| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Думка
Земле моя свята, велика Галичина,
Ти народила пророка Андрея,
Ти народила Франка.
Пошли свій привіт сивочолому Києву,
Закарпатській землі.
Ми, українці, у побуті різні усі.
Кажуть, що Київ то - серце, а Львів то - душа
Правда і та, і та
І все-таки Україна почалась з "Енеїди",
Мови Шевченка, Котляревського, вареників Солохи,
Співу Наталки Полтавки...
І хоч як вороги нам вставляють палки
Ми співаємо і завжди виживаємо,
Бо в мові і співі наша душа,
Та розуму не маємо, бо слухаємо лжепророків,
А своїх вбиваємо.
Чи чула історія про гея запорізького козака?
Його енергію забирали війни, турецькі галери,
А красуні бранки-українки плакали в гаремах.
Содом і Гомора відома з віків
Не треба її узаконювати і прославляти,
Андрій Первозванний не того Русь вчив,
Щоб розпусту культивувати.
Не для того ми будуємо церкви,
Не для того дзвонять наші дзвони,
А завжди просимо помилування за гріхи
І підносимо руки до Бога.
Час такий... диявол вдягає різні маски
І чекає кого пожерти,
І немає такого на світі,
Щоб не зазнав земної смерті.
Ніхто нікуди не дінеться
І нічого з собою не візьме
Як голий народився, голий і помре.
Це пізнав і Македенський, і Гітлер, і Сталін
Це пізнали всі тирани
І кат Путін пізнає.
В.Шипова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758034
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 31.10.2017
Між зорями ходила босими ногами,
Лікувала сеце настоєм кульбаби
Шукала рецепт щастя, міцного здоров'я
І навчилась зміцнювати формулу крові.
На повнолуння взяти повний горщик любові,
Додати собі на плечі мішок страждань,
Попросити милості у Христа живого,
Залити горнятком сліз своїх
І замолювати гріх свій свого роду.
Між зорями ходила босими ногами,
Після покаяння чар-зілля шукала,
Навіть простий терен під час цвітіння,
Маку пару зерен, зубець часника,
Окраєць чорного хліба,
Заробленого в поті чола,
Дадуть тобі все, що просиш
Головне була б Його воля...
У нього нічого неможливого нема
Навіть колись народила Сара стара,
Не самому чинити собі добро комусь на зло,
Слухати стукіт свого серця,
Тоді твій істинний поклик душі воскресне.
Віра Шипова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756873
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.10.2017
Львів
Омитий росою древній Львів,
Який колись мене гостинно зустрів
Тримає у пащі старих кам'яниць
Багато душ світлих і пропащих,
Багато секретів і таємниць,
Що зависають у храмах на шпилях дзвіниць...
До церкви йшла стара княгиня, дружина Данила,
У серці своєму вона несла благословіння сину його Леву:
"Місто, яке ти збудуєш, стоятиме віки
І хоч його не раз сплюндрують чужинців різні вояки,
Нащадки твої торгуватимуть медом і питимуть каву,
А ще молитимуться по храмах.
Моя сльоза на цвинтарях Личакова застигне
І знатиме наш світ, як дітей галицького роду,
Що породив спів Соломії, поезію Франка,
Витівки львівських батярів, фантазії Мазоха і добре пиво.
І не переможе ніхто наш клич, волаючий щохвилі:
"Героям Слава, Слава Україні".
Віра Шипова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756081
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 19.10.2017