| Сторінки (1/50): | « | 1 | » |
Слово "любов" пройшло інфляцію.
Утратило сенс у наших вустах.
Клянемось у ній - відчуваю фрустрацію.
Живемо у темних, пошарпаних снах.
Так легко говоримо, сакральне утративши.
Так легко злітає із губ ошалілих.
3 роки? 2 місяці, нічого не значивши.
Зникає туман з очей захмілілих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2024
Магію вечірнього трамваю
Відчути тяжко в багатьох містах.
Там "Електрон" на коліях стрічаю,
Душа ж старого прагне так, що жах.
Як світло мерехтить у вікнах мутних,
Як лампи тьмяно з стелі миготять,
І стук коліс залізно-многозвучних
Говорить на зупинці зустрічать.
Шум двигуна і голос оголошень,
Для когось може дискомфорт пустий.
Для мене ж це мов черга із запрошень,
Аби відчути дух святий нічний.
І шкода, що у небуття відходить -
Комфорт забрав у магії слова.
Та як старий трамвай двигун заводить
Ще місце маєм на дрібні дива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2024
(Цей вірш я присвячую всім персонажам всіх книг, що зачепили мою душу)
А я й уже забув про те чуття,
Як перевернеться остання зі сторінок,
І замовкає враз серцебиття...
Кінець. І на губах гіркий відтінок.
Рядок останній і останнє слово,
А починалося так гарно все колись.
Спочатку складно, потім - винятково,
З тобою я летів в небесну вись.
Мов у Каліпсо, жалісне прокляття:
Як тільки полюбити зможу знов,
То припливає пліт з полін і шмаття,
Аби з Огігії забрати ту любов.
Прощатись важко. З вами споріднився.
Та все ж так треба - вічного нема.
І сміх гіркий тихо в душі розлився:
Я ще повернусь, друзі! Все дарма!
І будем знову мандрувать далеко,
Переживемо радості й печаль.
Я вас люблю, що тріпотить серденько.
Не плачте, очі! Ще розвієм жаль!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2024
Вечірній вітер обдував лице,
Боліло серце тихою журбою.
Сідало сонце, за домів кільце,
Сидів і я, готовий до убою.
Чомусь тужливо було на душі,
Душили сльози в горлі що хвилини.
Так дивно це! З якої це причини,
Що біль свій виливаю у вірші?
Не знаю я причини для ридання.
Чому стан мій в страждання перейшов?
І дух поринув в стомлене ридання,
І серце заридало знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2024
Я готовий до другої ночі,
Читати для неї ві́рші.
І дивитись в прекрасні очі,
Нічим самоцвітів не гірші.
Я готовий гнати дрімоту,
І ходити потім варений.
Важливу відкласти роботу,
Щоб вечір провести приємний.
Говорити про все у цім світі,
І співати пісень, танцювати.
Вона ж бо найкраща на світі,
Що міг взагалі пострічати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2024
"Чи місяць красивий?" Спитати боюся.
Чи відповідь буде, чи вчую печаль?
До неба в розпуці пекельній молюся,
Надію вкладаю в прозорий кришталь.
"Чи місяць красивий?" Все ж зміг запитати.
На відповідь ждав з нетерпінням й в страсі.
Хотів повернути, забути, забрати -
І далі все жити у болі й грісі.
"Чи місяць красивий?" Чекав з нетерпінням.
Боявся та вірив, не знав та хотів.
І врешті побачив із благоговінням:
"Щасливою вмерти я можу..." Злетів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2024
І хлюпало в пляшці чорнило,
І сонце ласкаво світило,
І день підносився у вись,
І серце казало змирись.
І сльози стікали стражденні
Закутані в думи буденні.
Знов день утікав в небуття,
А з ним утікало життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2024
Так в самоті життя болить.
Так в самоті душа ридає.
Так вмерти хочу кожну мить.
Так боляче, коли немає...
Коли затріпотить нарешті світ?
Коли душа зустріне другу душу?
Про знак прошу і про отвіт -
Та болем вдовольнитися лиш мушу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2024
Нема болючіше нічого,
Ніж щастя інших споглядати.
Нема проклятіше нічого,
Ніж мріяти й не здобувати.
Нема страшніше злого року:
Не знати, що таке кохати.
Нема жахливіше пороку,
Ніж всіх довкола проклинати.
Та дух мій просить щастя того
Й завидує усім навкруг.
Чому я мучусь з року злого,
Коли втішається мій друг?
