі...


й  треба  добром  у  людяність
знов
надихати
бо  непророщеним  зерном
сядете  знов
до  хати
і  зорям  —  волохатим!  —  знов  —
кружляти...

18.12.2020,
після  вечірньої  служби
благодать  від  Миколая
19.12.2020,  з  причастям,
свято  нашого  Миколая

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2021

Бог . Поема

             Бог

     Поема  двісті  сорок  третя

                               Вседержителеві,
                               Слову  Отця,
                               Христу  Ісусу  з  любов’ю
                               присвячується


Світ  себе  зганьбить  у  муху
               і  в  муку
Він  вже  крокує  в  вогонь
                               і  в  розруху
Так  як  я  —  крок  і  життя
                               в  потойбічнім
Будеш  жить,  Боже  Святий,  й
в  поцейбічнім  —
Так  на  мені  знаменується  Вічність!  —
Не  небесам  один  бік,
а  землі  інший  бік.
Слово  Огненне!  а  від  Слова  —
ніхто  ще  не  втік.
А  від  Слову  служіння
ніхто  ще  не  втік...
                               Любий  мій,  живеш  у  мені,
                               Любий  мій,  живеш
                               як  в  Огні  у  мені.
                               Бог  наш  є!
                               І  я  з  Ним,
                               і  у  Нім.



Преполовення  —  й  світ  дзижчить:
                               муха,  зі  слухом...
Боже,  Ти  знав
і  Ти  дав
мою  юність  —  горіннями  духу!
Лиш  —  проникненням  Духу!!
В  що  я  вступав  —
віднімав  звичаєве  життя!!
                     Й  як  би  утримались
                     й  нитки  і
                     це  ниття??


І  я  чув
краєм  скраю
муркотіння  в  життя  —
й  пожирання  яскравість!
І  як  де  я  протяв
углєбоша  життя  —
та  є
дзінкість  життя!!


На  словах  возлетять?
Чи  вже    —  так
полетять??
О,  і  духом  —  і  так
вже  літав.
Ти  мовчав.
Я  кричав:

         «...  чуєш,
           немає  для  мене  життя!»


Це  в  Четвертій.
Яка  Божа  відвертість...


Й  Ковалевичу:  Бог
в  Європі  помер?
Й  Ковалевичу  —  і  тоді  та  й  тепер:
                               Любий  мій,  живеш  у  мені,
                               Любий  мій,  живеш
                               як  в  Огні  у  мені.
                               Бог  живе!  —
                               І  я  з  Ним,
                               і  у  Нім.


Не  небесам  один  бік,
а  землі  інший  бік,  —
будеш  жить,  Боже,
не  один  іще  рік  —
я  живу...
                         а  від  слова  ніхто
                         не  втече
                         й  тут
                         не  втік!

Ти  живеш  в  слові!

25.05.2021,
свято  Преполовення

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021

ЧЕТВЕРТА ПОЕМА

Засвідчую:  поки  світ  помишляє  про  третє,
             я  знаю,
                                 далеко
                                                     на  парсеках  
                                                                                           йде
робота  над  спробою
                                       автопортрета.


Художники  в  зорях!
«Темно.  Темно.                          «Темно.
Темно.                                                                Темно.
Неможливо  подовжити».    Темно.
                                               Неможливо  
                                                                             подовжити».


Зійдіть  з  розуму,  художники.
Це  я  —  входженням  в  інше,
                                                                               прошу  
                                                                                               пофантувати.
Я  тягнутимусь  з  чорного  
                                                                       світлом  туди,
                                                                                 як  порубані  
                                                                                                             ванти!


Я  прийду  
молодий
для  загальної
                                       звірки.
Працюйте!
___________________


                                             сонце


               С  о  н  ц  е,
в  проясненні  світу
                                                     —  не  брали  мене  —
                                                     щезли  диханнячком,
                                                                           пропадуть  дрібночерпії.
Хтось  повинен  хоч  знати:
                                               згоряю    не    я  —
                                               для  скінченності
                                                                                 я  невичерпний!


Сонце,    ближчих  нема!
збились  світи,
                                             як  покрадене
                                             витекло  Слово!
Чорний-чорний  політ,
                                             але  в  часі  —  мене  помилково.


Дотягнусь  я,
               іду  світловими  стовпами,
                                                 такий  непомірний.
Сонце!    це,
                         що  такого  несе  —
         це  останній  примірник!


Ігоре!
                         нащо  бачив  ти
                                       як  підміняються
                                                                                       люди,
і  що  я  для  них  вічний  підсудний!


                                         Майбутнє,
                   я  дав  твої
                   невиникаючі  креслення,


чуєш,
немає  для  мене  життя.


Друге    тисячоліття,
1981  р.,  м.  Київ                      (З  першої  книги  "Деміург",  рік  видання  1992)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2021

Чудо з чудес . Поема

                               Діві  Марії  з  любов’ю
                               і  надією
                               присвячується


Якби  я  не
родив  із  Христа  смисли  —
вам  смерть,
Росіє  й  Україно!
Ви  ще  не  досягнули  Христа  мислі,
ви  ще  не
в  вертикалі  Христа  смислу!
по  вас  же  біси  полин
                               котять  —
й  все  зароста  полином...



І  як  же  небу  в  нім?  —
                               ходить-бродити?
Біси  росмовою  речуть  :  «Поменять
                               смыслы!»
Й  хурделять
і  хурделять  —
                               щО  б  підложить  під  мислі...
а  —  можна  нові  смисли  —
лиш  родити...
Для  чого
ви  прийшли
сюди  всі
жити?



Ще  ж  —  можна  нові
смисли  —
                             лиш  родити!
І  не  питаєтесь:  що  ж  Богу
                               є  в  потребі?
і  як  же  їх
спожерти  земно
і  спожити
як  їх  нема  іще  й  на  Небі?!

03.02.2021,  свято  Максима  Сповідника
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2021

Вакханалія . Поема

       


1

Одна-єдина  вірна  нота  —
і  з  серця  геть  ідуть
                               усі  тісноти!
Не  так  важливо  —
                               скільки  блискавка  скакала,
важливо  —
Бога  до  живого  вже  дістала!!
Ми  з  Ним  причиним
                     за  горою
                     світла  день,  —
і  в  серці  світло  —
й  нітелень.


Безтрепетно
та  й  без  причини  —
                               слухать.
Як  світ  прослухає  —
хто  має  вуха.
Пастух  біля  кошар  простягне
ноги.
Був  день  як  рік…
                           було  все  без  дороги.
Важливо,  духом  хто
зійшов  —  на  Висоту.
Го;ри  в  любові  —
ребра  в  релігії…
як  сяють  —  тут!
Ісус  Христос.
Безмежжя.
Безначальне?  —
Страшний  —  і  гірний
інститут...


Єдина  є  одна
любові  нота  —
відскакують  темнот  темноти.


2

Важливо,  хто  зійшов
на  висоту...
Гори  в  любові  —
ребра  в  релігії.
Як  дихать  тут?
Тому  і  сяють  тут!!
Так,  усі  мученики:
але  —  безоплатні:
керівники  ще  оглядатимуться  —
в  газаваті!!


Рвоніться  —  на  Христову
висоту!!
Всі  дихаємо?
Сліпці,  всі  —  дихаєте  тут?
То  —  некрилаті.
І  більше  нікому  подати.
Данте  дав  «Пекло»,
тільки  ж  я  дав  «Крила!!»
Бо  й  пишу  —  шилом!
 
Маркер  нюха  спирт!  —
хоч  би  Шевченкове  слово
заворушилось...
Спека!
тошно:
гранди  —  тож  й  спека:
що  вас  тошнить  —
спека  чи  пекло?..


Чи  від  долі  не-сила,
чи  від  Духа  не-сила?
Правильно  виписав  «Пекло»  —
суворий,
а  хто  вам  дав  «Крила»??
Маркер!
тонкий
мов  шило!
Шиломани,
тонше  я  дав  —
що  ж,  від  крил  вас  стошнило??


В  зад  вам  дав  шилом!  —
Бог  дав  Дантові  «Рай»,
а  ви  не  читаєте!
може  б  сонне  Шевченкове  слово  —
                               заворушилось?
кріпкий  спирт
хто  в  цей  маркер
уширював?


Дайте  президентам
усім  —
в  зад  шилом!
             (тут  теж  —  духовно,
               задля  тверезіння  ума...)

 
3

Їй-богу:  від  раю
всіх  і  стошнило?..


А  від  раю  спекатись  —
спекались.
Хочете  пекла?
йде  спека,
і  проситесь  в  пекло?
прямо  душі    в  трудах  схололі,
однополиє
і  двуполиє!..

Сонце  Правди  є,—
які  ще  приколи?
Прямо  мучаться  Європа  з
Азією:
нехай  ми  вмиємось...
нехай  отямимось...
не  дай  Бог  ще  засяємо...
хоч  би  вилляли  фейсбук
до  наших  наук  —
та  й  приправили  асісяєм!!!  —


прямо  інтелігентним
неможливо  —
як  —  хоча  б  чимось  —
їх  не  прикрашають...
так  що  —  воно  зігріває
хто  на  себе  його  нагрібає


Але  Ігор  —  не  Європа  із  Азією,
щож  вам,  шини  і  шило?
—  Як  він  пише!
Поет  білярайський,
а  чого  ж  нас  стошнило??
А  в  якому  духовному  хто  чині?
Хто  що  сіє,  чи  сіяв  —
до  нього  те  повернеться…


Куди  вискочиш?
куди  підскочиш?
своє  затримає!!  але  й  зігріває!..
Хочете  раю?
Європа  з  Азією,  може,  аномалія?
якась  вакханалія.
Ак-ха,  прямо  ця,  вакханалія!!

18.07.2015
15.05.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021

Аромат святомиколаївський

Між  ангелами  й  геніями  —
з  тилу  —
ми  вставлені  —
між  пальцями  світила



І  нас  ясно  не  бачать
може  чують  —
аж  ці  —
що  руку  Богові  цілують!

20.12.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2021

Любов до Миколая

Й  важкість  —  в  примар.
І  вийшов  з  лісу
               дуб
               на  тротуар
І  завертає
         небу
                               вулицю!
О  милосердя  дар...


Христос  воскрес!
Настільки  Бог  —
все  —  навертає  до  Небес

22.05.2021,
свято  Миколая,  з  великим  милосердям
чудотворця  (величаймо  його!)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2021

Свято Миколая, великого чудотворця

І  то  як  треба  —
             продощить...
             для  райдуги!
Треба  ж  комусь
             крізь  сяйво  йти  —
             і  жить!
А  буде?  серце  аж  дрижить
в  дитини...
є  Миколай...  і  серцем  хай
         засяє
                     стане  в  степу
                               і  хай  вітає
                               Небом...

Радість  чекає  на  людину...

22.05.2020,
свято  Миколая,  великого  чудотворця!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2021

Іоан Богослов

                                             Богородиці,  що  Їй  Господь  всиновив
                                             Іоана  і  також  всіх  нас,
                                             і  великому  апостолу  і  євангелисту  
                                             Іоану  Богослову
                                             присвячується


Нема  потреби
щоб  кусати  лікті
що  бач  помер
у  другому  столітті
(помер  —  хіба??)
любов  як  правда  —
що  іде  в  хлібах...
як  яма  —  це  в  землі
любов  є  —  в  літі
(помер  —  що,  в  цім  столітті?)
бо  як  прийшли
яму  —  розрили
гуляйте,  тіла  нема
а  нема  тіла  —  що  ж  ви
балакали  і  говорили
що  це  могила?
і  
учні  —  подивились
дак  й  —  здивувалися?
й  куди  бігти  хотіли?


пророк  як  по  життю  іде
то  чернь  землі  ще  підкладе
і  він  на  Небі  —  і  ніде
так  й  далі  все  —
                                               яко  не  у  людей!..


Могилу  засипали?
земля  ще  є  у  ліктях!
ну,  не  широка  ж  ...  і
хіба  хотіли?
стало  би  щоб  тільки  тіло
і  лягло  б  ...  ясно  —  живим  тіло
                         і  засипайте?
Христос  сказав:  нехай,  то
Я  схотів,  щоб  він  зоставсь,  поки  прийду...
Та  ж  не  сказав:  Іван  не  вмре...


Це  круто!!
Буде  всім  по  вірі.
Я  богословлю  нині  до  дерев.
Ба,  він  залишивсь  —
та  не  в  Івановім,
в  Христовім  тілі,
бо  й  так  круте  іде
у  богословії  Христа  —
як  все  це  наближати  до  людей!

І  слава  Богу!!!

21.05.2021,
свято  великого  богослова  і  євангелиста  Іоана,
наперсника

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2021

Є вже пам’ять раю?

Який  зв’язок!
Один  разок!
Це  
             т  о  й    бузок
і  засвітив  й
зафарбував  двори
                                                       без  тями
і  волоть  світла
і  така  любов
де  —  втямитись  —
               торкай  райськую  пам’ять



й  це  перевісити  серцями
все  —  через  —  це  Небесне  попіддашшя  —
Того,  Хто  Сам  вміщає
ранки  й  дні
ще  й  простяга  любов
в  ранки  і  дні
місцями
             мов  з  гуашшю!  —
це  в  Тобі  й  мені
в  тобі  й  мені...
в  тобі  й  мені...


любов  молочні  зуби  
забира  в  дітей  —  найкращих

20.05.2021,
в  день  народження  дружини,
чи  є,  хто  її  не  знає?
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2021

Кава

Ти  можеш
і  проїхатись  на  каві
але  є  Бог  й  те  в  Богові
і  як  не  з  Богом
то  вчиниш  тим  лукаве


Але  ж  то  є  Очі  —
ласкаві!..

19.05.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2021

Що є великі форми?

З  малої  міри  життя  —  великого  твору  не  створиш:  з  невеликого  за  глибиною  і  об’ємом  змісту  —  великої  форми  не  створиш,  її  просто  не  знайдеш,  —  її  нема.  Як  в  авіаційних  польотах  наявність  великого  запасу  висоти  надає  аероплану  можливість  для  набору  потрібної  швидкості  та  здійснення  успішного  маневру,  так  само  висота  духу  поета  вирішально,  багато  значить  для  знаходження  високим  і  глибоким  змістом  —  відповідно  тонкої  і  єдиної  форми…

Назвичаєний  рівень  духу  може  приносити  і  приносить  лише  повторні  невисокі  змісто-форми,  прикрашені  лиш  трішки  іншими  словами…
З-за  недосвідченості  і  через  недотримання  постів  з  мо-литвами  поет  втрапляє  в  схеми,  повторювальність,  він  ніби  загрузає  на  одному  і  тому  ж  приземленому  рівні.
Хвилинку,  поясню:  це  —  коли  поет  творить  з  уяви,  з  фантазії.  Так  творили  європейські  поети  і  композитори,  зокрема  —  і  великі!  Одинично  геніальні  і  духовних  геніїв  носії,  з  палаючими  серцями  й  глибоко  віруючі  в  Христа,  —  змітали  культури,  гниль  часового,  не  тільки  загрузання  своєї  творчості…

А  інакше,  як  Вагнер,  творець  ставав  полоненим  продукту  власної  фантазії,  не  міг  вирватись  з  наркотизму  всього  цього,  земно-часового,  нечистого.
Скажемо  зараз  про  це  іще  іншими  словами,  —  читачеві  подобається,  коли  до  нього  мають  поважний  стосунок,  з  глибоким  знанням  справи.

Чи  важливо  знати  —  що  таке  велика  міра  життя  і  мала  міра?  Адже  ж  це  є  присутнім  в  людській  природі:  прагнення  володіти  великою  мірою  життя.  Часто  це  слугує  заміною  —  якщо  не  створені  реальні  великі  чи  величні  твори  з  небувалих  змісто-форм…  Тут  натяк:  чому  ставали  народними  керівниками  або  мас  мучителями  ті,  хто  не  зміг  —  чи  їм  не  дали  —  стати  творцями  великих,  небувалих  змісто-форм…  Гітлер,  наприклад.
(Патологічне  —  цікаве  шукачам  пізнання  людської  природи:  воно  дає  пізнання,  що  є  здоровим).

Не  діянню,  не  земно-діяльному  відкривається  велич  задуму  Божого,  навпаки:  це  прямо  пропорційне  здатності  духовного  споглядання,  що  Бог  дає  вслід  за  буттям-діян-ням…
 
Отже,  велика  міра  життя  зв’язана  з  висотою  духу  і  не-бесною  мудрістю,  швидше  —  цілісною,  таж  не  однією  земною!

Велика  міра  —  якщо  в  художньо-духовного  поета  і  художника  Бог  проявляє  духовне  і  духовно-художнє  бачен-ня  і  духом  споглядання.  Тобто,  цілого  Божого  світу  —  очима  духу  в  серці  внутрішньому.  Вже  не  з  уяви  чи  фантазії.  Образи,  архетипи,  ідеї  —  в  серці  народжуються,  та  вони  —  від  Бога,  який  знає,  що  і  як  подати…

Це  —  з  невідомого.  Розсуває  межі,  розломує  культури  зашкарублі  —  світлом  Христа:  це  є  спеціальне  служіння  носія  генія.  В  цьому  сама  велич  Творця-Христа  та  творіння  Його.

Увага  вся  сюди:  що  ви  зрозуміли  і  усвідомили?  Якісний  бік  світу  Божого  (управляючий)  переважає  бік  кількісний  матеріального  світу.Це  споглядання.  Ось  тут  відкривається  міра  життя  і  творчості  дуже  велика  —  раптово.  Все  підготовлено  Богом…

Велика  міра  буття-творчості  в  Богові  —  оскільки  буття  є  вже  більш  Божим.  Він  присутнім  є  в  більшій  щораз  мірі…

Тому,  ще  раз  з  досвіду  промовим:  на  це  треба  рішитися,  бо  ніяк,  ні  з  чого  іншого  —  знання  цього  не  виводиться.  Тре-ба  відкрити  серце  Богу,  Його  тільки  запрагнути,  великої  присутності  Його.

