| Сторінки (1/32): | « | 1 | » |
Осінь мудра,
Як саме життя.
Бо ж приходить
Як пересторога,
Щоб не звикли ми
До літнього тепла,
Щоб не вічною
Здалася нам дорога
Щастя і добра.
Осінь мудра
Золотом своїм.
В кожній краплі-
То сліди розстання.
Осінь мудра
Інеєм на квітах-
Білим і тривожним
Як чекання.
Осінь мудра.
Чиста,як сльоза,
Що зронило серце
В розпачі розлуки.
Осінь мудра.
В ній зародження весни,
Як розстання -жовтий цвіт
На зустріч...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2018
Морози білі
Впали на квіти
В саду осіннім.
Ще не зима
І вже не літо.
До сонця тягнуться
Рожеві квіти,
Вмирать не хочуть...
Ой,де ж ти,літо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2018
А дощ все йде та йде...
Хоч вже минула осінь.
Що хоче він сказать?
Чи,може,щось він просить...
Чи хоче,щоб його
В снігах ми не забули.
Чи хоче,щоб в краплинках
Його печаль відчули?
За ким печаль?
За ким так плаче й досі?
Чи ,може,назавжди
Він закохався в осінь?
І тяжко так йому
Із нею розлучатись,
І сил нема терпіть,
Щоб до весни дІждатись?
А потім-літо золоте
Як блискавиця злине.
І прийде осінь знов-
І дощова година
Настане на землі.
Й пору кохання дощ
Знов принесе землі,
Тепло і ласку щиру.
Напоїть осінь щедро
Джерелом до весни.
І буде знов чекать
Поки сніги відлинуть,
І лІто відгримить...
І знов кохана прийде
І листям золотим
Його ще раз обніме...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2018
З дубів спадає прамудрий жолудь.
Клен золотим осипа дощем...
На крилах осені білошовкових
Чарівний ліс мене несе...
У світ далекий,у дивну казку,
Я в ній-Царівна,і скрізь дуби
Шумлять столітні одвічну пісню,
Серпанки сиплються голубі
Мені на коси,у серце,в душу,
У мої мрії,у світ надій.
Життя мов пісня дубів одвічна,
Немов серпанки ці голубі.
...Пливу Царівною,лечу над лісом.
Клен сипле в очі своїм дощем.
Прамудрий жолудь мене із казки
У світ реальний уже несе.
Дубам всміхаюсь і вдячна кленам
За ліс,за золото,за щедрість їх.
Спадає листя з дубів червоних.
І мені тепло побіля них...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2018
Так хочеться вернутись знову в літо,
Щоб нам удвох пройтися по росі,
Щоб назбирати житніх колосочків,
Волошок,маків з поля принести.
Щоб стала затишною знов оселя
Від нашого довір"я і тепла,
Щоб в ній забило радостІ джерело,
Любові засвітила щоб зоря.
А в надвечір'я щоб сміявся вітер
І духм'яніла м'ята за столом.
І скибка хліба з нового врожаю
Щоб нагадала про твоє тепло.
Так хочеться вернутись знову в лІта,
Найкращі літа в нашому житті...
А осінь мудра кличе вже у вирій.
І плачуть пісню смутку журавлі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2018
А осінь справді золота.
І золоті мої літа спливли,
Як квіти за водою,
Спливли,обнявшися з журбою.
І відлітають журавлями,
І плачуть росами й дощами,
І сиплють зорями на слід,
Туди,де ввесь мій білий світ,
Де чорнобривців ніжний килим.
І де верба додолу хилить
Своє задумливе гілля.
Немов прилинули здаля мої роки...
А може я ізнов вертаюсь
В осінь днів,
Моїх чарівних теплих снів,
Моїх надій і сподівань.
Я їх вітрам тепер віддам.
Нехай несуть їх вдалечінь,
Де зорі чисті й неба синь,
Де білі ангели і квіти,
Де білий-білий вічний сніг
Впаде на слід моїх доріг,
Доріг останніх світлу тінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2018
І знову голос твій
Через сади осінні,
Через пожежІ у моїй душі.
І знов надія ,
Наче навіженна
У серце стукає,
Як теплий дощ вночі.
