| Сторінки (1/20): | « | 1 | » |
розтягнутий ковток п'янкої крові
ці нотки похоті в нічній розмові
спадає жах гнилим світанком
це тихе божевілля ранком
заводить розум в подоланні спраги
підсунув більше смерті на життєві ваги
останній подих жаром не пече
спустився місяць на бліде плече
ці голоса навколо стогін скотобойні
ходячий фарш з приправою ой йой НІ
накрут слизьких кишок опаришів на лапи
такий веселий карнавал заміна цукор-вати
взірветься небо вирве земля димом
спасіння скот чекає дивом
він не прийшов... попадали книжки
а по хрестах їх рештки як вершки
надія вітер крізь мішки кісток
затягне горизонт рої думок
підняли голови до мене завопіли
до цього ж тільки на колінах мліли
взмолили зарипіли закричали
а я завжди ж був тут а ви мовчати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2017
Білий квадрат, що замінив нам небо
І голубий екран що замінив життя,
"Все швидше пропустить", - ось наше кредо
Я не вчитаюсь і в своє життя.
У холіварних сутінках планети
Кипить у скронях і моя печаль,
А може пропустити треба,
Щоб замість мене жили для життя...
Все важчі вії
Все сивіші скроні
То сутінки то світло за вікном,
А до життя я й досі не голодний
Хоча у жилах наче тепла кров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2017
твої слова гризуть плоди моїх думок
жорстокими губами давиш з мене сок
кислотним язиком губами як манок
приставила задок і жмеш курок
розкинула словами тіло по дивані
закляк і розгорівся поки в ванні
так непомітно все пішло по грані
і не настільки губи вже погані
загрався вибач не скидай рушник
такий фантомний цей пісочний лик
від неї знову лиш бажання крик
один із багатьох хотів я та не звик
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2017
руки на груди як пісок ...
каміння, бруд, все перемішалось
і на словах ти ше побудь
,а за стіною шось зі мною сталось
руки догори, мрії знов,
раз за разом ,розставляють граблі
а ми з тобою як не будь
досі як не будь
все таки нездалі
по мріях поглядом пройшов
пальці кров-
букви запихають
оці слова із мозку мруть ,
та ще думки - в повітрі зависають
не пишеться ну так як усім
і до тепер повільно гасну
навіщо паству цю несу, чи пронесу?
зовсім не ясно...
ти Несвідомий, Іздрік, Дереш
що ж, тобі, напевне класно
та досі щось своє в брєду зїдає власно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750220
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.09.2017
Нудні вірші про любов і самореалізацію.
Такий тип душевної десквамації -
провальні спроби заїждженої сублімації
всебічних розладів ,швидкої саморуйнаціі
що, далі створювати подібні варіації
моєї життєвої дезорганізації ?
На ніч писульок ,
думок ,інтоксикації
надуманої навколо емансипації ,
з присвоєною нормою в системній аберації.
Не цікавий, не підаюсь персоналізації,
все глибше затягнутий в процеси петрифікації,
не знайду захопливішої характеризації.
Як наслідок мутації чи хитромудрої операції -
ніхто давно, після почуттів стерилізації.
І холодних рук незграбної пальпації -
сповільненої ,не бажаної регенерації.
В суспільстві чергової адаптації
держави ж пробують зростити нації .
На корм грошам взаємовигідні провокації.
Звуження низами думок - спеціалізація.
Та і в їх рядах проводиться санація!
нав'язування навколо- з народження фрустрація.
Та як бачу не всіх турбує інвалідизація -
сприймаючи зомбуючу догматизацію як одну інтерпретацію
життя і його в поколіннях консервацію .
