| Сторінки (1/56): | « | 1 | » |
Глузували горобці з мишеняти:
— Ти ніколи не навчишся літати!
В наше небо, мишко, дивишся нащо?
Заховай свій носик в нірочку, краще!
Бо комашок, що кружляють навколо,
Не впіймаєш у польоті ніколи!
Звідки ж знати надокучливій зграї,
Що безкрає небоморе буває,
Неборифи, дивонебокорали,
В неболісі — сонні небокоали;
А веселку в оксамитовій тиші
З небоквітів їм плетуть небомиші.
Вгамуватися не можуть пернаті:
«Не навчишся!» — цвіріньчать мишеняті.
Усміхнулося сіреньке: «Я вмію…
Вище хмар — до небосоняха… в мріях.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2022
Людолистопад.
Нас із листям у вихор штовхнула пора позолочена,
Відірвалися осінню — в‘янути нудно в імлі.
— Політайте ще трішки, — стихаючи вітер шепоче нам, —
І спускайтесь на землю — вас ждуть не діждуться граблі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2021
Давно тебе не кличу в свої сни.
Більш не болить, хоч ниє. Бо хронічне.
Вишневий цвіт четвертої весни
Боліти буде тільки мамі вічно.
Не жду у снах. Ти й не приходиш вже,
Слухняно оминаєш мої ночі.
Жорстока ж пам’ять вперто береже
Той день, який найбільш забути хочу.
Немає сенсу слухати зозуль,
Долоні розглядати надто пізно,
Коли життя помножене на нуль.
Коли поділене на «до» і «після».
Бог вчить прощати... Возлюбити як
Тих, хто під ноги кинув Слово Боже?!
...Без тебе доня виросте твоя...
ТИ їх прости. Бо я навряд чи зможу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2021
Дивувала сіра мишка
Родичів відверто:
— Киця мого анітрішки
Й хвостика не варта!
Не боюсь! Вона для мене,
Мов у сирі дірки!
Засміялася шалена
Й висунулась з нірки.
Відтепер, поміж мишами
Знайти її просто —
Усі з довгими хвостами,
А вона — безхвоста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2021
З ранку, аж до пізньої годинки,
Під ліхтариками світлячків,
Павучок мереживну хустинку
З ніжних ниток павутини сплів.
Щоб подивувалися комашки —
Посріблив краплинками роси
І на чай з пахучої ромашки
Муху-вередуху запросив:
— Подарую я тобі хустину
В цей ясний погожий літній день.
Ти співаєш гарно без упину,
То навчи й мене своїх пісень!
Продзижчала щось бездарно Мушка,
Хусточку на крильця натягла,
Потрясла сережками на вушках
Й у вікно відчинене втекла.
Павучок збентежено забився
У куточок, бо забракло слів,
А до ранку добре потрудився
І міцну для Мухи сітку сплів.
Ну, а далі — осінь, дощ та холод.
Мушці ж тепло в хустці з павути,
Є що їсти, тож не мучить голод,
Тільки журно, як тут не крути.
Їй самій співати одиноко,
Сум наводить хусточка м‘яка
І, скупу сльозу змахнувши з ока,
Подалася знов до Павука.
Влізла Мушка в плетиво Павуче,
Трохи, щось, незручно, та — нехай.
Продзижчала тихо нерішуче:
— Ну, привіт... ти як? А я — на чай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2021
Літній ранок, як ніколи,
В сонця випросив тепла.
Від домівки аж за поле
Мене стежка привела.
Кожна тішилась комашка
Літом сонячним сповна,
Лиш малесенька мурашка
Залишалася сумна.
«Невесела чом, мурахо?» —
Їй дзижчала комашня —
«Натомилась.» — «Бідолахо,
В тебе ж сили, як в коня!»
І сказала я: «Не треба
Сумувати. Йди в танок.
Лиш поглянь, який для тебе
Нині я сплела вінок».
Шепотілися в‘юночок
Й лугова густа трава:
— Завеликий їй віночок?
— Замаленька голова.
Ми вмостилися зручніше
Під ліском в зелений мох.
Сумувати веселіше
Нам з мурашкою удвох.
Вже про ніч співає пташка,
І не сумно більш мені,
Бо вдягне мала мурашка
Свій вінок в моєму сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2021
Пронизую мріями небо. От-от полечу!
Слизьке підвіконня. Тримаюсь за крайчик карниза.
Мене не спинити нікому! Нікого не чу...
... Упала. Лежу. І не дивно, що маслом донизу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2021
Ulcus:
хіба вже весна? ні, то сонця ясний промінець
що очі примружує болем від сніжного світла
отак - вцілить в серце, а потім тихенько мине
бо зробиться атомом щастя, частинкою світу
BeZodnia:
Водою-сльозами виблискує в променях сніг.
Хіба це не розпач зими у лютневих потоках?
Що снігом під ноги стелилось, вже ллється з-під ніг,
Розхристаний лютий розчиниться в березня кроках.
Красу кришталеву геть-чисто зима віддала
І стрімко стікає струмками, весна щоб розквітла.
У серце ввірветься тепло від чийогось тепла
І втиснеться в атоми щастя з потоками світла.
Бо скоро весна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2021
Сергій Смальчук:
Ти ще - щоранку відкриваєш вашу переписку...
І постіль не вкидаєш в пралку - принципово.
А от харчам у холодильнику - вже трішки слизько.
І аромат - знов вирок: "Випадково."
Тебе часом питають: що, не можеш -
Знайти?.. Або - зростити! Спеціально!
Мовляв, усі ж - одне на одне - схожі.
Чого ж страждаєш, дурню ненормальний?!
Ви праві. Так, всі дійсно однакові.
І ти б - давно вже теж міг пузо гріти,
Із кимось поряд. Й фотки постить кльові...
Й писать про те - як швидко ростуть діти.
Але не склалося. Ні вперше, ні востаннє.
Давайте - закидайте, б***, камінням!
Ти ж винен сам!!! Яке, на***, кохання?!
Ти головне - пусти в землю коріння!
Я намагаюсь. Чесно... І коріння...
Й своє... Й чуже зростити - теж готовий...
Але... Пробачте. Від ударів в тім'я - втомився.
Я - НЕ ВИПАДКОВИЙ!!!
Хоч зранку - відкриваєш переписку.
