| Сторінки (3/239): | « | 1 2 3 | » |
Диво-метафори осені
Накрили вранішній світ…
Линуть думки припорошені
У мареві пройдених літ...
Повітрям, в танцюючім листі
Спогади й Мрія пливуть…
Алеї у срібнім намисті
Вже до зими їх ведуть…
Стоптали усе пережите,
Сягнули туманно в даль…
На «після» і «до» не ділити -
Бажання вплели у вуаль…
Весною посіється зерно
Надії і сподівань…
Хай бачу майбутнє химерно,
Та безліч у ньому бажань…
А поки хрустить під ногами
Багрянцем встелений сад…
Йде Думка і Мрія до брами,
Де тільки гармонія й лад.
19.11.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2020
[i](Світлій пам'яті народної артистки України, славної Берегині української пісні Раїси Кириченко)[/i]
Прислухайтесь, люди… Яка дивна мить…
Не вітер гуде по діброві…
То пісня козачки поміж верховіть
На крилах летить із любов’ю…
Вклонилася саду, землі у степах,
Жоржинам, що в радості квітли…
Із піснею віра її по світах
Сіяє, як в темряві світло…
Всміхнулась калині, яка, наче скарб
рубіни у серце сховала…
Святкових просила у осені фарб,
Сорочку собі гаптувала…
- А ти, моя вишенько, зоре, мій світ,
Тебе хіба можна забути?!
Ти пам'ять про маму, із давніх ще літ
старалася в пісню вселити.
І «Мамина вишня», над краєм, як гімн
Журавкою лине народу…
Бо є непоборним, нескореним він…
Горджуся, що я й з цього роду.
Лишила нам пісню, що духом святим
Торкає тут кожну стежину.
Із заповітом, напрочуд простим:
Любіть же, любіть Україну!!!
А радість від зустрічі, тугу і сум
Сховала між листя калини…
У ній таємниця пісень її й дум,
А в кетягах пам'ять родини…
Заграй на могилі, бандуро, заграй…
Акордів міцніють хай крила…
Ту пісню, що лине аж за небокрай,
Любов’ю душі осінила.[/i][/i]
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020
Як ніч доторкається неба плечей,
Прохолода кутає вії…
Із зіроньки місяць не зводить очей...
Кохати єдину воліє…
Серед тисяч звабливих, сяючих зір
Запала вона в його серце…
Романтики тема для музики лір,
Де срібного сяйва джерельце.
У небі освідчення - щастя розлив…
У танці буршти́нові перли…
Ту душу, що вповні над світом відкрив
Ще промені ранку не стерли...
06.10.2020
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2020
Ти стихни, вітре, зупинись на мить…
Знайди десь між дерев спочинок.
Он, бачиш, в небі сонячна блакить,
А серед неї – Вальс хмаринок…
Їм музику творив щасливий день…
Їм - декорації в дарунок :
Проміння сонця, сяйво повних жмень,
Майстрять з мозаїки малюнок…
О, буйний вітре, сердитись не смій…
Зміни свій пахмурний відтінок…
Сховай поміж діброви норов свій
Дивись і слухай… Вальс хмаринок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2020
Красива у буднях, велична у свято,
Плодами багата, щедра в житті…
Для Осені-Жінки в богині все взято…
Образ її, і простий, і святий.
Приспів:
А бабине літо, а бабине літо
Ще душу її зігріває теплом…
А бабине літо, а бабине літо
До скроні торкається сивим крилом…
Завмер у чеканні цей світ золотистий…
Бавиться пензлем красуня руда…
Ключі журавлині, сумні, голосисті
Млосно крізь тишу, кричать: молода!...
Приспів:
А бабине літо, а бабине літо
Ще душу її зігріває теплом…
А бабине літо, а бабине літо
До скроні торкається сивим крилом…
Ночі холодні, з колючими зорями,
Ранки шершаві, мов руки її.
Душа, як те поле, турботами зорана…
Де й досі співають пісні солов’ї.
Приспів:
А бабине літо, а бабине літо
Ще душу її зігріває теплом…
А бабине літо, а бабине літо
До скроні торкається сивим крилом…
01.10.2020
Л.таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020
Наснилась хата… батьківський поріг…
Де гартувались мої крила…
Де спориші в дворі торкались ніг,
Де босою усі стежки сходила…
Наснились мами руки в мозолях…
Ніжніше їх, не знаю в світі.
Разом із сонцем, вдома й на полях,
Вони трудились в щедрім літі.
Наснився тато любий край воріт…
Той мудрий погляд, очі сині…
А в них іскрилась мужність, як граніт…
З дитинства в пам’яті – донині.
Стомилася… Спочину тільки тут…
В гармонії душі і тіла…
Де духу отчого сліди живуть
Які ведуть додому сміло.
А тепло як… Згорнулася в клубок,
Щоб тішив сон цей до світанку…
Я відчуваю крила їх обох…
Вберу тепло це до останку…
Як сонце зійде – знову у політ…
Настане день у круговерті…
Та скільки б не жила на світі літ,-
Любов батькі́в не згасне серці.
26.09.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020
Впало сонце за гай, запалав небокрай…
Вдалеч пісня неслася лелеча…
Десь далеко співав чарівний водограй…
Тихо ніч опустилась на плечі.
Ти мене обіймав, ніжно так цілував…
Про любов шепотіли щось губи…
Я твої ті слова, немов відблиск заграв,
Берегтиму у серці до згуби.
Хай над нами вітри, і дощі і сніги…
Болем ниють обвітрені руки…
Та в обіймах палких почерпнемо снаги,
І любові у дітях і внуках.
Через довгі літа, ми удвох по світах…
Бережемо тепло і надію…
І хоч з крони бува тихо листя зліта,
Та міцному корінню радієм.
22.09.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2020
Я так люблю осінню пісню,
Щемливий клекіт журавлів…
Погодні примхи її, звісно ж,
Й барвисту гамму кольорів.
Люблю похмуре, темне небо -
Таємну схованку дощів.
«О, як же їх земельці треба»,-
Шепоче листячко кущів…
Стихає річка говірлива,
Очима темними зорить…
Туманом вкрившись, тихоплинно
Про щось з вербою гомонить…
Квітки шуршать насінням тихо -
Прощальний літу передзвін…
Новій порі на радість й втіху,
Птахи, немов в танку кривім …
Діброви листя в позолоті,
В повітрі вальсом зорепад…
Співає Осінь вся в турботі,
Хоч стихла музика цикад.
Свою красу морозні ранки
Рубіном в кетяги вже ллють…
Красу коралів на світанку
По нотах вітром рознесуть.
Ох, осінь, осінь…ніжна пісня…
Ти - літа бабиного смак…
Моя любов, як зірка пізня,
Ще тепло душу гріє так…
22.09.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2020
Біжить ріка мого життя...
Гойдають хвилі дні і ночі.
Назад нема їй вороття,
Та і спинятися не хоче.
Біжить ріка мого життя…
Буває б’є каміння груди...
Між берегів несе літа,
Де незбагненне завтра буде.
Біжить ріка мого життя…
Смарагдом погляд ніжно сяє.
Землі і неба в ній злиття
Душа там плаче, то співає…
Біжить ріка мого життя…
Осіннім кольором налита...
А в ній весни серцебиття,
І мрія в ліліях сповита.
21.092020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2020
У дзеркалі панна, по імені Осінь
Розгладжує щічки рум’яні свої…
Лягає шифоном мереживна просинь
На сукню, що їй гаптували гаї.
Сіяє багрянцем крохмалене листя,
Коралі Калини на груди лягли…
Вже голими вітами коси сплелися
І Хме́леві пагони стан обвили…
А шляпка творила довершений образ…
Прикраса їй – з квітів осінніх декор.
Що пишна й жадана на те має доказ:
Їй перлами Ранок малює узор…
Валізу красуня уже спакувала…
Дарунків доволі… радітимуть всі…
У золото ліс і сади фарбувала,
Щоб злитись із ними у пишній красі…
Припудрила носик…всміхнулася Вітру...
Дала настанову холодним Дощам…
Вже скоро її парасолька розкрита
Постане Землі, мов божественний храм.
16.08.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2020
Сіє мама мальви біля вікон хати -
Спадщину духовну, світлий оберіг…
Хто руша в дорогу, має добре знати:
Вас завжди чекає батьківський поріг…
І не зрадьте землю, де батьки зростили,
Де з дитинства чули пращурів пісень,
Де з колиски мама, мову вчить любити,
Світлом наповняти кожен новий день…
Різнобарвні мальви…українські хати…
Добрі душі предків в кожній з них живуть…
За повір’ям давнім- той народ багатий,
Праведним де шляхом, всі нащадки йдуть…
12.08.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2020
Не моя… ти тепер не моя…
Шепочу і кричу що є сили…
Живе в пам’яті ніжність і ласка твоя…
Сльози душу, мов камінь, сточили…
Не моя… ти тепер не моя…
Вітер розпач розносить на крилах…
І у кожного з нас тепер пісня своя…
Та твоя лиш здіймає вітрила.
Не моя… ти тепер не моя…
Зник той трепет й жага мого тіла…
Я ж не знав, що гаряча любов то твоя
Ніжно й пристрасно так його гріла...
Не моя… ти тепер не моя…
То чому ж твоя тінь манить всюди?
Нині в тебе щаслива і дружна сім’я,
Та, кохання не можу забути.
Не моя… ти тепер не моя…
Загубив необачно я щастя…
Та не меркне чомусь наша в небі зоря…
Йду до неї немов до причастя...
11.08.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2020
За чашкою чаю, що спрагу тамує
відлунням почулось: «люблю і сумую…»
Стривожилось серце і зжалось до болю…
немов в грудях тісно, і хоче на волю…
На те ж вона мати, щоб все відчувати:
коли порадіти, коли співчувати…
Коли у молитві зустріти світання,
і випустить в небо тривогу й зітхання...
З якими словами до Бога звертатись,
щоб діти додому могли повертатись...
Щоб сон був спокійним, а на світанні
оселя батькІвська сіяла в чеканні.
Щоб гамір і сміх було чути повсюди,
кровинки птахами летіли зівсюди…
У чашці тонула глибока зажура…
Їй так пасувала погода похмура…
10.08.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
Не підганяйте в серпні час...
То - дивний на́пій, ковток літа.
Той смак його здивує вас
Усіх щедрот туди налито...
Не пийте швидко все до дна...
Побачте в ньому сонця очі…
Воно улітку – серце дня,
і теплий подих панни–ночі.
В коктейлі є букет троянд,
І шлейф тонкий з дощу і зливи...