Який забутий,
І який далекий
Твій теплий голос
Через сотні літ.
Неначе здалека
Мені приніс лелека
Від юностІ
Палкий весни привіт...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2018
Далекі очі,ласкаві очі,
Весняні очі барвінкові
В ніч-казку диво-сон начудували:
Немов летіли дикі гуси по весні,
Тонким мереживом чарівну пісню ткали.
І біле пір'ячко на землю кидали мені.
З собою кликали
У світле синє небо:
-Візьми наше пір'ячко,
Будуть тобі крилоньки...
Хотіла з ними я у небо полетіти.
Але на цій землі твої ласкаві очі,
Твої кохані очі барвінкові.
Вони мене у небо не пустили...
Прокинулась.
А білий-білий ранок
У вікна бився,
Мов гуси-лебеді
Із того диво-сну.
І знов на мене здалека дивились
Далекі очі,холодні очі,
Твої байдужі очі барвінкові.
Вони мене у небо не пустили...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2018
Засипав лютий мої стежини.
Білі жасмини-снігу вуаль
На моє личко тихо накинув,
Лишив у серці моїм печаль.
Білими кіньми поніс у минуле,
В місячне сяйво,в твоє тепло.
Спогади-зорі навкруг розсипав...
І я не знаю,чи так було.
Про тебе спомин-троянда біла,
Незгасна свічка в моїй душі,
Конвалій з лісу букет весняний,
Розквітлих пролісків пелюстки.
Про тебе спомин-весни струмочок,
Серця мого кришталевий квіт.
...Засипав лютий цвітом жасмину
Стежину наших минулих літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2018
І знову в січні дощ...
А за вікном троянди.
Їх мокрі пелюстки
Летять в моє вікно.
Відкрила б їм я двері,
Впустила б їх у хату,
Пригріла б біля серця.
Та холодно давно
В моїй сумній оселі.
Загасло вогнище,
Допалюю свічки.
І лиш в душі моїй
Ще жевріє надія.
Та й та ось-ось погасне.
Їй не зігріть січневії квітки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2018
І раптом сніг на квітах
В трояндовім саду.
І я збираю квіти
Щоб в хаті їх зігріти.
Немов букетик сліз
В своїх руках несу.
А пуп"янки троянд
Крізь зледенілі віти
До сонця тягнуть
Змерзлі пелюстки.
Троянди на морозі
То наче серця сльози,
То наче розпач смутку,
Останнє їх"прощай"
Землі,що їх зростила,
Рукам,що їх пестили,
Серденьку,що любило,
Але не вберегло
Від холодів невчасних
Прихистку не знайшло.
В трояндовім саду
Сніг заморозив квіти.
І я у тім саду
Із снігом у душі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2018
Сріблястими серпанками
Сиплеться на скроні
Твоє мовчання.
І не тане.
Білими зорями розцвітають
Мої спогади про тебе.
І не згасають.
До берега очей
Навічно прибилась зажура.
І стали вони
Кольором сині-
Одвічний печалі символ.
Підбитими крилами
Білого лебедя
Падають руки.
Тобі берегли вони
Тепло і ласку.
Крижаніє серце
Замерзлою квіткою.
А росла в ньому
Чарівнв кришталева
Казка-лілея для тебе.
Сиплеться і сиплеться
Холодом у душу
Твоє мовчання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2018
Довго буває сніжно,
Довго буває біло.
І навіть у березні білі
Часом гудуть заметілі.
І все-таки квітень приходить...
Стояв щасливий березневий ранок
І ніжно стукав у моє вікно.
Просив мене:
-Ну вийди хоч на ганок.
Тебе кохаю,жду тебе давно.
А я була сердита й невблаганна,
Чекала літа із його теплом.
Поки стомився березневий ранок.
Змахнув крилом.
І зник поза вікном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2018
Отак лебідкою над білими снігами
Полинути б мені в твоє життя.
Зібрать би заметіль в жасминовий букет,
Аби тобі на спомин залишити
Про нашу зустріч в сніжно-білім світі,
Де тільки спомин про те далеке літо,
Про зорі й дощ,про сонце золоте.
Як близько ти,і як далеко...
