| Сторінки (1/35): | « | 1 | » |
День Незалежності святкує Україна:
Парад , концерти, квіти, прапори,
А десь є мати, що чекає сина
Й не може дочекатися пори,
Коли нарешті прийде він додому
І буде все, як і було завжди,
Вона ж лихого не бажа нікому,
Хоче й сама уникнути біди.
Розваги, жарти, і вино рікою,
Скрізь вишиванки – українці ж ми!
А десь солдат готується до бою,
Він рідну землю затуля грудьми.
Пів світу плаче, а пів світу скаче, -
Так у народі кажуть недарма ,
У нас є вибір, непроста задача:
Як святкувати – гучно? крадькома?
День Незалежності – таки велике свято,
Коли країна встала із колін,
Тому його потрібно відзначати,
А всім захисникам низький уклін.
Нам на весь світ потрібно заявити:
Ми є народ і на своїй землі
Ми хочем вільно працювати й жити
Під мирним небом, з хлібом на столі.
Так вище голову, мій дорогий народе!
Хай святкування пройдуть на ура!
З Днем Незалежності! З днем гідності й свободи!
Усім нам миру, спокою, добра!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800374
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.07.2018
Період від Різдва до Великодня
Всього лишень три з гаком місяці,
З іншого боку все життя Господнє
Пройшло-вмістилося у дні оці.
Більше двох тисяч років вже минуло,
Коли в печері теплій на Різдво
Ісус з'явився, людство не забуло,
В цей день святкує правди торжество.
Здається, що маленькі янголятка
З небес на землю цього дня приходять,
Вшановують народжене дитятко,
В танку кружляють, хороводи водять.
Всі люди на землі Різдво святкують,
Лунає в Божих храмах передзвін,
Дівчатка і хлоп'ятка колядують
І ллється благодать з усіх сторін.
Не встигнемо Різдво відсвяткувати,
Як нове свято стане на поріг-
Святого Василя, кутя багата
І засівання на старий на Новий рік.
А січень знай собі господарює,
Сніжком притрушує, морозами тріщить,
На всіх річках святу Йордань готує,
Бо Водохреща вже до нас спішить.
Як тридцять літ минулося Ісусу,
Хрестив його Хреститель Іоанн,
Цю місію він виконати мусив
В Єрусалимі на ріці Йордан.
Коли обряд, нарешті, завершився,
То диво сталося: відкрились небеса
І звідти білий голубок з'явився,
І голос Отця Бога проказав:
-Це дух святий зійшов на землю, люди,
Щоб вам на сина Божого вказать,
Молітеся! - відтоді можна буде
Ще й Богоявленням це свято називать.
З тих пір вода в цей день стає святою
В усіх водоймах матінки землі,
Цілющо-лікувальною, живою,
Знають про це дорослі і малі.
А в середині лютого є свято,
Яке в народі Стрітенням зоветься,
Повір'їв, звичаїв, прикмет в цей день багато -
Стрічать весну невдовзі доведеться!
Старенький Симеон - праведник Божий
В храмі зустрів Марію з немовлям,
Відтоді про цю зустріч мріє кожен,
Але не завжди це вдається нам.
Тридцять три роки він прожив на світі,
І весь цей час тільки добро творив,
Усіх навчав лише по правді жити,
Понад усе простих людей любив.
Так сталося, що учень його зрадив,
За ті прокляті тридцять срібняків
Іуда вчителя свого привів до страти,
До мук, знущань, розп'яття на хресті.
Побачив Бог-Отець страждання сина,
Не витримав, забравши до небес,
Тож на Великдень дзвін церковний лине-
-Христос воскрес! Воістину воскрес!
Христос воскрес і ходить по землі,
Наповнюючи світ наш благодаттю.
Єднайтеся, дорослі і малі,
І пам'ятайте, що всі люди-браття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762091
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2017
За городом через річку
Ліс росте там невеличкий.
Ось берізки білокорі
Похилились на тополі,
Ніби шепчуться про щось,
Може і почує хтось.
За берізками йде сосна,
Мідна вся, високоросла,
Наче олівці струнка,
Так і тягнеться рука
Підійти і обійняти,
Вгору голову підняти,
Посміхнутись, притулитись,
На красуню задивитись!
Як же гарно, як же любо!
Так невже ж красу загубим?
Знаю я і знаєш ти:
Ліс потрібно берегти,
Не ламати, не смітити,
Деревця малі садити,
Про птахів узимку дбати,
Первоцвітів не зривати,
Бо природа в нас одна –
Рідна матінка вона!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759539
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2017
Час не йде, а летить,
Ми за ним спішимо
Заклопотані вічно й сердиті
І ніяк не збагнем, що життя - тільки мить,
І її треба гідно прожити.