ну як життя- його імітацію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750219
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.09.2017
Приймай мене у невеликих дозах
Люби не тіки в горизонтальних позах
Шукай десь поза зоною мережі
Останє, що побачиш перед стрибком із вежі
Я твоє єдине чорно-біле
Від мене все, що лишиться у пам'яті осіле
Я твоє життя, я сама страшна ***
На паузах тільки там, де серце вже не стука
Пробіжка від реальності, буденні речі
Вламаю крила тобі, як розпрямиш плечі
В руках у тебе лиш шлях саморозрухи
І не старайся, получиш ше за лишні рухи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2017
Не пам'ятаю минулого -
це час мене так обшманав.
І коли хтось там - не було так ,
Ти не мовчи або подай хоч знак.
Розбитий я і крізь обійми
Лиш грієш ти шматочок пустоти...
Ну, і якщо сюди хтось ввійде -
ти тільки тихо відпусти.
Різані тріщини пальцями сіються
поміж жовтих листків,
Ну скільки можна ще бігати, жити
посеред залишків мрій.
Так, не видумую, досі би було -
але виною слова.
Стіни попадали ,
згоріли мости -
а ти ще й досі сама
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2017
Розірване тіло і нитку скрізь рани,
Протягує тіло твоє бездогане
Із солі заїзджених слів з соц мереж -
присипка з цензури й розписаних меж
Прибитий до стін, розтягнутих часом,
з розбитим чолом та досі з екстазом.
Прописую брудом і кров'ю свій зміст
«огида і злоба»- любий людський вміст
Та й навіть якщо на мені ці страждання - Воно все прекрасне,
воно до зітхання,
до трепоту в серці і болю в кістках.
Солодких губ гній, прихований страх,
ягняти мовчання, розбите бажання
Усе дороге мені -
самопізнання... Копання в собі ,до ранку всі ночі
а скельця світогляду все глибше у очі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750039
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.09.2017
-Я дав вам майже те саме що в мене.
-Не розумію, ти ж...
-Я темрява в твоїй голові. Твій голос, який у вас називається свідомістю, точніше голос всього - міні макет мене в зародку, до того як я став всім...
-Але ж ми не знаєм ,нічого не знаєм ,купки досліджень пісчинка проти твоїх знань.
-Я не знаю нічого більше крім того що сам вигадав ,ви мали стати ключем до сенсу мого існування.
-Як?
-Органічна оболонка дає вам дає вам те чого ніколи не мав я - емоції і контакт з іншими,мільйони спроб щоб обдумати щось, вигадати щось нове, обмінюючись досвідом з собі подібними.
-І що буде якшо ти отримаєш свою відповідь?
-Уже отримав.
-Якшо б хтось з нас найшов сенс існування це б стало сенсацією.
-А ніхто і не знайшов.
-Але ти сказав.
-Маю відповідь... Як завжди ніхто не слухає.
-І?
-Я споглядаю.
-За чим?
-Вами.
-Нами?
-За всіма своїми творіннями.
-Навіщо,це одна з тих концепцій бога якого ми придумали,покровитель який виносить рішення?
-Ні
-А що тоді?
-Просто споглядаю.
-Смішно, бути всесильним і просто споглядати,ти жартуєш?
-А схоже?
-Тоді навіщо ти мені це розказуєш?
-Бо ти запитуєш.В якомусь сенсі всі мають право на відповідь. Давно перестав ставитись до вас як до простих творінь.Як і я в кінці кінців ви жили без сенсу але жили, хоч я дав вам можливість якої ніколи не мав -смерть.
Ви почали творити з пустоти в себе в голові для себе, для інших і вони стають глядачами а я разом з ними.
Мільйони різних ідей, формулювань одних і тих самих речей їхня еволюція і переродження, безкінечне вдосконалення яке я не контролюю і ще більша кількість проблем і перешкод які ви створюєте долаєте чи вони долають вас,все це позбавлено якоїсь глобальної мети але вас це не зупиняє ви просто слухаєте цей голос всередені себе і продовжуєте жити ,безкінечний конвеєр який породжує сам себе і на який я дивлюсь...
-Все так просто?
-А має бути складно?