Мені до тебе вік не долетіти.
В тебе-своє життя,в мене-своє.
Метуть сніги...Ведуть дороги в літо.
І сиплються на скроні вічноквітом
Мого кохання білі пелюстки.
Метуть сніги.Засипали дорогу
В твоє життя.А може,обійти?
Чи може стати під твоїм вікном,
Веселкою засяяти чи сонцем,
Аби холодну кригу розтопить.
І прорости у твоїм серці знову
На квітку-жар у полі світанковім.
Метуть сніги...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2018
Від холодних вітрів життя
Заблукаю в саду яблуневім.
Хай обсиплеться квіт рожевий
На моє нелегке буття...
Хай згорять мої чорні сни
У пелюстках весняної ватри.
І рожеві лебідки-сни
Хай у серце моє злетяться.
Хай розтане тривога моя
У черемхи палких обіймах.
І благаю цей травень я:
-Не покинь мене,не покинь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2018
Спомин
За ріжечок хмари ухопився місяць,
Прямо в очі сипле диво-ніч срібло.
Місячною стежкою мчать сріблясті коні
В недалекий спомин,де твоє тепло.
Де твоє волосся в зірочках-сріблинках
Хвилями спадає до мого плеча.
Де твої цілунки квітами жасміну
Сипле щедро лютий на мої вуста.
Пропливла хмаринка човником по небу,
Місячне вітрило тане вдалині.
Починаю знову день новий без тебе...
Зірочки-сріблинки світять не мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2018
У палаті,у сільській лікарні,
Одиноко помирала мати...
Бігали над нею санітарки,
Лікарі,медсестри,
Щоб було бабусі трохи легше
Їй міняли постіль,годували,
Ліками бабусю напували.
Все тепло душі їй віддавали,
Щоб полегшити останні дні її.
Як тростиночка лежить вона на ліжку,
Руки висохли,запали очі,
Майже не ворушаться вже ноги,
Що колись пройшли усі дороги
У дворі своєму,де город
Неначе той віночок,
Де паркан завжди стояв біленький,
Де росли рядочками гвоздики,
Вечорами пахли матіоли...
А дороги на колгоспне поле?
Скільки їх вона переходила!
А руками,дужими руками,
Скільки діл вона переробила!
Жала,пряла,хліб пекла,косила,
Вишивала,полотно білила...
А найдужче руки материнські
Донечку леліяли,плекали,
Їй косички ніжно заплітали,
Шили платтячка,до школи проводжали.
Всьому доброму навчала доньку мати:
Щоб душа її була чутлива,
Щоб людей завжди вона любила,
І щоб труд їх всюди шанувала,
...У палаті,у сільській лікарні
Одиноко помирала мати.
Донька у столиці,все часу не має,
Щоб тепер за нею доглядати,
Прилетіла раз чи два в лікарню,
Ввечері забігла у палату,
Привезла гостинців,привіталась,
І матусю не поцілувала.
Бо уже старенька гірко пахне,
Руки жовті,ноги загнивають,
І не квітів у палаті аромати...
А дочка в столицю поспішає.
Схаменися,донечко далека,
Пригадай,як виглядає мати.
Поцілуй її жовтенькі руки,
Розділи її останні муки,
Залишись стареньку доглядати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2018
/Батьковий спогад/
В тебе очі-барвінковим квітом,
Стиглим колосом-хвилі волосся.
Ніжні руки...Як у нього.
Пам"ять знову тривожить мене.
Згадка вічна,священна і світла,
Як настояна серця журба
У життя моє квітом спада.
...У маленькім селі над Дніпром,
У хатині,де пахнуть любистки і м"ята,
Жив хлопчина-барвінкові очі,
Стиглим колосом-хвилі волосся.
Руки ніжні.Їм скрипка в покорі була.
...Місяць зорі в танок вечорово
Над садами збира.Хлопець-
Очі барвінки-до батька:
"Неньку,скрипочку можна?"
Посміхнеться батько ласкаво,
Обережно,як скарб,у руках
Принесе йому скрипку з світлиці,
Тихо мовить:"Співає,як птах,
Струна кожна-дзвінкий жайворонок,
Соловейко чи лебідь сумний...