Ми ж, немов комашня,
Взад-вперед снуємо,
Все вирішуєм вічні проблеми
І все наше життя суєта й метушня,
Ми у ритмі страшному живемо.
За днями дні складаються в роки,
Ні повернути їх, ні зупинити,
І якось враз зістарились батьки,
І ніби вмить повиростали діти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2017
Чомусь розплакалась зима,
Після хурделиць і морозів
Дощем умилася, сама
Не знає, де взялися сльози.
Враз почорніло все навколо,
Куди й поділася краса!
Калюжі хлюпають довкола,
Похмуре небо нависа.
Хоч сонечко й не виглядає,
Струмки дзюрчать, мов навесні,
Але ніщо не розквітає,
Пташині не дзвенять пісні.
Зима невдовзі витре сльози,
Вітри сердиті загудуть,
Все навкруги скують морози
І хуртовини заметуть.
Нема поганої погоди, -
Так люди кажуть недарма,
Приймай усе, навіть негоду,
Адже не винна в тім зима...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2017
Як часто нам бракує доброти
І милосердя, й співчуття людського
Ми все частіш з дияволом на ти,
І все частіше забуваєм Бога...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758693
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2017
За все на світі дякую тобі,
Єдиний і великий Отче-Боже,
За сонце в небі, ріки голубі,
За те, що все простиш і допоможеш.
За цвіт весни і літнєє тепло,
І за осінній урожай багатий,
А взимку за заметене село,
За свіжий хліб на рушнику у хаті.
За все на світі дякую тобі,
Єдиний, всемогутній Боже-отче,
За те, що заспокоїш у журбі,
За мамині ласкаві добрі очі.
За все спасибі, Боже мій, за все,
Що всі провини можеш нам простити,
За те, що день майбутній принесе,
Аби лиш ми навчились не грішити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758278
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2017
Проблеми, нерви, стреси і депресії
На нас чекають в світі у реальному,
Ми хочемо уникнути агресії
Зручніше нам у світі віртуальному.
Звичайно, що зручніше і спокійніше
Сидиш собі, зігнувшись в три погибелі,
Схопивши мишку, міцно зуби зціпивши,
Б’єш контру, щоб уникнути загибелі.
Нервуєш теж і це цілком природно,
Але упевнений, що завжди маєш шанс,
Бо в грі ти знов життя почнеш спочатку,
В реальності живеш єдиний раз.
А за вікном проходять зими з веснами,
За роком рік спливають вдаль літа,
Не зчуємось, як станемо дорослими,
Затягне в вир життєва суєта.
Що ж ми з тобою, любий друже, візьмемо?
Замислись і подумай-но як слід,
Бо кожен з нас, як школу ми закінчимо,
В сімнадцять років майже інвалід.
У кожного гастрити, сколіози,
У того зір сідає, в того слух
І майже з дитсадка у нас неврози,
І карієс, і безліч тих недуг.
То як же далі вчитися і жити?
Кохати і народжувать дітей?
Як будем рідний край наш боронити
І доглядати немічних людей?
Не падай духом, друже, і не кисни,
Бо хто шукає вихід, той знайде!
Ти тільки зупинися і замислись,
А далі як по маслу все піде.
Є шлях один і звуть його в народі
Здоровим способом життя – ось так!
Тобі, я думаю, він стане у нагоді
І поведе у світле майбуття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2017
У цьому році скрізь квітують маки,
Мабуть, оплакує сама природа-мати
Усіх загиблих воїнів-солдатів,
Що встали Україну захищати.
Мов краплі крові бризнули в траву,
Наказуючи людям: подивіться!
Опам’ятайтесь! Зупиніть війну!
Усім полеглим до землі вклоніться!
Квітують маки, а життя іде.
Буяє літо, сонцем обігріте,
Й ніхто не знає, що нас завтра жде
І скільки гинутимуть України діти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756910
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.10.2017
Відірвись від монітора!
Чуєш, кличуть ліс і гори?
Геть навушники із вух,
Нагостри свій зір та слух,
Подивись, яка краса –
Ліси, поля і небеса!
Хочеш ти здоровим стати?
Можемо поради дати:
Щодня потрібно для порядку,
Робить ранкову фіззарядку,
Нахил вліво, нахил вправо,
Далі друга, третя вправа,
Присідання, віджимання
І холодне розтирання.
Відчуваєш як зміцнів?
Розім’явся, розпашів.
В школі на уроках слухай,
Як сьогодні без науки?