Боже  буття  (зустріч)  є  первіснішою  щодо  подальшої  творчості.  Далі  взаємність:  вже  через  великі  форми,  які  поети  знаходять  у  відповідності  світу  єдиного  і  себе,  отримують  дуже  велику  міру  життя-молитви  (зустрічі-буття),  бо  воно  більше  за  відоме.  Конкретно:  це  можна  жити  в  Бозі  тільки  любов’ю,  любов’ю  і  творчістю  здобувають  поети  і  Царство  Боже,  тобто  і  світлі  світи  для  всіх,  що  —  в  Царство  Небесне.  Самого  ж  Бога  можна  жити  в  цьому  боці  тільки  світлом,  що  виявляється  в  радості  природно-духовній.

Само  собою:  без  духу  і  світлопровідних  творінь  —  скука  тут,  нема  радості.  Педантично  кажучи,  природна  радість  —  тварна,  ненадійна  і  тряска,  та  ще  й  здрібніння  всяке  —  й  дрижання  природної  радості.  Зараз  без  Христа  всі  —  від  чого  радуватись??  Хто  без  Бога  в  серці  —  без  світла  (радості)  і  без  любові  (тепла),  скука  неодухотвореної  матеріальності.  Нині  в  безбожно-матеріальних  є  все  —  крім  любові  і  радості!
 
Дивіться:  як  скучно  —  коли  лиш  звернути  саму  нашу  увагу  на  тему  їхню!

В  чому  інтереси  художнього,  ново-світосприймального  та  духовного  життя?
Найперше:  мистецтво  звертання  уваги.  На  що  звертати  уваги  кров,  на  що  —  ні.  Б’ються  зараз  всі  за  оволодіння  ува-гою:  крові  душі  попити…
Бо  майже  всі  —  це  споживачі  і  вампіри,  не  мають  творчості,  що  захищає,  живить,  відновлює,  несе  до  Бога.  Молодь  зорієнтовано  спеціально  на  упадок  —  гроші  й  статевість,  й  тільки  аналіз…  Упав  розум…  Мало  синтезу  із  висот!

Імпульс  йде  до  нас  від  Бога,  а  від  нас  —  наша  вільна  творчість!!  Навіть  —  вольова  творчість!  стихійно-любовне  діло  в  Богові  із  Богом!  На  нашу  відповідальність,  дякую  вашій  уважності.  Дорожу  читачем  уважним  і  самостійним.

Ваші  інтереси  —  з  найвищих,  з  Божими  поетами-обранцями:  посередниками  між  Небесами  благодатними  і  вами,  творчими.  То  якісні  і  вільні  творці:  святі  молильники,  що  не  мають  дарів  втілення  небувалих  художніх  образів-відкриттів,  і  поети-композитори  —  з  жахливим  баченням  словом  і  втіленнями  художньо-музикальних  образів.  Краса!  Велич  Божа.

Божою  поміччю  підносим  великі  змісто-форми,  потім  вони  —  підносять  нас:  щоб  Бог  понюхав.  Так,  —  що  тільки  Богу-Христу  не  довелось  нюхати…  І  знову  підносим  твори…  і,  оскільки  творець  в  мені  ліпший  за  людину,  слава  Богу  —  хоча  б  твори  є…  мене  із  пекла  твори  і  Богоматір  одна  —  витягли.

«Тварини  не  винуваті»,  що  «мучаться  і  стогнуть»:  є  від  чого…  Ледащі  ледацюги!  —  навкруги,  із  земним  розумом-страшком,  фарисейство  —  на  цей  раз  світове!
Всепалаючі  серця  великих,  гігантських  резонаторів  в  світі  —  в  любові  залишаються!  і  остаються  вічно!!  «На  голові  далеко  не  зайдеш…»  А  на  гортані  —  тільки  трішки  далі.  Та  є  джерело  Бога-Христа  в  серці  глибокім,  —  якщо  є.

Великі  форми  з  бачення  духом  (і  в  мені  словом)  —  є  свідчення  Ісуса  Христа.  І  мало  хто  пише,  крім  мене,  нині  великими  формами!  —  псалмами,  поемами  драматичними  і  поліфонічними,  з  майбуття  (до  чого  світ  звівсь,  ожорсточивсь  за  три  тупики-віки  науки!!).  От!  великі  форми  —  жахи  живі  й  видіння.

Плесне  рука  серця  об  незриму  руку  Богоматері  —  і  босі-голі  побіжите  до  джерела-Христа;  голі  й  босі,  окрім,  може  —  кросівочок  і  тренувальних  трусиків…
«Воно  й  не  дивно,  юначе.  Видно,  що  ці  люди  не  моляться…»

2010  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914060
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2021

В любові

                               Пренепорочній  Діві  Марії
                               і  святому  ігумену  Феодосію  Печерському
                               з  ласки  їх  присвячується


живе  і  дихає  сусвітнє
                               й  несусвітнє
посередині  вкрало  в  травня  —
                               літнє
мовляв  то  відчепись  що  було
                               в  квітні
Тепер  куди  ви  їздите
                               в  якій  Ахаї?
чи  апельсиновеє  небо
                               вас  махає?!
тепер  над  моїм  краєм
                               локдауни  повідпадають
і  ви  помітили
Він  може  заградити
і  ви  —  нікуди  вже
                               не  ходять  ерудити?
я  їжджу  —
а  куди
Бог  знає
і  я  помітив  було  —
що  весь  день  як  Пасха  я
літаю


блажен  хто  по  художності  —
                               полює
бачить  весь  світ  —
                               хлюєм-нехлюєм
і  так  як  хмари
кроком  в  річці
так  опадають  з  неба
східці
і  той  хто  відстиковує  нехлюїв  —
той
в  небі!
тільки  небо
нас  хвилює


тай  вище  травня  —
ті  не  сплять  у  світі
то  кажуть
дихає  сусвітнє  й  несусвітнє*

15.05.2021,
і  заходить  на  свято
прп  Феодосія  Києво-Печерського
*  -  всім  потрібна  свіжа  нова  художність

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2021

Сходинки стежини

                                       Cлову-Спасителеві  світу  —
                                       Христу  з  любов’ю  присвячується


так  як  чайки
у  засніженості
в  зимовій  теплій  «бульці  в  повітрі»
мов  по  вірі
у  одному  проєктові  віри
кинувши  думи  з  їжею
так  здіймаються  —
                       аж  красу  в  моїм  серці
             нарізають
й  наріжуть

от  в  Якім  вони  серці!


от  стрижі  навесні
у  строю  одностройні
салютують  мені  —  перед  балконом
некорисливі
безборонні
незастосовні
           і  як  не  стрясеться
ні  для  похоронів  ні  для  тронів
вчирк  —  й  чистісінька  Божая  віра!

от  в  Якім  вони  серці!!


це  я  плачу
як  давній  пророк  Єремія
що  цей  світ  брудний  вирище
грязний  вал  цей  —  в  собі  і  собі
                                 заподіє
а  слова  ці  тремткі
ще  досвітні  та  вже  світанкові
ці  слова  що  з  любові  і  до  любові
ці  слова  золоті
             як  слова  на  меті
             у  Любові  Христовій
ці  сходинки  стежинки
                           що  підхоплювали  б  у  житті...

от  в  Якім  вони  серці!!
що  й  проллялись
ці  сльози  пекучі,  святі


Як  любити  захочете  все  й  всіх
і  щоб  вас  любили  —  
де  слова?
Там  де  Бог  їх  є  —
в  серці...

13.05.2021,  зайшло  на  спомини  пр.  Єремії,
14.05.2021,
память  пророка  Єремії,
прообраза  Ісуса  Христа

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2021

Нині така Радониця

1

Безжурне  серце  —  безжурне  небо
Це  для  інших  —  собі  зайняття  ще
                               видумувать  треба
ти  поет
ти  перейшов  всю  крилатість  коня
Бог  твоє  серце  зайняв
Чисте  серце  —
веселі  очі
нема  нижнього
нижнього  думання  не-біг!


2

серце  в  любові
і  возтікають  любов’ю
і  чи  личить  тоді  говорити?
Бог  в  усіх  душах
є  пряме  богословіє!
свято  всіх  —  храмове
чи  Небо  відкрите?

свято  в  усіх
й  провозтікає  любов’ю!



сорок  хвилин  Пасху  піють
крутизна!
не  улесливість
як  це  сказать?
то  ми  в  тілі
вони  безтілесні...


3

вище  мислення
любити  —  в  Богові  жить
в  Бозі  стоїть
й  не  біжить

11.05.2021,  свято  Радониця,
12.05.2021,  память  св.  прп.  Нектарія  Оптинського

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2021

Здогадки-«хроніки»

                                                         Сину  Божому  Воскреслому
                                                         Єдиному  Спасителеві  присвячується


Сказано  просто
«В  путі  не  вітайтесь».
Дух  є  для  слова.
Все  може  статись.


Нині  і  присно.
Кізка
провінція
мильне  розключення
випивка
сало
дух  —  вибив  двері  зопалу
простого  світу  не  стало
в  громовідвід  устромилася  блискавка
чи  де  горіння  зачалось
зараз  —  всі  вискочать


то  впустіть  проповідника  —
світло  Воскреслого  
щоб  не  щезало


то  ж  бо  не  просто  махають  воздУхом
від  преогненного  єднання  —
з  Духом!

09.05.2021,  з  причастям

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2021

З 2010 р: Світ провалюється на тонких планах…. винищення… з ризиком питомо вірусами

Світ  провалюється  на  тонких  планах!!  Матеріалізується  важкістю,  більшовики  хочуть  пекла  всім,  як  диявол.  Ось  чому  віддавайте  своїх  дітей  веденню  серця  Матері  Божої.  
Чому  світ  провалюється?  Поясню.
Слово  найдосконаліше  в  поезії  наповнюється  питомо:  
1)    л  ю  б  о  в’  ю;    2)  р  о  з  у  м  о  м;    3)  в  о  л  е  ю    Христовою.  Але  дуже  рідко  зустрічається  поєднання  хоча  б  двох  із  цих  складових.  
При  тому  слова  поезії  —  живі  істоти.  Вони  хочуть  Божественно  неповторного  наповнення  від  поета  всіх  своїх  складових  частин:  
—  внутрішньої  частини  —  духовної,  особистісної  (семеми);
—  середньої  —  душі  значень  (морфеми);
—  зовнішньої  —  звукової  (фонеми).  
Неспеціалісти  чули  лиш  про  фонему.  

Світські  мізки  не  лікують  душі  і  не  лікують  все  подальше!  

...несподіваніше  буде,  різко.  Не  змінять  матсвітогляд  —  й  не  зміниться  ієрархія  цінностей.

І  найгірше  далі.  Вони  всього  лиш  в  потоці,  який  запущений  їхніми  предтечами.

                                                   ТЯЖІННЯ  ДО  УНІВЕРСАЛЬНОСТІ
                                                                               (Стаття)

Можливо,  не  випадково  свята  Мати  Божа  вибрала  мене,  який  небесно  тяжіє  до  універсальності.  (Про  цю  якість  говорилося  —  в  зв’язку  з  першою  книгою  —  Іваном  Михайловичем  Дзюбою  
на  пленумі  письменників  Київської  організації  НСПУ:  
універсальність  в  поезії  світоглядна,  у  вільному  розмаїтті  тем,  в  свободі  форм,  жанрів,  їхніх  переходів.)  А  також  в  свободі  музикальних  діалогів  вселенної,  в  повноті  погляду,  в  умі  в  джерелі  Божім.
Йде  мова  про  універсальність  —  навіть  не  концептуальну,  чи  конструктивістську.  Коли  я  подаю  руку  всім  братоубивчим  і  світоубивчим  мізкам,  які  кожен  в  своїй  голові    розвіяні  і  по  світу  розсіяні,  то  це  —  залишком  з  внутрішнього  серця  (зв’язковим  т.з.  «останком»,  який  відомий  чернецям  світу).  
Я  при  цім  ризикую.
Та  надіюсь  на  Матір  Божу.  Бо  Вона  наймилосердніша,  найдосконаліша.  
Справу  цю  зрозуміти  потрібно.  Бо  є  ризик.

Перше.  Найвища  творчість  —  поезія  в  серці  з  Духом  Святим.  Ця  поезія  вся  з  невідомого:  «потойбічна»  джерелом  своїм,  але  божосвітова  (троїстична  в  виконанні)  —  художнім  цілим  («тілом»)  найвитонченішим  і  всенесучим  в  Матері  Божій.  І  спасаюча  в  Церкві:  в  усвідомленнях  церковних...    
В  моїй  поезії  —  невелика  і  найлегша  ступінь  матеріалізації  слів...  Зверніть  увагу  на  це!
Другий  бік  універсальної  богоподібності  в  людині  —  
«останок»  розуму  в  голові.  

У  викривлених  нинішніх  людей  розум  майже  весь  в  голові.  

В  полоні  кон’юнктури,  отрути    вони.  Деякі  лиш  мають  залишок  в  глибинному  серці.  Наймудріші.  Світ  —  перевернутий  нині,  народ  каже:  «з  ніг  на  голову».
 
Тож  я  маю  дещо  в  цім  ареалі  середнього  і  важкого  ступенів  матеріалізації,  як  фізико-математик  (з  розумовою  творчістю,  концептами,  рештками  конструктивізму)  —  тільки  для  тих,  хто  зупинивсь  на  техніці,  щоб  спасались  і  технократи!..
Якщо  на  першому  боці  є  простота  і  велика  простота  (Божа),  
а  для  недоступних  реалізацій  саме  вона  є  основою,  
то  на  другому  —  значно  гірше  за  ситуацією:  для  керунку  складними  об’єктами  (літаючими,  економічними  і  т.д.)  необхідною  є  система  оптимальної  складності...  
Вектори  легкої  матеріалізації  і  важкої  (за  наявності  відмови  від  Духу  )  відчу-тно  «розходяться»...  Збагнули?

Христос  казав:  «Хто  може  збагнути,  нехай  збагне».
Як  ви  здогадались:  за  все  треба  розплачуватись.  

Відмовились  майже  всі  від  Христа-Спаса?  Кажучи  сучасно  для  зрозумілості:  відмовились  від  ЦУПа  (тобто  Центра  управління  польотом)?  
Кінець,  значить!..  
Нема  надпровідності,  нема  найпростішої  дії,  бо  зважніли  в  концептуальності  земного  ума,  нема  розсудливості  і  духовного  ведення,  ширшає  омертвіння  й  матеріальність,  падаєте  на  дно  політики,  глибокого  провалля.  
Бо  ви  не  з  Духом  Святим.  Без  Матері  —  і  без  Моцарта,  і  Баха,  і  сотень  тисяч  геніїв  невідомих,  і  Небесних  ангелів  ,  і  святих,  і  найяскравіших  світил.

Заручниками  «гомо-совєтікус»  є  і  була  частина  душ  в  світі,  а  нині  усі  вже  є  заручниками  «гомо-технікус»...
Всі  стали  однакові  в  баченнях  і  малоусвідомлених  проживаннях.  Всі  з  «спільним  лиця  виразом»,  —  в  требах,  в  квартирах,  в  обстановках,  в  пакуваннях,  в  авто  і  т.  д.  І  в  головному  —  у  відкиданні  Духа  Святого,  непереміні  світогляду  матеріального,  в  самообмані  щодо  Христа  і  спасительної  Божої  Матері,  в  підмінах  в  усьому  духовному  —  всеоднакові  усі  в  житті.  

Закінчення  втрати  смислу  життя,  отже,  буде!  Будуть  випробування  —  усьому  тлінному-бездуховному.
Більшовики  «гомо-технікус»  (їх-таки  більшість)  не  відмовляються  і  далі  порушувати  Божі  основи  цього  світу.  Не  відмовляються  від  зазіхань  на  дальші  генні  зловживання,  від  злочинів  мафії-фармації  і  винищення  людей  здорових,  борців.
 Від  бактеріальної  зброї  і  питомого  ризику  вірусів.  
Від  зброї  психотронної,  невідомої.  Від  дальших  замін  вкладених  Богом  здатностей  —  протезами  електронними.  
Протези  готують  на  все:  на  волю,  на  совість,  на  мислення  і  т.п.  
Технічні  лауреати  чекають,  що  далі  настануть  тотальні  психічні  захво-рювання  і  прийде  такий  же  рак...  

Помиляються  вони,  як  звичаєві  таки  люди:  несподіваніше  буде,  різко.  
Не  змінять  матсвітогляд  —  й  не  зміниться  ієрархія  цінностей.  Більшовики  нового  здичіння  не  встигають  самоусвідомитись,  бо  не  за  100,  не  за  20  років  нині  переміню-ється  падаючий  світ  (!),  а  за  4  роки...  
І  найгірше  далі.  Вони  всього  лиш  в  потоці,  який  запущений  їхніми  предте-чами.
Більшовистськість  неадекватна  новизні  —  і  в  історії  близька  до  завершення;  це  не  середина,  кінець  застарілого  настає,  —  як  скрізь  й  завжди  для  тлінного.
Через  переповнену  підсвідомість  (знаєте  чим)  —  їхня  мета:  винищення  не  себе  нечистих,  а  —  дітей…  Незабаром  побачите  ви.

Світ  провалюється  на  тонких  планах!!  Матеріалізується  важкістю,  більшовики  хочуть  пекла  всім,  як  диявол.  Ось  чому  віддавайте  своїх  дітей  веденню  серця  Матері  Божої.  
Чому  світ  провалюється?  Поясню.
Слово  найдосконаліше  в  поезії  наповнюється  питомо:  
1)    л  ю  б  о  в’  ю;    2)  р  о  з  у  м  о  м;    3)  в  о  л  е  ю    Христовою.  Але  дуже  рідко  зустрічається  поєднання  хоча  б  двох  із  цих  складових.  

