| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
А
за вікном
метелиця і сніг:
і чути сміх, і чути "Ахи"
й "Охи"
це Дід Мороз
Стомився і пригліг,
лоскоче дітям пальчики і щоки.
Зима приходить завжди не одна,
У неї друзі
заметіль і вюга. Тож
одягайся, на каток гайда
На тебе вже давно чекають друзі.
Роботи свої швидше доробляй
Бо Рік Новий вже ломиться у двері,
Ялинку в шати й барви одягай, вже в розпалі зимові каруселі
@Оріховська
Таміла
12,2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765144
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.12.2017
Знову синява,
така ж холодна.
Вона заходить в наш дім.
Так, як і в сотні інших до того.
Заглядає в холодильник, в градероб, легко влазить під ковдру.
Наче живе тут усе життя.
Своїми розчепіреними пальцями гладить кота за вушко.
Дивишся їй прямісінько в очі, пильно.
Береш її за руку, за талію, за волосся.
Ніби знаєш її від народження.
Ніби ти їй брат чи навіть друг.
- "Не бійся" - тихо шепоче на вухо і швидко розчиняється.
- "Чого боятися" - думаєш... Свої своїх не видають...
І лягаєш до мене в ліжко, ще трохи холодне від її тіла.
Витягуєш руки над головою і спиш.
І я сплю.
У холодній синій кімнаті, такій, як і сотні інших.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757798
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.10.2017
Наповнююсь тремтінням, наче от-от маю осідлати теплі вітри і полетіти. Найлегший подих вітру зіб*є мене, підніме високо-високо і понесе на своїх плечах.
Але навколо тихо, навіть риби не б*ють хвостами, не сідають на гілку бджоли, навіть сонце світить ласкаво в передчутті внутрішньої втрати.
А я тремчу і думаю. Думаю про свою важливість. Що можу зробити? Що маю зробити? І що хочу зробити? І чи ці роботи збігаються? Чи вони не суперечливі?
Ні, кажу собі, не думай про це сьогодні.
Але не перестаю тремтіти, думати, не перестаю бути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756552
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2017
Переїхавши, змінивши зачіску, гардероб
Людина пробує втекти від своїх снів, проблем, думок.
Вона старається забутися, знайтись.
Втекти у себе, чи з вовками в ліс.
Вона горює, мне в руках папір,
по колу ходить, робить щось на спір.
На спір з собою, з своїм власним Я.
Та зачіска не змінює життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756548
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2017