Ніжні руки малого хлопчини
Ледь торкалися скрипки вони
Понад садом казковим,
Серед м"ят і любистків,
Серед теплих вітрів понічних
Розливалась задумливо скрипка
Та співом серця юначого.
То дзвеніла вона соловейком щасливо,
То весни жайворонком
До неба неслась,
То зітхала скорботно,як ключ журавлиний,
Що по осені тане в холодних вітрах.
...Сорок перший влетів у село чорним птахом.
Грізна звістка і заклик"За Вітчизну-на бій".
Не хлопчина-юнак,в нього очі,як в тебе,
І волосся,як в тебе.
І за тебе й за мене вирушав він на бій.
Бій священний і грізний,за матір-Вітчизну.
...Ніжні пальці стискають не скрипку,гвинтівку.
Крок за кроком,бій за боєм...
Мужнішає серце і руки грубіють.
Сині очі-не барвінки,нездоланна сталь.
І тільки в короткі хвилини привалів
Танув холод в змужнілих солдатських очах.
А пальці згрубілі ставали ніжніші,
І очі сталеві-барвінків печаль.
Співала знов скрипка
І серце юначе,як там у садочку,
Де м"ята й любисток,де мамині очі,
Де батькове тихе:"Заграй"...
І звуки летіли,немов жайворонки,
У небо.Стихали гармати тоді.
І очі солдатські,хоробрі і щирі,
Теплішали,і танув їх холод в журбі.
А скрипка співала про матір-Вітчизну,
Про очі кохані,про яблуні й маму
В квітучім саду.
...По черзі солдати несли біля серця
Скарб цей безцінний-скрипку його.
А під Сталінградом закрилися очі
Барвінковим квітом.
Мелодія серця застигла навічно.
Й солдатські шинелі прикрили його.
...У мене у серці завжди його очі-
Барвінковим квітом,
І руки чутливі і ніжні,
Їм скрипка підвладна була...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2018
Світлій пам'яті Гордія Шпига,славному юнакові нашого роду
За моїм селом колоситься поле,
Над моїм селом-сонце золоте.
І летять степами коні білогриві
У моє дитинство-диво чарівне.
У той рік далекий,як село бомбили,
Як горіли вишнІ в дідовім саду.
Коні білогриві на лету спинились,
Дідова могила на моїм шляху.
Уклонюся низько до землі святої,
СинІ квіти смутку в полІ покладу.
Посаджу я вишню в діда на могилі.
Його світлу пам'ять в серці збережу.
Ой ви коні,коні білогриві,
Зупиніться,коні,на стрімкім лету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2018
Понад 2500 кобижчанців не вернулись з фронтів Великої Вітчизняної війни.Світлій пам'яті моїх односельців присвячуються ці вірші...
Ветеранам
Впаду навколішки на білий квіт роменів,
Тих,що для мене юність вашу зберегли.
Хай щастям б'ються в береги життя
Зелені хвилі жита.Пшениці колос
Хай повниться врожайної ваги.
Зберу з усього поля сині квіти.
У них моя печаль,мій смуток,всі жалі
За тими,хто пройшов у ті часи далекі
По цій згорьованій і паленій землі.
І всім героям-іменним і без імені
Вклонюся низько я ,до самої землі,
І подарую щедро пам'ять серця
За все прекрасне,що мені ви зберегли.
За мир у світі,щедрий і всесильний,
За скибку хліба на білім рушнику,
За день синів моїх-щасливий і надійний,
За мудрість матері у сонячнім вінку.
Впаду навколішки,де яблунь квіт рожевий,
Немов вінок над вами весняний,
Де б'є вода з криниці кришталево,
Якої ви колись не допили.
І доспіваю пісню,вами недоспівану,
Дожну те поле,що не дожали ви,
І насаджу з синами сад вишневий біля хати,
Який колись не досадили ви.
І збережу вас в серці і в уяві,
Портрети ваші намалюю у душі.
І простелю вам рушники на всіх дорогах,
Якими ви колись додому не прийшли.
І буду жити я з надією у серці,
Що ви колись повернете назад...