При  тому  слова  поезії  —  живі  істоти.  Вони  хочуть  Божественно  неповторного  наповнення  від  поета  всіх  своїх  складових  частин:  
—  внутрішньої  частини  —  духовної,  особистісної  (семеми);
—  середньої  —  душі  значень  (морфеми);
—  зовнішньої  —  звукової  (фонеми).  
Неспеціалісти  чули  лиш  про  фонему.  Знайдіть  про  душу,  морфему!!!  Огонь  семеми  від  Христа!..

Та  досконале  наповнення  слова  і  досконале  поєднання  слів  в  таїні  світу  —  без  Духа  Святого  неможливе,  тому    інші  світлі  звершення  в  світі  —  також.  Богом  це  не  передбачено.  

Точніше,  без  Бога  нічого  доброго,  чистого  чи  досконалого,  а  тим  більш  святого,  неможливо  створити.  

Ніби  знають  про  це,  але…  що  це  так  серйозно!..

Скажу  тепер  те,  що  дійсно  мало  хто  відає  з  чистого  пізнання.
(Крім  небагатьох  людей  —  всезагальна  НЕСЕРЙОЗНІСТЬ  всіх,  аж  дотепер).

У  моїй  поезії  єсть  складова  найпотрібніша  й  найважливіша  —  це  Христос.  В  певних  главах  поем  неможливий  дальший  підйом  —  без  взаємодії  й  помочі  через  цю  складову.
Підйом  —  головне:  дух  оновлений  творить  із  невідомого…  

Світські  мізки  не  лікують  душі  і  не  лікують  все  подальше!  

Хтось  вважає,  я  надто  не  поспішаю;  в  нього  якимись  ходами  все  вияскравилось  —  зайняло  свої  раніше  неясні  для  нього  місця,  є  в  ньому  вже  цілісна  картина.  Не  спішімо.  Маємо  йти  з  усіма.  
Чи  не  найстрашніша  хвороба  —  пошлість  (мало  хто  знає,  що  це,  і  як  лікують  її…)
В  Христі  —  святість  і  чистота,  і  в  Марії  також.  Опускаються  й  вже  провалились  у  світі  —  як  тільки  зреклись  Христа,  складових  духа  і  поетичного  слова…  
Перемінюйтесь  духом.  
І  відновлюйтесь!  Бо  якби  Бог  подав  з  глибини  іще  —  закричали  б.  «Віддайте  своїх  дітей  Богові.  Вони  спаслися  б».  

Універсальність  бачить,  залишаючись  універсальністю,  мабуть,  скрізь…  
Вона  —  Христовий  дар.  І  не  диктує  мені  слів  Бог-Христос.  
Матір  Божа  всіх  спасає.  

Секунди  іще  для  усіх  є.

З  практики  виходить:  милосердя  і  універсальність,  музику  небесну  мені  подавала  і  подає  Мати  Сина  Божого.  
Переміна  моя:  від  дрампоеми  «Цар  духу»  —  до  книги  веселої  «Музика!»...  
З  ким  поведешся,  від  того  наберешся.
Світова  несерйозність!  така  ж  —  «негострота»!

Слава  Отцю  і  Сину  і  Святому  Духові.  Слава  Богородиці.  Амінь.  
06.09.2010  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913501
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2021

Хто може - усвідомте антиномічність і спасіться (до книги великих форм "Новий Єрусалим")

                                                             До  книги  великих  форм


Богородиця  спасла  мене  від  черствості  серця:  професійного  поета-деміурга  (незалежний  творець)  і  водночас  винахідника  змислів  і  мислителя  (незалежний  самобутній  розум,  в  інтуїціях  надформності  ум).  

Відкриття  Живого  Бога  приводить  до  преображення  всієї  єдиної  людини...    Душа  була  вже  готова  зупинятись  і  мертвіти.  Через  складеність  поета-мислителя,  з  професійним  захворюванням.  І  з  гордістю  розуму,  це  ясно.  

Кожному  ясно:  моя  деміургічна  творчість,  якою  б  у  досягненнях  не  була,  надмірною  заособистісністю  заважала  б  творчості  Творця…
І  серце  Богородиці  недоцільності  не  витримало.  Опісля  Данте  церковного  збудування  такого  рівня,  поцейбічного-і-потойбічного  цілого  світу  Божого,  не  являлося.
Богоматір  бачила,  що,  зробивши  для  світу  все  можливе  і  неможливе,  сам  я  міг  би  зв’язаною  душею  спрямуватись  до  пекла.

Воістину  так:  «Яка  користь  людині,  коли  здобуде  увесь  світ,  але  занапастить  свою  душу?»

Отож,  відкривши  в  житті  гармонію  з  любові  —  слова  від  Слова,  —  вони  з  Христом  неминуче  дали  побачити  жах,  знеособленість,  роздрібненість  людських  життів  у  вселенній.
Тримайтеся,  слова  від  Слова,  засліплені  євреї  в  розсіяннях  між  народами!  тобто  усі  народи!
Бачать  бо  всіх  вас  художньо  драматизовані  антиномії,  учіться  в  Слова-Христа.  
Для  Бога  все  —  краса,  благо.  Підніміться  над  роздрібненістю  людською  і  заразіться  щастям,  радістю:  зближуються  народи  як  протилежності  —  лиш  в  слові  від  Слова,  вчитуючись.

В  книзі  «Новий  Єрусалим»  спасіння  не  лише  показується,  ним  заражуються:  бути  християнином  тут  і  зараз,  і  завжди.  Це  —  художній  квіт,  в  серцях  віруючих  в  Христові  —  плід!  Слова  сіяння.
Бо  на  Небі  —  Новий  Єрусалим,  і  єдина  Істина  —  Ісус  Христос.  
Ви  знаєте,  що  внизу  —  багато  істин,  осколків  Істини,  які  лінійно  й  механічно  між  собою  не  з’єднуються,  не  конгруентні.

Натхненні  з  Висоти  антиномії,  явлені  любов’ю  і,  отже,  музикою  гармонійно  з’єднані,  піднімають  на  Висоту.  Згадайте  Богоцентричного  Й.-  С.  Баха.  
Тим  і  спасають  вас,  хто  в  кусках,  від  зближення  протиріч  і  протидій  нижчим  шляхом:  війнами  як  без-умом.

Переживання  антиномічності  великих  форм  —  зближує  з  Христом,  щадячи  таким  чином,  вас  і  піднімає…
Множини  різних  схем  і  теорій,  як  такі,  що  походять  з  різних  точок  спочаткових,  —  це  доказ  тріщин  світобудови.  Сам  розум  розколотий  і  роздрібнений,  і  тільки  очищений  ум  в  серцях  святих  і  праведних  —  дещо  цільніший:  в  ньому  зрос-таються  тріщини  і  осколки,  хвороба  буття  заліковується,  рани  затягуються,  наскільки  сам  він  є  органом  світу,  що  оздоровлює…

Вся  справа  в  Христі  і  Богородиці:  у  пережитті  й  освоєнні  цілісності  творів  для  становлення  у  Вічності.
Слава  Богу,  я  доніс  цю  думку  до  людських  свідомостей,  хай  просто,  задля  зручності.
Зрозумілість  і  любов  (світло  і  теплота)  —  одно  на  висоті-глибині  і  творить  все.

З  догмату,  Надсвідомості  і  протидій  —  художніми  образами-слідами  створюється  досконала  гармонія,  яка  вводить  у  Вічність.

Я  звідти,  в  тих,  хто  був    т  а  м,  перехоплюватиме  дух,  бо  я  з  Ісусом,  ця  перевірка  догматичності  свідомості  отак  і  постає.
Можна  глибше  —  і  простіше:  з  досягнень  Богоматері.
Ліпше  загорітись  —  спастися,  аніж  написати  про  слово  від  Слова  хорошу,  але  холодну  статтю.  Любов  Божа  зрадіє.

І  як  же  ви  підете  на  оці  первісні  незачепані  скелі?  Бо  ж  відкриється  релігійна  єдність  народам,  що  має  основу  —  Духа  Святого,  веселість.
Ви  веселі?
Чим  більша  любов  Христа  і  Богородиці  —  вищі  і  досягнення,  антиномічні  страждання  і  підйом,  —  тим  вище  блаженство,  повнота  (що  і  є  щастя):  і  що  казати?
Тож  взиваємо:  Ісусе,  Царю  над  царями,  Ісусе,  Владико  над  владиками…

Мені  з  Людмилою-дружиною  наливали  Ісус  Христос  і  Богоматір  як  у  дві  долоні,  які  наставлені  пригоршнею...

Диявол  вважає  Богоматір  своєю  Супротивницею!!  На  практиці.
Молитвами  Богоматері  Дух  Святий  здійснював  преображення  моє  в  Христовій  Церкві,  це  видно  за  творами.  В  них  і  надалі  розкриття  Святої  Тройці  в  єдиному  лоні  Єдиної  Церкви  Духом  Святим…

Сонце  Ісус  Христос  в  Небі  сяє-висяває,  я  іду,  віддзеркалюючи,  перед  рядом  біло-рожевих  яблунь,  —  вони  розквітнули!
Неоціненні!  Бо  з  Богом.
Ви  в  соромі?
Що  ви  скажете?

06.04.2015—05.05.2015
Київ  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913366
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2021

Є яскрава радість

                               Слову-Богу
                               з  любов’ю  присвячується

Щоб  не  спокушати    -    видалив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2021

Від невіруючого Фоми — віра перевіряється мацаннями

           


                     Поема


                           Фомі,  апостолу  утвердження  віри
                           в  Христа,  з  розумінням
                           і  з  любов’ю  присвячується


Якби  нинішнії  маловіри
і  завтрашнії  маловіри
помацати  тіло  Христа  —
                     (пропускаєм  деталізацію)
                               захотіли
я  виставляю  для  розуму  художнє
                               ціле
може  хто  й  не  зразу  розуміє



«Поет  від  Бога»  —  куди  оце
                               націлює?»
«й  з  глибин  образ,  дивись»  —
                               це  ж  націлює?!?
велике  помацало
то  вас  от  зцілює
край  вас  підсвічує  і  вітає
край  края  підсвічує  —  і  вас  вітає
про  вас  вже  не  думають  —  але  в  Центр
                               направляють
задружкотіло  (дружба  тілом)  —
все
підсвічує!  —  ум  ваш  вправляє  —
прямо  засвідчує  що  все  з  одного
                               цілого
прямо  ум  ваш  звиток
і...  пізніш  відрізняє:
що  з  іншого  пришито...



Руки  добрі  є!*
Великий  Бог  —  перечитати  притягує  —
велике  художнє  ціле!..

08.05.2021,  Світла  субота
*  -  я  в  Руках  Бога  Живого

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2021

Радість понад цим (чого прагнути)

Боже  Великий,
візьми  в  понаджанрові  свідки
є  сонце  —
                 літо  —  зима
                 літо  —  зима
                 літо  —  зима
в  Радість!  —  від  Христового  світла
                   є  —  є
       нема  —  то  вже  точно  нема

06.05.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2021

Слухай, світова глино

                   Євангелисту  і  апостолу  Луці
                   з  ум’якшенням  і  любов’ю
                   присвячується



метелики  райські
райські
                             метелики-вірші
влітає  з  них  —  ліпше
від  усіх  відліпляється  —  глина!  —
                               у  гірше...



та  й  усім
буде  глина
де  мільярди
де  глина  —
де  її  більше...



це  розглянувши  глинище
                               з  віком  —
хоч  не  хоч
а  навернуться  до  Небес
чуєте
як  півсвіту
райськи  виспівує
«Христос  воскрес!»
«Христос  воскрес!!»


Та  і  я  відчепив  друга
                               від  пекла
й  уподібнивсь  Христу
та  і  шмякнув  мене
та  не  стрес  —
земний  прес
Миколаєм  я  зібраний
                         недалеко  від  Кіровського
на  радість  раю  —  росту


А?  індуси  й  китайці,
хто  вас  відчепить?
а  метелики  райські
райські
                               метелики  вірші...
від  них  влітає  всім  краще
світло  крилець  в  них  слабшає


прямо  ожило  вухо
«Христос  воскрес!!»
оце  оказія  з  слухом!
«Знов  оказія!  нехай  би  щез  ...»


будуть  віддячувать?

але  ж  є  поезія!

05.05.2021,  память  євангелиста  і  апостола  Луки,
07.05.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2021

Що дає Христова Церква поету? (прод-я: ч. 3 "Розвиток таланту", і ч. 4, 5)

3.  Розвиток  таланту

Хто  я?  Бог
її  влаштує
Засипає  золотом
з  натхнення
Бог  —  цілує
(Він  —  цілувальник)
і  я  —  цілую!
голову  уклав
я  —  на  смирення!
Дивна  річ.

Поет,  якщо  він  не  християнин-практик  з  щонедільним  причастям,  не  може  вимучити  за  все  життя  одну  чи  дві  поезії  від  живого  почуття  до  Ісуса  Христа.

І  з  верху  серця
іскри  далі
й  над  —
літали
з  надміру  серця
возвеличені
недбалі

І  дивні  горлиці
що  кочували  моря  й  суші
наготували
нам  любов  трави  й  конюшки.

Наготували  —
нам  любові  Сонця
й  зі;рок,  —
ми,  Боже,  віримо  Тобі!
і  в  Тебе  віруємо!!

Навіть  просто  на  «релігійну  тему»...
А  як  є  велике  почуття  до  Ісуса  Христа  —  а  його  неможливо  підробити  —  воно  чутне,  і  слово  чується  дивне,  слово  неждане.

Бо  тут  полум’янію  —
Приходжу  за  медом.
Ви  вдома  підвіситесь
із  меблями!
й  з  пледом...
Й  на  диво
сусідам
літатимете
літатимете

І  завжди  результат  несподівано  спонтанний,  й  серце  оживає...
Чесно  себе  запитайте:  що  означає  оцей  прорив  —
не  одна-дві  поезії  —  а  розвій  океанський  36  книг?

Парк  захитає
кармінно  —
дверима  —
Вогнь
бо  я  серцем
незриме
затримав...

Або:

Ти  наширо;тивсь  щоб  і  шосе
шерехтіло  до  мене,  —
по  мені  можна  ходити
і  дорога  і  цикламени  —
одно  в  моменти
Христе!  Слове!
Ти  є  шия  —
на  Тобі  висять  продуценти!

Бо  на  Заході  мріяли.  аби  хоч  в  одній  книжці  гриміло  Ім’я  Ісуса  Христа,  та  на  ділі  зробив  оте  Христовий    служка  покірний:  а  люди  зарилися  лицями  в  земний  пісок,  не  встають  й  води  не  просять:  гримить  Ісус  Христос??!!

Меди  одні...
Золоті  вікна
світу  любові.

Або:

Мов  струмоприймачі
небесній  правді!
І  струмом  б’є!
І  —  з  міріад!  трясуться  міріади!

Бо  при  СРСР  лише  кілька  поетів  боягузами  не  були,  не  вступили  до  компартії,  забороненими  були,  з  багатьма  книгами  поезії  ненадрукованими  були.

Праведним  хмарам
у  праведнім  небі  біліти
чистії  лікті
дитині  омити
у  світлі

Страшно  впасти  в  руки  Бога  Живого!!  Так,  апосол  Павло  істинно  мовив:  це  єдине,  що  насправді  страшно  вчинити.
Щоб  змінити  в  світі  все  в  духові  і  слові,  треба  мати  природжену  велику  силу  духу.  Патріах  Філарет  казав  про  це.

Ой  ми  у  літі!
Серцем  світленьких  нашию
в  Божому  світлі  —
міт
крил
і  ліктів
гірляндою  —
Богу  на  шию...

А  що  найтрудніше?  Зректися  самого  себе,  взяти  свій
хрест...
В  самопожертву  Богові  принести  свою  природу...

Величезная  місткість  сприймає
Де  окована  златом
діжа  є
І  де  серце  що  злата
не  знає
Настає  вмить  краса  —
золотая
Тру;сить  і  потрясає!

Від  гордості  відмовлятися,  бо  сам  Бог  цього  не  забирає...
Бог  подає  самого  Себе,  —  здогадуєтеся  ,  від  чого  слід  відмовлятись??  Ви  –  в  Церкві  ж?

Передаю  Небесний  покров!  —
вимкніте  мобпередачі:
і  все  хліб-кров
хліб-кров
земля  ж  плаче!

Диявол  дав  би  вам  світ  весь  матеріальний  (!),  аби  ви  забули...  про  все  Боже…  і  про  слово,  щ0  через  мене  йде.

Засмійтесь,  братіє,  знов  —
На  землі  дивне  буває.
Нам  —  земним!  —  Бог  помагає:
Саме  і  Тіло  і  Кров!

Відмовлятися  від  слави  людської  все  життя  —  це  важко,  але  ради  любові  Божої  —  хочеться  відмовлятися.

Він  здер
цю  здобич
із  начал!
і  як  на  те  —
із  піднебесниїх  властей!
І  Він  вказав!  —
що  Логос
і  поет  тут  роблять...

Із  любові  Бог  подає  Себе!!!—  і  яким  стає  тоді  –  це  життя...  і  хоч  відмовляйся  –  від  самого  життя!..

Клірос  зліва  —  клірос  справа,  
антифон  —  і  антифон.
З  нами  тонка  лісу  справа...
він  здіймає  на  озон...

І  скільки  таємниць  відкриває    нам  Бог!!!    І  все  ради  слова,  як  океан  і  гори.

Мох  як  море!
І  парадно
сироїжки  в  нім  горять!
Мов  в  ляльковому  театрі  —
мов  ввімкнуті,  —  й  майорять!
І  все  слова  Бога  ради...

І  щож,  відмовився  поет  якийсь  від  людської  слави??  Майбуть,  ні  (крім  автора  «Слово  о  полку  Ігоревім»).  А  це  —  душевна  хвороба,  та  іще  ін’єкції  потрібні...  Будь  щасливий  здобутком  вічності,  Христом.