Вже традиційно. Ритуал. Й - ні слова.
А можна - щоб харчам не було слизько?
Не розумієте? Ну, ок.
...Усе чудово.
BeZodnia:
Вона щоранку відкриває переписку
Твою - її... щоб написати знову
Про ваше щось. Таке далеке й блИзьке.
А потім, вкотре, стерти... «випадково»
...Щось про на двох — повітря і коріння,
Щоб разом лиш і лиш з тобою тільки,
Що хоче народити тобі двійню,
Про почуття, що на віки... навіки.
Але втомили слів твоїх удари,
Колючі фрази, ляпаси словами.
Тепер порожні ваші тротуари
Й дорога, колись ваша, вже — між вами.
Її холодна постіль не зім‘ята
І пусто в холодильнику, не слизько.
Холодний чай — вода... лиш запах м‘яти...
Хм... ВИПАДКОВА... що була так близько.
«Прости!» «Пробач!» їй хочеться кричати!
Прости?! За що?! За те, в чому не винна?!
...А ще... вона уміє пробачати...
Лише твоя... рандомна половина..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2021
Перон завмер. Здивована тварина.
У світ жорстокий кинута напризволяще.
Надійна, справжня і до щему — вірна,
Вона б не зрадила. Ніколи і нізащо.
Колись любили щиро, до нестями.
Та верх людським взяли інстинкти вовчі.
Поміж людей з холодними серцями,
Тепер у натовпі шукає рідні очі.
Страх. Холод. Відчай. Біль. Страждання. Втома.
Безвихідь, втиснута у почуття розлуки.
Згасає вогник — не чекають вдома.
Біль. Відчай. Холод. Страх і... теплі руки.
Вологим носом — у чиїсь долоні.
Вони чужі. Та здатні серце гріти.
Лиш декілька хвилин їм — на пероні.
А там — повірити. І знову полюбити
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2021
Ідейку поцупила тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899518
Босоніж тінню у своїх блукаю снах,
Де хочу бути променем від сонця,
Аби губитися в ромашкових полях.
Ромашкою б мені — в чиїйсь долоньці,
Чи незабудками у люблячих серцях,
Чи серцем люблячим, що без отрути.
Не знати болю, втрати, горя, слова «страх».
...Життя, як сон... де хочу просто — бути!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2021
Ще одна довга ніч. Ще одне «де ж той ранок».
З відчаєм віч-на-віч. Сили крихкий уламок.
Сіре віконне скло. Падайте зорі! Що ж ви?!
Стільки бажань було. Їм не здійснити кожне.
В пастці тривог. Для них зірка — безсила точка.
Сковує видих-вдих страх-гамівна сорочка.
В тиші байдужих стін криком — німа молитва.
Не встаючи з колін, їй не програти битву.
Венами понеслось, пульсом кудись в нікуди:
Хоч би промовив хтось: «Віриш?! Все добре буде!»
Ранок — в віконне скло. Як же вона стомилась.
Ручок малих тепло.
— Що тобі, мамо, снилось?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2021
Десь у Африці дуже далекій,
Там, де пальми торкаються неба,
Сонце хмарці всміхнулось біленькій:
— Затуляти так землю не треба.
Дай пограюсь із мавпами трішки,
Подражню бешкетливих промінням,
Нехай стомляться в мавпочок ніжки!
Побажай їхнім мамам терпіння!
Мавпенята ж до сонця — байдужі,
Їм жирафчика тільки б дражнити:
— Нащо шия тобі довга, друже?!
Як з такою довжезною жити?!
Те розводить наївно руками:
— Ви питаєте, мавпочки, нащо?!
Хочу зірку дістати для МАМИ !
Неймовірну! Яскраву! Найкращу!
Ніч у Африці. З пальми листочки
Вітер тихо полоще у морі;
Обійнявшись з жирафчиком, мовчки
Мавпенята вдивляються в зорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2020
В кучерях згубилася фіалка.
Сповнена казкових щирих мрій,
Босонога дівчинка Наталка
По траві пробіглась росяній.
Між хмарками знову заховався
Неслухняний дощик- бешкетун.
Втомлений, він щиро дивувався,
Як в траві виспівує цвіркун
І танцює дівчинка Наталка.
Звідки радість, хто їй щастя дав?
Де поділась квіточка фіалка?
Хтось в кучериках її сховав?
Весело стрибають босі ніжки!
До землі схотілося дощу:
— Я біжу побавлюсь зовсім трішки!
Хмарка розізлилась: «Не пущу!»
Посіріла і надула щоки:
— Неслухняний! Хто тебе так вчив?!
Ну а дощик, ніби ненароком,
Кучері Наталці намочив.
Засміялась дівчинка щаслива,
Рученята тягне до води:
— Не лякає кучерявих злива!
Дощику! Іди! Іди! Іди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2020
Згин за згином і газета, що лежала на підвіконні, перетворилась в її руках на літачок. Ніби привіт з дитинства, де братові чотири роки, а їй — сім, де підлога встелена паперовими виробами, що змайстрував для них тато. А потім — терміновий виклик на роботу і він змушений залишити дітей самих.
З доброго десятка літачків їй потрібен саме той, який взяв братик. Не попросити, а саме відібрати, довести, що дівчинка може бути сильнішою за хлопчика. Він міцно притис рученятами свій скарб до грудей. І — ні звуку. Вона дивувалась його витримці. Щипає ж. Невже не боляче.
Скоріше побачила, ніж відчула на своїй руці його сльозу. Відпустила братикові ручки, чогось свої заховавши за спину. Щось защеміло всередині. Мовчки відійшла. Кинутий ним літачок лежав на підлозі зім’ятим, забутим, нікому не потрібним жмутом газети. А от вибачення так і не було. Ні тоді, ні потім. Ні серйозно, ні жартома. Ніяк. Права, навіть коли — не права. І тепер злилась сама на себе за впертість, за бажання зробити все навпаки, за невміння пробачати і просити пробачення.
Будучи дорослими, вони ніколи не згадували цей випадок. Можливо він не пам‘ятав, а їй не хотілось...