Десь, хвильками легкий туман
розкинув ніжно свої гриви...
Той смак доповнив зрілий сад
В напої - ніжність його соків...
І чуть птахів співочий лад...
Зарум’янілі неба щоки.
І переливи сяйва зір
від зорепаду Персеїди...
Там шепіт моря - мова лір...
І тінь блаженна пообіді.
Відчуйте літа дивний смак...
У ньому - молодість і сила.
Бо, десь вже осінь, часу в такт
Готує інший нам уміло…
09.08.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2020
Подаруй мені, Доленько, крила…
Два прошу, щоб злетіти у вись
В час біди… Щоби Землю накрила…
Як впаду, щоб змогла підвестись.
Щоби ними могла відвернути
зло безкарне і ненависть, злість
Та родину теплом огорнути,
Не впустити у дім лиху вість,
Щоб по волі за вітром летіти,
Переміряти поглядом світ…
Де зима перетнулася з літом,
моїх крил доторкнеться політ,
Щоб змогла донести свої мрії
До зірок, що торкались небес,
І леліяти в думах надію:
стане вище реальність чудес…
А як місяць загляне у воду,
піде в танець зоря, сміючись…
Знову матимуть крила нагоду
Обійняти тебе, як колись.
26.07.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020
Шумить пшениця з краю в край,
Під сонцем смагне щедрий колос…
Земля моя, неначе рай…
В душі її - духовний голос.
Де пахнуть луки чебрецем
І сад у яблуках з наливом,
Там хмари чітко олівцем
Малюють щедро дощ і зливи…
І п’ють їх маки у полях,
Купа голівку жовтий сонях…
Веселки райдужної шлях
Тримає небо у долонях.
Живить повітря петрикор,
П’янить озону свіжий запах,
А Липень творчий у декор
Дарує з громом небу спалах
Над світом лине диво – спів,
Вокальну трель виводить жайвір…
Як гімн Землі усіх часів,
З’єднав в собі природний клавір.
18.07.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
Не всі слова є в словниках
якими квітне наша мова
О, як багато їх в думках!..
Там цілий світ словесно-новий.
Хто чув закоханих слова,
коли говорять звабно очі?…
Розмова поглядів жива
їх чують: небо, зорі, ночі…
Кричить душа, хоча й німа…
В словах: і радість, біль, то туга…
Сильніших, кращих слів нема,
якими мовить серце друга…
Затихне світ… звучать слова
щебече любо ними серце…
А шепіт їх творить дива
магічне в них звучання терцій…
Від розмаїття слів душі
ясниться світ і прози й рими
І ті, що між рядків в вірші
читаються… хоча й незримі
Чарівність слів - душі краса…
звучать в духовному пориві…
Нехай їх сяйво не згаса,
бо так вони в житті важливі!…
09.07.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020
Вже падають зорі із неба в траву,
Блідий місяць купається в водах...
І знають вони лиш красу лісову
Від якої захоплює подих.
Дівчата в вінок вибирають квітки,
Ті, що магію мають і захист
Лине пісня купальська в різні кутки,
Мов величний природи акафіст...
У кожної - мрії: казково-прості,
Та свіча у вінку – оберегом.
І бажання одне: допливи, не втони...
Буде серце з любові ковчегом.
В надії й чеканні вінок попливе...
Обряд і повір'я... гармонія літа...
І рішення Доля прийме́ рокове:
Чи тужити, чи грать сонцецвітом.
Кому пощастить знайти квітку оту,
Що в легендах живе і поемах
В сітях ночі розвіє сум, гіркоту
Почуття збереже у проблемах.
Захищає хай скарб свій від люті і зла,
У коханні завжди буде вірним
Щоб нев’януча ніжість у душах цвіла
Було щастя, як небо безмірним.
Ніч ця купальська хай буде свята
Щоб кожен зустрівся із квіткою - дивом...
А, може, десь поряд, її простота
Сяє тільки для вас переливом?!...
06.07.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020
Кличе липа у гай
ароматом медовим,
Де справжнісінький рай
просто неба, казковий
Де повітря тремтить
в серцевидному листі,
Пісня бджілок летить
дивовижно, врочисто…
Чи так славлять свій край,
чи оспівують літо…
Та душа просить: «Грай!
Милу́й, сонячним цвітом.
Хай небесна блакить
ніжить хусточку крони,
Комашня гомонить
про природи закони…
Сонце руки свої
простягає крізь віття,
А невтомні рої
все цілують суцвіття…
Ноги пестить трава
шовковистим розмаєм…
В квітах мрія жива:
вечір з липовим чаєм…
З п’янко-ніжним смаком,
де сховалося літо…
Губи вкрились медком,
а душа моя світлом.
02.07.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2020
Опустилось сонце низько над землею
З поцілунком землю залиша святу.
Я тебе чекаю, де в саду лілеї
Манять ароматом ніжним за версту.
Я тобі, кохана, подарую квітку
З личком білосніжним, що одна в саду
В неї все убрання, наче із намітки
В тонкому серпанку, звилось до ладу.
Пригорну до серця, ніжно поцілую
Заговорять душі нашого буття...
Глибину кохання серцем я відчую
Там живе і квітне істина життя.
А як ніч настане, зоряне намисто
Сипатиме небо в трави наших мрій...
Квітнутиме доля, на шляху тернистім
Ми на нім з любові скотимо сувій.
24.06.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2020
Заховай мене, літо, у травах,
де вирує строкате життя.
Там, де маки в квітучих загравах,
пшениці половіють й жита.
Заховай у ромашках, волошках...
Хай краса їх торкнеться душі
І мелодія дивна в дзвіночках
буде кликати з неба дощі.
Заховай в пелену конюшини,
хай п’янить моє серце живе.
Аромат божества по краплині
непомітно у тіло спливе.
Заховай в звіробої, суницях…
Мою душу і тіло зціли…
Потону в незабудок очицях,
що блакиті у неба взяли.
Заховай мене, літо, у лузі.
Там, де сонця доволі й краси.
Де в барвистих метеликах муза,
в хороводі кружляють стрижі.
Подаруй мені тишу і спокій.
Дай відчути себе у собі…
Світ думками обняти широкий,
поклонитись зустрічній добі.
Дай мені зрозуміти, відчути:-
Що потрібно?.. Навіщо?... Чому?..
І для чого живу я, збагнути,
Про покликання в світі цьому…
Заховай мене, літо, в ту гаму,
яку жайвір у співі несе…
Хай під купол природнього храму
Вітер роздуми тихо знесе…
18.06.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020
Впаде зоря між травами,
гойдатиме думки…
Дитинства спомин в гавані
озветься залюбки…
А в нім і груші й яблуні,
медові їх смаки…
На тин весь продірявлений
схилили їх роки.
За ними в’ється стежечка,
обабіч квітники…
Все вужча та мережечка,
довкола смітники
Де мальви посміхалися,
де ще земля жива,
Там, де рідня збиралися,-
росте полин-трава…
І очі вікон дивляться
тепер не вдалину
Їх брови уже кривляться,
як бачать цямрину.
Вона, немов скалічена,
загублена в світах…
Вже небуттям помічена
Минуле у слідах…
Поглянув дах неприязно,
бо радості нема…
Дірки вбрання так виразно
покрила пелена…
Та все ж поріг під хатою
чекає до зорі.
І стеле запах м’ятою
гостям, що на порі.
Тут двері ржаво рипнули,-
І ми уже не ті…
В дитинство птахом линули,
де правила прості…
Де хліб і булки спечені,
та мамині борщі...
Ми пам'ятать приречені,
Не змиють їх дощі…
І місце те, де корені
пускаються рости,
Хай буде не підкорене,
І вік йому цвісти…
07.06.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2020
Не повертай мене в минуле
Не клич в ту ніч… Я не прийду.
Літа, мов хмари промайнули,
Назад дороги не знайду…
В те серце, що жило тобою
Довіку двері зачиню…
Ти не буди в душі кохання,
І не тривож… Воно у сні…
Злетить зоря його світання
З пташиним хором навесні…
Нехай спочинуть його крила,
Розвіє сон думки журні…
Прибуде сил моїй любові…
Воскресне… Зцілиться єство…
Коли відчую зойк у крові,
Й незнане тіла божество…
Я відпущу її… й себе на волю,
Нехай відчують торжество…
05.06.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020
Птахом лину на зустріч з тобою
В серці юність розмаєм цвіте…
В тім гаю, де верба над водою
Диво-квітка кохання росте.
І втішається біла ромашка…
Їй не треба губить пелюстки,
Бо із співом весняної пташки,
Про любов нашу линуть чутки.
Руки - крила лягають на плечі,
Погляд німо по тілу снує…
І зникає в душі порожнеча,
Що тривожила серце моє.
Слів нема... а говорять лиш очі...
В них бездонна краса почуттів.
Зваба Нюкти - предивної ночі
Неземних їм дала кольорів.
А як губи злились в поцілунку,
Потонули в красі небеса…
З тої чаші медового трунку,
Лиш під ранок осяде роса.
Ніжно так лоскотатимуть трави...
Хоч шепоче ромашка: «Пора…»
Та звабливо у ритмі октави,
Нас в шатрі приховає верба…
04.06.2020
Л. Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020
Дивлюсь в темне небо…
Невже то так треба:
зорі-очі не тішила ніч…
З під вій сльози ллються,
громи з них сміються…
Сум шовком торкається пліч…
Он місяць щербатий,
у хмарах горбатих
розмив свої контури… спить.
Ще й вітер на крилах,
у ритмі мінливім
струною сердито бринить…
А я в безнадії
ловлю свої мрії,
де сяйво із тисячі свіч…
Боюсь щоб ця злива
ті рими не змила,
що серцем пишу в літню ніч…
02.06.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2020
Всміхається сонце грайливо вгорі...
Небо купається в ватяних хмарах...
Там, в мріях-думках, від зорі до зорі
Невтомно блукають закохані пари…
Одні, в них шукають в минуле сліди,
Де вибір чекав їх на роздоріжжі…
Шкодують про те, що «вело не туди...»,
І дряпають душу їм спомини хижі.
А інші, вхопивши проміння ясне,
Ниткою шовку обплутують мрію…
І в щасті коханим тим, небо тісне,
То їхня любов на світанку зоріє…
І десь попід вечір, в небесній красі,
Заграва оспівує пізнє кохання…
Рум'янець їх долі в ранковій росі
Сапфірові хвилі гойдають востаннє...
Цвітуть у бездонних очах небеса,
Барвами грає душа від любові...
Їх слід від життя, і від щастя сльоза,
У неба палітрі живуть кольоровій.