Чому відмовлено в малому,
Як інший в повному живе?
Дурному дано і кривому,
Розумний ж сам хреста несе.
Так я покинутий скитаюсь,
Проклятий день від дня живу.
Довкола злісно оглядаюсь
Злобу виміщую, реву.
Не жити б - взагалі волію,
Ніж одиноким таким буть.
Я вкрав би щастя - це я вмію.
Страшить мене обряду суть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024
Так дивно жити без надії,
І марити про майбуття.
Може здійсняться завтра мрії,
А може скінчиться життя.
Хоча, чого має скінчитись?
Чи перший раз прийде печаль?
Оце б забутись і втопитись,
Чи було б комусь з того жаль?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2024
Я все сидів у темряві нічній.
Я все писав: що було і що буде.
І мріяв тихо щастя тихих мрій.
І плакав тихо - хай не чують люде.
Бо ж і відкинуть і забудуть знов.
Бо ж проклене мене печаль зітхання.
Молився і молюся про любов,
Коли нарешті виберусь з провалля?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2024
- Душе моя, чому болиш?
Чому ти плачеш на що день?
Чому у злобі тріпотиш
Посеред радісних пісень?
- Та ж я одна. Та ж я сама.
Та ж одинока день від дня.
Та ж можу лиш глядіть притьма,
Як все навкруг одна бридня.
- Душе моя, як помогти?
Тебе як витягти з біди?
Як захистити й схоронити
Від злого року самоти?
- Не захистиш і не схорониш.
Мені не зможеш помогти.
Як спробуєш - ще більше зраниш,
І вже не будеш далі йти.
- Душе моя, то що робити?
На кого віру покладу:
Чи на зірки, що з-за орбіти,
Чи на підземну злу біду?
(- Живи. Молись. Довірся Богу.
Забудь і вір, хоч важко все.
Лиш звідти жди на допомогу -
Це може щастя принесе.)
/
(- Не поклаладай нікому віри,
І не роби нічого ти.
Такі в мені набиті діри,
Що радості не віднайти.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2024
Який солодкий подарунок Немезиди!
Як видно сором на лиці чужім,
І розпач в голосі, показує всі види,
І лиш питання в погляді німім.
Я знаю, зловтішатися то грішно,
Та мій тріумф - він душу гріє все.
Маленька перемога, що аж смішно,
А серце ввись, аж до зірок несе.
На фоні розпачу і болю злого,
І зболеного духу день від дня,
Я тішуся з маленького й дурного
Тріумфу, що отримав навмання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024
Душа в Аїда царстві за життя:
Над нею насміявся Купідон,
І Немезида зла без вороття
Загнала душу у страшний полон.
Три дочки ночі тішаться тепер,
Пускають кігті у самії кості,
І душу мо́ю ніби лев роздер...
Алекто - ти є дійсно символ злості!
Однак же без сестер тут не пройти:
Бо ж Тісіфона радить усіх вбити.
Підняли спів тенори і альти,
Що чути навіть з вишньої орбіти.
Але що основне - Мегеро, люба!
Від тебе заздрощі і гнів так душу рвуть,
Що скоро, дуже скоро вріжу дуба,
Аби забути врешті всю цю лють.
О три богині! Нащо ви прийшли́сьте?
Убить мене? Та ж спосіб то тяжкий!
Хоча я знаю, що ми відпові́сьте:
Ти зламаний. Забутий. Вже вмерли́й.
14/03/2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024
Летіли мухи білою марою,
Земля вкривалась ковдрою снігів.
Деметра жалісно, журилася журбою.
Мара ходила, сіючи свій гнів.
Мороз узори малював таємно,
Борей дітей в роботу посилав.
Зимовий духу, так прийшов богемно,
Тебе давно сюди я виглядав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2024
Прадавнє місто вбралося в сніги,
Дивлюсь на нього з капища висот.
І б'ються у душі все вороги,
Щоби душевний знищити кивот.
Не знаю: чи молитися до Бога,
Чи в древні культи ринути цілком?
Від кого мені прийде допомога?
Життя заб'є барвистим джерелом?
Прийди, прошу, і виконай всі мрії,
Допоможи поринути у даль.
Заради Тебе в маристій надії
Життя поклав на сяючий кришталь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2024
У неї були білі зуби,
В очах же пива мед блистів.
Прекрасні мальовничі губи,
Які поцілувати все хотів.
Далеко були ми самі від себе:
Проклята відстань душу рвала вмить.