Нічна прохолода увірвалась в розчинене вікно. Вона глянула в зоряне небо, а потім, заплющивши очі, уявила зорі. Так близько-близько. На відстані руки. До щему в грудях захотілося в дитинство — далеке і безтурботне, туди, звідки так бажалося колись вирватись. Де розбиті коліна лікувалися подорожником, але не встигали загоюватись, а реп’яхи з волосся вирізалися ножицями. Де квіти дивосилу вважалися дітьми сонця, метелики бачились феями, а в калюжах з жабами відображався Всесвіт.
Вона відкрила очі і усміхнулась. Паперовий літачок пірнув у ніч, намагаючись долетіти до зірки того, хто мав би зараз почути слово, сказане одними губами:
— Прости...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884296
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
В кулак зібгаю лінії руки...
Хм... Дзеркало сліпої пантоміми.
Хай вріжуться уламки в сторінки
Життя і фрази, сплетені у рими.
Звичайні рими. Так... нічого більш...
Навіяні під небом сіро-кволим.
Такі банальні і ціна їм — гріш,
Але про те, що знову платиш болем.
Так звично й легко він влучає в ціль,
Заповнює думок німих каверни,
Та пропонує ліки — в брилах сіль,
Рве пульсом і артерії, і вени.
Знайти спасіння в римах та словах.
Упасти ниць! Біль криком заглушити!
... Так пахне щойно скошена трава...
Підвестись... Встати... Усміхнутись. ЖИТИ !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020
— Чом ти, доню, не озвалась?!
Збились з ніг — шукали!
У Миколки і Андрійка,
у подруги Алли!
Я так голосно гукала!
Кликав тебе тато!
Низько голову нагнуло
дитя винувато:
— Ти пробач мені, матусю, —
донечка зітхнула, —
Заслухалась метеликів...
от і не почула.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020
Ловлять твій погляд зорі нічного неба:
— Граємо — очі в очі, хто перший кліпне?
Прийнято виклик тобою, а чи від тебе.
Хто з вас сильніший?.. Зорі до ранку сліпнуть.
Ранок імлистий. Небо ранкове - сіре,
Як твої очі, що осліпили зорі.
Вигукнеш зверхньо згаслим услід сузір‘ям:
— Я ПРОГРАВАТИ НЕ ВМІЮ!!! Адьйос! Сорі!
Небо з зірками мрії твої сховало,
Чи спопелились, легко, спекотним липнем.
Сонце палюче. Крикнеш йому зухвало:
— Граємо?! — очі в очі, хто перший кліпне!
Сліз пелена? Кажеш — не вмієш програти?!
Смійся і плач! Вкотре сховайся за снами!
...Пам‘ять обнУлити б, та відпустити втрати...
Словом когось можна вбити, себе — думками...
Фінішною прямою — кардіограма.
Боляче. Сумно. Фініш так близько від старту.
Душу безмірну виміряв хтось у грамах.
Борешся до останнього...
та чи варто...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020
Тоненькі пальчики намагалися склеїти два аркуша паперу А4, які неслухняно ковзалися від клею ПВА по білій поверхні столу, ніби незграбні фігуристи — по гладкій поверхні льоду. Акуратно обрізані кутики і краї аркушів рясно мастилися клеєм, тож не дивно, що він швидко скінчився. «Нічого. Тато завтра купить ще. Ех... і червоний фломастер — без ковпачка. Не пише. Тоді сердечка буудуууть... синіми. Наче небо. Уявляю, як зрадіє мама. Ура!»
..........................
— Мамо! Де мої крила?! Вони лежали тут!... Ти їх викинула?! Ти викинула їх!
— Ти ж знаєш, що я нічого не викидаю без твого відома і згоди.
— Маааам!.. Вони лежали тут! Я ж так старалась!
Моя донечка сиділа на землі. Її худеньке тільце здригалося від плачу. Мене ніби пронизало струмом. Від серця і аж до кінчиків пальців.
Коли я прибирала в її кімнаті, під руку потрапив жмут згорнутих аркушів, зашкарублих від клею. Сміття. І нічого більше. Я вигребла їх з-під меблів, не розгортаючи, кинула у смітник. Тільки тепер зрозуміла, що цей жмут паперу був «надійно» захований, щоб потім стати сюрпризом. Подарунком.
— Я хотіла, щоб ми полетіли удвох! Мені на твої не вистачило клею...
Клубок в горлі не давав мені дихати, думати, не те що говорити. Викинула! Викинула крила, зроблені її ручками. Я ледве змогла вичавити з себе перше, на що спромігся мій мозок:
— Доню, люди не можуть літати... вірніше — можуть... але у мріях... чи у снах... Ці крила... вони паперові.
— Знаю, що парерові... ми б заплющили очі... ми б уявили...
Її оченята. Два рідних озерця, наповнених слізьми. Я ніколи не забуду і не знаю, чи пробачу колись собі цей погляд, переповнений відчаєм. І причиною цього відчаю є я — мама...
Боляче... Як же боляче... серед суєти і проблем я пропустила найголовніше... Горло душило відчуття, ніби у смітнику— ЇЇ крила... навіть не обрізані, вирвані мною... Прости, донечко...
— Ходи я обійму тебе, моє мишеня. Ти — мої крила.
— Мааам...
— Що, рідна?)
— Ти пахнеш мамою...
P.S. Ми дивимось в небо і спостерігаємо, як наш повітряний змій знайомиться з хмарками. Його крила з аркушів А4 — різні, бо одне вирізане мною, а інше — моїм окриленим янголятком. Він кружляє, підхоплений чи то вітром, чи мріями. А небо — синє-синє... як намальовані нами сині сердечка. Сині. Не через те, що у нас немає червоного фломастера. Просто нам так захотілося.
Наша весна. Наші кульбабки. Наш крилатий змій. Ми. Сім‘я. Щастя...
P.P.S. Її сміх... Як же вона сміється))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874154
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.05.2020
Поміж зірок заховані казки,
Зсипає ніч їх в зоряні криниці,
Листає сон прозорі сторінки
Своїх історій. А тобі не спиться...
Його з пухнастих війок не жени,
Не сполохни дрімоту, сон і втому.
Дозволь, щоб тихо повели вони
Тебе в чарівну казку невідому.
А завтра вітер з хмар, без зайвих слів,
Змудрує диво, щоб впізнали, хто це,
Підхопить потім жайворонка спів
Між дивоквітом соняшника й сонцем.
