| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Безсніжна зима. Через ґрунт, через лід
Нови́й Рік простує до нашої хати…
В цю пору морозяну треба як слід
знайомих і рідних, колег привітати.
Нехай Новий Рік стане дійсно нови́м:
оновляться сили, зарплата, завзяття…
Не треба лякатись того, що йде з ним –
Бог ві́дає все, що нам треба для Щастя!
Сприймаймо усе, як Всевишній дає,
із чинним споко́єм і без нарікання.
Бажання, звичайно ж, у кожного є,
та ще й не одне заповітне бажання!
Святкова Ялинка, індичка в печі́,
А мрії роя́ться, у Небо злітають!
Хай Доля дарує від Щастя ключі;
усі, хто Вас любить хай Вас привітають!
І щоб побажати Вам кожен хотів
Великого Щастя – простого, людського,
зустріть Новий Рік Вам ще сотню разів!
Не хочете сто?! Ну, і нам не до того.
У Ніч Новорічну хай Зірка впаде!
Ні-ні, не з ялинки, а просто із Hеба,
і Ваше Бажання до Вас хай гряде́,
здійсниться нехай, і усе так, як треба!
Чого побажали – хай все буде так,
і щоб не була це іронія Долі,
Вона жартувати – великий мастак!
Бува й милосердною по Божій волі.
Нехай Ваші Мрії порадують Вас
реальністю ставши, як Ви зажадали,
у Вашім житті щоб звучав Божий Глас,
а Божі Долоні від бід закривали!
Хай буйно палає Кохання в Душі́,
Нехай обіймає Вас Муза крилата,
нашіптує Вам найщиріші вірші́
завжди́, просто так, а не тільки до свята.
Хай буйно палає Кохання в Душі,
І Серце, як в юності рветься у грудях!
Непевність свою назавжди полишіть –
Йде Юність до Вас звідусіль, звідусюди!
Нехай Божа Ласка поллється на Вас
із Рогу Достатку дзвінким водограєм!
Несе хай за хмари крилатий Пегас,
і Ваше життя іде полем безкраїм…
А поле тернисте, вколовшись на нім,
не варто усе ж проклинать лиху Долю.
Колючка в ступні – неприємно, та втім –
у Серці колючка завдасть більше болю…
Здоров’я Вам, Сили, гараздів земних,
зарплату таку – скільки треба для щастя!
Політики – сви… Ні, не треба про них!
У свята згадать – їхній матері трясця!
Нехай оптимізму дає Новий Рік,
поважного спо́кою, ро́сту – все в міру,
і Божа Десниця відводить убік
усі негаразди, і біди, й зневіру…
Минув Рік Старий. Добре Він працював,
із чистим сумлінням злітає на Небо.
Багато приніс Він. Багато й забрав…
Не треба за Ним сумувати. Не треба!
Ні, Ви не сумуйте за Роком Старим,
роки́ в нашій Пам’яті – як на долоні,
Вони поруч з нами йдуть шляхом земним,
і Мудрість вливають нам сріблом у скроні.
Під дзвони годинника йде Новий Рік…
Устигніть своє загадати Бажання!
І Серце відлунням почне Щастю лік,
А Вічність зупиниться в млоснім чеканні.
Так, Рік йде Новий, принесе нових справ,
скоріш в його вир, бо Життя не чекає!
І «Все буде добре» – як Слава співав…
Повірте Йому! Я – не вірю, я ЗНАЮ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2017
Я – Роман Терпуг був зроду,
Терпугом зоветься й дід,
Що захочем – робим з ходу!
А Кийочок – мій сусід.
Мотоцикл в мого сусіда
Чорний, сильний, як на те!
Може з’їздимо до діда?
Заводь, друже, свій МТ.
А мій дід живе в селі,
Яке зветься «Три Романи»,
Я зарізав два кролі,
Взяв горщик сметани.
А приятель самогон
Нагнав – хлопець не ледачий,
Бо для діда «випивон» -
Гостинець добрячий.
Недовго були в дорозі,
І село вже показалось.
Ось дід сидить на порозі…
Що з його руками сталось?
Ой, розпухлі його руки…
Де ж він їх так обпалив?
Дід сумний, великі муки
Я йому стакан налив
Самогону – як вогниво!
Дід мій випив. Диво з див.
Повагом він пив, ліниво,
Два стакани «процідив»,
І від дідової муки
Не лишилось сліду!
Де це обпалив ти руки?
Розкажи нам, діду!
Є в мене буржуйка – пічка,
Сторожем працюю,
Є сторожка, у ній свічка,
Там я і ночую…
А воно ж… плита гаряча,
І без дверці піддувало,
Люблю тепло – така вдача,
Жую хліб та сало…
Почули тяжке зітхання,
Дід сказав, як рубонув:
Я пішов на чергування,
Біля пічки сів, заснув…
І приснилось… Красота!
Це тобі й причина!
Біля мене не плита –
Молода дівчи́на!
Вона ж бо стоїть, сміється,
Та хто б тут «зівало»?
І засунув я, здається,
Руки в піддувало!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2017
Учитель – він не тільки в школі,
Він вічно в Пам’яті у нас…
Це не професія, це – Доля!
Вчимо й вчимося повсякчас.
Батьки і Друзі нас учили,
А вороги – і поготів!
Життя уроків не лічили,
І ми «учили» теж батьків…
Навчаємо дітей щороку
З надією, що в добрий час,
І від уроку до уроку –
О-о-о, як вони навчають нас!
Учитель… Ні, не тільки в школі,
Учитель – це частинка нас,
Віддаємо й себе поволі,
Аж до останку, раз по раз.
Вітанням з днем таким чудовим,
Серця постукують, дзвенять
Бажаємо Вам знову й знову
У вир Удачі поринать!
Хай люблять Вас і учні й діти,
Вам хочем нині побажать –
Учити, Жити й Пломеніти,
Горіти й дооооооооооовго не згорать!
Герой чи злодій все ж – людина,
Чи просто вчитель без «зірок»,
Усім, хто вчив мене донині,
Скажу: «Спасибі за урок!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2017
Рахманний, срібний, милий Друже,
Ти все ж так дивишся в вікно…
Тебе холодним і байдужим
З дитинства бачу. Вже давно.
Чи й Ти живий? Чи й Ти страждаєш
В небесній томлячись імлі?..
Можливо, Душі Ти приймаєш,
Що тіло віддають Землі?
Що хочеш Ти мені сказати
З іронією, звісна річ?
Чом не даєш спокійно спати?
Безсонна ніч… Безсонна ніч.
Ти бачив в світі вже багато:
Людей, лани, гаї, степи…
Що хочеш, Друже, Ти сказати?
«Якщо не спиться – так не спи!»
Не сплю. Думки – вони пророчі,
Під стукіт серця, плин свічей…
Багато у безсонні ночі
На Тебе дивиться очей!
Чи бачиш Ти кохані очі?
Скажи, сохатий, не мовчи!
Їх відчувають дні і ночі
Серця, і рвуться в далечінь…
Серця, що рвуться у безсонні,
Натужно кожне кров жене…
Люди в коханні безборонні,
Лишень жалкують, як мине…
Скажи мені, скажи, сохатий,
Може Тобі дано все знать?
Чому болить Душа крилата?
Вже скоро й ранок… Спати… Спать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2017