Поміж людей високої богеми,
Душа до неї крилами летить.
Не знаю я, чи буде щось в майбутнім.
Чи дух почує в ці тривожні дні,
Як дивно почуваюсь я відсутнім,
На кожен день у темноті німі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023
А смуток мій - печаль холодних днів,
Проклята сила темної планети.
Затих вже мого серця тихий спів
Й замовкли дзвінко сонячні кларнети.
Дивно мені, що темрява кромішня
Сердешний мій не знищила кивот.
В зматкобожілій тузі квітла вишня,
Коли душа летіла до висот.
Проклятий дух печально зітхання,
Тужливе серце чорної мари.
У смутку сенс, надія, сподівання,
Що у далекі скинуті яри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023
Понеділок починається не з кави:
День тяжких новин і потрясінь.
Там з життя частину відібрали,
Там послали в темну глибочінь.
Кава не поможе в цьому часі,
Біль душі заглушить лиш вино.
Боже мій? Чому молитви наші,
Знищив терен злоби всеодно?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2023
Ти знаєш, як болить, як виривають крила?
Як серця темна сковує печаль?
Як рветься із грудей душа зболіла?
Як бачиш, що і кривднику не жаль?
Ти знаєш, як болить, як є двійні стандарти?
Як ти залежний уряду дурних?
Як топчуть мрію чорні міністранти?
Як смерті хочеться для них?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2023
Бернувши шапку хвацько на два боки,
Пішовши з двох воюючих сторін,
І почекавши тихо без мороки,
Вже до сильніших знов приходить він.
Він лицемірний клоун корпорацій,
А прізвище його Великий Мак,
Веде себе мов добрий Боніфацій,
І рекламує "пречудовий смак".
Аж дочекавшись поки стане видно,
Хто переможе в цій страшні війні,
Тоді так хвацько, браво і привітно
Відкрили заклади народові-свині.
А ви дурні несіть їм свої гроші,
І стійте черги, як у мавзолей,
На бургери моліться "прехороші"
Від тих, що вас не мають за людей.
Від тих, які лиш мислять меркантильно
І вигода для них перед усім.
Ганьба тобі, народе, впалий сильно,
Що шлунок вибрав принципом своїм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2022
О Любліне! Старий і добрий друже!
Недавно бачились, а все ж таки давно.
Як почувається там Zemborzyckie morze?
Чи грають ще senjory в доміно?
А як Marszałek, на коні що скаче?
Fontana досі весело шумить?
І сонце променисте і гаряче
У літі людям заважає жить?
Як Saski? Botaniczny? Narodowy?
I cerkiew na Warszawskiej, що при нім?
I Metropolitarny, śliczny, nowy:
Вже посиджу в дизайні неземнім?
A Uniwersytet Skłodowskiej? Katolicki?
Medyczny, WYSPa, Przyrodniczy теж?
A Zamek, stary kościół bernardycki,
Ще пам'ятають про число пожеж?
О Любліне! Ти молодість відкрило!
В тобі минули кращії роки.
Тут мікрофон перемінивсь в кадило,
Та пам'ятатиму тебе через віки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2022
А день новий зайнявся під пером,
Купалась в світлі церква златоглава.
Життя махало радісно крилом
І красувалось, мов велична пава.
Цвіли троянди десь у далині,
Вітри хитали трави одинокі,
Птахи співали радісні пісні,
Чесали небо все свічки високі.
У чистім небі сонце зігріва
Землю і води, що під ним ширяють.
Та чути: Зо святими упокой!
І чути знов: Герої не вмирають!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2022
А дим густий клубився під пером -
Такий п'янкий і дуже одинокий.
А Гіпноз очі закривав крилом,
Показував малюнок однобокий.
Синіли зорі десь у височі,
Планети горизонт не покидали,
Небесний пастир зарубив ключі,
Якими закривав небесні брами.
На тихім вітрі шурхотів все лист,
Собаки вили й цвіркуни співали,
І було чути десь далеко свист,
Що коні двоколісні видавали.
Момент прекрасний чорної мари,
Ця пісня Нікті високосвященній.
О темряво! Ніколи не згори!
Лиш будь зі мною в думці утаєнній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2022
Гігантські стіни, міріади зір -
Далекий світ безмежної краси!
У тебе я закоханий безмір!
Надалі в щастя душу ти неси!
Устань вночі і подивись на небо,
На площі тій, що макове зерно,
Якщо так взяти, до безмір'я грубо,
Галактик кілька тисяч все одно.