Він понесе далеко за межу
З хмарин загадки, що їх відгадаєм:
— Летіть зі мною! Вам лиш покажу
Мою веселку — там, за небокраєм!
І ми босоніж — полем росяним...
В вінки вплетемо маки і волошки...
А зараз спи, дивись, рідненька, сни...
...До завтра залишилось зовсім трошки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2020
Вже давно я не вірю в якісь дива,
У казки і мультфільми, у happy end,
В силу слова, та і, взагалі, в слова.
Моє небо — в калюжі, розбите вщент.
Я врятую метелика із води,
Як в дитинстві — в долоньці життя мале.
Змокли крильця. Нічого. До хмар лети,
Вище неба здіймись, як колись, але...
Між зірок мого янгола віднайди.
Розкажи, що без нього — сама- одна...
...Я з поверхні тебе підняла води,
На поверхню б мені — із грузького дна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2020
— Життя, ти прекрасне! Я буду казати до скону!
Допоки живу, поки ріками — венами кров!
— Так справді гадаєш? А відчай, прощання, а втома?
Десятки за спИною їдко-колючих розмов...
— Ні-ні... не кажи... все минає... воно тимчасове!
Ти — вчитель! Гартуєш! Це лиш черговИй твій урок!
Ти — ніжність, кохання, удача, ти —зцілення словом!
— Я — в прірву безглуздий останній приречений крок...
А словом вбиваю...
— Лікуєш!.. Загоюєш рани!
— Хіба ж їх загоїть сльозами окроплена сіль?..
— Ти — безмір душі і очей глибина океану!
Ти — пульсу удари з відлунням на тисячі миль!
— Я — леза холодного сталь на чийомусь зап‘ясті.
Я — кров на асфальті, не змита вчорашнім дощем.
— Ти — світло!..
— В тунелі?..) Я — морок...
— Любов ти і щастя!
— Я — в горлі клубок! Я — у серці розбитому щем!
— Мовчи! Бо не чую! Землі не торкаються ноги!
Дивись! Я лечу! Відштовхнутись змогла що є сил!!!.
— Смішна... Що ж... удачі. Лети... Не забула нічого?
... Угору хотіла?! До неба?!.. наївна... без крил...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2020
Нагріте сонцем, дощами вмите
Намисто з Вишні знімає Вітер.
Зелену сукню прагне зірвати:
— Любити буду! Навчу літати!...
— Кохаєш, милий?
Почує лише:
— Я — Вітер вільний...
..... Осіння тиша...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2020
Бачиш? Чуєш? Живу. Я навчилася жити без тебе.
Вже забула твій голос і жарти, забула твій сміх.
І не плачу давно. Дивно... дощ, а не сніг сипле з неба.
А три роки тому... пам’ятаєш цей день? Падав сніг.
На щоках він не танув твоїх, опустившись безлико.
Лиш сльозами-водою ставав від гарячих долонь —
Мого доторку рук, мого подиху, шепоту-крику,
Від останнього дотику наших знекровлених скронь.
Ти правий. Не забуду. Не хочу забути нізащо!
Я чіпляюсь за пам‘ять, шукаючи втрачену суть...
І як вмію молюсь... Знов шкодуєш... Не треба... та нащо...
Просто, інколи, чуєш!.. ти снитись мені не забудь.....
Я дивуюсь собі. Так спокійно і тепло з тобою.
Ти не винен. Не ти ж зупинив, понівечив мій світ.
Вже піду. Вуст холодних торкнусь на прощання рукою...
...Тобі посмішка личить... Та як же не личить граніт..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2020
— Мамо, вгадай, хто стоїть за спиною,
Очі заплющ! Не впізнаєш довіку!
— Може, це грається котик зі мною?
Лапки так м’яко затисли повіки.
— Ні, це не котик! Ну ти й насмішила!
Добре...ну добре подумай, матусю...
— Може, це той, в кого хвостик, як шило?
Звісно, ти — мишка! Я ж так їх боюся!
— Ні! Я не мишка, не зайчик, не рибка,
Не пташеня-гороб‘я-жовторотик,
Ще я не сонечко і не хмаринка
Та й не пір‘їнка, не квітка, не котик!
Ніжно щоки доторкнулась щокою
І опустились тоненькі зап‘ястя:
— Глянь...подивися, хто перед тобою...
Знов не впізнала...Це ж я — твоє щастя!.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2019
— Мамо, вгадай, хто стоїть за спиною,
Очі заплющ! Не впізнаєш довіку!
— Може, це грається котик зі мною?
Лапки так м’яко затисли повіки.
— Ні, це не котик! Ну ти й насмішила!
Добре...ну добре подумай, матусю...
— Може, це той, в кого хвостик, як шило?
Звісно, ти — мишка! Я ж так їх боюся!
— Ні! Я не мишка, не зайчик, не рибка,
Не пташеня-гороб‘я-жовторотик,
Ще я не сонечко і не хмаринка
Та й не пір‘їнка, не квітка, не котик!
Ніжно щоки доторкнулась щокою
І опустились тоненькі зап‘ястя:
— Глянь...подивися, хто перед тобою...
Знов не впізнала...Це ж я — твоє щастя!.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859097
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 24.12.2019
— Мамо, вгадай, хто стоїть за спиною,
Очі заплющ! Не впізнаєш довіку!
— Може, це грається котик зі мною?
Лапки так м’яко затисли повіки.
— Ні, це не котик! Ну ти й насмішила!
Добре...ну добре подумай, матусю...
— Може, це той, в кого хвостик, як шило?
Звісно, ти — мишка! Я ж так їх боюся!
— Ні! Я не мишка, не зайчик, не рибка,
Не пташеня-гороб‘я-жовторотик,
Ще я не сонечко і не хмаринка
Та й не пір‘їнка, не квітка, не котик!
Ніжно щоки доторкнулась щокою
І опустились тоненькі зап‘ястя:
— Глянь...подивися, хто перед тобою...
Знов не впізнала...Це ж я — твоє щастя!.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859096
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 24.12.2019
Під лісочком, соняха зернятком,
Бавилось потішне воронятко.
Миле, розкуйовджене, маленьке,
Щось під ніс мугикало тихенько.
А в вечірню пору, ще не пізню,
Соловейкову почуло пісню.