Запишися на футбол,
Волейбол чи баскетбол,
Теніс, біг чи карате,
Ось для тебе саме те!
Секції спортивні, друже,
Дітям зовсім не байдужі.
Про здоров’я дбай фізичне,
Не забудь і про психічне,
Добрим будь, люби природу,
Вчи історію народу,
Звичаї, культуру, мову –
Для людини це основа!
Алкоголь, тютюн, наркотик –
Забувай про цю гидоту,
Бо шкідливі звички, любий,
Приведуть тебе до згуби,
Коли ж ти здоровим будеш,
Все на світі ти здобудеш.
Матимеш сім’ю-родину,
Квартиру, дачу і машину,
Вірних друзів і роботу,
Життя буде в насолоду!
Дві дороги – вибирай:
Одна в пекло, друга в рай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2017
Як тільки осінь в гості завітає,
Гостинно школа двері відкриває,
Зберуться учні, вчителі, батьки,
Найголовніші ж, звісно, першачки.
Такі маленькі хлопчики й дівчатка,
Ці діти, наче справжні янголятка,
Непосидючі, щирі та цікаві,
Такі кумедні і такі ласкаві!
Скільки питань в розумних оченятах,
Скільки старань в маленьких рученятах!
Їм так багато треба ще зробити:
Навчатися, рости, творити, жити,
На благо рідної трудитися держави,
Відстоювати честь її і славу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756400
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2017
Коли, мій друже, станеш на межі,
Побачиш: вдалечінь веде дорога,
Ти обереш оту, що до душі,
І поведе вона у світ широкий.
Запам’ятай: легких шляхів нема,
Не бійся труднощів і перевалів грізних,
Життя складне й тернисте недарма.
Лиш підступів остерігайся різних,
Вовчих стежин, що манять вдалечінь
Порожнім блиском слави і неробства,
Там вади всі сховалися у тінь:
Підступність, злість, розбещеність і помста…
А ти крокуй вперед, до світлих мрій,
Нехай зустрічний вітер скаженіє,
Випробування всі пройти зумій,
Здолаєш труднощі, отримаєш надію.
Надію на щасливе майбуття,
Ти ж переміг – а значить ти – Людина!
Нехай віднині все твоє життя
Любов освітить, віра не покине!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756398
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2017
Що не кажіть, таки змінився світ,
Новітні технології повсюди,
Але водночас заздрість, підлість, злість,
Жорстокі і байдужі стали люди.
Живіть, так ні, затіяли війну,
Адже для декого вона як рідна мати,
А те, що душу загубили не одну
Не переймаються, чого ті душі варті?
Колись в часи ще матінки Русі,
Як лютий ворог думав нападати,
Кидали клич правителі-князі
Іти до війська, землю захищати.
І йшли самі в дружини на чолі,
Зібравши найрідніших: сина й брата,
На них рівнялися дорослі і малі,
Ладні були боротись і вмирати.
А зараз…що ж, все зовсім навпаки,
Чи час не той, чи інші стали люди.
Та нинішні правителі-князьки
Сховались від війни в Верховній раді.
Щось голосують, чубляться, кричать,
Живуть у розкошах, відпочивають з шиком,
А люд страждає… Годі вже мовчать!
Всі обіцянки обернулись пшиком…
Чомусь ми обираєм, та не тих,
Щоразу сподіваючись на чудо
І вірим, й покладаємось на них,
Надіємось, що згодом краще буде…
Чому не можна просто мирно жить,
Навчатися, творити, працювати,
Кохати, мріяти, своїх дітей ростить,
Щоденно щось новеньке пізнавати?
Чому не можна множити добро,
Комусь подати руку допомоги,
Дбати про те, щоб легше всім було,
Забути про війну, згадати Бога?
Тому сьогодні, в день святковий цей,
Хоч і не дуже він на свято схожий,
Бажаю мудрості і миру для людей
І вірю: Україна переможе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756249
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.10.2017
Господарює на землі красуня осінь,
Ліси, гаї прибрала в позолоту,
Засіє дощиком, морозом приморозить,
Туманом вкриє чи нашле негоду.
Вже зібрано врожай із поля й саду,
Земля давно збирається спочити,
Лиш в педагогів клопотів багато,
Бо восени ідуть до школи діти.
В турботах вересень скінчиться непомітно,
А тільки стане жовтень на порі,
В першу неділю свято професійне
Відзначать освітяни-вчителі.
Все буде як завжди: яскраві квіти,
Теплі слова і щирі привітання,
І знову круговерть: уроки, діти,
Прощання-зустрічі, вічний процес навчання…
Низький уклін, наставники шановні!