Знайди ти знімки, якісні, новітні.
Побач на них ті міріади зір,
Що все проводять танці многолітті
Довкола тих масивних чорних дір.
І зрозумій поглянувши на фото,
Що розмір їх у тисячі парсек.
І що усі: від Осло до Лесото,
Мала піщинка між лісів смерек.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2022
Чомусь так радісно молилось,
Чомусь так весело було.
На вітрі листя колосилось
І спало в тишині село.
Холод щипав все босі ноги,
Тремтіли руки зі шнуром,
Вода гриміла крізь пороги
А вітер скубав батогом.
Так добре в самоті молилось,
Так добре й радісно було.
Між гір бубніння розносилось,
І спало в тишині село.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022
Коли тікаю у далекії світи,
То чую спокій і благословення.
Не можу більше в цьому світі йти,
Нема в душі ніякого натхнення.
А там боги! Там маги! Там дива!
Там ріки щастя і усе так просто!
Там все росте смарагдова трава
І не звучить реальність наша гостро!
Так мрію я полинути туди,
Узяти паличку чи може часострілку,
І запізнатись з духами води,
І в лісі підстрілити перепілку.
Злетіти на крилатому коні,
Чи на драконі мандрувать далеко,
Моря відкрити дивні і нові...
Чому сюди приніс мене, лелеко?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2022
Громи гриміли й вітри роздирали
Маленький човен, що по морю плив.
Десь там глибоко є Нептуна зали,
А нагорі не мешало все злив.
По морю буйнім флот старий, обдертий
Кидають хвилі ніби доміно,
Лиш пан Еней завзятий і упертий
Сміється з того горя всеодно.
Кляне богів і молить одночасно.
Нептуну, каже: копу грошей дасть.
Еол з вітрами пробудивсь невчасно -
У бурі цій так легко нам пропасть.
Нептун під морем чує часті сльози,
Його угіддя піняться пливуть:
Чому сьогодні в мому царстві грози?
Хто вирішив перекопати путь?
Та що йому до людської проблеми?
Нехай хитає вітер поміж хвиль!
Тут не стоїть ніякої дилеми:
Здоровий сон - це максимум зусиль.
Вітри розбили флот увесь троянський,
І весь народ під хвилями втонув.
І пан Еней - старий герой римлянський,
Про Вічне Місто навіть не почув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2022
Я більше не молюся про любов:
Молитися за неї - марне діло.
Моя любов закута до оков,
Щоб серце навіть думати не сміло.
Моя любов під знаком заборони:
Її не прийме навіть мій об'єкт.
Дивлюсь на вас прекраснії ікони:
Любов моя - задушений проєкт.
Моя любов - моє прокляття вічне.
Чужа любов - мій вічний біль і жаль.
Чи день цвіте, чи небо опівнічне
Все серце б'ється, мов гірський кришталь.
Проклятий біль терплю цілими днями.
Чому, о Боже, мучиш серце знов?
Свою печаль підписую рядками:
Я більше не молюся про любов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2022
Колись кохав - так боляче кохати.
Колись жадав - так боляче жадати.
Колись ридав - так боляче ридати.
Колись кричав - так боляче кричати.
Забути б все, що було так давно
І жити далі в п'яному дурмані...
Але вино! Оте дурне вино!
Чому із тебе почуття кохані?
Забути серце хоче кожну мить,
І розум розпрощався утаєнно,
Та тут нове кохання тріпотить,
І розумієш: знову не взаємно.
І знову біль. І знову дикий жаль.
І знову сльози, крики і зітхання.
Душу поглине вже нова печаль,
Але знайоме буде це ридання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2022
А серце рвалось крізь нічную тишу,
Там світлофор шумів у далині,
Моє серденько, кому тебе лишу?
Кому оставлю помисли сумні?
Для кого вірш напишу на папері?
Для кого місяць украду з небес?
Буду ловити погляди веселі,
Щоб дух мій у цій радості воскрес?
Для кого все, що знаю і що вмію?
Чому немає того, хто б любив?
Пізнай, душе, новітню паремію:
Минув вже час, призначений для див....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2022
Ну, розкажи ж бо: що таке самотність?
Так часто плачеш у своїй журбі,
І все клянеш чужую безтурботність,
І все жалієшся: мені й собі.
Розказуєш, що друзів геть немає,
А сам гуляєш з кимось кожен день.
І що серденько подруги шукає,
Дівчата ж все виспівують пісень.