Вигулькнуло з-за куща ліщини,
Глянуло несміло на пташину
Й співчутливо так сказало птаху:
— Безголосий... Не сумуй, невдахо.
Попрошу своїх я маму й тата
І вони навчать тебе співати..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848754
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.09.2019
Зігріта сонячним теплом Троянда квітне,
Від Вітру подиху тремтить стебло тендітне.
Йому під силу підкорити небо й кручі,
Її ж не в змозі обійнять — шипи колючі.
Пронісся вихором так близько, як ніколи!
Деревам голови схилив, зігнув додолу:
— Дивись, скорились як! Люби! Я — велич! Сила!..
Сльозиться зламане стебло:
— Я ж так любила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2019
В казковому краї далекім, малята,
Де вчаться дельфіни у чайок літати,
Де сонце від вітру ховається в гори
І білою піною грається море,
Там хвилі над берегом дружньо кепкують:
То легко торкнуться його, то бушують.
Бешкетниці мушлю в дарунок лишають,
Ледь згодом — за неї і в море тікають.
Закутались гори в перинку із хмарок.
Присіли спочити, зустрівши світанок,
На килим лаванди бузково-чарівний,
Щоб слухати вітру історію дивну..
..........................
В хатинці, між листям пахучої м‘яти,
Жив милий жучок, непосида затятий,
Кумедний «ліхтарик» посеред травички,
Світилися крильця його й черевички.
Малесенький «вогник» із личком привітним,
З іскринкою в погляді, в серці — зі світлом.
Й були найяскрАвіші мрії у нього.
Усі Світлячком називали малого.
— Який він прекрасний! — Метелики мліли.
Кружляли навколо, торкнутись хотіли,
Хоча б ненароком, хоч крильця краєчком.
Любов‘ю палали маленькі сердечка.
Щасливі, яскраві летіли на світло.
А він усміхався їм ніжно й привітно,
Підморгував весело «квітам» крилатим,
Дозволивши в мріях своїх покружляти
І сам підіймався жаринкою в небо,
Здавалось для щастя нічого й не треба.
Йому ж було треба, хоча небагато:
Щодня і щоночі до моря літати.
Туди, де між хвилями — мрія блакитна,
Яскравий Маяк де стоїть непохитно,
Вдивляється в даль безперервно і строго,
Щоби Пароплаву вказати дорогу.
А той пропливає щораз гордовито
І голосно друга вітає привітом:
Протяжним гудком, неймовірним і щирим,
Бентежним, гучним, хоч далеким, незримим.
Між велетнів двох, неприступних і гордих,
Щораз Світлячок затамовав подих.
............................
ЯкОсь, серед ночі, до сонечка сходу,
Щокою відчувши стіни прохолоду,
Повідав він мрію свою Маякові.
Бриніла надія у кожному слові:
— Якби Пароплав величезний, могутній
Й мені дарував свій гудок незабутній...
Всміхнувся Маяк:
— Що я маю сказати?
Ти, поки-що, спробуй-но не заважати.
Послухаю довше твої теревені —
На друзки розіб‘ється друг мій об скелі.
У темряві велетня море поглине!
Миттєво могутній потоне! Загине!
Зітхнув, не образився мрійник маленький.
Додому помчав непосида швиденько.
Не через слова — через хмари похмурі,
Здавалось от-от розбушується буря.
Мерщій — до хатинки, що в травах сховалась,
Де з затишком й ніжністю щастя змішалось,
Щоб мовчки помріяти і скуштувати
Імбирного печива й чаю із м‘яти.
..............................
Ще раз озирнувся. Потерпли аж крильця —
Розкраяла небо навпіл блискавиця!
Мить сяйво її освітило дорогу!
Імла непроглядна! Не видно нічого!
Ні моря, ні світла, ні неба, ні хмарок.
Одна лише злива. Один тільки морок.
На поміч помчав Маяку відчайдуха,
Туди, де гроза планувала розруху.
.........................
Знесилене бурею, зморене, хворе
Металось в гарячці налякане море.
Безжалісно хвилями било, шмагало,
Біди наробило б страшної немало.
Та крикнув жучок, ледь не знесений вітром:
— Я тут! Я з тобою! Візьми моє світло!
Бери сміливіше! Ти ж — сильний! Хоробрий!
Довірся мені і усе буде добре!
Повір! Не тривожся! Тебе не залишу!
Не бійся! За руку тримайся міцніше!..
— Спасибі — сказав лиш самими губами
Маяк і... засяяв ясними вогнями!
Ніхто й не помітив та не здогадався,
Що крок до страшної біди залишався...
То ж знов Пароплав привітав свого друга
Протяжним гудком. Аж здригнулась округа.
Зі щирим привітом, що чути за милі,
Він гордо проплив, розсікаючи хвилі.
.......................
Радів Світлячок, що скінчилася злива,
Став зовсім сірЕньким, всміхався ж щасливо.
Хоч голосно якось сміялися чайки
І хмаркою мимо — метеликів зграйка.
Ех! Як калатало сердечко малого!..
...То й що, що гудок цей звучав не для нього...
І хай не збулась давня мрія красива, —
Це зовсім жучкові було неважливо.
Він сірим лишився, водночас —прекрасним,
Мав світло у серці, яке не погасне..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835922
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2019
Засмутивсь весняний Вітерець,
З личка сльози непомітно витер, —
Коли біг додому навпростець,
Вовк у спину крикнув: «клятий Вітер!»
Лиски поховалися й Зайці —
З Вітром їм не затишно у лузі.
Кутаються в шарфи й комірці
Від його обіймів навіть друзі.
— Ой! Холодний! — сердиться Бджола.
З нірок не вилазять Мишенята.
А йому б — краплиночку тепла,
Щоб своє до крапельки віддати!
Ніби хтось окликнув до води?
Човник усміхнувся Вітру мило:
— Не сумуй! Не плач! Мерщій — сюди!
Підійми! Розправ мої вітрила!
Більш образливих не чує слів,
Коли хоче щиро обійняти.
Вірний друг запевнити зумів:
Він — легенький, ніжний, а не клятий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835921
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.05.2019
Заглядалась пані Капустинка
В дзеркало цілісіньку годинку:
— Красуватимусь серед городу,
Чим підкреслить капустЯну вроду?
Одягнуть сукенку найпишнішу?
Може цю зелену? Чи-то іншу?!