Мани́ть в Божих нивах зага́дки краса...
Сонце медове соло́дить цілунки…
Серцем сплелася в блакиті коса
В мереживі мрій виграють візерунки...
29.05.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2020
Через роки згинає часу плин
поставу горду, руки й спину…
Та моє серце просить в долі змін,
а в них: «люблю», і «не покину»…
Не вірю обіцянкам і словам,
де лицемірства чую кроки…
Ще віддаюся романтичним снам,
де мрії й почуття глибокі.
Навчилася терпіти і мовчать,
і берегти в душі довіру.
Я вмію вибачатись і прощать,
і у добро я свято вірю.
Навчилася любити й цінувать…
Натхненно Муза вчить творити…
Навчилася…ціною болю й втрат...
красиво й мудро в світі жити.
28.05.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2020
Не стели мені, Доле, шипи на рушник…
Натерпілась доволі я смути.
Розцвіте хай на ньому осінній квітник,
Що дасть музику літа почути.
Не вплітай кольори, що несуть в дім печаль,
Не неси прохолоду у ранки…
Не стели на волосся сріблясту вуаль ,
Розгуби її в барвах світанку…
Не тривож щемним спогадом душу у снах,
Намалюй ти їй казку весняну…
Там, де юність моя у химерних човнах,
Квітку щастя гойдає духм’яну.
Ти налий в мою чашу жагу і порив…
Не дивися, що втомлені крила.
Вдосталь маю в душі і наснаги і сил
Щоб для світу зорю запалила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2020
Як гнівно небо супить брови,
І під картуз хова лице…
А дощ графітові, шовкові
нитки малює олівцем…
Розквітла в посмішці - шнурочку
царівна квітка польова…
Їй раптом ніжно на листочок
вмостилась крапля дощова…
Відчувши дотик насолоди,
кров пружно в жилах потекла…
І якось дивно, в прохолоді,
душа миттєво ожила.
Невтомно крапля все шукала
чутливі зони на листку…
Свій трепет тіла віддавала
в любові тихім завитку.
Купалась райдужно у щасті,
чеканням втомлена жага…
Він їй не дасть уже упасти…
О, неповторна мить блага!..
Довкола світ - це їх обійми…
І торжествує в нім життя!
Моя душа у мріях з ними
злилась в єдине відчуття…
20.05.2020
[b][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020
Вдивляюсь у фото… і щемно болить…
Тут правда трагічна невтішно мовчить.
Здригнулося серце… Застигло на мить…
Я чую, як плаче… сльозою бринить…
Це - мати… це - жінка… свята із святих.
В ній страх за дітей у молитвах затих.
Елегійна Мадонна, з поглядом в світ,
рятує в надії беззахисний цвіт…
- Тільки б не впасти... не втратити слід...
Стогнали в печалі дерева їм вслід.
І квилить дорога дитячих ридань…
Сніг чорний у місиві їхніх страждань.
Діти війни… Ехом звучить, як набат…
Спліталась їх доля із жахів і втрат.
А ігри не мали безжурних хвилин,
Воєнне дитинство гірке, як полин.
Ще... дивний смак хліба приходить у снах…
Той «шлях в невідомість» і досі в літах…
Його осінив Перемоги вівтар,
Як вижить вдалося, – Всевишнього дар.
Всі струни душі зачіпає канон,
що лине до нас з піднебесних ікон:
«Війна нехай буде у фільмах, книжках,
в медалях дідівських, в пожовклих листах...
Щоб ми і в граніті сердець чули стук,
І не зброю, а брали лиш квіти до рук».
43-й на фото… Ціна і сукупність ознак:
[b]і пам’яті людства, і миру маяк.[/b]
19.05.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020
Я тобі говорив, що кохаю?...
Говорив... Та далебі, знов повторюсь,
Що для тебе душею співаю
І беззаперечно любові корюсь.
Ти для мене - зворушлива пісня...
Ноти в ній зцілюють душу в рубцях.
Ти - незбагненна зіронька пізня,
Що спалахом губишся десь в чебрецях…
Голубко моя, вірна горлице,
У загадці посмішки тоне мій світ…
До серця твого небо горнеться,
До ніг твоїх яблуні падає цвіт…
Впиваюсь красою і ніжністю,
І дивно хмелію від дотику рук…
Набутися хочеться в вічності,
Де в унісоні сердець наших стук.
05.05.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020
Ранок. Прокинулось сонце весняне...
Роси́ діаманти заграли в траві...
Вранішнє фото його незрівняне
дзвеніло палітрою барв на вікні.
За кришталем його, змійкою в'ється
квітуча, як хустка алея в саду…
Дівчини - яблуні личко сміється,
І роєм бджолиним гука тамаду.
Наречена у сукні кольору мрії...
У ніжно – рожевім пахучім вінку.
Сопілка, у такт цій врочистій події,
музику птаству творила дзвінку.
Щаслива вона, багата, розкішна...
Неповторність нектару, стан і вбрання...
Небо лиш знає: святу, а чи грішну
Вітер пестливо обійме зрання...
Кора переливом грає в намисті...
Її молодість вабить, тішить краса.
Та незабаром на килим барвистий
У вальсі злетить хуртовина рясна.
Краса швидкоплинна... Знає, напевно...
Та часу не буде їй сліз проливать.
Влітку вже треба дбайливо і ревно,
ароматом медовим плоди наливать.
Фото автора.
04.05.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020
Я з тобою… без тебе…
В порції кави шукаю отвіт...
Де... коли я збагнула для себе,
що із твоїм поєднався мій світ?...
Я з тобою…без тебе…
Над філіжанкою в струменях дим…
В нім життя, мов клубочиться в стеблах
нестандартно прикрашених рим.
Я з тобою…без тебе…
Кави тепло - то вогонь на губах...
Поцілунок... з патентом для мене,
Клавірна музика, що творив Бах.
Я з тобою… без тебе…
Ранок лоскоче вже холодом стан…
Випита кава... Мрії, як небо...
В гущі замулилось дно моїх ран...
02.05.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2020
Доторкнись думками,
Ніжними словами...
Серденьку налий солодкої жаги…
В радості ночами,
Чарами – нитками
Поєднай в розлуці наші береги.
Доленька обійме,
В своє лоно прийме
Рутою напоїть люблячі серця…
Зваба душі вийме,
Вище зір підійме...
Цю любов освятять молитви творця.
Вальсом в небі зорі,
Немов хвилі моря
Сяєвом накриють почуття святе…
В простір неозорий,
З квітами любові
Крилами обнявши, Ангел поведе.
Дивовижні мрії,
Щастя і надія
В колоритній гамі бачать глибину…
В спільнім водограї,
Бережно торкають
Босою ногою сонячну весну.
26.04.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2020
Упала вишня у саду,
І гірко плаче білим цвітом…
У прагненні здолать біду,
Двобій програла злому вітру.
Німе ридання… Сліз нема…
Переплелось гілля в обіймах…
Зламалася… Не вберегла
Своїх плодів в природніх війнах.
А серце вишні ще живе…
Ще пісня солов’я - їй втіха.
Та тіло меч шматує, рве…
І лине світом стогін тихий…
Цілує перлами траву…
Накрили землю віти-крила.
В скорботі небо вигнуло брову,
Туга весняний сад повила…
Всміхнулась сонцю у жалю,
Весні - прощання у поклоні…
В цю мить, немов із кришталю,
Сльоза скотилася в долоні…
20.04.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872778
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2020
Ну яке ж я мінливе, – серце сказало…
То щастям співаю, сумую, люблю…
Шовками із мене полуда сповзала,
Коли ми у парі стрічали зорю…
Ніяк не забудеш, – вуста шепотіли,-
палких поцілунків, де дика жага?…
Звабливо тремтіли, палали, горіли…
у кольорі маків, що пристрасть дала.
Сміялася пам'ять, шалено раділа...
Я вас повертатиму завжди туди,
де роєм із неба сніжинки летіли,
і в полум’ї губ їх зникали сліди...
Крильми тріпотіло закохане серце...
І трунком медовим вкривались вуста...
Живило надію кохання джерельце...
Тож в пам'яті вічність живе неспроста.
16.04.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2020
Той найсмачніший хліб, що випікала ненька…
Напевно кожен в пам’яті ту мить зберіг,
коли до сходу сонця, здосвіта, раненько...
Вона з молитвами місила оберіг.
Всміхалась глиняна у розписах макітра …
Святковий фартух й хустка мамині в квітках…
Ні протягів на кухні, шелесту, ні вітру...
Лиш життєдайна сила неньки у руках.
До блиску обминала...Потім, немов сонце,
Впускала до гарячої утроби в піч.
А світ з цікавістю дивився у віконце...
Бо випікання хліба, то - сакральна річ.
Чекав рушник новий і стіл святої страви…
А хліб в печі все підіймався, оживав…
І не бажав він мати кращої приправи,
Як та, що жар його бурштином поливав...
Блаженний запах ніжно лоскотав у носі…
Той неповторний смак через роки манив…
Я пам’ятаю, як злітались сонні й босі,
туди, де парував струмочками ще дим…
Добром було від нього наше серце сите...
Ні «італійським», ні «французьким» він не був.
Його рецепт: любов і рук тепло, повірте,
Від предків сутності в життя наше прибув.
Л.Таборовець
10.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871544
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2020
Я впустила в душу пригорщу весни,
Щоб заграли в барвах сни мої ясні…
Щоб світанок в серці казку малював,
Свіжий подих вітру тіло цілував…
Щоб відкривши очі, бачити красу…
На ногах відчути вранішню росу…
Стежка манить дивом у чарівний сад,
Де дерева наче, наречених ряд…
А над ними пісню бджоли завели
Танцем в праці дружно, вісімку сплели…
Грає десь в повітрі чарівний смичок,
А на клумбах квіти - диво-рушничок…
В парі вже воркочуть сизі голуби
Про любов і вірність, щастя без журби…
А лелеки крила мир несуть у дім…
Я його бажаю щиро людям всім.
Поділюся з вами нотками весни…
Хай струмочком в римах зазвучать вони…
Лагідним і ніжним, теплим вітерцем
Ввійдуть в ваші душі, послані творцем.
09.04.2020
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871410
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.04.2020
Задивилось небо у джерельну воду
Синьоокий погляд впав у глибочінь…
Хусткою накрило голі ще дерева,
Щоб була чарівна аж на дні їх тінь.
Кришталево-чиста , бє десь під горою…
Дзеркалом з’явитись хоче на цей світ.
Тут лише притихла, сповнена жагою…
Серед казки древніх і гіллястих віт.