Клянеш самотність, що її й не було,
Клянеш біду, якої і не знав.
А я тримаю біля скроні дуло...
Не знаю: чи я жив, чи я вмирав?..
Я знаю бо самотність - що за птаха!
Проклята, рвуча, рабська і страшна,
Слизька, смердюча, злісна сіромаха,
Що душу рве від верху і до дна.
Коли насправді жодної опори,
Лише сім'я, і та у рідкий час.
Усі навколо мислять, як потвори...
Чи я потвора, що не знає вас?
Коли не маєш до кого вертати,
Як хворобливо липнеш до людей,
Як голова наповнюється вати,
Коли хтось просто каже: все окей!
Самотність знаю, і її клену я,
Хоч зараз є, чого не мав колись.
І хоч душа ликує: алилуя!
Та розум промовляє: стережись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2022
Весняний сад прекрасний у ночі:
Після дощу розбуджено рослини,
Небесний пастир десь у височі
По полю розсипає все перлини.
Тут пахне дивно з мокрої землі,
Дерева прикрашаються листками,
По водній гладі брижі йдуть малі,
Такого я не бачив вже роками.
Все ожило. Усе вернулось жити.
Трава - смарагди, древа - мідь і сталь.
І квіти всюди! Квіти - самоцвіти!
Сирена-банша. Знову виє. Жаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2022
А я кохав... Так часто я кохав...
Та цю любов не міг я розділити.
Загублений серед десятків справ,
Самотній я між вакхової свити.
А я любив, але мою любов
Повинен був душити в своїм серці.
І ось тепер вона проснулась знов,
І знов я мушу закривати дверці.
Покинутий. Один. На самоті...
Хоч ніби я й не сам - та одинокий.
Для когось мить в великому житті,
Для мене хтось - єдиний і високий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2022
Буремний Дух, у немічному тілі,
Що лиш прокляття сипле день від дня.
Навколо всі чомусь закостенілі,
А Він шукає світла навмання.
Несправедливі зносяться на гору,
Ну а про вірних я вже і забув;
Почувши спів пекельно-ангельського хору,
На Гіндукуші чорт старий зітхнув.
Чи ми є люди? А чи я людина?
Чи я душа, що тіло рве до бою?
Така, чи не така та вся країна,
Яку ми величаємо - Святою?
Буремний Дух - все риба б'є об кригу.
Все серце рветься крізь сибірський ліс.
Чекає дня, що принесе відлигу,
Та день лиш вітер з півночі приніс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2022
Я люблю ніч.
Той темний тихий час,
Коли тебе ніхто не зачіпає.
Коли не потребуєш ти прикрас,
А чорнота всі болі закриває.
Я люблю ніч.
Люблю її мару,
Коли я можу бути ким завгодно.
І врешті не ховати ту діру
В душі моїй - безмежну і холодну.
Я люблю ніч.
Її морозний дзвін,
Запах левкою і трави п'янкої
В якому не бажаю жодних змін,
Щоби краси не втратить неземної.
Я люблю ніч,
Коли складні думки
Складаються в рядочки на папері,
А Музи, піднімаючи гілки,
Рими несуть через відкриті двері.
Я люблю ніч,
За всю її красу.
Це дивно може ніч отак любити,
Та думку цю через життя несу:
Вночі, чомусь, мані найлегше жити.
Фото: Pixabay
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2021
Був сумний вже святий вечір в сорок шостім році.
Було чути по Вкраїні плач на кожнім кроці.
Вже минуло стільки років - тяжко рахувати.
Знов заплакана малеча жде до хати тата.
Знову матір лиє сльози, за стіл виглядає.
Молиться, що її сина куля не здолає.
Виглядає жінка мужа, а сестричка брата,
За Вкраїну нашу рідну мусять воювати.
Помолімося й ми нині за тих що в окопі,
Україну захищають у холоднім дзоті.
Хай пошлють їм Мати Божа з маленьким Ісусом
Життя довге, устелене біленьким обрусом.
Хай від них святі ангели кулі відвертають.
Хай вони до дому свого скоріше вертають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2020
Мені сьогодні снився дивний сон.
Такого сну ще в мене не бувало.
Явилась ти поміж зелених крон,
В блакитнім небі сонце засіяло.
Обличчя твого зроду я не знав,
Але в його красу я закохався.
Тебе, богине, я за руку взяв
Весь світ із нами радісно вбертався.
І океан у нас став під ногами,
Упали ми у синю глибину.