І всім селом ми вийдем зустрічати
Тебе,війни далекої солдат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2018
Вона сказала:
-Ранений?Не треба,
Калік мені не треба із АТО.
...І він пішов.
Пішов,де чисте небо,
Де сонце й мир.
І де тепер ніхто
Його своєю підлістю не зрадить,
Не дорікне пораненням в АТО.
А де вона?А хто вона?
А серце в неї є?Душа і серце?
Думаю,не має вона в собі
Ні серця,ні душі.
Нехай життя ЇЇ гойдає
Чорний вітер.
Нехай дороги будуть всі гіркі.
Хай молиться вона
До Бога повсякчасно.
Прощення може принесе Христос...
...Поранений в АТО не вернеться до неї.
Вона-не подруга,не мати його сина.
Вона для нього вже тепер ніхто.
Для мене ж він ,як Ангел миру,
Що захистив собою нас усіх.
І перед ним впаду я на коліна.
Спасибі,Ангеле,тобі за нас усіх.
Спасибі,Ангеле,тобі від нас усіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2018
Світлій пам'яті Віри Хоминської
Кленовим листом щедро сипле осінь
На срібну стежку у моїм саду.
Я по багрянім листі в чисту просинь,
В країну спогадів про тебе тихо йду.
Мені назустріч очі твої чисті,
Бездонна їх іскриста глибина.
Своїм теплом і щирістю так ніжно
Мене й сьогодні мовби обніма.
Мені з тих днів далеких,незабутніх,
Свої натруджені ти простягаєш руки.
Вони і досі пахнуть ніжноквітом,
З нового урожаю теплим хлібом.
І мене обнімають сонячно і світло
Через роки,що прожили без тебе.
І щедро сипле срібнолика осінь
На світлу пам'ять запізнілі квіти
Любові і печалі мого серця,
Що їх тобі уже не оцінити.
Бо вже тобі серпом не жати жита,
Не струшувать ранкові роси в пшеницях,
Не слухати,як в небі дзвонить жайвір-
Мого дитинства срібний диво-птах.
Твоє обличчя не зігріти сонцю,
Не гратись вітру у твоїй косі,
Рукам твоїм не пестити онуків,
Очам не дивуватися красі...
Не з нами ти,найближча і далека,
З тобою ми,але не знами ти...
Коли вертаєм в золоте дитинство,
Нас зустрічає ненько за селом.
А яблуня твоя в саду,матусю,
Неначе птах з пораненим крилом
Так сумовито вітами колише
І ронить листя золотим дощем.
Несе із нами крізь роки без тебе
Любов і ніжність,і сердечний щем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2018
Глибока осінь.Але на вишні
Чомусь так довго зелене листя.
І біла паморозь намистом
На тім зеленім-зеленім листі.
І перший сніг на осіннім листі.
І вже на сонці той сніг не тане.
І те намисто ,і біле листя,
Як пізні квіти,як свіжа рана.
Немає ненька,нема,немає.
Моє серденько ця думка крає.
Глибока осінь на моїх скронях.
Замерзлі квіти не облітають.
Кружеляють білі квіти
В моїм серці і в житті.
Білий лебідь-ненько любий
Шле ті квіти ізгори.
Притомились його крила
І зронилася сльоза...
Перший сніг в саду на вишні
Нам про ненька нагада.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2018
Мені щедро дарувала чорну косу-на красу,
Зелен-м'ятою купала на довголіт.
Руки сонечком пестила на тепло,
Умивала моє личенько на росу.
Насівала густо васильків
І любистків на мої стежини...
Лиш забула ти,матусенько моя,
Щастя-долі на мій вік насіять.
В чорну косу сивина вплелась,
Зелен-м'ята довголіт зів'яла,
Ватра рук моїх згасає день по дню,
А роса на очі слізоньками впала.
Засихають ніжні васильки
І любистки пройдених стежинок...
Чом забула ти,матусенько моя,
Щастя-долі на мій вік насіять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2018
Цвіте абрикоса в синочка в дворі...
А його немає,він там,угорі.
У інших світах,у блакитному небі...
Ой,як же мені його бачити треба.
Ой,як же давно не стрічались ми ,синку,
Забрала тебе в нас лихая годинка.