Що там в підземеллі, не розкаже людям…
Лиш снагу дарує, сили у стократ…
Щоби мали віру і стремління в грудях
Через роки нею напувать внучат.
Мрії і бажання прийме в свою душу
Сколихне на хвильках і сховає в мить…
Всі печалі ваші заховає в мушлю
Може хто це й бачить,… як поталанить.
А як сонце сяде дереву на плечі,
Віти із джрельця місяць прибере…
Свіжістю водиці пахне в лісі вечір,
До світанку в тиші джерело замре
Фото автора
Л.Таборовець
06.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871030
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2020
[i]Стогне земля… В сльозах Україна…
донецьку калину обіймає весна…
А сповідь сирітки на холодни хруїнах
нетлінна у серці, мов пісня сумна…[/i]
Вже пізня ніч… Чому я не сплю?… Я чекаю на маму…
Знаю, скаже: - Чому, ти по вулиці ходиш в піжамі?…
Матусю, ти де?...Озовись….Чуєш, стріляють гармати?…
Мене захисти… я ж ще дитина… не хочу вмирати…
Мамо, ти де?...Темно…холодно… страшні тіні повсюди…
Там чужі дяді… якісь злі і ненависні люди…
Повернися, матусю… Я слухняною буду завжди….
А може ти знаєш, Боже, де мами сліди віднайти?….
Бачив, як Ангелом білим летіла вона в небеса?...
Чом же мене залишила… з собою чому не взяла?...
Вернися, матусю… Хто ж на ніч казку розкаже мені?
Хто заспокоїть, погладить голівку мою уві сні?...
На світанку обійме, поцілує,...прошепоче «люблю»…
Ой!...Знову стріляють … Мамо, дай руку благаю, молю…
А після пострілів тиша настане…гнітюча…страшна…
Де ж мені, мамо, сховатись?...В будинку?,....Його вже нема…
Замісь будинків - гори каміння і уламки дахів…
Крім чорного ворона, навіть у небі немає птахів...
Де мій тато, сусіди, друзі?… Їх немов з’їла пітьма…
А моя лялька врятована, мамо… Я з нею жива!…
Скажи мені, Боже, навіщо це все, за що, і чому
Стріляти в невинних людей, сіять біду, мов чуму?...
Мовчиш, Боже…А хто може сказати, як бути мені,
Дитині, що вчили мову любити, і землю свою?...
Вчили батьки, у серці ніколи не мати страху…
Йти гордо й сміливо, по ворогом битім шляху…
Я зумію, лихо здолаю,… виживу,… виросту я…
Бо я - України майбутнє! Я, Земле, - донька твоя!
Л.Таборовець
20.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2020
Червоне світло для кохання!…
Кайдани всі порве любов…
Хоч часом гине від мовчання,
ганебних зрад, лихих розмов…
Вона здолає смерть і муку…
Поверне віру у ту мить,
як розпач люто ломить руку,
снагу якою пив, щоб жить.
Одна любов є сильна, вічна…
Долає страх, рятує світ…
Чеснота ніжна і магічна,
П’янкий душі духовний цвіт…
Цінуй любов, лелій кохання…
Це - найсвітліший дар небес,
Нектар серцям у час світання,
Цілющі ліки - «антистрес».
Л.Таборовець
04.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870738
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2020
Щоб народитись - ти обрав Весну...
А може, то вона тебе обрала?...
Щоб мати долю світлу і ясну,
Яскравим сонцем щастя вишивала...
А в середині того вишиття
Із радістю моя вплелась дорога…
Зігріли душу промені життя,
Покликали до спільного порога.
Нам день дарує матінка - Весна…
Той день, що є й для мене тепер святом.
Любов - у подарунок, та, одна...
Насичена весняним ароматом.
Л.Таборовець
26.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869507
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2020
Я вдячна за той день, який в моїм житті
З'явивсь, як мить, … одна із наймиліших в світі.
За всі слова ТВОЇ… за море почуттів
За посмішки… такі …відверті і відкриті.
Скажи, чи ще у світі так кохає хто?…
Чи для любові так в серця відкриті двері?…
Я просто визнаю,… без ТЕБЕ - я ніхто …
Як літера…одна…самотня на папері…
З ТОБОЮ ж я – поет… хоч почуття в словах
При наших зустрічах сплітати значно важче.
Я вдячна за любов… за щирість у очах…
Серед усіх в цім дивнім світі, ТИ – найкращий.
Якщо колись в житті мене спіткає мить…
В яку, можливо, я вже не довірюсь музі…
Я гордо буду йти… радіти і любить…
Бо маю в серці я ТЕБЕ , мій любий друже!
Л.Таборовець
23.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869114
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2020
Як довго ти мене шукав…
І я усе життя чекала…
У віршах мрію ти плекав,
Котрою бути я жадала.
Роки, неначе поміж трав
Котились перекотиполем…
Хіба ж тоді із нас хто знав,
Що помилки карають болем.
Між тіней в пошуку блукав,…
А думав, то обличчя долі.
І може десь мене гукав,
Та поклик той губивсь у полі…
А час минав…З подій сукав
Обом товсту дороги нитку…
І десь незримо в ній вплітав
На схилі літ кохання мітку.
По ній мене ти відшукав…
Зв’язали нею туго руки…
Цю нитку відчай не порвав
Тож, доле, не пророч розлуки...
Л.Таборовець
24.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865939
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2020
Вишня зажурилась, посумніла хата…
Гріє їх у стужу доньки спів крилатий...
Ллється над землею дзвоном – переливом
пісня Чураївни, що є справжнім дивом.
Нею надихала, в ній жила співачка,
в спів вселяла віру справжньої козачки.
Славила у пісні неньку-Україну
та хрещату рідну батьківську стежину.
Мов небесний ангел, розпростерши крила,
унікальним тембром небо підкорила.
В вишитій сорочці, груди у намисті -
це легенда – жінка в образі пречистім!
В пишності убрання, сяючих прикрасах -
гордий погляд жінки – нації окраса.
Врода від калини, неба - навпіл з житом -
жінка – таємниця, із душею літа.
Діва України, славна Берегиня,
по собі лишила славу, що не згине.
А нащадкам спадок. Лине, не стихає,...
Бо пісенна свічка в душах не згасає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2020
Люби мене,... люби без краю…
буденним ранком не згуби.
Свіча так трепетно згорає…
а я шепчу тобі, - люби…
Цілуй мене,... цілуй так ніжно...
й душа, мов в літо побреде...
Дарма, що всюди біло, сніжно…
кохання в рай нас поведе…
Поглянь,... поглянь у мої очі…
дивись, як в небо, чи в вогонь…
Вони звабливі в чарах ночі
від сяйва зір горять либонь...
В твоїй любові до світанку
скупаюсь, наче в чебреці…
Сховає ранок нас в серпанку…
Там будем щастя ми творці.
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864167
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2020
Скажи мені милий: любиш чи ні?...
Запитаю: тобі я потрібна?...
Відповідь губиться десь вдалині...
Вона мареву ночі подібна…
Скажи: чи вірністю зможеш мене
дивувати в любові до скону?...
Чи зболену душу цілунок торкне,
щоб заграла вона передзвоном?...
Зможеш чарівні слова віднайти,
що на відстані серцем почую?...
А болі стерпіти, йдучи по стерні?...
Правду скажи,… її я відчую.
А як впаду, то піднімеш мене?...
Допоможеш розправити крила?...
Щоб жити,… в небо злетіти ясне,
чи пливти під щасливим вітрилом?...
Знаю - зможеш, …бо я вірю тобі…
Знаю - зможеш… Взаємне кохання
у Бога просили в тихій мольбі,
як нагороду, а не покарання.
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863701
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2020
За вікнами ніч все в полон забирає
Десь вітер грайливий притих у садах.
Я знову до слова,.. і дух завмирає…
Світ поетичний- мов казка у снах.
Натхнення і радість дають мені силу,
А віру сама відшукати берусь.
Я в Бога її щиросердно просила,
Йому лиш за все у житті поклонюсь.
Зберуся з думками, складу їх, як в нішу
Із друзями зустріч: – радіє душа…
Відкрию сторінку одну,…потім іншу...
До них вірне серце моє поспіша.
Ми знову в цей вечір ведемо розмову
Тут спогади, вірші й нові відчуття…
У щирих розмовах ми тонемо знову,
Я в спогадах, мріях, лечу в забуття…
Слова, мов на струнах мелодії кожне,
Літа відтінки дарують віршам…
І я, як колись, знову вірити можу:
Що десь, як у мене, є щира душа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2020
Не знаю: віриш ти, чи ні?
Та ми літали вдвох у сні…
Як пара сизих голубів…
В душі лунав незвичний спів…
Не знаю: віриш в це, чи ні?
Купались в щасті ми одні…
І досі в серці щось щемить,…
Бо неповторна тая мить.
Не знаю: вчулося, чи ні?
В любові клявся ти мені…
Враз світ казковим став у сні,
Як обнялися ми крильми…
Не знаю, віриш ти, чи ні?
Та я і досі в тому сні…
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862668
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2020
Я - богиня твоя,… люба, кохана...
Щастям окутана, мовби в шовки.
Буду для тебе ні з ким незрівняна.
Крізь дотик до тіла, читаю думки...
Я - Фрейя твоя,… твоя чарівниця...
Хоча і намиста нема на мені.
Сяю для тебе, як в небі зірниця,
даруючи ласки свої неземні...
Я - Афродіта твоя,... я жадана....
В гарячих цілунках у душу сягну...
Богом дана́ ця любов всеосяжна
Я дихаю нею, творю і живу...
Л.Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2020
Які ми залежні від змін у природі:
то сум обіймає,… то квітне душа…
Струною журба виграє при негоді,
то радість у променях на споришах…
Немов пролісок синій, рано весною,
розквітне кохання у чарах заграв…
А вітер, в гримасах, своєю рукою,
тихенько надію простеле між трав.
Квітучеє літо нам серце зігріє,
скупає в любистку прожиті роки…
При зорях вечірніх про щастя помрієм,
що має духмяні, медові смаки...
Прокинемось вранці із сивим туманом,
бо осінь в задумах вже сіє дощі...
Метелиця вальсом здивує неждано,...
Лише б не настала зима у душі.
Любов Таборовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861197
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2020
Сніги зимові в візерунки
вдягають поле і садки.
А я думки свої малюнком
вплітаю в вірші між рядки.
Далеку відстань, аж від неба
долають крихітки пухкі.
Зимі доріжку кожну треба
вдягати в килими хрусткі.