Стати найгарнішою хотілось —
Одяг весь нап‘ялить умудрилась.
— Відтепер, — втішалася наївна, —
Буду не Капуста — Капустівна!
Заздрять всі мені! І я це знаю! —
Гардеробчик немаленький маю!
Потріпай вбрання легенько, вітре! —
Підставляє небу личко хитре.
.......................
— Ой! Яка краса! — спинився Зайчик,
Заховав надгризений окрайчик
І... залишив їй одні проблемки:
В Капустівни — жодної сукенки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2019
Чепуриться поросятко —
Рожевенькі щічки:
— Несіть, хутчій, мамо й татку,
Нові черевички!
І кофтиночку біленьку,
Ґудзики — в рядочок!
Штанці білі просить в неньки
Чепурун-синочок.
Мама диву не йме віри.
Дивується й тато,
Нема щастю меж і міри:
— Синку, що за свято?
— Теплий дощик рясно плеще!
Люблю його дуже! —
Підстрибнуло щонайвище
Й плигнуло в калюжу.
Мокре рильце, хвостик, вушка,
Одяг, черевички.
Мокре все до капелюшка
І... щасливе личко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822685
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2019
Розкажи мені казку, матусю,
Ту, що мама читала тобі.
Я до тебе крізь сон пригорнуся,
Гляну в очі твої голубі
І піду босоніж по стежинах,
Де котився колись Колобок,
Де на курячих ніжках хатина,
Де чатує в кущах Сірий Вовк.
Там, на дереві, щедра Ворона
Щиро сир пропонує мені,
Там у дівчинки шапка червона,
Там Івасик-Телесик в човні.
Зла Зміючка сердито бурмоче,
Щоб Івасик до неї приплив.
Може рибку забрати всю хоче,
Що для мами Телесик зловив?
Я в Жар-птиці візьму на смерканні
Золоте дивовижне перо,
Загадаю єдине бажання
І над злом переможе добро.
Час додому. Лише озирнуся.
Новим друзям кивну іще раз,
Бо покликала тихо матуся:
— Доню, вже прокидатися час.
Ненадовго лишу на папері
І пригоди, й чарівні світи,
Але в казку відчинені двері
Я прикрию, щоб знову прийти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2019
Давно це було, мої любі малята.
Сиділа Секунда в кінці циферблату.
А, може, забулось, хлоп‘ята й дівчатка
Й сиділа вона не в кінці — на початку.
Та це не важливо. Важливо ж бо інше:
Сидіти самій не хотілося більше.
І, якось, ясної погожої днини,
Побігла вона до сестрички Хвилини.
Не встигла й на мить озирнутись назад,
Ступила лиш крок, а уже — шістдесят.
Раділа Секунда. Радів цілий світ.
Всміхнулась Хвилині: «Візьми мій привіт!»
Хвилина привіт обережно взяла
Й сестричці Годині його понесла.
Боялась розбити. Боялась спіткнутись.
За іншим привітом їй не повернутись.
Щоб чІтким і впевненим кроком іти,
Взялась рахувати до шістдесяти.
Привіт у Години. Година ж, малята,
З Добою, щоб стрітись, пішла циферблатом.
Упевнено йшла серед дня й серед ночі
І кроки свої рахувала охоче.
На двадцять четвертому кроці ходьби
Великий привіт був уже у Доби.
За сім своїх кроків Доба й не присіла.
Не встигла стомитись, як Тиждень зустріла.
З привітом до Місяця Тиждень крокує.
Поважно чотири лиш кроки рахує.
А Місяць пішов ще поважнішим кроком,
Привіт передати і стрітися з Роком.
Крізь спеку, мороз, шквали вітру і злив
Чи скажете, скільки він кроків зробив?
Ну, звісно ж, — дванадцять. Ви, певно, це знали?!
Так швидко загадку мою відгадали!
Відтоді, малята, ніхто з них не спить,
От час невблаганно й неспинно летить.
Секунда ж радіє такому сюжету:
« Ви чули? Це я почала естафету!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2019
Місяць Сонечко яскраве
Вкотре запросив на каву.
Рано-вранці Сонце встало,
Промінчики причесало,
Вмилось дощиком рясним,
Стало милим і ясним.
Веселкову всю палітру
Упліло у шарфик з вітру,
З хмар накинуло вбрання
І побігло ще зрання
Десь на захід, аж зі східу;
Не боялось морем броду,
Грому, гавкоту собак
Не лякалося ніяк.
Місяць теж убрався в шати,
Пішов Сонечко стрічати.
Тільки обрію торкнулись —
знов в дорозі розминулись.
....................
Так вже склалося віками:
Між яскравими зірками
Розминаються щоразу...
...Їм не пити кави разом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797643
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 30.06.2018
Заклопотана матуся
Сказала синочку:
— Молоко стоїть на плитці,
Наглянь одним очком.
Та дивись, щоб не «побігло»,
Не відходь нікуди;
«Скочу» я до тітки Галі...
Біжу...Скоро буду...
Повернулась швидко мама —
Вся плита залита,
А син стоїть, заглядає,
Чи ненька сердита:
— Ой, дивився...Так дивився... —
Знизує плечима —
Не одним, кажу я чесно,—
Обома очима!
І не кліпнув ні разечку,
І не відвернувся.
Не відходив. Як «побігло» —
Не збагну і досі...
Мама стала, під лоб — очі,
Фартушок зібгала:
— Я ж, роззява, «вимкни плитку» —
Тобі не сказала!!!.....
Не було б так смішно й сумно,
Й дивно з усіх бо́ків,
Та минуло вже синочку
Двадцять вісім років...........
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792609
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 21.05.2018
Привела в садок дитячий
Первісточка мама,
Запирається хлоп‘ятко
Руками й ногами.
Від спідниці відірвати
Хлопчика не можна;
(Як воно — в садочок вперше,
Мама знає кожна).
Забавляє сина ненька
На стіні малюнком:
З хмарками, тваринками
Й ніжним візерунком:
— Тато-олень, поглянь, синку,
Мама-олениця,
Оленятко нагнулося,
Щоб води напиться.
Насупилось хлопченятко,
Відійшло від мами:
— Дай-но ближче подивлюся
На тата з рогами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791950
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 16.05.2018
Дві русалоньки-сестрички
Купували черевички.