Чекаємо тебе від того деньочка,
Як раптом не стало у світі синочка.
Віднесли у вирій тебе журавлі.
А потім стежини сніги замели.
І знову прийшла,уквітчавшись,весна.
Та тільки тебе не вернула вона.
Вернулись лелеки у рідний наш край.
Та двір наш минули.Не сказали"Стрічай".
І гуси згубилися у далині...
Нічого від тебе не принесли мені.
Від тебе,рідненький,немає привіту.
Як важко без тебе тепер стало жити.
І звідки тепер виглядати тебе?
Вже скоро і літечко тепле прийде.
Конвалія в тебе в дворі розцвіте.
І ластівка знову гніздечко зів'є.
І жайвора дзвін,що в небо злітає,
Мені голосочок твій нагадає.
Прийди,наш синочку,
Постукай в віконце.
І в нашій оселі
Знов засвітиться сонце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2018
Приснися,мій любий синочку,
Так важко мені без тебе.
І як там тобі у небі?
Може,тобі щось треба?
Я б принесла водиці
З батьківської криниці,
Щоб ти,мій синочку любий,
Вдосталь її напився.
Я б тобі постелила
Постіль з ромашок білу.
І,щоб тобі солодко спалось,
Зірочками б тебе накрила.
Я б попросила хмарки,
Щоб тебе вони зігріли.
І я б попросила вітер
На тебе щоб він не віяв.
Небесних пташок молила б,
Щоб тебе не розбудили,
Щоб від земних клопотів
Ти,мій маленький,спочив там.
Падаю на коліна.
Щиро благаю Бога:
-Хай буде у царстві небеснім
Щаслива твоя дорога.
Хай ангели білокрилі
Тебе там оберігають,
Душечку твою чисту
Хай ласкою зігрівають.
Приснися мені,синочку,
Мені без тебе не сила...
Може тобі щось треба?
У Бога б я попросила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2018
Вертаюсь все у день осінній
І в два ледь чутнії слівця...
Я не відчула,я не знала,
Що то дорога до кінця.
Ми поспішали,сподівались,
Ніхто не думав,що помреш...
Це слово ми не вимовляли,
Ти з нами й зараз,ти живеш.
У сотий раз прошу у Бога,
Щоб ти наснився і сказав,
Чому не вистачило сили,
Як ти без мене помирав?
Можливо,не дали водички,
Чи стало серденько твоє.
Чи може ти і мене кликав?
А я молилась за тебе.
Стояли з батьком на колінах,
Просили:"Боже,поможи,
Синочка нашого в лікарні
У час хвороби збережи".
Ми тебе їхали відвідать.
Не знало серденько моє:
В той чорний ранок у лікарні
Життя скінчилося твоє.
І я не можу це прийняти.
Хто винен,де твоя біда?
Чи може я погана мати,
Що я тебе не вберегла?
І плачуть очі,серце плаче,
Душа моя навзрид рида,
Кому мені пробачить треба,
Що нас спіткала ця біда.
Мені так болісно без тебе,
У мене волі не стає
Щоб цю біду нести по світу
У тім житті,що в мене є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2018
Через дорогу батьківська хата
Добром і сонцем була багата.
Яблуні,вишні в садку сміялись,
А в гніздах ластівки цілувались...
Жасміновий кущ у вікно хилився,
А місяць вночі на берези дивився.
Чорнобривці килимом до ніг слались.
А коли батько співав-солов'ї замовкали.
Стомився батько і пішов за поріг,
Залишивши сходжених сотні доріг.
А згодом до вічної хати пішла і мати,
Доручивши старшому внуку хазяйнувати...
Він тим гордився.Ввесь час трудився,
Щоб гарними були і двір і хата.
Новеньким парканом обгородився.
І квітів нових насадили дівчата.
Стомився синочок,рано стомився.
І трішечки не догородився.
...За сім деньочків мій голубочок
Пішов у небесний свій теремочок.
У дідовий сад може він прилітає,
І там соловейком він може співає.
Коли у нас холодно-теплими зорями
Він наші хати зігріває.
На батьковім дворищі яблуня всохла.
А молоденька іще не зросла...