Пройшов усміх прекрасними устами,
Тебе до себе міцно пригорну.
Та врешті решт потрапили в кімнату,
мене до себе тихо притягла.
Уста в уста, так солодко й завзято,
Мене ти цілувати почала.
Щаслива мить , найкраща мить в житті!
Тебе не відпущу я вже ніколи...!
О ні! О ні! Я я благаю НІ!!!
Будильника заграли дзвони...
Мара розтанула, пішла у небуття,
Кохана зникла в сірому тумані.
Який же сенс тепер з цього життя?
Може пропасти в п'яному дурмані?
Я все лежу, вже день іде до ночі,
А з голови не йдуть її вуста.
І сльози тихо омивають очі,
І душу жалість все гризе густа.
Лежу й молю я в пекла і у раю:
Хоча б на мить в блаженність цю верніть!
У світі цьому скоро я сконаю!
Мене у сон, до неї відпустіть!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2020
О матінко, скільки боролась?
Скільки твій прапор товкли?
На зраду не раз напоролась,
На страту не раз повели.
Розривали тебе на частини,
Народ твій топили в крові.
Та все піднімалась з руїни,
Окови ламала міцні.
Прокляття свої ти стерпіла,
Сини кращі з тобою були.
Вони - твоя істинна сила,
Бережуть тебе, як берегли.
І волю свою ти здобула,
Крізь бій, важку працю і кров.
Та подруга "вірна" схотіла,
Під "терле крило" взяти знов.
Не зважай на болісні рани,
Про недолю на віки забудь.
Підніми синьожовті ти фани,
І щастя для себе здобудь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2019
Помалу зникає пам'ять жива.
Не дивно, роки вже минули.
І рясно буяє зелена трава,
Де окопи військові були.
Та нині згадаймо героїв усіх,
Які боронили родину.
І показали приклад всім тим,
Хто нині стоїть до загину.
І хто би які слова не казав,
Немає морального права!
Сказати : ти не за тих воював,
Не була то твоя держава!
Хто каже таке, той дурний чоловік.
Не лиш за союз воювали.
За сім'ї ішли, не дивились на вік,
І на того кому слугували.
А зараз сидять на трибунах одних
Червоні й повстанські солдати.
І разом згадують з сумом всіх тих,
Хто боронив свою мати.
Тож, ГЕРОЇ, уклін вам низький!
Ми всіх вас завжди пам'ятаєм.
Ваш подвиг нашому серцю близький,
Його без кінця поважаєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2019
Сонце сідає за обрій далекий,
І місто впадає в нічну тишину.
Скоро вернуться додому лелеки,
З далеких країв, на свою чужину.
Вони відлітали по кращую долю,
І діток ростили у теплім раю.
Тепер повернулись у вільную волю,
Але їм не раді у ріднім краю.
Й вертають назад у далекі країни,
Зникають навік у чужинських світах.
Немає в них більше старої родини,
В нову увійшли, забувши про страх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2019
Ніч укриває розбурхане місто,
Шумні вогні все додому летять.
Люди пом'яті, як опале тісто,
На зупинках понуро стоять.
Їде автобус, забитий тілами,
В калюжі колеса втрапляють щомить.
Зранку усі були ми зірками,
Тепер в одиницях вогонь лиш горить.
Їдем додому розбиті, понурі,
Щоб переспати чорную ніч.
Й завтра вірватися у серце бурі,
Знову упасти в пекельную піч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828918
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 13.03.2019
Секунди все складаються в хвилини,
А ті годинами в минуле-даль пливуть.
Отак минає все життя людини,
Отак торуєм нашу земну путь.
На тій путі ми бачимо безміри
Страждань, розчарувань і перешкод...
Вготовано, для перевірки віри,
Що є така слабка в людських істот.
Але йдемо, минаючи канави,
Долаєм гори вищії від хмар.
І мріємо добитися до слави,
Яка приймає, швидше, вид примар.
І пам'ятаєм перстень Соломона,
І ті слова, які там написав.
І мріємо про здійснення закона,
Який колись він на віки уклав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2019
Умерла, умерла зоря.
Ніхто не відродить. Ніколи!
Пісня твоя - досі нас окриля,
Як в зрілості, так й в часі школи.
Був у житті, як співав ти, "Добряк",
Сприймав усе щиро й від серця.
Убили за це, не сховати ніяк,
Лиш сліз розтеклися озерця.
Під твій "Випускний" танцював я собі,
Й не думав, що буде в майбутнім.