Довго-довго вибирали,
До очей щоб пасували,
На підборах щоб і в стразах,
Щоб помітили відразу
І дельфіни, і кити,
Коники морські й коти.
А зубастії акули
Слину з заздрощів ковтнули.
Вибирали аж до ранку,
Вже б узули на світанку,
Та проблема іще та:
Не налазять на хвоста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790949
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 09.05.2018
Черв‘ячок в похмуру днину
Дременув із саду в у ліс:
— З ягідки зроблю хатину,
Відігрію вуха й ніс.
Та в чорничці — затісненько
І сунички — замалі,
А бруснички — так низенько,
Аж торкаються землі.
Зависоко — горобина,
Кам‘яниця — затверда,
Дуже кисла — журахлина.
От халепа! От біда!
А ожина — з колючками,
Не підпустить ні на крок.
Так, з похмурими думками,
Й повернувся у садок.
Яблуньки стрункі — в рядочок
Манять плодом змерзлий ніс:
— Здрастуй, рідний мій садочок! —
І у яблучко заліз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790145
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.05.2018
Кицька мріяла про море,
Фантазерка он яка:
Не про синє чи прозоре,
А про море з молока.
Мишка мрію обірвала,
З нірки вистромила ніс:
—Чом замріялась? — спитала
Й зник у нірці довгий хвіст.
Вмить усі забула кішка
Мрії, що були колись:
— Буду мріяти про мишку!
Люба Мріє, стережись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788147
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.04.2018
У родині радість. У родині свято.
Бо нарешті в доні є своя кімната!
Новесенькі меблі, стіни білосніжні,
А на них — шпалери. Мама каже — ніжні!
Не було б інакше. Сама ж вибирала,
Всі знання і вміння у ремонт вкладала.
Недопрацювала ненька щось, напевно,
Бо ж дитя взялося виправляти ревно.
Є, на щастя, в доні олівці і фарби,
Щоб різноманіттям посміхались барви.
Сонечко, хмаринки, на траві — корова,
Киця біля неї. І стіна — готова!
А власні картини, на барвисту стІну,
Чим же приліпити, як не пластиліном?
Дивляться у захваті поглядом героя
Ці невинні очки. Ця секретна зброя.
Не пожурить мама. Не насварить тато.
Бо ж змінила донечка за смаком кімнату)))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780030
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.03.2018
Зайцю тінь його жалілась:
— Знаєш, друже, я втомилась!
Скачеш, сірий, цілий день:
З пня — в траву, з трави — на пень!
Ну прошу тебе, будь ласка,
Прояви до мене ласку:
Зупинися хоч на трішки,
Хай в тіньку спочинуть ніжки!
Під розлогою вербою
Відпочинемо з тобою,
Про морквинку, про горох
Ми помріємо удвох.
— Добре! — зайчик крикнув їй
І помчав іще хутчій —
Будемо відпочивати!..
...Якщо зможеш обігнати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777667
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.02.2018
Непосида вітерець
Мчав додому навпростець,
Стрів кульбабку білощоку:
Невеселу, одиноку...
Став кульбабку він питати:
— Чом стоїш сумна така ти?
Та ж йому відповідає:
— Друзів, родичів не маю.
Всі — гуртом. От дивина:
Лише я, чомусь, одна!
Вітер щиро засміявся,
На гіллячках погойдався,
Шапку їй зірвав грайливо,
Закричав: «Чекай на диво!»
І поніс її пухнату
Понад лугом, біля хати.
Не зогледілась кульбабка,
Як гайнула з вітром шапка.
Та не плаче гірко квітка,
Непокрита що голівка,
Бо із вітром швидкокрилим
Десь узявся жовтий килим.
А ви можете, малята,
Що за килим відгадати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774204
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 30.01.2018
Стомилося надвечір
в небі ясне сонечко.
Сонні оченята
у моєї донечки.
Злипаються віченьки
в плюшевого коника,
Опустились вушка,
мов зів‘яли, в слоника.
В доні біля щічки
засинає зайчик,
Лиш невтомно світить
місяця окрайчик.
Золотом підсвічують
зіроньки ясненькі —
Як багато світла,
а такі ж маленькі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772561
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 21.01.2018
Ой, прокинулись курчата.
Треба їх порахувати.
Раз, два, три, чотири, п‘ять,
Шосте й сьоме все ще сплять.
Ну, а восьме і дев‘яте
Не були четвертим-п‘ятим?
Перше й друге, біля мами,
Помінялися місцями.
Переплутались малята.
Де ж мені знайти десяте?
Круть і верть,і верть і круть—
Порахую, як заснуть?
Чи коли могла я знати:
Як це важко — рахувати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771665
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.01.2018
— Я не така як всі! — кричала Муха,—
Мені не рівня ні Бджола, ані Оса!
Павук дивився і уважно слухав:
— Як зваблює мене твоя краса!
Принцеса ти, ти — королева, ти — богиня!
Оса... Бджола... О, як же мені жаль —
Лиш Павуки такій богині рівня!
Для тебе сплів я королівську шаль!
І ти накинь її собі на плечі —
Цей подарунок — щирий дружби знак!
Накинула, відчула вже надвечір:
Не зняти «шалі» і дихнуть — ніяк...
......
—Де ти, Бджола!? Де ти, Оса!? — кричала Муха.
Павук дивився. Милувався. Слухав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771489
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 15.01.2018
Бешкетниці-хмаринки
Над вітром глузували,
Скуйовджені чупринки
До нього наставляли,
Гримасами дражнили
І штурхали під бік —
Чи налякать хотіли,
Щоб від хмаринок втік?
А вітерець-приблуда —
Він був не з боязких.
Повітря повні груди
Набрав, хмаркам на сміх,
До сліз дощем сміялись:
— Ой, вітре, дуй сюди!
Як дмухнув — налякались,
Розбіглись хто-куди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771355
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.01.2018
З неба падала сніжинка,
В день морозний і ясний.
До землі летіла стрімко,
Шлях долала немалий.
Ледве-ледве не розбилась.
Я долоньки простягла —
В рукавички опустилась
І пір‘їнкою лягла.
Змерзла геть без одежинки
Так, що побіліла аж,
Вкрилась інеєм сніжинка,
Ледве дихала.А я ж —
Подихом своїм гарячим
Зігрівала, як могла.