-Не знаю, напевне. Я чекав більше від цієї розмови. І що далі?
-Як завжди... темрява..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750038
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2017
життя останній вагон
я там, де вий повсюди ,
рулетки шостий патрон,
скрізь, де йде бій посуди.
Це лиш життя йде на кон,
так розриває груди.
Де всі останні "прощай"
уста, вітри і студи
Руки, гарячий чай,
чи мить і кров паскуди.
Давай ти з цим кінчай -
не зрозуміють люди.
Твої останні думки,
нічні самотні сльози.
Пиши останні рядки -
більш не потрібно прози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2017
Повір папір залишить все, окрім лиця
Я обіцяю, ти допишеш п'єсу до кінця
І все не буде так просто,
Твої слова між ребер так гостро
думки поросли
несвідомі плями
я п'яний
та краще я помру у цім угарі
сценарій
як і все тут переписуй ну
одна із сюжетних ролей
тут моя
стою
лінію гну.
Чому лукавиш?
Пиши ти правду, гірше не представиш...
Давай поставим цей карнавал блюзнірства
Чому від мене вимагаєш звірства?
Давай як у перевтіленню по кафці
Усе почнеться тихо вранці
Розірве шкіру весь у лихорадці
Навколо речі, стіни у божевільнім танці
Тут ти зайшла і я прийшов до себе
У грудях шось шкребе, кричить до тебе
Но це не казка про червону квітку
На мить твій погляд сітка-клітка
І після того я тебе не бачив
Впізнала, знаю, та я тебе пробачив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2017
Все уже давно сказано до нас
і нема бажання ділити світ
чи то на біле,
чи на чорне сподівання...
Усе давно безконтрольне:
хвилювання, уповання, запобігання,
Прогнила система пережитого еволюційного існування.
Наша велика депресія самопізнання,
Наше безглузде прагнення достукатись до єства,
Знайти причини-наслідки переконань,
Поставити під сумнів все, в чому бракує знань.
Ми заздалегідь втрачене покоління
без великої війни і спільного світосприйняття.
Наше життя не варте опису - воно сміття.
І це не значить, що воно гірше інших поколінь,
Рано чи пізно всі підемо в тінь.
Прозрівши , знищили едем,
Розлетівшись в голові безліччю дилем...
Але після цього ми не ліпші цих нікчем,
Які в небачені своєму
Позбавили себе проблем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749918
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.09.2017
я заколочу кольори пастелі,
фантазій вітри роздують вікна зі стелі.
Розірву захолустя стін душевної пустелі ,
рухнувши в куток кімнати
з життя каруселі.
Десятки символів нашої розрухи -
кидаєшся, як від укусу не тої мухи.
Надуте відчуття впертості - не треба
давити із себе слова.
Награна безпека...
Холодом по грудях, пізніше спека.
Пальцями по струнах, вібрує дека.
Поміж боротьби поглядів тебе не бачу,
що найближча втеча - холоднеча важча.
Трачусь на думки,вже трупом став.
Твій омани вид слолисту шкіру лоскотав.
Твоє це відьомство зводить до безумства -
доведеш антихриста до самогубства...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2017
Блиском в очах
наводиш страх
заводиш жах
аж їде дах
-бий сука!
тону у снах
терплю цей крах
кричу лечу
та знову
по колу
під ребра
крізь серце
черги сталевими словами
-де мами?!
такі мякі і добрі
давай тримай
за руку
тут холодно та темно
лиш вітер і нікого
великий темний світ
скрутив мене одного
кричу удар
зжимаю сплав
що бється тихо в грудях
згасає у долоні
боляче тягне в низ
під вени
у муках
прогрюкав,
всякий зміст....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2017
Безправна, неконтрольована личинка
з комплексом бога
Бездарна, бездумна ідея,
безрозсудність гола
Повне щільне полотно,
Плебеїв поле,
заполонили космічну одісею
проти її волі
Ретрансляція думок - про нові потреби,
про вибір жанру кіно
чи поета
Нагальна потреба сексу
проти її волі,
Народжені не там,
викинуті на узбіччя долі
Зробити остаточний вибір
за одну секунду,
ховатись від нього по чужих ліжках,
словах,
душах повних бруду.