А ти зліг за нас у брудні боротьбі,
Бо хтів щоб край наш став путнім.
Сльози все котяться з моїх очей,
І плаче червона калина.
Покинув ти нас з волі злісних речей.
Ридає уся Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2019
Дивлюсь на світ наш, і гадаю:
Чи я здурів? Чи щось незнаю?
Не розумію, дурень я,
І дивна думка є моя?
Бо так у нас вже повелося,
Жінкам ховатись довелося.
Чоловіків все не пускать,
Щоб "бляддю" не могли назвать,
А мужикам же, дивне діло,
Поводитись так можна сміло
І блядувати на всі боки,
І мати гордість, не мороки.
"Уже звалив я сто дівчат!"
"Ото красава" всі кричат.
Та, мужики, скажу я вам
(і думаю я так не сам):
Вас не хвалити, величати,
А курвами слід називати.
Чому одні можуть терпіти,
На блядки вічні не ходити,
Любити дівчину одну,
За злі думки чути вину.
А інші вічно кудись шлятись,
Із ким-попало цілуватись.
Хвалитись потім навсебіч,
Як іншу має кожну ніч.
Вам вилізе це всеє боком.
Проснетесь зранку ви нівроком,
Побачите з собой в постелі,
Ту що була на "каруселі",
По-п'яні взята, як красуня,
По-правді - страшная блядуня.
Наука буде вам тоді,
А може буть гіршій біді.
Коли та дівка залетіла,
І вас на собі оженила.
Сміюся звісно трохи я,
Але згодіться - не дурня.
Так, можете ви блядувати,
А потім слізоньки втирати.
А можете інакше жити,
По-правді когось полюбити.
І жити з нею без проблем,
Не плакати, не буть блядем.
Отож, мої мужчини любі,
Шукайте ту одну собі,
Бо блядування в вашій моді,
Дозволить лиш цвісти біді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2019
На землю випадає білий сніг,
Мороз тріскучий червонить все щоки,
Дістався вже до босих твоїх ніг,
Але нема у тебе з тим мороки.
Стоїш ти на шляху зовсі́м сама,
Все дивишся на вражі барикади.
Дарма, що їх уже давно нема,
Давно згнили гармати і приклади.
А ти стоїш, чекаєш все з війни,
А він давно прийнятий вже до неба.
Здіймися від землі! За ним лети!
Та ні, він вернеться, чекати треба...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2018
Полетіли в небо журавлі,
Білий сніг припорошив їх крила.
А у низу, далеко на землі,
Село примарна мряка заступила.
Не ходять більше по дворах собаки,
Воли у стайня більше не ревуть,
А лиш пpокляті, вражі посіпаки
Зерно останнє із хатів везуть.
Ідуть за ними другі вурдалаки,
Збирають зморених людей.
Кидають в ями повні мряки,
Й погаслих вже давно очей.
І пробиває з дня на день новина,
Що чорну дошку вирощено ще.
Взивають люди Бога Сина,
Та храм закрито давно вже.
Чекає смерть на матір і дитину,
А хліб гниє, його не роздають.
Зникають села кожну днину,
Москві покірні в новий дім ідуть.
Будьте прокляті вражі посіпаки,
Розбийтеся червоні зорі вщент!
О не прийми ти, земле, плоть собаки,
Що жаху цього диригент!
А ви, стражденні, мученики наші,
Летіть у небо білим журавлем.
Ми молимося всі за душі ваші,
І пам'яттю про вас ми всі живем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2018
Шукала Україна свою волю,
В різні часи і різні способи́.
Шукала Україна свою долю
Й зносила до небес слова мольби.
Як були козаки, то воювала,
Й знамено перемоги вже несла.
Та перемогу "подруга" із рук забрала,
У своє рабство підло повела.
Пройшов не рік один, і не століття,
Нові герої знову в бій ідуть.
Багато ще не мають повноліття,
Та прапор УНР уже несуть.
Тонули хлопці у крові пекельній,
Боролись як могли, та все ж програли,
І думали уже прийшов час смертний,
Бо УНР і ЗУНР у нас забрали.
Але нова вже світова війна,
Ідуть у бій сини й чоловіки.
Організовано новий союз - УПА,
І йдуть туди радянські кріпаки.
Своєю кров'ю омивають землю,
По них стріляють вражі шмайсери.
"Свої" ж кидають у страшну неволю,
В сибірські, сумні, свя́ті вечори.
Та врешті розпад вражого союзу!
Нова країна - Україна - в нас!