Бо  як  ти  будеш  творчим
щиглик  з  червою
і  небесна  олива  —
як  ти  сам  і  протоки
й  проточини  —
до-звук  чути?
то  будь  щасливим

Будь  щасливим!!
Диявол  —  нетворчість.
Сточим
сточимо
його
сточим.
Ти  —  будь  творчим!

Та  й  відкривається  в  деякий  момент,  що  Бог  творить  більше,  аніж  поет.
Ви  розумієте,  що  вся  культура  в  світі  —  підготовча?
 
Бути  з  Христом.
Не  бути  в  хвості.
І,  себто,
бути  де  є...
...Ретроградний  Меркурій
пролітає  —
не  дістає

Світська  поезія  –  загрунтування!  І  ти,  як  іконописець,  якщо  не  станеш  в  Світло  —  не  відкриєш  замежне,  Поезію  Церкви.  І  справжню  церквокультуру,  отже.

Ніхто  і  не  знає.
Темінь  —
а  правди  сонце  піднімає
щасливих  серцем
жить...

Так  все  ж  в  Церкві?  І  можливе  —  світло  в  Світлі?
Силу  Божу  знаєте  ви  і  Писання??

Крила  білі-білі
З  серця  виростають.
Глибокая  річка  —
Плавно  протікає.

В  Церкві  як?  Благодать  творить.  Благодать  на  всіх.  Від  мого  незадоволення  собою  й  тручання  себе,  і  очищення,  проходження  постів,  любові  сильної  до  Бога,  відмовлян-ня  від  всього,  крім  Бога,  —  а  Він  відновлює  втрачену  красу  й  дає  Свою  Красу,  —  і  відкривається  буття  більше  за  людське.  І  не  проекція  —  живе  древо.

Ким  би  поет  не  був
чи  був,
амінь  —
не  в  нім  вина
а  в  злеті  —
приносити  вино
й  ремінь  —
свята  жила  поета...

Репнете  як  фортеця  —  влине  в  просвіт  Боже:  і  поета,  й  натхнення,  й  підготовку,  слово  й  образи  Бог  творить  більш,  ніж  поет.

*      *      *
Дозвольте
вічності  дзвеніть
святій  живій  —
що  у  мені...
Може  на  руки  —
як  маля.
Може  то  в  серці—
ангеля!

Вам  ясно?  Не  ображайтесь,  виховував  Її,  Богоматір,  а  Вона  любляче  притерла  мій  характер.  Просто  сказано?  Поступово  переродила  з  природнього  в  духовного,  любов  і  перевиховування  постійні,  Богоматір  —  мене,  а  я  —  Її,  я  не  здавався,  бо  я  цільний,  сформований.

             Віра

                               Ліні  Костенко,  що  любить
                               серцем  всіх,  присвячується

джерельцями  тихо  б’є
у  середині  серця
Бог  як  є

орлам  і  дітям  і  митцям
й  —  святим
відрада  б’є
джерельцем  золотим

орлам  —  це  Бог  провів  до
дзьоба-носа
орел  як  дивиться  —  то  Сонце
зносить

в  малій  дитині  Бог
от  є
і  о;рлі  і  здивовані
вони  є  —  навзаєм!

Єсть  Бог
що  в  Слові  —  Пелікан  є:
поет  п’є  Кров
коли  смиренно  зволікає
канти

І  віра
що  у  всіхній  суті
над  віками  є
вона  є  з  нами
у  серцях  присутніх!
Амінь:  краї  стираються
у  сутіні...
24.11.2016

І  здавалось  —  всі  безодні  пекла  і  диявола  появлялися  і  проскакували,  й  також  небесні,  але  любов  Її  перемагала!  І  щедрість  прямо  як  гора  низпадала  на  мене,  мене  це  вбивало!  Збирався  з  силами,  а  любов  Її  сильніша.  Та  це  окрема  книга.

Я  зробив  крок,
коли  краще  не  спати  —
і  міцним  серцем  пащу
леву  зміг  порвати!

Так  ось,  природній  поет  (що  не  в  Церкві  в  повноті)  виписується  в  41-45  років  життя.
«Криза  вікова»  —  кажуть,  насправді  ж  —  початок  кінця  природного:  задля  дальшого  переходу.  Воно  й  скучно  про  це.
 
Коли  прозрінням
без  ліні
голубінню
так  рівноважно  зириш  Ти
на  води,  риби,  й  на  каміння...
А  з  каміння  —
як,  Боже  Слово,
наробить  Тобі
стовпів?
Боже,  та  —  остовпінням!!

В  мені  влади  ніякої  нема,  відрікся  й  не  потрібно,  та  Богоматір  —  така  влада,  що  й  жоден  керівник  світський  чи  з  кліру  нічого  не  пікне  про  мене  (!),  аби  з  ним  не  трапилось  чого.

Можна  долати  —
дати,
розпущеність,
гріх,
слиз
в  городах,
смог  в  городах  —
холодно!  не  можу  я,  Боже,  й
дихати!  —
кажи  швидше  —  так??
Да!  да!

Це  так,  про  невипадковість  всього,  що  до  Вас,  глибоко  нещасного,  долетіло...
Отже,  до  когось  дійде:  мав  постійний  вже  досвід  Божественної  реальності,  в  якій  я  жив,  брав  участь  в  житті  й  промислі  Св.  Тройці,  бо  не  сам  писав.  Це  ж  писалося  мною  із  надформного  світу  (надмисленного  і  духовного),  не  з  уяви.  Я  трактат  пишу,  бачите,  ліпше  ж  стояти  в  мов-чанні  ума  —  перед  Богом  ...  Раз  так,  то  чи  не  осунеться  десь  правий  берег  ріки?..

І  як  ти  любиш,  любиш  —
цю  таїну
тебе  й  прониже  на  ту  мить,
у  ту  ж  хвилину!
О  —  це  б  вернутись
до  очей  —  які  в  дитини...
вони  глибинні  теплі  раді
не  під  зтином  —
                           світів  мочальних
                           і  холодних
                           й  безначальничих.

Що  ж?  Бог  —  начальник?
Він  Світло  —
Він  цілується
світлом  цілується
в  серці  цілується
навік  цілується  —
єсть  Бог  —  дитина!

От  не  йдуть  до  церкви  в  45  років  і  не  випрошують  благодаті  —  й  що  далі?
І  чи  не  заглушить  тоді  кропива  ягоди  і  лісу,  і  мого  серця??..  Селяни  з  очима  ось  ніби  якими:  тривожна  кропива  в  очах...

Кому  очей  не  присиплять
і  кому  серце  оголять
долоні  в  тих  болять  —
як  від  чепіг  —  і  то
настільки  випадково
в  мені
в  Тобі
Боже,  в  Тобі…
хто  чує
біль
почує
слово

Ось  вони,  45-річні,  бачите:  п’яниці,  матеріалісти,  статево  стурбовані,  хулять  святих  —  естрадно  возносячись  і  над  святими  і  над  праведниками,  хулять  Бога  (в  дияволові  не  можна  зупинитись...),  отримують  премії  від  керівників  держав...  виходить  –  подібні  до  подібних.
Не  читаючи  слово,  що  через  вибраного  Богом  поета  з  новими  відкриттями,  можна  вважати  себе  порядним,  й,  не  знаючи  того,  бути  повністю  заодно  з  дияволом,  неза-лежно  від  посади...

Ізографив  —  ізбороздив??
вискочив  я  —  як  в  рази!
святе  —  святим!!
стоять  ліси!  —
як  Твої
живі  образи!
Під  небом  оголюючись!  —
щоб  хто  не  сказивсь.

Настільки  «знаючі»  державні  чиновники,  що  за  злочини  не  хочуть  добровільно  піти  в  тюрму,  аби  відпрацюванням  спасти  душу...

Чи  то  світильники
чи  наскрізні  корені
Бог  іншовисокий
я  Ним  створений

Які  серця  —  така  буде  Україна.  «Така  буде  нам  Україна,
Які  у  нас  будуть  серця.»  (Тетяна  Майданович).
Ясно,  що  Бог  пересіє    політиків,  –  а  для  чого  вони  само-вільно  і  по-нерозумному  «позіціонують  себе  вище  поетів»?  Диявол  і  далі  обдурює  і  всі  народи,  і  політиків,  і  академічних  учених,  вони  справедливо  остерігаються  суду  своєї  совісті...

Як  стане  добре
за  грудьми  вам
в  цементних  трубах
в  цементних  квітах
           в  аніліновім
                         цеху
в  конституціях
в  видатках
мене  ще  треба  оправдати
я  слово  —  ведене
                       світ  споглядати...

А  запитайте:  хіба  грязь  і  оці  остерігання  совісті  є  в  тій  людині,  яку  Бог  очистить,  зцілить  і  в  ній  є  тому  тиша,  спокій,  любов,  мир??

І  з  верху  серця
іскри  далі
й  над  —
літали
з  надміру  серця
возвеличені
недбалі

І  дивні  горлиці
що  кочували  моря  й  суші
наготували
нам  любов  трави  й  конюшки.

Наготували  —
нам  любові  Сонця
й  зі;рок,  —
ми,  Боже,  віримо  Тобі!
і  в  Тебе  віруємо!!

Бачите  —  що  дає  Христова  Церква???
Як  є  благодать,  любов  —  то  які  страхи?  які  складнощі?  звідки  непростота?
А  ви  —  це  страхи,  складнощі,  непростота.  Значить,  не  в  Церкві  ви,  як  слід  ще  не  покаялися!
Ви  смерті  боїтеся?
Слідкуйте  далі  за  кожним  словом.

я  слово  ведене  до  Джерела
із  фокусовок
і  ви,  які  високії,
згляньтеся  —  на  чисте  око

Якщо  в  Вас  нема  радості  від  можливого  залишення  тіла  —  в  якому  Ви  стані,  скажіть  чесно??  Боїтесь  місця,  –  до  якого  Ви  потрапите,  –  куди,  отже,  Ви  потрапите??..
Не  гавте  жодного  слова,  бо  не  вловлюватиме  –  що  відбувається...

Вже  самозамкнені  —
і  от
ви  і  лояльні
і  як  індуси  бездіяльні
ви  й  українці  самоприсипляльні
прокиньтеся!!

Навіть  в  яскравій  особистості  людське  відстає  від  художнього  поета,  а  якщо  не  каятися  й  не  вимолювати  благодать  —  то  що  буде?

...з-під  опинала  і  —
до  опинала!!  —
любов  тілесная
що  оживала...
і  до  Небес
і  до  Небес!!  —
Красою  утікала...

так  —  що  було
на  Сонці  га;ло
кохало
мене  й  дивувало
й  передчуттям  —  у  Небо  закликало
о,  мене  зцілювало
занебеснеє  начало!
понад  загалом

Чому  поет  пробуксовує,  повторюватись  починає?  загинається  на  очу  всіх?
Бо  втрачає  внутрішній  хід.
І  якби  тільки  одні  великі  випробування  –  ви  не  витримали  б,  і  якби  лише  велике  блаженство  –  поет  не  витримає!!

Весь  світ  стає
як  здивування  —
далі
і  толерантно-бездіяльні  —
намотані  на  колінвалі
мов  стали  кіньми
і  ангельський    здивуваннями
           рій  мій!

Так,  ви  здогадались!  Що  Бог  милосердний  і  своєчасно  забирає  поета,  аби  не  згіршилась  душа.
 
Однаково  без  слів
За  тим,  хто  дитинний
чи  юний
Заходили  в  море  —
дюни

За  пальці  самі  лоскотали
й  за  п’яти
Всього  мов  хотіли
обняти…

І  з  тим,  що  є  слово
і  слово  те  юне
Заходять  у  море
дюни

Під  сонцем  ці  білії
білі  підноси
самітнії  дюни
їх  но;сить

і  свіже  аж  гостре
повітря
як  білії  коси

Нічого  доброго  нема  в  ранньому  передчасному  відході  Шевченка,  і  всіх  хулителів,  содомітів,  спрямовуючих  себе  в  матеріалізм!

Серпень  губи  зализькав...
та  дерева  вчинили
серпневую  греблю:
всі  як  небо  тримають
всі  як  небо
та  міцніш  учепились  за
землю

І  здогадайтесь,  чому  працює  тут  багато  страшна  поезія  –  щоб  відповіли  на  страшні  питання  віку...
А  як  лиш  труднощі  –  то  всі  втікають...Бо  в  світі  –  інфантилізм...

Ось  Ліна  Костенко,  милістю  Божою  поет,  і  довголіття  —  і  світло  любові,  і  просвітління  душі!  Не  втікає.  А  ви  смокчете  інфікованих  соціалістів,  збоченців,  дияволів-комуністів...  Служіння  слову  —  це  як  меч:  або  в  пекло  заженеш  свою  душу,  або  очистишся  для  раю.

та  бульварні  ряди  —
як  бульварні  ряди  —
ще  міцніш  учепились
                   за  землю

А  на  все  відповідь  в  християнинові  —  любов,  благодать.
Якщо  проходиш  пости,  дух  оновлюється  —  слово  оновлюється,  й  нічого  дурного  в  тобі  нема,  Бог  все  підготовлює  й  своєчасно  подає...
А  несправжнє  все  ж  є,  цвіте  на  людях.

ходять  вражені
годять  —
глибоко  всаджені:
             як  позбутись
         несправжнього?..

І  бачиш  ти,  натякнуто  древнім  про  піднімаюче  крило  Боже,  що  тьма  одесную  тебе  пада,  й  тисячі  світлих  поча-тківців  —  ошуйя  тебе  падає,  як  всі  князі  й  президенти,  не  чують  слова  і  не  мають  його,  зверхні,  бо  ж  серцем  нерозумні  (без  благодаті).

Бо  всіх  подій  єсть  дух  —
цей  геній!
Та  всіх  їдять
залізнії  пельмені!
О  хто  ви?
Чи  ви  —  в  авто;-vip?..
Бо  то  й  мене  прониже  слово
най  крізь  залізо!  і  —  раптово!

Спостерігайте:  що  тут  відбувається,  яка  помічна  поезія!  й  чому  не  розвиваються  в  світі  таланти,  а  тому  таланти  –  розвинулись  в  Церкві!..
І  множина  хоронить  таланти  зараз  по  всьому  світі,  ревуча  й  отемнена!!..
А  любите  Богородицю?
Покинутих  і  забутих  —  витягує  ...
І  спасає  —  фарисеїв,  самозадоволених,  вони  не  пізнали  себе  як  слід...

         Нехристі  світові

Зубрів!  зубрів!  —
сам  Бог:
а  може  хто  бовкне?
Вносяться  окремо
заграва  лісова
слово
й  окремо  зуби...

А  як  воно  бахне!
Може  хто  замовкне!
Арт-
і  ракетна  підготовка!
Зубрів,  зубрів!
А  як  слово  бахне!
як  вчепиться?
бріолети  і  каби  —  врозтіч!
А  біля  камінів  —
камінь  віку
й  післямовка...

Серце  вирву  там  —
гаряче!  —
ковка!
26.09.2014

Можна  палити  цигарки?  Не  благословляє  ...
Можна  горілку  пити??  –  Колупайте  совість!...
Чи  жити  неповінчаними?!  Не  благословляє...
Марія  вас  спасає,  і  еклісіологія,  і  маріологія  ...
Поет  без  законної  дружини  всихає  мов  гілка...
Бо  не  в  Волі  Божій,  чи  не  так?..

                   Чи  випадково  це??

Стемніло  небо  —  чемодан
                   гурка;вищ!
Із  неба  вниз  —  вогонь!
І  реп!  І  тріск!  —
             І  в  рваність  вниз!  —  і  трісь!
                           вогонь  проллятий!

Прийшла  гроза!  —  достойна  імені  Твого!  
о  рве!  —  і  трісь!  Як  чужій  жінці
білі  груди  взяти...
Оце  гроза!  достойна  імені  свого!  —
так  сила  Імені  вперед  заходить...
І  —  во;ди!!!...
що  я  упав  від  цих  стовпи;щ
на  задок  імені  свого!

Ого!  —
авто  проштовхували  світляні  колоди...

Я  би  правду  —  обридав:
що  не  дух  —  то  на  зад  і  —  вода.
Ну,  ти!  ну,  небо!!  світляні  дереворити!..
Крізь  запах  між  розбоєм  і  бідою!..  —
Скульптор  провчався  Небом  —  із  Тобою,
що  треба  вийшлу  грудь  закрити,
                         затулити...

Ну,  так!!
Ну,  буде  ж  скора  сірість  і  стакани!
Але  поезії  —  не  стане...
А  без  поезії  —  радість  й  на  небесах
                   прив’яне.

О—о—о!  бум  води!!!
Ти  —  спеціально  мені  глянула!  —
і  я  від  аналоя  —  аж  сюди:
а  тут  —  димиться  море  щастя  п’яного.

Ну,  це  не  дивно,  так  собі  скажу,
що  Ти  як  хочеш  правиш  океанами...
Давай  я  хоч  струну  Твою
побережу:  не  покажу.
Чого  я  став  гаркавить?
А  —  це:
відбій!  просунувсь  чемодан  гурка;вищ...
07.08.2005

Бо  й  промисел  ще  не  певність,  лиш  вже    в  волі  Божій  —  люди  самопожертвувані,  Бог  же  їх  і  веде,  і  береже…
Поет,  якщо  і  з  природним  генієм,  —  він  всиха,  як  природа;  а  як  є  благодать  —  то  вічна  ріка.
Є  любов  Христа,  та  навіть  святі  не  спасають  —  бо  Спаситель  лише  один  Христос  милосерний...

         В  польоті  ростемо

Блаженний!  кому  в  утисках
живеться.
Над  ким  у  скло
стосонний  світ
сміється!
То  —  як  на  скелях  первоцвіт.

Це  він  сміється  —
ареал  блаженств!..
«Він  розіб’ється!..»
душею  —
вільно  в’ється...
і  злет  —  й  завал...
а  розсміється  —
й  догори  й
вниз!
а  —  то  карниз!