Лишати все як є,
чекаючи явлення суду
Напхатись досхочу з криками - ще буду,
Просити пробачення - і бути нетерпимим.
Всі бачили - "але ніхто не виний".
-"Як мало це, в маштабах всієї планети "
-"та ж воно повсюди"
-"так йому і треба",
Вселенському его яке тут ні при чому.
Нам просто страшно в темноті, до скону,
замість того шоб тонути в мороку дилем
може розслабимось на сонці ?
і не забудь про крем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2017
Пару колото-різаних слів
Я нанесу тобі холодними вустами,
Випотрошу думки та викладу на стіл
А ти тільки поклацала зубами
Забила в мене свій слизький язик,
Звела курок
в висок
як дама.
У цьому є щось еротичне,
Ти артистично так вжилась -
і вижала із мене лють.
Слідами по підлозі досі
драма...
Дарма,ох тільки як дарма лизати вже мої прогнилі губи.
Все так давно було -
у голові там через тебе пустота
та вічно вимучені
думи.
Знов в спогадах скрикнув, в долонях вибиті знов зуби,
знов руку забиваю в груди - пустота.
Я не люблю тебе -
та далі як так буде?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2017
В провалі грому - блискавичний морок твоїх стін
Ти задавила , втиснула у себе.
Та я б не те ,щоб щось сказать хотів.
Скоріш,напевне, вирватись від тебе.
Червоним інеєм по стінах
цвітуть нові все садна і синці,
Розбита бездна слів крізь губи ворушила простір,
Та й не те ,щоб щось сказать хотів -
скоріше випустити з голови палюче досить.
Клубами диму в небі розвівала сум,
вгризалась в очі ядовита тиша.
Не те щоб я хотів оцього сну -
але одну тебе тут не залишу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2017
Я б протягнув тебе лицем по грязному асфальті своїх сторінок,
І виблював у рот тобі думки свої,
Я б вирізав твою жагу до нових мрій без перешкод,
Втиснув у череп твій себе -
Щоб світло через раз лилось червоним кольором крізь краплі
Я б зацідив думками щодуху та й не раз,
Та випалив дотла усе, шо в тобі горіло
Бо тільки на контрасті видна чистота,
на грязі, що вросла у тіло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749044
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.09.2017
Повернувся - знов у тебе
лезо, вп'яте в шию.
Протягнув його навколо намистом
бузини,
пальцем втиснув очі в даль.
Вже німий для решти,
вени здулись, а печаль
дожирає рештки.
Життя виворіт - назовні
тельбухи - напоказ.
Неприємно та цікаво -
слід язика доказ,
Не настільки одноразний
крутить свердлом в груди...
Як цих виродків любити,
а ше звуться люди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2017
Коридором спогад тягне -
і погляд тягнеться.
Один стою на порозі,
залип - потьмариться ж.
Вогнебезпечний сум
фабує небо в чорне,
шкварчу всередині,
так, уже все в нормі.
Холодні ночі
хмарні,
надії марні,
спалює схід сонця
думки вульгарні.
Ти випхав мене, світ,
своїм світом назовні.
Я знаю в чому винний,
та отримав по повній.
Розкидані люди, іграшки
розбили шибки мрій.
Не вірю вже у себе -
та маю що хотів.
Качаючи з середини
антидепресанти,
набивши вже горло
таким чужим талантом,
не знаю куди дітись,
щоб не розплескати,
Не збовтати себе в собі.
Не зламати ґрати.
Вдихнувши в повні груди -
І роззувши пяти.
В цьому житті кричати,
в цьому житті ***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749040
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2017