Низький уклін вам і глибока вдячність,
За мудрість, за любов, за сиві скроні,
Хай жар ваших сердець повік не згасне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756106
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.10.2017
Ти, любий друже, певно чув розмову,
Що світ наш починається зі слова,
А може з діла – вічне сперечання,
Не вір, світ починається з кохання!
Великого гарячого, як сонце
І в кожне загляда воно віконце,
Зігріє всіх і кожного освітить
Аби лиш ми навчилися любити.
Ти чув, мабуть, що так бува на світі
Покинуті напризволяще діти.
Продовження кохання це дитя,
А ми отим коханням на сміття,
Такі нам не потрібні результати,
Гадаємо: убити чи продати?
Є трішки інший варіант – відмова,
В житті така історія не нова,
Але замислись хоч би на хвилинку,
Що в світі жде оту твою дитинку?
Приниження постійні у притулку,
Запитання, кому подати руку,
Коли нікого рідного немає,
Коли ніхто на тебе не чекає?
Та що ж це діється? Куди ж це ми ідем?
Багато втратимо, а що взамін знайдем? –
Розпусту, пристрасть, любощів отруту?
Чи не пора подумати, збагнути…
Бо є ж піднесене кохання, платонічне,
Лише воно красиве, сильне, вічне,
Оспіване в легендах і піснях,
Жарким вогнем палає у серцях!
Кохай та так, щоб від твого кохання
Земля світилась, наче зірка рання!
І щоб на нашій сонячній планеті
Лиш бажані на світ з’являлись діти!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756103
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2017
Ідуть літа, за роком рік збігає
Закінчується все колись, минає,
Цивілізації, епохи і кордони,
Вожді вмирають, генії, закони,
Все сіре навкруги, одноманітне,
Безпристрасне, байдуже, непривітне.
Одні і ті ж знайомі всім картини
Ми бачимо щоднини, щохвилини.
Нас катастрофи різні не лякають,
Трагедії спокійними лишають,
До всього звикли ми і збайдужіли,
До горя інших нам немає діла,
Нічим нас не здивуєш, не струснеш,
Коханням? Так! Одним коханням лиш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2017
Стоїть амбулаторія в селі,
Берези та ялини – рай та й годі!
Спішать сюди дорослі та малі,
Але, на жаль, спішать у час негоди.
У того – зуб, а в того – голова,
Якого тільки лиха не буває!
Почути обнадійливі слова
Сюди ми час від часу поспішаєм.
Нас лікарі зустрінуть на порозі,
Спокійно-строго вислухають нас
І, звісно, допоможуть, якщо в змозі,
Підтримають завжди в нелегкий час.
Вони складали клятву Гіппократа:
Стояти у здоров’я на чолі,
Тому людей, що в білому халаті,
Шанують всі у місті та селі.
А раптом вийде так, що не поможуть
Ні ліки, ні рецепти, ні слова,
Людина ж смертна, - знає про це кожен,
Тримайтеся, таке на жаль бува.
Бо лікар – це не чарівник, не Бог,
На все, в народі кажуть, Божа воля,
І кожен має свій життєвий шлях,
І в кожного своя фортуна-доля.
Але коли немилий білий світ,
Й пекельний біль нам тіло розриває,
На допомогу прийдуть лікарі,
Бо свою справу вони добре знають.
За цей неспокій, витримку, турботу
Складаємо Вам шану, лікарі,
За повсякденну нелегку роботу
Низький уклін Вам, любі, до землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755955
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.10.2017
Ідуть у вічність сиві ветерани –
Останні свідки лютої війни.
Хвороби, старість, ниють давні рани,
Але не звикли скаржитись вони.
Така вже їм лиха дісталась доля,
Війна вогнем палючим обпекла.
На бій, щоб рідні захистить роздолля
Їх Батьківщина-мати підняла.
65 Великій Перемозі,
Що кров’ю здобували у борні.
Їм все частіше в сни приходять друзі,
Залишені десь на фронтах війни.
Вже 65 років промайнуло.
Як швидко і нестримно мчать літа!
Але ніщо не стерлось, не забулось,
В далеку юність пам’ять поверта.
Рік 41-й, червень 22-ге…
Та чорна дата, що змінила світ,
Їм не забути розпачу і туги,
І мирних мрій перерваний політ.
Пригадують землянки і окопи,
Бої, атаки, втрати, кров і смерть,
Ворожих танків рев, гул канонади
І те, що душу сповнювало вщерть:
Надії вогник, віра в Перемогу,
За Батьківщину, матір і дитя,
Щоб жити в мирі люди мали змогу,
Наблизити щоб світле майбуття!