Отоді  світ  й  не
розіб’ється
як  в  його  слово  —
й  сипне  бриз!..

А  він  —
вже  знов!  —  не  застарілий!
свят  Себастьян!  —
він  ловить  стріли!!
Орел  сміється!
21.02.2015

Співспасительниця  —  Богоматір.
*      *      *
Який  трап?
плечам  –
пасати:
то  єсть  Твоя  нічна  сторожа
найшлась  на  мене  теж
премудрість  Божа

Бог  створив  й  сонце  –
Любові  дав  такі  права
щоб  я  не  викинув
більш  цільне  серце  на  слова…

або  слова  скинуть
комусь  трапа  гірчатого
або  Любові  мед
нитку  напне  мовчати…
така
таємна  Ти!
19.01.2004

А  де  всі?
Під  намулом  земності.  В  поета  душевного,  без  благодаті  тому  натхнення  —  один  раз  в  тиждень.
Вирваний  з  під  землі  руками  Отця  в  Небі  поет  —  яке  то  страшилище:  натхнення  —  є  щодня  в  глибокому  серці  у  внутрішній  людині!
*    *    *
Господь  вернув  мене
на  Гору  —
В  Господнє  серце  золоте!
Тепер  я  горам  наговорюю
маловідоме  і  просте.

Відмеженням
не  відмежовуюсь.
В  полудень  —  тінь
без  голови.
Небесні  корови  дожовують
що  Бог  багатий  і  з  трави!  —
Бог  просто  з  серця  уловив.
27.05.2012

В  день  може  написати  з  серця  любов’ю  Божою  багато  поезій,  іноді  з  десяток  поезій,  справжніх!  І  має  тисячі,  тисячі  таїн  життя.
Ось  приклад  з  книги  «П’ятки  любові  над  страшним  судом»:
*    *    *
Скеля  біла?
Бог  з  нею,  з  лоцією...
Бог
згада  нині  Данта
І  не  «метелика»  —
білого  банта!  —  Бог  зав’яже  Собі
на  шиї  мою  білу  емоцію!!

Так,  емоцію.

Мабуть,  хтось  в  землемірах  був  —
я  в  земледумах,
бо  я  виліз  із  шкіри
вірите  —  виліз  я  із  інтегралів  назад  —
до  учнівства  і  сумки
Я  продираюсь  над  скелею!
мене  зчисляють  лоцією!
Хто  закрив  мої  сайти?  якісь  товстом’ясії  —
їм  зовсім  не  ясно,
Де  дзвінкує  небесна  спадщина!
Поезія  —  від  всього  —  кращає...
Я  вовчище-орлище  —  і  сумніви?!
Богородиця  буде  кращою  знов  —  аніж  думаю...
8.9.2011

     Безсмертя

П’ють  гори
       синь  безсмертя
       надпивають  —
і  чисте  серце
хто  нестримне  має
Серце  Отця
в  своєму  сині,
що  те  знає:

що  бачить  квіти  спраглі  нині
жаліє  
з  ними  п’є
відповідає  —
безсмертю!
це  в  безсмертній    сині
8.9.2011

*      *      *
                               Матері  Божій  присвячується
Кров  твою
чують  черви
чи  ангели?
чи  вони  розп’яли?
Чи  то  мригали  —  бевкали,
чи  зірниці
                 були?

Чи  сковзались  по  схилах  —
обізлились,  кляли?
Всі  вітри  —  неслись  стрімко?
і  похилі  були?

Череда  зачиналась
навздогад
невпопад?
Дрібка  вуст
окликалась  —
а  зігрівсь  листопад?
           снігопад?

Кров  твоя  возвергалась
а  лавина
несла  все  назад?
Співпадали  розгули
біло  ребра  тиснули
а  коли  знов  заснули
один  спав
білолиць  горілиць...

Опадали  затули
свято  янголи  чули  —
співзвуччя    польоти    і  птиць
і  моливсь...
8.9.2011

               Феодосія

В  ній  —  ворушились  в  серці
вуста  Христа:
люблю  її
терплю  її  —  досі  та.
Поставте  пам’ятник  Феодосії,
поставте  любові!  її  устам!

Важкий,  тяжкий  —  у  великій  дозі  я:
розпливається  в  горах  блиск  моря
плистку  її  вставлять  в  устав
Зелена  печаль  —  матросія
тружденна  даль  —  торосія
Проб’ємось  —  поставим  скелю-статую
над  Феодосією:
хай  вознесе  догори    Христа  маєстат!!

Як  в  Ріо:  ставте!  —  й  краса!
8.9.2011

*      *      *
в  далекім  забутім
селищі
благословеннями
селять  щем...
людям
і  —  літа  трояндам...
тріади
сплески  душі
плеяди
а  біля  стін  троянди  —
передають  любов...

І  поїзд  столичний  пішов.

Не  знають  в  які  в’їдуть  зради...
Вивіска  «Живі  квіти».  Впаддя.
розчавлена  одна  троянда
тротуару  передає  любов,
небес  любов
8.9.2011

*      *      *
Чи  ви  мене  чуєте?
І  вилізете  з  підрам’я?
Гора  —  камінь  для  храмів,
А  для  гір  —  святий  храм  є.

Хроматизм
на  підгір’ях.
Хмар  зараяннє.
Аж  він  вас  піднімає!  —
...  і  свята  віра.

Серце  —  храм
що  за  маєм.
Гора  є!  гора  душу  тримає!
Гора  душу  взяла!  –
а  тепер  відпускає...
Гора  храм  є.
8.9.2011


         Есхіл.  Схил
                               Неповторній  Ліні  Костенко  любов’ю  присвячую

Жінка  —  раковина!
із  піщиною  —  перлиною.
Хай  би  помолився  Христодул
Хай  і  помолився  б  Хризостом
Перший  —  той  поет
що  засурмив
мов  заструмив  з  піском

Жінка  ніби  мре.
Схил.  Есхіл:
білозуба  усмішка  дерев!..
Велич!
Цей  —  як  продере  —  то  пробере!..
Схил.
Портики  від  мрев!
Уселенна  без  Христа?    —  помре.

Жінка!  —
раковина...
і  перлина  від  піщинки.  То  з  Христом.
і  —  поет
він  засурмив  краєм  душі  їй  —  із  піском.
Білозуба  посмішка  дерев  —
Есхіл  прийшов!  Хто  мре?
8.9.2011

Отакий  я  «сам  собі  монастир,  сам  преподібний...».
Це  і  не  дивно,  я  учень  легкого  крилатого    святого  Миколая,  який  всіх  випереджує!

       Норма
                       Св.  Миколаю,  другові  Норми,
                               приглядачеві  канону
                               присвячується

Слово  з  образу  Божого
рождене  із  Неба  з  таємної
точки
світло  пульсуюче  і
впізнаване
приймається  в  серце  —
й  не  зна  повідочків...

Ба,  в  нім  все  збувається
в  нім  все  забувається
а  що  Миколай  є  поетом  —
запам’ятається
точно

Норма!
як  з  кілочка-гвіздочка
17.9.2011

Приносимете  з  роботи  енергетичні  «наліпки»,  ви  краще  знаєте  —  які...  ну  то  жах  буде!  Сім’ї  жах  буде...
Благодать  же  знає,  умудряє  і  веде,  все  наперед  підготовлює,  для  раю,  і  все  на  благо  ...

Вже  в  тихім  німотінні
норд  і  зюйд  блаженно
мовкнули,
а  крило  сходу
вивищувалось  в  дух  –
й  ним  сходив  жар
благоговінь,
отінюючи  крила  другого  схолоду  –
й  тим  схід  у  трепеті
прощав  доріжку  –  звідки  дар
зійшов,  по  ній  тепер  богопослушливо
відходив,
по-царськи  серцем  розіллявши
насолоду…

тіло  трояндове  ж…
душа  з  небес  теж  благословена  –
сходом  ум’якшена  краса
м’який  сам  запах  литії,
є  в  небесах:
краса  –  у  взорі  Божім  єсть  вона;
найбільш  –  Бог-Взір:

поле  благоволінь  цілунків  тіл
тим,  хто  у  Взорі    в  крилах  писав…
мовчки,  бо  є  надія:  Богоблагодатна.
04.07.2004

Прибуток  маєте?  —  та  Ви  в  Євангелії  і  в  любові??  Любов  —  все  природне  роздає...
Дайте  Її  поезії  вас  спасати.

         Богоматір

І  як
облобизати
океани?
а  голос  океану!  —
він  коханий!..
із  серця  прозирає  атом
й  атом
а  як
те  слову  розказати?

і  от...
Ти  мене  чуєш?
я  ж  в  розлуці!!!
а  з  Океану
світлом
ру;ці...
руці...
руці...
руці...
руці...
30.07.2015

Особистості  своєї  не  розвинули  в  Церкві,  Ви  ж  не  продає-те  фабрик  і  заводів,  й  сиротам  і  вдовам  фронтовиків  не  подаєте  –  мізеру…
Хто  Вас  міг  би  покалічити  більше,  аніж  Ви  самі  себе??

         Видовбування  таланту
         з-під  асфальту

                               «Ти  добрий,  Давиде?
                               Як  добрий  —
                               паси  блискавки!»

Бог  вдарив  блискавкою!  —
бив  прямовисно
як  той  визнаний
я  Ним  пізнаний
був  біля  блискавки!
Вийде  —  то  винесуть
з  благословіння  Неба!!

Громоподібне  —  теж  через  тебе!
Кесарю  —  кесареве!
Богові  —  Боже.
Що  ж!  вийде  —  враз  винесуть
з  благословіння
Неба!..

Тим,  хто  знає  ієрархію  сходження,  –  що  Ви  кажете?  Є  більший  тюремник  Вам,  ніж  Ви  самі  собі??
В  Богові  Ви  певність  маєте  –  чи  впевненість  в  собі?  Вірите  в  самого  себе?
І  лицедії  театральні  стараються  не  приносити  енергетично  з  роботи  до  дому  свого  нічого...  бо  жах  забезпечено  стався  б  ...

       Ясна  любов  прокинулась

Хтось  в  гавані!  –
у  глибині.
Такий  –
і  впав  би  навіть  косо  –
то  ангел  Божий  розчесав  би
йому  коси,  –
молився  б  в  серці.

А  що  бігають  матроси
недальніх,  не  в  великій  воді  плавань??

Цей  –  в  Небі    в  глибині,
у  гавані.

«Цей,  –  скаже  Дух,  –
вник  надто  в  біль,  то  полюбіть».

І  щоб  не  глипав
і  не  ікав  з  вселюблення
то    усадіть  у  липах
хай  п’є  любов  ясну
він  в  серце  увійшов,
заживо  з  часу  випав…
03.09.2004

Як  Ви  психічно  здорові  —  де  мудрість,  хіба  Ви  ворог  собі??..

золоте  є  Начало
не  починати  іноді
думати
позбутись  земної
біди

і  досить  —
єсть  Начало
за  ним  сліди!
животворчі  сліди
золоті  великі  метелики

Ви  ж  прирекли  без  благодаті  усю  молодь  всього  світу  —  не  вияснивши  їй  натхнення,  справжніх  чуттів,  творчості,  ієрахії  цінностей,  краси  почуттів  (що  виліковує  гени!!),  оригінального  мислення,  служіння,  нових  смислів  (гідності  і  щастя),  що  мною  і  іншими  Бог  зводить  докупи  —  в  зціленість...  нової  церквокультури.

а  любов  тут  ходить
просить
ніби  перли  їм  кидати:
«Не  женися  на  багатій,
бо  вижене  з  хати!»
Доста!
Боже,  кажу  —  доста!
я  —
більш  не  писатиму!!
запах  Бога
тут  і  зараз
доки  не  переважатиме!!

Замість  цього  життя  і  смислу  ви  дали  камінь  наукового  богослів’я  (невихованість  плачевна  й  волаюча!  невихо-ваність  православ’я  світова  ...  по  суті  загибель),  замість  життя  ви  дали  крайнощі,  що  суто  нежиттєздатні:  або  олживе  смирення  (сірість!  ніби  то  духовне!),  або  робочу  твар  (чистоганом  гроші  плюс  секс  згідно  Фрейду-маразматику  і  плюс  аналітичне  мислення,  земне,  що  не  піднімає  на  крилах  —  як  то  вільний  синтез  в  творчості...).

І  пам’ятаєш,  тебе,  чистим
у  чистім,  мати  нарядила
і  вивела
і  спорядила  —
в  місті  зуроченім  та  урочистім
тебе  залишила??
і  пташкою  легко  ходила
у  дружбі  найсердечнішій
тут  ходила
світла  зоре!
моя  ти  мила!!..

і  правда  хороша
допоки  без  грошей

Що  означає  прорив  цей?  —  випірнем  з  чавильні  молоді  без  смислу,  з  пресуючої  хвороби-страху:  як  би  встигнути  «добра»  цього  набратися.

вище...  вище!
чавіть  в  серці  м’які  вишні
бо  не  замерзає
всесвіт  тихий  —
всесвіт  вільний!!
крила!  Божі  білі  —
з  темряви  зростають!!
крила  тиші  —
тож  моліться!  —
земля  з  серця  виростає
в  серце  Боже...

Поетові  хіба  добре  буде  ще  й  працювати  на  літпосаді?  —  і  що  буде  з  словом,  і  серцем.  й  домом?
*  *  *
Опустивсь  Дух  ногами  по  вантах  –
корабель  літа  дольного  стрімко
і  рушив;
піднялись  паруси  похідні  великі,    і
і  носові  піднялись  паруси,
щось  шваргочуть  дерева-матроси
й  оп’яніли  в  собак  від  розширення
душі
і  біжать  в  кораблі
а  матроси  опинають  і  гладять
ледь  ясні  тканини,
незримої-гладять-краси,
й  напинають  і  плещуться  вітром  канати
ще  не  напнуті

А  скажіть  –  чим  поводяться  ці,  що
найнижчі  у  кораблі
під  гукаючими  –
ну  от  –  що  найнижчії,  квіти?!
соромливі  і  тихі,  рожеві,  подібні
і  на  паруси  і  чимось
м’яким  на  жінок
І  у  сонці  в  зеніт  піють  щогли
і  серцем  усім  кораблю
не  маліти!
Навіть  якщо  в  селіннях  і  днив
й  ночував  і  ходив  одинок.
10.06.2004

Ліпше  це  є  від  змішувань  театральних?..
З  Ким  лукавите?

Ось  те:
дивитися
любити  і  —
просити...
Це  Сина  Божого  просить!
й  мене  простить...
й  людей  простити...

І  людина  внутрішня  буде  тоді  більша  за  зовнішній  світ?..
Як  поету  з  Ісусовою  молитвою?

По  голові
в  стрибках:
«Ох  ка...»
«Ой  ка...»
«Ех  ка...»  —
кашкети  гудзикам!
і  серце  при  дорозі:
а  над  усим
лиш  Бог!!  —
і  Баха  музика...

Наскільки,  все-таки,  високий  «процент  поезії»  в  крові  світовій?!..
Переміщений  акцент  на  Бога  і  Матір  Божу,  нема  акцентування  на  мені.  Маєте  вмерти  і  народитись  щодня,  як  апостол  Павло.  Чи  ви  не  в  духовному  процесі?  –  не  до-зріває  ваша  кров?

*  *  *
Як  пух
як  дух
як  сонце  з  черемух:
і  як  то  цілим  серцем
не  любити?
і  як  не  віддавати  тобі
квіти,
що  ангели  несуть  в  росах
на  слух?

То  справді  Бог
чи  отроча
чи  дитинча
чи  пропалилось  людське  серце
у  зеніті?
чи  оперезуєш  людину  –
жінку  в  літі
і  посилаєш  квіт  –  хто  вже  почав:

як  цілувати  рай  жіночого  плеча
то  задзвенять  у  грудях
тихі  струни
хто  бути  в  правді  з  Богом  розпочав
той  оживе  і  буде  вічно    ю  н  и  й

…Вклонюся  в  серці  юнім  цим  полям,
Впаду  і  з’їм  трави  як  в  першій  рані:
Все  ж  не  такі  ми  в  гречкосіях
забуянні
І  ось  у  серці  плаче  немовля…

Як  пух
як  дух
як  сонце  з  черемух:
і  як  те  добрим  Богом  не  любити?
і  як  не  віддавати  тобі  квіти?  –
їх  ангели  несуть  в  тобі  на  слух.
30.01.2004

Цьому  ж  поетові  Бог  з  дитинства  і  досить  чистої  юності  (дружину  пізнав  в  29  років)  ввів  Небо  —  пронизав  кров  і  жили...  аж  до  розрізняння  душі  і  духа.  Кров  приносить  інформацію:  більш  небесну  чи  земну...  Боретеся  вже  Ви  за  кров  як  носія??
Інтуїтивно  люди  хочуть  зберегти  хоча  б  дрібку  крові  трансцендентного  (ніби  консистенцію  внутрішнього  зв’язку...).

         Всемогутній!
1
Обійдеться  Хафіз  без  віз:
Він  розвалив  школу  і  шаха  —
І  всіх  сучасників  —  із  шиї  махом!
І  Бог  —  його  трояндою  поніс...
 
Що  ж,  обійдеться  й  без  коліс
цей  знов
Кого  Бог  цьомнув  із-за  хмар  —
любов’ю
А  що  підуть  у  Всемогутню  руку  —
Зніме  Бог  з  пліч  ліхтарозвучність
муки...
І  зразу  —  т  е
—  розкрилення  росте!

2
І  кілька  друзів  —
лиш  на  Бога  уповаху...
А  головне  є  —  пристрасть  шахову  післати!  —
в  палац...
щоб  мешкала  вона  в  палатах...

Й  візир  —
поменшає  в  рази.

(Хафіз
стоїть  один  між  звізд):
«Дав  —  так  як  в  юності  —  писати!!!»
Як  в  юності  писати!  —
І  юність!  —  серце  і  любов...
і  Мудрість-мати.
те  о  те  о
те  о!  5
те!
раїв  —  розкрилення  росте!!
 