Немає більше в нас на шиях грузу,
Щоби на дно топити тягнув нас!
Але Майдан один, а потім другий,
Рука Кремля до України пробралась.
Псевдореспубліки, де уряд вражий,
І в нас нова війна розпочалась.
Шукала Україна свою волю,
В різні часи і різні способи́.
Шукала Україна свою долю
Й зносила до небес слова мольби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2018
Чудовий січневий пейзаж. Застигла в морозі річка, поле встелене ковдрою снігу, дерева вкрив лапатий іній. І ніби насмішка і знущання над цією красою стоїть чорна хата. Її потемнілі від часу стіни ріжуть око, вікна вкриті брудом, як чорні діри, згнила солома на стрісі раз у раз провалюється в середину глибокими ямами, а з комина валить смолястий стовп диму. По боках стоять завалені стайні і хліви,всюди видно чорноту і відчай. Ця хата, ніби гидка клякса на білому полі сторінки.
Ось повільно відчинилися двері, показуючи темряву середини. На порозі з’явилася стара зігнута баба. Одягнута в дране, засмальцьоване лахміття, руки вкриті численними мозолями, на ногах протерті до дірок валянки, і тільки очі її сяяли прозрінням і мудрістю.
— Прощай, світе! Останні миті споглядаю я тебе. Прости усе, що я скоїла, бо відходжу у вічність…
Сказавши це, розвернулась і ввійшла до хати. Підійшла до печі, дістала поліна які палали вогнем, розкидала по хаті; сама ж лягла на лаву і голосно скрикнувши — померла, а вогонь пожер і хату, і її.
Важко повірити, що так померла Мар’яна Чубай, яка замолоду була першою дівкою на селі. Родилась у хаті селянина-купця і зростала єдиною дитиною. Жила як у Бога за пазухою, усе, що хотіла, те і мала. Тому й зросла гордовита і балувана. За найменшої проблеми зчиняла таку сварку, що вікна тріщали. Прозвали її за те Несамовита, а як де хтось в селі сварився, сміялись: «Знову Несамовита щось не поділила».
Та попри все була вона гарної вроди. Ті пісні всі ніби про неї співали; брови — шнурочки, губи — ягоди, а засміється то так, ніби соловейко щебече. Ходить вона по селі, а хлопці глядять і мліють. А ввечері свати в хаті постійно. Та вона усіх відсилає з гарбузом: той високий, той товстий, той низький, той бідний… А коли батьки хотіли силоміць засватати, сварилась і тікала з-дому до лісу. Врешті обрала собі Івана, попівського сина. Зіграли весілля і стали з ним жити в батьківській хаті. Живуть, господарюють, хоч і часто сваряться, та любов їхня не гасне. Одна біда, що бездітні.
Так живуть, ось уже і батьки повмирали, і донька з’явилась. Назвали вони її Анною і налюбуватись не могли. Та росла Анна не така, як її мати, а працьовита, добра, слова поперек не скаже. Ось уже і її парубки сватають, а мати усе не пускає і перебирає як своїми. Та врешті видала за якогось багатого, проте дурня. А він тільки б’є і п’є. Аня прийде поплакати, а вона її завертає назад. І ось одного разу заколов по п’яні чоловік Анну. Не сильно загорювала Несамовита, а чоловіка її Івана ця новина вклала в ліжко. А Несамовита замість того, щоб чоловіка розрадити, іще більше гризла, бо його у всьому звинувачувала. Так за трохи помер Іван, коли було Несамовитій за шістдесят.
Залишилась вона сама, і хата її почала втрачати красу. Стіни покосились, солома погнила, вікна почорніли, а головне — погасли очі. Та уже, чуючи запах смерті, сіла вона на лаві, покотилися сльози по лиці, і запитала вона у себе:
— Що ж я наробила?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750701
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2017
Пішов солдате, ти, у бій.
Пішов за батька, матір і дружину,
І каже совість:"На дорозі стій
У тих хто хоче знищити Вкраїну!"
Пішов в кривавий танець за народ.
Ти, не пішов за олігархів владу,
А ти, пішов за рівність прав - свобод.
Чинити над врагами чесну раду.
Стояти струнко, захищать людей,
Тримати на плечах склепіння неба.
І у холодній темряві ночей
Обстріли терпіти коли треба.
Перемагай скоріш, ти, ворогів,
І повертайся у свою родину.
І пам'ятай, що ти на купі блок-постів
Стоїш за батька. Матір. Україну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2017