Сидять в німій зажурі ветерани –
Останні свідки лютої війни.
Найбільше їм болять душевні рани,
Але не звикли скаржитись вони.
2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755952
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.10.2017
У кожної людини на землі
Є таке місце і воно єдине,
Байдуже де: у місті чи селі,
Що називається маленька батьківщина.
Там рідне все і в кожного своє:
Ліс, річечка чи волошкове поле
І манить, і спокою не дає,
Відгукується радістю і болем.
Це край, де ти робив найперші кроки,
Де пізнавав любов, добро і зло,
Де черпав найважливіші уроки,
Як затишно і гарно там було!
Де б ти не був, яким би ти не став,
Багатим і успішним, і відомим,
В думки приходитимуть верби, кладка, став
І стежка, що завжди веде додому…
Доле моя, маленька батьківщино!
Колиска отча, славний рідний край!
У снах і мріях я до тебе лину,
Для мене ти земний квітучий рай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2017
За вікном XXI століття,
А земля свій продовжує плин
І які б не були лихоліття,
Вихід в людства є тільки один:
Зберегти на прекрасній планеті
Рід людський, захистити життя,
Щоб до сонця всміхалися діти,
Щоб щасливим було майбуття.
«Світ врятує краса», - мовив класик,
Ці слова відгукнулись в серцях,
А чи є щось гарніше за матір
Зі здоровим дитям на руках?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2017
Чомусь здається: все найкраще десь –
В іншому місті, області, селі,
Що нам до тої слави просто зась,
Наше село – піщинка на землі.
Жили ж де-інде видатні особи,
Державні чи культурні діячі,
Хоч і трудящий люд у нас немовби,
Проте лиш хлібороби-сіячі.
Нема відомих вчених і акторів,
Художників, поетів, співаків,
Щоб їхня слава линула за море,
Сягала всіх земель-материків.
А що є слава? Та ж вона, як дим,
Від неї тільки зайва всім морока,
А ми прості, живем собі, творим,
У клопотах минає рік за роком.
Кожна людина наша – індивід,
Єдина й неповторна навіки.
Тож треба придивитися як слід.
Хто чого варт, приміром ось жінки.
Дружини, доньки, сестри, матері
Та в них історія всього мого народу!
Цілюща сила матінки-землі
І стежка, що веде з роду до роду.
Жіноча доля, хто її збагне?
Почує хто і серцем зрозуміє?
В ній так сплелося радісне й сумне,
Любов і біль, зневіра і надія.
Щасти тобі, о жінко, ти свята!
Своє призначення знаходиш в материнстві.
Цей світ твоя врятує доброта,
Любов і пісня над дитям в колисці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2017
Як непомітно літо відійшло!
В теплі краї полинуло з птахами,
Туманом сивим впало за село,
Чи в спраглу землю увійшло з дощами?
Коротші дні і прохолодні ночі,
То заморозки вранці, то туман,
Душа з теплом прощатися не хоче,
Мить бабиного літа – лиш обман.
Красуня осінь трьох своїх синів
До нас прислала землю прибирати,
Сад готувати до зимових снів,
Птахів у вирій спішно проводжати.
Вже вересень гостинно всіх частує
Багатствами, що їх дала природа,
Теплу, світлу днину подарує,
А то, дивись, напустить прохолоду.
А слідом жовтень з пензлями в руках
Ліси, гаї обійде, пофарбує,
Залишить землю в теплих кольорах,
Пейзажі в позолоту облямує.
Холодний, непостійний листопад
Байдужий до краси і позолоти,
Дощем умиє почорнілий сад,
Дозволить розгулятися негоді.
Вже зовсім скоро інший краєвид
На зміну прийде хмурості осінній,
Зима замінить непримітний вид,
Прибравши землю в білий сніг та іній...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2017
Собаки, кажуть, і коти
Молодші для людей брати,
Про них я хочу розказати,
Отож, дозвольте розпочати.
Почну, звичайно, із котів
Розумників-моркотунів.
А про собак скажу одразу –
Вам розповім я іншим разом.
Мій старший кіт Ярилом зветься
(всього ж моїх котів дванадцять!)
Ярило названий в честь бога,
Бо дуже схожий він на нього:
Красивий, золотаво-жовтий,
Дуже поважний, дуже гордий.
А другий – Інокентій, Кєша,
Цей кіт – сімейна радість наша.
У нього сірі шуба й хвіст,
І брови, вуса, навіть ніс,
Грайливий, жвавий і добряк,
Ну як без нього? Та ніяк!