3
О  який  я  розквітлий!
Як  сонях,  що  в  світлі...
І  Хафіз  —  руки  й  голову
вклада  на  віз:
«Це  ти  з  Богом,  Хафізе»

Бо  хто  з  Божих  побачень  —
до  землі
огненосних  не  зніс
Божих  сяйв?
оних  крил!
різнозначно
те  судачим
у  промінь
й  пробачили...
«Бо  ти  з  Богом!  Гафізе»
 
4
А  багатства!  —  як  юність.
Її  хочеш,
й  все  —  хочеш,
та  Бог  не  дає
І  сокочеш  —  й  сокочеш
Бог  молодшає,  —
небо  молодше...
виймись  з  чобота  —  все  те  і  є.
А  Хафіз  —
руки,  голову  кладе  на  гарбу  —
що  десь  лине  до  звізд...
2012

Говорив  я,  не  вірите,  —  казав  Ісус  Христос;  раз  один  говорив  вже:  яка  страшна  Ліна  Костенко!  Внутрішньою  свободою!!  Таких  лише  одиниці.  Не  знають  її.  Серце  лиш,  яке  Божим  є,  знає.

         Наближення

Живу  любов
квітучу  віком
і  в  неї  хата  вільна
повна  —  вікон

Живу  любов
і  нас  ніхто  не  бачить
ніхто-ніхто
зате  ми  бачим
не  ледаче

Нам  кажуть  друзі:
я  —
у  всьому  світі  вдома!
а  ніжу  я  любов
що  —  невідома

Живу  любов’ю
ми  світучі  віком
а  в  Бога  хата  вічна
світло  —  з  вікон...
18.10.2014,  «Аерос»

«Приступить  людина,  і  –  серце  глибоке…».  Не  ваше  воно  –  Боже…

           Священнодійство  слів

Літу  слід  би  послати  зірких
ще  й  стійких  послів,
І  сердечно  схилити  до  обширів
Матір  Божу,
Хіба  можуть  міста  знести  в  серце
більш    Божих  слів?
Ось  чому  я  відходжу.
Відходжу.

Виінакшується  на  підходах  їх  душ
сам  словник:
Я  знедавна  був  більш  ніж  міцний
на  памірській  погоді:
Але  в  луках  я  можу  найти  серце
мого  народу,
Мій  прихід  словниковий  в  містах
з  «ненародом»  зник.

Але  тут  є  язик  нічиєї  простої  троянди!
І  жасмин  теж  нічий  десь  на  розі  –
він  має  в  нас  хід:
І  у  травах  душею  –  й  горять,
плачуть  і  віють  пахнючі  плеяди.

Серцем  в  небі  –  й  зірками  стоїть
мій  вінчальний  прихід…

Але  літу  слід  слати  зірких
ще  й  стійких  послів!!
Світлих  духом;
без  Матері  вам  –  боронь  Боже!
Хіба  навіть  зірки  можуть  знести
більш  Божих  слів?
Боже,  Слово!
я  за  серцем  Її  відходжу,
відходжу  в  глибини,  відходжу.

Слово  –  й  Діва:
в  стеблинці,
і  в  хмарах,  і  всякій  погоді…
Взявши  духом  –  і  блискавка  в  слово  –
бігом!
Я  веду  і  пронизую  Духом  Христа  –
силу  силенну  природи!
Ради  Слави  Твоєї  і  Ймення  святого
Твого!

Боже-Слово!!
Ану  вертикаль  возсіяє!!  –
Сильна  блискавка  ся  до  землі  сеї
з  неба  гряде!
Висота  тільки  Духу  Христовому  вся
улягає!
Більш  народному  серцю  і  перепаде.
28.06.2004

Хто  не  має  «точки  перетину»  з  Богом  в  творчості,  аби,  як  він  каже,  не  втратити  регіональної  автентичності,  він  розповідає  про  свою  творчість  доконечно  ...
А  хто  має  розумову  силу  близьку  до  апостола  Павла,  той  не  в  літературі  світовій  чи  національній,  той  в  Божій  нескінченності...  Трансцендентне  —  це  в  Стусі,  Ліні  Костенко,  Воробйові,  Герасим’юкові,  в  інших.

       Передгроззя

Бджоли  гудуть,  чують,
де  квіти  найкращі...
Печі  день  печують
де  грім  любить  хащі!!..


Слава  не  з  жінками...
Щасливе  –  що  вдома!
Лежить  за  лотками
дригоніжка-втома.
10.04.2009

В  мене  є  в  книзі  «Собор»(вибрані  поезїї  про  святих)  цілі  окремі  розділи:  св.  Миколая,  апостола  Павла,  Великого  Іоана  Предтечі.  Іманетний  хід  назустріч  в  єдності  з  трансцендентним  Божим  святі  звершили  ,  нині  наповнені  Богом  є,  і  не  міг  я  написати  жодного  слова  художнього,  допоки  Бог  в  них  і  їхні  особистості  не  зволили…
Трансцендентне  є  настільки  іншим  —  ви  ходили  б  і  били-ся  головами  об  дуби  (вибачаюсь,  бо  в  Божій  тканині  відповідність  страшна,  вбивча,  кажу  —  неминуча).  Св.  Силуан  кулаком  бив  себе  в  лоб    —  вас  би  вже  не  було,  коли  б  дав  один  лиш  раз  кулака  такого  –  до  лоба  вашого!!

*  *  *
Вже  в  тихім  німотінні
норд  і  зюйд  блаженно
мовкнули,
а  крило  сходу
вивищувалось  в  дух  –
й  ним  сходив  жар
благоговінь,
отінюючи  крила  другого  схолоду  –
й  тим  схід  у  трепеті
прощав  доріжку  –  звідки  дар
зійшов,  по  ній  тепер  богопослушливо
відходив,
по-царськи  серцем  розіллявши
насолоду…

тіло  трояндове  ж…
душа  з  небес  теж  благословена  –
сходом  ум’якшена  краса
м’який  сам  запах  литії,
є  в  небесах:
краса  –  у  взорі  Божім  єсть  вона;
найбільш  –  Бог-Взір:
поле  благоволінь  цілунків  тіл
тим,  хто  у  Взорі    в  крилах  писав…
мовчки,  бо  є  надія:  Богоблагодатна.
04.07.2004

Щодо  святих:  трансцендентне  слово  є  наскрізним  в  усіх  значеннях  і  творимих  Духом  смислах,  Дух  єднає  подібне  до  подібного...  —  в  слові,  значеннях  і  ,  головне,  способі  життя...  Таїнники  Тройці,  ми  так,  чи  не  найбільш  щораз  відмінно  й  жахливо(!),  в  міру  свою  уподібнюємось  Богу!  Боже!  я  сорок  років  прошу:  наблизь  до  мене  в  плоті,  щоб  був  як  апостол  Павло!  Сцик….и  —  утікають!  Перевірки  бояться?
А  святих,  і  Матір  Божу,  й  Себе  Ти  —  мені.

*  *  *
                               Людмилі,  дружині

Хто  це,  крім  Слова,  мій  Душе,  напише?  –
де  любов  попереду  події  ішла,
де  рука  твоя  чашку  з  водою  несла
зупинився  мій  видих,
щоб  видіти  раптово  тишу…
26.03.2004

Їм  нема  слів  навіть  і  визначень  земних:  і  поезію  великої  християнської  подвижниці,  поетеси-теолога  Ольги  Седакової  росіяни  нарекли  трансцендентною  поезією...
А  Пресвята  Богородиця  сказала:  не  Вона,  а  Любов  Божа  —  в  авторстві  уподібнених  Богу.  Скромно.  Просто  я  в  свій  час  любов’ю  і  новим  словом  більше  з  Богородицею  змагався...  Бог-Слово  мене  виручав,  до  речі.
А  Божа  Матір  —  океан,  і  більше...  Хто  що  після  Неї  сказати  може?!  Кинувся  б  хто  в  цей  Океан  —  мав  би  свій  портрет  лиш  ...  своє  обмеження!

*    *    *
Я  так  люблю  Тебе!!  —
якби  любов  була  пружиною
то  витягла  б  куски  пред  лице  Сина!  —
а  що  то  в  ямі  людській  я  пророчу?  —
чи  треба?  —  мабуть,  ні,  —
сказали  б  Слова  царські  очі...
я  так  люблю  —  як  серп  спішить  в  обжинки!
А  в  ямі!!
А  в  надриві  у  земного!  —
Що  й  Дух  Святий  з  Небес
знайшов  такого  —
І  пальцями  своє  заволікає  знов:
О,  кісточка,  це  селезінка,  а  —  де  кров?!
і  пальцями  та  й  ну  перебирає,
і  в  анатомію  —  любові  дошиває,
не  тіло  смерті  —  стану  я  —  одна  любов:
Я  так  люблю  —  як  серп,  що  дожинає!  —

Усе  земне  стає  поперек  серця!
Я  так  люблю  Тебе  —  що  нависаючі
горби  й  пригорки,
мов  кістка  огнем  в  горлі!

А  хто  як  плакав??
А  хто  б  не  вибравсь,
якби  плакав  —  яко
чернець:
«Боже,  де;  я?»
і  паки  з  ями:  «Боже,  де;  я?»
і  —  «Непорочная!»
І  —  в  серце  кидає  незримо
й  приносить  явно:
і  гладіолуси,  і  орхідеї,  і  камелії...

Я  так  люблю  —  що  дивно  й  сокровенно
в  серці  пишеш:  «Я  тебе  не  залишу...»

Нема,  воістину  нема
нікого  кращого  Марії...
І  що  тут  гори  знов...  та  ще  златії!
Все  протилежне  Духу  і  Марії.
Я  так  люблю  Тебе!  Й  любитиму  іще!
Й  ще!  Що  над  землею  нетутешній  щем!..
Піду  —  нагадуватиме
про  Весну  вічну  кожна  гірка!
І  —«Боже,  де  я?»
«Боже,  де  я?»
А  хтось  запізниться  заплакать
                               й  стане  —  згірклим...

Та  обіч  нього  проростатимуть  камелії...

Сину,  роби  щось  —  і  зі  мною
й,  може,  з  Нею.
09.07.2005

Бог  не  робить  випадкове  або  що  непотрібне.  Новизна  вся  ця  —  смирення  Бога-Слова  і,  майбуть,    смирення  наше  перед  Ним:  художні  відкриття,  ікономія.
Чи  нагадувати?  —  Він  неспівмірно  більший...
Гряде  велика  подійність.
Потрібні  серця  чисті.

Щоб  вам  пришвидшитись  —  бачте:  якщо  поет  вроджені  таланти,  дари  і  велику  силу  духу  зберігатиме,  розвива-тиме,  художні  образи  отримуватиме  не  з  уяви,  а  з  глибо-кого  серця,  всі  в  зрілості  його  і  своїй  матимуть  іще  різкішу  відмінність  в  усім.
Ви  матимете  досвід,  з  ним  пов’язаний,  вчені  проекстра-полюють.
Слова  його  незвичні,  духом  розкішні  й  ріжучі  безумовністю  й  гостротою,  властивою  для  святих...  Ви  попередже-ні:  справа  вся  не  в  авторові  в  плоті...  «страшний  і  для  народів,  страшний  і  для  царів».  Вистачить  вам  цілих  Небес.

       День  увінчаний
                               Пренепорочній
                               з  любов’ю  присвячується

Ти  красива  —
як  стрижі  —  у
віражі!  —
Щоби  очі  не  змигнули
краще  не  кажіть

Так  і  кинулась
з  порога  —
свіжість
вмита  —
і  поля
і  грунтові  дороги
й  радість  літа
20.06.2016

Бо  Ісус  Христос,  втілившись  в  Вифлеємі  не  тільки  в  плоть,  а  й  в  земний  час  —  будучи  Вічністю  —  зробив  великий  Вибух.  Ним  Він  переобразив  світ  весь.  Бог  підняв  Ним  світ,  наблизив  до  Небес.
Нічого  іншого  не  творить  поет.  Він  художніми  образами,  втілюючи  вічне  в  часове  (!),  вибухово  підриває  все  і,  зі  старих  світських  культур  звільнюючи  серця,  переображує  художніми  творами  весь  світ  —  ставлячи  усе  і  всіх  перед  Богом,  Ісусом  Христом!  На  задники  падають  всі  зі  всім,  —  а  хіба  можна  так  творити  вибухом?
Не  хвилюйтесь,  ви  живете  у  Вибухові,  і  буде  так,  як  хоче  Бог.
Ліпше,  отже,  поету  зачатися  у  чистому  місці,  бо  початок  важливий  в  чистоті,  і  народитися  в  місці  досить  чистім,  народитись  поетом.
 
*      *      *
1
Але  от  жив  він
на  Горі
І  зорі  —  зорі
                     в  ятері…

І  час  горів.
І  він  горів.
І  час  згорів…

І  то  нічний
його  налов
Струшував  зоряний
пилок

А  із  глибин
сердечний  лов
Більше  такого
не  було

І  похитнулись
якорі
І  осяялось
                 угорі

2
І  простягнулась
у  віках
Благословляюча
рука
11.09.2013

І  не-мати-не-знати  нічого  земного,  яке  протилежне  небесному,  навпаки,  мати  вже  силу  духу.  Буде  стремління  в  Небо,  і  слова  будуть  огненні,  як  в  стихійного  вогню.
І  розвиватися  спокійно  і  поступово  належним  чином.
Як  Ісус  Христос  в  дитинстві  розвивався.
Шиллер,  а  в  Україні  Всеволод  Нестайко  (ось  же  —  Всеволод!),  світліючи,  світлом  підготовлять  ранню  закоханість  світлу-світлу,  дитинну.  Є  Боже  явлення  (теофанія!)  в  поетові,  в  люблячім  серці!
З  дитинства  —  недоторканність  земним!
Спочатку  при  написанні  поезій  натхнення  є  опосередковане,  у  м’якості  муз  природних...
Із  затиханням  кохання  народжуються  пісні  і  поезії  вже  з  душі,  знає  Бог  чому,  в  родових  муках.
На  початку  пишуть  недосконало,  але  дуже  багато.  Душа  ж  горить!
Писання  корисне  для  душі  молодого  поета!  Не  гасіть  ні  себе,  ані  поетів  інших.
Далі  пишуть  сильніше,  проте  мало.  Мужніння.  Світла  печаль  за  теофанією.
І  тільки  значно  пізніше,  дозрівши  духом  і  цілісністю,  пишуть  сильно  і  багато  поезії...

Дяка  Ісусу  Христу,  я  жив  дитинством,  але  в  церкві  теж  був...  Як  багато  значить  світла  ласка  й  любов.  І  сонячна  ласка,  і  лагідна  південна  природа,  вчасне  відведення  на  Божу  службу  до  розташованої  поблизу  церкви,  дитинство  щасливе  й  освітлене...  і  зерна  посіяні  в  чисту  душу  дитини  —  це  найвагомішим  є  для  життя!
Мабуть,  так  ще  з  композиторами  є.
Чисте  і  лагідне  дитинство,  враження  дитинства  —  найвагоміші.
Як  дрова  сухі  ліпше  горять,  так  виявлена  схильність  душі  і  різні  таланти  горять  ліпше  у  відповідній  атмосфері,  творчій,  добрій  і  пронизаній  променями  світла  Божого...
Потрібна  рівновага  розуму  і  серця.  І  педагогічно  правильно  не  засушувати  серце  розвитком  знань  освітянських,  навпаки,  розвивати  спочатку  серце  з  раннього  дитинства!..
Чуйність,  виховання  співстраждання  в  бідах  й  до  матеріально  бідних,  любов  і  розкриття  краси  у  любові,  шляхетність  і  чесність,  підтримування  незіпсованих  боків  харак-теру,  подання  світлих  перспектив  для  людей  з  добрим,  вихованим  серцем,  радість  як  результат  освітління  серця,  радість  нізвідки  —  від  чистоти...  радість  буття.
Божий  дар  —  буття,  життя  з  чистим  серцем  —  радість  постійна...  присутність  Духу  Святого...
Коли  розум  в  серці,  то  і  думайте  в  глибині  серця.  «Думайте  серцем»  —  кажуть  в  народі,  бо  й  живуть  цим,  народним  серцем,  надійним.  Серце  без  розуму  сліпе,  а  розум  без  серця  немічний.

З  дитинства  мав  однаково  сильно  діючі  ліву  і  праву  півкулі.  Це  виняток,  має  бути  сильнішою  одна...  Усяка  пере-вага  з  винятковістю  подає  великі  можливості.  Мабуть,  рука  Божа:  в  школі  учитель  фізики  Петяншин  Дмитро  Петрович  факультативно  давав  концентрованість  інтуї-тивного  розуму  в  фізичих  задачах  значно  більшу,  ніж  ми,  вибрані  учні,  могли  вмістити;  навіть  спочатку  й  не  припускали,  що  таке  може  бути...  Ми  тижнями  сконцентро-вувались,  щоб  розв’язок  знайти,  –  вчитель  не  знав  розв’язку!
Зате  в  студенські  літа  я  сягав  неземної  сконцентрованості  цільного  розуму:  доїв  поеми  з  Неба,  як  з  корови:  одна  поема  небесна  —  за  один  рік!  Корова  –  ще  та:  інколи  найкращі  образи  художні  відбирали  при  спусканні  вниз,  мов  би  —  те  передчасне,  чи  не  годний  отаке  мати...  тобто,  будь  собі!  Не  міг  згадати  —  що  ніс  до  землі.
Згадав,  що  всі  мене  з  неба  стягували,і  все  життя  так,  –  ясно,  що  і  всі  в  Божій  руці...