У вирій синок відлетів навічно.
І стежка до двору мого заросла.
До нашого двору не завертають
Його найдорожчі сліди.
І в нашій хатині уже не вітаєм
Того,кого любим завжди.
Наш любий синочку,чекай нас,
Ми прийдем і тебе обнімем тоді.
І будемо разом у домі небеснім
У радості і у журбі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2018
Світлій пам'яті сина Владислава
Де ти,лебедику білий,
Де ти,наш золотенький.
Як нам без тебе важко.
Згорають наші серденька.
Наснися нам,любий синочку,
Постукай у наше віконце.
Махни нам білим крилечком
І засвіти нам сонце.
Розкажи нам,наш дорогенький,
В яких світах ти літаєш.
Насип нам білих сніжинок,
Хай двір вони наш замітають.
І хай ці білі сніжинки
До тебе несе наш вітер.
Хай стануть тобі за крила,
Щоб міг ти до нас долетіти.
Де ти,наш любий синочку,
Де ти,лебедику білий...
* * *
Два віконця світяться у хаті,
Де мого синочка вже нема...
Як мені біду цю подолати?
Наче в цілім світі я одна.
І паркан тепер такий високий,
І закрита хвіртка на замок.
Я загублені сліди шукаю,
Де колись ходив тут мій синок.
А сніжок все сипле на ту хату.
Може,то синочок шле привіт.
Як же важко нам без тебе,синку,
І який холодний білий світ.
Може,бачиш нас із-за хмаринок.
Може,посміхнешся здалини,
Подаруєш зірочку яскраву
І сніжинок кинеш нам до ніг.
Може,ти бачиш,рідненький,
Як за тобою плачу...
Як ти там,мій маленький,
Коли я тебе побачу?
Як тобі в Божім царстві?
Чи ти ще мене пам'ятаєш?
Чи тобі там не тяжко?
Чи пташкою ти літаєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2018
Біжить стежина в моє дитинство.
Там ,за селом,старезний млин.
В нім дід Левко,мабуть,столітній.
І дивна казка живе у нім.
Біжить стежина в моє дитинство,
Сріблиться в полі свята стерня.
Шумить діброва -моя сестриця,
І мене ростом вже обганя.
З дубів спадає прамудрий жолудь.
Клен золотим осипа дощем...
По цій стежині мого дитинства
Сьогодні з сином удвох ідем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2018
Білі,бузкові,червоні
Човники маків у вічність пливуть.
На їхніх вітрилах чистих
Одвічна дитинства суть.
Синок мій журавликом ніжним
У світлих тривогах-снах
Несеться на маків вітрилах
По синіх своїх морях.
Він снить островами далекими,
У мріях їх відкрива.
У серця мого долонях
Його дивосвіт ожива.
...Він вже не журавлик,а сокіл.
І справжні його кораблі
По морю бурхливім Чорнім
Пливуть у далекій млі.
Він вахту несе на морі.
І на семи вітрах
У серці його гніздиться
Моєї тривоги птах.
Снігами летять на скроні
Тривоги прожитих літ,
Що мчать невблаганно швидко.
І їм не спинити лік.
По морю,по океану,
По справжніх його світах
Летить на семи вітрилах
Любові моєї птах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2018
Постелю тобі цвіт каштанів,
І жар-птиці перо гаряче
У твоїй покладу світлиці.
Нехай спиться тобі.
Нехай спиться.
І хай поле тобі присниться,
Як біжиш по стерні ти босим
У далекім твоїм дитинстві,
Де ромашки і море волошок
Посміхаються дивовижно,
Поки мама пшеницю стиглу
Золотим серпом не вижне.
І хай тато тобі насниться,
Як в росі срібні трави косить,
І в руках своїх щедрих,теплих
Тобі яблука в дім приносить.
Постелю тобі цвіт каштанів,
Хай тобі на нім солодко спиться.
Жайворонкова пісня весняна
На світанні нехай присниться.
...Стану зіркою в тебе над хатою
І твій сон оберігатиму я.
І шептатиму ніжно-тихо:
"Не забудь мене,не забудь.
Всі вітри хай тебе обминуть..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795265
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.06.2018