Буває, випаде хвилина
Іду до хати на спочинок,
Улюбленців беру з собою,
Полежу з ними, подрімаю.
Вони ласкаються, муркочуть,
Немов про щось сказати хочуть.
Мине отак зо чверть години,
Повірте: інша я людина.
Все, що боліло – відлягло,
Утоми наче й не було!
Можу упевнено сказати:
Коти уміють лікувати.
Депресія? Нема надії?
Сеанси кототерапії
Завжди помічні, допоможуть
Звести в кінець мігрень і нежить,
Поліпшать сон і апетит,
Вгамують тиск й радикуліт,
Тому, шановні, прошу дуже:
Не будьте до котів байдужі,
Чотирилапі при нагоді
Завжди вам стануть у пригоді!
[b][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755301
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2017
Я люблю Батьківщину за те,
Що тут квітне усе і росте,
Що ліси, ріки, гори, поля -
Це моя Богом дана земля.
Я за те Батьківщину люблю,
Що у цьому святому краю
Народилася, тут моя хата,
Мої корені, мама і тато.
Ще люблю за пісні і за волю,
За трагічну, нескорену долю,
За таланти, за труд віковічний,
Я люблю і любитиму вічно!
За Шевченка, Франка і за Лесю,
За героїв, за Сотню Небесну,
Ось за що я люблю Україну
І ніколи її не покину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2017
Нам вересень щедро дарує тепло,
А літо минуло, немов не було,
Так швидко скінчилось, помчавши удаль.
А нам залишило журбу та печаль.
Здається, чого б то було сумувать?
Адже дні ясні та погожі стоять.
Ще сонце тепло посилає землі,
Та вже відлітають в далекі краї
Ключі журавлині, так низько летять,
Надовго прощаються, тужно кричать.
Той крик журавлиний нам душу ятрить,
І жалем проймає, і в серці щемить.
І змушує голови в небо піднять,
Легкої дороги птахам побажать,
Щоб зникли навіки всі думи сумні,
Щоб знов повернулись до нас навесні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2017
Людина – мавпа з бомбою в руках,
Це визначення актуальне нині,
Бо не могло приснитися і в снах,
Те, що твориться зараз на Вкраїні.
Всюди підступність, підлість і брехня,
І ллється кров, і гинуть, гинуть люди.
Іде неоголошена війна,
Ніхто не знає, що там завтра буде.
Беруть до війська гарних, молодих.
Тих, хто служив і навіть зовсім юних.
Їм би навчатись, під вінець іти,
А не назад вертатися у трунах.
Багато літ ми вірили байкам
Про дружбу між народами-братами,
Тому сьогодні дуже важко нам
Повірити у те, що стало з нами.
Як пояснити матері, дружині,
Коханій, чи дитині-сироті,
Що найдорожче втратили, єдине
У тій неоголошеній війні.
Хіба ж не мавпи ми? Хіба ми люди?
Стріляємо зі зброї навмання,
Бездумно йдем дорогою в нікуди,
Наше життя – абсурд і маячня.
Скільки страждань посіяла війна,
Скільки людей скалічено і вбито,
Нехай же буде проклята вона
І всі її призвідники-бандити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755124
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 13.10.2017
Ви помічали, друзі, що тюльпани
Насправді дуже схожі на серця,
На кров, чи може, на криваві рани
Солдатів, що стояли до кінця?
Що ворогові так і не скорились,
За рідний край у битві полягли,
Ризикували, але мужньо бились,
Відстояли Вітчизну, зберегли…
Горять, неначе полум’я, тюльпани,
А я боюся, що настане час
І назавжди відійдуть ветерани,
Лиш тільки б пам’ять не вмирала в нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754968
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.10.2017
Небесна сотня, ангели країни,
Пам’ять про вас не згасне крізь роки,
Гідні сини і дочки України.
Земля вам пухом, слава на віки!
Ви найдорожче віддали – життя
За правду, справедливість, за свободу,
За перший крок у світле майбуття,
За кращу долю нашого народу.
Пливуть роки, а серце думи крають:
Іде війна, на Сході скрізь руїни…
Та віримо! Герої не вмирають!
Вони на стражі… Слава Україні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754966
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.10.2017
Раніше миру ми бажали механічно,
А нині розумієм: мир святе!
До нього люди прагнули одвічно,
Та бачимо – це діло непросте.
Чиїсь амбіції чи ігри політичні,
Чи хтось хотів би по собі лишити слід
Хоча війна і мир питання вічні
Чомусь здається, що звихнувся світ.
І де ж це видано, щоб брат ішов на брата,
Не лях, не швед, не німець – слов’янин,
Щоб день і ніч гадала бідна мати,
Чи вернеться додому її син?