Де ж поділася, невдячна?!
Чом від мене утекла?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770954
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 12.01.2018
Котик у дощу спитав:
—Чом ти плакав, чом ридав?
Через тебе, хоч і трішки,
Але намочив я ніжки.
Дощ веселкою всміхнувся
І до котика звернувся:
— Я не плакав, не ридав,
А картину малював.
Глянь в калюжку, як в віконце,
На малюнку — небо й сонце.
До картини кіт торкнувсь
І розсердився чомусь:
— Мокра чом така вона?!
Розтопчу її до дна!
Розігнався і, щосили,
Заходивсь топтать картину.
Дощик знову засміявся:
— Задарма не намагайся!
На воді — круги барвисті,
І картина — знов на місці.
А ти, коте, неспроста,
Мокрий з ніжок до хвоста!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770261
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.01.2018
Звернувсь Будяк до Буряка:
— Гей,зустрічай-но брата!
Одна лиш буква нас різнить,
Ми — мало не близнята.
Прийми мене в будинок свій!
Просить не перестану!
З тобою трохи поживу
Та й Буряком я стану.
Наївний був наш Бурячок,
Він Будяку повірив.
Зробив назустріч «брату» крок,
І стис його в обіймах.
Та не відразу він відчув
Колючки Будякові,
Від родичів листки ховав,
Подряпані до крові.
Коли дихнуть не в змозі був
Без сонячного світла,
У тіні Будяка тонув,
І все ще був привітним.
Та впевнена чиясь рука,
Що грядочку полола,
Торкнулась чуба Будяка
І пальці поколола:
— Не родич ти йому ніяк,
Прийми-но свої лапи!
Бо ти — бур‘ян,а не Буряк!
Геть з грядочки чалапай!
Шахрай пішов без вороття —
Отримав по заслузі.
Ти також зі свого життя
Жени нещирих друзів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766154
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.12.2017
Хвалився-вихвалявсь Комар:
— До сонця долечу
І, з висоти, нікчемним вам
«Привіт!» я прокричу!..
Діставсь хвалько до сонечка,
Завмер у горлі крик,
Бо сонячним промінчиком
Язик собі обпік.
Тепер, нікчемний та дрібний,
Невдаха не кричить —
Малесеньким комариком
Під вухом нам пищить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765106
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.12.2017
Притулилось до бабусі
Руденьке дівчатко:
— Мрію бути метеликом,
Або пташенятком,
Що літають десь у небі,
Крильцями тріпочуть,
А кружляють над водою —
Ніжки не намочать.
Та бабуся ніжно-ніжно
Обняла онучку:
— Хочу тебе цілувати
Не в крильце, а в ручку.
Хай метелик — метеликом
Кружля над водою,
А ти, рідна, моя люба,
Просто будь собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764602
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.12.2017
Я з Вами пиво пить була готова...
з таранькою...дивитися футбол.
Та про шампанське щира Ваша мова
Забила в душу вирішальний гол.
Вже ресторану бачу коридори...
«Совєтское» прошу не прєдлагать,
Хоча б «Асті Мартіні» чи «Мондоро»
...Чию Ви там собі згадали мать?
Я ж на «Вдову Кліко» не зазіхаю
І можу й віскі за компанію...Пардон...
От «Чівас Реґал» просто не сприймаю...
Щось з односолодових...що мені?.. бурбон?!.
Спиртним не буду, друже, зловживати,
Та не відмовлюся від коньяку собі:
«Курвуаз‘є», чи «Хенесі», чи «Ремі Мартін»
Але не нижче, ніж VSOP
Приємна атмосфера ресторану,
Але в очах напроти: «та пішла...»
І не подумаю!.. не підведусь!.. не встану!..
А, просто, тупо заплачУ сама!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2017
Тролем тролив Тролик-брат
Трьох маленьких Троленят:
— Тролить буду до плачу!
Я вас тролити навчу!
Троленята Тролю:
— Годі! Нині тролити не в моді!
Тролиш,брате,нас даремно!
Треба Тролем бути чемним!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763722
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.12.2017
— Поший мені, мамо, костюм їжачкові,
Й носочки, і шапку, бо скоро зима.
— Пізніш, моя люба, — втомилася, доню
— Тоді відпочинь, я пошию сама.
Та слів тих уже не почула матуся.
Своє взяла втома. Здолав її сон.
... А в черзі на сукню вже — лялька Настуся,
І зайчик, і котик, і плюшевий слон.
Прокинулась мама — весела, бадьора,
За мить сторопіла і стала німа...
Була в неї сукня, були в неї штори,
Була в неї блузка... Все!.. Більше нема...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760559
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.11.2017
Нитка з Голкою, сестриці,
Шили сукню Ангелінці.
Виник спір у них такий:
Хто в тім ділі головний?
— Ти, без мене,— каже Голка,—
Не ступила б навіть й кроку.
Нитка сльози витирає,
Що відповісти — не знає,
Геть від Голки відійшла:
— Ну і ший тоді сама!
Ножиці на дві частини
Поділили їм тканину
І тепер, хоч і малий,
Кожна має клаптик свій;
Та якісь незграбні кроки
І у Нитки, і у Голки.
У дні тягнуться хвилинки...
Все ж, без сукні Ангелінка.
Знов у сльози наша Нитка,
До сестри підбігла швидко,
Її міцно обняла:
— Знаєш, ти була права!
Каже Голка:
— Що ти! Що ти!
Ну ж бо, рідна, — до роботи!
Я ж, без тебе, — каже Голка,—
Не ступила навіть й кроку.
Обнялись і, за годинку,
В новій сукні Ангелінка!
От і ми з тобою, друже,
Висновок зробити можем:
Те, що маєш не руйнуй,
Дружбу, понад все цінуй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2017
Їжачку на іменини
Лось шерстяні сплів лосини.
Їх поміряв їжачок
І пустився у танок;
Ледве-ледве зміг згадати,
Що й в Сови сьогодні свято:
Новосілля у Сови,
У Мудрої Голови.
І розщедрився Їжак:
Зняв добротний свій піджак
Й добрій тітоньці Сові
Сплів колючі ковдри дві.
Ось чому Сова, малята,
Уночі не може спати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754528
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 09.10.2017