Кажуть:  збудувати  внутрішню  людину,  нею  й  вирішити  творчі  свої  вибраності,  та  й  відбутись  в  соціумі,  завдання  повирішувати  на  землі.  Кажуть  те  правильно.
Ще  в  яслах    було  не  по  собі    мені  в  дитячих  колективах,  міг  сидіти  на  штакетнику  –  дивитись  на  дорогу!  Сконцентровуватись.
Дух  сильний  мав,  свободи  тільки  хотілося!  Можливо,  якісь  питання  на  небі  і  на  землі  вирішувались  за  мої  данності  від  Бога...  Ісус  Христос  спочатку  був  спеленутий  і  в  ясла  покладений.  Сконцентрованість  розуму  —  єдине,  що  прагнуть  монахи...

Дух  єднав  в  мені  фізика  і  лірика.  Це  потрібне  тепер?
Тоді  –  так  само.

Головне  —  не  гасити  таланти,  а  всі  сили,  дари  і  таланти  спрямовувати  до  однієї  справи  служіння  Богу.  Бо  й  зараз  можуть,  щоб  «на  всю  ввімкненість  всіх  сил».
Довіряю  Богу:  посилав  мені  кохання,  так  щоразу  оживає  поет,  «хто  не  любить,  той  і  не  живе!»
Ум  був  на  висоті,  земних  помислів  не  утворював  і  ніщо  земне  мене  не  вампірізувало,  бо  не  сягало!  Цілий  день  в  поезії  міг  знаходитися,  їсти  не  хотів,  —  з  ким  тут  порадишся?  Духом  висот  я  жив.  Дяка  Божій  Матері.  З  молодших  класів  школи  —  курірувала  мене.  Сам  св.  Миколай  –  натякнув!

В  1990  році  —  така  любов  до  Любові  Калєнської!!  Слово  перетрушувало  світобудови.  Після  цього  подав  мені  Бог  небесного  генія.  Дяка  Матері  Божій!
Так,  я  любив  сильно  і  недосконало  св.  вмц  Варвару,  написав  Акафіст  Медовий,  і  не  тільки.  Вона  втримала  від  загибелі  мене  і  напоумила!!

Але  і  це  не  завершення.  Я  любив  Матір  Божу,  любов  Її  така  повна,  що  навіть  святі  не  відають,  і  не  скажуть...

«Чим  більша  любов,  тим  більше  страждань  душі;
чим  повніша  любов,  тим  повніше  пізнання;
чим  гарячіша  любов,  тим  полум’яніша  молитва;
чим  досконаліша  любов,  тим  святіше  життя.»
(св..  Силуан  Афонський)

                               Смута
(з  правди  святителя  Афанасія
Великого  —  бійця  Христового)

А  жовчність  була  жовта!!  Дика.
За  ним  і  цар  ганявся,  і  владики,  —
Всіх  ж  аріани!  А  він  їх  вражає!
Святого  Афанасія-єпископа
світ  знає:
і  він  —  втікає…

це:  вже  й  від  друзів  утікає…
…Куди  ж  це  —  я  —  втечу??
Де  із  землі  не  виклубляться  змії  —
вчепити  й  здати  палачу?

От  я  —  орел  —я    вже  —
лечу…
Аж  —  золото!!!  —
Але  це  дивне  золото  —  з  плачу…

В  Нім  серцем  стану  —
що  там  аріани…
Сльози  самі  з  очей
течуть…

Бо  —  серце  Царське…  стріло…

Судіть:
В  пустелі  якби  стрів  хто
адаманта  в  паранджі,
В  оазі,
де  в  ній,  в  Любові,  —
все  є  —  як  згущене,  усі  Божі  дари,
й  усі  таланти,  і  все  зразу,
земне  ж  —  позаду,  каліч,
холодні  скалки,  міражі…

 (Вас  доганяли  —  як  виявилось!  —
міражі!..)

Судіть:
якби  з  вами  те  трапилось  —
то  що  б  оце  казали?
Таж  кажіть!!

…Шість  років  йому  ноги  мила  —
александрієчка!  красива!  молода!..
Ховала.  У  такої  —  не  шукали…
Бог  подав.
Йому  так  —  Бог  все  підказав…
Бач,  браття…  а  це  де  ваша  сльоза?..
Стій,  братіє!  а  де  ваша  сльоза!
…Мене  ж  ввібрало  й  приховало
Маріїне  і  Бога  серце!
28.07.2006

Я,  як  поет,  десь  скорочував:  чим  вогненніша  любов,  тим  більше  блаженство!  Просіть  про  дар  розпізнавання  духів,  не  тільки  тому,  що  є  вогненні  лукаві  духи,  але  тому,  що  нема  культури  без  розпізнавання…  і  відбору  ліпшого,  що  від  Бога…

Блаженство  —  це  Богородиця,  я  знаю,  і  коли  б  подавала  більше,  я  б  згорів  би,  або  не  витримав  би.
Я  міг  бути  тоді  в  Її  любові,  тільки  плакати  і  плакати,  та  нічого  вже  й  не  хотілось  писати...чи  не  моглось...  чи  те  і  друге.
Єднання  з  Богом  в  молитві  дає  лад,  Бог  спасає  завжди.
І  любов  до  Ісуса  Христа,  дозрівши,  вийшла  вперед.

           Сонячний  вітер

Церква  не  встигне  і  ахнути!
Розчахнуте!
Моє  сердечко  розчахнуте!
Вітер  любові!  —
великая  сила
за  те,  що  Ти  вітер
вільно  любила...

Люби!  —
полюби
вільний  вітер  у  полі
бо  вільне  кохання  —
щасливая  доля!

Та  й  слід  хоч
за  вітром  полюбиш
то  все  збережеш
і  ні  що  не  загубиш

Бо  щічок  Твоїх
вільний  вітер
торкався
любив  і  любив
і  до  мене
дістався!

Не  губить,
не  згубить  любов
сильне  сонце  недільне!
Усе  збереже  —
вільне!
світові  —
як  божевільне!..

Розчахнутим  —  вітер  такий
поводир
в  полі  чистім
Лиш  вітер,  що  сяє  —  відкритий,
святий,  —  урочистий!!

І  сльози  як  зорі  —
він  сяючи  витер
І  сльози  і  зорі  і  сяючий
                               вітер!!!
11.05.2016

Спитають:  є  такий  занебесний  розвиток?
Все  є  в  книгах,  я  кажу,  що  вони  найбільш  Богородичні,  Богоматір  сказала,  не  повторює:  їх  автором  є  Божа  Любов.
Є  помилка  в  людях:  вони  вважають  —  для  того  вони  тут,  щоб  жити.

А  насправді  —  лиш  для  Богоспілкування,  тут  брати  участь  в  житті  Святої  Тройці.
Є  буття  в  книгах  більше  за  людське  і  Великий  досвід  .
Хто  вмістить  це?
Христова  Церква!!

4.  Створення  нових  смислів    в  Христовій  Церкві

Як  навчений  Богом,  вважаю,  що  оригінальність  мислен-ня  і  його  спонтанність,  знання  життя  і  світоглядів,  світо-почувань  різних  народів  і  культур  світу  потрібні  поету,  як  були  потрібні  св.  Василію  Великому  і  св.  Григорію  Бого-слову  –  як  підготовчі  речі  –  для  повнішого    і  точнішого  виконання  місії  в  служінні  Христу.  Лише  в  Церкві  мо-жуть  з’явитися  навички  богослівського  розуміння  речей.  Є  багато  таїн,  яких  навчає  лише  благодать  Духа  Святого.  Є  такі  речі  ,  які  робить  тільки  Бог.
Впродовж  історії  Церкви  нові  смисли  Ісус  Христос  ство-рював  через  одного  або  кількох  чернеців.

Власть  Максима  в  Умі

Максимові  святому  —  і  всім  християнам,
які,  бувши  в  Церкві,  йшли  і  ще  йтимуть
найважливішим  шляхом
багатостраждального  Йова  —
присвячується…
(нехай  непрацюючий  тут  —  не  їсть…)

Біда  пливла  —  всезагальність!
Все  змелось.  Не  було  ще  й  вокзалів.
Ви  чули,  що  Імператор  сказали??
Всі  знаєте?  —
що  й  низина  патріархів  сказала?..
І  —  Максим!..  розібравсь
доскональніш.
Рухались  земні  тіні.
Бог  —  був.  Рухались  —  на  базальтах!
—  Максиме,  визнаний  Другим!
після  мене,  Іраклія!  бога  в  плоті!
найрозумнішим…
Максиме,  секретарю!  благоволив  тобі  —
заглянуть
в  небесні  і  божественноумнії
ніші!..
Спокійніше…
Я,
в  августійшому
літі…
Що  Православ’я?  Ми  —  світила  і  зорі,  —
і  скільки  на  тебе  голітів…
Один  вперся?!  —  І  —  як!  —
ти  один  не  приймеш  Монофелітство??
Ха,  ха!!  Смішно.  Що  ж  далі?
Єдина  єсть  власть:  в  Бозі  ум…
Максим  розумів  доскональніше!!
(З  повагою  до  керівників  нинішніх  —
на  рівень  дохідливіший
перекладаю:)
—  Пішли  ви  всі,  патріархи,  —  дуже
середньо-земні,  —
пішли  ви  всі  президенти!  —  В  НАХИЛ!!
І  Максим-сповідник  —  переплив
річку  перед  палацом  —
і  постригся  в  монахи…
І,  чую,  купа  патріархів  засовалась:
Божественний  Ум!  Смаленим  запахло!..
(тьху!  політичним  муленням  спахло…)
Спокійно,  породи…
Спокійно,  базальти…
Спокійно,  міжконфесійні  байбарки,
треба  правдоказати…
Спокійно,  століть  прийдешніх  піднебесні  собаки…
Максим!  —  Богом  має  захист:
неглупі  до  Нього  і  притяглись…
Живобожі  слова  де  взялись!
Один!  став  перемагать  патріархів…
та  і  світських!..і  всіх,  іже  архи…
Та  й  що  світу  монархи?!
З  Церкви  —  у  Православ’я  перебігали!  —
оп(?)  —  засмиканії  ієрархи…
якісь  вічнії  піри...  оп?  —  оп?
у  Нечувану  тут  Науку!
Ха!  —  схопили  за  руку  папу  Мартина!  —  перебігав  —
Божий  чоловік!  —  єретики  темні:
одрізали  руку!!
Папі!  —  одрізано  руку…
Спокійно,  міжцерковні  півбайки…
Спокійно,  будучнії  собаки…
Спокійно,  міжнародні  атаки…
Папі  —святому  Павлу  Другому  —що?
дано  в  Москву  запрошення  —?  —
нащо  Папі  правду  нести  було…
ще  й  правду  казати!..
Спокійно,  базальти…
Спокійно,  ігрові  поля…  гравці  Поля…
диявол  не  любить  нас,  він  в  вас…
і  наскрізну  правду  сказати…
Дайте  ж  мені,  стражденному,  донести
Христову  Науку!  —  Ви,  фюрери!!..
Божі  ми  люди  —  всім,  значить,  руку…
Схопили  Максима!  —  божа  людина  —
одрізано  руку…
Щоб  не  пописував!..
сице  —  живоруку  не  пропагував...
бо  язиком  ще  проповідував…
Скільки  їх  катували!!—Православ’я
перемагало!
Скільки  їх  —  не  втомлюю?  —
викликали!!  Все  всередині  поодбивали…
Православ’я  перемагало!!
Не  могли  найти  зрілу  муку!..
Писали,  бо  мали  ліві  руки!
Треба  б  —  і  ці  руки?..
Що  ж!  як  тяга  до  слова  —
і  до  Христа  така!
Схопили  Максима  —Божа  людина  —
й  нема  язика!
Схопили  Мартина  —  Божа  дитина  —
і  —  німий  у  віках…  Папа  —  без  язика…
І  —  Папи
не  стало…
А  Православ’я  —  тільки  тому
перемагало!!!
тільки  тому  перемагало
пітьму  й  перемагало…
Німий!..  без’язикість  в  Максима…
Світ  —  полова…  і  Поле  —  полова!
Невіруюче  в  Христа  Живого  начальництво  й  правдиві  левіти!  —
вічно  лякаються  живого  пророка  слова…
Фюреро-царів  !
Однопарт-першосекретаризму!!
не  любові  й  слова  з  Любові...
Німі!  нема  вини…  я  не  проповідував  —
завжди  Христа  —  Живим  пропагував:
тільки  апостольські  слова…
Пророчі  слова!
Бо  —  Христове  начало:
тому  Православ’я  (тоді)  перемагало…
Умучили  Максима!..  Кінець...
то  і  всяк  за  Христа  постражда!
максимально  Максим  прикурити  дав…
Що  ж  далі?
А  Бог  те  —  зна:
з  усім  в  Богові  розбиратися  доскональніш…
3.02.2007,  пам’ять  св.  Максима-сповідника

Особливість  православної  духовності,  як  стверджує  тео-лог  Ольга  Седакова,  для  мирян  така:  богослів’я  тут  більше  всього  відомо  в  формі  поезії  (  і  в  формі  пластич-них  образів:  «  богослів’я  в  барвах»),  не  в  формі  трактатів  чи  підручників.  Після  П.Флоренського  пройшло  майже  сто  років,  а  він  Леонардо  да  Вінчі  в  самоусвідомленнях  Церкви  Христа.  Седакова  розвиває  синтез  мистецтв  –  поезію  Христової  Церкви.
І  ніхто  не  зможе  заперечити  перевіреним  Богом  людям,  коли  вони  вслід  за  глибоким  зосередженням  ума  в  мо-литві  свідчитимуть  про  все  –  з  відкритих  їм  Богом  гли-бин:  викликані  Богом  і  дані  Духом  Святим  образи  в  по-езії  –  більш  літургійнотворча  поезія  одягає  наскрізними  богослівськими  смислами,  так  що  звучить  навіть  не  якийсь  ряд,  а  континіум  правічних  церковних  смислів  і  значень.  І  Христос-Слово  в  центрі  будівництва,  ікономії  Його.
Висока  чи  літургійна  поезія  неминуче  приносить  світло  в  силу  постійного  зосередження  ума  поета  на  Богові-Світлові!
І  така  ж  справа  з  іконописцями,  що  перебувають  в  світлі,  з  райськими  чи  білярайськими  композиторами,  співака-ми  і  співачками,  навіть  з  духовними  живописцями,  яких  за  найсильніший  вплив  зображень  на  народ  диявол  ста-рається  найбільш  унеможливити.
Хіба  можна  сказати,  що  культура,  богослів’я  з  хреста,  врешті  самоусвідомлення  тіла  Христового  залишаться  такими,  якими  були  до  поета?  Ви  з  радістю  підтвердите  промисел:  що  слово  повинно  було  дозріти  не  лише  в  мені,  а  й  навкруги:  у  внутрішньому  і  зовнішньому.
Бо  ніщо  в  Бозі  не  зупиняється:  в  світлі  настає  споглядан-ня  все  більше,  а  діяння  менше;  і  в  музиці  Божій  в  повноті  звучання  ні  на  Небесах,  ні  на  землі  нема  дрібниць  –  все  слухає  Бога.  Так  Богом  створено:  з’ява  нових  смислів  бу-де,  та  лиш  через  тих  поетів,  які  неухильно  уподібнюють-ся  Богу,  йдуть  в  Волі  Божій.  Справа  не  зовсім  в  подвигах!  Подається  значиме  й  смислове  –  лиш  за  послух!!..

5.Міра  світла  в  вірах  світу

В  основі  передання  Східної  Церкви  лежить  догмат  Святої  Тройці.
Коли  розум  очищений,  заспокоєний  і  заведений  в  глибо-ке  серце  внутрішньої  людини,  Бог  з’єднує  його  з  серцем,  утворюючи  ніби  аналог  органу  світу  надмисленного  і  духовного;  а  після  умудряння  і  вдосконалення  його  бла-годаттю,  поет  навчається  бачити-сприймати  художні  образи,  які  подає  Бог,  бачити  завдяки  Духу  Святому  ду-ховними  очима  серця...
Божа  Мати  своїми  молитвами  сприяє  внутрішньому  ходу  і  з’яві  шляху  з  любові,  шляху,  якого  тільки-що  небуло!..
Ви  бачите  зараз,  що  ви  раніше  ніби  й  знали:  на  відміну  від  релігієзнавців  і  філософів  поет  сягає  ідеалу  завжди,  бо  вони  –  по-земному  і  від  земного.
Бог  хоче,  щоб  християнські  поети  свідчили  про  христи-янських  поетів.Щонайменше  в  цім  вбачається  християн-ська  допомога  поетові-християнинові.Ти  допоміг  іншому  –  Христос  допоможе  віднайти  дальший  шлях  тобі.
Найперше  свідчу  про  велику  християнську  поетесу  і  по-движницю,  доктора  теологічних  наук  Ольгу  Седакову.  Розумова  сила  Ольги  Седакової  воістину  павлівської  по-туги,  про  що  раніше  свідчили  найкращі  християнські  розуми  в  Росії.
Росією  вона  не  запитується,  вона  понад  Росією,  дорога  її  трансцендентної  поезії  –  світова,  і  в  Слові  нескінченна.  Чесна  Ольга  Седакова,  при  всіх  царях.  Тому  вони  її  не  слухали  і  не  збираються.
Ліна  Костенко,  всесвітньої  величини  християнська  по-етеса,  можна  її  не  відрекомендовувати...  І  тому  її  теж  не  слухали.  Просвітлена  гармонія  поетеси  Ліни  Костенко  забезпечена  усією  її  більш  ніж  каторжною  роботою,  її  небесним  життям  у  слові,  в  слові  з  розріджених  висот,  проникаючим  всесвіт,  а  тут  на  землі  –  спалюючим,  бо  слова  не  витримують.
Василь  Герасим’юк  –  великий  християнський  поет,  смі-ливо  витворюючий  вихід  з  антиномії  чи  не  найбільших  суперечливих  сил  –  автентичності  різких  сил  природи  гуцулів  і  автентичної  євангелізації  у  сповіді  –  перед  ли-цем  Христа.  Він  має  шлях.
Майданович  Тетяна  –  дивовижна  християнська  поетеса  кришталевої  роси  в  серці,  і  з  роси  Духа  –  такого  ж  слова:  небувалої  кришталевості!  Про  кого  свідчили  ще  отак?  –  Її  книги  –  це  «катехізис  православної  віри  в  художніх  словах»,  так  промовив  про  неї  один  священник.  А  ось  Тетяна  Майданович  про  джерело  сліз  духовних  із  глибо-кого  серця:

«...Живлющі  сльози  гасять  лютий  гнів,
Бо  вищі  і  за  правду,  й  за  неправду,
Сильніші  і  за  вірність,  і  за  зраду,
Мудріші  за  підступність  ворогів.