Колись казали: «Прийде цар зі Сходу
І розпочнеться третя світова»
Та щоб з Росії цар! Такого зроду
Жодна людина й думать не могла.
Тому я хочу миру побажати,
Сьогодні він потрібен, як ніколи,
Щоб ми могли навчатись, працювати,
Повік не знали ні біди, ні горя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754965
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.10.2017
Скільки краси в природі, скільки форми?
А чого варті колір, аромат!
Милують око соковиті барви,
Чарують і хвилюють не на жарт.
Бузок, конвалія, тюльпан або нарцис,
Розкішна лілія і ніжний дух троянди,
П’янка півонія і запашний ірис,
Чебрець, ромашка, пряний подих м’яти...
Таке все миле серцю і святе,
Бентежать душу аромати дивні,
Всевишньому я дякую за те,
Що народилась тут, на Україні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754321
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.10.2017
У кожнім році є пори чотири:
Весна і літо, осінь і зима,
Хотіли б ми цього, чи не хотіли,
Але так є, змінити щось дарма.
Так світ влаштований, що все іде по колу,
Земля у часі й просторі летить
І рух її не зупинить ніколи,
І кожну мить життя не повторить.
Високе небо, сонечко сміється,
Доносяться пташині голоси,
В природі ця пора весною зветься,
В ній стільки щастя, радості, краси.
Весну-красуню літечко міняє,
Розсипле щедро барви навкруги,
Теплом усе сердечно обігріє,
Наповнить співом і поля, й луги.
Ще пройде час, і на порозі осінь,
Світ зафарбує в жовті кольори
І морозцем жоржини приморозить,
Пришле дощі холодні та вітри.
А там, дивись, зима не за горами,
Метілі, хуртовини принесе,
Засипле світ сліпучими снігами,
В глибокий сон порине геть усе.
Той сон такий тривалий, що здається
Не буде йому краю і кінця,
Але в природі так воно ведеться,
Що знов весна постукає в серця!
Все оживе, до сонця потягнеться,
Скреснуть сніги, заграють ручаї,
Пташина з вирію додому повернеться,
Знов задзвенять ліси, луги, гаї...
Людське життя – це також рух по колу:
Народжуємось, дужаєм, ростем,
Навчаємося, стремимось угору,
Вперед невпинно долею ідем.
Дитинство – босоноге і прекрасне,
Воістину це золота пора!
Із чим його ще можна порівняти?
Подумай, ну, звичайно, це весна!
Тобі 17-18 років?
Пора цвітіння, любий друже, знай –
Ти робиш перші вирішальні кроки,
Оце і є твій теплий, щедрий май.
Минуло двадцять – літо наступає,
Твори, працюй, навчайся і шукай!
Ніщо не вічне, літо теж минає,
Живи наповну, але пам'ятай.
Створи сім'ю, зроби собі кар'єру,
Дітей народжуй – в них лиш сенс життя.
Чи вистачить твого потенціалу?
Не бійся, вистачить, уникнеш каяття.
Бо зрілість – це пора, коли людина
Сягнути може будь-яких висот.
А час іде, нестримно і неспинно,
Дивись, і осінь стука у вікно.
Вона приходить, як завжди, нежданна,
Непрохана і, дійсно, невпопад,
Літа пливуть байдужі, невблаганні,
Гляди, вже відшуміло шістдесят…
Ще й сонце ніби світить, та не гріє,
На коси, наче паморозь лягла,
Ще стільки планів, задумів, надії,
Але у спину дихає зима.
І час летить, неначе каруселі,
Все більше справ, все менше сил могти,
Як правило, пустішають оселі
І розумієш: вже не довго йти...
Але зима – не привід сумувати,
Кожна пора потрібна неспроста,
Життєву мудрість мусим передати
Нащадкам. Хай панує доброта!
Подбай про те, щоб не порвалось коло,
Щоб знов прийшла весна після зими.
І хоч в цей світ не прийдемо ніколи,
В потомках наших житимемо ми!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754320
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.10.2017
Я добре пам'ятаю ту весну:
Кінчався квітень, зелень проростала,
Прокинувшись від затяжного сну,
А я на свого первістка чекала.
В жіночому житті бувають дні,
Коли ти вся в очікуванні дива,
Коли думки замріяно ясні,
І ти сама піднесено щаслива.
А навкруги була така краса!
Сади у білім цвіті утопали,
Дзвеніли різноспівом небеса
І в селах землю сіяли-орали.
Що згадувать? Було все, як завжди,
Люди жили і про майбутнє дбали,
Проте страшної чорної біди
Не кликали, не ждали, не чекали.