Я білий рій ловлю в долоні,
любуюсь витвором зими…
Серед краси її в полоні,
шукаю паросток весни…
А він живе у поцілунках,
що гріють сонячним теплом…
Палка любов його в лаштунках,
зимовим вкрилася крилом.
Ялина-панна з високості,
лише підморгує обом.
А з неба місяць любим гостям
шле сяйво вигнутим серпом…
На плечах шаль років із вітру,
що літо й осінь колисав…
Бере до рук Зима палітру,
вкриває в сяйво небеса…
Не в покарання,... в нагороду,
дарує люблячим серцям
На схилі літ кохання вроду,
і кришталевий Едем – храм.
Зима сніжинками писала
роману нові сторінки…
А хуртовина увінчала
чарівні спогади... думки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2020
Листопад, падолист, напівзимник…
Сивої долі журба...
Природи таємний годинник
Багрянцем хвилини скида.
Десь у мороці тиші тумани
криють тривоги й жалі.
Вітри виграють, мов органи
п’єсу моїх журавлів.
Закошлатяться сивії хмари,
сховають непроханий сум…
Розстелють під ранок, Мов чари,
паморозь спогадів й дум.
І тільки з весною розквітнуть
барви моєї душі...
Небо крилами птахи розітнуть...
Змиють тривоги дощі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856003
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2019
Пишу слова багряним листом,
Промінням сонця і душі
Своє вітання я намистом
Вплітаю донечці в вірші…
До ніг стелю барвистий килим,
Що осінь ткала при свічі
Букет строкатих квітів милих
Чекає ранку у парчі…
Нехай цей килим до домівки
Покличе серденько твоє
В ній пригорну ніжно голівку,
Рідненьке сонечко своє…
Немов вода в прозорій вазі
Хай виграє твоє життя…
Купайсь лиш в шані і повазі
Щоб душу гріли почуття.
Пишу з любов’ю побажання
Вплету молитву в ці рядки
І щоб збулися ті бажання,
Що зичать люблячі батьки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854111
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2019
П’ємо вино… терпке на смак
з відтінком оксамиту…
В нім тисяча життя ознак,
де доля наша бита.
П’ємо вино…де рій думок
в душевнім колориті...
Бринить в нім сонячний струмок,
що сяєвом повитий
П’ємо вино…а в жилах кров
пульсує дзвоном в скроні...
Бо в краплях келиха любов
І смак сльози солоний.
П’ємо вино… цей шлейф спокут
і аромат надії...
П’янкий, незвіданий маршрут…
букет із суму й мрії.
П’ємо вино… де бродить тінь
і пристрасті й кохання...
І так з цим сяйвом мерехтінь
ми стрінемо світання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852740
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2019
А світ чарує листопад…
Малює казку жовтень
Фарбує листя в шоколад
Їх хоровод із сотень
А світ чарує листопад…
Танцює зорепадом
О, скільки ж в Осені принад,
Що виграють смарагдом
А світ чарує листопад…
Та серце сум тривожить
Порине в сон чарівний сад
Мороз все заворожить…
А світ чарує листопад…
Дивує перехожих
Ще ніби і не снігопад,
Та вже зимовий подих
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2019
Я хочу спертись на твоє плече
Відчути захист і підтримку.
Тонути в глибині твоїх очей
Серця щоб бились в поєдинку
Я хочу рук торкнутися твоїх
Відчути їх тепло і силу.
Не забирати в мить оту своїх
В обіймах як тону безсило
Я хочу пити губ твоїх нектар
П’яніти від жаги цілунку.
Щоб ніч в кохання добавляла чар,
А ми шукали в них рятунку.
Як добре, любий, що ти в мене є,
Що вдвох стрічаємо світанки...
Щаслива по життю зоря веде,
Тож разом будем до останку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2019
До тебе прилину я літом
У краплях рясного дощу
Із білим ромашковим цвітом
Тепла принесу досхочу.
П’янкою весною вернуся
В прозорій ранковій росі.
Цвітом вишні я обернуся,
Засяю в щасливій сльозі.
В зимовий, засніжений вечір
Сніжинкою я повернусь
Обійму тихенько за плечі…
І Ангелом вірним наснюсь.
З’явлюсь загадковим туманом
Ним в душу снагу принесу
Та ранком осіннім над ставом
Барвисту залишу красу.
Вернуся кохання рабою,
У вимірах часу згублюсь…
Навіки лишитись з тобою,-
Для того ось я повернусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850367
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2019
А світ дивує Осінь в позолоті…
Підморгує хмаринка з висоти
Сіяє сонце в піднебесній цноті
Купчасті гори в сяйві чистоти.
Крокує панна тихими садами
З валізою ошатного вбрання.
Калину вкрила рясними плодами,
Нектаром фрукти налила зрання.
Ось на алеї клен аж зашарівся…
Сорочку в дар від Осені прийняв.
І поглядом з красунею зустрівшись,
Строкатий килим в вальсі закружляв.
В повітрі срібло бабиного літа
Снують повсюди привиди-нитки…
Із них кущам нова сорочка зшита,
Як наречені, зранку квітники.
Мов в хорі диригент, чаклунка Осінь
«В дорогу час!» - дає птахам наказ.
Чарівно стеле світлу неба просинь
Щоб забринів у ній «Прощальний джаз».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2019
Згадаю разом стоптані стежинки,
І щемно серце в грудях затремтить...
Закохані тут стрілись половинки,
Де тихо клен з вербою гомонить.
"Люблю,… єдина,… радосте і втіхо..."
Шепоче їй... і в пристрасті зітха…
Листочки шурхотять щасливим сміхом
Кохання вічна пісня не стиха...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2019
Я змішаю кольори
намалюю літо…
З синім небом угорі,
з полем, що розквітло
Ситцю в соняхів візьму
для проміння сонця,
Щоб розвіяло пітьму,
сяяло в віконцях.
Ще яскравості додам
кольорам веселки,
І красу її роздам
діточкам у жменьки…
Лукам зелені сипну
для трави в серпанку
А дерева одягну
в диво – вишиванку
В кольорах уся земля
із дивами казки,
Тут звабливо крізь гілля
посміхнуться Мавки…
Манять кольором плоди
в лісі і у полі…
Не мину я і сади,
де дарів доволі.
Хвилі річки колір п’ють
у грозу з хмаринки,
А над нею верби в’ють,
коси у відтінку.
Колір світлий я знайду
струменям повітря
Радість в ньому розведу,
забринить палітра…
Засіяють на весь світ
мрії незрадливі…
Край мій наче дивоцвіт,
де усі щасливі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842636
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2019
Так блаженно у літі купаюсь,
Вдихаю медовий нектар...
Всьому світу в любові зізна́юсь
Злітає душа вище хмар...
Бо живе у самісінькім серці
Ангел всьо́го мого єства
Класична гармонія терції:-
Я, любов… і світ божества.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841903
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2019
Вони були самотні в цьому світі…
У суєті згубилась їх любов…
На схилі літ в душі настало літо.
Серця у юність повернулись знов.
Ні сильні грози, ні пориви вітру
Не в змозі знищить ніжні почуття.
Не берег це, де хвиля напис зітре…
Така любов не йде у забуття.
Така любов цінує кожне слово,
І дотик рук з магічним їх теплом,
Вуста ще мають меду смак чудовий,
Й дарунок долі - ще одне крило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2019
Ромашкове поле, немов в заметілі…
До сонця всміхаються квітоньки білі
А вітер гойдає їх пісню любові
У травах вирує нектар загадковий.
Польові наречені, росами вмиті
В гармонії ніжній із неба блакиттю.
В повітрі над ними метелики, бджоли
Танок свій виводять аж за видноколи.
Цей рай білосніжний всіх манить красою
Наповнений щастям, сльозою святою.
Над ним жайвір виспівує кращі пісні
Тут плетуться купальські вінки запашні.
Дівчата ворожать, з надією в серці,
Що в люблячих душах звучатиме скерцо.
Не шкодують закохані білих обнов
До пелюстки останньої вірять в любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840405
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2019
В житті лабіринтами Доля водила,
Жбурляла каміння, стелила шипи…
Купала в любистку, під хмари носила
Казала: «Ти щастя своє не проспи…»
Вона малювала, чекала у мріях
Коханого образ, уявний, святий.
Шукала палац у небесних сузір’ях
Бо там вечорами чекав її ти.
А ро́ки минали, летіли птахами,
Мереживом мрії сплітались в вінку.
Втомилась ромашка вражать чудесами,
Все нижче схилялись дерева в садку.
Та якось у тиші, в задумі осінній,
Всім серцем відчула, що щастя десь тут…
Як марево в квітах, духмяних та пізніх
Додолу плив шлейф із цнотливих спокут.
У радості то́нуть, як хвилі у морі
Нектар на вустах, і в душі благодать…
Сіяй яскравіше тепер їхня зоре,
Вони «не проспали»,… бо вміли чекать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2019
Ось котиться сонце за обрій…
Свій погляд ховає в степу,
Де коник - маестро хоробрий
Вже пісню виводить дзвінку.
Вмиваються росами трави,
Втомившись від вітру за день.
Милуються танцем заграви
Під звук солов’їних пісень.
Затихне у чарах діброва,
Порине у лагідний сон...
Над світом зоря вечорова
Вже Ночі освячує трон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837894
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.06.2019
Обійми, поцілуй, пригорни…
Поведи мене в яснії далі,
Щоб відчула я подих весни
Крізь казкові, морозні вуалі
Обійми,поцілуй, приголуб…
Мені більшої втіхи не треба
Стане палацом для мене й зруб,
Тільки б в парі летіти під небом
Обійми, поцілуй, прошепчи…
Ті слова що квітують, як маки
Що як зорі сіяють вночі -
Шрифт таємний любові у знаках
Обійми, поцілуй, зацілуй…
І розтане на серці крижинка
Душу спраглу коханням втамуй
Я до скону твоя буду жінка…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2019
Я листочком осіннім до тебе прилину
Буду шепотом ніжним будить на зорі
Птахом дзвінко співатиму пісню з калини
Даруватиму радість ранковій порі.
Я шукатиму погляд твій кольору неба
У квітах пахучих, і в краплях дощу…
Віднайду чарівну незабудку для тебе
Що, нагадують очі твої голубі.
А любові слова, що ти мовиш для мене
Подих свіжого вітру мені принесе
Збережу я повік почуття сокровенне,
Що у мріях на крилах до тебе несе.
Втішає в словах твоя ніжність і щирість
А від дотику рук йде лише теплота...
Хай веселка з’єднає і мрії і вірність
Щоб любові нектар ще відчули вуста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830199
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2019
Біля тихої пристані власних думок
Шукаю слова, що поцілять у серце,
Щоб для тебе були, як живильний струмок
Із чистотою прозорого денця.
