| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Приходять все опівночі думки
Важкі, мов з криці, темні, наче хмара.
Захоплено плетуть із снів клубки,
Блукають по домівці, як примари.
Летять, буває, як весняний грім,
Розбуджують забуте вже минуле.
Стоять опісля над минулим тим,
Що так спокійно в вічності тонуло.
Приносять журби, смуток і печаль.
А де ж їм, бідним, взяти щось веселе?..
Невже не жаль їм, клятим, чи не жаль
Мене щоразу піднімать з постелі?..
Полиньте ген до зорь, та хоч на мить
Залиште, дайте я від вас спочину..
Чи згиньте, бо нестерпно вже болить!..
Й шалено рветься серце без упину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759861
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.11.2017