Вона прийшла сама і на весь світ
Тоді умить прославився Чорнобиль.
Бодай ніколи, аж до скону літ,
Такої слави не зазнать нікому!
Руїни-села, привиди-міста
І тридцятикілометрова зона,
І не одне загублене життя,
І не одна понівечена доля...
В той рік моя чорнобильська весна
Скінчилась в травні – народила сина.
Затьмарювалась радість та ясна
Посвідченням – «чорнобильська дитина».
Вже стільки літ , а наче одна мить,
Трохи присіло, звиклось, призабулось.
Але душа неспокоєм болить:
Щоб лихо те до нас не повернулось!
«Зірка Полин» засяяла над світом…
Які слова! Немов рядок із пісні…
Насправді ж материнство й «мирний атом»
Поняття таки зовсім не сумісні...
2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754315
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.10.2017
Колись давно брати Андрій та Яшка,
(А може то козак був Андріяш!)
Тут поселились і відтоді Андріяшівка -
Поселення це стали називать.
Тут річка з кришталевою водою,
Густі ліси, родючая земля,
Тут все такою дихає красою:
Луги, гаї, заплави і поля.
Ішли роки, мінялися століття,
Поселення ділилось на кутки,
Переживали грізні лихоліття
Горби, Зацарина, Підгай і Мельники.
Артіль, колгосп, радгосп і агрофірма…
Який нелегкий і тернистий шлях!
Село зростало, будувалось, кріпло,
Ось «перестройка» – і усьому крах.
Поля позаростали бур’янами,
Мов язиком злизало хутори,
Неначе привиди стоять руїни-ферми,
Сумують без роботи трударі.
Ніщо не вічне – це закон природи,
Мов сон лихий минулось, відбуло.
Таки з’явився на селі господар,
Загомоніло, ожило село.
Ім’я господаря звичайно ж вам знайоме -
Михайло Йванович Шевченко - фермер наш,
Він агрофірму заснував чудову,
Сьогодні «Урожай» дає високий клас!
А люди у селі хороші, щирі,
Невтомні хлібороби, хазяї,
Плекають хліб, живуть в достатку й мирі,
Дітей привчають праці на землі.
Є у нас ким пишатися по-праву,
Хоча б Шевченко – наш Герой, земляк,
Усю війну провоював на славу,
Бив ворога його відважний полк.
Або Олійник, славний наш Григорій -
Поет, художник, вчитель, друг дітей,
Він все життя пропрацював у школі,
Вчив мову шанувати і людей.
Село живе – гудуть машини в полі,
Працюють хлібзавод і дитсадок,
Дитячий щебет чується у школі,
Дзвінок невтомний кличе на урок.
І на току весь день кипить робота,
Торгівля жваво йде в центрі села,
І храм будується – наш біль, наша скорбота
І пам’ять, що зруйнована була.
А біля храму гордо височіє
Старий, кремезний дуб – сторож віків.
Ніхто сказати точно не зуміє,
Хто і коли садив його, ростив.
Той дуб – наш оберіг,
Священний символ
І літописець нашого села,
Уся історія: здобутки, втрати, війни,
Мов на долоні в нього пролягла
Упевнена, що скептик запитає:
- Невже у вас все гарно, ідеально?
- Невже ніяких бід, проблем немає?
Настільки все, що сказано реально?
- Звичайно ж, є проблеми й негаразди,
Таке життя, куди від них подітись?!
Але на те ми - люди, ми - громада,
Щоб все змогти, здолати, не змиритись!
Дивлюсь навколо і душа співає,
Село моє, мій славний отчий край!
Хай Бог тебе від бід оберігає,
Живи, трудись і чорних днів не знай!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753355
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.10.2017
Мої вірші — миттєвості життя,
У них усе: і вічне, і буденне,
Там про любов, надію, каяття,
Про світлі мрії й клопоти щоденні.
Читачу, любий, строго не суди,
Я не поет, я тільки лишень вчуся,
У царство слова сміливіше йди,
Найпотаємнішим з тобою поділюся...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753354
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.10.2017
Співає на шовковиці шпачок,
Він з вирію недавно повернувся,
Ще з неба тихо падає сніжок,
Але той спів у серці відгукнувся.
Вже йде весна неспішною ходою,
Зима змагається ще за свої права,
Та скоро світ умиється водою,
Зазеленіє молода трава.
І на душі так трепетно чомусь,
І радість,мов сльоза бринить на віях,
Весна зимі шепоче: «Не скорюсь!»
Зникає туга, ожива надія...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753352
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.10.2017