Шукаю в книжках, і у прозі, в віршах…
Словники прогортаю щоденно…
Розгубились, напевно, вони в споришах,
Де ранками сонце купалось блаженно.
Та я їх знайду,… відшукаю вгорі,
Де зорі чарівні сплітають намисто…
І в народження день, о ранковій порі
Подарую, мов квіти тобі урочисто.
А як сонце весняне, стомившись за день,
Цілуватиме землю в обіймах вечірніх,
Подарую із слів тих для тебе Едем
Шепотітиму їх до годин аж досвітніх…
Подарую слова, що дістану з душі,
Їх вимовить в мить таку важко вустами
Які, лише для тебе пишу у вірші
Ті, що є незрадливій любові мостами.
Обійму, наче вітер весняний траву,
Поцілункам жагучим дам волю,…
Довгих літ накувати зозулю позву
Ніжно щастям вплетусь в твою долю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2019
Зімкнулись губи, стиснута душа…
Говорять в мить таку лиш очі
Ледь чутно літня жінка в храм ввійшла…
А з нею страх від снів пророчих.
В німотній тиші серце стугонить
На волю вирватися хоче…
- Скажи, о Боже, як війну спинить?...
з сльозами на очах, шепоче…
Стікає струмінь воску із свічі,
Сльоза у борозні обличчя…
За сина мати молиться, йдучи
що крок, то до ікон поближче
Мов бита чайка, руки до небес...
- Йому ж ще жити і любити...
Прошу,... щоб лід в ворожих душах скрес,
бо ж Бог і люд будуть судити...
Почуй, Всевишній, матерів слова!
В серцях їх болю на століття.
Надія й віра в молитвах жива
За мир і землю у суцвіттях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829343
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 17.03.2019
Поглянемо в небо, чекаючи сонця…
З ним радість крізь хмари весна вже несе
А дощ - віртуоз все малює віконце…
Воно, як життя,… що в дорогах усе.
З краплинок його побудуєм місточок,
Щоб нашій любові з’єднать береги.
Cплетемо з цілунків чарівний віночок…
Нев’янучим будем його берегти.
А подих весни у казковому лісі
Серцям подарує п’янкий аромат…
Летять вже лелеки,… несуть гарні вісті
Весні і коханню співають: «віват!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829310
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2019
За вікном співає буйний вітер пісню
Про любов всесильну, про її красу...
Від такого співу серцю в грудях тісно
Із коханням, в радості жде воно весну.
А зима снігами вкриє долі кроки
ті, якими нарізно по шляхах ішли...
З весняного неба чисті і глибокі
почуття любові Ангел їм зішле.
Теплий погляд сонця, променів цілунки
додадуть гармонії ніжним почуттям
По гаях й дібровах весняна чаклунка
понесе відлунням їх ритм серцебиття.
На папері ляжуть нові рядки віршів
оспівають вкотре ніжність і красу.
Трепетно, з любов’ю їх душа напише.
Читачам із радістю я їх донесу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2019
(Переклад із С.Грачёв "Несёт нас поезд жизни в никуда...")
Потяг життя несе нас в нікуди…
Як взагалі - то навіть і нізвідки…
Летять всі дні, роки і місяці…
Нам не відома його швидкість.
В минулому зупинка «Дитсадок»…
І десь за спиною зупинка «Школа»
Морозиво й цукерка- якості зразок
І лимонад був кращий, аніж кола.
Проїхали зупинку «Інститут»,
Закоханих інтриги і паради …
Хоча не всім стелився цей маршрут,
та віку цьому всі були ми раді.
Доїхали до станції «Любов»…
Минули з сумом також «Відчай»…
Кипить адреналін і грає кров,
Зупинка «Радість» цьому свідчить.
На станції «Сім’я» - на гальмах шлях
Наш потяг зупинився тут надовго…
Від щастя сльози у декого в очах,
а хтось відбувся почуттями боргу.
Хто тихо тішився життям своїм,
батькам і Богу дякували радо.
А хто бажав сімейних перемін.
чекала тих зупинка «Зрада».
А потяг не міняє свій маршрут
Життя із вікон його бачим…
Хто далі їде,... хтось виходить тут…
Цікавий фільм ми дивимось неначе.
А після нас і дочки і сини,
рушають далі потягом «Величність»...
Його маршрут - від самих перших днів,
Мабуть, аж до зупинки «Вічність»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2019
Над землею в танці зоряна Сніжинка…
Цей дарунок Божий прилетів з небес
Створена з любов’ю чарівна крижинка
ніжно у повітрі водить полонез…
Стриманість у тактах,.. грація у рухах …
В кришталевім серці б’є гаряча кров.
Вітер перед нею зніме капелюха
жестом кавалера снігових дібров.
Вірить ця красуня у слова любові,
В щасті діамантом виграє краса…
І на крилах Вітер, в казці вечоровій,
в трепетних обіймах милу колиса.
В ритмі нот високих лицар їй шепоче
про любов і вірність, аж до скону літ…
Сніжна балерина посміхнеться ночі,
романтичним танцем, зваблюючи світ.
І коли засяють зорі вечорові,
відшукає в людях щирі почуття.
Крапелькою щастя на вустах медових
з трепетним цілунком піде в забуття…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820757
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2019
Сипле грудень снігом, моросить дощем…
Мов дарунки з неба падають в цей день
Вісники святкові за вікном гудуть
Світлі побажання синові несуть…
Мелодію виводить ніжно саксофон,…
З ним птахи зимові пісню в унісон.
Сум і радість в серці діляться навпіл,
в час коли готую я святковий стіл.
Всі домашні страви, як завжди смачні
З радістю готую їх в святкові дні.
Манить ароматом запашний пиріг...
Рідних всіх скликає батьківський поріг.
Сядемо до столу,… лине в домі сміх…
В мить таку я хочу обійняти всіх.
Відстань в кілометри стала поміж нас
Тихо мчить по трасах у розлуці час…
Рік за роком доля по шляхах веде
Вірю, вона щастя в дім твій приведе.
Хай любов взаємна серце зігріва
І завжди у радості хай душа співа.
Принесе вітання Вітер – Вітровій,
пісню подарує Ангел-чародій…
Я тобі, синочку, сонцем посміхнусь,
Вишию сорочку й тихо помолюсь…
В кожному стібочку – побажання рій
квітне візерунком мрії і надій…
Гілочки із дуба – здоров’я оберіг,
щоб у ній здолати труднощі ти міг.
Сили і удачі, витримки, добра,
світла тій стежині, що в житті обрав.
Батьківські поради, мов святі слова,
щоб жили у серці, як правда вікова.
В долонях посилаєм усмішки тобі
Ніжне сяйво сонця, в небі голубім
В пригорщах Любов несе твоя рідня
А Віру і Надію хай Бог дає щодня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818000
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.12.2018
Вже гойдає місяць казку вечорову
Почуттям коханих барвів додає…
Піснею дзвінкою лине по діброві,
Зоряним намистом мереживо плете.
Я зігрію душу, серце втішу знову.
З ніжним поцілунком, прошепчу: «ти мій...»
Огорну все тіло в чарівну обнову
Зіткану з любові, радості і мрій.
Запитаю в серця, чи забути зможе
все, що дарувала ця любов твоя…
Та питати в нього, мабуть, і негоже,
Бо снагою з неї живиться моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2018
Так граційно, у білім убранні
кружляє Зима у веселім танку...
І яскрава Зоря на світанні
всміхнулась деревам в сріблястім вінку.
В хороводі ця панна із Вітром
Хутра пухнастім все стеле до ніг…
З ними Радість, Надію і Світло,
Та Віру, з якою б народ переміг.
То морозна Зима тихо плаче…
Сльози стікають в холодні струмки.
Сум красуні невтішно, терпляче,
ховає потічок під кригу ріки…
Філігранні Зими витинанки
Нехай з чудесами на Землю спішать.
Ангел Миру дарує співанки
України зболену душу втішать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816816
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.12.2018
(Фото: Садиба-музей Р.Кириченко "Мамина вишня" с.Корещина на Полтавщині)
Вже вечір надворі…Сонце стомившись,
За обрій багряний лягає спочить…
Окутаний в чари сад Чураївни
В зимовім засніженім царстві мовчить...
Сріблом покрились дубки корещанські,
де Рая маленька любила співать.
Згодом пісенні мотиви селянські
Цим співом змогли увесь світ здивувать.
Вогником сяють всі вікна світлиці
Гостей виглядають з далеких доріг.
В небі в цей час спалахнула зірниця...
Осяяла рідний батькі́́вський поріг.
Вбралась,мов панна, калина врочисто
Пильнує щодня кириченківський двір.
Граційно вклонившись червоним намистом,
Дарує нащадкам історії твір.
Про нашу козачку, пісень Чураївну,
що голосом пісню знесла до небес
Нашу, вкраїнську, величну й чарівну
Стократну яка має силу чудес.
Дрімає в задумі «Мамина вишня»...
Їй сниться дитинство і рання весна,
стежка хрещата і біле намисто,
той сад, де співатиме пісню вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2018
Руки стискаються в щасті до болю…
Зачаровані погляди не відвести.
Струмінь кохання, як вітер по полю
може вихором мрій в небеса понести…
Музику радості їм не спинити…
Грає п’єсу маестро їх серцебиттям.
Промені сонця в красі оксамиту
сплітають природу із людським почуттям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2018
Згадуючи маму, знов сумую я…
Навіть через роки… пам'ять ожива…
Наче скарб для мене, хусточка твоя
І щемить при згадці вся душа моя…
Знаю, що не прийдеш ти уже з Небес
Не буває в світі надземних чудес.
Зустріч лиш уявна,… але так було…
Приголубиш ніжно ти моє чоло.
Розповім про радість, прикрощі малі
Про життя родини, та що на Землі...
Як сіяє сонце в небі голубім...
Чи порядок в домі,... чи є лад у нім…
Все тебе цікавить,... все ти хочеш знать…
Щоб Творцю в молитві знати що сказать.
Мудрістю своєю лихо одвести
Крилами лебідки хмари розвести.
Скільки ж сили, ненько, Бог тобі послав
Вивести нас в люди… Ще й терпіння дав,
Щоб знести всі біди, горе та жалі
Й відлетіти в небо, так як журавлі...
А тепер над нами сяєш з висоти
В душах щирих - Ангел світла й чистоти.
Цінувать життя ти вчила над усе:
«Бог дає людині, що вона знесе…»
Знов зітру сльозину, загорну думки
У хустину неньки – пам’ять навіки.