Усе  нас  очищає  від  гріхів,
Все  може  послужити  для  спасіння!
Це  Задум  Божий,  це  любов-терпіння,
Щоб  жар  життя  повік  не  відгорів...»

Микола  Воробйов  –  великий  білярайський  поет,  і  світло  художніх  образів,  які  він  приносить,  –  безмежне,  транс-цендентне,  він  улюбленець  Богоматері,  що  і  сказано  мені  Нею.
І  на  цьому  зупинюсь,  не  все  знати  мені.
Всі  ці  поети  –  з  православної  конфесії  Східної  Церкви.  Найсуттєвіше  те,  що  православне  передання  за-знало  найменших  деформацій  у  світі.  Про  це  засві-дчено  і  історією  сходження  Благодатного  Вогню.  Право-славна  традиція  опирається  не  на  Гетсиманську  ніч  в  скорботах,  як  передання  Західної  Церкви,  вона  опира-ється  на  Фаворське  світло  (!):  згідно  догмата  Східної  Це-ркви  ці  поети  отримують  найсвітліше  натхнення.  Розум  людини,  як  те  знають  містики-богослови,  найбільш  пе-ремінюється  від  засвоєння  догмату,  до  речі  –  як  і  від  за-своєння  в  постах  того,  що  принесено  Ісусом  Христом  і  Духом  Святим.
Справа  Святої  Трійці  –  в  засвоєнні  данного  Нею,  аби  брати  участь  в  справах  Святої  Тройці.
Християнство  –  прообраз  Святої  Трійці,  воно  –  в  уподіб-ненні  життю  Святої  Трійці.  Бо  в  Ісусі  Христі  благодать  Святого  Духа  розкриває  через  зготовані  нею  розуми  по-етів  –  таїни  Святої  Тройці  і  сотворіння.  Ці  поети  можуть  побільшувати  таке  розкриття!!

Не  хочу  мати  на  землі,
Ані  на  небі  кращої  отчизни,
Як  Його  серце,
бо  тут  все  –  приблизність:
І  слуги,  і  раби,  і  королі,  і  плюралі...
Встаньмо,  Син  спас  мене:
Та  і  не  дав,  щоб  дух  змалів!..
Возстаньмо:  гляньмо  кожен  сам  на  себе...
Хіба  надбання  межиріч,
і  ятерів,  гостюг  і  берегів,
де  вмре  ще  й  Божа  річ  –
внесуть  на  Небо?
Якими,  кровопивці  хто,
заявитесь  –  нетребні...
Коли  –  Ріка  любові  –  Діва,  Її  Син
і  я...  одну  красу  й  любов!
одну  красу  й  любов
зносять  поети  з  Неба!..
А  як  –  Краса?..  та  слід  кровавить
Точність!  Потрібен  дух...
Здай  кров,  як  ти  такий.
«Дай  духа!»
«А  здай  кров!»  і  ції  –
сточки...
«Дай  духа!»
«І  яка  потрібна  точність?»
«То  в  Небо  пустите?»
«Та  в  Неї  не  «платочки»...
і  ти,  такий...»
«Долу,    т  е,–
опустять?»  І  –  і  –  і  –  точка!  а-а!
І  точка  –  й  промінь  –  звідки
точність:
Про  неї  чули  співаки  (!..)
Та  спрага  гірня  не  мине:
Сидиш  і  слухаєш  прекраснії  дурниці...
А...
разом  всі  –  їли  небесні  полуниці...
А...
вдосконалювать  –  чомусь  завжди  мене!
Небесно  їли,  і  так  треба!..
Красо  душевних  протиріч,
Може  –  на  писках  ягоду  тиснути  треба?..
Що  на  обличчях?  що  –  з  облич??

Бога  називають  Творце-Поетом.  Так  оспівують  Його  гре-цькі  церкви:  Поет  неба  і  землі!  Вічні  тільки  любов  і  поезія!
І  цими  поетами  сказано:  поезія  –  вічний  ніби  «елемент»,  він  пронизує  космос  з  вічності,  і  кожен  час,  і  кожне  місце,  й  всі  події,  все-все.  Подібно  до  того,  як  беруть  аналізи  на  наявність  в  людській  крові  складової  якоїсь  і  визначають  відсоток  її  в  крові,  нехай  визначають  «відсоток  поезії»  в  будь-чому...
Милістю  Божою  поет  щоразу  зцілює  у  небувале  художнє  ціле.  Як?  Приносячи  художнє  відкриття,  небувалими  художніми  образами  з  невідомого.  Тобто,  він  на  місці  свого  служіння  робить  художній  жест.  Звершує  з  Богом  невідоме  до  цих  пір,  відмінне  від  всього  попереднього  рішення,  дуже  важливе.  Божа  Матір  звеліла  не  виставляти  на  передній  план  навіть  пророцтва,  бо  вони,  відбувшись,  застаріються,  а  художні  рішення,  художні  жести  вічністю  пахнуть,  Божим  ароматом,  –  вічність  просвічує  крізь  художні  жести,  тут  формо-змісти!
Люди  хочуть  відкриття  світла!  В  цих  поетах  воно  відбувається!!!

Небувалого  в  антиномічності  Божественного  Павла  тому  і  називає  поетом  Вічності  отець  Софроній,  учень  св  Силуана  Афонського,  засновник  небувалого  монастиря  у  Великобританії.

Син  Божий  Ісус  Христос  Любов’ю  Своєю  всіх  наближує  до  Себе,  Центру,  Поета  всього,  що  на  Небі  і  на  землі.  Спасіння  –  це  вічне  життя  в  Ньому  і  з  Ним.
Можна  здогадатися  з  цього,  що  в  Христовій  Церкві  з  її  догматичністю  колективної  свідомості  і  відбувається  єднання  з  особистісною  творчістю  поета  (містика-богослова)  –  поєднання  на  благо  їм  взаємозалежне  і  взаємотворче.  Тут  саме  в  цій  взаємоєдності  традиція  і  новизна  відкриттів  антиномічно  розвиваються,  подаючи  шлях  для  спасіння  в  умовах,  що  змінюються.  Іншими  словами  –  вони  перебувають  в  діалектичному  розвиткові.

О,  виходить,  як  глянути  –  я  вже  на  шляхах
далеких  і  високих  водночас!
Не  чекай  помочей  від  когось.
А  Він,  наближуючи  момент,
притискує
мене
явно  натякає,
що  витисне  Він  із...
(попустити  треба...)
із  мене  схоже  і  зміст  –
і  форму...
в  цій  Величі  туманній!
Так  і  я  ж  –
за  представимість  цілого!!
Ні,  я  доб’юсь,  Боже!
представимості  художньо-цілого!!
Блискавичні  удари  –  удари  неповторні!
Так  підігрів,  божу  атмосферу,
то  хто  тепер,  Боже,  пригорне?
пригорне  Тебе  при  цілому?..
при  таких  палких  жилах...
О,  дозріва  оригінальне!
з-за  глибин  Його  з’являється  унікальність,–
або  можливість...
Дивиться  Бог  і  нею  пізнає
мене,  я  бачу  туманне  Його:
не  скажи:  величний  Божий  задум,
ніби  Промисел...
хто  це  скаже??
О,  я  справлюсь
з  непомірним  всього  найкраще,
але  не  станем  спини  латать:
тримайсь,  Боже,  бо  найкраще  –
спонтанний,
ні  Тобою  ні  мною  –
хрещусь  –  непередбачений  хід!!
і  справді  неймовірний  результат!..–
нехай  в  зглибних  хрящі  тріщать...
Гарячий!
трепетно
гарячий,  гарячий  звір  –
трепечучий  з  форм!!
то  Тобі,  Сину,  не  студіозуси  –
рветься!
пала!  рветься!
зараз  жахне  по  п’ятах,  на  землі,  Твоїх,  –
стане  Тобі  зовсім  не
до  віртуозності!..
А  мені  б  солодкого  колача!  –
скоро  буде  нам  –  як  в  себе
я  скрізь  вдома!
о  як  добре,  Боже,  невідоме...
сице  –  словом-з-духом  –
душа  моя  Тебе  велича!!
упразднися  тьмо  в  свіжих
й  нових  днях!
розрішітеся  підодіяльно  узники  на  ночах:
як  Марко
голий  од  Господа  утікав!

я  вас  напоюватиму  грудьми
мов  Марія
того  клірикового  –
що  зачах...
першозданну  життєпроникливу  велич  –
душе,  величай!
я  тобі  покажу,  життя  в’яле,
самоусвідомлення  художника  –
від  крутого  від  Христового  плеча!!
щоби  тілько  світ  святий  не  закричав!
вип’ємо,  Боже,  аби  це  мобільні  з’їли
(в  стиду)  з  пуза  задзвонили  довжникам...
Вип’єм  –  ми!,  Бог  ти  мій,  отже,
до  дна
мені  можливого!
вип’ємо
щоб  не  чіплялися  з  відомого...
Дух  –  й  черезжильно:
дух  у  жилах  і
по  жилах!!
Бач,  в  кутку  –  мов  щось  живе  –
заворушилось...

Внутрішній,  що  набухає,  жар-жар–
жар!!–  управ...
аби  більше  сих  не  набухав!
–  Кого  шукаєте?–
Ісус  в  добрі  пита:
і  то  се  так  –
по  той  бік,  й  сей  бік
творища,  щоразу...(!)
Й  Папи  мовчать  (?!)
це  й  папірці  мовчать.
Бо  –
блідолиці  дивляться  –
«торчат»...
храмові  «газди»
дивуються  оплавленим
тональністю
дитинною
частинам:
єдиною...
це  папірці  бо  винуваті
серця  порваті  й  неєдині:
«Оце  –  Людина!!»  –
розкрив  порив  добра
цей  крик  в  Пилатові!

Бо  жінка,  Клава,  трохи
цим  водила,
що  без  паперу,
у  грудині:
є  –  для  чогось  воно  є...
дано  непередбачливій  людині:
Чого  ж  не  бачать  ці  художньо-цілого?
Не  люблять  Христа.
От  би  сказав,  прийшов,  Син:
це  плавлене  й  оплавлене
сердечне  ціле  –
більше
аніж  в  папері  є...
Ціле  –  більше  суми  частин:
Як  так?
поет  Христа  єсть  двері:
любов  Сина,  Отця  і  Духа  –  на  всіх  більш!
Ціла  й  жива  –  Любов!!
та  любитесь  ви  понятійним,
і  віруєте  понятійним,
тож  мисль  вся  в  понятійність
і  опускаєтесь  в  постійність
сих  адських  антикрил...
Чого  б  Бог  за  любов  цю  кришку
не  відкрив!?
Та  всі  –  тікать  від  Данте,
справді  духовних  ієрархій...

Залюблення  моє  вражаюче  –  до  пекла  я
не  посадив
й  душі...

Бог-Син,  мабуть,  мене  любив.
Всі  без  страху  вже  нині?
Немає  страху  у  Христа  людині...
Вся  безхарактерність,
ця  безхребетність,  лжа  –
вам  не  до  крил,  –
самі  бо  те  зробили,  –
навчилися  Христа  реформувати.  (!)
А  що  захтіть  природі  –  вздоровитись:
відрегулюватись?
їй  захтіть  спастись?  Кого  ж  то  виріжуть??
Підтягую,  бо  розвіваються,  поли  плаща:
здасть,  не  здасть  екзамен  чиновник  і  єпископ?
Слів  нема,
як  остерігаюсь  Діву  засмутити!..
Диявол  за  Її  милість  і  надихання  мстить
і  більш  лютує,
як  загибель  свою  чує...

Вона  ж  стоїть  вище  над  колишнім  місцем  Денниці,
цього,  через  заздрість,  Вбивці...
Спаситель  і  Співспасительниця  спасають  нас  усіх.
Слава  їм.  І  любов  наша.  Амінь.
6.05.2009  –  свято  Юрія  Переможця

Як  явлення  Третьої  Особи  Тройці  в  П’  ятидесятницю,  Дух  Святий  розвиває  особистості  в  свободі  синів  Божих,  свобода  розкривається  в  їхній  творчості.
Але  досягнення  їхні  затверджує  службова  ієрархія  Хрис-тової  Церкви,  і  влада  їй  дана  тим  же  Духом  Святим,  через  подих  із  уст  Ісуса  Христа.  І  по  Ользі  Седаковій  це  видно.  Бо  вона  визнана  єпископом  Римським  –  святим  Іоаном  Павлом  Другим,  –  і  православним  єпископом  в  Мінську.  І  по  Ліні  Костенко  це  видно:  її  визнав  Ватикан.  Право-славні  менше  є  в  соціальному  служінні,  своїх  поетів  від  Бога  –  вони  не  слухають.

Найважливіше  –  не  виходити  поза  дві  оберігаючі  і  розвиваючі  руки  Отця,  Який  на  Небі:  Ісуса  Христа  і  Духа  Святого,  спасаючись  в  Христовім  тілі.  Бо  –  «дурна  безконечність»...

І  догматичність  свідомості,  що  сильно  впливає,  і  якомога  вища  чистота  розуму  в  серці,  і  живий  досвід  Богоспілкування  –  виникають  при  житті  в  Богові,  в  Церкві  Христо-вій.

В  митцях  Західної  Церкви  втрачена  пам'ять  раю,  білярайськості,  а  в  богословах  –  зміст  від  втрати  традиції  ісихазму  та  творчої  роботи  Ісусової  молитви  і  відновлення  в  ній  Ісусом  Христом  первозданної  краси  душі  при  постій-ній  пам’яті-любові…  Протестантизм  –  звільнення  до  розвитку  особистості  Духом  Святим.
Найяскравіший  приклад  живого  досвіду  в  Богові,  і  звільнення  –  і  принесення  незмірних  багатств  в  розвитку  традиції  –  Йоган  Себастьян  Бах  з  німецького  протестантизму,  найвищий  поет-композитор  духовної  і  райської  музики.  Благословляється  слухати  його  музику  в  строгі  пости.  Й.-С.  Бах  і  засміченність  –  поруч  не  живуть!!!
І  хто  з  християн  таке  припущення  висловить,  ніби  це  з  ним  відбулося  без  помочі  Подательниці  всіх  благ  –  Божої  Матері?!

Ісламізм,  який  вчить  про  спасіння  лише  душ,  чи  не  найбільшого  сягнув  у  перських  поетах-класиках  13-15  століть.  Це:  Фірдоусі,  Хаям,  Сааді,  Навої  (навіть  узбецькою  мовою  написав  одну  з  книг),  сердечно  палахкотючі  Рудакі,  Румі,  Нізамі,  Божественний  Хафіз...
Найбільше  опертя  вони  чинили  на  чуйну  людяність,  на  гідність  людини,  бачачи  перед  собою  підозрілу  практику    феодального  магометанства...  Хафіз  точно  знав  про  сина  Марії  Ісу  (Ісуса  Христа),  що  він  воскрешав  мертвих,  благодать  сприяла  йому  за  пожертвування  всім  ради  світла  небесної  поезії  вже  в  похилому  віці,  він  славив  її,  настільки  молодо  жив,  словом  славив  її,  що  майже  всі  думали,  що  він  пише  про  юну  дівчину  ...

*      *      *
Милістю  Божою  поет
зачувши  серцем  легкий  подих
гортанно  натяга  струну
й  бринить  розрішення  молитву,
рятуючи  непевнім  дню  налипле.

З  ласки  Божої  поете,
за  це  з  космічного  підлипу
ніхто  не  сотворить  милитву
тобі,
милістю  Божою  поете.
1989

Велика  віра  в  Ісуса  Христа,  Сина  Божого  –  повніша,  як  видно  жадаючим,  від  ісламу  і  юдейства.  Вона  має  принесену  Істиною  істину  щодо  майбутнього  воскресіння  в  духовних  тілах!!  З  живого  досвіду  життя  в  Богові  поети  відають,  яку  велику  перевагу  мають  при  збільшенні  світла  Божого  в  серцях  і  душах.  Тим  більше  –  при  великому  світлі  від  Святої  Трійці...
Воскресіння  в  духовних  тілах  –  майбутній  поворот  у  вірах  світу.
 Свідчу  лиш  те  –  що  Бог  дав!

Для  вас  ліпше  почути  це,  аніж  би  я  промовляв  про  душероздиральні  страждання  душ  і  духу  поетів  близьких  до  нас  19  і  20  століть  –  юдейських  (як  Целан),  і  з  мусульма-нів.  То  є  глухий  кут.  А  в  математиці  теж  існує    тупикова  функція!..

Крила  вересня
1

Одягнувшись  у  неба  шматок,
опустившись  на  крилах,
доторкнешся  землі,  –
обнімають  тебе.  –
худне  і  тане  твоє  друге  тіло.

2

Ранок.
І  солодко  діти  літають  у  сні
На  духові.  Сходить  Сонце.

3

Розліт  брів  –  політ  свободи.
Свободу  цілує  серце  поета.

4

Що  для  поета  –  осель  і  острогів  краса!
Що  йому  це!
Якщо  враз  роздягне  догола
взявши  душу  його  понесе
жарке  дихання  вічного  сяйного  ангела.
Що  йому  світу  порок!  –
Не  провалиться  світ  –
коли  чистій  душі  є
всього  як  десяток  літ.
1985

Аб