| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Ще трошки милий потерпи,
ще трошки милий мій благаю,
тебе нізащо у житті не полишу
і ти це знаєш.
Як ти колись, як я вмирала
зі мною був єдиним цілим
і до останньої хвилини
я теплий подих відчувала,
я теплий подих на щоці
і сльози теплії твої
я відчувала, відчувала.
А потім як мене не стало
ти сам лишився на землі.
І думка в голові одна,
твоїй на довго заселилась,
коли прийшла в наш дім війна,
прийшла й на сході оселилась,
я знала милий ти підеш,
з небес за тебе я молилась.
Та ж доля має інші плани,
ті що не зміниш молитвами.
І в один день дивлюсь з небес
а ти уже лежиш й вустами
повіря подихи останні
вхопити пробуєш свої.
Здригнулись небеса тоді
коли побачити картину.
Лежить солдат увесь в крові,
а поруч з ним сидить дівчина.
І як і він її колись,
до себе ніжно пригортав,
й вона до нього вся прилинула,
і болі вже не відчував
та й сльози більше не котились.
Її побачив як вмирав,
зрадів…. і очі опустились
І у останню мить життя
вуста його прошепотіли,
«тримай кохана я іду»
Тримаю любий, й відлетіли
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2017
Матусю, матінко моя,
у сні я знову промовляю,
то просто сплю і я не знаю,
що скоро прокидатись час
і зізнаватись знов собі,
що вже давно тебе немає,
що то був лише сон сумний,
він нагадав мені про тебе
про день з дитинства мій страшний
як Бог забрав тебе на небо.
Чому підступна та хвороба,
прийшла к нам в дім тієї ночки.
Мені ж було чотири рочки,
Мені ж всього чотири рочки.....
Час вже минув але так само,
ти часто снишся мені мамо.
У сні мене за ручку водиш,
до себе ніжно пригортаєш,
ах мамочко ти вже не взнаєш,
як тепло було на душі.
Тепер я згадую у сні,
на вушко як мені шепочеш,
а я маленький був тоді,
а я сміявся як дзвіночок,
не розуміючі ні слова,
що ти мені тоді сказала,
але серденько відчувало,
я пам’ятаю відчувало,
ти найрідніша на землі.
Мамо, так сумно у тім сні,
у всіх тих снах де ти мені
співала на ніч колискові
і я спокійно у любові
під них матусю засинав.
Я бачив маму на світанку,
я бачив маму як лягав.
Гадав собі, так вічно буде…
Але роки вже проминули
я вже прокинувсь і в минуле
сон відлітає, в небуття
тай в же дорослий зовсім я.
І виріс я один без тебе,
пішов без тебе у життя.
Гадаю інколи про себе
А що як була б ще жива.
Та час пройшов загоїв рани,
Давно немає в мене мами.
І вже не буле скоро снів,
не тебе мамо, не тих днів
мого щасливого дитинства
яких вже майже й не згадаю,
та думаю уже забув,
а ж доки знову спать лягаю....
і знов у сні с тобою мама
мій спогад став живий дитячий
моя рідненька, я так плачу..
у сні я плачу та сміюся,
не покидай мене матуся.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2017