Я, голубко рідна, квіти принесла,...
Бо із ними завжди я до тебе йшла…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815194
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2018
Чи то було… чи все наснилось,
що поряд Щастя зупинилось…
Полонило душу й серце,
кришталевим б’є джерельцем…
Сіло поруч, так близенько
рук торкнулося тихенько…
Тепло від дотику того
по всьому тілу потекло…
Зустрілись поглядом очей -
і зникла темрява ночей…
бо в них любов на двох одна
Промінням гріла світ вона.
Відчула губ медових смак -
й заграло серце стрімкий такт…
Не чула тіла я свого…
Лиш гучний спів лунав його.
І Щастя те лише одне…
Моє… єдине…неземне…
Чи то було…. Та ні,… наснилось…
Відкрила очі,… все згубилось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2018
Порівняю життя своє з осінню…
Що пливе, як хмаринка із просинню.
Вигравало духмяними квітами,
Йшло стежками дощами розмитими…
Вкрилось дерево роду листочками…
І розквітло у сім’ях рядочками…
А в косі вже тумани заплетені…
В них турботи й тривоги уплетені.
Багровіє ще серце калиною,
Вірністю виграє лебединою.
В ньому любов - білий цвіт хризантеми,
Краща за сяйво перлин діадеми.
Тривоги мої сумні й безпідставні,
Як ночі холодні і безпорадні…
То обличчя в рум’янці із свіжістю,
Як засяє усмішка грайливістю…
Погляд очей, як туман таємничий,
Чарами манить у світ мальовничий.
Думки – то небо безкрає і чисте…
В листі барвистім дорога терниста.
Дні, як листочки спадають осінні…
Як кадри з дитинства, юності тіні…
Віртуозно в душі виграє саксофон -
Моя Осінь кружляє в Вальсі-бостон…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2018
Щедро осінь сипле золотавим листям,
Ще земля не має лютих холодів.
З ним у павутинні бабиного літа
Я несу вітання донечці своїй.
У строкате листя всі згорну бажання
Їх в думках помножу я у сотні раз…
І з промінням сонця це моє вітання
Донесе з любов’ю тобі Ангел враз.
Хай тепло дарує кожне моє слово,
Оберегом буде поцілунок мій.
Я для тебе, доню, у молитві мовлю
Щоб щедроти долі сипались до ніг.
Щоб буяли квіти по життєвім полю
Щастя, наша доню, будь ти ковалем!
Добре, щире серце, щоб не знало болю
Завжди сяє чистим, ніжним кришталем.
Люблять нехай рідні, поважають люди
Лиш приємних вражень, гарних перемін.
А душі натхнення створить хай етюди,
Від яких лунає лише гарний дзвін.
Різнобарвна осінь порум’янить личко
Зачаровуй світ цей поглядм очей…
Хай він навіть буде зовсім невеличким
Та усіх так вабить сяєвом ночей.
Втіху хай дарує твій синок рідненький,
А сім’я міцніє з кожним спільним днем.
І життя дорога стелеться рівненько
В кольоровій гамі ніжних хризантем.
Кажуть: «мамі доня- то цілунок Бога,
Щоби повторитись ще раз у житті…»
Я щаслива, доню, маю таку змогу
Тішусь, що не буду в тихім забутті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811772
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.10.2018
Дороги наліво... Дороги направо…
В незнані світи нас ведуть....
Ми хочем щоб сонце світило яскраво,
Коли відправляємось в путь.
Кого де зустрінем, і що де загубим,
Куди вже й нема вороття…
Хто нас розчарує, кого ще полюбим
Що й зовсім піде в забуття….
Хто душу зігріє, а хто розтривожить,
Хто сили додасть для життя…
Де успіхи наші радість помножить,
Й не буде біді вороття.
Багато не знаєм… Багато вчимося,
Йдучи по дорогах своїх…
Чого лише бачити нам довелося,
Висот як сягали святих.
Я ж дякую долі, що мала дороги
Оті, що до тебе вели…
Забула печалі, образи й тривоги,
Як зійшлися з твоїми вони.
Можливо не вліво, і навіть не вправо,
А прямо пішла я в той час…
Знала: в небі з'явиться зірка яскрава
що засяє тільки для нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2018
«Життя прожить – не поле перейти…
Колись повчала мене мама.
Зумій же щастя ти своє знайти,
Бо іноді воно - суцільна драма.
Зумій же, доню, все знести в житті:
Високі злети і низькі падіння.
Будь завжди вірна ти своїй меті
Йдучи до неї, обминай каміння.
А як упасти все ж прийшлось тобі -
То із колін зумій піднятись в силі.
Не опусти лиш голову в журбі.
Назустріч вітру рухайся сміливо.
Як зло і гнів окутають тебе,
Зумій їх назавжди в душі зректися.
Хай справедливість по стежках веде,
Добром і правдою ти захистися.
Не бійся сліз, дитино, у житті.
Вони змивають сум, хоч і поволі.
Загоять рани вбитих почуттів,
Ще буде в житті радості доволі.
Як зрадить друг тебе колись,
Не поспішай йому взамін віддячить.
Будь мудра, доню, щиро посміхнись.
Це той, хто не достойний тебе значить.
Будь сильна з ворогами в боротьбі
І знай, що найдорожче в житті -воля!
Та будь терпляча… Витримки тобі!
Нести усе, що випало на долю..."
З тих пір пройшло чимало довгих літ…
Стерня життя мої колола ноги.
Поради мамині несу у світ,
Щоб не були тяжкі мої дороги.
Ідуть роки…. Минають швидко дні…
Вже посивіли трохи мої скроні.
І вистачає мудрості мені
Навчати жити рідну свою доню.
Коли, схилившись до мого плеча,
Попросить втіхи й мудрої поради…
Я посміхнуся щиро і скажу:
"Ти – моя радість, і моя відрада.
Готова будь до всього у житті.
Будь сильна, добра ,ніжна і щаслива…
Життя прожить - не поле перейти…
Хоч доля щедра, та завжди примхлива…"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803404
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2018
Як пахне літо травами
Квітучими, духмяними.
На споришеві росами
І свіжими покосами.
Ще, вечорами тихими,
Зірками мерехтливими.
А вранці прохолодою
Від квітів насолодою.
Дощем, а потім свіжістю,
Промінням сонця ніжністю.
Черешнями достиглими,
І ранками привітними.
Ще грушами медовими,
Плодами кольоровими.
І цвітом липи в пахощах
Бджолиний спів тут в радощах.
І мальвами красунями,
Що вихвалялись сукнями.
Трояндами - царівними,
Ромашками чарівними.
Віночками дівочими,
Що на Купала є пророчими.
І колосом пшениченьки,
Водою із криниченьки
О, як усе це любиться
І серденьком голубиться!
Земля в красі пишається,...
A Літо цим втішається.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798046
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.07.2018
Падали зорі із синього неба
Миттєво згорали у тиші нічній…
В хвилини ці загадати нам треба
Миру, щастя й любові у майбутті.
Падали зорі, а ми усміхались…
Палав у серцях, тих дарунків вогонь.
Пейзажем чарівним ми милувались,
Тримав у покорі любові полон…
Падали зорі, а ми цілувались…
Спліталися руки,… змикались в кільце.
В сяєві їхньому палко кохались,
У відблисках грало кохання міцне.
Падали зорі - ми щастям сіяли…
Кожна зірка – квітка надій й сподівань
Рясно в цвітінні жадання буяли…
І квітла земля від людських побажань.
Падали зорі, мов сипались перла
Закоханим прямо до ніг у цю ніч…
Лише рання зоря картину цю стерла
Незбагненну красу, що йшла сонцю навстріч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2018
Яка чарівна мить! ... Душа Зорі тріпоче,
Неначе серденько у юності дівоче...
На зустріч милого, хвилюючись чекала...
Закоханим Ніч-фея бал подарувала.
Сіяли ніжним блиском в панни диво–очі,
як зорі прикрашали Небо серед ночі
Гаптують оксамит красуні-міріади...
На скрипках цвіркуни виводять серенади...
Лише сховалось ясне сонечко за обрій,
З'явився у яскравім спектрі пан хоробрий.
Зустрілись погляди, як блиск ілюмінацій...
І зазвучав спів Ангелів, мов гул овацій.
Меж почуттям їх в небесах не має...
Цих поглядів коханих небо не ховає.
У парі красень Місяць з ясною Зорею
Створили чудо-галерею над Землею.
Лише як сонце поцілує її зрання,
День в оксамит сховає Всесвіту кохання.
Тому любов людська при зорях розквітає,
Бо почуттів зразок в нічному небі сяє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2018
Ніхто в житті не знає долі наперед…
З ким вірність жде, а де чекати зради…
Хто стане другом нам, хто радість відбере,
а хто у час сумний додасть розради.
Хто знищить все прекрасне… Хто усе віддасть,…
розділить хліб, і слово тепле скаже.
Хто руку допомоги в час важкий подасть,
а хто й в простій пораді нам відкаже.
З ким почуваєшся самотнім і чужим,
Кому відкриєш легко серце й душу…
Або ж усе життя своє живеш із тим,
кого не любиш, а терпіти мусиш.
Ніхто не знає, яку маску одягне,
І що де жде, блукаючи цим світом…
Кого удача всюди, й успіх посягне,
а хто за гріх зів’яне пустоцвітом.
Таке людське життя: одним завжди щастить -
біль, горе і страждання - мають інші.
Одним - за справедливість завжди вічний бій,
а де - хто і брехнею є мудріший.
Так живемо на цій святій своїй землі
І в благодаті, радості і в злості…
Грішим, як недосвідченні і молоді,
Забувши те, що ми на ній лиш гості.
Ще помилкам чужим ведемо справно лік,
а про свої не хочемо і чути…
Та рідних, друзів ображаємо весь вік,
не боячись страждання від покути.
Там де кричати треба, довго мовчимо,
А інколи і по святинях топчем…
І перед сірістю ми трусимось давно
Хоча красиво жити усі хочем.
Ми в розпачі, коли не досягли мети
Наше життя у суєті нестримній…
Дивись, воно пройшло... І ми уже не ті,
Бо за вікном звучить наш вальс осінній…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791174
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2018
Розквітла яблуня в саду -
Травнева ніжна наречена.
Тебе на зустріч з нею жду…
Нам дасть вона благословення.
П’янить весняний цвіт ранет
Пелюсткам білим усміхаюсь…
Повсюди бджі́лковий сонет…
В його мелодію вслухаюсь.
Душа співа з ним в унісон,
Акорди щастя линуть в серці…
Пейзаж довкола, наче сон…
В думках - звучить кохання скерцо.
Нас подих вітру огорне,
Тепла додасть в палких обіймах,
А в серце сонце зазирне…
[b]Кохання в яблуневих римах.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2018
Поєднались в щасті люблячі два серця
Затишок сімейний ангел їх гойда…
Почуття ці світлі, сріблом у озерці
Виграють і сяють, як свята вода.
Подарунки долі їм приніс лелека
Сяйвом заясніла материнства суть…
Подарунок Божий, мрія їх далека
Посадили квіти… в радості цвітуть…
Райдужно зростає втіха у родині
Їм батьки дарують щастя і любов.
Дбають, поливають, щоб росли щоднини
І доволі в серці щирих молитов.
Щоб тяглась до сонця квітонька-дитина,
Мати хай дарує ніжність і тепло…
Виросте жорстока – не шукай причину,
Значить хтось посіяв в малу душу зло.
Щоби мати мужність, справедливим бути -
Батько хай дарує свій духовний гарт.
Витримка й сміливість, то в житті набуте
Дайте у майбутнє їм надійний старт.
Поливайте в спеку, захистіть в морози…
Хай не зломить вітер гілочки тонкі.
Вчіть достойно, з честю витримати грози
Тішилось щоб серце в вас через роки.
Будуть діти - квіти вдячні вам довіку.
Осінь ваша пройде серед їх краси…
Від людей подяки буде вам без ліку,
Хай квітник родинний додає снаги!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2018
Тихенько по небу місяць ступає
З оксамитовим сяйвом грається ніч
Зоряний шлях з нею я прокладаю
Коханому радісно лину навстріч.
Руки сплетуться у ніжних обіймах,
а губи відчують медовий нектар...
Як передати тепло те у римах,
де Ангели ду́ші несуть вище хмар!?...
Очі блукають по тілу невпинно...
Не можу спинити тремтіння свого.
Серце з твоїм поєдналось невинно
У грудях чіткий чути танець його.
Ти не запитуй, чому я мовчала,
Не клич на гостину поганих думок.
Зоряне сяйво щоночі стрічала
І мрії про тебе сплітала в вінок.
При місяці яснім, перед світанням
Його покладу на долоні твої…
Здійсниться таємне, світле вінчання
Є Лель покровителем й свідком його.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2018
Із весною знову розлилися води,
Затопили луки, вийшли з берегів...
Верболозу пісню чути вряди-годи,
В унісон несеться з співами птахів...
Попід очеретом танець хороводом
Радісно виводить табунець качок.
Тут їхня малеча світ побачить згодом
Їх домівка рідна – затишний ставок.
У веснянім колі, в темно-синіх хвилях
Лебедина пара – радість і краса...
Шиї вигинають серцем птахи милі
Їх кохання гріє сонце в небесах.
Понад ставом клекіт, співи стоголоссям...
В хорі цьому ода рідній стороні.
Вітерець розчеше милим вербам коси
Рясно вкриють землю квіти весняні.
Чи є в цілім світі край іще миліший
Як на моїй рідній батьківській землі!?..
Навіть сонце в ньому світить яскравіше
І несе лелека щастя на крилі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2018
Споконвіку вкраїнці любили калину
Кущі ці садили біля хати, в садку…
Грона квітів її прикрашали долину
Процвітали у кожнім вкраїнськім кутку.
Вишивають майстрині калину в узорах
На оселях у диво- малюнках вона.
Вся земля у калині, як небо у зорях…
Благодатна для неї тут земля і вода.
Пестить сонечко ніжність калини і вроду
їй чарівний дарують cвій спів солов'ї
Калина - оберіг для сімї і народу.
Складають про неї і легенди й пісні.
З неї пензлі художників диво творили…
Українка про неї писала й Кобзар…
Лікарі дар цілющий в народі хвалили…
А пісні про калину сягали до хмар.
Про відданість й гордість її непідкупну,
Про біль і тривоги у нелегкі часи,
Про незламність і мужність її неприступну,
І багряних листочків осінню красу.
Незрівнянно красива в вінку України…
ЇЇ врода дівоча для втіхи сердець
Так вразливо сприймала життя переміни…
Вона завжди жила, немов справжній борець.
Від легкого і тихого подиху вітру,
Лине пісня сумна… то життя її плин…
Про татар, що вбивали народ наш і віру,
гнали в чужи́ну… сіяли в ду́ші полин…
Про дівчат, що тікали в ліси від полону,
Замість неволі, вибрали смерть в болота́х…
В цвіт калина ввібрала сльозу їх солону
А над нею тужливо кружляв чорний птах…
Підіймала калинонька гілоньки-крила…
Захистити благала Всевишнього знов,
Бо ворожа чума рідну землю накрила
І у кольорі ягід – невинная кров...
Кулі і гради знищують все у руїни…
Навколо калини дим і попіл лежить…
Молитвами землю рятує своїми...
А сльоза немов свічка у храмі тремтить.
Закликає вона матерів всього світу,
Чиї діти вступили в ганебну війну.
Не ламати вкраїнського раннього цвіту,
Показати синам війни страшну ціну...
Де хліба колосились, рясніють могили...
Ті, що живі - птахи безпорадні без крил.
Пустки в сірих будинках розбитих, похилих...
І погляд калини, до життя повний сил.
Про скривджену душу пісня лине гучніше...
ЇЇ стійкість - незламного духу взірець.
Серце калини б’ється щоразу сильніше,
Пломеніють у кетягах сотні сердець…
Нездоланна вона, її мужність і воля…
Не під силу убити її ворогам...
Ще всміхнеться під сонцем калиноньки доля,
Рясно заквітне, даруючи заповідь нам:
"Бержіть і шануйте свою землю і волю
Свою віру і мову, та батьківський дім.
То ніколи не будемо в рабстві й неволі
І наші нащадки будуть щасливі на ній!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787465
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2018
У ранковім чеканні весни
Підведу я свій погляд у небо.
В сонця променях згубляться сни
І полинуть із вітром до тебе.
А у них я з тобою удвох…
Світла райдуга неба над нами.
Нас кохання з’єднало обох
Радість лине у небо піснями.
Гріє дотик твій теплих долонь
Слів ніяких у мить цю не треба…
В серці ніжний кохання вогонь
Подарують і сонце, і небо...
Тішить серце птахів передзвін,
Вітер грає симфонію ніжну...
Почуття передасть мої він,
Перепони долаючи сніжні.
А як місяць чарівний зійде,
Виграватиме в зорянім сяйві...
Ніч на землю святую прийде
Знову вкутає в сни незвичайні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2018
За велич й надбання минулим літам
Всю шану й повагу я жінці віддам.
Бо жінка – чарівна Богиня земна,
Кохання, натхнення і згусток добра.
Щоб продовження дати нашим родам,
Через чари її пішов з раю Адам.
В битвах за неї наносили рани.
За вроду жіночу точилися драми…
Жінки надихали бійців до звитяг
На захист їх гордо підносили стяг.
Бо жінка – це мати, життя і сім’я,
Полум’я серця, і родини ім’я.
Святе материнство, щастя від Бога.
Жінка - продовження роду людського.
Вона – немов мрія, що в пісню пливе.
У кожній із них Афродіта живе.
І Євина мудрість, загадковість, краса…
Ніколи в ній сонця тепло не згаса.
Бо жінка – це ніжність, цілунку вогонь.
Цілющі й звабливі обійми долонь.
Як сяйво перлини,... квітуча Весна,
Оспівана світом жіноча краса.
У пісні й поемі живіть кожну мить.
Нехай вам Богині в усьому щастить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2018
Співаєм пісні... чи всі доспіваєм…
Життя пролітає, мов зоряний птах.
Чи завжди у ньому ми залишаєм
Слід гідний на довгих прожитих літах?..
Скільки було без причини сумували…
Боялись назустріч зробить перший крок
Спрагу кохання в собі тамували,
Хоч серце жадало любові ковток.
Сняться,стежки нам, які протоптали…
Ті очі, що поглядом ніжили в снах…
Батьки, що чекали і сумували…
І мрії в незвіданих наших шляхах.
Дні, мов свічада небесні згасали...
Час мине,… засипле минуле пісок…
Щоб ми його марно всі не проспали -
Сплітаймо святе із життя в колосок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2018
Коли зустрічаєшся з долею-
Арію щастя душа співає..
З любим разом, спільною волею
Поле життя щодня засіваєш.
А вінчаєшся ти з недолею -
Скрипкою серце плаче, ридає...
Листям тремтиш, гнешся тополею...
Надію сум, печаль убиває.
В щасті із милим тішишся цвітом,
Бо продовженням роду він квітне.
Спільна дорога з попутним вітром...
Навіть горе на ній не помітне.
Коли з нелюбом ранки стрічаєш,
То неначе копита б’ють долю...
Думки-крила безпомічні маєш...
Що безжально рвуть душу до болю.
Перевеслом пісні сплітаються,
Ніжно линуть акордами струни...
Й доля лагідно там всміхається,
Де в родині любов і фортуна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2018
[i]Присвячую любій мамі - найдорожчій у світі людині[/i]
Подарую мамі квіти
у ранковому привіті.
Щоб сіяли її очі,
Як небесні зорі ночі.
Посміхалось її серце -
добра й ніжності озерце.
Пригорну і поцілую
Всю любов її відчую…
Зітру, наче ту росинку,
світлу з щік її сльозинку.
Слова щирі відшукаю,
Із весною привітаю...
Сяду поряд я близенько,
подивлюся в очі неньці…
Богу дякую щоднини,
Що вона жива донині.
Їй теплом зігрію руки,
Що зазнали втому й муки.
Не чекаю нині свята -
Квітів їй несу багато…
Знаю: радість подарую
вже лиш тим, що нас почує.
Дяки в квітах цих замало,
бо життя подарувала.
Нас ростила і плекала
Радість й щастя в цьому мала.
Цей букет найкращий в сіті:
діти й внуки у суцвітті…
Всі до рідного порогу
часто топчемо дорогу
Поки мама жде родину,
то свята для нас година…
Нам згори курличуть птахи
Потомились бідолахи…
До свого гнізда вертають…
Кращих місць вони не знають
Тут коріння і майбутнє,
Найрідніше й незабутнє!
Хай птахи про це і люди
Рознесуть по всіх усюдах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2018
Кохання у душі бринить струна...
Пянить напій, де радості і сльози
Свій келих, любий, питимем до дна
Добро хай гріє серце в дні морозні.
Як раптом доля ще доллє печаль...
Здолаєм разом труднощі й напасті.
Хай келих наш сіяє, мов кришталь
Щоб тільки разом пити з нього в щасті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2018